Рішення Голосіївського райсуду визнання виконавчого напису ПНІФМНО Личука Т.В. на користь Альфа-банку таким, що не підлягає виконанню

[ANTIRAID]

Державний герб України
Справа № 752/19902/21

Провадження № 2/752/3306/22

РІШЕННЯ
іменем України

17 лютого 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Дмитро Валентинович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

у серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Альфа-Банк», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Д.В., в якому просив суд визнати виконавчий напис, вчинений 04.12.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В., зареєстрованим у реєстрі за № 5847, про стягнення на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором на купівлю автотранспортних засобів № 380/1896/08-А від 18.07.2008 року з усіма додатками та додатковими угодами, який був укладений між ним та АКБ СР «Укрсоцбанк», оскільки вважає зазначений напис вчиненим з численними порушеннями нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, а також з підстав неправомірності вимог стягувача.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 17.08.2021 року відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін на 17.11.2021 року, витребувано у приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Т.В. належним чином завірені копії виконавчого напису № 5847 від 04.12.2020 року та матеріали нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису № 5847 від 04.12.2020 року (а.с. 56-57).

Ухвалою від 17.11.2021 року забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 5847 від 04.12.2020 (а.с. 58-59).

Ухвалою від 17.11.2021 року відкладено розгляд справи на 17.02.2022 року та витребувано у приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Т.В. належним чином завірені копії виконавчого напису № 5847 від 04.12.2020 року та матеріали нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису № 5847 від 04.12.2020 року (а.с. 76-77).

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідач в порядку та строки, визначені ухвалою суду від 17.08.2021 року, подав заперечення, що є по своїй суті є відзивом на позов, в яких проти вимог заперечив за їх безпідставністю та недоведеністю та просив відмовити в їх задоволенні (а.с. 64-67).

Відповідь на відзив не надходила.

Третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. пояснення на позов не надав, витребувані судом документи не надав.

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Д.В. пояснення на позов не надав.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що 18.07.2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 380/1896/08-А на купівлю автотранспортних засобів, за умовами якого позивач отримав грошові кошти в розмірі 15 321,00 доларів США зі сплатою 11,95% річних за кредитом та комісій з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 17.07.2015 року (а.с. 15-20).

На забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту № 380/1896/08-А на купівлю автотранспортних засобів від 18.07.2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 380/353/08-Пор (а.с. 21-23).

15.10.2019 року відповідно до підп. «г» п. 11 ч. 4 ст. 1 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків», п. 3.1, 5.3 Постанови Правління НБУ № 189 від 27.06.2008 року «Про затвердження положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників» було затверджено передавальний акт, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набув обов`язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов`язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів від АТ «Укрсоцбанк».

04.12.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. вчинено виконавчий напис за реєстровим № 5847, за яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» (стягувач) заборгованість, що виникла за кредитним договором, який укладений між АКБСР «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 (боржник).

У виконавчому написі зазначено, що строк платежу по кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів.

Стягнення заборгованості проводиться за період з 01.09.2017 року по 01.09.2020 року.

Сума заборгованості складається з:

- прострочена заборгованість за сумою кредиту - 14 733,16 долари США;

- прострочена заборгованість за комісією та процентами - 18 883,34 долари США;

- строкова заборгованість за сумою кредиту - 0,00 долари США;

- строкова заборгованість за комісією та процентами - 34,23 долари США;

- штрафні санкції - 0,00 долари США;

- суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису - 1 500,00 грн.

Загальна сума заборгованості 33 650,73 долари США (на день вчинення цього напису згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют 28,30, становить 952 315,65 грн. та 1 500,00 грн.) (а.с. 28-29).

14.12.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ляпіним Д.В в рамках примусового виконання вищевказаного виконавчого напису винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника ВП № 63914590 (а.с. 30-32).

Статтею 18 ЦК України встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється статтями Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.

Згідно зі ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом; перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 18 ЦК України, ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).

Аналогічні положення містяться у Порядку, зокрема, згідно з п.п. 1.1 - 1.2 п. 1 глави 16 розділу ІІ Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п.п. 2.2 п. 2 гл. 16 р. ІІ Порядку).

Підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що Нотаріус вчиняє виконавчі написи:

якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік).

Пунктом 2 Переліку встановлено, що для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 року справа № 645/1979/15-ц.

Отже, в основі вчинення вказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 2 Переліку для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховний Суд від 30.01.2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 року у справі № 760/7792/14-ц та від 17.12.2020 року у справі № 278/2177/15-ц.

Проте, АТ «Альфа-Банк» на заперечення доводів позивача не надано, та з матеріалів справи не вбачається, що при зверненні із заявою про вчинення виконавчого напису подало приватному нотаріусу банком було надано виписку з рахунка боржника, з якої можливо було б встановити та перевірити факт перерахування кредитних коштів на відповідний рахунок, рух коштів по рахунку та користування ними, нарахування заборгованості, здійснення позичальником платежів на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам та комісії та відповідний залишок заборгованості за кредитом, що є обов`язковою умовою для одержання виконавчого напису за кредитним договором, саме після обов`язкової перевірки яких нотаріус міг зробити висновок про безспірність боргу у боржника.

У запереченнях на позов АТ «АЛЬФА-БАНК», доводячи наявність заборгованості позивача, вказує про законність її нарахування, однак, суду не надано доказів, на яких умовах здійснено нарахування заборгованості, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, не надано доказів обізнаності позичальника про наявність заборгованості та її розмір.

За таких обставин, твердження відповідача про безспірність заборгованості боржника за оскарженим виконавчим написом є необґрунтованими.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що нотаріус при вчиненні спірного напису переконався належним чином у наявності підстав для звернення до нього банку та безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом.

Крім того, звертаючись до суду, позивач вказав, що на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису заборгованість не була безспірною також з огляду на те, що його заборгованість перед банком, зокрема, її розмір, є предметом розгляду у справі № 362/2138/16-ц у справі за позовом АКБ СР «Укрсоцбанк» про стягнення з нього заборгованості.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 490/6023/16 за відсутності судового спору щодо розміру заборгованості підстави для скасування виконавчого напису нотаріуса відсутні.

Отже, на момент вчинення оспорюваного напису заборгованість була спірною, адже, як вбачається з даних ЄДРСР спір у справі № 362/2138/16-ц на час вчинення нотаріусом виконавчого напису не був вирішеним по суті спору щодо заборгованості та її розміру.

Таким чином, суд вважає слушним твердження позивача про те, що з огляду на викладене, у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком є безспірним.

Вищезазначені обставини свідчать про те, що вимоги АТ «Альфа-Банк» не є безспірними, а тому суд дійшов висновку про те, що у приватного нотаріуса Личука Т.І. не було правових підстав для посвідчення оскаржуваного позивачем виконавчого напису.

Також, є вірним твердження позивача про те, що нотаріус при видачі виконавчого напису також не враховував пропуск банком строку позовної давності.

Як вже зазначалось, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Можливість поновлення нотаріусом строку на пред`явлення стягувачем грошової вимоги до боржника не передбачена а ні Законом України «Про нотаріат», а ні Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Як встановлено судом, відповідно до умов кредитного договору кінцевий термін повернення кредитної заборгованості встановлено до 17.07.2015 року, тобто право вимоги у кредитора з повернення ОСОБА_1 суми кредитної заборгованості виникло з 18.07.2018 року.

У свою чергу, виконавчий напис нотаріуса вчинено 04.12.2020 року, тобто з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.

До того ж, як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, котрий був долучений банком до позовної заяви у справі № 362/2138/16-ц, ОСОБА_1 з 12.03.2010 року перестав виконувати свої зобов`язання за договором кредиту № 380/1896/08-А на купівлю автотранспортних засобів від 18.07.2008 року, тобто, з вказаної дати у банку виникло право вимоги за договором кредиту, як то визначено п. 3.2.3. останнього.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року до зазначеного Переліку внесено зміни, відповідно до яких, серед іншого, Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та п. 2 такого змісту: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, п. 2 змін, що вносяться до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Отже, на момент вчинення приватним нотаріусом оспорюваного виконавчого напису норма чинного законодавства про можливість вчинення виконавчих написів в безспірному порядку на підставі кредитних договорів, що не посвідчені нотаріально, була скасована.

Матеріали справи не містять доказів нотаріального посвідчення укладеного між сторонами договору, оригінал нотаріально посвідченого договору, за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, відсутній, а отже договір кредиту № 380/1896/08-А на купівлю автотранспортних засобів від 18.07.2008 року не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису. Вказана правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2020 року N 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19).

Враховуючи викладене, вбачається, що нотаріус не мав повноважень на вчинення виконавчого напису в силу відсутності у нього таких повноважень.

До того ж, перед вчиненням виконавчого напису, стягувач зобов`язаний був на адресу боржника надіслати письмове повідомлення про порушення зобов`язання.

Матеріали справи не мітять даних про те, що таке повідомлення було надіслано боржнику, так і було отримане останнім. Докази в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження зворотного в розпорядження суду не надано.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не доведено у встановленому законом порядку, що є обов`язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту його правомірної поведінки, не спростовано тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові. Розглядаючи справу, суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження своїх заперечень. Своїми правами, визначеними ст. ст. 43, 84 ЦПК України відповідач також не скористався, клопотань про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України не заявляв.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 908,00 грн., сплачений останньою за подання позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-89, 141, 258, 263-265, 270-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Дмитро Валентинович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 04.12.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Тарасом Володимировичем, зареєстрований у реєстрі за № 5847, про стягнення на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором на купівлю автотранспортних засобів № 380/1896/08-А від 18.07.2008 року з усіма додатками та додатковими угодами, який був укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк».

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, адреса: вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150.

Третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Дмитро Валентинович, адреса: вул. М. Грушевського, буд. 10, м. Київ, 01001.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко

https://reyestr.court.gov.ua/Review/104558389

[ANTIRAID]

Це наша справа. Класична ситуація коли Альфа-банк і нотаріус порушують буквально всі норми законодавства, що регулюють порядок вчинення виконавчих написів: відсутні документи, що підтверджують заборгованість, відсутня безспірність, пропущено строки звернення, відсутні звернення до боржника, сам договір не нотаріально посвідчений. Просто 5 з 5. І звичайно й приватний виконавець Ляпін Д.В. теж не побачив невідповідність виконавчого документа вимогам Закону.

Вважаю, що всіх учасників як то банк, приватний нотаріус і приватний виконавець, потрібно позбавляти ліцензій і спеціального права на заняття діяльністю. Тільки так буде наведено порядок.

[Лев]

21 час назад, ANTIRAID сказал:

приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович

Уже не нотариус...