Постанова ВС-КГС про можливість забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 902/1264/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Малашенкової Т. М. та Селіваненка В. П.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу фермерського господарства "Україна"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 (судді: Філіпова Т.Л. (головуючий), Василишин А.Р., Мельник О.В.), ухвалену за наслідками перегляду ухвали господарського суду Вінницької області від 30.12.2020 (суддя Матвійчук В.В.) про забезпечення позову у справі,

за позовом фермерського господарства "Україна" (далі - ФГ "Україна")

до товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (далі - ТОВ "Адама Україна")

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Посвятенко Юрій Дмитрович (далі - Посвятенко Ю.Д.);

приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович (далі - Турський О.В.),

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ФГ "Україна" звернулось до господарського суду Вінницької області з вимогою до ТОВ "Адама Україна" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Як на підстави заявлених позовних вимог посилається на те, що приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Посвятенком Ю.Д. вчинено виконавчий напис на підставі документів, які містили неправдиву інформацію відносно кількості, вартості та строків поставки товару. Не дослідивши документи, на підставі яких видано аграрну розписку, нотаріус виніс виконавчий напис на підставі документів, які не відповідають дійсності, а також порушив вимоги щодо змісту виконавчого напису.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 30.12.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/1264/20 та призначено позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 28.01.2021. Одночасно судом залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Посвятенка Ю.Д. та приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В.

Разом з позовною заявою до суду надійшла заява ФГ "Україна" від 23.12.2020 № 24/12-2 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 18.12.2020 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю.Д. та зареєстрованого в реєстрі за № 1965.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ФГ "Україна" зазначає, що 21.12.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О.В. на підставі виконавчого напису вчиненого 18.12.2020 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю.Д., зареєстрованого в реєстрі за № 1965, відкрито виконавче провадження № 63974357 про витребування у ФГ "Україна" шляхом передачі предмета застави на користь ТОВ "Адама Україна" на підставі товарної аграрної розписки 7 040,976 т кукурудзи 3 класу, врожаю 2020 року, вирощеного на земельних ділянках, зазначених у пункті 50 товарної аграрної розписки, посвідченої 20.02.2020 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю.Д. за реєстровим номером 338. У разі недостатності зібраного врожаю для повного погашення за рахунок такої сільськогосподарської продукції зобов`язань боржника за вказаною аграрною розпискою - майбутній врожай будь-якої іншої сільськогосподарської продукції, що вирощується або буде вирощуватися боржником за аграрною розпискою на зазначених земельних ділянках, до повного виконання зобов`язань боржника за вищевказаною аграрною розпискою.

ФГ "Україна" зазначало, що з огляду на незаконні положення виконавчого напису у приватного виконавця є підстави для накладення арештів як на інше (відмінне від предмету застави) майно заявника (позивача), так і на майно (кукурудзу), яка зібрана не з площ, зазначених у пункті 50 аграрної розписки, що є грубим порушенням умов товарної аграрної розписки та вимог чинного законодавства, що в подальшому призведе до суттєвих перешкод у здійсненні заявником (позивачем) власної господарської діяльності.

На переконання ФГ "Україна", невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду, утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення про задоволення позову.

Короткий зміст судових рішень

Господарським судом Вінницької області ухвалою від 30.12.2020 заяву ФГ "Україна" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 18.12.2020 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю.Д. та зареєстрованого в реєстрі за №1965, до набрання законної сили рішенням у справі №902/1264/20.

Задовольняючи вказану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що у межах зазначеного виконавчого провадження приватним виконавцем накладено арешт на майно ФГ "Україна" та, дослідивши зміст оспорюваного виконавчого напису, суд дійшов висновку, що вірогідне звернення стягнення на майно у ході виконавчого провадження з виконання оспорюваного позивачем виконавчого напису нотаріуса призведе до можливого протиправного позбавлення власника свого права власності на майно у випадку, якщо судом буде встановлена неправомірність вчинення відповідного виконавчого напису.

Суд першої інстанції також врахував, що обраний позивачем захід спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, з огляду на що суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви.

Постановою Північного-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 у справі №902/1264/20 ухвалу господарського суду Вінницької області від 30.12.2020 скасовано. Прийняте нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ФГ "Україна" про забезпечення позову від 28.12.2020.

Колегія суддів зазначила, що заява ФГ "Україна" не містить будь-яких обґрунтованих доводів щодо реально існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а матеріали справи не містять доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ФГ "Україна", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Північного-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 у справі №902/1264/20 з підстав, визначених у касаційній скарзі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Суд апеляційної інстанції не врахував, що у випадку незабезпечення позову існує реальна загроза безпідставного вилучення майна заявника, що призведе до порушення його прав, і за час вирішення судового спору спірний виконавчий напис може бути виконано, що унеможливить захист порушених прав заявника у визначений статтею 50 Закону України "Про нотаріат" спосіб.

Предметом позовної заяви є немайнова вимога рішення, задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, а тому судом апеляційної інстанції помилково досліджувалась така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а мала застосовуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову у справі, припустився неправильного застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що відповідно до статті 312 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

На порушення приписів статті 86 ГПК України судом не досліджено постанову про арешт майна боржника від 28.01.2021 у виконавчому провадженні №64319829, в якому міститься застереження відносно заборони на відчуження майна заявником.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Адама Україна" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін. Відповідач зазначає про законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, вважає, що вона ухвалена із дотриманням збалансованості інтересів сторін та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.

РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову, яка скасована судом апеляційної інстанції.

Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Верховний Суд зазначає, що, оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 30.09.2020 у справі №910/19113/19, від 30.11.2020 у справі 910/217/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 13.05.2021 у справі №916/2761/20).

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.

З урахуванням загальних вимог, передбачених статтями 73, 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.

Відповідно до статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, та має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

У даному випадку позивач на підставі пункту 5 частини першої статті 137 ГПК України просив зупинити стягнення, яке вже відбувається, на підставі виконавчого напису нотаріуса.

При цьому позивач подав позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки вважає, що такий напис вчинено нотаріусом на підставі документів, які містили неправдиву інформацію відносно кількості, вартості та строків поставки товару, не дослідивши документи, на підставі яких видано аграрну розписку. Тобто позовна заява містить немайнову вимогу, рішення про задоволення якої не вимагатиме примусового виконання.

Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтовував її можливістю передчасного вилучення майна (звернення стягнення на яке здійснено на підставі згаданого виконавчого напису) та у майбутньому істотного ускладнення чи унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів ФГ "Україна", за захистом яких воно звернулося, утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, враховуючи, що приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, яким передбачено вилучення майна у позивача та постанову про арешт майна боржника, а позивач оскаржує такий виконавчий напис в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, через те, що вважає, що такий виконавчий напис здійснено з порушенням норм чинного законодавства, - існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті (шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 18.12.2020 №1965, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.

Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи приватним виконавцем буде примусово реалізовано майно на прилюдних торгах, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Тому в даному випадку Верховний Суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 18.12.2020 №1965, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 06.04.2020 у справі №203/1491/19, від 30.09.2020 у справі№ 910/19113/19 тощо.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що захід забезпечення позову про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса не є тотожним з позовною вимогою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки в даному випадку до вирішення спору по суті про відповідність/невідповідність оспорюваного виконавчого напису вимогам закону лише зупиняється процедура виконання такого виконавчого напису з метою надання можливості позивачу захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження, без нових звернень до суду.

Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що у випадку оскарження в судовому порядку виконавчого напису нотаріуса шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

Отже , Верховний Суд вважає, що при постановленні ухвали місцевий господарський суд, на відміну від суду апеляційної інстанції, правильно врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, надав оцінку обґрунтованості доводів позивача, встановив безпосередній зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову і правильно застосував статтю. 136 ГПК України та обрав заходи забезпечення позову, які відповідають пункту 5 частини першої статті 137 ГПК України.

Серед іншого не заслуговують на увагу і доводи скаржника щодо того, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не було здійснено зустрічне забезпечення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам прави надано відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд апеляційної інстанції у розгляді відповідної заяви про забезпечення позову припустився неправильного застосування норм процесуального права, а саме статей 136, 137 ГПК України, що згідно із статтею 312 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Водночас скасування ухвали місцевого господарського суду з даної справи судом апеляційної інстанції здійснено за відсутності підстав для цього, передбачених статтею 277 ГПК України, що свідчить про порушення апеляційною інстанцією й зазначеної норми процесуального права. Натомість ухвала суду першої інстанції від 30.12.2020 є обґрунтованою і такою, що відповідає завданню та основним засадам господарського судочинства, закріпленим у статтях 2, 11 ГПК України, тому зазначену ухвалу відповідно до статті. 312 ГПК слід залишити в силі, задовольнивши, таким чином, касаційну скаргу.

Судові витрати

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на ТОВ "Адама Україна" тому що за його апеляційною скаргою було скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу фермерського господарства "Україна" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 у справі №902/1264/20 скасувати.

3. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 30.12.2020 у справі №902/1264/20 залишити в силі.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" на користь фермерського господарства "Україна" 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова

Суддя В. Селіваненко

Джерело: ЄДРСР 98999653

[ANTIRAID]

Верховний суд зазначив, що захід забезпечення позову про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса не є тотожним з позовною вимогою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки в даному випадку до вирішення спору по суті про відповідність/невідповідність оспорюваного виконавчого напису вимогам закону лише зупиняється процедура виконання такого виконавчого напису з метою надання можливості позивачу захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження, без нових звернень до суду.

Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що у випадку оскарження в судовому порядку виконавчого напису нотаріуса шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.