Решение Лисичанского райсуда о недействительности договоров с ПУМБ. Но получилось недействительность пунктов КД

[AntiBank]

2-785/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2010 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Фастовця В.М.,

при секретарі Бандуровій В.І.,

з участю представників

позивача ОСОБА_1.,

відповідача Скорікова М.О., Смогунова А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про визнання кредитного договору і договору застави недійсними, 3-я особа – Національний Банк України, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом, в якому проси визнати недійсним укладені між ним та відповідачем кредитний договір №5861047 та договір застави транспортного засобу 591329 від 04.12.07..

Позов мотивував тим, що відповідач порушив діюче законодавство у сфері валютного контролю. На думку позивача, відповідач не мав права видавати кредит в іноземній валюті, оскільки цільове призначення кредиту – придбання транспортного засобу, а готівкою це можна зробити тільки за валюту України. Відповідач не мав передбаченої законодавством ліцензії на видачу кредиту в іноземній валюті.

Також було порушено законодавство про захист права споживачів. Позивачу у письмовому вигляді не буда надана інформація стосовно наявних форм кредитування, орієнтовної сукупної вартості кредиту, переваг та недоліків пропонованих схем кредитування.

Договір містить умови, які відповідач не мав права вимагати від позивача – інформацію щодо інших його доходів та про зміну складу сімї, заборону щодо укладання договору поруки за інших осіб без письмової згоди відповідача. За порушення цих умов передбачена відповідальність.

Договір укладений з порушенням принципу розумності та справедливості, бо передбачає завелику відповідальність позивача за порушення умов договору. Окрім того, на позивача за Договором покладено усі валютні ризики.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, суду усно та письмово дав пояснення, аналогічні викладеному у позові. Доповнив, що розрахунок штрафних санкцій у позові (а.с.7) був помилковим.

Представник відповідача Смогунов А.М. позов не визнав, суду пояснив, що порушень законодавства під час укладення договору не було. Банк має відповідну ліцензію. Оплата автомобіля була здійснена за валюту України, бо отриманий позивачем кредит був одразу конвертований. Інформація щодо кредиту позивачу надавалася.

Представник відповідача Скоріков М.О. пояснення попереднього представника підтримав, доповнив, що покладення валютних ризиків на позивача відповідає затвердженому НБУ акту, позивачу надавалася уся передбачена законодавством інформація щодо вартості кредиту та інших, передбачених законодавством вимог.

Представник 3-ї особи у судове засідання не з'явився, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню. Суду письмово пояснив, що банк, який має ліцензію, має право на видачу валютного кредиту.

У судовому засіданні були досліджені наступні докази: кредитний договір №5861047 та договір застави транспортного засобу 591329 від 04.12.07.; договір купівлі-продажу №ЛУ 0073 К від 24.11.07.; договори банківського карткового рахунку НОМЕР_2 і №5894848 від 27.11.07, НОМЕР_3 від 10.12.07.; договір застави ТЗ від 04.12.07.; запит позивача; довідка про стан заборгованості позивача; письмові заперечення ПАТ "ПУМБ"; інформаційний листок по продукту "Авто в кредит"; банківська ліцензія №8 з дозволом і додатком; вимога про дострокове повернення кредиту.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач у справі згідно п.1.1 Статуту є правонаступником усіх прав та обов’язків закритого акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (а.с.68).

У судовому засіданні встановлено, що 24 листопада 2007 року позивач уклав з ВАТ "ЛуАЗ" договір купівлі-продажу транспортного засобу "Hyundai Tucson 2.0 4 WD", номер кузову НОМЕР_1 (а.с.22-24).

27 листопада 2007 року між сторонами у справі були укладені договори банківського карткового рахунку НОМЕР_2 та №5894848 в національній і іноземній валюті відповідно (а.с.140-141), 10 грудня 2007 року договір банківської платіжної картки і здійснення операцій з її використанням за НОМЕР_3 (а.с.27-28).

04 грудня 2007 року між сторонами у справі був укладений кредитний договір №№5861047 (далі Договір), згідно п.п.1.1 якого позивач отримав кредит в розмірі 25 234 доларів США (а.с.9-20).

На забезпечення виконання позивачем зобов’язань за Договором сторони 04 грудня 2007 року уклали договір застави транспортного засобу №5913219 (а.с.29-40).

Згідно ст.533 ч.3 ЦК використання іноземної валюти… при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Декрет КМУ №15-93 від 19.02.93. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі Декрет) передбачає:

ст.2 ч.2 резиденти… мають право здійснювати валютні операції (тобто операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України – ст.1 п.2 Декрету) з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України;

ст.5 ч.1, ч.2 і ч.4 - Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам… на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам… на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції: …

в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу…

Таким чином, за відсутності законодавчо встановлених меж розміру кредиту в іноземній валюті та строку його надання валютні операції з надання таких кредитів не потребують отримання індивідуальної ліцензії, а тому видача кредиту в іноземній валюті позивачу не є порушенням законодавства України, оскільки відповідач на момент укладення Договору мав генеральну банківську ліцензію №8, дозвіл №8-1 і додаток, згідно якого, зокрема, мав на право здійснення операції з валютними цінностями, передбаченої ст.47 ч.2 п.1 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (а.с.72-74) – залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Суд вважає, що за відсутності спеціальної конкретизації щодо того, що це індивідуальна ліцензія, ліцензія №8 є генеральною, бо інші види ліцензій діюче законодавство не передбачає.

У свою чергу визначення валютного ринку дано у п.4 розділу Першого "Загальні положення" Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою НБУ №281 від 10.08.05., — це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб’єктами ринку, між суб’єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами)…

Тому суд не приймає посилання позивача на те, що він не є суб’єктом валютного ринку, оскільки незалежно від цього він, як клієнт відповідача, також є учасником відносин на валютному ринку, і порушень умов ліцензії з боку відповідача немає.

За відсутності порушень під час укладання Договору не впливають на його законність і посилання позивача на порушення відповідачем своїх повноважень агента валютного контролю, бо це не стосується спірних правовідносин.

Суд не приймає до уваги і наступні посилання позивача на порушення законодавства та прав споживача під час укладення спірного Договору:

що, згідно п.п.1.1.1 Договору (а.с.9) позивач несе усі валютні ризики, -

бо відповідно до п.3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою НБУ №168 від 10.05.07. (далі – Правила-168), у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов’язані під час укладання договору попередити споживача, що валютні ризики несе споживач;

що згідно умов п.1.2 Договору цільовим призначенням кредиту було придбання транспортного засобу, а оплата в іноземній валюті є порушенням законодавства, -

бо вказаний пункт не містить посилання на валюту розрахунку з продавцем ТЗ. Окрім того, за п.2.3.2 Договору надання кредиту відбулося шляхом перерахування суми кредиту на картковий рахунок позивача у гривнях України, а за умовами п.2.3.5 позивач безвідклично доручив відповідачу попередньо здійснити продаж коштів в іноземній валюті (а.с.10, 25-26).

що позивачу не надана передбачена п.2.1 Правил-168 інформація, -

бо згідно додатку №2 до Договору та змісту інформаційного листка по продукту "Авто в кредит" (а.с.67) позивач розписався та реально ознайомився з наявними формами кредитування і їх коротким описом, орієнтованої сукупної вартості кредиту та послуг з оформлення Договору, переваг та недоліків запропонованих схем кредитування. Та обставина, що суду не надане рішення уповноваженого органу банку про затвердження форми інформаційного листка не впливає на обізнаність позивача з передбаченою законодавством інформацією, а тому не може бути підставою для задоволення позову в цій частині.

Також не порушує вимоги ст.11 ч.3 Закону "Про захист прав споживачів" і вимога п.4.3.3 Договору про надання відповідачу інформації про інші доходи позивача, оскілки це прямо стосується питання його платоспроможності.

Наявність штрафних санкцій за Договором не передбачає змін в будь-яких витратах за ним, позаяк не відноситься до обов’язкових платежів, що входять до орієнтованої вартості кредиту, а тому не порушує права позивача.

Разом з тим, суд згідно ст.203 ч.1, 215 ч.1 ЦК України визнає недійсними наступні умови Договору:

А) згідно п.3.3 Договору надання відповідачу коштів в рахунок повернення кредиту та сплати процентів здійснюється виключно у валюті кредиту в зазначені способи, причому спосіб №1 передбачає внесення готівкових грошових коштів в касу будь-якої філії або відділення відповідача.

Однак на підставі ст.11 ч.1 абз.5 Декрету Національний банк України видає у межах, передбачених цим Декретом, обов’язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України.

Повноваження НБУ підтверджуються і ст.44 ч.1 і ч.2 п.1 Закону України "Про Національний Банк України", згідно з якою НБУ діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.

До компетенції НБУ у сфері валютного регулювання та контролю належать видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій;

Відповідно до п.6 п.п.6.2 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою НБУ №200 від 30.05.07., фізичні особи — резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у випадках, передбачених підпунктами “а”, “в” та “е” пункту 6.1 цієї глави, тобто у випадках:

а) сплати мита, інших податків і зборів (обов’язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України;

в) сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами;

е) оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків

Таким чином, сплата процентів за користування кредитом є платою за наданий позивачу кредит, і на підставі ст.5 ч.4 п.п."г" ДКМУ за відсутності у відповідача індивідуальної ліцензії на отримання готівкових валюти, є такою умовою Договору, що суперечить діючому законодавству про валютне регулювання.

Суд в цій частині не може прийняти до уваги п.1.5 затвердженого постановою НБУ №483 від 14.10.04. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, бо згідно п.п.1.2 це Положення регламентує використання безготівкової іноземної валюти як засобу платежу.

У зв’язку з тим, що сплата процентів є істотною умовою договорів кредиту, суд акцентує увагу на тому, що передбачені п.3.3 Договору три інші способи погашення кредиту та процентів відповідно до п.7.13 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній і іноземній валютах . затвердженої постановою НБУ №492 від 12.11.2003 р., не порушують законодавство України, бо передбачають безготівковий спосіб шляхом перерахування коштів з рахунку на рахунок.

Б) на підставі п.4.3.6 Договору позивач зобов’язаний повідомляти, зокрема, про зміну складу своєї сім'ї.

Суд вважає, що вказана умова є втручанням відповідача у приватне життя позивача, гарантоване йому ст.8 Європейської конвенції з прав людини, а мета такого втручання – попередити ризики від можливого неналежного виконання чи невиконання позивачем умов Договору, є недостатньою для дотримання розумного балансу між правами сторін, тому визнає цю умову недійсною;

В) відповідно до ст.12 ч.1 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно та на власний розсуд. ЦК України не передбачає обмеження права особи за наявності існуючих у неї зобов’язань на укладання договору поруки, як це встановлено, наприклад, для договорів застави, тому п.4.3.4 Договору щодо зобов’язання позивача протягом дії Договору не надавати порук за 3-х осіб без згоди відповідача є незаконним та визнається судом недійсним.

Згідно ст.217 ЦК недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Суду не надано доказів, що без включення визнаних судом недійсними частин правочину він не був би укладений, тому позов в частині повного визнання Договору недійсним задоволенню не підлягає.

Відмова судом у задоволенні позову про визнання недійсним основного зобов’язання на підставі ст.548 ч.2 ЦК України тягне за собою відмову у визнанні недійсним договору застави транспортного засобу №5913219 від 04 грудня 2007 року між сторонами у справі.

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн. та на користь держави судовий збір в розмірі 8,5 грн.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про визнання кредитного договору і договору застави недійсними задовольнити частково.

Визнати недійсним наступні умови кредитного договору №5861047 від 04 грудня 2007 року

п.3.3 в частині повернення кредиту та сплати процентів виключно у валюті кредиту шляхом внесення готівкових коштів в касу будь-якої філії публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк";

п.4.3.4 щодо обмеження надання ОСОБА_4 поруки 3-м особам без згоди публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк";

п.3.4.6 в частині обов’язку ОСОБА_4 повідомляти публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" про зміну складу сім'ї.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про визнання договору застави недійсним відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 37 (тридцять сім) грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на користь держави судовий збір в розмірі 08 (вісім) грн.. 50 коп.



Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня винесення рішення.

Суддя:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/10816343

[AntiBank]

Тяжелое противоречивое решение.

Думаю, сразу давить надо было на мнимость.

[sofi]

Полный бред, а не решение. А позывач не довел дело до конца. ПУМБ никакую валюту от имени заемщика не продавал, т.к. заемщик никаких заяв на ее продажу не писал, и валюту на свой счет не получал, ему и продавать то было нечего.

Суд не мог получить доказательств получения заемщиком долларов, так с каких делов суд присуждает их возвращать? ст1049 ЦКУ - вернуть, то что получено. Нац банк на этом строит свою политику и в отношении других решений в пользу банков рефреном звучит - верните то что брали ( я не говорю, о том, что это законно), но тут же суд противоречит своим же предыдущим решениям, лишь бы банку угодить. Но какие -то половинчатые меры принимает. если возвращать долларами нельзя, то что, кредит банк похоронил, или перепишет возврат в гривне по курсу? Так выдавал он заемщику типа валютную ценность, с которой как указывает банк была совершена еще одна сделка -купля продажа на межбанке, а не гривну, по курсу?

по 281, гражданин украины на валютном рынке в качестве клиента банка может лишь продать или купить валюту с помощью того же банка. Другие операции, а получение кредита - это тоже операция, граждане на энтом рынке совершать не могут. У меня есть ответ НБУ по этому поводу. А главное - это все написано в Декрете в ст6.

В общем, жаль, и суд вроде не совсем отмороженный, позов читал по пунктам, но истец, мне кажется, не доработал. Оч. жаль.

[AntiBank]

Полный бред, а не решение. А позывач не довел дело до конца. ПУМБ никакую валюту от имени заемщика не продавал, т.к. заемщик никаких заяв на ее продажу не писал, и валюту на свой счет не получал, ему и продавать то было нечего.

Суд не мог получить доказательств получения заемщиком долларов, так с каких делов суд присуждает их возвращать? ст1049 ЦКУ - вернуть, то что получено. Нац банк на этом строит свою политику и в отношении других решений в пользу банков рефреном звучит - верните то что брали ( я не говорю, о том, что это законно), но тут же суд противоречит своим же предыдущим решениям, лишь бы банку угодить. Но какие -то половинчатые меры принимает. если возвращать долларами нельзя, то что, кредит банк похоронил, или перепишет возврат в гривне по курсу? Так выдавал он заемщику типа валютную ценность, с которой как указывает банк была совершена еще одна сделка -купля продажа на межбанке, а не гривну, по курсу?

по 281, гражданин украины на валютном рынке в качестве клиента банка может лишь продать или купить валюту с помощью того же банка. Другие операции, а получение кредита - это тоже операция, граждане на энтом рынке совершать не могут. У меня есть ответ НБУ по этому поводу. А главное - это все написано в Декрете в ст6.

В общем, жаль, и суд вроде не совсем отмороженный, позов читал по пунктам, но истец, мне кажется, не доработал. Оч. жаль.

Согласен. Но даже в нем есть положительные моменты для нас. Все же никак суд не может опровергнуть оплату в долларах (проценты по кредиту). Как они не пытаются, но п. "г" стоит им поперек горла.

Много противоречивого в этом решении.

А может заемщик и сделал такой ход конем специально... Здесь как-бы выиграл- проиграл. А дальше есть все основания для безоговорочной победы, но уже с новым иском.

Везде надо искать положительные моменты.

Все будет хорошо.

[Алексашка]

Ст. 524 опять помоему оставили без внимания, потому что тоже поперек горла