Постанова ВП-ВС про неможливість в судовому порядку визнати інформацію викладену в постанові НКЦПФР недостовірною та способу захисту

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

26 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/8322/19

Провадження № 12-13гс20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача Уркевича В. Ю.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Федорченка В. М.,

позивача - Приватного акціонерного товариства «ФК Сократ» (представник - Гасай О. В.),

відповідача - Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (представник - Вовк Л. В.),

розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 910/8322/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «ФК Сократ» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання інформації недостовірною та зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2019 року (головуючий суддя Скрипка І. М., судді Тищенко А. І., Михальська Ю. Б.) та

ВСТАНОВИЛА:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2019 року Приватне акціонерне товариство «ФК Сократ» (далі - ПрАТ «ФК Сократ») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Національна комісія) про визнання недостовірною інформації, яка міститься в постанові Національної комісії від 09 лютого 2018 року № 30-ЦА-УП-Т, про те, що ПрАТ «ФК Сократ» 11 березня 2014 року здійснювало операції купівлі-продажу акцій Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» (далі - ПАТ «Миколаївцемент») на Публічному акціонерному товаристві «Українська біржа» (далі - ПАТ «Українська біржа») за ціною 30,0049 грн, та про зобов`язання відповідача відкликати постанову як таку, що містить недостовірну інформацію, з місць застосування, посилаючись на положення статті 277 Цивільного кодексу України.

2. Позов обґрунтований тим, що постанова містить відверто недостовірні дані відносно того, що позивач створював на біржі ціну 30,0049 грн, і ці дані відповідач відмовляється виправляти.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2019 року клопотання Національної комісії про закриття провадження у справі задоволено. Закрито провадження у справі № 910/8322/19 за позовом ПрАТ «ФК Сократ» до Національної комісії про визнання інформації недостовірною та зобов`язання вчинити дії на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

4. Ухвалу мотивовано тим, що вирішення будь-яких спорів, пов`язаних з визнанням повністю або частково актів суб`єктів владних повноважень, чинним законодавством віднесено до юрисдикції адміністративних судів України, а цей позов про визнання недостовірною інформації, яка міститься в постанові відповідача № 30-ЦА-УП-Т, по суті є завуальованою спробою ухилитись чи відтермінувати сплату накладеної на позивача штрафної санкції в позаправовий спосіб шляхом звернення до суду неналежної юрисдикції.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2019 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2019 року про закриття провадження у справі скасовано, матеріали справи направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

6. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що спірні правовідносини, які виникли щодо недостовірності інформації (як вважає позивач) та її спростування, носять приватноправовий характер, що виключає можливість розгляду справи в порядку адміністративного судочинства. Спір відноситься до юрисдикції господарського суду, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

7. Не погодившись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2019 року, Національна комісія в січні 2020 року подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить вказану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу господарського суду першої інстанції - залишити без змін.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

8. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 31 січня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Національної комісії, надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу, витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8322/19 та відмовив у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2019 року.

9. Ухвалою від 19 лютого 2020 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що підставою оскарження судових рішень є порушення судами правил предметної юрисдикції.

10. Великою Палатою Верховного Суду ухвалою від 10 березня 2020 року справу прийнято та призначено до розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Національна комісія у своїй касаційній скарзі посилається на неправильне застосування та порушення апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, статей 20 - 23 Господарського процесуального кодексу України щодо юрисдикції господарських судів, пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України щодо закриття провадження у справі.

12. Скаржник наголошує, що постанова Національної комісії від 09 лютого 2018 року № 30-ЦА-УП-Т є актом індивідуальної дії, винесена комісією у зв`язку з реалізацією нею владних повноважень, тому спір є публічно-правовим у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

13. Крім того, Національна комісія зазначає про неправомірність посилання апеляційного суду при вирішенні питання юрисдикції цієї справи на постанову Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 757/43793/18-ц, у якій суд дійшов висновку, що справи про захист ділової репутації слід розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком справ між юридичними особами й іншими суб`єктами підприємницької діяльності у зв`язку зі здійсненням ними господарської діяльності, які належать до юрисдикції господарського суду.

14. Також скаржник звертає увагу на те, що позивач у цій справі звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії. Позовні вимоги стосувалися в тому числі й визнання протиправною постанови від 09 лютого 2018 року № 30-ЦА-УП-Т. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року у справі № 826/3737/18 відмовлено в задоволенні позову повністю. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року рішення місцевого адміністративного суду залишено без змін.

15. У судовому засіданні представник Національної комісії підтримав доводи касаційної скарги з підстав, викладених у ній.

Доводи ПрАТ «ФК Сократ»

16. ПрАТ «ФК Сократ`у відзиві на касаційну скаргу вказало, що справи зазначеної категорії не можуть розглядатись за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такі спори не мають публічно-правового характеру, навіть якщо стороною в них виступає суб`єкт владних повноважень.

17. Окрім цього, ПрАТ «ФК Сократ» посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 06 червня 2019 року у справі № 757/47574/16-ц (провадження № 61-41269св18) щодо розгляду позову про визнання інформації недостовірною в порядку цивільного судочинства.

18. У судовому засіданні представник ПрАТ «ФК Сократ» заперечував проти касаційної скарги та зазначив, що спір є господарським і підлягає вирішенню судами господарської юрисдикції.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо юрисдикції суду

19. Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, у межах якої має розглядатися ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

20. Позовними вимогами в цій справі є визнання недостовірною інформації, яка міститься в постанові Національної комісії від 09 лютого 2018 року № 30-ЦА-УП-Т, про те, що ПрАТ «ФК Сократ» 11 березня 2014 року здійснювало операції купівлі-продажу акцій ПАТ «Миколаївцемент» на ПАТ «Українська біржа» за ціною 30,0049 грн, та про зобов`язання відповідача відкликати постанову як таку, що містить недостовірну інформацію, з місць застосування.

21. Скасовуючи ухвалу Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2019 року про закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір носить приватноправовий характер, що виключає можливість розгляду справи в порядку адміністративного судочинства.

22. Велика Палата Верховного Суду не погоджується із вказаним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

23. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

24. Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

25. Категорії справ, віднесені до юрисдикції господарського суду, визначені у статті 20 Господарського процесуального кодексу України, зокрема у пункті 14 частини першої вказаної статті зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою.

26. Натомість відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

27. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

28. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

29. Предметом позову в цій справі є визнання недостовірною інформації, яка міститься в постанові Національної комісії.

30. За приписами частини першої статті 5 Закону України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (далі - Закон № 448/96-ВР) державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія.

31. Відповідно до пункту 4 частини першої, пунктів 13, 14-2, 37-1 частини другої статті 7 Закону № 448/96-ВР основними завданнями Національної комісії є захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень. Національна комісія відповідно до покладених на неї завдань, окрім іншого: здійснює контроль за дотриманням законодавства і призначає державних представників на фондових біржах та у депозитаріях; встановлює порядок розгляду справ про правопорушення на ринку цінних паперів; встановлює наявність ознак маніпулювання на фондовому ринку.

32. Згідно з пунктом 14 частини першої статті 8 Закону № 448/96-ВР Національна комісія має право, зокрема, накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

33. Пунктом 11 частини першої статті 11 Закону № 448/96-ВР визначено, що Національна комісія застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за умисні дії, що мають ознаки маніпулювання на фондовому ринку, визначені цим Законом - у розмірі від десяти до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або в розмірі до ста п`ятдесяти відсотків прибутку (надходжень), одержаних в результаті цих дій.

34. З наведеного випливає, що негативні наслідки для юридичної особи (у тому числі за дії, що мають ознаки маніпулювання на фондовому ринку) виникають у разі прийняття Національною комісією рішення (постанови) про накладення фінансових санкцій (штрафу) в ході здійснення комісією державного регулювання ринку цінних паперів.

35. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (провадження № 12-58гс18, пункти 5.7, 5.8), від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18, пункти 28-30), від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а (провадження № 11-1506апп18).

36. Національною комісією, на виконання наданих їй владних повноважень, винесено постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 09 лютого 2018 року № 30-ЦА-УП-Т, зі змісту якої вбачається, що ПрАТ «ФК Сократ» 11 березня 2014 року здійснювало операції купівлі-продажу акцій ПАТ «Миколаївцемент» на ПАТ «Українська біржа» за ціною 30,0049 грн. Цією постановою за умисні дії, що мають ознаки маніпулювання на фондовому ринку, відносно ПрАТ «ФК Сократ» застосовано санкцію у вигляді штрафу в розмірі 170 000,00 грн (т. 1, а. с. 10-16).

37. Сутністю накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів є покарання правопорушника, яке застосовується, крім іншого, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Отже, орган, який застосовує покарання, владно керує поведінкою правопорушника, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого органу. Звідси постанова Національної комісії від 09 лютого 2018 року № 30-ЦА-УП-Т є рішенням суб`єкта владних повноважень, а спір є публічно-правовим, оскільки відповідає напрацьованим Великою Палатою Верховного Суду критеріям такого спору, наведеним вище.

38. Вимогу про визнання недостовірною інформації позивач фактично обґрунтовує неналежним виконанням Національною комісією своїх обов`язків, вказуючи в позовній заяві, що постанова Національної комісії від 09 лютого 2018 року № 30-ЦА-УП-Т містить відверто недостовірні дані, які відповідач відмовляється виправляти; у цій постанові позивачу (на його переконання) безпідставно приписується встановлення 11 березня 2014 року курсу акцій ПАТ «Миколаївцемент» на рівні 30,0049 грн (т. 1., а. с. 6).

39. Тому позовна вимога про визнання недостовірною інформації, яка міститься в постанові Національної комісії, за своєю суттю є вимогою про визнання такої постанови протиправною та її скасування.

40. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року у справі № 826/3737/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сократ», ПрАТ «ФК Сократ» до Національної комісії, третя особа - ПАТ «Миколаївцемент», про визнання протиправними та скасування постанов, зокрема від 09 лютого 2018 року № 30-ЦА-УП-Т, вже було надано оцінку в тому числі й змісту вказаної постанови та зазначено, що постанова винесена суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства.

41. Більше того, Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 07 лютого 2019 року у справі № 826/3737/18 щодо доводів ПрАТ «ФК Сократ» про недостовірність інформації в постанові Національної комісії та посилання на статтю 277 Цивільного кодексу України зазначив, що це лише припущення ПрАТ «ФК Сократ», які не доведені ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

42. З огляду на викладене висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі є обґрунтованим, оскільки цей спір про визнання недостовірною інформації, яка міститься в постанові відповідача № 30-ЦА-УП-Т, має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства як спір із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності під час здійснення владних управлінських функцій.

43. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що позовна вимога про визнання недостовірною інформації, яка міститься в постанові відповідача, не може бути предметом окремого судового розгляду. Недостовірність відповідної інформації (тобто такої, що на думку позивача не відповідає дійсності або викладена неправдиво) може бути самостійною підставою для звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, у якому така інформація міститься.

44. Натомість суд апеляційної інстанції дійшов передчасних висновків, що спірні правовідносини виникли щодо недостовірності інформації (як вважає позивач) та її спростування, носять приватноправовий характер, що виключають можливість розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, та відносяться до юрисдикції господарського суду з посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 750/2052/16-ц (провадження № 14-641цс18) та від 07 серпня 2019 року у справі № 757/43793/18-ц (провадження № 14-311цс19) з огляду на таке.

45. Так, у справі № 750/2052/16-ц Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Акваріум» (далі - ТОВ «БК «Акваріум») звернулося до суду з позовом, у якому просило: визнати недостовірною поширену тимчасово виконуючим обов`язки голови правління ПАТ «Чернігівобленерго» під час проведення 21 січня 2015 року прес-конференції для журналістів інформацію з приводу того, що ТОВ «БК «Акваріум» не сплачує грошові кошти за електричну енергію та що мала місце крадіжка ТОВ «БК «Акваріум» електричної енергії у відповідача; спростувати цю недостовірну інформацію у спосіб, аналогічний її поширенню.

46. У постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 750/2052/16-ц (провадження № 14-641цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, виступаючи на прес-конференції ПАТ «Чернігівобленерго», голова правління цього товариства представляв його інтереси та діяв від його імені, оскільки уповноважений здійснювати всі юридично значимі дії, зокрема, представляти товариство у відносинах з іншими суб`єктами господарської діяльності та фізичними особами. Викладена ним інформація стосувалася провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу в частині невиконання/неналежного виконання договірного зобов`язання іншою юридичною особою та суб`єктом господарської діяльності, на підставі якого останній використовує електричну енергію для власних потреб.

47. У справі № 757/43793/18-ц Компанія «Collyer Limited» звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк»), Національного банку України, фізичної особи, ТОВ «Редакція газети «Закон і Бізнес» про визнання бездіяльності незаконною, визнання інформації недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію, у якому просила: визнати незаконною бездіяльність Національного банку України, яка полягала в тому, що він не спростував недостовірну інформацію щодо участі позивача в шахрайських схемах, яка порочить ділову репутацію останнього; визнати незаконною бездіяльність АТ КБ «Приватбанк», яка полягала в тому, що це товариство не спростувало недостовірну інформацію щодо участі позивача в шахрайських схемах, яка порочить ділову репутацію останнього; визнати недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію позивача, інформацію, поширену в електронному вигляді у статті на вебсайті щотижневої газети «Закон і Бізнес» (інтернет-ресурс zib.com.ua, ТОВ «Редакція газети «Закон і Бізнес»); зобов`язати ТОВ «Редакція газети «Закон і Бізнес» спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом опублікування тексту резолютивної частини рішення суду в цій справі на вебсайті zib.com.ua.

48. У постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 757/43793/18-ц (провадження № 14-311цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що справи про захист ділової репутації слід розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком справ між юридичними особами й іншими суб`єктами підприємницької діяльності у зв`язку зі здійсненням ними господарської діяльності, які належать до юрисдикції господарського суду (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 757/43793/18-ц (провадження № 14-311цс19).

49. Звідси правові висновки в постановах від 03 квітня 2019 року у справі № 750/2052/16-ц (провадження № 14-641цс18) та від 07 серпня 2019 року у справі № 757/43793/18-ц (провадження № 14-311цс19) викладені Великою Палатою Верховного Суду за інших фактичних обставинах, ніж обставини цієї справи.

50. Також в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції вказав, що закриття провадження судом першої інстанції на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України є перешкодою позивачу в доступі до правосуддя, що є необґрунтованим з огляду на таке.

51. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу (зокрема, у пункті 31 постанови від 13 листопада 2019 року у справі № 171/1584/18 (провадження № 14-432цс19), що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та 35548/06, пункт 33).

52. Закриття провадження в цій справі не є обмеженням права позивача на доступ до суду, оскільки не перешкоджає позивачу оскаржити постанову Національної комісії від 09 лютого 2018 року № 30-ЦА-УП-Т до адміністративного суду, який є для розгляду такого позову судом, встановленим законом. Більше того, як вже вказувалося, з таким позовом ПрАТ «ФК Сократ» зверталося до суду, за результатами розгляду позовних вимог якого адміністративні суди постановили судові рішення у справі № 826/3737/18.

53. Посилання ПрАТ «ФК Сократ» на постанову Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 757/47574/16-ц (провадження № 61-41269св18) Велика Палата Верховного Суду до уваги не бере. Так, у справі № 757/47574/16-ц фізична особа звернулася до суду з позовом до Генеральної прокуратури України про визнання інформації недостовірною та зобов`язання вчинити дії. Суди встановили, що позивач був звільнений з посади в органах прокуратури наказом Генерального прокурора України, відповідно до якого підставою для звільнення стала, зокрема, довідка про результати вивчення особової справи. Позивач просив визнати недостовірною інформацію, поширену Генеральною прокуратурою України в довідці про вивчення особової справи. Звідси правові висновки Верховного Суду у справі № 757/47574/16-ц, що містить відмінні предмет і підстави позову, викладені за інших фактичних обставин, ніж у цій справі.

54. Таким чином, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в межах доводів касаційної скарги Національної комісії, Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства, а звідси апеляційний суд на порушення норм процесуального права безпідставно скасував правильне судове рішення суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

56. Згідно зі статтею 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

57. З огляду на наведене касаційна скарга Національної комісії підлягає задоволенню, постанова Північного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2019 року - скасуванню із залишенням в силі ухвали Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2019 року.

Щодо судових витрат

58. Згідно із частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

59. У зв`язку зі скасуванням постанови суду апеляційної інстанції та залишенням у силі ухвали суду першої інстанції Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат, а саме покласти витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги на ПрАТ «ФК Сократ».

60. Звідси стягненню підлягають судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, на користь Національної комісії з ПрАТ «ФК Сократ», у розмірі 3 842,00 грн.

Керуючись статтями 300-302, 308, 312, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Касаційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2019 року скасувати, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2019 року у справі № 910/8322/19 залишити в силі.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ФК Сократ» (04070, м. Київ, вул. Почайнинська, 70, оф. 65, код ЄДРПОУ 21645965) на користь Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 8, корп. 30, код ЄДРПОУ 37956207) 3 842,00 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач

В. Ю. Уркевич

Судді:

Н. О. Антонюк

О. С. Золотніков

С. В. Бакуліна

О. Р. Кібенко

В. В. Британчук

Л. М. Лобойко

Ю. Л. Власов

Н. П. Лященко

М. І. Гриців

О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима

В. В. Пророк

В. І. Данішевська

Л. І. Рогач

Ж. М. Єленіна

О. Г. Яновська

Джерело: ЄДРСР 89825063

[ANTIRAID]

Велика палата зазначила, що вимогу про визнання недостовірною інформації позивач фактично обґрунтовує неналежним виконанням Національною комісією своїх обов`язків, вказуючи в позовній заяві, що постанова Національної комісії від 09 лютого 2018 року № 30-ЦА-УП-Т містить відверто недостовірні дані, які відповідач відмовляється виправляти; у цій постанові позивачу (на його переконання) безпідставно приписується встановлення 11 березня 2014 року курсу акцій ПАТ «Миколаївцемент» на рівні 30,0049 грн (т. 1., а. с. 6).

Тому позовна вимога про визнання недостовірною інформації, яка міститься в постанові Національної комісії, за своєю суттю є вимогою про визнання такої постанови протиправною та її скасування.

Позовна вимога про визнання недостовірною інформації, яка міститься в постанові відповідача, не може бути предметом окремого судового розгляду. Недостовірність відповідної інформації (тобто такої, що на думку позивача не відповідає дійсності або викладена неправдиво) може бути самостійною підставою для звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, у якому така інформація міститься.