Постанова ВП-ВС про господарську юрисдикцію спору за позовом прокуратури про стягнення штрафу за проїзд великовагового транспорту

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 820/2475/18

Провадження № 11-767апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Харківської місцевої прокуратури № 1 (далі - Прокуратура) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубний завод «Славсант» (далі - Товариство), третя особа - Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека), про стягнення плати за проїзд

за касаційною скаргою Товариства на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 3 липня 2018 року (суддя Біленський О. О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року (судді Лях О. П., Яковенко М. М., Старосуд М. І.),

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2018 року Прокуратура звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з Товариства в дохід Державного бюджету України плату за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування в сумі 66 тис. 578 грн 50 коп.

На обґрунтування позовних вимог Прокуратура зазначила, що за результатами проведеної Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом був складений акт від 1 березня 2017 року серії ВІ № 0160197, в якому встановлено, що під час надання послуг з вантажних перевезень у водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем, що належить Товариству, не було передбаченого статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дозволу на перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів. Цим актом зафіксовано порушення вимог статті 48 зазначеного Закону, а саме надання послуг із перевезення вантажу із перевищенням осьових навантажень.

Згідно зі складеним третьою особою на підставі акта розрахунком від 1 березня 2017 року № 160197 плата Товариства за проїзд його автомобіля становить 2313,36 євро (66 тис. 578 грн 50 коп.). При цьому рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року у справі № 820/1337/17, залишеним без змін апеляційним судом, в задоволенні позову Товариства про визнання протиправним і скасування зазначеного розрахунку плати за проїзд відмовлено.

Позивач послався на те, що оскільки визначена контролюючим органом плата за проїзд Товариством в добровільному порядку не сплачена, то вона підлягає стягненню в судовому порядку і саме за позовом прокурора, поданим до суду на захист інтересів держави.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 3 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року, позов задоволено.

Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з огляду на положення частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС)керувалися тим, що за наслідками розгляду справи № 820/1337/17 за позовом Товариства до Укртрансбезпекисуди дійшли висновку, що відповідач, здійснюючи нарахування Товариству плати за проїзд, зокрема складаючи її розрахунок від 1 березня 2017 року № 160197, діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений законом. Таким чином, оскільки за наслідками судового оскарження розрахунок плати за проїзд автомобіля, за яким сплаті Товариством підлягає 66 тис. 578 грн 50 коп., є чинним та не скасованим, то він підлягає виконанню відповідачем, а позов прокуратури про стягнення цієї суми - задоволенню.

Не погодившись зі згаданими вище рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ці судові рішення та закрити провадження у справі, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Скаржник також посилається на те, що в нього не виникло обов`язку по сплаті вказаної у позові суми, оскільки відповідний розрахунок Укртрансбезпеки Товариство оскаржило до суду (справа № 820/1337/17), і Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду ухвалою від 27 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі за скаргою Товариства на судові рішення про відмову в задоволенні його позову.

Відзивів на касаційну скаргу учасниками справи до суду не подано.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

За змістом частини п`ятої статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 803/3/18.

Таким чином, аналіз наведеного правового регулювання та суб`єктний склад сторін у цій справі свідчить про те, що позов Прокуратури в інтересах держави до Товариства про стягнення з нього в дохід Державного бюджету України плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули цю справу в порядку адміністративного судочинства.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС).

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржених судових рішень із закриттям провадження у справі.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубний завод «Славсант» задовольнити.

2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 3 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року скасувати, провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

О. Б. Прокопенко

Судді:

Н. О. Антонюк

О. Р. Кібенко

Т. О. Анцупова

В. С. Князєв

С. В. Бакуліна

Л. М. Лобойко

В. В. Британчук

Н. П. Лященко

Ю. Л. Власов

В. В. Пророк

М. І. Гриців

Л. І. Рогач

Д. А. Гудима

О. М. Ситнік

В. І. Данішевська

О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна

В. Ю. Уркевич

О. С. Золотніков

О. Г. Яновська

Джерело: ЄДРСР 87857847

[ANTIRAID]

Велика палата зазначила, що позов Прокуратури в інтересах держави до Товариства про стягнення з нього в дохід Державного бюджету України плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.