Постанова ВП-ВС про цивільну юрисдикцію спору підприємства з первинною профспілковою організацією

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 916/912/19

Провадження № 12-184гс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідачаКібенко О. Р.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Чепака І. В.,

представника Первинної профспілкової організації Білгород-Дністровського морського торговельного порту - Кісільової Катерини Олександрівни,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи касаційну скаргу Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24 червня 2019 року, постановлену суддею Смелянець Г. Є.,

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21 серпня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі Разюк Г. П., Богатиря К. В., Колоколова С. І.,

у справі за позовом Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт»

до Первинної профспілкової організації Білгород-Дністровського морського торговельного порту

про стягнення 3 601 096,99 грн.

Історія справи

Короткий зміст та підстави позовних вимог

1. У березні 2019 року Державне підприємство «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (далі - ДП «Білгород-Дністровський МТП») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Первинної профспілкової організації Білгород-Дністровського морського торговельного порту (далі - Профспілка) 3 601 096,99 грн заборгованості, яка утворилася протягом 2011-2018 років за реалізацію путівок на базу відпочинку «Прибій».

2. Відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі з посиланням на те, що спірні правовідносини виникли з колективного договору (реєстраційний № 55 від 04 листопада 2013 року), укладеного між трудовим колективом ДП «Білгород-Дністровський МТП» та адміністрацією цього підприємства, а тому спір, що виник між сторонами, є колективним трудовим спором, який не має господарського характеру і не підлягає вирішенню в судах господарської юрисдикції.

Фактичні обставини справи, установлені судами

3. Між роботодавцем (адміністрацією) - ДП «Білгород-Дністровський МТП» в особі директора підприємства Сєчкіна С. А. та Профспілкою (яка уповноважена представляти інтереси трудового колективу підприємства) в особі голови Профспілки Сергєєва І. В. укладено колективний договір на 2013-2015 роки, який прийнятий зборами трудового колективу 29 жовтня 2013 року та зареєстрований в Управлінні праці та соціального захисту населення Білгород-Дністровської міської ради 04 листопада 2013 року за № 55 (далі - колективний договір), до якого неодноразово вносилися зміни та доповнення.

4. Згідно з абзацом десятим пункту 5.2.1 розділу 5 колективного договору «Гарантії, компенсації, пільги. Соціальний захист, задоволення культурних і духовних потреб працівників» сторони домовилися спільно формувати і розподіляти кошти на соціально-культурні заходи, пільги і компенсації працівникам, використовувати їх виходячи із пріоритетів і фінансових можливостей підприємства згідно із затвердженим кошторисом використання коштів на соціально-культурні заходи, пільги і компенсації працівникам, у тому числі надавати профспілковому комітету 10 % від загальної кількості путівок на базу відпочинку «Прибій» для їх розподілу за пільговою ціною; 40 % від загальної кількості путівок реалізовувати робітникам підприємства за їх собівартістю; 50 % загальної кількості путівок реалізовувати стороннім організаціям та особам. Змінами і доповненнями до колективного договору, прийнятими на сумісному засіданні адміністрації та профкому 23 травня 2017 року та зареєстрованими Управлінням соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради 29 травня 2017 року № 52, відсоток надання профспілковому комітету від загальної кількості путівок на базу відпочинку «Прибій» для їх розподілу за пільговою ціною збільшено до 20 %.

5. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем положень абзацу десятого пункту 5.2.1 розділу 5 колективного договору та вмотивовані положеннями статей 1, 3, 5 Закону України «Про колективні договори і угоди», статті 10 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 509, 525, 526, 639 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

6. Господарський суд Одеської області ухвалою від 24 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21 серпня 2019 року, на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) закрив провадження у справі, оскільки спір виник із трудових правовідносин, спрямований на захист трудових прав працівників і не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Суди послалися на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 травня 2018 року у справі № 910/11188/17 (провадження № 12-92гс18).

7. Суд першої інстанції зазначив, що спір у цій справі виник із колективного договору, який господарські відносини між суб`єктами господарювання не регулює, а спрямований на регулювання трудових і соціально-економічних відносин між роботодавцем і працівниками. Розбіжності, які виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо виконання колективного договору згідно зі статтею 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» визначено як колективний трудовий спір (конфлікт). Цим же Законом установлено окремий (позасудовий) порядок вирішення колективного трудового спору, зокрема трудовим арбітражем. Тобто можливість судового порядку для розгляду цього спору не передбачена процесуальним законодавством та зазначеним Законом.

8. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, однак зазначив, що позивач не позбавлений права звернутися з позовом за захистом своїх прав у порядку цивільного судочинства на підставі частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

9. У вересні 2019 року ДП «Білгород-Дністровський МТП» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. Скаржник послався на порушення судами правил суб`єктної юрисдикції, оскільки вважає, що цей спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Зазначив, що судами попередніх інстанцій помилково визначено характер правовідносин між сторонами; проігноровано ту обставину, що відносини сторін є виключно розрахунковими і не стосуються порядку нормування, оплати, охорони праці, тривалості робочого часу і відпочинку, організації і обслуговування робочих місць тощо; Профспілка виступає як юридична особа, а її діяльність регулюється нормами ГК України; посилання на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду є помилковим, оскільки обставини у справах різняться.

Доводи інших учасників справи

11. Профспілка подала відзив на касаційну скаргу, в якому вона не погоджується з доводами скаржника та зазначає, що суди попередніх інстанцій правильно визначили характер правовідносин, що склалися між сторонами, судові рішення ухвалили з додержанням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що між сторонами не існує господарських чи розрахункових правовідносин щодо придбання путівок у межах колективного договору; натомість існують відносини із забезпечення дотримання соціальних та трудових прав працівників порту та надання їм пільг і компенсацій; між сторонами виникли розбіжності щодо виконання пункту 5.2.1 розділу 5 колективного договору, що відповідає визначенню колективного трудового спору (конфлікту) відповідно до пункту «в» статті 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду

12. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 17 жовтня 2019 року передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки судові рішення оскаржуються з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

14. Профспілка є відповідачем за позовом роботодавця (адміністрації) про стягнення заборгованості за реалізацію путівок на базу відпочинку, яка є структурним підрозділом позивача.

15. Як уже зазначалося, спірні відносини стосуються виконання умов абзацу десятого пункту 5.2.1 розділу 5 укладеного сторонами колективного договору (зі змінами і доповненнями), згідно з яким сторони домовилися спільно формувати і розподіляти кошти на соціально-культурні заходи, пільги і компенсації працівникам, використовувати їх виходячи із пріоритетів і фінансових можливостей підприємства згідно із затвердженим кошторисом використання коштів на соціально-культурні заходи, пільги і компенсації працівникам, у тому числі надавати профспілковому комітету відсоток від загальної кількості путівок на базу відпочинку для їх розподілу за пільговою ціною.

16. Суди дослідили, що колективний договір є нормативно-правовим документом, укладеним з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, а також узгодження інтересів найманих працівників і роботодавця, сприяння узгодженню інтересів сторін та юридичному узаконенню їхньої співпраці. Сторони домовилися оперативно вживати заходів щодо усунення передумов виникнення колективних трудових суперечок (конфліктів), а в разі їх виникнення прагнути врегулювати суперечки без зупинки виробництва шляхом переговорів у порядку, встановленому законами України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» і «Про колективні договори і угоди», а також галузевою угодою і колективним договором (пункти 1.4, 13.1.3 колективного договору).

17. Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, апеляційний господарський суд виходив із того, що спір спрямовано на врегулювання інтересів сторін трудових правовідносин, порядок вирішення яких визначено Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» та частиною першою статті 19 ЦПК України, а отже, висновок господарського суду першої інстанції про те, що цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, є правильним.

18. Велика Палата Верховного Суду погоджується із вказаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

19. У силу частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

20. За змістом частини першої статті 20 цього Кодексу господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

21. Правове становище професійних спілок, їх статус та повноваження регулюються Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», КЗпП України.

22. Працівники мають право, зокрема, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку. Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси; здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового уповноваженого представника, який діє в межах прав, наданих Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статутом професійної спілки (частина перша статті 37 цього Закону, частина друга статті 2, частини перша та друга статті 246 КЗпП України).

23. Права професійних спілок, їх об`єднань визначаються Конституцією України, вказаним вище Законом, КЗпП України, іншими нормативно-правовими актами (стаття 244 зазначеного Кодексу).

24. За змістом статей 1, 2 згаданого Закону професійна спілка (профспілка) - це добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному закладі освіти. Метою створення професійної спілки є здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів її членів.

25. Приписами статті 10 КЗпП України, статті 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що колективний договір укладається з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Цей договір укладають роботодавець з однієї сторони і один або кілька профспілкових органів, а у разі відсутності таких органів - представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом з іншої сторони (стаття цього 3 Закону).

26. Загальний перелік питань, що підлягають врегулюванню у колективному договорі, визначено статтею 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», статтею 13 КЗпП України. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій працівників; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; заборона дискримінації. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

27. У свою чергу правові й організаційні засади функціонування системи заходів з вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), взаємодію сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними, врегульовано Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

28. Установлені цим Законом норми поширюються на найманих працівників та організації, утворені ними відповідно до законодавства для представництва і захисту їх інтересів, і на роботодавців, організації роботодавців та їх об`єднання (стаття 1 цього ж Закону).

29. Колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю. Сторонами такого спору на виробничому рівні є наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець (статті 2, 3 вказаного Закону).

30. Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» окремо встановлено особливу процедуру розгляду розбіжностей, що виникли між сторонами соціально-трудових (колективних) відносин. Указаним законодавчим актом передбачається примирно-третейська процедура та система організаційних структур із належною компетенцією щодо узгодження інтересів конфліктуючих сторін.

31. Зокрема, статтею 7 указаного Закону передбачено, що розгляд колективного трудового спору (конфлікту) з питань виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень здійснюється трудовим арбітражем.

32. Спір, який розглядається, не є колективним трудовим спором, адже позивачем виступає роботодавець(ДП «Білгород-Дністровський МТП»), а відповідачем - Профспілка, тоді як відповідно до статей 6, 7 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» ініціатором виникнення колективного трудового спору можуть бути лише працівники (уповноважений ними орган), а не роботодавець.

33. Так, стаття 6 цього Закону передбачає, що колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки одержав від роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об`єднання організацій роботодавців повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об`єднання організацій роботодавців або коли строки розгляду вимог, передбачені цим Законом, закінчилися, а відповіді від роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об`єднання організацій роботодавців не надійшло.

34. Суди попередніх інстанцій з`ясували, що сторонами цього спору є первинна профспілкова організація та роботодавець, а спір виник щодо виконання абзацу десятого пункту 5.2.1 розділу 5 колективного договору, що регулює питання надання гарантій, компенсацій, пільг, соціального захисту, задоволення культурних і духовних потреб працівників.

35. За змістом частин першої - третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

36. Втім, цей спір не можна визнати таким, що випливає зі здійснення господарської діяльності. Передання путівок на базу «Прибій» Профспілці здійснювалося не на підставі договору купівлі-продажу, а відповідно до положень колективного договору, що регулюють гарантії, компенсації, пільги, соціальний захист, задоволення культурних і духовних потреб працівників. Тому передання путівок Профспілці не є господарською діяльністю ДП «Білгород-Дністровський МТП» з реалізації товарів чи надання послуг чи господарською діяльністю Профспілки з подальшої реалізації таких путівок.

37. Профспілка стверджує, що відповідні путівки надавалися на безоплатній основі для поширення серед працівників - членів Профспілки, тоді як ДП «Білгород-Дністровський МТП» вважає, що Профспілка має оплатити передані путівки відповідно до виставлених рахунків за період 2011 - 2016 роки. Таким чином, між сторонами існує різне тлумачення відповідних положень колективного договору, які передбачають гарантії, компенсації, пільги, соціальний захист, задоволення культурних і духовних потреб працівників.

38. Викладене спростовує наведені в касаційній скарзі доводи про те, що характер спірних правовідносин є виключно розрахунковими і не стосується зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин, а також, що спірні відносини відносяться до господарського забезпечення, що відповідає приписам частини третьої статті 3 ГК України.

39. За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

40. ГПК України не передбачено положень, які б віднесли спір у цій справі до таких, що відносяться до юрисдикції господарського суду. Тому правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що цей спір не є господарським, а підлягає розгляду судами цивільної юрисдикції.

41. Це не виключає право трудового колективу ДП «Білгород-Дністровський МТП» ініціювати розгляд вимог, які випливають з положень абзацу десятого пункту 5.2.1 розділу 5 колективного договору,в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

42. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 і пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Щодо суті касаційної скарги

43. Пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що cуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

44. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 цього ж Кодексу).

45. Перевіривши в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

46. Наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Щодо судових витрат

47. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314-317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 24 червня 2019 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21 серпня 2019 року у справі № 916/912/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв

Суддя-доповідач О. Р. Кібенко

Судді: Н. О. Антонюк О. С. Золотніков

Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

М. І. Гриців В. В. Пророк

Д. А. Гудима Л. І. Рогач

В. І. Данішевська О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. Г. Яновська

Джерело: ЄДРСР 87951303

[ANTIRAID]

Велика палата зазначила, що цей спір не можна визнати таким, що випливає зі здійснення господарської діяльності. Передання путівок на базу «Прибій» Профспілці здійснювалося не на підставі договору купівлі-продажу, а відповідно до положень колективного договору, що регулюють гарантії, компенсації, пільги, соціальний захист, задоволення культурних і духовних потреб працівників. Тому передання путівок Профспілці не є господарською діяльністю ДП «Білгород-Дністровський МТП» з реалізації товарів чи надання послуг чи господарською діяльністю Профспілки з подальшої реалізації таких путівок.

ГПК України не передбачено положень, які б віднесли спір у цій справі до таких, що відносяться до юрисдикції господарського суду. Тому правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що цей спір не є господарським, а підлягає розгляду судами цивільної юрисдикції.

Це не виключає право трудового колективу ДП «Білгород-Дністровський МТП» ініціювати розгляд вимог, які випливають з положень абзацу десятого пункту 5.2.1 розділу 5 колективного договору,в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».