Постанова ВП-ВС про адміністративну юрисдикцію спору щодо припинення права користування мисливськими угіддями

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 809/756/17

Провадження № 11-144апп20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верховина - ДС» (далі - ТОВ «Верховина - ДС»), третя особа -

Івано -Франківська обласна рада, про припинення права користування мисливськими угіддями

за касаційною скаргою першого заступника прокурора Івано-Франківської області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року (судді Шинкар Т. І., Пліш М. А., Глушко І. В.),

УСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, у якому просив припинити право користування мисливськими угіддями ТОВ «Верховина - ДС», надане товариству на підставі рішення Івано-Франківської обласної ради від 8 вересня 2006 року № 87-5/2006 та договору про умови ведення мисливського господарства від 6 липня 2009 року.

На обґрунтування позовних вимог заступник прокурора Івано-Франківської області зазначив, що ТОВ «Верховина - ДС» як користувач мисливських угідь не виконує умови договору та порушує вимоги чинного законодавства в частині створення, організації та забезпечення діяльності єгерської служби.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 6 червня 2017 року позовні вимоги задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 жовтня 2017 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 червня 2017 року скасував, провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись із такими судовими рішеннями, перший заступник прокурора

Івано -Франківської області подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги перший заступник прокурора Івано-Франківської області зазначає, що частиною другою статті 23 Закону України від 22 лютого 2000 року № 1478-III «Про мисливське господарство та полювання» (далі - Закон № 1478-III) прямо передбачено, що позови про припинення права користування мисливськими угіддями вирішуються адміністративними судами. Тому скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції безпідставно закрито провадження в цій адміністративній справі.

Відзиву від учасників справи на касаційну скаргу на час розгляду справи не надходило.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 9 квітня 2020 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС, мотивувавши це тим, що позивач оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши в установлених статтею 341 КАС межах наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї аргументи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких міркувань.

Як установлено судами попередніх інстанцій і вбачається з матеріалів справи, рішенням сесії Івано-Франківської обласної ради від 8 вересня 2006 року № 87-5/2006 «Про надання в користування мисливських угідь» на підставі подання Обласного управління лісового господарства та клопотання ТОВ «Верховина - ДС» та у зв`язку з добровільною відмовою від користування частиною мисливських угідь, наданих Івано-Франківському мисливсько-риболовному виробничому підприємству Івано-Франківської обласної організації українського товариства мисливців та рибалок (Івано-Франківське МРВП обласної організації УТМР) розпорядженням голови обласної ради від 9 вересня 1997 № 39-р «Про надання в користування мисливських угідь області», вирішено вилучити з користування цього підприємства в Богородчанському районі 12 579,4 га мисливських угідь та надати їх у користування ТОВ «Верховина - ДС» терміном на 15 років.

Пунктом 3 вказаного рішення зобов`язано ТОВ «Верховина - ДС» створити спеціалізований підрозділ для ведення мисливського господарства та охорони мисливської фауни згідно з чинним законодавством.

6 липня 2009 року на виконання зазначеного рішення Івано-Франківської обласної ради від 8 вересня 2006 року між Івано-Франківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ТОВ «Верховина - ДС» укладено договір про умови ведення мисливського господарства, відповідно до пункту 1.1 якого ТОВ

«Верховина - ДС» терміном до 8 вересня 2021 року надано в користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 12,6 тис. га, у тому числі: лісові угіддя - 5,6 тис. га, польові - 7 тис. га, водно-болотні - 0 тис. га.

Згідно з підпунктом «є» пункту 2.2 розділу 2 «Права і обов`язки сторін» вказаного договору ТОВ «Верховина - ДС» зобов`язується здійснювати охорону державного мисливського фонду, сформувати єгерську службу з розрахунку не менше 1 єгеря на 7 тис. га лісових угідь і 10 тис. га польових угідь до 1 вересня 2009 року із штатним розписом, який додається користувачем.

Прокуратурою Івано-Франківської області під час моніторингу стану виконання уповноваженими органами покладених на них функцій з питань дотримання вимог законодавства про тваринний світ скеровано листи до Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФС в

Івано -Франківській області), Управління Держпраці в Івано-Франківській області та

Івано-Франківське обласне управління лісового та мисливського господарства про надання інформації щодо кількості працюючих у ТОВ «Верховина - ДС» та проведення перевірки цього товариства, у тому числі виконання умов договору від 6 липня 2009 року.

Відповідно до листа ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 13 квітня 2017 року за № 309/9/09-19-13-01-21 з 1-го кварталу по 2-ий квартал 2013 року в ТОВ

«Верховина - ДС» працював 1 найманий працівник ( ОСОБА_1 ); з 3-го кварталу 2013 року по 3-ій квартал 2014 року у відповідній звітності 1-ДФ, поданої ТОВ «Верховина - ДС», наймані працівники не відображені або звітність не подавалась; у 4-му кварталі 2014 року у звітності відображено 2 працівники ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), з 1-го кварталу 2015 року по 3-ій квартал 2016 року у звітності 1-ДФ наймані працівники не відображені або звітність не подавалася; у 4-му кварталі 2016 року в товаристві числились 2 наймані працівники ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ).

Згідно з листом Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 28 квітня 2017 року № 04-13/15-10/3103 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_4 з посади директора ТОВ «Верховина - ДС» з 6 квітня 2017 року та відсутністю інформації про інших посадових осіб, на яких покладено виконання обов`язків директора цього товариства станом на 28 квітня 2017 року, направлення від 26 квітня 2017 року № 04-13/15-10/3005 на проведення перевірки з питань дотримання законодавства про працю в період з 26 по 28 квітня 2017 року вручити не було можливим, як і провести перевірку. Згідно з інформацією ГУ ДФС в Івано-Франківській області найманих працівників у період

січень - квітень 2017 року в ТОВ «Верховина - ДС» не було.

Відповідно до інформації Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства від 27 квітня 2017 року № 06-21/24-794 при виїзді спеціалістів управління за місцем реєстрації ТОВ «Верховина - ДС» з метою перевірки виконання в 2016-2017 роках умов договору від 6 липня 2009 року, таку перевірку здійснити було неможливо, оскільки директор цього товариства ОСОБА_4 звільнений із займаної посади, а особи, яка б представляла інтереси товариства, за місцем реєстрації не було.

На підставі вказаної інформації прокуратурою Івано-Франківської області зроблено висновок щодо систематичного невиконання ТОВ «Верховина - ДС» обов`язків з охорони та відтворення мисливських тварин і зобов`язань, обумовлених договором про умови ведення мисливського господарства від 6 липня 2009 року, яке виявляється у відсутності впродовж тривалого часу єгерської служби, що і стало підставою звернення з позовом до окружного суду про припинення права користування ТОВ «Верховина - ДС» мисливськими угіддями.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 2а-2885/12/1470, зазначив, що в разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу в користування мисливських угідь (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою в користування спірних мисливських угідь чи припинення права користування має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими ці висновки суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС у чинній редакції, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до преамбули Закону № 1478-III у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, його положення визначають правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних та фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечують рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1478-ІІІ мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Відповідно до положень статті 21 Закону № 1478-ІІІ ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.

Згідно із частиною першою статті 22 Закону № 1478-ІІІ мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування обласними радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з обласними державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Відповідно до абзацу п`ятого частини першої статті 23 Закону № 1478-ІІІ право користування мисливськими угіддями припиняється у разі систематичного невиконання обов`язків щодо охорони та відтворення мисливських тварин, зобов`язань, обумовлених договором між користувачем мисливських угідь та власником (користувачем) земельних ділянок або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Абзацом третім частини другої статті 23 Закону № 1478-III встановлено, що рішення про припинення права користування мисливськими угіддями, крім випадку закінчення строку користування, приймаються: у випадках, передбачених абзацами п`ятим, шостим частини першої цієї статті, - адміністративним судом за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, або органів, уповноважених на надання у користування мисливських угідь щодо застосування такого заходу реагування.

Системний аналіз наведених норм КАС та Закону № 1478-III дає підстави для висновку, що позови уповноваженого органу про припинення права користування мисливськими угіддями повинні розглядатися адміністративними судами.

Як установлено матеріалами справи, предметом заявленого адміністративного позову є припинення права користування відповідача мисливськими угіддями, а не оскарження рішення ради про надання їх у користування.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку господарського судочинства.

Отже, доводи першого заступника прокурора Івано-Франківської області щодо належності цієї справи до юрисдикції адміністративних судів знайшли своє підтвердження під час її розгляду в суді касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передає справу повністю або частково для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 243, 341, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області задовольнити.

2. Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року скасувати.

3. Адміністративну справу № 809/756/17 за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верховина - ДС», третя особа - Івано-Франківська обласна рада, про припинення права користування мисливськими угіддями направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

О. Б. Прокопенко

Судді:

Н. О. Антонюк

О. С. Золотніков

Т. О. Анцупова

О. Р. Кібенко

С. В. Бакуліна

В. С. Князєв

В. В. Британчук

Н. П. Лященко

Ю. Л. Власов

Л. І. Рогач

М. І. Гриців

О. М. Ситнік

Д. А. Гудима

В. Ю. Уркевич

Ж. М. Єленіна

О. Г. Яновська

Джерело: ЄДРСР 90111836

[ANTIRAID]

Велика палата зазначила, що відповідно до абзацу п`ятого частини першої статті 23 Закону № 1478-ІІІ право користування мисливськими угіддями припиняється у разі систематичного невиконання обов`язків щодо охорони та відтворення мисливських тварин, зобов`язань, обумовлених договором між користувачем мисливських угідь та власником (користувачем) земельних ділянок або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Абзацом третім частини другої статті 23 Закону № 1478-III встановлено, що рішення про припинення права користування мисливськими угіддями, крім випадку закінчення строку користування, приймаються: у випадках, передбачених абзацами п`ятим, шостим частини першої цієї статті, - адміністративним судом за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, або органів, уповноважених на надання у користування мисливських угідь щодо застосування такого заходу реагування.

Системний аналіз наведених норм КАС та Закону № 1478-III дає підстави для висновку, що позови уповноваженого органу про припинення права користування мисливськими угіддями повинні розглядатися адміністративними судами.

Як установлено матеріалами справи, предметом заявленого адміністративного позову є припинення права користування відповідача мисливськими угіддями, а не оскарження рішення ради про надання їх у користування.