Постанова ВП-ВС про господарську юрисдикцію спору стосовно зняття арешту з податкової застави новим власником

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 804/15129/15

Провадження № 11-166апп20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді -доповідача Гриціва М. І.,

суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Топ-100» на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року (судді Семененко Я. В., Бишевська Н. А., Добродняк І. Ю.) у справі за позовом ТОВ «Топ-100» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, та

ВСТАНОВИЛА:

1. У жовтні 2015 року ТОВ «Топ-100» звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просило: визнати протиправними дії Інспекції щодо включення до акта опису майна від 26 січня 2015 року № 4-32329052 нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, проспект Воронцова , 15 , приміщення № 1 (на першому поверсі житлового будинку літ. А-4 нежитлове приміщення № 1 поз. 1-5, загальною площею 110,1 кв. м, приямок літ. а1, ганок літ. а6) (далі - Спірне приміщення); зобов`язати виключити з акта опису майна від 26 січня 2015 року № 4-32329052 Спірне приміщення.

Вимоги мотивувало тим, що зазначене нерухоме майно включено до акта опису майна від 26 січня 2015 року як майно ТОВ «Мост-плюс» - платника податків, що має податкову заборгованість, тоді як Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 29 січня 2015 року право власності на це майно визнав за ТОВ «Топ-100». Оскільки ТОВ «Мост-плюс» вже не є його власником, включення відповідачем приміщення до акта опису було безпідставним.

2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 30 листопада 2015 року адміністративний позов задовольнив частково: зобов`язав Інспекцію виключити з акта опису майна від 26 січня 2015 року № 4-32329052 Спірне приміщення.

У решті позовних вимог відмовив.

3. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 лютого 2016 року апеляційну скаргу Інспекції задовольнив частково: постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року скасував, провадження в адміністративній справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України); роз`яснив позивачу його право на звернення з позовом до суду в порядку господарського судочинства.

Апеляційний суд, коли ухвалював таке рішення, виходив із того, що спірні відносини між сторонами не мають ознак публічно-правового спору, а фактично стосуються прав на нерухоме майно, щодо якого застосовано податкову заставу, тобто наявний приватноправовий спір. Відповідно до статті 181, частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право на нерухоме майно виникає лише з моменту державної реєстрації, але у цьому випадку право позивача на зазначене майно не зареєстровано, навпаки, відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчать про те, що право на нерухоме майно, щодо якого застосована податкова застава, належить ТОВ «Мост-плюс». Щодо суб`єктного складу спірних правовідносин як критерію розмежування справ адміністративної юрисдикції цей суд зазначив, що реалізація контролюючим органом таких повноважень як опис майна у податкову заставу безумовно віднесено до владних управлінських функцій відповідача, але у спірному випадку такі повноваження ним реалізовано відносно ТОВ «Мост-плюс» і будь-яких владних рішень стосовно позивача відповідач не приймав. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а випливає із захисту цивільних прав, які позивач вважає порушеними. З огляду на суб`єктний склад сторін, як бачить суд апеляційної інстанції, спір має вирішуватися у порядку господарського судочинства.

4. Не погодившись із зазначеною ухвалою, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі позивач зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неналежність розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства, оскільки дії відповідача із включення спірного нежитлового приміщення до акта опису майна (у податкову заставу) та, відповідно, накладення обтяжень створюють позивачеві перешкоди для реалізації його прав, передбачених Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме: прав на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону й виникають з моменту такої реєстрації. Отже, спір у цій справі носить саме публічно-правовий характер.

5. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 березня 2016 року відкрив провадження у справі.

Надалі справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 13 травня 2020 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27 травня 2020 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

6. Передумовами ухвалення судових рішень стали фактичні обставини, які можна викласти таким чином.

З рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2015 року у справі № 904/3106/14, що набрало законної сили, вбачається, що 17 лютого 2011 року між Публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) «Терра Банк» (кредитор) та ТОВ «Рада-Інвест» (позичальник) укладений кредитний договір № 02-ЮЛ/11/15 (далі - Кредитний договір).

17 лютого 2011 року в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором між ПАТ «Терра Банк» (іпотекодержатель) та ТОВ «Мост-Плюс» (іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 02-ЮЛ/11/15-і із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя (далі - Іпотечний договір).

Предметом іпотеки відповідно до вказаного іпотечного договору виступає нерухоме майно, а саме Спірне приміщення, реєстраційний номер за РПВН 5627231, що належить іпотекодавцю на праві власності згідно з договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 01 липня 2004 року, укладеного між іпотекодавцем та Приватним підприємством «Магазин № 115 «Взуття», посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Євчук І. Л. за реєстровим номером 2838 (п. 2.1 Іпотечного договору).

Відповідно до вимог статті 4 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) 18 лютого 2011 року за № 10851378 приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Калінович С. П. провів державну реєстрацію Іпотечного договору та зареєстрував обтяження на вказане нерухоме майно, про що внесені відповідні записи до Державного реєстру іпотек.

13 серпня 2012 року між ПАТ «Терра Банк» (цедент, первісний кредитор), ТОВ «ТОП-100» (цесіонарій, новий кредитор) та ТОВ «Рада-Інвест» (боржник, позичальник) укладений договір відступлення права вимоги (цесії, заміни сторони в зобов`язанні) № КЛ/2012/08-15 (далі - Договір цесії), відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору, новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором за Кредитним договором, шляхом передачі новому кредитору всіх належних первісному кредитору прав та прийнятих на себе обов`язків за Кредитним договором у повному обсязі, а саме: зобов`язань зі сплати боргу за кредитом у сумі 1 140 000 грн (пункт 2.1 Договору цесії).

Господарський суд Дніпропетровської області у вказаному судовому рішенні зазначає, що беручи до уваги, що позивач відповідно до чинного законодавства та на підставі Іпотечного договору із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 17 лютого 2011 року № 02-ЮЛ/11/15-і в порядку статті 37 Закону № 898-IV набув право власності на спірне нерухоме майно, має пріоритет задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки, за ТОВ «ТОП-100» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Киснева, б. 3-А, код ЄДРПОУ 37986708) визнано право власності на Спірне приміщення.

Під час судового розгляду встановлено, що позивач 14 травня 2015 pоку звернувся до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на нежиле приміщення. Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області відмовила у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв`язку із наявністю обтяжень, встановлених щодо нежилого приміщення, про що позивачеві стало відомо 02 червня 2015 року в усній формі та 03 червня 2015 pоку в письмовій формі під час отримання рішення про відмову.

Обтяженням, яке стало причиною відмови, є податкова застава, накладена Інспекцією, номер запису про обтяження 8511728 (спеціальний розділ).

У зв`язку з тим, що нежиле приміщення належить ТОВ «ТОП-100», а не ТОВ «Мост-плюс», позивач 02 червня 2015 року звернувся до Інспекції із заявою про зняття обтяження з майна, що йому належить. До заяви було додано копію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2015 року у справі № 904/3106/14.

Відповідач листом від 17 червня 2015 року за № 15813/10/04 61 25 18 відмовив у задоволенні заяви, у зв`язку з відсутністю підстав для звільнення зазначеного майна з податкової застави.

З пояснень представника відповідача встановлено, що на обліку в Інспекції перебуває ТОВ «Мост-плюс» (код ЄДРПОУ 32329052), яке станом на 08 липня 2015 року має податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 874 751,80 грн. Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 28 травня 2014 року у справі № 804/3371/14 стягнув з боржника податковий борг. До установ банків направлено інкасові доручення, які повернуті без виконання. Внаслідок чого податковий керуючий згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно склав акт опису майна у податкову заставу від 26 січня 2015 року № 4/32329052, у тому числі на Спірне приміщення.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Спірним приміщенням (розділ «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяження») зареєстровано запис про обтяження 8 511 728 (спеціальний розділ). Підставою виникнення обтяження є :

- рішення про опис майна у податкову заставу, серія та номер: 9/04-61-25-29, виданий 26 січня 2015 pоку, видавник - заступник начальника Інспекції Портянніков О. В.;

- акт опису майна, серія та номер № 4-32329052, виданий 26 січня 2015 pоку, видавник - заступник начальника Інспекції Портянніков О. В.

7. Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Справою адміністративної юрисдикції в розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС Україниє переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закономустановлений інший порядок судового вирішення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин.

Спір у цій справі виник через наявність перепон у ТОВ«ТОП-100» щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, на яке накладено обтяження у вигляді податкової застави в якості забезпечення сплати податкового зобов`язання ТОВ «Мост-плюс», так як останнє згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником Спірного приміщення.

Як було зазначено вище, позивач на звернення до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на нежитлове приміщення отримав відмову з огляду на встановлення обтяжень щодо цього приміщення.

Відтак ТОВ «ТОП-100» звернулось до Інспекції із заявою про зняття обтяження на майно, оскільки воно є його власником, що підтверджується рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2015 року у справі № 904/3106/14.

Відповідач відмовив у задоволенні заяви через відсутність підстав для звільнення Спірного приміщення з податкової застави.

За таких обставин предметом судового розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення податкового органу як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки усунення перешкод у реєстрації права власності позивача на Спірне приміщення та засвідчення державою вже набутого особою права власності, що вказує на приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

За приписами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом статті 319 цього Кодексувласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 ЦК України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом частини першої статті 12 ГПК України у зазначеній редакції господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають з публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

За змістом частин першої, другої статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

З огляду на зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин, обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, та враховуючи суб`єктний склад учасників справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим, а в силу наведених приписів частини першої статті 12 ГПК України має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спір у цій справі не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують цих висновків.

8. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки закриття апеляційним судом провадження у цій справі відповідає правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права, касаційну скаргу ТОВ «Топ-100» слід залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року - без змін.

Керуючись статтями 243, 341, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ-100» залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач М. І. Гриців

Судді: Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

С . В. Бакуліна Н. П. Лященко

Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима Л. І. Рогач

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська

В. С. Князєв

Джерело: ЄДРСР 90458892

[ANTIRAID]

Чергове рішення із серії "Я художник і я так бачу" в залежності від погоди та температури повітря.

 Велика палата заначила, що предметом судового розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення податкового органу як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки усунення перешкод у реєстрації права власності позивача на Спірне приміщення та засвідчення державою вже набутого особою права власності, що вказує на приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

З огляду на зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин, обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, та враховуючи суб`єктний склад учасників справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим, а в силу наведених приписів частини першої статті 12 ГПК України має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.