Решение Апелляционного суда Днепропетровской области о взыскании с Приватбанка суммы вклада и отказе банку в признании договора недействительным

[у.zaporozhskiy]

Справа №22-1554/2009 рік

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий в 1-й інстанції Антонюк О.А.

Категорія 27 Доповідач - Осіян О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2009 року. м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Осіяна О.М.

суддів - Волошина М.П., Дерев'янка О.Г.,

при секретарі - Горобець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2008 року за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, стягнення заборгованості і відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ЗАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, та на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2009 року про стягнення судових витрат, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 у липні 2005 року звернувся до суду із позовом до відповідача ЗАТ «КБ ПриватБанк» про захист прав споживача, стягнення заборгованості по вкладу, збитків, пені та стягнення моральної шкоди. В обгрунтування позову він посилався на те, що 18 лютого 2005 року між ним та ЗАТ «КБ «ПриватБанк» в особі директора Правобережного відділення ОСОБА_2., було укладено договір про депозитний вклад «Стандарт» № SAMDN00100001609728 терміном на три місяці. Відповідно до п.п.1.10 вказаного договору ОСОБА_1 передав банку грошові кошти всього на суму 430 000 грн., за квитанціями № 1 від 18.02.2005 року, № 1 від 24.02.2005 року, № 2 від 16.03.2005 року, № 1 від 28.03.2005 року, № 4 від 11.04.2005 року, № 6 від 22.04.2005 року, № 2 від 25.04.2005 року, № 2 від 26.04.2005 року, № 6 від 12.05.2005 року та меморіальним ордером № 01 від 16.05.2005 року. Згідно п.п.3.9 договору банк зобов'язався щомісячно зараховувати вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі 17.5% річних на картку VISA. Нарахування процентів на кошти, розміщені на картрахунку, здійснювалося за ставкою 2% річних. П. п. 10,16 договору передбачено дострокове розірвання договору за ініціативою вкладника з відповідним повідомленням банку про свій намір відкликати суму депозитного вкладу та суму нарахованих процентів не менш ніж за 2 банківських дні, у зв'язку з чим позивач 26.05.2005 року направив заяву про повернення вкладу у сумі 430 000 гривень. Відповідач відмовився від розірвання договору та повернення вкладу та процентів за вкладом, посилаючись на проведення службової перевірки та зазначив, що питання щодо повернення вкладу буде вирішене після її закінчення. У наступному позивач неодноразово звертався щодо повернення вкладу, однак йому було відмовлено у виконанні умов договору. Вважає, що тим самим відповідач не виконав умови договору від 18.02.2005 року, що є публічним, чим порушив його права споживача.

Позивач уточнював та доповнював позовні вимоги, а остаточно просив стягнути суму вкладу -430 000 гривень, 225 149,17 грн. збитків станом на 10.10.2008 року; 236 500 грн. – суму інфляційних витрат по вкладу станом на 10.10.2008 року; 3% річних по вкладу станом на 10.10.2008 року за ст.625 ЦК України, 0.1% пені суми простроченого платежу станом на 10.10.2008 року за ст.1073 ЦК України, ст. 32.2. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» в сумі 42 500 грн.; на відшкодування моральної шкоди 1 000 000 гривень.

ЗАТ «КБ «ПриватБанк» звернувся із зустрічним позовом про визнання недійсним договору депозитного вкладу, посилаючись на те, що договір депозитного вкладу є нікчемним, банком не укладався. Є підстави вважати, що договір сфальсифікований колишнім заступником директора Правобережного відділення Дніпропетровського регіонального управління ЗАТ «КБ ПриватБанк» ОСОБА_3 Наданий позивачем договір відсутній по обліку банку, зазначена у ньому відсоткова ставка завищена у порівнянні з чинними на той час у банку, договір не обліковується у банку по електронному обліку та на паперових носіях. За наданими позивачем квитанціями грошові кошти у розмірі 400 000 грн. були зараховані не на рахунок депозитного вкладу зазначеного у договорі (який не відкривався взагалі), а на транзитний рахунок для наступного зарахування на платіжну картку ОСОБА_1 Щодо платіжної картки, то такий договір ОСОБА_1 із банком не укладався, про що зазначає він сам. Згідно ст.1059 ЦК України, письмова форма договору депозитного вкладу вважається дотриманою у тому числі при наявності документу, що відповідає чинному законодавству, про внесення коштів банку. Надані позивачем квитанції не відповідають вимогам законодавства, оскільки грошові кошти за ними зараховані не на рахунок депозитного вкладу. Вважають, що у зв'язку із цим 400 000 грн. отримані банком без достатніх підстав. Однак ще до того, як банку стало відомо або могло стати відомо про знаходження 400 000 грн. без достатніх підстав, грошові кошти були зняті, майже відразу після їх зарахування на картковий рахунок. Таким чином, банк не зберігав безпідставно отримане майно. Від імені ОСОБА_1 на них було виконано підписи про отримання коштів. Про те, що це не підписи ОСОБА_1, банку стало відомо лише після проведення почеркознавчої експертизи у цивільній справі. Вважають, що мають місце не цивільно-правові відносини, а правовідносини із спричинення шкоди, у зв'язку із вчиненням злочину. Лише у кримінальній справі може бути встановлено винну особу, на яку суд і може покласти цивільну відповідальність. Якщо суд встановить, що шкода спричинена працівником банку при виконанні трудових обов'язків, то на банк може бути покладена відповідальність за спричинену шкоду згідно зі ст. 1172 ЦК України. До визначення судом у кримінальній справі винної особи у викраденні коштів ОСОБА_1, вважають, вирішити справу неможливо, оскільки зобов'язання за договором депозитного вкладу у даному випадку відсутні. 30 000 грн. за меморіальним ордером банк не отримував. Меморіальний ордер є сфальсифікованим, не підтверджує жодну банківську операцію і не відповідає вимогам чинного законодавства. ОСОБА_1 при цьому було відомо, що меморіальні ордери при внесенні коштів не оформлюються. У даному випадку цей платіжний документ не відповідає вимогам і як меморіальний ордер. Меморіальні ордери оформлюються виключно за операціями за ініціативою банку при безготівкових розрахунках. По операціях за ініціативою клієнтів про внесення готівки оформлюються прибутковий касовий ордер або квитанція, що містять підпис особи про внесення нею коштів, що відсутнє у наданому позивачем меморіальному ордері. Меморіальний ордер посвідчено печаткою каси № 25, яка на той час не використовувалась банком, була самовільно привласнена ОСОБА_3, що встановлено службовим розслідуванням. За документами дня каси та даними бухгалтерського обліку 16.05.2005 року 30 000 грн. від ОСОБА_1 не надходили. У зв'язку з цим ЗАТ «КБ ПриватБанк» просив у позові ОСОБА_1 відмовити повністю та задовольнити зустрічний позов, визнати договір про депозитний вклад недійсним.

Після уточнення позовних вимог представники відповідача посилалися на те, що неможливо одночасно застосовувати норми, що регулюють договірні відносини, а також норми, що передбачають відповідальність за не договірну шкоду. Вважали, що Закон України «Про захист прав споживачів» не регулює спірні правовідносини, так як договір депозитного вкладу є нікчемним, будь-які договори щодо рахунків, у тому числі карткових, не укладалися.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2008 року ОСОБА_1 в задоволенні позову до ЗАТ «КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, стягнення заборгованості і відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Зустрічний позов задоволено. Визнано договір про депозитний вклад «Стандарт» №SAMDN00100001609728 від 18 лютого 2005 року між ОСОБА_1В.і ЗАТ «КБ «ПриватБанк» недійсним.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2009 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «Приватбанк» та держави судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та додаткове рішення цього ж суду посилаючись на те, що суд порушив норми матеріального права, а деякі факти встановлені судом не відповідають дійсності та матеріалам справи. Суд не правильно вказав що мають місце правовідносини, що виникають із спричинення шкоди майну вкладника внаслідок злочину, оскільки у вкладника склалися відносини із банком, а не із працівниками банку, які завдали шкоди самому банку. Договір був укладений відповідно до вимог закону, а тому банк зобов'язаний повернути грошові кошти вкладнику. Тому він просив скасувати рішення суду та задовольнити його позовні вимоги, відмовивши у задоволенні зустрічного позову банку.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати із наступних підстав.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що 18 лютого 2005 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «КБ «ПриватБанк» в особі заступника директора Правобережного відділення Дніпропетровського регіонального управління Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ОСОБА_3 було укладено договір про депозитний вклад «Стандарт» № SAMDN00100001609728. ОСОБА_1 вніс до каси банку 400 000 грн.: за квитанціями № 1 від 18.02.2005 року - 20 000 грн., № 1 від 24.02.2005 року - 30 000 грн., № 2 від 16.03.2005 року - 25 000 грн., № 1 від 28.03.2005 року - 25 000 грн., № 4 від 11.04.2005 року - 30 000 грн., № 6 від 22.04.2005 року - 80 000 грн., № 2 від 25.04.2005 року - 50 000 грн., № 2 від 26.04.2005 року - 50 000 грн., № 6 від 12.05.2005 року - 90 000 грн.

Суд вважав, що вказаний договір є нікчемним, виходячи із наступного.

На підтвердження договору банківського вкладу від 18 лютого 2005 року на суму 430 000 грн. позивачем ОСОБА_1 надано: договір від 18 лютого 2005 року про депозитний вклад «Стандарт» у письмовій формі, квитанції на суму 400 000 грн., а також меморіальний ордер на суму 30 000 грн. Договір від імені банку підписано заступником директора Правобережного відділення Дніпропетровського РУ ЗАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_3, що не мав повноважень на укладення договорів депозитних вкладів, оскільки Статутом ЗАТ КБ «Приватбанк», Положенням про Правобережне відділення ПриватБанку не надано право заступнику відділення вчиняти правочини від імені юридичної особи, відповідна довіреність йому не видавалась; такі повноваження станом на лютий 2005 року були наявні у директора Правобережного відділення ОСОБА_2, та заступника директора Правобережного відділення ОСОБА_4

Вказаний договір відповідачем не схвалювався і не виконувався. Відповідно до квитанцій, грошові кошти були зараховані не на рахунок депозитного вкладу № НОМЕР_1, що зазначений у договорі, а на транзитний рахунок № НОМЕР_2. Відсотки за договором не нараховувалися.

Внесення грошових коштів за договором від 18 лютого 2005 року не підтверджено документом, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами). Оскільки рахунок, на який зараховувалися грошові кошти ОСОБА_1 у розмірі 400 000 грн. за квитанціями № 10017800033901 (транзитний), не відповідав зазначеному у договорі від 18 лютого 2005 року депозитному рахунку № НОМЕР_1, депозитний рахунок не відривався, кошти на нього не зараховувалися.

Також суд вказав, що 30 000 грн. за меморіальним ордером № 01 від 16 травня 2005 року ЗАТ «КБ «ПриватБанк» не отримувало від вкладника. Відповідно до документів дня каси від 16 травня 2005 року, що містять прибуткові та витратні документи дня каси на паперових носіях, 30 000 грн, від ОСОБА_1 до каси не надходили, оскільки відсутній меморіальний ордер або будь-який інший прибутковий документ, а оформлений не відповідає Інструкції про касові операції в банках України, що затверджена Постановою Правління НБУ від 14 серпня 2003 року № 337, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», що затверджена постановою Правління Національного банку України № 135 від 29 березня 2001 року. Суд також врахував, що у меморіальному ордері, наданому позивачем, на підтвердження внесення 30 000 грн. відсутній номер рахунку, на який повинні бути зараховані кошти та підпис ОСОБА_1

Тому із урахуванням положень ст.ст. 215,1058,1059 ЦК України договір від 18 лютого 2005 року суд вважав нікчемним та визнав його недійсним.

Врахувавши порушення порядку оформлення вкладу, наявність кримінальної справи щодо факту викрадення коштів у банку, суд вважав що мають місце зобов'язання із спричинення шкоди майну ОСОБА_1 внаслідок злочину, а тому відмовив йому у задоволенні позову.

Але із такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони зроблені без врахування обставин у справі та вимог законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи 18 лютого 2005 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «КБ «ПриватБанк» в особі директора Правобережного відділення ОСОБА_2., було укладено договір про депозитний вклад «Стандарт» № SAMDN00100001609728. Відповідно до п.п.1.10 вказаного договору ОСОБА_1 передав банку грошові кошти всього на суму 430 000 грн., за квитанціями № 1 від 18.02.2005 року, № 1 від 24.02.2005 року, № 2 від 16.03.2005 року, № 1 від 28.03.2005 року, № 4 від 11.04.2005 року, № 6 від 22.04.2005 року, № 2 від 25.04.2005 року, № 2 від 26.04.2005 року, № 6 від 12.05.2005 року, меморіальним ордером № 01 від 16.05.2005 року.

Матеріалами справи підтверджено, що вказані грошові кошти були передані ОСОБА_1 працівникам банку у приміщенні банку, що підтверджується відповідними документами виданими банком. Ці обставини не заперечуються самим банком. А тому посилання банку на порушення його працівниками порядку укладення договору, порядку прийняття та оформлення грошових коштів не є підставою для визнання договору недійсним чи нікчемним, оскільки свої зобов'язання перед банком вкладник виконав у повному обсязі, а порушень договору із сторони вкладника не встановлено. Умови цього договору не суперечать вимогам ст.1059 ЦК України.

Та обставина, що за фактом викрадення грошових коштів у ЗАТ «КБ «Приватбанк» порушена кримінальна справа та проводиться досудове слідство не є підставою, для висновку про спричинення шкоди майну ОСОБА_1 внаслідок злочину, оскільки у ОСОБА_1 виникли правовідносини із банком, а не з його працівниками, які порушили порядок прийняття та повернення грошових коштів.

За таких обставин у задоволенні зустрічного позову ЗАТ «КБ «Приватбанк» необхідно відмовити.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 то вони підлягають частковому задоволенню.

Матеріалами справи підтверджено, що внесені ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 430 000 гривень йому повернуті не були, не зважаючи на його неодноразові вимоги, починаючи із 26 травня 2005 року, а тому відповідно до вимог ст. 1060 ЦК України вказану суму необхідно стягнути на користь ОСОБА_1

На підставі ст.625 ЦК України із боржника необхідно стягнути суму боргу із урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, оскільки інший розмір процентів на випадок не виконання зобов'язання не передбачений договором.

Індекс інфляції за період із 26.05.2005 року по 10.10.2008 року склав 155 % , а тому сума заборгованості із врахуванням індексу інфляції буде складати за цей період 666 500 гривень (430 000 грн. х 155%).

Три проценти річних за вказаний період будуть складати 43 577, 26 гривень (430000 грн. х 3% : 365 днів х 1233 дні).

Також на підставі ст.22 ЦК України підлягають стягненню на користь позивача збитки (упущена вигода), оскільки позивач міг реально одержати доходи із цих коштів при розміщені вкладу під проценти - 15.5% річних (такі відсотки нараховані йому за договором № 2/5805 від 03.02.2004 року в АБ «Укоопспілка». Сума збитків складає 225 149,17 гривень за період із 26.05.2004 року по 10.10.2008 року (430000 грн. х 15,5% : 365 днів х 1233 дні).

Розрахунок 0,1% пені суми простроченого платежу із 10 відсотковим обмеженням за період із 14.06.2005 року по 10.10.2008 року становить 42 500 грн. (425000 грн. х 1215 днів х 0,1% :365 днів = 141472,6 гривень) на підставі ст. 32.2. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а тому відповідно до суми заявлених позовних вимог підлягає стягненню із відповідача.

Разом із тим не підлягають задоволенню позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки вони не передбачені законодавством у вказаних договірних правовідносинах між сторонами. Умовами договору також не передбачено відшкодування моральної шкоди.

В зв'язку із постановлениям нового рішення у справі підлягає скасуванню і додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2009 року, яким були розподілені судові витрати із врахуванням відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 та задоволення зустрічного позову ЗАТ «КБ «Приватбанк»

Враховуючи часткове задоволення позову ОСОБА_1 та відмову у задоволенні зустрічного позову ЗАТ «Комерційний банк «ПриватБанк», відповідно до вимог ст.88 ЦПК України із ЗАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 1700 гривень та достягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 22,5 гривень.

Керуючись ст. 307,309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2008 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2009 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із ЗАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму боргу за вкладом 430 000 гривень, збитки у сумі 225 149 гривень 17 копійок, 236 500 гривень інфляційних витрат по вкладу, 43 577 гривень 26 копійок. - 3% річних, 42 500 гривень пені.

В задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди - відмовити

В задоволенні зустрічного позову про визнання договору депозитного вкладу від 18 лютого 2005 року між ОСОБА_1 і закритим акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» недійсним - відмовити.

Стягнути із ЗАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 22,5 гривень.

Рішення набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9854589

[stairtov]

УКРАЇНА

если не сложно раскройте причину отказа в компенсации морального ущерба !

ета тема слабовато раскрыта

[nameless]

Ну как какая причина?

- "ибо нефик".

[у.zaporozhskiy]

УКРАЇНА

если не сложно раскройте причину отказа в компенсации морального ущерба !

ета тема слабовато раскрыта

Вообще по возмещению морального вреда по ЗУ о зпп отказывают все суды в Украине, так как потребителю обязательно нужно доказать наличия вреда здоровью или жизни.

А это можно доказать на сколько я понимаю, либо справкой с больницы с росписью затраченных средств на лечение, либо суд-мед экспертизой.

Поправьте, если я не прав.

[xronikon]

Логично. Где то наталкивался, что есть вещи, которые невозможно замерить.

Репутация, нарушение здоровья через несколько лет, душевное равновесие, нервные срывы,немотивированные поступки, плохой сон и т.д.

Снижение работоспособности, и вообще душевная травма. Как ее проэкспертизить???

И вообще - ухудшение зрения на нервной почве.