Постанова ВП-ВС щодо адміністративної юрисдикції спору про ненаданні відповіді судом обвинуваченному щодо часу розгляду справи


Чи вважаєте Ви рішення законним і справедливим?  

1 member has voted

  1. 1. Чи вважаєте Ви рішення законним?

    • Так
      1
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0
  2. 2. Чи вважаєте Ви рішення справедливим?

    • Так
      1
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
Іменем України

5 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 815/2898/17

Провадження № 11-766апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комінтернівського районного суду Одеської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою Комінтернівського районного суду Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року (суддя Харченко Ю. В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року (судді Турецька І. О., Стас Л. В., Косцова І. П.),

УСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо ненадання відповіді на його заяву від 10 квітня 2017 року та зобов`язати Комінтернівський районний суд Одеської області надати таку відповідь і відшкодувати 25 000 грн моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що суб`єкт владних повноважень порушив вимоги статті 20 Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР), не надавши відповіді на його звернення.

Зауважив, що така протиправна бездіяльність з боку суб`єкта владних повноважень, завдала йому моральних страждань, оскільки унеможливила функціонування його особистості на конституційних засадах.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 30 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року, позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Комінтернівського районного суду Одеської області щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 10 квітня 2017 року та зобов`язав надати письмову відповідь позивачу на цю заяву. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Комінтернівський районний суд Одеської області порушив приписи Закону № 393/96-ВР, а тому є усі законодавчо передбачені підстави для задоволення адміністративного позову у відповідній частині.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 25 000 грн суди попередніх інстанцій не знайшли підстав для їх задоволення, оскільки позивач не надав обґрунтованих пояснень та відповідних доказів щодо спричинення йому моральної шкоди.

Не погодившись із рішенням судів попередніх інстанцій, Комінтернівський районний суд Одеської області подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а провадження у справі закрити.

На обґрунтування касаційної скарги Комінтернівський районний суд Одеської області зазначив, що предметом спору у цій справі є бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на заяву про рух справи за кримінальним провадженням № 42016161010000020. Оскільки відповідно до статей 3, 42, 134, 321, 350 Кримінального процесуального кодексу України заяви та клопотання, подані учасниками кримінального провадження у межах судового розгляду кримінальної справи необхідно розглядати у порядку кримінального судочинства, суди дійшли помилкового висновку, що спір є публічно-правовим і його необхідно розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На час розгляду справи відзиву чи заперечень не надходило.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою 9 січня 2018 року відкрив касаційне провадження за скаргою Комінтернівського районного суду Одеської області, а ухвалою від 24 липня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах, установлених статтею 341 КАС, наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга Комінтернівського районного суду Одеської області не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як установили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 10 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до голови Комінтернівського районного суду Одеської області із заявою, в якій просив зазначити, чи надійшли до суду матеріали справи за кримінальним провадженням №42016161010000020, за яким Військова прокуратура Одеського гарнізону Південного регіону України звинувачує його у вчиненні злочину, і якщо ці матеріали надійшли, то на яку дату призначено судове засідання.

Також ОСОБА_1 просив направити відповідь електронною поштою на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Цього ж дня, 10 квітня 2017 року, Комінтернівський районний суд Одеської області отримав указану заяву, про що свідчить наявний у матеріалах справи відповідний звіт про надіслання зазначеного звернення на електронну адресу суду, а саме [email protected].

Не отримавши відповіді на свою заяву протягом строку, встановленого законом, 23 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом порушеного права.

Суди першої та апеляційної інстанцій розглянули цей спір як публічно-правовий, проте Комінтернівський районний суд Одеської області зазначив, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, у межах якої має розглядатись ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Стаття 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пункт 1 частини першої статті 3 КАС (у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій) справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами частини першої статті 17 КАС (у зазначеній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Наведене узгоджується й з положеннями статей 2, 4, 19 КАС у чинній редакції, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Як установлено судом та вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом послугувало ненадання Комінтернівським районним судом Одеської області відповіді на його заяву від 10 квітня 2017 року.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом № 393/96-ВР, Законом України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію», Указом Президента України від 7 лютого 2008 року № 109/2008 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування».

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 12 Закон № 393/96-ВР дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», КАС, законами України «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження».

Звернення позивача до суду у статусі обвинуваченого справді має розглядатися в порядку кримінального судочинства, але цей порядок стосується розгляду його заяв, скарг на дії судді, пов`язані зі здійсненням правосуддя.

Водночас ОСОБА_1 звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області не як обвинувачений, а відповідно до вимог Закону № 393/96-ВР.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суд вважає, що спір, який виник у цій справі, є публічно-правовим, а тому його належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального й процесуального права при вирішенні справи по суті спору, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно із частинами першою, третьою статті 3 цього Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Статтею 7 Закону № 393/96-ВР визначено заборону відмови в прийнятті та розгляді звернення, оформленого належним чином і поданого у встановленому порядку.

Згідно із частиною першою статті 15 цього Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону № 393/96-ВР відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Відповідно до статті 18 зазначеного Закону громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Згідно зі статтею 20 цього Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник установлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Аналіз зазначених норм закону свідчить про законність висновку судів попередніх інстанцій про те, що за результатами розгляду заяв (клопотань) відповідь в обов`язковому порядку має бути надана не пізніше місяця від дня надходження звернення (заяви, клопотання).

Відповідь має бути об`єктивною, містити факти перевірки, поставлених у звернені питань.

Як установили суди, виходячи із суті поставленого у заяві ОСОБА_1 від 10 квітня 2017 року питання, позивач просив Комінтернівський районний суд Одеської області зазначити, чи надходили матеріали справи за кримінальним провадженням 42016161010000020 (у якому Військова прокуратура Одеського гарнізону Південного регіону України звинувачує Задорожного М. В.), і якщо надходили, то вказати, на яку дату призначено засідання.

Комінтернівський районний суд Одеської області на заяву ОСОБА_1 від 10 квітня 2017 року відповіді у законодавчо визначеному порядку та строки не надав.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що ігнорування Комінтернівським районним судом Одеської області звернення ОСОБА_1 та ненадання на нього у законодавчо передбаченому порядку та строки відповіді є порушенням приписів Закону № 393/96-ВР.

Суд відхиляє доводи Комінтернівського районного суду Одеської області про те, що позивач мав статус обвинуваченого у кримінальній справі № 42016161010000020, що перебувала у провадженні судді Комінтернівського районного суду Одеської області, а тому норми Закону № 393/96-ВР у цьому випадку не застосовуються.

Як уже зазначалося, предметом цього адміністративного позову є протиправне ненадання Комінтернівським районним судом Одеської області відповіді на заяву в межах Закону № 393/96-ВР.

Так, відповідно до статті 4 цього Закону оскарженню підлягають рішення, дії (бездіяльність), що належать до сфери управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Аналізуючи встановлені судами обставини справи, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визнання протиправною бездіяльності Комінтернівського районного суду Одеської області щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 10 квітня 2017 року та зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 письмову відповідь на цю заяву.

Підсумовуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів, а посилання Комінтернівського районного суду Одеської області у касаційній скарзі на порушення судами предметної юрисдикції є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, відповідачем не було дотримано вказаних вимог Закону № 393/96-ВР щодо надання відповіді на заяву позивача.

Відповідно до статті 242 КАС рішення суду повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За правилами статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року - без змін.

Керуючись статтями 250, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

1. Касаційну скаргу Комінтернівського районного суду Одеської області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

О. Б. Прокопенко

Судді:

Н. О. Антонюк

О. Р. Кібенко

Т. О. Анцупова

В. С. Князєв

С. В. Бакуліна

Л. М. Лобойко

В. В. Британчук

Н. П. Лященко

Ю. Л. Власов

В. В. Пророк

М. І. Гриців

Л. І. Рогач

Д. А. Гудима

О. М. Ситнік

В. І. Данішевська

О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна

В. Ю. Уркевич

О. С. Золотніков

О. Г. Яновська

Джерело: ЄДРСР 87857772

Link to comment
Share on other sites

Велика палата зазначила, що Комінтернівський районний суд Одеської області порушив приписи Закону № 393/96-ВР Про звернення громадян, а тому є усі законодавчо передбачені підстави для задоволення адміністративного позову у відповідній частині.

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...