Решение Хозяйственного суда Запорожской области о недействительности договоров кредита, ипотеки, залога с Укрпромбанком


Считаете ли Вы решение справедливым и законным?  

2 голоса

  1. 1. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Справа № 11/265д/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.10

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий –суддя Гончаренко С.А.,

при секретарі судового засідання –Вака В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю ”Гідроспецфундаментбуд” (вул. Базова, буд. 2, м. Запоріжжя, 69013),

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю ”Український промисловий банк” в особі Запорізької філії ТОВ ”Укрпромбанк” (пр. Леніна, буд. 94, м. Запоріжжя, 69002),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватний нотаріус Гармашов Георгій Миколайович (АДРЕСА_1, 69005),

у присутності представників:

позивача: Івахніна А.В. –дов. б/н від 09.09.2010р.;

відповідача: не з ' явився;

третьої особи: не з ' явився

про: визнання недійсними кредитного договору, іпотечного договору, договорів застави; зобов’язання приватного нотаріуса виключити запис з реєстру іпотеки та заборони відчуження, -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ТОВ ”Гідроспецфундаментбуд” до ТОВ ”Український промисловий банк” в особі Запорізької філії про: визнання недійсним договору про надання кредитної лінії №53/КВ-06 від 03.10.2006р., іпотечного договору №52/Zкіп-06 від 03.10.2006р., визнання недійсним договору застави рухомого майна №53/Zв-06-3 від 15.01.2007р., визнання недійсним договору застави транспортного засобу №53/Zк-07-3 від 15.01.2007р., та про зобов’язання приватного нотаріуса Гармашова Г.М. Запорізького міського нотаріального округу виключити з реєстру іпотеку та заборону відчуження запису про іпотеку та заборону відчуження по іпотечному договору № 52/Zкiп-06 від 03.10.2006р., договору застави транспортного засобу № 52/Zк-06 від 03.10.2006р.

Ухвалою від 30.08.2010р. порушено провадження у справі, призначені дата і час судового засідання.

У зв’язку з неявкою повноважного представника відповідача, з метою витребування додаткових доказів, які мають істотне значення для вирішення спору, всебічного та об’єктивного розгляду справи, а також для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи і заперечення, розгляд справи відкладався.

Ухвалою від 15.09.2010р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучений приватний нотаріус Гармашов Георгій Миколайович.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невідповідність вимогам законодавства дій сторін щодо укладання та виконання спірного кредитного договору в валюті, відмінній від гривні України. Крім того, як вказує позивач, недійсність основного зобов’язання (кредитного договору №53/КВ-06 від 03.10.2006р.) спричиняє недійсність правочинів щодо його забезпечення - іпотечного договору № 52/Zкiп-06 від 03.10.2006р. договору застави рухомого майна № 53/Zв-06-3 від 15.01.2007р. та договору застави транспортного засобу № 52/Zк-06 від 03.10.2006р.

Відповідач відзив та витребувані документи не надав, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив. За таких обставин спір розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в матеріалах справи документами.

Від третьої особи –приватного нотаріуса Гармашова Г.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з того, що сторонами при укладанні договору була узгоджена валюта, сторони усвідомлювали свої дії, кредитний договір виконувався, у банка на момент його укладання була ліцензія, яка дозволяє займатися таким видом діяльності. Закон України ”Про систему валютного регулювання і валютного контролю” не передбачає видачу індивідуальних ліцензій на укладання кожного кредитного договору. У відзиві також міститься клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника третьої особи.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши додатково надані сторонами докази та заслухавши представників, встановив наступні обставини:

Відповідно до ч.ч.7, 8 ст. 110 ЦПК України позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням.

Позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 ГПК України якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої –третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Відповідно до п. 1 Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 28.07.1994р. № 02-5/492 ”Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб” коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої дії відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

Пунктом 1.3. Статуту ТОВ ”Український промисловий банк” банк є юридичною особою, має у своїй діяльності відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов’язки укладати право чини (договори, контракти), бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 1 п. 3.1.2 Статуту передбачено, що філії банку мають право від його імені вживати заходів для досудового врегулювання спорів, подавати до судів загальної юрисдикції, в тому числі господарських, третейських судів, позовні заяви, відзиви на позовні заяви, інші процесуальні документи та здійснювати процесуальні дії, передбачені законодавством України.

Відповідно до п. 1.5 Положення про Запорізьку філію ТОВ ”Український промисловий банк” філія не є юридичною особою, входить до складу банку на правах відокремленого структурного підрозділу, знаходиться в його безпосередньому підпорядкуванні, від імені банку виступає перед третіми особами, державними та не державними установами, підприємствами та організаціями, здійснює банківські операції, які передбачені цим Положенням, працює на консолідованому кореспондентському рахунку з банком.

Відповідно до п. 4.1 Положення для досягнення цілей та здійснення операцій, філія має право в межах повноважень, наданих філії, звертатися до суду для вирішення спору згідно з чинним законодавством України.

Пунктами 9.1, 9.4 Положення передбачено, що поточну діяльність Філії здійснює керуючий Філії на підставі довіреності. Керуючий філією представляє інтереси банку в органах державного управління, судових та інших органах, укладає кредитні та ніші договори за дорученням банку.

Відповідно до п. 4 Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 28.07.1994р. № 02-5/492 ”Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб” якщо позов подано до юридичної особи в господарський суд за місцезнаходженням відособленого підрозділу, якому надане право здійснювати від імені юридичної сторони повноваження сторони зі справи, господарський суд розглядає спір по суті.

З огляду на викладене позивач правомірно звернувся з позовом до господарського суду за місцезнаходженням Запорізької філії ТОВ ”Укрпромбанк.

03.10.06 між товариством з обмеженою відповідальністю ”Гідроспецфундаментбуд” (Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю ”Український промисловий банк”, в особі Запорізької філії ТОВ ”Укрпромбанк” (Відповідач) укладено Договір № 53/КВ-06 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору Банк зобов’язався відкрити Позивачу відновлювану відкличну кредитну лінію у сумі 700000,00 євро з 03.10.06 по 02.10.09 для поповнення обігових коштів; придбання обладнання згідно контракту № U-12-09/06 від 12.09.06 шляхом перерахування з позичкового рахунку Банку на поточний рахунок Позивача.

Строк дії кредитного договору з 03.10.06 по 02.10.09.

Умовами кредитного договору передбачено зобов’язання Позивача сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 11% річних, комісію за підготовку та оформлення договору –150,00 грн. в тому числі ПДВ 25,00 грн.; комісію щомісячну за управління кредитною лінією у розмірі з 03.10.06 - 0,1%; з 29.08.08 –0,184%; з 10.10.08 - 3% від суми ліміту кредитування. У п. 4 кредитного договору зазначено, що Позивач зобов’язується повернути кредитні кошти із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається Позивачем згідно графіку погашення кредиту. Проценти - 11% річних нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитом, за фактичний період користування кредитними коштами щомісяця в термін 28-го числа по останній робочий день поточного місяця.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено кредитний договір.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 572 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України „Про заставу” передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За приписами ст. 3 Закону України „Про заставу” заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Згідно ст. 4 вказаного нормативно-правового акту предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Одночасно, за змістом ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України одним із видів договору застави є іпотека.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про іпотеку” іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ст. 5 вказаного закону предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна.

У забезпечення виконання боргових зобов’язань за кредитним договором від 03 жовтня 2006р. Позивачем та Банком були укладені:

- 03.10.2006р. іпотечний договір №52/Zкіп-06;

- 03.10.2006р. договір застави транспортного засобу №52/Zk-06;

- 03.10.2006р. договір поруки № 53/Zпор-06;

- 15.01.2007р. договір застави рухомого майна № 53/ Zкв-06-3.

Як вказано раніше, ТОВ ”Гідроспецфундаментбуд” звернулося до господарського суду з вимогами про визнання недійсними договору про надання кредитної лінії № 53/КВ-06 від 03.10.2006р., іпотечного договору № 52/Zкіп-06 від 03.10.2006р., договору застави рухомого майна № 53/Zв-06-3 від 15.01.2007р., договору застави транспортного засобу № 52/Zк-06 від 03.10.2006р.

Підставами для недійсності кредитного договору позивачем визначено укладення останнього в валюті, відмінній від гривні України, та використання іноземної валюти за спірним кредитним договором як засобу платежу, що, на думку позивача, суперечить вимогам законодавства. Недійсність договорів щодо забезпечення зобов’язань позивач нормативно обґрунтовує положеннями ст. 548 Цивільного кодексу України.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, приймаючи до уваги приписи ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та обставини, наведені позивачем у якості підстави для визнання правочину недійсним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ”Гідроспецфундаментбуд” в частині визнання недійсним кредитного договору №53/КВ-06 від 03.10.06 підлягають задоволенню з урахуванням наступного:

Відповідно до змісту ст. 7 Господарського кодексу України, ст. 4 Цивільного кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Згідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

За приписами ст. 35 Закону України ”Про Національний банк України” гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня. Одночасно, як зазначено вище, сторонам у договорі надано право при визначенні розміру грошових зобов’язань в гривні вказати еквівалент в іноземній валюті. У такому випадку сума, яка повинна бути оплачена в гривні, визначається згідно з офіціальним курсом відповідної валюти на дату проведення платежу. Проте, навіть у такому разі грошове зобов’язання виражається в договорі в національній валюті України –гривні, що повністю відповідає імперативним приписам ч. 1 ст. 524 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна є істотною умовою господарського договору та зазначається в договорі у гривнях. В іноземній валюті можуть визначатися ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) за наявності згоди сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Вказаними актами діючого законодавства встановлений вичерпний перелік випадків, коли зобов’язання між сторонами може бути виражене в іноземній валюті та підлягає виконанню в валюті, відмінній від гривні України. Такими випадками є визначення ціни в іноземній валюті у зовнішньоекономічному договорі (контракті) та, як наслідок, його виконання в іноземній валюті, а також наявність у конкретного суб’єкта господарських відносин виключного права на проведення розрахунків в іноземній валюті у разі дотримання вимог, прямо передбачених законодавством.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом Кабінету Міністрів України ”Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, який з урахуванням приписів ст. 7 Господарського кодексу України, ст. 4 Цивільного кодексу України є одним із джерел регулювання правовідносин у валютній сфері.

Під валютними операціями у вказаному Декреті Кабінету Міністрів України розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Надання банком позичальникові грошових коштів (кредиту) у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обов’язків в іноземній валюті (в тому числі, оплата процентів за користування кредитом, різного роду комісій) за своєю правовою природою є валютною операцією.

Одночасно, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України ”Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України.

За приписами ст. 14 Господарського кодексу України ліцензія –це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання –ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України ”Про ліцензування певних видів господарської діяльності” ліцензування, в тому числі, банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Згідно із ст. 2 Закону України ”Про банки та банківську діяльність” документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензією.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України ”Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний Банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно із пп. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України ”Про систему валютного регулювання і валютного контролю” індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:

- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти як засобу платежу можливо при дотриманні суб’єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України ”Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, п. 1.10 Положення ”Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу” одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії.

Як було встановлено, на момент укладання кредитного договору №53/КВ-06 від 03.10.2006р. сторонами було досягнуто домовленості щодо надання відповідачем позивачу кредиту в іноземній валюті в розмірі 700 000,00 євро.

Суду не надано доказів отримання відповідачем індивідуальної ліцензії на надання товариством з обмеженою відповідальністю ”Український промисловий банк” в особі Запорізької філії ТОВ ”Укрпромбанк” та отримання товариством з обмеженою відповідальністю ”Гідроспецфундаментбуд” кредиту в іноземній валюті.

Як вказувалося вище, відповідно до п. г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України ”Про систему валютного регулювання і валютного контролю” використання іноземної валюти на території України як засобу платежу проводиться на підставі отриманої суб’єктами договірних відносин індивідуальної ліцензії.

Згідно із п. 1.4 Положення ”Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу” під використанням іноземної валюти як засобу платежу розуміється використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов’язань або оплати товарів, що придбаваються.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору № 53/КВ-06 від 03.10.06 в редакції додаткового договору № 5 від 04.12.08 про внесення змін і доповнень до Кредитного договору № 53/КВ-06 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 03.10.06 процентна ставка складає у євро 11% річних, а у гривні –22% річних.

Приймаючи до уваги, що в договорі був визначений обов’язок позивача по оплаті процентів за користування кредитом в іноземній валюті, суд дійшов висновку, що іноземна валюта –євро –використовувалась у спірних правовідносинах між сторонами як засіб платежу, що потребує наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Проте, як встановлено судом, вказана індивідуальна ліцензія у позивача відсутня, внаслідок чого використання євро як засобу платежу за кредитним договором № 53/КВ-06 від 03.10.2006р. суперечить приписам п. г) ч.4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України ”Про систему валютного регулювання і валютного контролю” та Положенню ”Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу”.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням змісту кредитного договору №53/КВ-06 від 03.10.2006р., судом встановлено, що сторони повинні були отримати дві індивідуальні ліцензії:

- індивідуальну ліцензію на надання і одержання кредиту в іноземній валюті відповідно до п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України ”Про систему валютного регулювання і валютного контролю”;

- індивідуальну ліцензію на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави відповідно до п. г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України ”Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Проте, як свідчать матеріали справи, зазначена індивідуальна ліцензія товариством з обмеженою відповідальністю ”Гідроспецфундаментбуд” не отримувалась, доказів наявності індивідуальної ліцензії у товариства з обмеженою відповідальністю ”Український промисловий банк” в особі філії ТОВ ”Укрпромбанк” не надано.

Відсутність у сторін індивідуальних ліцензій дає підстави в силу приписів ст. 198 Господарського кодексу України та ст. 524 Цивільного кодексу України, вважати неправомірним вираження грошових зобов’язань у спірному кредитному договорі в іноземній валюті, а не в гривні України.

Наявність у спірному кредитному договорі положень щодо вираження грошових зобов’язань між позивачем та відповідачем в євро за відсутності у сторін індивідуальної ліцензії на надання відповідачем кредиту в іноземній валюті, та використання позивачем євро, як засобу платежу за кредитним договором № 53/КВ-06 від 03.10.2006р. суперечить приписам ст. 99 Конституції України, ст. 524 Цивільного кодексу України, ст. ст. 189, 198 Господарського кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України ”Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, ст. 35 Закону України ”Про Національний банк України”.

Згідно із ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

За приписом ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що зміст спірного кредитного договору суперечить переліченим вище приписам законодавства, позовні вимоги про визнання недійсним кредитного договору №53/КВ-03 від 03.10.06 є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, враховуючи висновки суду щодо недійсності договору №53/КВ-03 від 03.10.06, останній є таким з моменту його вчинення.

Позов в частині визнання недійсним іпотечного договору № 52/Zкiп-06 від 03.10.06 договору застави рухомого майна № 53/Zв-06-3 від 15.01.07 та договору застави транспортного засобу № 52/Zк-6 від 03.10.06 також є обґрунтованим та підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Цивільним кодексом України у параграфі 6 глави 49 не передбачено інших негативних наслідків визнання недійсним основного зобов’язання, забезпеченого договором застави (іпотеки), як визнання недійсним і додаткового зобов’язання.

За таких обставин, приймаючи до уваги недійсність кредитного договору №53/КВ-06 від 03.10.06, в забезпечення виконання позивачем обов’язків за яким були укладені іпотечний договір № 52/Zкiп-06 від 03.10.06 договір застави рухомого майна № 53/Zв-06-3 від 15.01.07 та договір застави транспортного засобу № 52/Zк-06 від 03.10.06, останні підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України.

Недійсність правочинів є підставою для виключення запису про їх наявність з реєстру іпотек та реєстру заборон і обтяжень рухомого майна. Позовні вимоги в цій частині ТОВ ”Гідроспецфндаментбуд” заявлені правомірно та обґрунтовано, тому підлягають задоволенню.

Судові витрати віднести на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір про надання кредитної лінії №53\КВ-06 укладений 03.10.06 між товариством з обмеженою відповідальністю ”Український промисловий банк” в особі Запорізької філії ТОВ ”Укрпромбанк” та товариством з обмеженою відповідальністю ”Гідроспецфундаментбуд”.

Визнати недійсним іпотечний договір № 52/Zкіп-06 укладений 03.10.06 між товариством з обмеженою відповідальністю ”Український промисловий банк” в особі Запорізької філії ТОВ ”Укрпромбанк” та товариством з обмеженою відповідальністю ”Гідроспецфундаментбуд”, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Гармашовим Г.М. Запорізького міського нотаріального округу.

Визнати недійсним договір застави рухомого майна № 53в-06-3 укладений 15.01.07 між товариством з обмеженою відповідальністю ”Український промисловий банк” в особі Запорізької філії ТОВ ”Укрпромбанк” та товариством з обмеженою відповідальністю ”Гідроспецфундаментбуд”, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Гармашовим Г.М. Запорізького міського нотаріального округу.

Визнати недійсним договір застави транспортного засобу № 52к-06 укладений 03.10.06 між товариством з обмеженою відповідальністю ”Український промисловий банк” в особі Запорізької філії ТОВ ”Укрпромбанк” та товариством з обмеженою відповідальністю ”Гідроспецфундаментбуд”, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Гармашовим Г.М. Запорізького міського нотаріального округу.

Зобов’язати приватного нотаріуса Гармашова Г.М. Запорізького міського нотаріального округу виключити з реєстру іпотек та реєстру заборон і обтяжень рухомого майна запису про іпотеку та заборону відчуження по іпотечному договору № 52/Zкіп-06 від 03.10.06 та договору застави транспортного засобу № 52/Zк-06 від 03.10.06.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ”Український промисловий банк” в особі Запорізької філії ТОВ ”Укрпромбанк” (пр. Леніна, буд. 94, м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 19357325) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Гідроспецфундаментбуд” (вул. Базова, буд. 2, м.Запоріжжя, 69013, код ЄДРПОУ 32291862) 340грн. державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.А.Гончаренко

В судовому засіданні 29.09.2010р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 01.10.2010р.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11548504

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

"Відповідно до п. 1.1. кредитного договору Банк зобов’язався відкрити Позивачу відновлювану відкличну кредитну лінію у сумі 700000,00 євро з 03.10.06 по 02.10.09 для поповнення обігових коштів; придбання обладнання згідно контракту № U-12-09/06 від 12.09.06 шляхом перерахування з позичкового рахунку Банку на поточний рахунок Позивача."

Я вот не пойму. Или это у меня воспаленное воображение?

"для поповнення обігових коштів". Обиг запрещен по 32 ЗУпроНБ

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Хорошее решение, особенно верно:

Частиною 2 ст. 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна є істотною умовою господарського договору та зазначається в договорі у гривнях. В іноземній валюті можуть визначатися ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) за наявності згоди сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Відсутність у сторін індивідуальних ліцензій дає підстави в силу приписів ст. 198 Господарського кодексу України та ст. 524 Цивільного кодексу України, вважати неправомірним вираження грошових зобов’язань у спірному кредитному договорі в іноземній валюті, а не в гривні України.

Наявність у спірному кредитному договорі положень щодо вираження грошових зобов’язань між позивачем та відповідачем в євро за відсутності у сторін індивідуальної ліцензії на надання відповідачем кредиту в іноземній валюті, та використання позивачем євро, як засобу платежу за кредитним договором № 53/КВ-06 від 03.10.2006р. суперечить приписам ст. 99 Конституції України, ст. 524 Цивільного кодексу України, ст. ст. 189, 198 Господарського кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, ст. 35 Закону України “Про Національний банк України”.

Вот...... Молодцы, ну.... Молодцы.

А Гончаренко - молодец.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

"Відповідно до п. 1.1. кредитного договору Банк зобов’язався відкрити Позивачу відновлювану відкличну кредитну лінію у сумі 700000,00 євро з 03.10.06 по 02.10.09 для поповнення обігових коштів; придбання обладнання згідно контракту № U-12-09/06 від 12.09.06 шляхом перерахування з позичкового рахунку Банку на поточний рахунок Позивача."

Я вот не пойму. Или это у меня воспаленное воображение?

"для поповнення обігових коштів". Обиг запрещен по 32 ЗУпроНБ

Тю, кумэ, вы шо нэ зналы? Це ж банк! Йым Пофик! :)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Наявність у спірному кредитному договорі положень щодо вираження грошових зобов’язань між позивачем та відповідачем в євро за відсутності у сторін індивідуальної ліцензії на надання відповідачем кредиту в іноземній валюті, та використання позивачем євро, як засобу платежу за кредитним договором № 53/КВ-06 від 03.10.2006р. суперечить приписам ст. 99 Конституції України, ст. 524 Цивільного кодексу України, ст. ст. 189, 198 Господарського кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України ”Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, ст. 35 Закону України ”Про Національний банк України”.

Женя поддерживаю Вас, то что нужно

мысль не стоит на месте, посмотрим, что скажут в апелляции в Донецке...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

мысль не стоит на месте, посмотрим, что скажут в апелляции в Донецке...

А чё в Донецке? Вроде ж в Запорожье...

Ну ладно...

Боюсь, что с такой мотивировкой решение не пройдет... :(

Скажут, что все это ерунда и лицензия не нужна, "Централь" вам в помощь.

Нужно было юристам еще покреативничать...

Что порадовало ;)

Вопрос о реституции не поднимался. Т.е. мы признаем договор недействительным, снимаем запрет с залога и все.

А если банк хочет вернуть свои деньги, пусть потом обращается с иском о реституции...

Очень правильная позиция :rolleyes:

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Вопрос о реституции не поднимался. Т.е. мы признаем договор недействительным, снимаем запрет с залога и все.

А если банк хочет вернуть свои деньги, пусть потом обращается с иском о реституции...

Очень правильная позиция :rolleyes:

я правильно поняла, что запрет можно снять уже после решения 1 суда, еще до апеляции?? А если потом апеляция отменит это решение?? или кто раньше встал, того и..... объясните пожалуйста
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

я правильно поняла, что запрет можно снять уже после решения 1 суда, еще до апеляции?? А если потом апеляция отменит это решение?? или кто раньше встал, того и..... объясните пожалуйста

только после апелляции, так как только после нее решение вступает в Законную силу.

или после 1 инст. но только, если его не обжалуют в апелляции...

если отменят то досвиданья способы есть

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А чё в Донецке? Вроде ж в Запорожье...

Ну ладно...

Боюсь, что с такой мотивировкой решение не пройдет... :(

Скажут, что все это ерунда и лицензия не нужна, "Централь" вам в помощь.

Нужно было юристам еще покреативничать...

Что порадовало ;)

Вопрос о реституции не поднимался. Т.е. мы признаем договор недействительным, снимаем запрет с залога и все.

А если банк хочет вернуть свои деньги, пусть потом обращается с иском о реституции...

Очень правильная позиция :rolleyes:

так как Апеляционный хозяйственный суд Запорожской области расформирован по указанию Донецкой области

решение самое наиправильное за последнее время, но есть нюанс,

лучше бы уйти от долбанного права банка выдавать кредиты в валюте.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 4 weeks later...

Відповідно до ч.ч.7, 8 ст. 110 ЦПК України позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням.

кто прокомментирует вот это положение в решении хозяйственного суда?

есть ч. 4 ст. 15 ГПК

Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Хоз суд направил по подсудности исковое по признанию исп. написи такой что не подлежит исполнению по месту нахождения ответчика (банка) на том основании(п.с нотариус вообще в Мукачево), что ч. 3 ст. 15 ГПК Справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

выходит для того что бы иск в хоз суд рассматривался по месту нахождения филии, ответчиком по такому иск нужно было ставить филию банка???

как в иске указать что банк представляет филия и поэтому можно подавать по ее месту нахождения???

или норму ч. 4 ст. 15 нельзя использовать для филий банков?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

У меня тоже филия банка, хоть и в городе Киеве. В шапке иска указала видповидачем и главный банк и филию (все с адресами и телефонами, как положено), прочитала, кстати, это когда-то на форуме. А в иске же одно обращение - "видповидач" :D .

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...
  • Пользователи

    Нет пользователей для отображения