Постанова ВП-ВС про цивільну юрисдикцію спору щодо оскарження членом ОСББ, договору між ОСББ та управителем

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

2 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 906/1308/19

Провадження № 12-76гс20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Рогач Л. І.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.

розглянула касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) «Лесі Українки 38» та фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) Козлової Лариси Борисівни на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 3 липня 2020 року та рішення Господарського суду Житомирської області від 24 лютого 2020 року у справі № 906/1308/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Лесі Українки 38» та ФОП Козлової Л. Б. про визнання недійсним договору.

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 , який є власником квартири багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 та членом ОСББ «Лесі Українки 38», звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до ОСББ «Лесі Українки 38» та до ФОП Козлової Л. Б. про визнання недійсним договору від 1 квітня 2018 року № 12 про надання послуг, укладеного ОСББ «Лесі Українки 38» та ФОП Козловою Л. Б.

1.2. На обґрунтування підстав позову позивач зазначив, що рішення про передачу будинку на обслуговування ФОП Козлової Л. Б. загальні збори не приймали, з умовами спірного договору мешканців будинку не ознайомлено, якість надання послуг погіршилась, вартість послуг безпідставно завищено, що порушує права позивачів та мешканців будинку як споживачів послуг обслуговування будинку, які мали надаватися за спірним договором.

1.3. Вказав на те, що ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 28 жовтня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом фізичних осіб - співвласників ОСББ «Лесі Українки 38», поданим до тих самих відповідачів, з тим самим предметом та з тих самих підстав, оскільки такий спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

1.4. ОССБ «Лесі Українки 38», заперечуючи проти позову, зазначило, що головою правління прийняте рішення про підписання договору з ФОП Козловою Л. Б. з надання послуг з комплексного обслуговування будинку, а згідно зі статтею 16 Статуту ОСББ «Лесі Українки 38» голова правління має повноваження без доручення ОСББ укладати в межах своєї компетенції договори.

1.5. ФОП Козлова Л. Б., заперечуючи проти позову, вказала, що спірний договір не є договором про передачу функцій на управління будинком, а є господарським договором. Крім того, позивач не довів, що останній порушує його права та норми законодавства, що діяло на час укладання спірного договору.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 3 липня 2020 року, позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір від 1 квітня 2018 року № 12 про надання послуг, укладений між ОСББ «Лесі Українки 38» та ФОП Козловою Л. Б.

2.2. Суди першої й апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що оспорюваний договір не відповідає приписам статей 10, 12-14 Закону України від 29 листопада 2001 року № 2866-III «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон № 2866-III) та статей 9-11 Закону України 14 травня 2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон № 417-VIII), тож вказали на наявність підстав для визнання такого договору недійсним, оскільки укладення спірного договору без рішення загальних зборів порушує право позивача як співвласника на управління будинком.

2.3. При цьому суди надали правову оцінку укладеному відповідачами договору як договору з управителем про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, оскільки в обов`язки ФОП Козлової Л. Б. за договором входять функції, пов`язані з управлінням.

2.4. При визначенні юрисдикції спору апеляційний суд, посилаючись на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у справах № 462/2646/17, № 501/1571/16-ц, № 826/10249/18 дійшов висновку про можливість розгляду спору господарським судом з огляду на характер спірних правовідносин, оскільки спір виникає при здійсненні права управління юридичною особою, а такий спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), незалежно від суб`єктного складу учасників такого спору (частина шоста статті 30 ГПК).

2.5. У вирішенні цього питання апеляційний суд також узяв до уваги те, що ухвалою Богунівського районного суду міста Житомира від 28 жовтня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом фізичних осіб - співвласників ОСББ «Лесі Українки 38» до цього ОСББ та ФОП Козлової Л. Б., оскільки справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

3. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

3.1. Не погодившись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 3 липня 2020 року та рішенням Господарського суду Житомирської області від 24 лютого 2020 року, ОСББ «Лесі Українки 38» та ФОП Козлова Л.Б. звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просять скасувати вказані судові рішення і відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

3.2. Скаржники вважають, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин положення статей 1, 8 л - 11 Закону № 417-VIII, оскільки правовідносини сторін регулюються виключно приписами Закону № 2866-III та Статутом ОСББ «Лесі Українки 38».

3.3. Щодо підстав недійсності договору скаржники вказують на помилковість висновків судів про його невідповідність нормам законодавства, якого не існувало на момент укладення такого договору, а також на хибність віднесення до договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком договору, який є складним, поєднує ознаки договору підряду та договору про надання послуг і стосується господарської діяльності відповідачів.

4. Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду

4.1. Ухвалою від 14 вересня 2020 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами ОСББ «Лесі Українки 38» та ФОП Козлової Л.Б. на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 3 липня 2020 року та рішення Господарського суду Житомирської області від 24 лютого 2020 року, надав учасникам справи строк для подання відзивів на касаційні скарги.

4.2. Ухвалою від 8 жовтня 2020 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду справу разом із касаційними скаргами передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зокрема, на підставі частини третьої статті 302 ГПК України, вважаючи за необхідне відступити від правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2020 року у справі № 760/2064/17-ц та від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц.

4.3. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що з огляду на суть та суб`єктний склад спірних правовідносин, висновок про юрисдикційну належність відповідних справ та однакове розуміння правильності визначення розмежування судової юрисдикції сприятиме розумній передбачуваності судових рішень, забезпечить реалізацію на практиці принципу правової визначеності як для позивачів, так і для судів, та сприятиме єдиному підходу у визначенні предметної юрисдикції у спорах між фізичними особами - співвласниками багатоквартирного будинку та ОСББ щодо діяльності ОСББ, зокрема під час укладення, розірвання, визнання недійсними договорів, укладених ОСББ з іншими особами.

4.4. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 4 листопада 2020 року на підставі частини третьої статті 302 ГПК України прийняла до розгляду справу разом із касаційними скаргами та призначила її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Позивач не скористався процесуальним правом направлення відзиву на касаційні скарги.

6. Фактичні обставини справи, встановлені судами

6.1. Позивач є власником квартири 104 у багатоквартирному будинку за адресою: місто Житомир, вулиця Лесі Українки, 38.

6.2. Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 10 серпня 2016 року зареєстровано ОСББ «Лесі Українки 38» за адресою: місто Житомир, вулиця Лесі Українки, 38.

6.3. За пунктом 2 розділу І Статуту ОСББ «Лесі Українки 38» діє відповідно до Закону № 2866-III, чинного законодавства України та цього Статуту.

6.4. Об`єднання набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (пункт 4 розділу І Статуту).

6.5. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік (пункт 2 розділу ІІІ Статуту).

6.6. До виключної компетенції загальних зборів належить: затвердження Статуту об`єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об`єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує 20 000,00 грн, а також договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; визначення обмежень на користування спільним майном; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном будинку повністю або частково асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку; прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах (пункт 3 розділу ІІІ Статуту).

6.7. Відповідно до пункту 14 розділу ІІІ Статуту ОСББ «Лесі Українки 38» до компетенції правління належить: підготовка кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно із законодавством; розпорядження коштами об`єднання відповідно до затвердженого загальними зборами об`єднання кошторису; укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням; ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об`єднання; скликання та організація проведення загальних зборів співвласників або зборів представників; призначення письмового опитування співвласників та утворення відповідної комісії для його проведення.

6.8. Згідно з пунктом 16 розділу ІІІ Статуту ОСББ «Лесі Українки 38» правління зі свого складу обирає голову правління та його заступника. На виконання своїх повноважень голова правління, зокрема, діє без доручення від імені об`єднання та укладає в межах компетенції договори і вчиняє інші правочини відповідно до рішень правління.

6.9. 1 квітня 2018 року ОСББ «Лесі Українки 38» (замовник) в особі голови правління та ФОП Козлова Л. Б. (виконавець) уклали договір № 12 на надання послуг.

6.10. Згідно з підпунктами 1.1 - 1.3 вказаного договору його предметом є надання бухгалтерських послуг, у тому числі ведення податкового обліку та паспортного столу, організаційних робіт, необхідних для діяльності ОСББ; виконання сантехнічних робіт у місцях загального користування будинку; обслуговування електромереж.

6.11. Пунктом 2.1 договору встановлено, що ціна послуг, зазначених в цьому договорі, складає 0,05 % від мінімальної заробітної плати, що на момент укладення договору складає 3 723*0,05 % = 1,86 грн за 1 кв.м, а саме (згідно з актом приймання-передачі з балансу на баланс житлового будинку від 30 березня 2018 року) 6 425,63 кв.м*1,86 грн = 11 950 грн без ПДВ щомісячно.

6.12. Згідно з пунктом 3.1 договір починає діяти з моменту підписання сторонами. Термін дії договору визначено з 1 квітня по 31 грудня 2018 року.

6.13. Проаналізувавши встановлені судом обставини, суди дійшли висновку, що визначені договором від 1 квітня 2018 року в якості предмета договору виконання сантехнічних робіт у місцях загального користування будинку та обслуговування електромереж є функціями з управління багатоквартирним будинком, тож укладений відповідачами договір є завуальованою формою договору з управителем про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, оскільки в обов`язки виконавця за договором входять функції, пов`язані з управлінням.

6.14. При цьому суду не надано доказів наявності рішення загальних зборів співвласників, яким вирішено питання щодо передачі іншій особі функцій управління щодо виконання сантехнічних робіт у місцях загального користування будинку та обслуговування електромереж.

7. Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, та застосовані нею положення законодавства

7.1. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Щодо юрисдикції спору

7.2. За приписами частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

7.3. Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

7.4. Отже, ознаками господарського спору, який належить до юрисдикції господарського суду, є, зокрема, участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним та Господарським кодексами України (далі - ЦК України та ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, а також спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

7.5. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за пунктами 1, 3 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

7.6. Частиною першою статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

7.7. Законом № 2866-III визначено правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

7.8. Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону № 2866-III, ОСББ - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором зі співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

7.9. Згідно зі статтею 2 Закону № 2866-III вказаний Закон регулює: порядок створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об`єднань, асоціацій; відносини суб`єктів права власності щодо користування та розпорядження спільним майном співвласників у об`єднанні; відносини між об`єднаннями та асоціаціями; відносини між об`єднаннями, асоціаціями і органами державної влади та органами місцевого самоврядування; відносини між об`єднаннями і господарюючими суб`єктами.

7.10. За статтею 4 Закону № 2866-III об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

ОСББ відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном ОСББ, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем та відповідачем у суді.

7.11. Тож законодавець визначає ОСББ як юридичну особу приватного права (створену в добровільному порядку шляхом її заснування власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку на підставі домовленості між собою), створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

7.12. За змістом статей 6, 7, 10, 15 Закону № 2866-III співвласники багатоквартирного будинку створюють ОСББ, затверджують статут такого об`єднання, мають право знайомитися з рішеннями загальних зборів та оскаржувати їх судовому порядку, брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об`єднання; обирати та бути обраним до складу статутних органів об`єднання;знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об`єднання; вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства.

7.13. Створене об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання: утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність; приймати рішення про надходження та витрати коштів об`єднання; визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об`єднання; укладати договори; виступати замовником робіт з капітального ремонту, реконструкції багатоквартирного будинку; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати для виконання статутних завдань господарче забезпечення діяльності об`єднання в порядку, визначеному законом; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів; захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності; використовувати допоміжні приміщення у багатоквартирному будинку для потреб органів управління об`єднання; встановлювати сервітути, здавати в оренду допоміжні приміщення та інше спільне майно багатоквартирного будинку. Загальні збори об`єднання мають право делегувати асоціації, до якої входить об`єднання, частину повноважень своїх органів управління. Об`єднання може стати засновником (членом) асоціації.

7.14. Зміст та види діяльності, яка здійснюється саме ОСББ після його створення як юридичної особи, передбачена статтею 16 Закону № 2866-III.

7.15. Згідно зі статтею 15 указаного Закону співвласник зобов`язаний: виконувати вимоги статуту об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

7.16. За висновками, які містяться, зокрема, в постановах від 2 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц, від 6 лютого 2019 року у справі № 462/2446/17, Велика Палата Верховного Суду вказала про розгляд господарськими судами спорів у правовідносинах, які стосуються порядку створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, з огляду на характер спірних правовідносин, оскільки такі спори виникають при здійсненні права управління юридичною особою, а тому є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої ГПК України) незалежно від суб`єктного складу такого спору.

7.17. Також відповідно до статті 12 Закону № 2866-III ОСББ через свої органи управління здійснює управління багатоквартирним будинком. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації.

7.18. Якщо функції з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів об`єднання передано управителю, відносини з управління регулюються договором, укладеним між об`єднанням і управителем, умови якого повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства (стаття 13 Закону № 2866-III).

7.19. Тож за змістом наведених вище статей 12 та 13 Закону № 2866-III, що знайшов відображення у назвах статті 12 «Управління багатоквартирним будинком» та статті 13 «Відносини співвласників та управителя», а також положень абзацу другого та абзацу третього статті 2 Закону № 2866-III, законодавець виокремив у межах відносин, врегульованих цим Законом, відносини, які стосуються порядку створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об`єднань, асоціацій, та відносини суб`єктів права власності щодо користування та розпорядження спільним майном співвласників у об`єднанні.

7.20. За положеннями частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

7.21. Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон № 417-VІІІ, предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку (частина перша статті 2 вказаного Закону).

7.22. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 417-VIII, управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

7.23. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.

За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - ОСББ (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку) (частина перша статті 9 Закону № 417-VIII). За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації.

7.24. За частиною першою статті 10 Закону № 417-VIII співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

7.25. Наявність вказівки на особливості законодавчого регулювання порядку проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень не означає того, що зі створенням ОСББ на правовідносини з управління спільним майном багатоквартирного будинку вже не поширюються приписи Закону № 417-VIII, адже за таких обставин співвласники багатоквартирних будинків не перестають бути учасниками відносин зі здійснення права власності у багатоквартирному будинку.

7.26. Стаття 6 Закону № 417-VІІІ визначає права співвласників багатоквартирного будинку. За змістом пунктів 1, 2 частини першої цієї статті співвласники багатоквартирного будинку мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників; брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника.

7.27. Разом з тим, за змістом пунктів 1, 5 частини першої статті 7 указаного Закону, співвласники зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; виконувати рішення зборів співвласників.

7.28. Аналогічні вимоги містять положення частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України - власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом

7.29. Отже, управління майном багатоквартирного будинку є правом (та, відповідно, обов`язком) власників приміщень у багатоквартирному будинку, яке може реалізовуватися та виконуватися ними через ОСББ, створене в цьому будинку, або шляхом передачі відповідних функцій (чи їх частини) управителю або асоціації.

7.30. Визначення порядку управління багатоквартирним будинком (тобто, вирішення питання про те, наділити цими функціями ОСББ, створене в цьому будинку, чи передати відповідні функції (чи їх частину) управителю або асоціації, є невід`ємною складовою реалізації прав та виконання обов`язків співвласниками багатоквартирного будинку щодо належного утримання та управління спільним майном, що здійснюється за їх безпосереднім волевиявленням.

7.31. Управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів ОСББ) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем.

Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Істотними умовами договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком є: перелік послуг; вимоги до якості послуг; права і обов`язки сторін; відповідальність сторін за порушення договору; ціна послуг; порядок оплати послуг; порядок і умови внесення змін до договору; строк дії договору, порядок і умови продовження дії та розірвання договору (частини перша - четверта статті 11 Закону № 417-VIII).

7.32. Водночас відносини, що виникають у процесі надання послуг з управління багатоквартирним будинком, регулюються Законом України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII), згідно зі статтею 13 якого залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

7.33. За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 2189-VIII послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору, а управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Споживачами такої послуги може бути індивідуальний споживач (фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги), або колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

7.34. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору (частина перша статті 1, 9, пункт 1 частини другої статті 21 Закону № 2189-VIII).

7.35. За змістом частини першої статті 15 Закону № 2189-VIII договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

7.36. Тобто надання управителем послуг з управління будинком породжує права та обов`язки між співвласниками багатоквартирних будинків і виконавцем таких послуг.

7.37. За статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; відповідно до положень частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

7.38. Як установили суди попередніх інстанцій, у справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСББ «Лесі Українки 38» та до ФОП Козлової Л. Б. про визнання недійсним договору на надання послуг, укладеного ОСББ, членом якого є позивач, та ФОП Козловою Л. Б. - виконавцем цих послуг, указавши на порушення укладенням спірного договору з надання послуг з управління та обслуговування будинку прав позивача - фізичної особи як співвласника багатоквартирного будинку.

7.39. Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

7.40. З огляду на викладене, враховуючи предмет, характер спору та суб`єктний склад його сторін, Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір у цій справі виник стосовно прав і обов`язків позивача щодо користування та розпорядження спільним майном як співвласника багатоквартирного будинку, тому має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

7.41. Такі висновки є послідовними. Так, у постанові від 5 лютого 2020 року у справі № 127/15798/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про розгляд у порядку цивільного судочинства спору за позовом фізичної особи - співвласника багатоквартирного будинку до голови ОСББ про визнання бездіяльності щодо ненадання обґрунтованої відповіді на заяву про ремонт спільного майна будинку протиправною та зобов`язання відповідача вчинити дії щодо надання обґрунтованої відповіді на подану заяву.

7.42. Посилання суду апеляційної інстанції на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема у справах № 462/2646/17, № 501/1571/16-ц, № 826/10249/18, та висновок про можливість розгляду спору у цій справі господарським судом з огляду на характер спірних правовідносин, оскільки спір виникає при здійсненні права управління юридичною особою, а такий спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 статті 20 ГПК України), незалежно від суб`єктного складу такого спору (частина 6 статті 30 ГПК) є помилковими, тому що спірні правовідносини у вказаних справах стосувались порядку створення, реєстрації, діяльності і ліквідації об`єднань, організацій.

7.43. Натомість спір у справі, що розглядається, стосується реалізації прав та виконання обов`язків позивача у межах здійснення ним як співвласником володіння, користування і розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, учасника правовідносин з надання житлово-комунальних послуг.

7.44. З огляду на викладене суди першої й апеляційної інстанцій помилково вважали, що спір у цій справі належить до юрисдикції господарських судів.

Щодо конфлікту юрисдикцій

7.45. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Богунського районного суду м. Житомир від 28 жовтня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСББ «Лесі Українки 38», ФОП Козлової Л. Б про визнання недійсним договору, переліку і розміру внесків, платежів на утримання будинку на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України. Суд роз`яснив позивачу, що спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.

7.46. Оскільки суд загальної юрисдикції відмовив позивачу у відкритті провадження у справі за позовом, поданим до тих самих відповідачів, з тим самим предметом та з тих самих підстав, що й у цій справі, Велика Палата Верховного Суду вважає, що це поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

7.47. У пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі «Станєв проти Болгарії», заява № 36760/06, пункт 230).

7.48. Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

7.49. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами.

7.50. У рішенні від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» (заяви № 7714/06 та № 23654/08) ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади. Крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (пункти 27, 28, 38, 40).

У рішенні від 1 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» (заява № 34036/06) ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України. Натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (пункти 13, 14, 23, 25, 26).

У рішенні від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» (заява № 52013/08) ЄСПЛ встановив, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (пункти 116, 119, 122,125).

У рішенні від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» (заява № 55339/07) ЄСПЛ зробив висновок, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (пункти 13, 18,24).

7.51. З огляду на існування юрисдикційного конфлікту, з метою забезпечення права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ця справа має бути розглянута за правилами господарського судочинства лише тому, що позивачу має бути забезпечено доступ до правосуддя, навіть в іншому, ніж це передбачено законом, судочинстві, оскільки перешкоди до розгляду в належному (цивільному) судочинстві виникли у зв`язку з процесуальною діяльністю суду.

Подібний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у її постановах від 12 грудня 2018 року у справах № 490/9823/16-ц та № 761/12676/17, від 27 березня 2019 року у справі № 766/10137/17.

Щодо розгляду справи по суті

7.52. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що укладений відповідачами договір за своїм змістом є договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, оскільки визначені договором обов`язки ФОП Козлової Л. Б. як виконавця за договором є частиною компетенції органів управління ОСББ.

7.53. Як уже зазначалося вище, управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.

За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - ОСББ (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації.

7.54. Тобто саме співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому статтею 10 Закону № 417-VIII. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

7.55. За змістом статті 10 Закону № 2866-III загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 % загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Статутом об`єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах.

Рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

7.56. Суди попередніх інстанцій з`ясували, що докази наявності рішення загальних зборів співвласників, яким було б вирішено питання щодо передачі ФОП Козловій Л. Б. окремих функцій управління багатоквартирним будинком шляхом укладення спірного договору, в матеріалах справи відсутні.

7.57. Доводи касаційних скарг зазначене судами не спростовують.

7.58. Оскільки встановлено, що оспорюваний договір укладено з порушенням статей 10, 12 - 14 Закону № 2866-III та статей 9 - 11 Закону № 417-VІІІ, які підлягали застосуванню, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для визнання спірного договору недійсним.

7.59. Крім того, апеляційний суд розглянув та врахував доводи апеляційних скарг щодо застосованого судом першої інстанції законодавства, відповідно зазначивши, що такі доводи, не спростовують того висновку, що правління ОСББ передало ФОП Козловій Л. Б. окремі повноваження з управління будинком без наявності волевиявлення усіх співвласників шляхом прийняття ними відповідного рішення на загальних зборах.

7.60. Ураховуючи викладе, суди попередніх інстанцій прийняли по суті законні рішення, правильно застосувавши норми матеріального права.

8. Щодо відступу від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

8.1. За приписами частини четвертої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

8.2. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, передаючи справу № 906/1308/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вказав на необхідність відступу від правових позицій, висловлених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 760/2064/17-ц та від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц.

8.3. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 11 червня 2020 року розглянув по суті спір у справі № 760/2064/17-ц між співвласником багатоквартирного будинку та головою ОСББ про визнання договору про абонентське юридичне обслуговування недійсним та відшкодування збитків, який виник виходячи з такого. Відповідно до статуту ОСББ правління та голова правління обираються терміном на два роки, тому позивач вважав, що голова правління незаконно обіймав цю посаду з 25 жовтня 2012 року. Позивач посилався на те, що голова правління протягом 2012 - 2015 років відмовлявся організувати та проводити загальні звітно-виборчі збори ОСББ, результати фінансово-господарської діяльності останнього не доводились до відома його членів, тому співвласники квартир змусили правління провести аудиторську перевірку фінансового стану ОСББ. Зазначав, що перевірка була проведена у листопаді 2015 року, за її результатами було виявлено низку порушень фінансової дисципліни, допущених головою правління ОСББ спільно з бухгалтером ОСББ, про що зазначено в звіті аудиторської компанії. Крім того, вказав, що згідно з висновком аудиту протягом 2013 - 2015 років відповідач завдав співвласникам ОСББ збитки, перерахувавши грошові кошти за фіктивним договором про надання юридичних послуг товариству, яке є стороною цього договору. Врахувавши суб`єктний склад спірних правовідносин та їх зміст, касаційний суд цивільної юрисдикції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

8.4. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 14 липня 2020 року розглянув по суті у порядку цивільного судочинства спір у справі № 466/8748/16-ц між співвласником багатоквартирного будинку та ОСББ про часткове скасування рішення загальних зборів ОСББ. Позов обґрунтований тим, що позивач є власником квартири у будинку, в якому співвласники квартир створили ОСББ. За наслідками проведених загальних зборів до кошторису ОСББ з утримання будинку неправомірно включені додаткові послуги, а саме послуги сторожа, правова допомога, а також спецодяг, які не передбачені законодавством на утримання будинку та прибудинкової території, тому порушують права позивача як споживача житлово-комунальних послуг та співвласника ОСББ. Позивач просив суд скасувати рішення загальних зборів у частині затвердження кошторису на утримання будинку у зв`язку з неправомірним включенням додаткових послуг. У судових рішеннях у цій справі відсутні правові висновки щодо юрисдикції спору, втім про правову позицію, відповідно до якої спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства, свідчить факт розгляду справи судом цивільної юрисдикції.

8.5. Натомість у справі, що розглядається, предметом позову є вимога фізичної особи - співвласника багатоквартирного будинку до ОСББ та господарюючого суб`єкта про визнання недійсним укладеного останніми договору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про передачу будинку на обслуговування ФОП Козловій Л.Б. загальні збори ОСББ не приймали, з умовами спірного договору мешканців будинку не ознайомлено, якість надання послуг погіршилась, вартість послуг безпідставно завищено, що порушує права позивача та мешканців будинку як споживачів послуг з обслуговування будинку, які мали надаватися за спірним договором.

8.6. Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши правові висновки, викладені Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постановах від 11 червня та 14 липня 2020 року у справах № 760/2064/17-ц та № 466/8748/16-ц відповідно, а також зміст судових рішень, фактичні обставини справи, суть спору у справі №906/1308/19, вважає, що відсутні підстави для відступу від правових позицій, викладених у вказаних постановах Верховного Суду, оскільки правовідносини та предмети спорів у цих справах та у справі, що розглядається, не є подібними.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Згідно із частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

9.2. Пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що cуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.3. З огляду викладене, ураховуючи, що суди першої й апеляційної інстанцій, правильно застосувавши норми матеріального права, прийняли законні рішення, а позивач позбавлений можливості захистити свої права у суді загальної юрисдикції, оскільки ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 28 жовтня 2019 року йому було відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом, поданим до тих самих відповідачів, з тим самим предметом та з тих самих підстав, що і в цій справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційних скарг ОСББ «Лесі Українки 38» та ФОП Козлової Л.Б. без задоволення, а ухвалених у справі судових рішень - без змін.

10. Щодо розподілу судових витрат

10.1. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційних скарг ОСББ «Лесі Українки 38» та ФОП Козлової Л.Б. без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

Касаційні скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 38» та фізичної особи - підприємця Козлової Лариси Борисівни залишити без задоволення.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 3 липня 2020 року та рішення Господарського суду Житомирської області від 24 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв

Суддя-доповідач Л. І. Рогач

Судді:

Т.О. Анцупова

Г. Р. Крет

В. В. Британчук

Л. М. Лобойко

Ю. Л. Власов

К. М. Пільков

І. В. Григор`єва

О. Б. Прокопенко

М. І. Гриців

В. В. Пророк

В. І. Данішевська

О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна

В. М. Сімоненко

О. С. Золотніков

І. В. Ткач

Л. Й. Катеринчук

С. П. Штелик

Джерело: ЄДРСР 96342864

[ANTIRAID]

Чергове рішення судді Рогач, яке демонструє, що заради захисту права не має значення який суд користувався нормами матеріального права й фактично підтверджує зловживання Верховним судом й позбавленням права на ефективний захист ц разі скасування рішень, що були розглянуті по суті, але не тим судом, як собі виснувала Велика палата.

Щодо суті спору та визначення юрисдикції, то Велика плата в черговий раз перевертає все з ніг на голову. Не дивлячись на те, що спір стосується діяльності ОСББ, ініційований членом ОСББ, стосується порушення статуту при укладені договору, то зараз такі спори належать до цивільної юрисдикції.