Решение Апелляционного суда Винницкой области о расторжении договоров кредита, поручительства, ипотеки с Райффайзен Банк Аваль

[ANTIRAID]

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

19 липня 2010 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.

суддів: Оніщука В.В., Чорного В.І.,

при секретарі: Черепановій В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 06.04.2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції, третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 про розірвання договорів поруки та договору іпотеки, -

Встановила:

У лютому 2010 року позивач звернулася в суд з позовом до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про розірвання договорів поруки та договору іпотеки.

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 06.04.2010 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про розірвання договорів поруки та договору іпотеки.

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному об’ємі, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права і процесуального права, суд неповно з’ясував обставини, що мають важливе значення для правильного вирішення справи та висновки суду не відповідають обставинам справи.

Крім того, в апеляційній скарзі представник позивача просив внести до реєстру відомості про припинення договору іпотеки житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0500 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 30.03.2006 року (з додатковими угодами № 1 від 19.09.2006 року, № 2 від 20.02.2007 року), посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ткачук М.В.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, пояснив, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача Горобець Д.Г. проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пояснив, що рішення суду першої інстанції законне і обґрунтоване, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки ОСОБА_2 свідомо поручилася за виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитними договорами у валюті. При цьому, під час укладення договорів поруки і договору іпотеки, вона могла реально передбачити зміну курсу долара США, однак, незважаючи на це, все таки уклала спірні договори, чим прийняла на себе валютні ризики.

Третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких міркувань.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що остання свідомо поручилася за виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитними договорами у валюті. Під час укладення договорів поруки і договору іпотеки позивач могла реально передбачити зміну курсу долара США, однак, незважаючи на це, все таки уклала спірні договори, чим прийняла на себе валютні ризики.

Погодитись з такими висновками районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення з таких міркувань.

За змістом ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 29.03.2006 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_4 укладено генеральну кредитну угоду № 011/035-08/948 та додаткові угоди № 1 від 18.09.2006 року і № 2 від 20.02.2007 року, відповідно до яких банк зобов'язався надати ОСОБА_4 кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених у рамках генеральної кредитної угоди.

29.03.2006 року АППБ «Аваль» та ОСОБА_4, у рамках генеральної кредитної угоди, уклали кредитний договір № 011/035-08/948/1 (з додатковою угодою № 1 до нього від 29.03.2006 року), згідно якого останньому наданий кредит в сумі 80 000 доларів США. Того ж дня АППБ «Аваль», в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4, уклав з ОСОБА_2 договір поруки № 11-1/948/1.

30.03.2006 року в якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4, що випливають з генеральної кредитної угоди № 011/035-08/948, був укладений договір іпотеки з додатковими угодами № 1 від 19.09.2006 року та № 2 від 20.02.2007 року, відповідно до яких, ОСОБА_2 передала в іпотеку житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: м. Вінниця, пров. Фадєєва, 26, а також земельну ділянку площею 0.0500 га, на якій розташований цей будинок.

07.04.2006 року АППБ «Аваль» та ОСОБА_4, у рамках генеральної кредитної угоди, уклали кредитний договір № 011/035-08/948/2 (з додатковою угодою № 1 до нього від 07.04.2006 року), згідно якому ОСОБА_4 був виданий кредит в сумі 20 000 доларів США, у забезпечення виконання умов якого, банк уклав з ОСОБА_2 договір поруки № 11-1/948/2/1 від 07.04.2006 року.

20.02.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4, у рамках вищезгаданої генеральної кредитної угоди, був укладений кредитний договір № 012/03-11/89 (з додатковою угодою № 1 до нього від 20.02.2007 року), згідно якого ОСОБА_4 був виданий кредит в сумі 97 000 доларів США. У цей же день, в забезпечення виконання вищевказаного договору, між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 012/03-11/160.

Загалом між АППБ «Аваль» (нині ВАТ «Райффайзен Банк Аваль) та ОСОБА_2, в забезпечення виконання зобов'язань по кредитних договорах ОСОБА_4, було укладено три договори поруки на загальну суму 197 000 доларів США та договір іпотеки.

На час укладання договорів вартість 1 долара США складала 5,05 грн., а зобов'язання було чітко виражено у грошовій одиниці України - гривні. Зокрема вартість кредиту за кредитним договором № 011/035-08/948/1 від 29.03.2006 року відповідно до валютного меморіального ордеру № 13 від 30.03.2006 року складала 80 000 доларів США, що еквівалентно було 404 000 грн.; за кредитним договором № 011/035-08/948/2 від 07.04.2006 року та валютного меморіального ордеру № 8 - 20 000 доларів США, що еквівалентно - 101 000 грн.; за кредитним договором 012/03-11/89 від 20.02.2007 року та валютного меморіального ордеру № 3 від 21.02.2007 року 97 000 доларів США, що еквівалентно - 489 850 грн., а загалом по трьох кредитних договорах, за які поручилася ОСОБА_2, вартість кредитних коштів склала 197 000 доларів США, що еквівалентно - 994 850 грн.

У позовній заяві ОСОБА_2 посилалась на те, що укладаючи договори поруки та договір іпотеки вона виходила з вартості кредиту, яка була чітко виражена у національній валюті України - гривні, оскільки працює в Україні і отримує доходи у гривнях.

За змістом ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Частиною 1 статті 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

На час укладення договорів ОСОБА_2 перебувала в шлюбі з ОСОБА_4 і розраховувала на те, що отримані кредитні кошти будуть використані в інтересах їх сім'ї. При цьому позивач у 2006-2007 роках займалась підприємницькою діяльністю і згідно наявних в матеріалах справи звітів, від здійснення підприємницької діяльності, отримувала значні доходи, а саме: у 2006 року - 364 450 грн., а у 2007 році - 320 000 грн. (а.с.69-76).

Викладене свідчить, що на час укладення договорів поруки та договору іпотеки позивач виходила із стабільної фінансово-економічної ситуації в країні, стабільного курсу долара США, стабільних власних доходів та реальної на той час можливості придбати долари США за курсом 5,05 грн. за 1 долар США і погасити можливе виникнення боргу за кредитними договорами ОСОБА_4 з власних доходів.

У 2008 році обставини за яких були укладені договори поруки та договір іпотеки істотно змінились, оскільки отримавши кредитні кошти ОСОБА_4 розлучився з ОСОБА_2 (а.с.91), залишивши її з двома малолітніми дітьми (а.с.92) та перестав виконувати свої зобов'язання за кредитними договорами.

Цього ж року в країні наступила фінансово-економічна криза, внаслідок якої зник попит на товари і послуги позивача, припинились її доходи від здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується довідкою про доходи, одержані з 01.01. по 31.12009 року (а.с.77), а в 2010 році ОСОБА_2 взагалі не спроможна працювати, що підтверджується листком непрацездатності серії АБХ № 533505 від 09.03.2010 року (а.с.78).

Крім того, з розгортанням світової фінансово-економічної кризи, неготовністю національної економіки до протидії цій кризі, відбулася істотна зміна економічних умов в Україні, виник обвал курсу національної валюти та її знецінення по відношенню до долара США, тобто валюти кредитування.

За вказаних обставин, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 необґрунтовано посилається на ускладнення виконання укладених нею договорів поруки та договору іпотеки у зв'язку з різким зростанням курсу долара США судова колегія вважає неправильним, оскільки вартість 1 долара США з 5,05 грн. виросла до 8 грн., а загальна вартість взятих ОСОБА_4 кредитів, за які поручилася позивач, з незалежних від неї причин зросла на 581 150 грн., що на думку суду ускладнює і суттєво впливає на виконання договорів поруки та договору іпотеки.

Твердження представника позивача про те, що ОСОБА_2 не знала і не могла передбачити, що вартість кредитів за які вона поручилася може зрости для неї на 581 150 грн. на думку судової колегії обґрунтовані, оскільки впродовж кількох років курс української гривні по відношенню до долара США був стабільним і лише у 2008 році Національний банк України не виконав свої функціональні обов'язки, передбачені ст. 6 Закону України «Про Національний банк України» та ст. 99 Конституції України і не забезпечив стабільність грошової одиниці України.

Незадовільна робота Національного банку України в період фінансово-економічної кризи, внаслідок чого відбулась різка девальвація національної валюти та інфляція, підтверджується Постановами Верховної Ради України від 26.12.2008 року № 831-VI та №904-VI від 26.01.2009 року.

За змістом ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Доводи представника відповідача та висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 могла передбачити обвал курсу гривні і настання фінансово-економічної кризи у зв'язку з якою припиняться її доходи будь-якими доказами не підтверджені. Той факт, що сторони зазначених обставин не могли передбачити підтверджується спірними договорами, відповідно до змісту яких між сторонами не врегульовані відносини у випадку настання фінансової кризи та істотного збільшення курсу долара США. Хоч незмінність курсу гривні по відношенню до іноземних валют законодавчо не закріплена, передбачити падіння курсу гривні по відношенню до долара США більше ніж на 70 % в умовах стабільної економіки, яка склалась в період укладення спірних договорів та стабільності курсів впродовж тривалого часу для ОСОБА_2 було неможливим, оскільки навіть сам банк, маючи висококваліфікованих фахівців цього не передбачив.

За вказаних обставин судова колегія вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_2 відносно того, що вона ніколи б не уклала договорів поруки в забезпечення валютних кредитів і, за теперішніх обставин, ніколи б не надала в іпотеку власний житловий будинок, бо кожна особа передбачаючи, що вартість долара США може зрости майже в двічі не поручилася б за кредит у доларах.

Судом встановлено, що договори поруки та договір іпотеки не були змінені чи розірвані за згодою сторін, внаслідок чого ОСОБА_2 звернулась з позовом про їх розірвання до суду.

Згідно ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, — змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 не довела істотної зміни обставин та наявності одночасно чотирьох умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, однак такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи.

Судова колегія вважає доведеним, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, оскільки передбачаючи настання таких обставин сторони врегулювали б свої відносини договором, однак не уявляючи їх настання відносини між сторонами договором не врегульовані.

ОСОБА_2 обґрунтовано посилається на те, що при укладенні договорів поруки та договору іпотеки вона виходила з того, що фінансово-економічна криза, припинення власних доходів, знецінення (обвал) гривні, розлучення з чоловіком та власна непрацездатність не відбудуться, тобто не могла розумно передбачати можливість їх настання.

Зміна обставин була зумовлена причинами, які ОСОБА_2 не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, оскільки вона не в силах усунути причини падіння курсу гривні, бо ці причини не залежать від її волі, а пов'язані з об'єктивними змінами ситуації на валютному ринку та обумовлені світовою фінансовою кризою і незадовільною роботою НБУ.

На думку колегії, за теперішніх умов виконання договорів поруки та договору іпотеки порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позивача того, на що вона розраховувала при укладенні цих договорів, оскільки вартість предмета іпотеки за домовленістю між нею та банком згідно п. 1.3. додаткового договору № 2 від 20.02.2007 року до договору іпотеки, складала 1 204 054 грн., а вартість 88 000 доларів США на той час складала - 949 400 грн., однак вартість кредитів зросла до 1 576 000 грн., а відтак, виконання договору іпотеки суттєво порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позивача того, на що вона розраховувала при укладенні цього договору.

Крім того, загальна вартість кредитів за які поручилася позивачка з незалежних від неї причин виросла на 581 150 грн., тому виконання договорів поруки теж суттєво порушить співвідношення майнових інтересів сторін, бо укладаючи ці договори ОСОБА_2 не розраховувала, що її зобов'язання з незалежних від її волі причин настільки збільшаться.

Як встановлено апеляційним судом, із звичаїв ділового обороту чи суті договору не випливає, що ризик зміни обставин несе ОСОБА_2

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначенні на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладаючи спірні договори сторони мали реальну можливість врегулювати свої відносини при зміні економічної ситуації в країні та визначити, яка із сторін нестиме ризик істотної зміни обставин, зокрема таких, як обвал курсу національної валюти і фінансово-економічна криза, однак ці обставини при визначенні на розсуд сторін і погодженні ними умов договору залишились поза їх увагою.

За вказаних обставин, виходячи з вимог розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_2 не повинна нести ризик зміни обставин, бо це не передбачено договором та жодною нормою цивільного законодавства України.

Крім того, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача та не вивчив належним чином договорів, які є доказами по справі, не звернув увагу на істотне порушення відповідачем договору іпотеки та додаткових угод до нього.

Це порушення полягає в тому, що відповідач без згоди позивача видав позичальнику кредит на 9 000 доларів США більше ніж обумовлено генеральною кредитною угодою, забезпечивши за рахунок майна іпотекодавця повернення кредитних коштів в сумі набагато більшій, ніж та, про яку було обумовлено, що є істотним порушенням договору.

Відповідно до п. 1.1. договору іпотеки із змінами внесеними додатковим договором № 2 від 20.02.2007 року, договір іпотеки забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з генеральної кредитної угоди, за умовами якої, кредит не повинен перевищувати 188 000 доларів США. Незважаючи на це, ОСОБА_4 був виданий кредит в сумі 197 000 доларів США, тобто на 9 000 доларів США більше ніж було домовлено.

Також суд першої інстанції належним чином не перевірив обставин на які посилалась ОСОБА_2, а саме те, що відповідач кожного разу після укладення кредитних договорів та договорів поруки, укладав з ОСОБА_4 додаткові договори, якими без отримання на це згоди ОСОБА_2 встановлював комісію, внаслідок чого збільшувався обсяг відповідальності позивача.

Представник банку в судовому засіданні в суді першої інстанції та представник відповідача в апеляційній інстанції пояснили, що не знають чи надавала ОСОБА_2 письмову згоду на укладення додаткових угод до кредитних договорів.

Частиною 1 статті 559 ЦК України передбачено, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Вказаним обставинам суд першої інстанції юридичної оцінки не надав, що прямо вбачається з судового рішення.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про внесення до реєстру відомостей про припинення договору іпотеки, однак з цього питання суд першої інстанції рішення не ухвалив.

Відповідно до роз’яснень, які містяться у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» не можуть бути об'єктом апеляційного оскарження судові рішення, якщо вони судом не ухвалювались.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення не ухвалено рішення.

Оскільки суд першої інстанції не ухвалив рішення з приводу заявленої позовної вимоги про внесення до реєстру відомостей про припинення договору іпотеки, то вирішення цього питання має вирішуватись судом першої інстанції шляхом ухвалення додаткового рішення.

Враховуючи те, що сторони не порушували питання про розподіл судових витрат, то їх необхідно залишити за ними.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів –

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 06.04.2010 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Розірвати договір поруки № 11-1/948/1 від 29 березня 2006 року, укладений між АППБ «Аваль» та ОСОБА_2.

Розірвати договір поруки № 11-1/948/2/1 від 07 квітня 2006 року, укладений між АППБ «Аваль» та ОСОБА_2.

Розірвати договір поруки № 012/03-11/160 від 20 лютого 2007 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2.

Розірвати договір іпотеки житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0500 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 30.03.2006 року (з додатковими угодами № 1 від 19.09.2006 року, № 2 від 20.02.2007 року) між АППБ «Аваль» та ОСОБА_2.

Відмовити ОСОБА_2 у внесені до реєстру відомостей про припинення договору іпотеки житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0500 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 30.03.2006 року (з додатковими угодами № 1 від 19.09.2006 року, № 2 від 20.02.2007 року), посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ткачук М.В.

Судові витрати залишити за сторонами.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.

Головуючий:

Судді:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10475354

[LOM]

СУПЕР !!!

[protivbanka]

Отличное решение! Четко сформулировано с использованием доказательств. А не просто бла-бла все должны знать о возможном измении курса доллара. Особенно приятно, что апелляция в противовес первой инстанции приняла решение в пользу поручителей.Вселяет надежду для дальнейшей борьбы!

[у.zaporozhskiy]

Отличное решение! Четко сформулировано с использованием доказательств. А не просто бла-бла все должны знать о возможном измении курса доллара. Особенно приятно, что апелляция в противовес первой инстанции приняла решение в пользу поручителей.Вселяет надежду для дальнейшей борьбы!

как всегда это шанс для поручителей и ипотекодавців

если бы не сумма, то вообще все супер,

но такую схему можно использовать.

[nameless]

Обычная сумма. До 100 000 долларов кредиты давали под залог квартир даже....

[у.zaporozhskiy]

Обычная сумма. До 100 000 долларов кредиты давали под залог квартир даже....

У меня ситуация под это решение.

есть ТОВ, есть кредитный договор между этим ТОВ и ОТП Банком

поручителями по которому выступали физ лица-учредители

в ипотеку также была передана квартира юридического дица

Особенность Ипотечного договора(тоесть договора обеспечения к кредитному договору), который был между физлицом и ОТП, та, что сначала заключался договор ипотеки, скажем 23 июля, затем 25 июля кредитный договор и договор о внесении изменений в ипотеку, в котором добавлялся график погашения процентов и сумма кредита.

что с этим можно сделать?

можно ли на этом основании признать договор ипотеки недействительным?

Стаття 573. Забезпечення майбутньої вимоги

1. Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

или это и был этот случай?

Стаття 584. Зміст договору застави

1. У договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

розміру і строку основного зобовязання на 23 число еще не было

что можно к этому привязать?

Не випадково Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріальних дій нотаріусами України (абзац другий пункту 93) встановлює, що заставою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Аналогічна норма стосовно іпотечних відносин вміщена у ч. 3 ст. 3 Закону "Про іпотеку".

выходит что ипотека обеспечивала не существующее обязательство...

но что можно сделать в данном случае?

[у.zaporozhskiy]

У меня ситуация под это решение.

есть ТОВ, есть кредитный договор между этим ТОВ и ОТП Банком

поручителями по которому выступали физ лица-учредители

в ипотеку также была передана квартира одного из этих физлиц.

Особенность Ипотечного договора(тоесть договора обеспечения к кредитному договору), который был между физлицом и ОТП, та, что сначала заключался договор ипотеки, скажем 23 июля, затем 25 июля кредитный договор и договор о внесении изменений в ипотеку, в котором добавлялся график погашения процентов и сумма кредита.

что с этим можно сделать?

можно ли на этом основании признать договор ипотеки недействительным?

Стаття 573. Забезпечення майбутньої вимоги

1. Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

или это и был этот случай?

Стаття 584. Зміст договору застави

1. У договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

розміру і строку основного зобовязання на 23 число еще не было

что можно к этому привязать?

Не випадково Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріальних дій нотаріусами України (абзац другий пункту 93) встановлює, що заставою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Аналогічна норма стосовно іпотечних відносин вміщена у ч. 3 ст. 3 Закону "Про іпотеку".

выходит что ипотека обеспечивала не существующее обязательство...

но что можно сделать в данном случае?

кто-то что-то может подсказать по указанной ситуации?

Стаття 188. Порядок зміни та розірвання господарських договорів

1. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

2. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

3. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

4. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

5. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

на основании этой статьи нужно сначала послать предложение о розрыве договора ипотеки?

а только потом подавать в суд?