Постанова ВП-ВС щодо господарської юрисдикції спору про стягнення податкового боргу, що виник до початку процедури банкруства

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 826/16976/16

Провадження № 11-127апп20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Анцупової Т. О.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу № 826/16976/16 за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Концерну «Військторгсервіс» про стягнення заборгованості

за касаційною скаргою Концерну «Військторгсервіс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року (суддя Смолій І. В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року (у складі суддів Кучми А. Ю., Аліменка В. О., Безименної Н. В.),

УСТАНОВИЛА:

Рух справи

1. Державна податкова інспекція у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі ? ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві) звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача податкового боргу шляхом стягнення коштів з усіх розрахункових рахунків: по земельному податку з юридичних осіб ? 310 906,54 грн; по податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) ? 23 257 658,84 грн; по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, ? 20 892,40 грн (загальна сума заборгованості ? 23 589 457,54 грн).

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не сплачена податкова заборгованість, яка складається із самостійно задекларованих зобов`язань, нарахованих контролюючим органом.

3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року, позов задоволено.

4. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року скасувати, а провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

5. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12 березня 2018 року відкрив касаційне провадження в цій справі.

6. Ухвалою від 26 березня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України, мотивувавши це тим, що учасник справи оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

7. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 08 квітня 2020 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження.

8. Станом на 23 вересня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Концерну «Військторгсервіс» від ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві не надходив.

Фактичні обставини

9. Суди попередніх інстанцій установили, що Концерн «Військторгсервіс» має заборгованість з таких податків: по земельному податку з юридичних осіб ? 310 906,54 грн; по податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) ? 23 257 658,84 грн; по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, ? 20892,40 грн.

10. Заборгованість відповідача виникла на підставі самостійно задекларованих зобов`язань, нарахованих контролюючим органом.

11. ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві засобами поштового зв`язку направлено відповідачу корінець податкової вимоги форми від 18 травня 2012 року № 1078, яка отримана Концерном «Військторгсервіс» 19 червня 2012 року.

12. Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги не погашалась, то суди першої та апеляційної інстанцій установили, що підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, а процедура стягнення вважається дотриманою.

13. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 21 березня 2017 року відкрито провадження у справі № 910/23971/16 про банкрутство Концерну «Військторгсервіс» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з 21 березня 2017 року, при цьому позивачем було подано заяву про визнання кредиторських вимог до Концерну «Військторгсервіс».

14. Позивач, вважаючи, що наявні підстави для стягнення суми заборгованості з огляду на їх несплату в добровільному порядку, звернувся із цим адміністративним позовом до суду.

Оцінка судів першої та апеляційної інстанцій

15. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 20, статті 59 та підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України сума податкових зобов`язань узгоджена та у встановлені строки позивачем не сплачена, доказів погашення зазначеного боргу не надано, а тому позовні вимоги про стягнення податкового боргу з відповідача з усіх розрахункових рахунків підлягають задоволенню.

16. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що посилання Концерну «Військторгсервіс» на те, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 21 березня 2017 року відкрито провадження у справі № 910/23971/16 про його банкрутство, є необґрунтованим, оскільки задоволення позовних вимог позивача в межах зазначеної суми заборгованості, а саме 23 589 457,54 грн, не позбавляє Концерн «Військторгсервіс» права звернутися із клопотанням в межах господарського провадження про зменшення суми заборгованості перед ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві на розмір уже сплачених чи стягнутих коштів.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог

17. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято рішення з неповним дослідженням усіх обставин справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

18. Концерн «Військторгсервіс» зауважує, що податкова заборгованість виникла в період з 2012 року. Водночас скаржником було надано судам ухвалу Господарського суду м. Києва від 21 березня 2017 року про відкриття провадження у справі № 910/23971/16 про банкрутство відповідача.

19. Скаржник зазначає, що відповідно до зазначеної ухвали позивач визнаний конкурсним кредитором на суму 28 236 102,67 грн, яка, серед іншого, включає суму податкового боргу, яка заявлена ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві в цій справі. Зокрема, ця сума податкового боргу включена до реєстру кредиторів у справі про банкрутство та віднесена до кредиторських вимог третьої та шостої черг.

20. Концерн «Військторгсервіс» звертає увагу на те, що, оскільки позовні вимоги в цій справі вже є предметом розгляду господарського суду, то позовну заяву ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а провадження в цій справі слід закрити.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

21. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

22. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі ? Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

23. Європейський суд з прав людини (далі ? ЄСПЛ) в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні ЄСПЛ від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» викладено думку, що термін «судом, встановленим законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

24. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі ? у редакції, чинній на час постановлення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією України чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

25. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

26. Відповідно до частини другоїстатті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для якихзаконом установлений інший порядок судового вирішення.

27. Пунктом 5 частини другоїстатті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, установлених Конституцією та законами України.

28. Згідно із частиною другоюстатті 50 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

29. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

30. При цьому визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

31. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав кваліфікувати спір як публічно-правовий і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

32. Для звернення до адміністративного суду суб`єкт владних повноважень як позивач має бути наділений повноваженнями для звернення до суду, підстави для такого звернення мають бути визначені законом з указівкою на предмет звернення, спір у справі повинен відповідати ознакам публічно-правового спору.

33. Податковий кодекс України (далі ? ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

34. Відповідно до пункту41.1 статті 41 ПК України (тут і далі ? у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

35. Згідно з пунктом41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

36. За змістом підпункту20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

37. Позов про примусове стягнення з відповідача як платника податків подано ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києвів порядку виконання нею завдань, покладених на контролюючі органи, а спір виник у зв`язку з невиконанням вимог ДПІ в Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві як суб`єкта владних повноважень про таку сплату.

38. Аналіз зазначених норм законодавства свідчить про те, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, звернувшись до суду з позовом про примусове стягнення податкового боргу з платника податків в порядку виконання нею завдань, покладених на контролюючі органи, реалізувала свої владні управлінські функції і виступила як суб`єкт владних повноважень.

39. Однак, згідно з матеріалами справи ухвалою Господарського суду м. Києва від 21 березня 2017 року відкрито провадження у справі № 910/23971/16 про банкрутство Концерну «Військторгсервіс».

40. Відповідно до пункту 4 статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ (далі ? Закон № 2343-ХІІ), що діяв на момент прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій, суд у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений ПК України.

41. Аналогічна за змістом норма діє з 15 грудня 2017 року в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (пункт 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України).

42. Пунктом 1.3 статті 1 ПК Українивизначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом № 2343-ХІІ.

43. Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2343-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності боржника); ліквідація банкрута.

44. Отже, з урахуванням вимог пункту 1.3 статті 1 ПК України та частини першої статті 7 Закону № 2343-ХІІ, а також змісту ухвали Господарського суду м. Києва від 21 березня 2017 року слідує, що з 21 березня 2017 року щодо Концерну «Військторгсервіс» було введено процедуру розпорядження майном. Відповідно на регулювання спірних відносин у цій справі поширюються вимоги Закону № 2343-ХІІ.

45. За змістом положень частини 1 статті 1 Закону № 2343-ХІІ, законодавець розрізняє такі види вимог кредиторів, як конкурсні, поточні та забезпечені. При цьому, конкурсні вимоги ? вимоги до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника, а поточні вимоги ? вимоги до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

46. З наявних матеріалів справи слідує, що в жовтні 2016 року ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулося до суду з вимогою щодо стягнення податкової заборгованості з Концерну «Військторгсервіс», яка виникла з 2012 року до 08 серпня 2016 року.

47. Відповідно до частини 1 статті 23 Закону № 2343-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника а також документи, які їх підтверджують.

48. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що спір у цій справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та зазначає, що стягнення конкурсних вимог з Концерну «Військторгсервіс» на користь ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

50. До того ж, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 17 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2018 року та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 квітня 2019 року, затверджено мирову угоду від 27 березня 2018 року, у якій, серед іншого, вирішено питання щодо стягнення податкової заборгованості з Концерну «Військторгсервіс» на користь ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 349 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

52. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

53. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Велика Палата Верховного Суду вважає, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 238, 243, 341, 345, 349, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Концерну «Військторгсервіс» задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв

С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко

В. В. Британчук Н. П. Лященко

Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко

М. І. Гриців В. В. Пророк

Д. А. Гудима Л. І. Рогач

В. І. Данішевська О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська

Джерело: ЄДРСР 91901365
 

[ANTIRAID]

Велика палата зазначила, що відповідно до частини 1 статті 23 Закону № 2343-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, які їх підтверджують.

З огляду на зазначене, суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що спір у цій справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та зазначає, що стягнення конкурсних вимог з Концерну «Військторгсервіс» на користь ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.