Решение Костопольского райсуда о признании договора с Универсал банком недействительным

[ANTIRAID]

Справа № 2-244/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2010 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого-судді Олійника П.В.

при секретарі Цецик О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» ( надалі Банк ) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист порушеного права споживача та визнання кредитного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 153805 грн. та судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог покликається на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся в суд із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсним кредитного договору № 07-16-КФ-07 від 17 січня 2007 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на обставини, викладені в зустрічній позовній заяві.

В судовому засіданні представник Банку позовні вимоги підтримав повністю та по аналогічних мотивах. Крім того, заперечив проти зустрічного позову та пояснив, що кредит в іноземній валюті було надано відповідно до ліцензії Національного банку України і при укладенні кредитного договору відповідачу була надана повна інформація про умови договору. Просить позов задоволити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що при укладенні кредитного договору відповідачу не було надано повну інформацію про сукупну вартість кредиту з урахуванням всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов’язань позичальника, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту. Крім того, договір було укладено з порушенням чинного законодавства та при відсутності у позивача індивідуальної ліцензії на надання кредиту в іноземній валюті. Просить зустрічний позов задоволити, а в задоволенні позову Банку відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши обставини та дослідивши докази по справі, вважає, що в задоволенні позову Банку необхідно відмовити, а зустрічний позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 17 січня 2007 року Відкрите акціонерне товариство «Банк Універсальний» на підставі кредитного договору № 07-16-КФ-07 надав відповідачу кредит у сумі 27220 доларів США ( еквівалент 137461 грн. ) зі сплатою 12,5 відсотків річних строком на 60 місяців – до 16 січня 2012 року, та з погашенням відповідно до графіка погашення заборгованості по кредиту, згідно якого відповідач зобов’язаний погашати заборгованість щомісячними платежами у розмірі: перші 6 місяців - по 666,83 доларів США, а в послідуючі - по 430 доларів США.

Даний кредит був отриманий відповідачем для придбання автомобіля. Це вбачається з договору купівлі-продажу автомобіля № 15/7 від 12 січня 2007 року, укладеного між ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс» та відповідачем на придбання автомобіля марки OPEL, модель ZAFIRA, 2006 року випуску за 137207 грн. У даному договорі вказано, що він укладений під гарантію про видачу ОСОБА_1 кредиту ВАТ «Банк Універсальний», яка є невід’ємним додатком до цього договору.

Видача кредиту здійснювалась шляхом відкриття відповідачу позичкового рахунку у Банку. Сторонами також було встановлено, що погашення основного боргу по кредиту та сплату відсотків Позичальник здійснює у валюті кредиту.

Разом з тим, у відповідності зі ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня, у зв'язку з чим грошове зобов'язання у договорі повинно бути виражено в національній валюті України. Дане положення вцілому кореспондується з ч.1 ст.192 ЦК України, відповідно якої законним платіжним засобом на території України є грошова одиниця України.

Відповідно до ч.1 ст.524 ЦК України зобов'язання повинно бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Згідно ч.2 ст.524 ЦК України сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Згідно ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Іноземна валюта як засіб платежу, зокрема, за зобов'язаннями, відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України може використовуватися в Україні лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Згідно ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» гривня як грошова одиниця ( національна валюта ) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України.

Згідно ч.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного зако-нодавства України.

У відповідності до чинних на момент укладення кредитного договору Правил Національного Банку України використання готівкової іноземної валюти на території України від 26 березня 1998 року N 119 були передбачені випадки використання іноземної валюти. Однак, у даних Правилах була відсутня вказівка про надання кредиту в іноземній валюті, а відповідно до 2.4 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу в інших випадках дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Аналогічні положення містяться і в Правилах Національного Банку України використання готівкової іноземної валюти на території України від 30 травня 2007 року N 200.

Таким чином, використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається Правлінням Національного банку України.

Відповідно до п.1 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцен-зування згідно з цим Декретом.

Згідно п.2 та 3 ст.5 зазначеного Декрету генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання, а саме на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, з правом відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами - резидентами.

Підпунктами "в", "г" пункту 4 ст.5 Декрету встановлено, що для проведення резидентами валютних операцій, а саме надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує отримання індивідуальні ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно п.5 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

В судовому засіданні представник Банку представив ксерокопії банківської ліцензії № 92 від 04 грудня 2001 року та додаток до дозволу № 92-1 від 04 грудня 2001 року, однак, не надав достатніх доказів, що банк у встановленому законом порядку в 2007 році отримав індивідуальну ліцензію та письмовий дозвіл НБУ на право здійснення валютних операцій ( в тому числі видачу кредитів ).

Так, згідно вимог Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року за № 275, зокрема п.2.3 за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати окремі операції з валютними цінностями. Згідно п.1.2 письмовий дозвіл Національного банку – документ, який видає Національний банк у порядку і на умовах, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Положенням, на підставі якого банки мають право здійснювати окремі операції, передбачені ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Згідно п.1.5 Національний банк надає єдиний письмовий дозвіл на здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та пунктами 1-6 частини четвертої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», на підставі якого банки мають право здійснювати одну, кілька або всі операції згідно з переліком цих операцій, зазначеним у письмовому дозволі, за умови дотримання банком вимог глави 5 цього Положення.

Таким чином, на теперішній час обмеження щодо термінів і сум надання та одержання кредитів в іноземній валюті законодавством не встановлені, отримання індивідуальної ліцензії та дозволу є необхідною умовою для правомірності видачі та одержання кредиту незалежно від суми грошових коштів, які надаються банком, та строку їх повернення позичальником.

Як вбачається із кредитного договору, договору купівлі-продажу автомобіля № 15/7 від 12 січня 2007 року та заяви на видачу готівки кредит був наданий ОСОБА_1, резиденту України, для придбання автомобіля, тобто для розрахунків з ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс», яке є також резидентом України.

Відповідно до ч.2 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» уповноважені банки, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами через ці установи.

Відкрите акціонерне товариство «Банк Універсальний» , як агент валютного контролю, мав здійснювати нагляд за тим, щоб резиденти України не здійснювали розрахунків в іноземній валюті один з одним через нього як кредитну установу, а тому не мав права надавати кредит в іноземній валюті для розрахунків між резидентами України.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що при наданні Банком та отриманні відповідачем кредиту у доларах США, а також при здійсненні відповідачем платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США були порушені наступні норми закону:

ст.99 Конституції України, згідно якої грошовою одиницею України є гривня;

ст.524 Цивільного кодексу України, яка визначає, що зобов’язання повинно бути визначено в грошовій одиниці України – гривні;

ст.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», яка визначає, що гривня як грошова одиниця ( національна валюта ) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь яких обмежень на всій території України;

Постанови Національного банку України від 26 березня 1998 року N 119 «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України», які встановлювали випадки використання фізичними та юридичними особами іноземної валюти як засобу платежу у розрахунках на території України

та ст.3, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», яка встановлює, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено валютним законодавством України;

п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року за №275.

Згідно ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час, є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст.3 ЦК України – принципу справедливості. Умови кредитного договору є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду відповідача - споживача кредитних послуг. Несправедливими є, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону Банк перекладає, як суб’єкт підприємницької ( господарської ) діяльності, виключно на відповідача – позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 ЦК України. Таким чином, використання Банком долара США як предмету кредитування за споживчим кредитом є внесенням в кредитний договір пункту, що значно погіршує становище відповідача як споживача порівняно з Банком ( надавачем фінансових послуг ) в разі настання певних подій, що дає право для відповідача відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» за своїм вибором вимагати визнання в цілому кредитний договір недійсним.

Згідно вимог ст.203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є невідповідність його змісту Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

З огляду на вищевказане, вимоги зустрічної позовної заяви обґрунтовані, підтверджені матеріалам справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, суд вважає, що зустрічний позов ОСОБА_1 про захист порушеного права споживача та визнання кредитного договору недійсним підлягає задоволенню в повному обсязі. В зв’язку з цим у відповідності із ст.216 ЦК України кожна із сторін за кредитним договором зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього договору.

В зв’язку із задоволенням зустрічного позову суд відмовляє в задоволенні первинного позову Банку. При цьому суд також враховує наступне.

Відповідно до ч.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавець може використати право на повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав лише у разі :

1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць;

2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків;

3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту;

4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

В цій же ч.10 ст.11 вищезазначеного Закону передбачено, що, як що кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Суд не може погодитися з тим, що доданий до позову Банку лист без номера і дати на ім’я відповідача про порушення умов кредитного договору № 0199005 USD000130 є належним повідомленням про порушення укладеного з відповідачем договору № 07-16-КФ-07 від 17 січня 2007 року.

На думку суду, аргументованим є покликання представника відповідача на те, що фактично пройшла зміна кредитора і про це не було повідомлено відповідача. В судовому засіданні встановлено, що кредитний договір було укладено з Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний», а із позовом до відповідача звернулося Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк». Із наданих суду доказів вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Банк Універсальний». Проте, Банком не надано доказів того, що про ці зміни було повідомлено відповідача. Відповідно ж до ч.2 ст.517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні.

Одночасно суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача сплачені ним судові витрати по справі в розмірі 37 грн. витрат на інформаціно-технічне забезпеченя розгляду цивільної справи.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 60, 212 ЦПК України, ст.99 Конституції України, ст.5, 11, п.5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Постанови Національного банку України від 26 березня 1998 року N 119 « Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України» , ст.13, 16, 192, 203, 215, 216, 227, 517, 524, 533 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист порушеного права споживача та визнання кредитного договору недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір № 07-16-КФ-07 від 17 січня 2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 ( тридцять сім ) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9852046

[ANTIRAID]

В решении хорошо выписан валютный контроль и отсутствие индивидуальной лицензии. А также обращено внимание на изменение кредитора, о чем банк не уведомил должника. Фактически на этом основании можно оспорить просроченные проценты и штрафы.

[vit]

апеляцией решение суда зарублено

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10596826

как по мне, то решение первой инстанции слабое, но апеляция своей безграмотностью просто поражает

[у.zaporozhskiy]

апеляцией решение суда зарублено

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10596826

как по мне, то решение первой инстанции слабое, но апеляция своей безграмотностью просто поражает

нашему суду пофик на закон.

сегодня знакомая общалась с судьей апеляционного суда правда по уголовным делам, так та сказала. на классно написанный иск

что банки бедненькие, заемщики должны платить, а то что есть ст. 201 -236 ЦК

так получилось, что не совсем законно давали Валюту.)

нужно платить

свобода договора, шизофрения

и о чем можно говорить?

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення між сторонами кредитного договору № 07-16-КФ-07 від 17 січня 2007 року публічне акціонерне товариство ’’Універсал Банк’’ (відкрите акціонерне товариство „Банк Універсальний”) мало ліцензію на здійснення банківських операції, в тому числі і з іноземною валютою, з 04 грудня 2001 року (а.с.80, 81).

где суд это видел ?

что лицензия на осуществление банковских операций с валютой???

так тошно от безгрмаотности наших судов(

[Filosof_00]

нашему суду пофик на закон.

сегодня знакомая общалась с судьей апеляционного суда правда по уголовным делам, так та сказала. на классно написанный иск

что банки бедненькие, заемщики должны платить, а то что есть ст. 201 -236 ЦК

так получилось, что не совсем законно давали Валюту.)

нужно платить

свобода договора, шизофрения

и о чем можно говорить?

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення між сторонами кредитного договору № 07-16-КФ-07 від 17 січня 2007 року публічне акціонерне товариство ’’Універсал Банк’’ (відкрите акціонерне товариство „Банк Універсальний”) мало ліцензію на здійснення банківських операції, в тому числі і з іноземною валютою, з 04 грудня 2001 року (а.с.80, 81).

где суд это видел ?

что лицензия на осуществление банковских операций с валютой???

так тошно от безгрмаотности наших судов(

ТОШНО.

Особенно тошно, что судимся мы по договорам, на укладання яких ми не мали достатьньої цивільно-правової дієздатності.

[у.zaporozhskiy]

ТОШНО.

Особенно тошно, что судимся мы по договорам, на укладання яких ми не мали достатьньої цивільно-правової дієздатності.

понятно почему некоторые люди разбирающиеся в юриспруденции, бросают её.

[vekt]

"На даний час, і це підтверджує сам позивач за зустрічним позовом, в Україні відсутній нормативний акт який би визначав межу термінів і суми кредитів в іноземній валюті, для яких необхідна індивідуальна ліцензія, в зв’язку із чим,

на розсуд колегії,

відсутні і правові підстави, які б зобов’язували на даний час комерційні банки поряд

- із генеральною ліцензією отримувати

- і індивідуальну ліцензію для здійснення валютних операцій"

----------------

Это прямой ход в Высший совет юстиции. Декрет умертвили.

[vekt]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19 липня 2010 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі :

головуючого судді Григоренка М.П.,

суддів Буцяка З.І., Ковалевича С.П.,

при секретареві судового засідання Омельчук А.М., за участю представника публічного акціонерного товариства ’’Універсал Банк’’ Федорчука О.В. та представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства ’’Універсал Банк’’ на рішення Костопільського районного суду від 11 травня 2010 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства ’’Універсал Банк’’ до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства ’’Універсал Банк’’ про визнання кредитного договору недійсним"

====================

Люди, если кто имеет возможность, нужно создать вокруг этого апелляционного решения широкий общественный резонанс. Надо ж как то ж бить в колокола!

Это же как раз в теме судебной реформы Президента, в теме обновления судейского корпуса, в теме полномочий высшего совета юстиции.

[vekt]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2010 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі :

головуючого судді ГРИГОРЕНКА М.П.,

суддів БУЦЯКА З.І., КОВАЛЕВИЧА С.П.,

при секретареві судового засідання Омельчук А.М., за участю представника публічного акціонерного товариства ’’Універсал Банк’’ Федорчука О.В. та представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства ’’Універсал Банк’’ на рішення Костопільського районного суду від 11 травня 2010 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства ’’Універсал Банк’’ до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства ’’Універсал Банк’’ про визнання кредитного договору недійсним ,

ВСТАНОВИЛА :

Рішенням Костопільського районного суду від 11 травня 2010 року в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства ’’Універсал Банк’’ відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним кредитний договір № 07-16-КФ-07 від 17 січня 2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством „Банк Універсальний” та ОСОБА_2.

Не погодившись із вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство ’’Універсал Банк’’ подало апеляційну скаргу, в якій вказує про необгрунтованність цього рішення, не відповідність його вимогам чинного законодавства, а також про неповне дослідження судом обставин, що мають значення для справи.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що для використання готівкою іноземної валюти на території України дозволяється лише за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка видається Національним банком України.

Безпідставно було відмовлено у задоволенні первісного позову з тих мотивів,

_______________________________________________________________________ Справа № 22-1056-2010р. Головуючий у 1 інстанції : Олійник П.В.

Категорія : 19.27 Доповідач : Григоренко М.П.

що між сторонами в укладеному договорі мало місце дисбаланс їх прав та обов’язків, так як валютні ризики в даному випадку несуть обидві сторони.

У зв’язку із викладеним, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства ’’Універсал Банк’’ задовольнити повністю, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

В ході апеляційного розгляду справи представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав і просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив із того, що укладений між сторонами кредитний договір № 07-16-КФ-07 від 17 січня 2007 року був укладений без дотримання вимог статті 203 та 215 ЦК України, оскільки був укладений в іноземній валюті, яка, відповідно до вимог чинного законодавства, не могла бути предметом зобов’язань без отримання сторонами індивідуальної ліцензії та отримання дозволу на банківські операції з валютою.

Крім того, вищевказаний укладений кредитний договір порушує загальні принципи цивільного законодавства, оскільки сторони у цьому зобов’язанні поставлені у нерівні умови, що, згідно пункту 2 статті 8 Закону України „Про захист прав споживачів”, надає право позичальнику ставити питання про визнання цього договору недійсним і з цих підстав.

Також, на думку суду першої інстанції, у зв’язку із зміною статусу позивача за первісним позовом із закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство відбулась заміна кредитора, про що відповідача у встановленому порядку повідомлено не було, а тому, згідно із частиною 2 статті 517 ЦК України, він має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання йому доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні.

Проте, колегія суддів не погоджується із даними висновками суду першої інстанції і вважає, що рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 11 травня 2010 року підлягає скасуванню, на підставі пунктів 2 і 4 статті 309 ЦПК України, у зв’язку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, з ухваленням у справі нового рішення.

Згідно кредитного договору № 07-16-КФ-07 від 17 січня 2007 року (а.с. 5), ОСОБА_2 отримав від відкритого акціонерного товариства „Банк Універсальний” кредит, в розмірі 27220 доларів США, із відсотковою ставкою 12.5 % річних та із строком погашення до 16 січня 2012 року.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, за винятком випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Норми цивільного законодавства України, в тому числі статті 192 та 524, 533 ЦК України, на які посилається позивач за зустрічним позовом, не містять будь-яких положень, які забороняють використання на території України іноземної валюти при укладенні правочинів, а лише визначають, що остання може бути використана у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначено, що резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Згідно із статтею 5 того ж Декрету, Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Також підпунктом «в» пункту 4 статті 5 Декрету визначено, що для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, необхідна індивідуальна ліцензія, тобто положення даної правової норми безпосередньо вказують на те, що на території України допускається укладення кредитних договорів в іноземній валюті, але за умови дотримання певних умов.

На даний час, і це підтверджує сам позивач за зустрічним позовом, в Україні відсутній нормативний акт який би визначав межу термінів і суми кредитів в іноземній валюті, для яких необхідна індивідуальна ліцензія, в зв’язку із чим, на розсуд колегії, відсутні і правові підстави, які б зобов’язували на даний час комерційні банки поряд із генеральною ліцензією отримувати і індивідуальну ліцензію для здійснення валютних операцій.

Твердження представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 в своїх письмових міркуваннях (а.с. 85) з приводу того, що якщо чинним законодавством не встановлено до теперішнього часу межу термінів і суми кредитів в іноземній валюті, для яких необхідна індивідуальна ліцензія, то індивідуальна ліцензія має бути отримана для укладення всіх кредитних договорів в іноземній валюті, незалежно від термінів та сум, не заслуговує на увагу, оскільки це твердження суперечить загальним засадам цивільного законодавства, які визначені статтею 3 ЦК України і статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», згідно яких визначено вичерпний перелік, коли для здійснення валютних операцій необхідна індивідуальна ліцензія.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення між сторонами кредитного договору № 07-16-КФ-07 від 17 січня 2007 року публічне акціонерне товариство ’’Універсал Банк’’ (відкрите акціонерне товариство „Банк Універсальний”) мало ліцензію на здійснення банківських операції, в тому числі і з іноземною валютою, з 04 грудня 2001 року (а.с.80, 81).

При таких обставинах, колегія суддів приходить до висновку, що вимога позивача ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору № 07-16-КФ-07 від 17 січня 2007 року, через його невідповідність вимогам статті 203 та 215 ЦК України, оскільки він був укладений в іноземній валюті та без наявності у кредитора індивідуальної ліцензії і дозволу на банківські операції з валютою, є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Вимога про визнання цього ж самого кредитного договору, в зв’язку із порушенням Банком вимог Закону України „Про захист прав споживачів”, позивачем ОСОБА_4 у своїй зустрічній заяві від 23.11.2009 року у встановленому Законом порядку не заявлялась, а тому визнавши недійсним цей кредитний договір і з цих підстав, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог, що суперечить вимогам статті 11 ЦПК України.

В той же час позовні вимоги публічного акціонерного товариства ’’Універсал Банк’’ до ОСОБА_2 підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Згідно наявного у справі розрахунку (а.с. 15), станом на 07 липня 2009 року, заборгованість ОСОБА_2 по кредитному договору № 07-16-КФ-07 від 17 січня 2007 року становила 19979.96 доларів США, яка, згідно встановленого Національним Банком України офіційного курсу, на момент складення розрахунку, була еквівалентна - 153805 грн. 73 коп., в тому числі прострочені платежі по погашенню кредиту 29859 грн. 08 коп..

У відповідності з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України закріплено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно

до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що йому не було надіслано належним чином оформлених Банком офіційних повідомлень про наявність у нього заборгованості по кредиту, на увагу не заслуговують, оскільки ОСОБА_2 при укладанні кредитного договору ознайомлювався із графіком внесення чергових платежів та відсотків за користування кредитом, а тому відсутні підстави вважати, що останній не був обізнаний про наявність у нього заборгованості по кредитному договору.

Так само є безпідставним твердження відповідача за первісним позовом про те, що згідно із частиною 2 статті 517 ЦК України, він має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання йому доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні, оскільки із матеріалів справи вбачається, що відкрите акціонерне товариство „Банк Універсальний” нікому не передавало боргові зобов’язання по кредитному договору № 07-16-КФ-07 від 17 січня 2007 року, а відбулась лише реорганізація цього товариства в публічне акціонерне товариство ’’Універсал Банк’’.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства ’’Універсал Банк’’ задовольнити.

Рішення Костопільського районного суду від 11 травня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства ’’Універсал Банк’’ до ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства ’’Універсал Банк’’ 153805 грн., в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 07-16-КФ-07 від 17 січня 2007 року.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства ’’Універсал Банк’’ про визнання кредитного договору № 07-16-КФ-07 від 17 січня 2007 року недійсним – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства ’’Універсал Банк’’ 2584 грн. 09 коп., в рахунок відшкодування понесених судових витрат пов’язаних із розглядом даної справи, у вигляді сплаченого судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити рішення апеляційного суду до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили, з подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Григоренко М.П.

Судді Буцяк З.І.

Ковалевич С.П.

[у.zaporozhskiy]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2010 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі :

головуючого судді ГРИГОРЕНКА М.П.,

суддів БУЦЯКА З.І., КОВАЛЕВИЧА С.П.,

Головуючий Григоренко М.П.

Судді Буцяк З.І.

Ковалевич С.П.

может напишем коллективную жалобу на этих суддей?

только подать такую жалобу имеет право только стороны.

или любой тоже имеет, просто чем мы обоснуем, что наши права нарушены

[Filosof_00]

может напишем коллективную жалобу на этих суддей?

только подать такую жалобу имеет право только стороны.

или любой тоже имеет, просто чем мы обоснуем, что наши права нарушены

У нас у всех есть право жить в правовом государстве, однако незаконной аргументацией, данным решением нас лишили этого права. Сильно? Но если серьозно, то:

То можно группой обратится в Конституцыйний суд зі зверненням за роз"ясненням норм права. Это будет иметь смысл. Кто возьмется написать обращение?

[aline]

Решила вот восполнить пробелы в образовании

http://textbooks.net.ua/content/view/3053/25/

я понимаю, что литературы много разной...ну вот учебник по хозправу свеженький в принципе...

читала перечитывала 39 и 40 главу несколько раз....

по-моему понятно, что нельзя кредитовать резидентов (тем более физиков) от резидентов в валюте...

[у.zaporozhskiy]

Решила вот восполнить пробелы в образовании

http://textbooks.net.ua/content/view/3053/25/

я понимаю, что литературы много разной...ну вот учебник по хозправу свеженький в принципе...

читала перечитывала 39 и 40 главу несколько раз....

по-моему понятно, что нельзя кредитовать резидентов (тем более физиков) от резидентов в валюте...

о этом понятно и ежу, только банки важнее для государства