Постановление БП-ВС о возможности коммунального предприятия у которого в оперативном управлении находится жилищный фонд проводить его приватизацию


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

2 голоса

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Постанова
Іменем України

7 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 2004/1979/12

Провадження № 14-194 цс 19

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді-доповідача Гудими Д. А.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула справу за позовом прокурора Дергачівського району Харківської області (далі - прокурор) в інтересах Харківської обласної ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Комунальної установи (далі - КУ) «Богодухівський дитячий будинок-інтернат», Богодухівської міської ради Харківської області (далі - Богодухівська міська рада), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Комунальне підприємство «Богодухівське бюро технічної інвентаризації», Реєстраційна служба Богодухівського районного управління юстиції Харківської області, Богодухівський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області, Служба у справах дітей Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними свідоцтва про право власності на квартиру і запису у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 11 травня 2017 року в частині задоволених вимог, ухваленого суддею Харченком С. М., й ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 серпня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі Овсяннікової А. І., Піддубного Р. М., Сащенка І. С.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 4 вересня 2012 року прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах Харківської обласної ради, в якому з урахуванням уточнень просив:

1.1. Визнати незаконним і скасувати рішення виконавчого комітету Богодухівської міської ради від 21 січня 2009 року № 14 «Про оформлення права комунальної власності на квартиру».

1.2. Визнати незаконним і скасувати наказ директора КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» від 11 лютого 2009 року № 28.

1.3. Визнати незаконним і скасувати розпорядження комісії з приватизації житла КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» від 19 лютого 2009 року № 1.

1.4. Визнати недійсним свідоцтво від 24 лютого 2009 року про право власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира).

1.5. Визнати недійсним запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на квартиру.

1.6. Визнати право власності на квартиру за Харківською обласною радою.

2. Позов мотивував такими обставинами :

2.1. 8 травня 1986 року ОСОБА_4 був призначений на посаду директора організації, надалі перейменованої на КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат».

2.2. 14 лютого 2003 року Приватне госпрозрахункове науково-виробниче комерційне мале підприємство «Темп» і КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» уклали договір купівлі-продажу квартири.

2.3. 22 лютого 2008 року профспілковий комітет КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» прийняв рішення, яким надав згоду на вселення у квартиру «родини ОСОБА_1».

2.4. 16 липня 2003 року Харківська обласна рада уклала з КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» договір № 126, згідно з яким закріпила за останньою на праві оперативного управління певне майно.

2.5. 10 січня 2008 року Харківська обласна рада уклала з КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» додаткову угоду № 1 до договору № 126 від 16 липня 2003 року. Згідно з пунктом 2.3 цього договору у редакції додаткової угоди № 1 керівництво КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» було зобов`язане вжити заходи щодо реєстрації права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Харківської обласної ради на об`єкти нерухомого майна, які перебувають в оперативному управлінні зазначеного комунального закладу, зокрема і на квартиру.

2.6. 20 січня 2009 року ОСОБА_4 звернувся до Богодухівської міської ради із заявою про реєстрацію за КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» права власності на квартиру та видачу свідоцтва про право власності на неї.

2.7. 21 січня 2009 року виконавчий комітет Богодухівської міської ради прийняв рішення про оформлення права комунальної власності на квартиру.

2.8. 26 січня 2009 року Богодухівська міська рада видала КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» свідоцтво про право власності на квартиру.

2.9. 11 лютого 2009 року директор КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» видав наказ № 28 про створення органу приватизації житлового фонду в КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» (далі - орган приватизації).

2.10. 19 лютого 2009 року комісія з приватизації житла КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» видала розпорядження від 19 лютого 2009 року № 1 про передання квартири у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а 24 лютого 2009 року вказані особи отримали свідоцтво про право власності на квартиру.

2.11. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали квартиру у власність з порушенням встановленого законом порядку. Житлові приміщення надаються лише громадянам, які перебувають на квартирному обліку, потребують поліпшення житлових умов. Натомість у ОСОБА_1 та його родини відсутній ордер для вселення у квартиру та договір її найму. Окрім того, Харківська обласна рада не давала дозволу на відчуження квартири, погодженого з Головним управлінням праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 11 березня 2014 року Богодухівський районний суд Харківської області ухвалив рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

4. Мотивував рішення так :

4.1. ОСОБА_1 з 21 листопада 2002 року до 24 квітня 2009 року включно проживав у приміщенні на території КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» та перебував на квартирному обліку за місцем роботи.

4.2. Після того, як КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» «придбав» квартиру, він не оформив її як комунальну власність і фактично використовував як гуртожиток без такого офіційного статусу.

4.3. Квартира надана «сім`ї ОСОБА_1» безоплатно відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

4.4. Про те, що квартира була нібито незаконно надана та приватизована «родиною ОСОБА_1» прокурор Харківської області дізнався ще у травні 2009 року, що підтверджує лист начальника Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської ОДА від 18 травня 2009 року.

4.5. Жоден із членів «сім`ї ОСОБА_1» не має іншого власного житла. Крім того, малолітній ОСОБА_3 у разі задоволення позову залишиться без будь-якого місця проживання.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 5 червня 2014 року Апеляційний суд Харківської області постановив ухвалу, якою залишив без змін рішення суду першої інстанції.

6. Мотивував ухвалу так :

6.1. Будь-яких доказів на підтвердження права власності Харківської обласної ради на витребуване майно, факту вибуття його з володіння цієї ради прокурор не надав.

6.2. Квартиру придбав будинок-інтернат за гроші від продажу продуктів підсобного господарства.

6.3. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що прокурор не надав доказів ні належності квартири на праві власності Харківській обласній раді, ні того, що відповідачі незаконно, без відповідної юридичної підстави заволоділи цією квартирою.

Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції

7. 18 березня 2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив ухвалу, якою скасував рішення суду від 11 березня 2014 року й ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 5 червня 2014 року, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. Мотивував так :

8.1. Квартира належала Харківській обласній раді, і суди не оцінили те, чи мала КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» права та дозволи на відчуження квартири.

8.2. Ордер є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення.

8.3. Для приватизації квартири їй необхідно надати статус службового житла чи квартири у гуртожитку відповідним рішенням виконавчого комітету ради. Проте суди встановили, що квартира не була офіційно оформлена як комунальна власність, але фактично, не маючи відповідного статусу, використовувалась як гуртожиток КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат»; у кожну окрему кімнату були вселені працівники цієї установи. Крім того, виконавчий комітет Богодухівської міської ради не включав квартиру до числа службових приміщень.

8.4. Суди не врахували, що відповідно до Положення про порядок та умови приватизації об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженого рішенням Харківської обласної ради від 5 липня 2007 року № 318-V, дозвіл на відчуження та приватизацію майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області надається рішенням обласної ради, а не розпорядженням органу приватизації установи, в оперативному управлінні якої перебуває житлове приміщення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції (новий розгляд)

9. 11 травня 2017 року Богодухівський районний суд Харківської області ухвалив рішення, яким позов прокурора задовольнив частково: визнав незаконним і скасував розпорядження комісії з приватизації житла КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» від 19 лютого 2009 року № 1; визнав незаконним і скасував рішення виконавчого комітету Богодухівської міської ради від 21 січня 2009 року № 14 «Про оформлення права комунальної власності на квартиру»; визнав недійсним свідоцтво про право власності на квартиру від 24 лютого 2009 року, видане КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат»; визнав недійсним запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на квартиру; у задоволенні решти вимог відмовив.

10. Мотивував рішення так:

10.1. Квартира не була офіційно оформлена як комунальна власність. Фактично її використовувала як гуртожиток КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат», працівники якої були вселені у кожну окрему кімнату. Виконавчий комітет Богодухівської міської ради не включав квартиру до числа службових приміщень, афактичне використання квартири як приміщень гуртожитку не надає статус останнього відповідному житловому будинку.

10.2. Обставини, встановленні в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року є преюдиційними.

10.3. Квартиру незаконно приватизували на підставі розпорядження комісії з приватизації житла КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» від 19 лютого 2009 року № 1, тоді як відповідно до Положення про порядок та умови приватизації об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженого рішенням Харківської обласної ради від 5 липня 2007 року № 318-V, дозвіл на відчуження та приватизацію майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області надається рішенням обласної ради, а не розпорядженням органу приватизації установи, в оперативному управлінні якої перебуває житлове приміщення.

10.4. Оскільки наказ № 28 не порушує права позивача, у задоволенні вимоги про його скасування слід відмовити.

10.5. Харківська обласна рада має право оформити право власності на квартиру у встановленому законом порядку. А тому у задоволенні вимоги про визнання за позивачем права власності на квартиру слід відмовити.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції (новий розгляд)

11. ОСОБА_1 оскаржив рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

12. 23 серпня 2017 року Апеляційний суд Харківської області постановив ухвалу, якою залишив без змін рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 11 травня 2017 року.

13. Мотивував ухвалу так :

13.1. Квартира належала до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Харківської обласної ради, а тому статус службового житла чи квартири у гуртожитку мала надавати Харківська обласна рада, а не виконавчий комітет Богодухівської міської ради.

13.2. Відповідно до Положення про порядок та умови приватизації об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженого рішенням Харківської обласної ради від 5 липня 2007 року № 318-V, дозвіл на відчуження та приватизацію майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області надає обласна рада згідно з її рішенням, а не орган приватизації установи, в оперативному управлінні якої перебуває житлове приміщення, відповідно до розпорядження цього органу.

13.3. Необґрунтованими є доводи щодо пропуску позовної давності, оскільки перевірка діяльності КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат», зокрема, щодо оформлення права власності на квартиру, закінчилась у 2012 році.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. 28 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою.

15. Просить скасувати рішення Богодухівського районного суду від 11 травня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 серпня 2017 року в частині вимоги про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Богодухівської міської ради від 21 січня 2009 року № 14 «Про оформлення права комунальної власності на квартиру»; провадження у справі в цій частині - закрити чи ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вказаної вимоги; скасувати рішення Богодухівського районного суду від 11 травня 2017 року у частині інших задоволених позовних вимог й ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 серпня 2017 року про залишення рішення суду першої інстанцій у цій частині без змін і ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні тих вимог.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

16. 20 лютого 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

17. Обґрунтував ухвалу тим, що ОСОБА_1 оскаржує рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 11 травня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 серпня 2017 року, зокрема, з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18. ОСОБА_1 мотивує касаційну скаргу так :

18.1. Харківській обласній раді та прокурору ще 20 травня 2009 року було відомо про прийняття рішення виконавчого комітету Богодухівської міської ради від 21 січня 2009 року № 14 «Про оформлення права комунальної власності на квартиру», що підтверджує дата реєстрації листа начальника Головного управління праці та соціального захисту населення до Харківської обласної прокуратури (від 18 травня 2009 року № 3583/04-22). З позовною заявою прокурор звернувся у вересні 2012 року, тобто пропустив позовну давність.

18.2. Спір Харківської обласної ради та Богодухівської міської ради про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Богодухівської міської ради від 21 січня 2009 року № 14 «Про оформлення права комунальної власності на квартиру» треба розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір виник між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління. А тому провадження у цій частині слід закрити.

18.3. Суди помилково застосували до спірних правовідносин Положення про порядок та умови приватизації об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженого рішенням Харківської обласної ради від 5 липня 2007 року № 318-V, яке згідно з пунктом 1.1 розроблене на підставі Закону України «Про приватизацію державного майна». Відповідно до частини першої статті 8 цього Закону орган приватизації був створений КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат», в оперативному управлінні якої знаходилася квартира. Тому цей орган не мав отримувати дозвіл на приватизацію квартири від органу місцевого самоврядування, який передав житло в оперативне управління зазначеної установи.

(2) Позиції інших учасників справи

19. Інші учасники справи позицію щодо касаційної скарги не висловили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(1.1) Щодо юрисдикції суду

20. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішувати у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

21. Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

22. ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, також встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних і житлових правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).

23. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір слід вирішувати за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа-учасник приватноправових відносин.

24. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

25. Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду, завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

26. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції (частина перша, пункт 3 частини другої статті 17 КАС України у вказаній редакції).

27. Суб`єктом владних повноважень є, зокрема, орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (підпункт 7 частини першої статті 3 КАС України у зазначеній редакції).

28. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду).

29. Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим застосування статті 17 КАС України у зазначеній редакції та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є орган місцевого самоврядування. Для розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формальних критеріїв. Визначальним для цього є характер правовідносин, з яких виник спір.

30. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Так, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічний висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

31. Прокурор заявив декілька позовних вимог, спрямованих на оспорення права власності фізичних осіб - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - на квартиру.

32. Відповідно до встановлених судами обставин рішення виконавчого комітету Богодухівської міської ради від 21 січня 2009 року № 14 «Про оформлення права комунальної власності на квартиру» реалізоване 26 січня 2009 року внаслідок видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, в якому власником квартири зазначена КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат», а форма власності - комунальна.

33. Того ж дня директор КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» видав наказ № 20 про надання ОСОБА_1 та його дружині ОСОБА_2 квартири, яку вони надалі приватизували разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_3 .

34. З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду вважає, що вимога про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Богодухівської міської ради від 21 січня 2009 року № 14 «Про оформлення права комунальної власності на квартиру» безпосередньо пов`язана з оспоренням прокурором права власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на цей об`єкт. Тому суди попередніх інстанцій правильно розглянули вказану вимогу за правилами цивільного судочинства, а відповідний довід касаційної скарги про наявність юрисдикції адміністративного суду є необґрунтованим.

(1.2) Щодо дотримання принципів правомірного втручання у право мирного володіння квартирою та у право на повагу до житла

(1.2.1) Загальні принципи застосування обмежень зазначених прав

35. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

36. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

37. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

38. Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

39. Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

40. Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

41. Відповідно ж до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу, зокрема, до свого житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

42. У рішенні від 2 грудня 2010 рокуу справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 19009/04, § 41) ЄСПЛ вказав, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла.

43. Втручання держави у право на мирне володіння майном є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а втручання у право на повагу до житла - порушенням статті 8 Конвенції, якщо таке втручання не здійснене «згідно із законом», не переслідує легітимну мету чи не є «необхідним у демократичному суспільстві» (встановлення цієї необхідності передбачає, зокрема, встановлення пропорційності втручання переслідуваній легітимній меті). Порушення відповідних статей Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

44. Принцип пропорційності у розумінні ЄСПЛ полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

(1.2.2) Щодо відповідності закону втручання у право мирного володіння квартирою та у право на повагу до житла

45. Спір у цій справі пов`язаний з оспоренням права власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на квартиру. Задовольнивши частково позовні вимоги, суди у цій справі втрутилися у права ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на мирне володіння квартирою та на повагу до житла.

46. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

47. Відповідно до вимог касаційної скарги оскаржені судові рішення Велика Палата Верховного Суду переглядає у частині задоволення позовних вимог про визнаннянезаконними та скасування рішення виконавчого комітету Богодухівської міської ради від 21 січня 2009 року № 14 «Про оформлення права комунальної власності на квартиру», розпорядження комісії з приватизації житла КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» від 19 лютого 2009 року № 1, визнання недійсним свідоцтва від 24 лютого 2009 року про право власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на квартиру, визнання недійсним запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності цієї ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на квартиру.

48. Під час нового розгляду справи суди встановили такі обставини :

48.1. ОСОБА_1 проживав у квартирі з 2003 року: спершу - як у кімнаті гуртожитку, а з часом, коли всі кімнати квартири були звільнені, - повністю зайняв її з дозволу адміністрації КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат».

48.2. У заяві на ім`я голови органу приватизації КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ОСОБА_1 просив передати йому у власність квартиру, яку він займає разом з членами сім`ї на умовах найму.

48.3. 21 січня 2009 року виконавчий комітет Богодухівської міської ради прийняв рішення № 14 «Про оформлення права комунальної власності на квартиру», яким вирішив оформити право комунальної власності на квартиру, видати свідоцтво на право комунальної власності на неї замість договору купівлі-продажу від 14 лютого 2003 року і на підставі цього свідоцтва провести відповідну державну реєстрацію у Комунальному підприємстві «Богодухівське бюро технічної інвентаризації».

48.4. Відповідно до технічного паспорта на квартиру від 23 січня 2009 року власником квартири є КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат».

48.5. Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26 січня 2009 року, виданим Богодухівською міською радою, власником квартири зазначена КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат», а форма власності - комунальна.

48.6. 26 січня 2009 року директор КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» видав наказ № 20, відповідно до якого надав квартиру інженеру з охорони праці ОСОБА_1 та його дружині ОСОБА_2 ; зобов`язав секретаря прописати «родину ОСОБА_1» за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов`язав «родину ОСОБА_1» сплачувати за комунальні послуги.

48.7. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 24 лютого 2009 року комісією з приватизації житла КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат», власниками квартири у рівних частках (по 1/3 частці) є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

49. Суди також встановили, що згідно з договором від 16 липня 2003 року № 126 (у редакції додаткової угоди від 10 жовтня 2008 року № 1), укладеним Харківською обласною радою з КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат», про закріплення майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, квартира була закріплена за будинком-інтернатом на праві оперативного управління.

50. Цю обставину суд першої інстанції вважав преюдиційною, оскільки її встановив в ухвалі від 18 березня 2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, направляючи справу на новий розгляд. Однак Велика Палата Верховного Суду вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, оскільки з огляду на приписи частини першої статті 335 ЦПК України та частини четвертої статті 338 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення зазначеної ухвали, суд касаційної інстанції не міг встановлювати нові обставини у справі, а обов`язковими для суду першої інстанції під час її нового розгляду були лише його висновки та мотиви, з яких скасовані судові рішення.

51. Суд апеляційної інстанції наведену вище обставину преюдиційною не вважав і самостійно встановив, що квартира належала до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Харківської обласної ради, оскільки згідно з договором від 16 липня 2003 року № 126 (у редакції додаткової угоди від 10 жовтня 2008 року № 1), укладеним Харківською обласною радою з КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат», Харківська обласна рада закріпила цю квартиру за вказаною установою на праві оперативного управління.

52. Окрім того, суди встановили, що КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» заснована на майні спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Харківської обласної ради (пункти 1.2, 5.1-5.4 Положення про КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат») (т. 4, а. с. 155-159).

53. Відповідно до Положення про порядок та умови приватизації об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженого рішенням Харківської обласної ради від 5 липня 2007 року № 318-V, саме ця рада мала надати дозвіл на приватизацію квартири, а такий дозвіл - відсутній. Тому, на думку судів першої й апеляційної інстанцій, приватизація квартири є незаконною.

54. Відповідно до частини першої статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління є речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

55. Приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України (частина перша статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Частина друга цієї статті у вказаній редакції передбачала, що державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

56. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у тій же редакції приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

57. Згідно з пунктами 13 і 17 чинного на час виникнення спірних правовідносин Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству 15 вересня 1992 року № 56 приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною виконавчою владою, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Державний житловий фонд, який перебуває в повному господарському віданні або в оперативному управлінні державних підприємств, установ та організацій, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

58. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає, що комунальна установа, в оперативному управлінні якої перебував житловий фонд, могла проводити його приватизацію.

59. Суди попередніх інстанцій вважали доведеним факт перебування квартири в оперативному управлінні КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» і застосували Положення про порядок та умови приватизації об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затверджене рішенням Харківської обласної ради від 5 липня 2007 року № 318-V, відповідно до якого дозвіл на відчуження та приватизацію майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області надається рішенням обласної ради, а не розпорядженням органу приватизації установи, в оперативному управлінні якої перебуває житлове приміщення.

60. Відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, у разі невідповідності правового акта закону України суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

61. Оскільки приписи наведеного вище Положення суперечать приписам Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» щодо можливості установ, в оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд, проводити його приватизацію, суди мали застосувати приписи закону як нормативного акта, який має вищу юридичну силу.

62. Отже, обґрунтованим є довід касаційної скарги про те, що оскільки орган приватизації був створений КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат», в оперативному управлінні якої знаходилася квартира, цей орган не мав отримувати дозвіл на приватизацію квартири від органу місцевого самоврядування, що передав житло в оперативне управління зазначеної установи.

63. Суди попередніх інстанцій встановили, що наказ директора КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» № 28 від 11 лютого 2009 року, на підставі якого створена комісія з приватизації житла, яка і видала 19 лютого 2009 року розпорядження № 1 про приватизацію квартири, не порушує прав позивача.

64. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що Харківська обласна рада не оскаржила рішення суду першої інстанції у частині відмови у визнанні незаконним і скасуванні наказу директора КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» від 11 лютого 2009 року № 28. Приватизація здійснювалася на підставі заяви ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 119) про передання квартири у спільну часткову власність йому, його дружині та сину, а також з використанням житлових чеків (платіжне доручення від 19 лютого 2009 року - т. 1, а. с. 120).

65. З огляду на наведені приписи та встановлені судами обставини необґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність приватизації квартири. А тому суди мали відмовити у задоволенні вимог прокурора про визнання незаконним і скасування розпорядження комісії з приватизації житла КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» від 19 лютого 2009 року № 1, про визнання недійсним свідоцтва від 24 лютого 2009 року про право власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на квартиру та про визнання недійсним запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на квартиру.

66. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що втручання у право мирного володіння квартирою та у право на повагу до житла сім`ї ОСОБА_1 не ґрунтувалося на законі. Вказане підтверджує недотримання принципів правомірного втручання у зазначені конвенційні права та виключає необхідність аналізу ситуації на предмет того, чи переслідувало втручання у право мирного володіння квартирою та у право на повагу до житла легітимну мету, що відповідно випливає зі змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 8 Конвенції, а також того, чи є задоволення позовних вимог прокурора, спрямованих на позбавлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 приватизованої ними квартири, пропорційним означеній меті.

67. Проте, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що мету втручання у права ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 суди попередніх інстанцій фактично обґрунтували відновленням легального, на їх думку, порядку приватизації квартири, не встановивши розумне співвідношення між цією метою та засобами для її досягнення. За встановлених судами обставин позбавлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 права власності на квартиру саме по собі є для них надмірним тягарем.

68. З огляду на неузгодженість протягом тривалого періоду часу правового та фактичного режиму квартири, на підтверджені обставини багаторічного проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у цій квартирі, а також на виконання ними зі свого боку необхідних умов для її приватизації, на думку Великої Палати Верховного Суду, немає підстав вважати, що дотримання зазначених умов ставилося би під сумнів, якби дозвіл на таку приватизацію надав інший орган, аніж той, який був створений установою, в оперативному управлінні якої була квартира.

69. Оскільки суд апеляційної інстанції встановив факт знаходження квартири у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Харківської обласної ради та в оперативному управлінні КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат», законних підстав для оформлення на квартиру права комунальної власності в особі цієї установи у виконавчого комітету Богодухівської міської ради не було. Отже, обґрунтованими є висновки про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Богодухівської міської ради від 21 січня 2009 року № 14 «Про оформлення права комунальної власності на квартиру». Проте з огляду на всі встановлені судами обставини та правомірність проведення КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» отриманої ним в оперативне управління приватизації квартири обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про задоволення наведеної вище вимоги не впливає на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо суті решти позовних вимог.

70. У запереченні від 29 липня 2015 року (т. 4, а. с. 119-135) на останню (уточнену) позовну заяву ОСОБА_1 заявив про застосування наслідків спливу позовної давності.

71. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

72. З огляду на наведені вище висновки про необґрунтованість задоволення судами попередніх інстанцій вимог про визнання незаконним і скасування розпорядження комісії з приватизації житла КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» від 19 лютого 2009 року № 1, про визнання недійсним свідоцтва від 24 лютого 2009 року про право власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на квартиру та про визнаннянедійсним запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на квартиру Велика Палата Верховного Суду питання застосування позовної давності до цих вимог не вирішує.

73. Окрім того, апеляційний суд встановив, що оскільки перевірка діяльності КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат», зокрема щодо оформлення права власності на квартиру, закінчена у 2012 році, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про пропуск позовної давності за всіма вимогами у цій справі, зокрема й за задоволеною судами вимогою про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Богодухівської міської ради від 21 січня 2009 року № 14 «Про оформлення права комунальної власності на квартиру».

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

74. Відповідно до пунктів 1 і 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

75. Відповідно до частин першої та другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

76. Підставами ж для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (стаття 412 ЦПК України).

77. Зважаючи на надану оцінку аргументів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій, касаційна скарга є частково обґрунтованою. А тому рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 11 травня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 серпня 2017 року в частині задоволення вимог про визнання незаконним і скасування розпорядження комісії з приватизації житла КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» від 19 лютого 2009 року № 1, про визнання недійсним свідоцтва від 24 лютого 2009 року про право власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на квартиру та про визнання недійсним запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності цих осіб на квартиру слід скасувати й ухвалити нове рішення щодо зазначених вимог - про відмову у їх задоволенні; у частині задоволення вимоги про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Богодухівської міської ради від 21 січня 2009 року № 14 «Про оформлення права комунальної власності на квартиру» судові рішення залишити без змін.

(2.2) Щодо судових витрат

78. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

79. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

80. У зв`язку з переглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій ОСОБА_1 поніс витрати на судовий збір у сумі 2 197 грн 76 коп. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги, враховуючи те, що у задоволенні частини позовних вимог Велика Палата Верховного Суду відмовила, на користь ОСОБА_1 із Харківської обласної ради слід стягнути 1 648 грн 32 коп. (2197,76 грн : 4 позовні вимоги = 549,44 грн; 549,44 грн х 3 позовні вимоги, у задоволенні яких відмовлено = 1648,32 грн).

Керуючись статтею 400, пунктами 1 і 3 частини першої статті 409, статтями 410, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 11 травня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 серпня 2017 року скасувати у частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним і скасування розпорядження комісії з приватизації житла Комунальної установи «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» від 19 лютого 2009 року № 1, про визнання недійсним свідоцтва від 24 лютого 2009 року про право власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 - та про визнаннянедійсним запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалити нове рішення у цій частині: у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.

3. Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 11 травня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 серпня 2017 року в частині задоволення позовної вимоги про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Богодухівської міської ради від 21 січня 2009 року № 14 «Про оформлення права комунальної власності на квартиру» залишити без змін.

4. Стягнути з Харківської обласної ради (61200, м. Харків, вул. Сумська, 64, ідентифікаційний код юридичної особи: 24283333) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) 1 648 (одну тисячу шістсот сорок вісім) грн 32 коп. судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

Д. А. Гудима

Судді:

Н. О. Антонюк

В. С. Князєв

Т. О. Анцупова

Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна

О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук

В. В. Пророк

Ю. Л. Власов

Л. І. Рогач

М. І. Гриців

О. М. Ситнік

В. І. Данішевська

О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна

В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко

О. Г. Яновська

Джерело: ЄДРСР 86206228

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Большая палата указала, что согласно части первой статьи 8 Закона Украины «О приватизации государственного жилищного фонда» в той же редакции приватизация государственного жилого фонда осуществляется уполномоченными на то органами, созданными местной государственной администрацией, и органами местного самоуправления, государственными предприятиями, организациями, учреждениями, в полном хозяйственном ведении или оперативном управлении которых находится государственный жилищный фонд.

В соответствии с пунктами 13 и 17 действующего на момент возникновения спорных правоотношений Положения о порядке передачи квартир (домов) в собственность граждан, утвержденного приказом Государственного комитета Украины по жилищно-коммунальному хозяйству 15 сентября 1992 № 56 приватизация государственного жилого фонда осуществляется уполномоченными на это органами, созданными местной государственной исполнительной властью, государственными предприятиями, организациями, учреждениями, в полном хозяйственном ведении или оперативном управлении которых находится государственный жилой фонд.

Государственный жилищный фонд, находящийся в полном хозяйственном ведении или в оперативном управлении государственных предприятий, учреждений и организаций, по их желанию может передаваться в коммунальную собственность по месту расположения домов с последующим осуществлением их приватизации органами местной государственной администрации и местного самоуправления в соответствии с требованиями Закона Украины «О приватизации государственного жилищного фонда».

Учитывая указанное суд считает, что коммунальное учреждение, в оперативном управлении которого находился жилой фонд, могло проводить его приватизацию.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...