Письмові заперечення банку

[Zettez]

Сканы заперечень банку.

Кому интересно пользуйтесь.

Опытных зубров очень прошу помочь найти контраргументы.

[Гранд Иншур]

Сканы заперечень банку.

Кому интересно пользуйтесь.

Опытных зубров очень прошу помочь найти контраргументы.

Чтоб дать пояснения на такие заперечення нужно видеть текст поданного иска... И напишите что за банк, и дату выдачи кредита.

[Zettez]

Чтоб дать пояснения на такие заперечення нужно видеть текст поданного иска... И напишите что за банк, и дату выдачи кредита.

Зустрічна позовна заява во вложенном файле

[Zettez]

Чтоб дать пояснения на такие заперечення нужно видеть текст поданного иска... И напишите что за банк, и дату выдачи кредита.

дата выдачи кредита август 2005 года.

[nameless]

Ну.... Иск хороший, почти.

Отзыв непробиваем только в части пени - ссылка на закон про невыполнение обязательств действительно сомнительна.

Всё остальное - бред сивой кобылы, и попунктно обсуждался на форуме.

Если вкратце - по потребителям.

1. Вам нужно подать отзыв на возражение, где нормально прописать норму закона и её нарушение либо пунктом договора либо действием, либо бездействием банка. Возьмите

У листі Національного Банку України від 16.06.2007 N 40-117/2093-6134 керівників банків зобов’язано забезпечити належне виконання вимог постанови НБУ від 10.05.2007р, N 168 а також вказано, що

„Крім того, вважаємо за необхідне звернути увагу, що норми щодо захисту прав споживачів при отриманні споживчого кредиту містяться не тільки у статті 11 Закону ( 1023-12 ), частиною 5 якої зокрема визначено, що до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення Закону про справедливі умови, перелік яких не є виключним. Так, відповідно до частини другої статті 18 Закону умови договору є несправедливими, якщо

всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця. Підлягають безумовному виконанню при наданні банками споживчих кредитів також приписи статей 19 (Заборона нечесної підприємницької практики) та 21 (Порушення прав споживачів)

Закону.”

З урахуванням зазначеного, мають місце наступні порушення:

Відповідно до п. 12 ст.10 Закону України ”Про захист прав споживачів” до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, якщо передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Внаслідок укладення такого договору, витрати Позивача істотно збільшились без її згоди. Використання долару США, як предмету зобов’язання за споживчим кредитним договором, за яким грошові кошти потрібні для придбання товарів та послуг в Україні, є несправедливою умовою, що значно погіршує становище споживача у разі знецінення національної валюти – гривні. Згідно законодавства, для оплати товарів та послуг на території України єдиним законним засобом платежу є гривня, а обіг чи використання іноземної валюти як засобу платежу заборонено.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів” до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є:

- істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача;

- установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він

не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;

- надання кредитодавцю права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Згідно ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів” якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Відповідно до статті 19 Закону України „Про захист прав споживачів” нечесна підприємницька практика забороняється, а правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами згідно вимог ст.18 Закону тлумачаться на користь споживача.

Згідно ч.2 ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів” перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

2. кредитні умови, зокрема:

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Форми кредитування не розкриті, тип відсоткової ставки описаний як такий, за яким сплачуються однакові суми, сукупна вартість не відповідає вимогам банку, недоліки приховані, умови фактично змінені без згоди Позивача, у повідомленні до договору йдеться про валютні ризики конвертації валюти зобов’язання у валюту платежу, у випадку кредитування в іноземній валюті,

Відповідно актів НБУ, валютні ризики розуміються як ризик зміни сум у гривні при конвертації валюти зобов’язання у валюту платежу – гривню, як єдиний законний засіб платежу, платіжний засіб, якщо еквівалент зобов’язання виражений у іноземній валюті. У даному випадку, зобов’язання протизаконно виражено тільки у іноземній валюті, чим на Позивача покладено комерційні ризики банку, та фактично покладено валютні ризики, а Банк не повідомляв про конвертації сум, оскільки згідно договору кредит сплачується коштами, що надаються, тобто доларами США. Але при придбанні доларів США, Позивач відчуває шкоду від прихованих валютних ризиків.

- Примените сюда ВАШУ исторю как было дело и как конкретно банк нарушил нормы.

Насчёт того, что курс меняется и т.д. -

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.96 „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” зазначено наступне:

Згідно ст.22 Закону України „Про захист прав споживачів” - захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Право позивачів на звернення до суду за захистом своїх прав, невизнаних або оспорюваних прав передбачено ст.3 ЦПК України.

Споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору.

До відносин, які регулюються законом, належать зокрема ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг, у тому числі про надання кредитів.

У справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про послугу чи недобросовісної реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів, робіт, послуг.

т.е. Не ваша забота знать о том, что такое НБУ вообще и причём тут курс. Вы спросили банк СКОЛЬКО платить - он вам сказал СТОЛЬКО-ТО ГРИВЕН, но забыл сказать что это "столько" может меняться отфанаря. Частина 4 статті 11 Закону України „Про захист прав споживачів” забороняє вимагати від Споживача сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Насчёт того, что есть договор и есть условия, и вы подписали, значит всё хорошо, типа "свобода договора":

Ст. 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови, які погоджені сторонами, та умови, які є обов’язковими.

Так, у відповідності до ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна договору встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору не допускається, окрім випадків, встановлених законодавством.

Мета кредиту – отримання коштів для споживчих потреб, а саме на **********. Придбання **********, оплата послуг за ремонт, інші необхідні покупки здійснюються в Україні за грошову одиницю – гривню.

Однак в Кредитному договорі відсутня ціна договору, прямо виражена в національній валюті України.

за ст. 215 Цивільного кодексу України, де зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 13 ЦК цивільні права за договором здійснюються особою у межах, наданих актами цивільного законодавства.

Дії Банку щодо вчинення правочину, вказаного ст. 1054 ЦК, повинні відповідати вимогам закону, що встановлено ст. ст. 6, 13, 203 ЦК, а встановлений порядок щодо сплати та нарахування відсотків закріплюється у договорі не тільки на власний розсуд Відповідача, а з обов’язковим дотриманням вимог законодавства, як встановлено законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" - відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно - правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно ч.3 ст. 5 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання - Банківська установа, повинна здійснювати діяльність в межах встановленого правового порядку, з обов’язковим додержанням вимог законодавства. Також Відповідач повинен дотримуватись вимог п.2,3 ст. 14 Господарського Кодексу України, зокрема принципів закладених у ст..6 цього Кодексу, одним з яких є принцип не заподіяння майнової шкоди споживачу.

Вказані норми прямо вказують на те, що вчиняти правочин без дотримання вимог законодавства, лише на підставі умов договору, що виражені у договорі на власний розсуд – не дозволяється.

Відповідно до ст. 35 Закону України „Про Національний банк України” гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про Національний банк України" встановлює, що обіг і використання, як засобу платежу, на території України інших грошових одиниць, окрім національної, забороняються.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 1993р., валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань.

Ст. 533 Цивільного кодексу України встановлює, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Ст. 198 Господарського кодексу України встановлює, що зобов’язання виражається та виконується у гривнях.

Це положення дублюється за змістом положенням статті 192 Цивільного кодексу України, що передбачає беззаперечну заборону використання іноземної валюти окрім випадків, що прямо передбачені та умови яких визначені законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України.

Жодним законом мені не надано права виконувати зобов’язання у іноземній валюті, тобто заборонено. Що стосується підзаконних актів, то у статті 6 „Правил використання готівкової іноземної валюти на території України”, затверджених Постановою Правління Національного банку України 30.05.2007 N 200, яка встановлює порядок використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу є деякі виключання з правила заборони. Але розрахунків у валюті за кредитними договорами, як і за будь-якими фінансовими зобов’язаннями між резидентами України постановою не передбачено, оскільки такі розрахунки заборонені без отримання спеціальних ліцензій на спеціальних умовах, якщо такі передбачені діючим законодавством. Це повністю відповідає діючому законодавству, що наведене вище.

Таким чином, згідно діючого законодавства що відноситься до даного договору, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України - є гривня, яка є єдиним законним засобом виконання зобов’язання, та єдиним законним способом вираження зобов’язання - є вираження його у гривні.

"*" Договір встановлює умови, що є незаконними внаслідок порушення ст. 92, 99 Конституції України, ст. 3, 13, 192, 193, 524, 533, 627 Цивільного кодексу, ст. 5, 6, 14, 189, 198, 345 Господарського кодексу, ст. 19, 55 Закону „Про банки та банківську діяльність”, ст.. 32, 35 Закону „Про Національний Банк України”, ст. 1, 10, 11, 18, 19 Закону України „Про захист прав споживачів”, ст. 3, 7, 34 Закону „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, ст. ст. 2, 3 Закону „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, ст.1, 3, 6, 7 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, ст. 2, 3, 5, 16 Декрету КМУ № 15-93, п 2.1, 2.2 Положення „Про валютний контроль”, постанови Національного банку № 492, 483, 337, 281, 275, 270, 200, оскільки Відповідач не може надавати іноземну валюту споживачу для придбання товарів та послуг за долари США на території України, а останній не має права її використовувати з метою, встановленою у основному договорі.

Мета кредитування є невід’ємною, важливою частиною цього договору. Я не міг використати долар США для мети договору.

Ну - как-то так. Как я уже сказал - это всё уже обсуждалось.

Насчёт индивидуалки - у банка её нет, а она должна быть. НО! НБУ не выдаёт индивидуалку на действия ЗАПРЕЩЁННЫЕ законом, т.е. на расчёты в валюте на территоии Украины.

Почитайте нормы посл "*" и всё поймёте. - Суть такая, что для того, что-бі совершить что-то с валютой нада ЗАКОН которій єто конретно разрешает и описівает порядок кому и как делать. Если закона нет - делать НЕ разрешено. А Тут ст.32 ЗУ "Про НБУ" вообще запрещена операция предусмотрення договором.

Удачи. Не думайте, что будет легко - читайте ВСЁ.

Австорство прошу соблюдать. Не нада тупо "копировать" - "вставить" и здать в суд в надежде что "выгорит". Уважайте чужой труд, и описывайте свою ситуацию в иске, прибегая к изложенным выше нормам.

[Zettez]

Ну.... Иск хороший, почти.

Отзыв непробиваем только в части пени - ссылка на закон про невыполнение обязательств действительно сомнительна.

Всё остальное - бред сивой кобылы, и попунктно обсуждался на форуме.

.[/b]

Огромное спасибо. Изучаю. Пишу заперечення на заперечення банку.

[Zettez]

nameless подскажите пжлст неопытному что такое - "отзыв на возражение"?

[nameless]

Огромное спасибо. Изучаю. Пишу заперечення на заперечення банку.

Ещё насчёт постановы про инициатора, которому не нада индивидуалка:

1. Эта постанова касается безналичных расчётов, касается только тех операций, на которые уполномочен банк. А банк не уполномочен.

2. Постанова нарушает ст.92 КУ, потому не должна применяться судом по ст.8 ЦПК.

3. В постанове идётся про операции не включающие в себя предоставление кредита резидентом резиденту на покупку товаров на территории украины за доллар, что как уже было сказано вообще запрещено.

По лицензиям:

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України встановлюються засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України.

Норми законодавства, які регулюють фінансові послуги містяться у Законі України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.

Стаття 1 Закону визначає певні терміни:

До фінансових установ належать банки;

кредитна установа - фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик;

фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Інші терміни, які вживаються в цьому Законі, застосовуються у значенні законів України з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Стаття 2 Закону визначає, що фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності.

Стаття 3 Закону вказує, що відносини, що виникають у зв'язку з наданням фінансових послуг споживачам, додатково регулюються Конституцією України, іншими законами України з питань регулювання ринків фінансових послуг, а також прийнятими згідно з цими законами нормативно-правовими актами, зокрема Законом „Про захист прав споживачів”.

Стаття 7 визначає, що у разі, коли відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Стаття 34 Закону встановлює загальну обов'язковість ліцензування фінансових послуг, та згідно ч. 2. статті здійснення діяльності з надання кредитів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії на цю операцію.

У свою чергу Закон України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” встановлює додаткові обмеження щодо певних операцій, та визначає повноваження особи, що отримала ліцензію.

Стаття 2 Закону поширює дію норм Закону на усіх суб’єктів господарювання, та вказує, що ліцензування банківської діяльності здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Стаття 3 визначає, що Ліцензія - є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.

З наведеними нормами законодавства про фінансові послуги та ліцензування, надання кредитів банківською установою підлягає ліцензуванню. Після отримання відповідної ліцензії, Банківська установа може проводити діяльність зазначену у ліцензії, з урахуванням вимог законодавства щодо проведення таких операцій та наявних обмежень.

Закон України „Про банки і банківську діяльність”, встановлює вимоги щодо ліцензування, та межі, у рамках яких банки здійснюються господарську діяльність.

Стаття 19 Закону встановлює право Банку здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.

Стаття 47 встановила операції, що дозволені до вчинення банківською установою.

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції, як залучення та розміщення залучених коштів на власний ризик.

За п.1. ч.2 банк може проводити операції з валютними цінностями, а

Національний банк України встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої цієї статті.

Банк має право здійснювати інші угоди згідно із законодавством України.

Тобто, банківська діяльність, яка загалом підлягає ліцензуванню, здійснюється відповідно меж, встановлених цим законом, усім іншим законодавством України, актами НБУ, а також угодами між клієнтом та банком.

Відповідно ст. 333, 339 Господарського кодексу України, операції з іноземною валютою не є фінансовим посередництвом та здійснюються за окремим порядком, в мажах дозволених законом.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави "Позика, кредит, банківський вклад" ЦК, якщо інше не встановлено параграфом 2 "Кредит" і не випливає із суті кредитного договору. Викладене міститься у ст. 1054 Цивільного кодексу України. Виходячи із редакції ч. 1 ст. 1046, ст. 1054 Цивільного кодексу України грошові кошти передаються кредитодавцем позичальнику у власність, однак останній зобов'язується їх повернути та сплатити винагороду - проценти.

У свою чергу, Положення „про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій”, затверджене Постановою НБУ № 275, конкретизувала діяльність банку, яка здійснюється відповідно прав, наданих законом „Про банки та банківську діяльність”.

Відповідно п. 1.1. Положення, це Положення встановлює порядок і умови видачі банкам банківських ліцензій на здійснення банківських операцій та письмових дозволів на здійснення інших операцій.

Пункт 1.2. Положення визначає Письмовий дозвіл Національного банку - як документ, який видає Національний банк у порядку і на умовах, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність" та цим Положенням, на підставі якого банки мають право здійснювати певні операції, передбачені статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", для здійснення яких додатково вимагається вказаний Дозвіл НБУ.

Пункт 1.3 вказує, що Банк має право здійснювати операції лише за умови дотримання вимог чинних законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України, якими визначаються умови для здійснення відповідних операцій.

Згідно п. 1.5 Положення, Національний банк надає єдиний письмовий дозвіл на здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та пунктами 1-6 частини четвертої статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність”, на підставі якого банки мають право здійснювати операції згідно з переліком цих операцій, зазначеним у письмовому дозволі, за умови дотримання банком вимог глави 5 цього Положення.

Згідно п.2.3. за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу, банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями:

ведення рахунків клієнтів резидентів і нерезидентів в

іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці

України;

відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках

України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку

України;

залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних

ринках.

Пункт 11.6. Положення вказує, що банківська ліцензія, письмовий дозвіл та ліцензії на виконання окремих операцій оформляються на спеціальному бланку (додатки 7-11 Положення), підписуються заступником Голови Національного банку і засвідчується відбитком гербової печатки.

Ліцензія, що є Дозволом для здійснення певних операцій з валютними цінностями надається відповідно форми Додатку №9 до Положення „Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій”. Певні операції, що банк має право проводити, визначаються у додатку до цього документу згідно переліку, наявному у додатку.

За наведеними нормами законодавства, банківська установа може проводити певні операції, визначені у ліцензії, за наявності відповідної ліцензії. Валютні операції, визначені у Законі „Про банки та банківську діяльність” здійснюються за окремим дозволом, що додатково вимагається у ст. 47 Закону „Про банки та банківську діяльність”, порядок надання якого разом з переліком операцій, встановлений у постанові НБУ № 275, якою затверджене Положення „про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій”, та з урахуванням інших вимог законодавства щодо таких операцій.

Разом з тим, Закон „Про банки та банківську діяльність” встановлює, що банківська установа може проводити інші операції, відповідно до законодавства. Наприклад Декрет КМУ № 15-93 вказує операції, які не указані у Законі України "Про банки та банківську діяльність".

Стаття 1. Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” визначає, що валютні операції - це зокрема операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України.

Стаття 2 Декрету встановлює, що резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Стаття 3 Декрету вказує, що валюта України – гривня, є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Стаття 5 Декрету встановлює порядок ліцензування певних операцій, які можна здійснювати, з урахуванням законодавства.

п. 1. Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

п. 2. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного

регулювання.

п. 4. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:

в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Отже, відповідно наявних у банківської установи:

Банківської ліцензії, Ліцензії-Дозволу на здійснення операцій п.1-4. ч.2 ст.47 Закону України "Про банку та банківську діяльність", Генеральної ліцензії НБУ, Індивідуальної ліцензії НБУ, - банківська установа може проводити разом чи окремо операції, вказані у наявних ліцензіях, з урахуванням обмежень щодо процедури проведення операції, вказаної у відповідному законі чи спеціальній постанові, інструкції НБУ щодо проведення таких операцій, через угоди з клієнтами банку, які укладаються відповідно законодавства та на розсуд сторін в рамках, що залишились для свободи договору.

Відповідно ст. 193 Цивільного кодексу України, правочини з валютними цінностями встановлюються законом. За всіма іншими випадками виконання зобов’язання за договорами в Україні здійснюється у національній валюті країни – гривні, відповідно ст. 92, 99 Конституції, ст. 192, 533 Цивільного кодексу, ст. 198 Господарського кодексу України, ст. 3 Декрету КМУ № 15-93, ст. 35 Закону „Про Національний банк України”.

Вираження зобов’язання у іноземній валюті без права вчиняти такі дії, є прямим порушенням норм закону, що призводять до наслідків, коли незаконними умовами договору на Позичальника покладаються незаконні зобов’язання щодо виконання зобов’язання у іноземній валюті, яка відсутня у Позичальника, та викликає несправедливі ризики, щодо зміни курсу валют. Відповідач не мав права виражати для Позивача зобов’язання у іноземній валюті. Окремо, такі дії порушують принципи кредитування, зазначені у Законі України „Про захист прав споживачів”, що забороняють вчиняти договір, за яким є дисбаланс відповідальності та ризиків на шкоду Позичальника, та який передбачає зміну сум до сплати без згоди Позичальника.

Іноземна валюта класифікується Національним банком України на три групи за класифікатором іноземних валют, затверджених Постановою Правління Національного банку України 04.02.98 N 34. Долар США відноситься до 1 групи Вільно конвертовані валюти, які широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та продаються на головних валютних ринках світу і дозволяються для здійснення інвестицій в Україну, та банківські метали.

Згідно низки Законів, в Україні єдиним законним засобом платежу є національна грошова одиниця - гривня.

На сьогодні усі винятки з цього правила встановлені Національним банком України у статті 6 „Правил використання готівкової іноземної валюти на території України”, затверджених Постановою Правління Національного банку України 30.05.2007 N 200, яка встановлює порядок використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу. Розрахунків у валюті за кредитними договорами, як і за будь-якими фінансовими зобов’язаннями між резидентами України постановою не передбачено, оскільки такі розрахунки заборонені без отримання спеціальних ліцензій на спеціальних умовах, якщо такі операції взагалі передбачені діючим законодавством. Це повністю відповідає діючому законодавству, що наведене нижче.

Діючим законодавством не дозволені розрахунки за зобов’язаннями між резидентами України у іноземній валюті.

Стаття 32 Закону України "Про Національний банк України" встановлює, що обіг і використання як засобу платежу на території України інших грошових одиниць, окрім національної, забороняються.

Відповідно до ст. 35 Закону України „Про Національний банк України” гривня, як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Використання валютних цінностей, іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, що встановлено ст. 192, 193, ч.3 ст. 533 ЦК.

У всіх інших випадках ст. 533 Цивільного кодексу, ст. 198 Господарського кодексу України встановлює, що зобов’язання має бути виконане у гривнях.

З урахуванням вищезазначених норм та ст. 92, 99 Конституції України, ст. 192, 193, 533 Цивільного кодексу України, валютні операції не дозволено проводити окрім як на умовах та порядку, встановлених законом, і загальне право Відповідача на кредитні операції не означає, що на ці операції не поширюється умови обмеження у вигляді ліцензування та валютного контролю, якщо це - операції з іноземною валютою.

Тобто загальне право Відповідача на здійснення кредитних операцій не дає йому повноважень щодо ігнорування норм законодавства, не дозволяє зловживати цим правом через право здійснення кредитних операцій у іноземній валюті без виконання вимог законодавства щодо дозволу на проведення таких операцій та осіб, якім можуть надаватись такі кредити, за умовами яких дозволяється виразити зобов’язання у іноземній валюті, та яким дозволено виконання зобов’язання у іноземній валюті.

Відповідно законодавства, Національним Банком України встановлений єдиний випадок порядку перерахування коштів в іноземній валюті за отриманими кредитами в іноземній валюті у Положенні „Про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам” затвердженим Постановою Правління Національного банку України 17.06.2004 N 270. Пункт 1.6. Положення вказує, що „кредити, що одержують від нерезидентів резиденти - фізичні особи, мають зараховуватися на їх рахунки, відкриті в уповноважених банках або в іноземних банках. У разі надходження кредиту на рахунок фізичної особи, відкритий в уповноваженому банку, його погашення здійснюється з цього рахунку. Використання фізичними особами кредитних коштів здійснюється як у безготівковій, так і в готівковій формі з додержанням вимог, установлених нормативно-правовими актами Національного банку з питань використання готівкової іноземної валюти на території України.” Як вже було зазначено, постанова №200 з питань використання іноземної валюти, не дозволяє використовувати іноземну валюту для мети, передбаченої договором, якщо б він був укладений у іноземній валюті, а безготівкові розрахунки за кредитами в іноземній валюті, стосуються лише кредитів від нерезидентів або кредитів резидентам для купівлі товарів за зовнішньоекономічним договором, коли кредитні кошти перераховуються та товари у країну нерезидента.

Пункт 3.1. Постанови НБУ № 270 встановлює, що списання іноземної валюти з рахунку резидента-позичальника в рахунок погашення кредиту (основної суми, процентів тощо), а також виконання інших зобов'язань, передбачених відповідним договором здійснюється лише на підставі реєстраційного свідоцтва НБУ та індивідуальної ліцензії, яке видається при отриманні кредиту у валюті.

Саме для цього Інструкція „про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах”, на яку посилається Відповідач, і передбачила можливість перерахунку коштів у іноземній валюті для погашення кредиту в іноземній валюті.

Жодним законом України не дозволено виконання зобов’язань у іноземній валюті між сторонами оспорюваного договору, та не визначено порядок таких дій, окрім випадку вказаного вище, який зовсім не стосується оспорюваного договору. Також, як вже було зазначено, для виконання зобов’язання у іноземній валюті, яке можливе за умов прямого дозволу законом, зобов’язання повинно бути виражене у іноземній валюті. Таку можливість надає виключно Господарський кодекс, у випадку зовнішньоекономічного контракту або міжнародного договору, який теж не стосується оспорюваного договору.

Згідно п.5 Постанови Національного банку України №275 „Про затвердження Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій” від 17.07.2001р., у зв’язку з обмеженнями та порядком ведення банківської діяльності, встановленими ст. 47 Закону України „Про банки та банківську діяльність” Банкам, згідно з наявними у них ліцензіями на здійснення банківських операцій необхідно визначити перелік операцій, на здійснення їм необхідно мати письмовий дозвіл Національного банку України.

Тобто, Закон України „Про банки та банківську діяльність” встановив певні вимоги, за дотриманням яких Банки можуть здійснювати банківську діяльність, проте не скасував інших вимог та обмежень діяльності, що встановлені іншими законами України.

До фінансових та кредитних установ належать банки. На діяльність банку розповсюджуються норми закону „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”. Стаття 34 Закону передбачає обов'язковість ліцензування, чітко вказує, що здійснення діяльності, що підлягає ліцензуванню дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до ст. 1, 2, 3 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” ліцензія це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської

діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов;

Ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.

Як встановлено чч. 1, 2, 4, 6 ст. 5 Декрету N 15-93 Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом;

Відповідно п. 6 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Національний банк України визначає порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій.

Стаття 44 Закону України «Про Національний банк України» вказує повноваження в сфері валютного регулювання та контролю. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю, зокрема, входить

- видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій;

- видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю за

діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та

нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на

здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного

законодавства.

Отже, повноважень щодо заміни „ліцензії” на „дозвіл” НБУ не має, тому, з урахуванням припису ст. 8 Цивільного процесуального кодексу України, прошу шановний Суд не керуватись доводами представника Банку щодо заміни генеральної ліцензії - письмовим дозволом. Відповідач повинен мати саме генеральну ліцензію НБУ, якщо він здійснює операції, передбачені генеральною ліцензією НБУ, повинен мати Дозвіл НБУ, якщо проводить дії, для здійснення яких передбачено отримання Дозволу НБУ.

Оскільки Положення НБУ мають нижчу юридичну силу за Декрети КМУ та Закони України, застосуванню підлягають саме норми Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, та Законодавство України.

Відносини сторін за кредитним договором, умови якого не передбачають проведення розрахунку у валюті України - гривні, як і визначення грошового еквівалента в іноземній валюті відповідно до норм ч.ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, є валютною операцією у розумінні п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Пункт 2 статті 2 Декрету вказує, що резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Як встановлено чч. 1, 2, 4, 6 ст. 5 Декрету N 15-93:

- Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом;

- генеральні ліцензії видаються комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії;

- індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції;

Крім того, обов’язковість встановлення обмежень для іноземної валюти випливає зі ч. 1 ст. 3 Декрету № 15-93 - валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Щоб проводити кредитні операції у національній валюті, Відповідач повинен мати видані Національним банком України банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пп. 5 - 11 частини другої ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність”.

Щоб проводити певні операції з іноземною валютою, повинен мати Ліцензію - Дозвіл на право здійснення валютних операцій, визначених пп. 1 - 4 частини другої та частиною четвертою ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” із додатком до такого дозволу де зазначені дозволені до виконання операції;

На інші дозволені законом операції з іноземною валютою, Відповідач повинен мати генеральну чи\та індивідуальну ліцензії відповідно до ст. 5 Декрету КМУ № 15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” щоб здійснювати операції у іноземній валюті, передбачені генеральною ліцензію окремо, чи разом з індивідуальною.

Окрім того, Відповідач не має документу, що називається Письмовим Дозволом, та „замінює” Генеральну ліцензію, зважаючи на наступне:

Постанова № 275 встановлює перелік та форму банківських ліцензій та дозволів, відповідно закону України „Про банки та банківську діяльність”.

- Банківська Ліцензія (форма-додаток № 7) на право здійснення операцій, визначених частиною першою, та п. 5-11 ч.2 статті 47 закону України „Про банки та банківську діяльність”;

- Ліцензія на здійснення валютних операцій з додатком-переліком дозволених операцій, що в тексті ліцензії називається письмовим дозволом (форма-додаток № 9) на право здійснення операцій, визначених п. 1-4 ч.2 та частиною 4 статті 47 закону України „Про банки та банківську діяльність” згідно з операціями, визначеними у додатку до письмового дозволу, що надається банкам;

- власне Письмовий дозвіл з додатком (форма-додаток № 10) на право здійснення операцій, визначених п. 1-4 ч.2 та частиною 4 статті 47 закону України „Про банки та банківську діяльність” згідно з операціями, визначеними у додатку до письмового дозволу, що надається банківським консорціумам;

Відповідач не має відповідної Ліцензії - Письмового дозволу. Відповідач надав Документ, що не відповідає формі документа, затвердженого НБУ як Ліцензія - Письмовий дозвіл, що є у додатку №9 Вищеназваної Постанови № 275.

Навіть якщо би Відповідач надав Ліцензію – Письмовий дозвіл НБУ, Відповідач не має право проводити операції, що підпадають під окремий валютний контроль та вимагають додаткової наявності індивідуальної ліцензії НБУ, з урахуванням того, що така операція підлягає обов’язковому ліцензуванню, як кредитна, та окремо підлягає ліцензуванню, як валютна.

Генеральна ліцензія передбачена Декретом КМУ № 15-93 разом чи окремо з дозволом на певні валютні операції, передбаченим Законом України „Про банки та банківську діяльність” не надає права резиденту споживачу отримувати від резидента - банківської установи кредит у іноземній валюті для оплати товарів та послуг в Україні, та не надає Позивачу права розраховуватись за зобов’язаннями іноземною валютою.

У Листі Національного Банку України N 28-110/1941-3601 від 02.06.2000 зазначено наступне: „Згідно з п.2 ст.5 зазначеного Декрету, генеральні ліцензії

видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Отже, наявність у банку генеральної ліцензії не надає йому права на здійснення валютних операцій, які згідно із ст.5 Декрету мають проводитись лише на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України.”

Декрет прямо вказує, що наявність генеральної ліцензії не дає права здійснювати операції, які потребують індивідуальної ліцензії НБУ. Це ще раз вказує на те, що даний дозвіл, або генеральна ліцензія, не дає права на проведення операцій, що потребують індивідуальної ліцензії НБУ, за умови, що такі операції прямо дозволені законом. Споживче кредитування громадян України в іноземній валюті не дозволене жодним законом, як вже було з’ясовано раніше.

За оспорюваним кредитним договором Відповідач виходить за межі дозволених йому операцій, намагаючись встановили обов’язок надання кредиту у іноземній валюті, встановили незаконний обов’язок позичальника-споживача виконувати договір у іноземній валюті.

За оспорюваним кредитним договором, має місце використання валюти на території України як засобу платежу, а використання іноземної валюти на території України як засобу платежу повинно проводитись на підставі отриманої суб’єктами договірних відносин індивідуальної ліцензії, згідно п. г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”:

- індивідуальної ліцензії потребує така операція як використання іноземної валюти (як готівкової, так і безготівкової) на території України як засобу платежу.

Банк та позичальник, що погашає кредит та сплачує проценти готівковою іноземною валютою, здійснюють валютну операцію з використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу, яка потребує індивідуальної ліцензії. Також, за вказаним договором, Позичальник взагалі нібито повинен був купувати товари та послуги в Україні за долари США.

Проте режим індивідуального ліцензування встановлений для кредитування у іноземній валюті та використання іноземної валюти як засобу платежу, не є нормою, що дозволяє такі дії для придбання товарів та послуг в Україні. Згідно постанов Національного банку № 483, 281, 275, 270, 200, - індивідуальна ліцензія надається зокрема для переказування нерезиденту іноземної валюти, як засобу виконання зобов’язань, оскільки використання іноземної валюти як засобу платежу в Україні заборонено. Також цими актами НБУ заборонено купувати іноземну валюту у обмінних пунктах для використання її як засобу платежу. Тобто діючими актами НБУ не передбачено можливості надавати індивідуальну ліцензію для дій, що заборонені. Проте Декрет № 15-93 встановлює, що такі дії потребують ліцензування, але через незаконність таких дій у разі розрахунків між резидентами на території України, НБУ не надає таких ліцензій саме у цьому випадку, через заборону таких дій.

Стаття 16 Декрету № 15-93 зазначає, що здійснення операцій з валютними цінностями, які потребують одержання ліцензії Національного банку, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України, є порушенням.

Пункти 2.1, 2.2 Положення „Про валютний контроль” затверджене постановою правління Національного банку України № 49 від 08.02.2000р визначає, що здійснення банками валютних операцій без одержання генеральної ліцензії Національного банку, а також операцій, що потребують одержання ліцензій Національного банку без одержання індивідуальної ліцензії, є порушенням, та тягне юридичну відповідальність.

Якби Відповідач мав генеральну ліцензію, то вона, згідно переліку дозволених нею операцій, не дозволяє резиденту кредитувати у іноземній валюті споживачів-резидентів для купівлі товарів та послуг в Україні, та не дозволяє розраховуватись іноземною валютою Позивачу.

Що стосується розрахунків, то наявність банківської ліцензії, ліцензії - письмового дозволу, генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій у банка, та наявність індивідуальної ліцензії у Позивача або у Відповідача є обов’язковою умовою, яка надає право, враховуючи вимогу ст. 192, 227, 533 ЦК України, ст. 2, 5, 14 Декрету № 15-93, використовувати долар США у розрахунках між споживачем – позичальником резидентом, та банком – кредитодавцем резидентом.

Тому Банк, що отримав банківську ліцензію, має отримати право проводити певні операції з валютними цінностями відповідно п.1 частини другої статті 47 через отримання дозволу на здійснення операції з валютними цінностями. Дозвіл є додатковою умовою здійснення операцій з валютними цінностями, де у додатку до Дозволу вказується перелік операцій, які саме може проводити Банк.

Право Відповідача здійснювати валютні операції, зокрема в іноземній валюті згідно банківської ліцензії, дозволом та додатком до дозволу названими вище, не стосується оспорюваного договору, не кореспондується із правом Позичальника бути учасником таких операцій, та обов’язком проводити розрахунки із Відповідачем в іноземній валюті. Законодавством України не встановлено, що безпосередньо банківська ліцензія, дозвіл та додаток до дозволу Національного Банку України, видані Відповідачу,

- надають право банку виконувати валютну операцію у вигляді кредитної операції з кредитування у іноземній валюті споживача-резидента що не займається Зовнішньоекономічною діяльністю для купівлі за іноземну валюту товарів та послуг на території України;

- надають право позичальнику - резиденту здійснювати валютні операції, зокрема виконувати грошові зобов’язання за кредитним договором в іноземній валюті.

З вищенаведеного, Операції з валютними цінностями, дозволені Відповідачу згідно наявних ліцензій, не містять у собі операції з надання споживчого кредиту (для оплати товарів та послуг в Україні) банком резидентом в іноземній валюті споживачу резиденту України, та отримання відсотків у якості винагороди за таку операцію. Це кореспондується з вимогою законодавства, оскільки письмовий дозвіл, що надається банківській установі не може давати права Позичальнику, як резиденту, використовувати іноземну валюту як засіб платежу на території України, та не дозволяє проведення валютної операції – споживчого кредитування громадян України в іноземній валюті.

Відповідач за наявності необхідних ліцензій має право надавати кредити в іноземній валюті та отримувати їх, але це право не стосується цього конкретного договору з цією конкретною фізичною особою-споживачем.

Відповідно ст. 47 Закону України „Про банки та банківську діяльність” - „Банк має право здійснювати інші угоди згідно із законодавством України.”

Тобто перелік операцій, визначений у даному законі, не є вичерпним, та можуть бути інші нормативні акти, що дозволяють здійснювати інші угоди.

Відповідно ст. 92, 99 Конституції, ст. ст. 192, 193, 533 Цивільного Кодексу України, використання іноземної валюти, валютні операції можливі лише на умовах, та у випадку, передбачених та дозволених законом.

Якщо ж така операція з іноземною валютою не передбачена, або не визначені умови її здійснення, здійснювати її недозволено законом.

На операцію з надання і одержання кредиту в іноземній валюті, Декрет КМУ № 15-93 вимагає отримання індивідуальної ліцензії НБУ, згідно пункту „В” п.4 ст. 5.

Операції по наданню кредиту в іноземній валюті врегульовані постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 р. N 270 "Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам", де вказані суми та строки таких операцій, а також сторони операції.

Відповідно Постанови, Резиденти можуть одержувати кредити в іноземній валюті від нерезидентів відповідно до договорів та в порядку, установленому цим розділом. Резиденти-позичальники одержують та погашають кредити лише в безготівковій формі. Погашення кредиту здійснюється шляхом купівлі іноземної валюти обслуговуючим банком, за гривню клієнта, яка зараховується на поточний рахунок клієнта, та списується в рахунок погашення заборгованості за кредитом. Операція з погашення такого кредиту дозволяється без індивідуальної ліцензії НБУ якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк, відповідно Постанови НБУ № 483 від 14.10.2004 р., що регламентує порядок та умови видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу,

Вказана постанова є єдиним актом НБУ що регулює кредитні операції в іноземній валюті щодо надання кредиту, та не дозволяє проводити кредитні операції з надання кредиту в іноземній валюті резиденту фізичній особі, що не займається зовнішньоекономічною діяльністю.

На операцію по сплаті відсотків за договором в іноземній валюті, Декрет КМУ № 15-93 вимагає наявності індивідуальної ліцензії НБУ згідно пункту „Г” п. 4 ст.5.

Тобто кредитний договір в іноземній валюті потребував би Індивідуальної ліцензії НБУ у будь-якому разі, та банк мав би право його укладати лише з визначеним колом осіб, та лише після отримання відповідної ліцензії, що дозволяє такі дії. Ліцензії, наявні у банка, не дозволяють вчиняти операції, які на думку Відповідача передбачені оспорюваним кредитним договором.

Проте ліцензії, що надаються НБУ, не містять у собі дозволу вчиняти такі кредитні операції з резидентами для споживчих потреб, оскільки жодним законом, в силу ст.. 92 Конституції та ст. ст. 192, 533 Цивільного кодексу, не передбачено дозволу на такі дії, навпаки встановлена заборона статтею 32 Закону „Про Національний Банк України”.

Опять-же, тут сборная солянка - нужно брать то, что нужно. ТОЛЬКО С УМОМ.

[у.zaporozhskiy]

nameless подскажите пжлст неопытному что такое - "отзыв на возражение"?

Стаття 27. Права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі

1. Особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.

вот здесь есть такое:просто если вы напишите заперечення на заперечення, то это не совсем красиво будет, поэтому наверное и придумали отзыв

[nameless]

Именно - Отзыв это письменное пояснение на возражение другой стороны по делу. Называю я его Отзыв, дабы было красивее. Вы можете его назвать как угодно, например "письменное опротестование возражений банка, поданное в порядке ст. 27 ГПК"

п.с. Можно ещё сделать запись на аудио-диск, где вы с выражением и дикторским голосом читаете ваше пояснение, и приобщить к делу.

Тогда точно юрист банка поймёт, что вы просто так не сдадитесь.....

[Гранд Иншур]

Именно - Отзыв это письменное пояснение на возражение другой стороны по делу. Называю я его Отзыв, дабы было красивее. Вы можете его назвать как угодно, например "письменное опротестование возражений банка, поданное в порядке ст. 27 ГПК"

Мы это называем "ПИСЬМОВІ ПОЯСНЕННЯ щодо заперечень відповідача"

п.с. Можно ещё сделать запись на аудио-диск, где вы с выражением и дикторским голосом читаете ваше пояснение, и приобщить к делу.

Тогда точно юрист банка поймёт, что вы просто так не сдадитесь.....

А ещё лучше снять видеофильм с выступлением (как Президент на Новый Год), поставить в зале суда плазму и крутить!...

А для того, чтоб судья уделял вашему выступлению больше внимания, на заднем плане в это время должен танцевать "Тодес"...

В особо важных местах выступления должны быть слышны аплодисменты... а в конце выступления к вам подбегают дети и приносят цветы, просят автографы...

В это время за заднем плане хор звёзд российской эстрады поёт песню "Как прекрасен этот мир!", а по экрану идут титры "Особая благодарность выражается Антирейду, Гранд Иншуру, Захисту, и моему поручителю."

[nameless]

А про меня опять зыбыли.....

Баба Яга против!

[Гранд Иншур]

А про меня опять зыбыли.....

Баба Яга против!

Как это забыли? Вам в конце фильма вручают "Оскар" за лучшую адвокатскую роль года!

[Zettez]

Как это забыли? Вам в конце фильма вручают "Оскар" за лучшую адвокатскую роль года!

я такой человек, что смогу проделать всё выше посоветованое, но боюсь, судья не поймёт(он, как я понял, человек настроения). Банк конечно будет в шоке и, думаю, испугается и сразу отзовёт свой иск. Промоделировав всю предложеную ситуацию у себя в голове - Вы мне подняли настроение . Но мне кажется надо сделать тоже самое, но в более серьёзном варианте.

[nameless]

Хотите вызвать икоту у юриста банка?

Спросите у него в суде - на основании какой лицензии Банк имеет право КРЕДИТОВАТЬ?

Если вам ответят - на осноовании Лицензии, где сказанно, что кредитной операций банка есть размещение привлечённых средств, вы переспросите

- я спрашиваю не про "размещение", а про "кредитовать". Если он начнёт рассказывать, что кредитовать и есть размещение, спросите - где это написано, что размещение есть передача денег в займ, и как можно привлечённые во вклады средства передавать вам, нарушая право собственности вкладчика на депозит? (по лицензии банк проводит Банковские операции, а банкоской операцией (ст2 Зу про банки) есть привлечение во вклады средств и их размещение, только размещение не в сумму передаваемых вам средств, а в депозитный сертификат)

Когда добьёте, поясните ему, что кредитовать имеет право любое фин. учреждение, имеющее лицензию на фин услуги, т.к. кредитование разрешено любому фин учреждению, если оно имеет право так называться.

А уже потом и спрашивайте, на основании какого закона всилу ст 193 вам передали валютные ценности по сделке, и на основании какого закона всилу 192 ГК вы можете платить баксами проценты и использовать баксы для покупки... мм....чего вы там покупали?.

[vekt]

Когда добьёте, поясните ему, что кредитовать имеет право любое фин. учреждение, имеющее лицензию на фин услуги, т.к. кредитование разрешено любому фин учреждению, если оно имеет право так называться.

А уже потом и спрашивайте, на основании какого закона всилу ст 193 вам передали валютные ценности по сделке, и на основании какого закона всилу 192 ГК вы можете платить баксами проценты и использовать баксы для покупки... мм....чего вы там покупали?.

49 статья ЗУпроБанки, называет кредитной операцию, которая стоит третьей в первой части 47 статьи

Насчет 193 сказано сильно. Класс.

[Zettez]

49 статья ЗУпроБанки, называет кредитной операцию, которая стоит третьей в первой части 47 статьи

Насчет 193 сказано сильно. Класс.

Почитал 193 статью. Не понимаю сути. Растолкуйте пжлст.

[Antonina]

Почитал 193 статью. Не понимаю сути. Растолкуйте пжлст.

Согласно Декрета КМУ "Про систему валютного регулирования и контроля" за 1993 год иностранная валюта, которую нам дали в кредит как денежные средства, отнесена к валютным ценностям.

Теперь читаем 193 статью ЦКУ: Види майна, що вважаються валютними цінностями (как мы выяснили к валютным ценностям согласно Декрета относятся доллары, евро..), та порядок вчинення правочинів з ними встановлюються законом. (А теперь ищем в действующих законах порядок предоставления долларов США в кредит?! Я только знаю постанову Правління Національного банку України від 17 червня 2004 р. N 270 "Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам", закроем глаза, что этот НПА является подзаконным актом, а не законом, т.к. законы у нас издает только ВРУ. Т.е. про резидентов и нерезидентов понятно, но мы -заемщики и банки являемся резидентами и нет такого закона, который бы определил порядок выдачи именно резиденту резидентом кредита в долларах США.

[Zettez]

Согласно Декрета КМУ "Про систему валютного регулирования и контроля" за 1993 год иностранная валюта, которую нам дали в кредит как денежные средства, отнесена к валютным ценностям.

Теперь читаем 193 статью ЦКУ: Види майна, що вважаються валютними цінностями (как мы выяснили к валютным ценностям согласно Декрета относятся доллары, евро..), та порядок вчинення правочинів з ними встановлюються законом. (А теперь ищем в действующих законах порядок предоставления долларов США в кредит?! Я только знаю постанову Правління Національного банку України від 17 червня 2004 р. N 270 "Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам", закроем глаза, что этот НПА является подзаконным актом, а не законом, т.к. законы у нас издает только ВРУ. Т.е. про резидентов и нерезидентов понятно, но мы -заемщики и банки являемся резидентами и нет такого закона, который бы определил порядок выдачи именно резиденту резидентом кредита в долларах США.

Всё доступно стало понятно. Огромное спасибо.

[nameless]

Онатонина, Постанова 270 НЕ закон, но она разработана в исполнение указа Президента, который есть законодательством.

Потому всё нормуль.....

Хотя можно и тут доколупаться в силу ст.92 Конституции.

А Декрет на сегодня мертвый по отношению к индивидуалке на наши договора, т.к. после 93 года эти операции Запрещены ст. 32 ЗУ про НБУ.

[vekt]

В 32ст.ЗУпроНБ

запрещено вместе и до кучи собрать взрывнуя смесь из трех компонентов.

Каждый компонет или даже вместе только два из трех компонентов - безобидны или лицензируемы

Но когда эти три компонета собираютс вместе,

получается Буууум. Тогда летальный исход.

Компоненты такие:

1. Валюта

2. Обращение

3. Территория

[Юра Адвокат]

В 32ст.ЗУпроНБ

запрещено вместе и до кучи собрать взрывнуя смесь из трех компонентов.

Каждый компонет или даже вместе только два из трех компонентов - безобидны или лицензируемы

Но когда эти три компонета собираютс вместе,

получается Буууум. Тогда летальный исход.

Компоненты такие:

1. Валюта

2. Обращение

3. Территория

Помнится мне из теории государства и права:

Серед факультативних ознак держави розрізняють:

наявність конституції;

наявність державних символів;

наявність громадянства;

грошової одиниці;

збройних сил;

участь держави у міжнародних органах і організаціях тощо.

Помню в 1993 году нам акцентировали, что использовать на территории государства инвалюту - запрещено.

В старом УК - даже статья Была.

Стаття 80. Порушення правил про валютні операції

Незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних

цінностей як засобу платежу або як застави, вчинені протягом року

після накладення адміністративного стягнення за такі ж порушення,

а також вчинення цих дій у значних розмірах, -

караються позбавленням волі на строк до п'яти років з

конфіскацією валютних цінностей, або виправними роботами строком

до двох років, або штрафом до ста мінімальних розмірів заробітної

плати з конфіскацією валютних цінностей.

Ті ж дії, вчинені організованою групою або особою, раніше

судимою за злочин, передбачений цією статтею, чи у великих

розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти

років з конфіскацією майна і валютних цінностей.

-------------------

Примітка. Незаконна операція з валютними цінностями визнається

вчиненою у значному розмірі, якщо вартість предмета

цієї операції перевищує двадцять мінімальних розмірів

заробітної плати.

Незаконна операція з валютними цінностями визнається вчиненою

у великому розмірі, якщо вартість предмета цієї операції перевищує

сто мінімальних розмірів заробітної плати.

(Змінено згідно з Указами ПВР від 27.06.61; від 21.07.61;

N 6591-10 від 28.02.84 та згідно з Законами N 2468-12 від

17.06.92; N 3890-12 від 28.01.94)

КЗпАП Украъни - стяття діє!

Стаття 162. Порушення правил про валютні операції

Незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави -

тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей.

Вот Вам и есть пряма - заборона - на використання валютних цінностей, як засобу платежу.

[nameless]

Совершенно верно. Но РОВД не хотят применять эту статью. Я ходил, сдавался, требовал меня оштрафовать - фиг там.

Говорят - прокуратура сцыть банков, такое не подпишет, идите в *опу.

И от шо с ними делать? В обл УВД ходил - то-же самое.

день первый - ай-ай-ай! всё! щяс банк прижучим.

день второй - э-э-э-.....ну.... как--бэ.... это гражданские отношения.... вы ж понимаете....ы-ы-ы....

Решил написать заяву а не устно, что так и так - дали баксы на машину, требуют баксы. Отписали - опера установили, что банк дал ГРИВНУ. (а так оно и было). Состава преступления ст.202, 203 УК нет. При этом банк требует баксы, т.к. в договоре указаны баксы...

"Отака фигня малята...." (Дед панас, "сказка на ночь". Гостелерадио)

[nameless]

В 32ст.ЗУпроНБ

запрещено вместе и до кучи собрать взрывнуя смесь из трех компонентов.

Каждый компонет или даже вместе только два из трех компонентов - безобидны или лицензируемы

Но когда эти три компонета собираютс вместе,

получается Буууум. Тогда летальный исход.

Компоненты такие:

1. Валюта

2. Обращение

3. Территория

Согласен. Теперь задача в СУДЕ обяснить, что лицензии банка - это на операции банка. А выдача займа по кредитному договору регулируется не банковским правом, а гражданским и хозяйственным, + потребители. И потому не нужно писать:

- у банка есть лицензия на непонятно что, но со словом валюта, и потому он чхать хотел на нормы закона о том как, что и кому выдавать по ГРАЖДАНСКОЙ СДЕЛКЕ, и чхать хотел на порядок выражения и выполнения обязательтв.

Просто казус выходит - по лицензии банк может размещать в валюте. Без базара. Но это не значит что может заключать СДЕЛКУ регулируемую ГК и ХК как хочет, и сувать туда валюту.

Простите за бабкин язык, но уже надоели все эти нормы, устал я. Невиноватый я, он сам пришел.

Сде́лка — волевые действия граждан и юридических лиц, направленные на установление, изменение или прекращение гражданских прав и обязанностей. Вероятно, одним из самых древних видов сделки является договор мены (обмен).

Читаем ст. 55. Далее ведём в ГК и ХК. Далее просим суд вспомнить де спрятали совесть, и удовлетворить иск.

[stairtov]

Совершенно верно. Но РОВД не хотят применять эту статью. Я ходил, сдавался, требовал меня оштрафовать - фиг там.

Говорят - прокуратура сцыть банков, такое не подпишет, идите в *опу.

И от шо с ними делать? В обл УВД ходил - то-же самое.

день первый - ай-ай-ай! всё! щяс банк прижучим.

день второй - э-э-э-.....ну.... как--бэ.... это гражданские отношения.... вы ж понимаете....ы-ы-ы....

Решил написать заяву а не устно, что так и так - дали баксы на машину, требуют баксы. Отписали - опера установили, что банк дал ГРИВНУ. (а так оно и было). Состава преступления ст.202, 203 УК нет. При этом банк требует баксы, т.к. в договоре указаны баксы...

"Отака фигня малята...." (Дед панас, "сказка на ночь". Гостелерадио)

Уважаемый Намес ещо в прошлом году 2 раза писал заявы что готов нести ответственность при условии что и банк

также приведут к ответу . У них нет таких статей ,не читали ,где взяли,а если даеш писаное то либо слепота либо тупость.беповцу заявлял *тыж присягу давал ,да с такими фактами и заявами дело автоматом отрывать надо**

стена

исходя из этого в нашем гондурасе можно все .они вкурили что законы никто не выполняет

и также относятся к ним .конечно разговор будет другой если принести штуку ,пять ,десять.как говорят знакомые

если можно про совесть подробнее какими статьями она прописана и ее значение ,переведи на их язык!!!

они этого не учили и не знают к чему привязать