Решение Никопольского межрайонного суда о признании недействительным кредитного договора с банком Форум

[ANTIRAID]

Справа № 2-74/11

РІШЕННЯ

Іменем України

24.01.2011 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді –Тихомирова І.В.

при секретарі –Демченко М.Л.

представника позивача –ОСОБА_4

представника позивача –ОСОБА_3

представник відповідача –Кузьменко В.М.

представник 3 особи –Камінський О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Нікополі об’єднану цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Публічного Акціонерного Товариства «Банк Форум», 3 особа Національний банк України «Про визнання недійсним кредитного договору № 0115/07/03-CL від 15 травня 2007 року»та позовом ОСОБА_6 до Публічного Акціонерного Товариства «Банк Форум», третя особа ОСОБА_5 «Про визнання недійсним кредитного договору № 0115/07/03-CL від 15 травня 2007 року», суд

Встановив:

09.07.2010 року ОСОБА_5 звернулась с позовною заявою до ОСОБА_6, Публічного Акціонерного Товариства «Банк Форум», 3 особа Національний банк України «Про визнання недійсним кредитного договору № 0115/07/03-CL від 15 травня 2007 року».

08.12.2010 року ОСОБА_6 звернувся до Публічного Акціонерного Товариства «Банк Форум», третя особа ОСОБА_5 «Про визнання недійсним кредитного договору № 0115/07/03-CL від 15 травня 2007 року»

Ухвалою суду від 16.12.2010 року цивільні справи № 2-6227/10 та 2-4558/10 об’єднані в одне провадження.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивачі посилаються на те що кредитний договір № 0115/07/03-CL від 15 травня 2007 року має бути визнаний недійсним у зв’язку з невідповідністю вимогам законодавства дій сторін щодо укладання та виконання спірного кредитного договору в валюті, відмінній від гривні України, та на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України визначив та здійснює розрахунки по кредитуванню в іноземній валюті без наявності індивідуальної ліцензії Національного Банку України. В свою чергу, в разі визнання правочину недійсними, відповідно до положень ст. 216 ЦК України, ОСОБА_6 повинен повернути Публічному акціонерному товариству «Банк Форум» в натурі 2 251 500 доларів США, Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» повернути ОСОБА_6 в натурі 1 048 500 доларів США.

Позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилися, про дату час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. Судом відповідно до ст. 169 ЦПК України, судом визнано можливим провести розгляд справи у відсутності позивачів за участю їх повноважних представників ОСОБА_4, ОСОБА_3

В судовому засіданні представник позивачів підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовних заявах.

Представник відповідача ПАТ «Банк Форум»- Кузьменко В.М., проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень, представник відповідача вказує на те, що жодних порушень при укладенні кредитного договору з боку відповідача не було допущено; операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії, і згідно чинного законодавства України, на підставі банківської ліцензії відповідач має право здійснювати кредитні операції як у національній валюті, так і у іноземних валютах.

Представник третьої особи Національного Банку України - Камінський О.М. проти задоволення позову заперечив на аналогічних підставах.

З'ясувавши обставини справи, та перевіривши їх наданими сторонами доказами, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 15 травня 2007 року між ОСОБА_6 та Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум»(далі –Відповідач), було укладено кредитний договір № 0115/07/03-CL (далі - Кредитний договір). (а.с. 11-14).

Згідно з п. 1.1. Кредитного договору Банк відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію на споживчі потреби у сумі 3300000 доларів США. Пунктом 1.2 зазначено, що кредитні кошти надаються до 14 травня 2012 року. Пунктом 1.3 встановлено, що за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 12% процентів річних.

Умовами кредитного договору (п. 2.6) передбачено, що проценти за користування кредитними коштами Позичальник сплачує самостійно в валюті кредиту.

Відповідач повністю виконав умови Кредитного договору, що підтверджується поясненнями представника ОСОБА_6 і не заперечується представником відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що спір виник з того, що розрахунки за спірним кредитним договором визначені і проводились обома сторонами в іноземній валюті, а також, що Кредитний договір було укладено без згоди ОСОБА_5 під час проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_5 однією сім’єю.

Положенням ст. 65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються саме розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного з подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів і не створює обов’язків для другого із подружжя, в даному випадку для ОСОБА_5, а лише для позичальника, ОСОБА_6, як сторони договору, як передбачено ч.1 ст. 1054 УК України.

Що стосується умов та порядку розрахунків, слід зазначити, що це є суттєвими умовами кредитного договору.

Згідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця -гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Стаття 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлює загальні вимоги до здійснення комерційними банками банківських операцій та передбачає для вчинення яких банківських операцій комерційним банкам слід отримати банківську ліцензію та письмові дозволи.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(далі - Декрет КМУ), який з урахуванням ст.4, 192 ЦК України є єдиним нормативно-правовим актом, який має силу закону і застосовується у регулюванні правовідносини у валютній сфері.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Декрету КМУ, під валютними операціями розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Надання Відповідачем ОСОБА_6 кредиту, тобто проведення розрахунків за своїми зобов'язанням по Кредитному договору, в іноземній валюті та здійснення ОСОБА_6 виконання своїх обов'язків, тобто проведення розрахунків за своїми зобов'язанням по кредитному договору, в іноземній валюті за своєю правовою природою є валютною операцією.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Декрету КМУ, до валютних цінностей відноситься іноземна валюта –іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Декрету Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Згідно п. «г»ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, зокрема індивідуальна ліцензія потребується у разі використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Отже, індивідуальні ліцензії мають цільовий характер і надаються на вчинення разової валютної операції. Також за змістом аналізованої ст. 5 Декрету, ліцензії на право вчинення операцій з валютними цінностями, видаються лише юридичним особам.

Згідно ч. 5 ст. 5 Декрету одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Разом з цим, у відповідача, а відтак і у позивача, як встановлено судом в ході розгляду справи, на момент укладення спірного договору кредиту індивідуальна ліцензія, видана НБУ на використання іноземної валюті при здійсненні платежів за вказаним договором кредиту була відсутня.

Відповідач надав суду банківську ліцензію № 62 від 03.12.2001 року, дозвіл № 62-1 від 03.12.2001 року та додаток до даного дозволу. Однак, посилання відповідача та третьої особи на достатність вказаної банківської ліцензії, письмового дозволу та додатку письмового дозволу на використання іноземної валюти як засобу платежу при виконанні спірного Кредитного договору, спростовується наступним.

Відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. N 483, згідно якого використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: - якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); - у випадках, передбачених законами України.

Згідно п. 3.1.1. Кредитного договору банк здійснює видачу кредитних коштів позичальнику відповідно до заявки шляхом видачі готівкою або зарахуванням на поточний рахунок Позичальника. (а.с. 11-14).

З аналізу наведеного пункту договору кредиту вбачається, що сторони погодили порядок видачі кредитних коштів (без видачі яких кредитний договір в силу його реальності не є укладеним) –а саме, подання позичальником кредитної заявки з вказуванням рахунку, на який позичальник просить переказати кредитні кошти.

Отже, єдиним ініціатором вчинення валютної операції з надання валютного кредиту є саме позичальник, який звертається з кредитною заявкою до банку з проханням видати кредит. Докази, що ініціатором видачі кредиту ОСОБА_6 був ПАТ «Банк Форум»у судовому засіданні не були надані.

Отримувачем за такою операцією також є позичальник, так як банк перераховує на його користь на вказаний в кредитній заявці рахунок суму кредиту. Випадків, передбачених законодавством, в яких позичальник ОСОБА_6 має право використовувати іноземну валюту як засіб платежу за відсутності індивідуальної ліцензії також не передбачено.

Крім того, згідно п. 1.2. вказаного Положення, воно регламентує порядок та умови видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.

ОСОБА_6, в свою чергу, використовував готівкову іноземну валюту як засіб платежу при виконанні своїх зобов’язань за спірним Кредитним договором, вносячи готівкою долари США в касу ПАТ «Банк Форум».

Так, пунктом 2.6 спірного Кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитними коштами Позичальник сплачує самостійно в валюті кредиту на рахунок в ДФ АКБ «Форум», щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами. (а.с. 11-14)

Отже, сторонами у вказаному пункті договору погоджено, що сплатою кредиту (виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором) вважається внесення готівки позичальником до банку, і саме з цього моменту позичальник вважається таким, що належним чином виконав свої зобов’язання перед банком, використовуючи при цьому готівкову іноземну валюту як засіб платежу.

Таким чином, кредит в сумі 3300000,00 доларів США був наданий банком позичальникові в іноземній валюті, внаслідок чого усі розрахунки за користування кредитом (проценти) також проводились ОСОБА_6 в доларах США.

На виконання умов Кредитного договору за період з 15.05.2007р. по 09.07.2010 р. ОСОБА_6 повернув Відповідачу кошти (кредит та відсотки за його користування) у розмірі 2097000,00 доларів США.

Факт надання Відповідачем та повернення ОСОБА_6 грошових коштів в іноземній валюті не заперечувався представниками сторін у суді та підтверджується матеріалами справи. (а.с. 216-217).

Таким чином, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.

Як встановлено судом, вказана індивідуальна ліцензія у ОСОБА_6 або Відповідача відсутня, внаслідок чого використання долару США, як засобу платежу за кредитним договором № 0115/07/03-CL від 15 травня 2007 року суперечить приписам п. г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ. А наявна у Відповідача Банківська ліцензія № 62 не дає йому право надавати кредити в іноземній валюті, тобто проводити розрахунки в іноземній валюті. Наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями) не звільняє сторони від обов'язку отримати індивідуальну ліцензію відповідно до приписів п. г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Посилання Відповідача на лист Національного банку України № 13-210/7871-22612 від 07.12.2009 р. про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті, за змістом якого вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до ст. 56 Закону України «Про Національний банк України»нормативно-правові акти Національного банку України видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами правління НБУ. Діючим законодавством не встановлено нормативно-правого характеру документам, виданих НБУ у вигляді листів. Таким чином, лист НБУ № 13-210/7871-22612 від 07.12.2009 р. носить лише інформативний характер і не є нормативно - правовим актом, який регулює правовідносини в сфері здійснення валютних операцій.

Крім того, у своєму ж листі від 02.06.2000 р. «Про здійснення резидентами України операцій згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», НБУ дотримувався прямо протилежної позиції, зокрема вказуючи на таке: наявність у банку генеральної ліцензії (письмового дозволу) не надає йому права на здійснення валютних операцій, які згідно ст. 5 Декрету мають проводитись виключно на підставі індивідуальної ліцензії НБУ».

Посилання представника відповідача на ст. 345 ГК України, не приймаються судом до уваги, оскільки сторони у даному спорі не відносяться до суб’єктів правовідносин, які регулюються вказаним нормативно правовим актом.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що чинним на момент укладення Кредитного договору законодавством України не було передбачено, що безпосередньо банківська ліцензія, дозвіл та додаток до дозволу Національного банку України надають право громадянам України здійснювати валютні операції, зокрема виконувати грошові зобов'язання за кредитним договором в іноземній валюті, в силу імперативних положень ст. ст. 192, 533 ЦК України, п. «г»ч. 4 ст. 5 Декрету.

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорюваним.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що умови Кредитного договору суперечать переліченим вище приписам законодавства, позовні вимоги про визнання Кредитного договору недійсним є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, враховуючи висновки суду щодо недійсності Кредитного договору № 0115/07/03-CL від 15 травня 2007 року, останній є таким з моменту його вчинення.

За таких обставин, суд приходить до думки, що у відповідності до Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»та частинами 1,3 ст. 203, ст. 215 ЦК України наступають правові наслідки, як передбачено ст. 216 ЦК України: - «У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину…», тобто ОСОБА_6 і Відповідач ПАТ «Банк Форум»зобов'язані повернути один одному в натурі все, що вони одержали на виконання цього договору від часу його укладення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 192, 202, 203, 215, 216, 227, 236, 524, 533, 548, 1054 ЦК України, ст.ст. 35, 47, 56 Закону України «Про Національний банк України», ст. 99 Конституції України, ст.1, ст. 3, ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання валютного контролю», п.1.4, п.5.3 Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затвердженого Постановою НБУ від 14.10.2004 р. № 483, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 10, 11, 57- 61, 88, 169, 212, 213, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовільнити.

Договір кредиту № 0115/07/03-СL, укладений 15.05.2007 між Акціонерним комерційним банком «Форум»та ОСОБА_6 на суму 3 330 000 доларів США, з моменту укладення визнати недійсним.

Зобов’язати Публічне акціонерне товариство «Банк Форум»повернути ОСОБА_6 в натурі 1 048 500 доларів США.

Зобов’язати ОСОБА_6 повернути Публічному акціонерному товариству «Банк Форум»в натурі 2 251 500 доларів США.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Нікопольський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

І. В. Тихомиров

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13702809

[vekt]

Никополь - всеукраинская столица настоящих законников. Все равно продолжают долбать одиозного днепропетровского апелляционного. Молодцы. Не унимаются.

[vassylek]

Как приятно это читать каждый раз, хоть и читал уже десятки раз..... Просто бальзам, а не строки...

[у.zaporozhskiy]

Положенням ст. 65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються саме розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного з подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів і не створює обов’язків для другого із подружжя, в даному випадку для ОСОБА_5, а лише для позичальника, ОСОБА_6, як сторони договору, як передбачено ч.1 ст. 1054 УК України.

Бредовый вывод из определения ВСУ по аналогичному спору.

Кстати вот еще одно подтверждение уже ВСУ, что по к.д. деньги передаются в собственность.