Опять(или снова) о валюте...

[Judge]

да почему же, вернитесь в начало темы, лицензии выдаются лишь только на валютные операции предусмотренные в декрете, а в декрете такая валютная операция /лицензия под нее / не предусмотрена,

статус валют определяется Законом /КУ ст.92/, ден един в украине - гривна ст99 КУ

ЦКУ ст 524 - выражение меры стоимости - одна из основных функций денег - в гривне

ст 192 - единственно законное платежное средство - гривна - другая функция денег -статус средства платежа

зу оНБУ ст32,35, зу о платежн системах и т.д , ст 3 декрета

законом установлено, что доллар может быть средством накопления и нагромождения/ хранить, вклады/ -предусмотрено в декрете в т.числе, - еще одно свойство денег -статус

использовать доллар как мировые деньги- в международных расчетах /в хозкодексе, ст 198, если не ошибаюсь, это еще один статус, свойство денег

средство оборота в украине -Гривна ст32 зу про нбу,, Декрет,зу о платежных сист. вот все функции денег и под каждую есть в законе установленный , присвоеный статус той или иной валюте.

За какую именно операцию Вы говорите, что она не предусмотрена в Декрете ?

ч. 4 ст. 5 Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції::г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Т.е. для того чтобы мне уплатить банку проценты наличным долларом, у меня или банка должна быть в наличие такая лицензия или Вы не за эту операцию ?

[Yuriy 19]

да почему же, вернитесь в начало темы, лицензии выдаются лишь только на валютные операции предусмотренные в декрете, а в декрете такая валютная операция /лицензия под нее / не предусмотрена,

статус валют определяется Законом /КУ ст.92/, ден един в украине - гривна ст99 КУ

ЦКУ ст 524 - выражение меры стоимости - одна из основных функций денег - в гривне

ст 192 - единственно законное платежное средство - гривна - другая функция денег -статус средства платежа

зу оНБУ ст32,35, зу о платежн системах и т.д , ст 3 декрета

законом установлено, что доллар может быть средством накопления и нагромождения/ хранить, вклады/ -предусмотрено в декрете в т.числе, - еще одно свойство денег -статус

использовать доллар как мировые деньги- в международных расчетах /в хозкодексе, ст 198, если не ошибаюсь, это еще один статус, свойство денег

средство оборота в украине -Гривна ст32 зу про нбу,, Декрет,зу о платежных сист. вот все функции денег и под каждую есть в законе установленный , присвоеный статус той или иной валюте.

Это все правильно но... п.г,ст.4 ДКМ противоречит ст.3 этого же ДКМ... всего лишь...

[sofi]

зу о бибд не устанавливает статус валют для обращения в украине между рез, нерез и кем либо вообще. зу о бибд регламентирует банковскую деятельность.

А Декрет устанавливает статус платежного средства - это гривна, дает определение валютам, в котором сказано, что гривна - средство оборота в украине, а доллар - в США, декрет устанавливает ПОРЯДОК проведения валютных операций .

[sofi]

За какую именно операцию Вы говорите, что она не предусмотрена в Декрете ?

ч. 4 ст. 5 Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції::г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Т.е. для того чтобы мне уплатить банку проценты наличным долларом, у меня или банка должна быть в наличие такая лицензия или Вы не за эту операцию ?

прочитайте внимательно на какие валютные операции банк может получить лицензии, или вы - индивидуальную.

закон надо читать весь, я понимаю, что это не интересно, сама этим грешу, но декрет такой маленький.

вы же можете использовать инвалюту как средство платежа в украине по обязательстам с нерезидентом, или оплачивая кредит от дойчебанка в германии через уполномоченный обслуживающий банк, но опять же безналом и не купленой на межбанке.

[Yuriy 19]

зу о бибд не устанавливает статус валют для обращения в украине между рез, нерез и кем либо вообще. зу о бибд регламентирует банковскую деятельность.

А Декрет устанавливает статус платежного средства - это гривна, дает определение валютам, в котором сказано, что гривна - средство оборота в украине, а доллар - в США, декрет устанавливает ПОРЯДОК проведения валютных операций .

А кто здесь говорит о зу о бибд?... Это судьи и банкиры считают что зу о бибд выше чем Конституция..И декрет не устанавливает статус, а регулирует порядок использования инвалюты в Украине..

[alexburko]

Оплатой процентов с какого периода: до сентября 2009 года, или после сентября 2009 года (после обновления генеральных лицензий)?

До сентября 2009 года. У абсолютного большинства из нас кредиты выдавались раньше.

??

[Yuriy 19]

можете использовать инвалюту как средство платежа в украине по обязательстам с нерезидентом, или оплачивая кредит от дойчебанка в германии через уполномоченный обслуживающий банк, но опять же безналом и не купленой на межбанке.

На вопрос какой закон-ответ ДКМ..и все.. нал., безнал и т.д.-это другой вопрос..

Зачем Вы задавали вопрос если знаете ответ?..

[sofi]

На вопрос какой закон-ответ ДКМ..и все.. нал., безнал и т.д.-это другой вопрос..

Зачем Вы задавали вопрос если знаете ответ?..

знал бы прикуп , жил бы в сочи...)))

[Judge]

НБ Украины, скажите, а как быть оплатой процентов без текущего счета, ведь в Иске в Печерский суд Истец ссылался и на эту норму законодательств, а именно на незаконность оплаты процентов по кредитному договору.

Или правильно было ссылаться на незаконность оплаты процентов по кредитному договору наличной иностранной валютой?

Не знаю конечно на что конкретно ссылался в иске истец в Печерский суд, но не пойму следующую ситуацию. Печерский суд в своем решении четко указал:

Таким чином, ОСОБА_2 (заемщику насколько понимаю) чинним законодавством не було надано права здійснювати використання готівкової іноземної валюті при здійсненні платежів за спірним договором кредиту та внесення плати за користування кредитом на користь ПАТ "ОТП Банк" шляхом внесення доларів США в касу ПАТ "ОТП Банк".

и по сути решение суда к этому и сводится, что так как нету инд. лицензии по п. "Г" , заемщик не имеет права платить проценты в долларах.

Верховный суд же указал что банк имеет права выдавать кредиты и упомянул пункт "В". Я конечно не понимаю всех тонкостей, но объясните пожалуйста. Да, банк имеет право выдавать кредиты, но при чем это, когда речь шла о возможности заемщика платить проценты в наличной иностранной валюте ?

Такая же ситуация с моим Одесским НБУ, поставил конкретный вопрос: Имею ли я право, резидент Украины платить другому резиденту Украины - банку проценты наличными в долларах. Был получен ответ, что банк имеет право выдавать валютные кредиты. Дежавю, причем здесь право банка выдавать валютный кредит, если меня интересует вопрос, могу ли я платить наличными...

[alexburko]

Не знаю конечно на что конкретно ссылался в иске истец в Печерский суд, но не пойму следующую ситуацию. Печерский суд в своем решении четко указал:

Таким чином, ОСОБА_2 (заемщику насколько понимаю) чинним законодавством не було надано права здійснювати використання готівкової іноземної валюті при здійсненні платежів за спірним договором кредиту та внесення плати за користування кредитом на користь ПАТ "ОТП Банк" шляхом внесення доларів США в касу ПАТ "ОТП Банк".

и по сути решение суда к этому и сводится, что так как нету инд. лицензии по п. "Г" , заемщик не имеет права платить проценты в долларах.

Верховный суд же указал что банк имеет права выдавать кредиты и упомянул пункт "В". Я конечно не понимаю всех тонкостей, но объясните пожалуйста. Да, банк имеет право выдавать кредиты, но при чем это, когда речь шла о возможности заемщика платить проценты в наличной иностранной валюте ?

Такая же ситуация с моим Одесским НБУ, поставил конкретный вопрос: Имею ли я право, резидент Украины платить другому резиденту Украины - банку проценты наличными в долларах. Был получен ответ, что банк имеет право выдавать валютные кредиты. Дежавю, причем здесь право банка выдавать валютный кредит, если меня интересует вопрос, могу ли я платить наличными...

О! И у меня дежа вю!

Рассказываю: подал иск к банку о недействительности кд, основания - нельзя платить % в долларах.

Возражения банка: "... на основании пункта В Декрета банк имеет право кредитовать в валюте..."

Смеюсь.

Пишу в отзыве на возражение: "очень хорошо, я не против. Но я не имею права платить % в долларах, см. пункт Г Декрета".

Это все подаю письменно через канцелярию и в заседании на микрофон вербально, под разными углами. Банк пробует прочитать лекцию о двояком смысле денег и т.п., у него не очень получается...

Результат: отказать за ... недоказанностью.

Полного решения еще не видел, не дали даже "урезанного", сроки на апелляцию истекают (не дают до последнего). Буду восстанавливать сроки и апеллировать.

P.S. Так вот ты какой, северный олень!...

[kapitoha_ku]

О! И у меня дежа вю!

Рассказываю: подал иск к банку о недействительности кд, основания - нельзя платить % в долларах.

Возражения банка: "... на основании пункта В Декрета банк имеет право кредитовать в валюте..."

Смеюсь.

Пишу в отзыве на возражение: "очень хорошо, я не против. Но я не имею права платить % в долларах, см. пункт Г Декрета".

Это все подаю письменно через канцелярию и в заседании на микрофон вербально, под разными углами. Банк пробует прочитать лекцию о двояком смысле денег и т.п., у него не очень получается...

Результат: отказать за ... недоказанностью.

Полного решения еще не видел, не дали даже "урезанного", сроки на апелляцию истекают (не дают до последнего). Буду восстанавливать сроки и апеллировать.

P.S. Так вот ты какой, северный олень!...

Подскажите пожалуйста как и в какие сроки подавать в апелляцию и сколько платить мито и ИТЗ и на какие счета ?Зарание спасибо.

[KIAV]

Вот наткнулся, по поводу инд.лиц.

ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

Р О З'Я С Н Е Н Н Я

N 02-5/706 від 06.10.94 м.Київ

Арбітражним судам України

Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів

( Із змінами, внесеними згідно з Роз’ясненнями Вищого Арбітражного Суду N 02-5/220 від 30.03.95 N 02-5/165 від 14.05.97 N 02-5/445 від 18.11.97 N 02-5/467 від 18.04.2001 Роз’ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду N 04-5/1429 від 18.11.2003 ) ( У тексті роз’яснення, крім вступної частини, слова “арбітражний” і “арбітражні” в усіх відмінках замінено відповідно словами “господарський” і “господарські” у відповідних відмінках згідно з Роз’ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 ) ( Абзац перший вступної частини виключено на підставі Рекомендацій Президії Вищого господарського суду N 04-5/1429 від 18.11.2003 )

З метою забезпечення правильного та однакового застосування законодавства у вирішенні спорів, пов’язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів Президія Вищого Арбітражного Суду України вважає за необхідне дати такі роз’яснення.

( Абзац другий вступної частини із змінами, внесеними згідно з Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду N 04-5/1429 від 18.11.2003 )

1. Відповідно до статті 42 Закону України ”Про Національний банк України” до функцій Національного банку України віднесено надання кредитів лише комерційним банкам. Що ж до видачі кредитів підприємствам, установам і організаціям, то ця функція віднесена до компетенції комерційних банків.

( Абзац перший пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Роз’ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 )

До компетенції комерційних банків також віднесено надання кредитів резидентам в іноземній валюті за індивідуальною ліцензією Національного банку України (пункт 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”). Термін і суми таких кредитів мають обмеження, встановлені Національним банком України. Перевищення хоча б одного із обмежень відносно термінів і сум валютного кредиту вимагає індивідуального дозволу Національного банку України.

Стаття 49 Закону України ”Про банки і банківську діяльність” відносить до кредитних операції, зазначені у пункті 3 частини першої та у пунктах 3 – 7 частини другої статті 47 цього Закону…

[Йивгеней]

Зря вы обрезали. Да и обычно на форуме принято ссылки кидать на полный текст, чтобы народ не парился.

ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

Р О З'Я С Н Е Н Н Я

N 02-5/706 від 06.10.94

м.Київ

vd941006 vn02-5/706

Арбітражним судам України

Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних

з укладанням та виконанням кредитних договорів

( Із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненнями

Вищого Арбітражного Суду

N 02-5/220 ( v_220800-95 ) від 30.03.95

N 02-5/165 ( v_165800-97 ) від 14.05.97

N 02-5/445 ( v_445800-97 ) від 18.11.97

N 02-5/467 ( v_467800-01 ) від 18.04.2001

Роз'ясненням Вищого господарського суду

N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002

Рекомендаціями Президії

Вищого господарського суду

N 04-5/1429 ( v1429600-03 ) від 18.11.2003 )

( У тексті роз'яснення, крім вступної частини, слова

"арбітражний" і "арбітражні" в усіх відмінках

замінено відповідно словами "господарський" і

"господарські" у відповідних відмінках згідно з

Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609

( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )

( Абзац перший вступної частини виключено на підставі

Рекомендацій Президії Вищого господарського суду N 04-5/1429

( v1429600-03 ) від 18.11.2003 )

З метою забезпечення правильного та однакового застосування

законодавства у вирішенні спорів, пов'язаних з укладанням та

виконанням кредитних договорів Президія Вищого Арбітражного Суду

України вважає за необхідне дати такі роз'яснення. ( Абзац другий

вступної частини із змінами, внесеними згідно з Рекомендаціями

Президії Вищого господарського суду N 04-5/1429 ( v1429600-03 )

від 18.11.2003 )

1. Відповідно до статті 42 Закону України "Про Національний

банк України" ( 679-14 ) до функцій Національного банку України

віднесено надання кредитів лише комерційним банкам. Що ж до видачі

кредитів підприємствам, установам і організаціям, то ця функція

віднесена до компетенції комерційних банків. ( Абзац перший пункту

1 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого

господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )

До компетенції комерційних банків також віднесено надання

кредитів резидентам в іноземній валюті за індивідуальною

ліцензією Національного банку України (пункт 4 статті 5 Декрету

Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему

валютного регулювання і валютного контролю"). Термін і суми таких

кредитів мають обмеження, встановлені Національним банком

України. Перевищення хоча б одного із обмежень відносно термінів і

сум валютного кредиту вимагає індивідуального дозволу

Національного банку України.

Стаття 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність"

( 2121-14 ) відносить до кредитних операції, зазначені у пункті 3

частини першої та у пунктах 3 - 7 частини другої статті 47 цього

Закону. ( Абзац третій пункту 1 в редакції Рекомендацій

Президії Вищого господарського суду N 04-5/1429 ( v1429600-03 )

від 18.11.2003 )

Згідно з частиною третьою названої статті операції,

визначені пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті (у тому числі

розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та

на власний ризик), належать до виключно банківських операцій,

здійснювати які у сукупності дозволяється тільки юридичним особам,

які мають банківську ліцензію. Інші юридичні особи мають

здійснювати операції, визначені пунктами 2 - 3 частини першої цієї

статті, на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських

операцій, а інші операції та угоди, передбачені цією статтею, вони

можуть здійснювати у порядку, визначеному законами України. Отже

договори кредитування, укладені між підприємствами та

організаціями з порушенням зазначених законодавчих приписів,

визнаються господарськими судами недійсними згідно з чинним

законодавством. ( Пункт 1 доповнено абзацом згідно з

Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду N 04-5/1429

( v1429600-03 ) від 18.11.2003 )

2. Згідно зі статтями 47, 49 і частиною першою статті 55

Закону України "Про банки і банківську діяльність" комерційні

банки здійснюють кредитне обслуговування позичальників на

договірних умовах. Спори, що виникають при укладанні кредитного

договору, підвідомчі господарським судам, на загальних підставах.

( Абзац перший пункту 2 із змінами, внесеними згідно з

Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 )

від 31.05.2002 )

Згідно з Законом "Про банки і банківську діяльність"

кредитування господарюючих суб'єктів здійснює комерційний банк, а

не його структурні одиниці (відділення, філії). Отже, якщо це

передбачено відповідними повноваженнями структурної одиниці

(положення, статут, довіреність), остання має право укладати

кредитні договори від імені банку. Стороною за договором у таких

випадках є банк, а не його структурна одиниця. Якщо структурна

одиниця банку (відділення, філія) одержала від банку належним

чином оформлені повноваження на укладання кредитних договорів від

імені банку, відсутність в тексті договору посилання на те, що

цей договір укладений від імені банку за наданими повноваженнями

не може бути підставою для визнання договору недійсним. За цих

обставин слід вважати, що договір укладений від імені банку.

( Абзац другий пункту 2 із змінами, внесеними згідно з

Роз'ясненням Вищого Арбітражного Суду України N 02-5/220

( v_220800-95 ) від 30.03.95 )

Якщо структурна одиниця банку не одержала відповідних

повноважень і уклала кредитний договір від імені банку, а останній

у подальшому письмово схвалив цю угоду, то у таких випадках слід

керуватись статтею 63 Цивільного кодексу України.

3. Чинне законодавство, зокрема Глава 33 Цивільного кодексу

України та Закон України "Про банки і банківську діяльність", не

передбачає вимоги щодо форми і змісту кредитного договору. З цього

питання необхідно виходити з загальних правил, встановлених

статтями 44, 153 та 154 Цивільного кодексу України. Оскільки усні

угоди є такими, що виконуються під час їх укладання (стаття 43

Цивільного кодексу України), а виконання зобов'язання за кредитним

договором не збігається з моментом його укладання, то кредитний

договір повинен бути укладений у письмовій формі.

Відповідно до статті 154 Цивільного кодексу України цей

договір може бути укладений як шляхом складання одного документа,

підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами,

телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

4. Вирішуючи спори, пов'язані з умовою договору щодо

процентної ставки за наданий кредит, слід виходити з такого.

Відповідно до частини восьмої статті 47 Закону України "Про

банки і банківську діяльність" ( 872-12 ) комерційні банки

самостійно встановлюють процентні ставки по своїх операціях.

Порядок встановлення цих ставок передбачений пунктом 16 Положення

"Про кредитування", затвердженого постановою Правління

Національного банку України від 28 вересня 1995 року N 299

( v0299500-95 ) (з подальшими змінами і доповненнями). ( Абзац

другий пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого

господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002,

із змінами, внесеними згідно з Рекомендаціями Президії Вищого

господарського суду N 04-5/1429 ( v1429600-03 ) від 18.11.2003 )

Отже розмір процентної ставки за кредит, а так само порядок

її сплати встановлюються банком і визначаються у кредитному

договорі в залежності від кредитного ризику, наданого

забезпечення, попиту і пропозицій, які існують на кредитному

ринку, строку користування кредитом, облікової ставки

Національного банку України та інших обставин.

Одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком

випадків, передбачених законом (стаття 162 Цивільного кодексу

України ( 1540-06 ). Щодо кредитного договору чинне законодавство

не містить винятків з цього загального правила. Таким чином

внесення змін до кредитного договору, зокрема щодо розміру

процентної ставки, може здійснюватись, у тому числі й у випадку

зміни облікової ставки Національним банком України, лише у

порядку, передбаченому статтею 11 Господарського процесуального

кодексу України ( 1798-12 ).

Якщо сторони не досягли згоди щодо розміру ставки за кредит,

у господарського суду відсутні підстави для встановлення цього

розміру, оскільки відповідна умова є істотною для кредитних

договорів і потребує згоди сторін, у тому числі в разі його зміни

Національним банком України.

( Пункт 4 в редакції Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України

N 02-5/165 ( v_165800-97 ) від 14.05.97 )

5. Відповідно до статті 178 Цивільного кодексу України

( 1540-06 ) виконання зобов'язання щодо повернення кредиту і

сплати процентної ставки може бути забезпечене поручительством або

гарантією.

При вирішенні спорів, пов'язаних з відповідальністю

поручителя або гаранта перед банком, що надав кредит позичальнику,

слід мати на увазі таке:

5.1. Підставою для покладання відповідальності за невиконання

позичальником зобов'язання за кредитним договором є договір, що

укладений між банком (кредитором) та поручителем (гарантом) у

письмовій формі. Відповідно до статті 191 Цивільного кодексу

України, яка поширюється і на гарантії (стаття 196 Цивільного

кодексу України), недодержання письмової форми тягне недійсність

договору поруки (гарантії). Письмова форма цього договору має

відповідати вимогам, викладеним у частині другій статті 154

Цивільного кодексу України. ( Абзац перший підпункту 5.1 пункту 5

із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського

суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )

Так, одним з доказів укладання договору гарантії є письмове

повідомлення банку (лист, телеграма, телетайпограма,

телефонограма тощо) - гаранту про те, що банк приймає від

останнього гарантійний лист. Також можна вважати встановленими

договірні відносини між банком та гарантом, якщо в договорі банку

з позичальником є посилання на надісланий банку гарантійний лист і

банк проти цього не заперечив. Якщо в кредитному договорі таке

посилання на гарантійний лист відсутнє, слід вважати, що договірні

відносини банка і гаранта не встановлені.

5.2. Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України у

разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають

перед банком як солідарні боржники, якщо інше не встановлено

договором поруки. Отже, якщо іншого не встановлено договором

поруки, позичальник кредиту та поручитель несуть перед банком

відповідальність за правилами, встановленими статтями 174 та 175

Цивільного кодексу України.

Що ж до гарантії, то чинне законодавство не передбачає

солідарної відповідальності боржника і гаранта. Відповідно до

статті 191 Цивільного кодексу України гарант зобов'язується перед

банком, що надав кредит іншій особі, відповідати за виконання нею

свого зобов'язання за кредитним договором.

Отже гарант несе субсідіарну відповідальність, і тому банк

має право вимагати від гаранта сплати основної заборгованості

позичальника та сум процентної ставки за наданий кредит тільки у

випадку відсутності у боржника грошових коштів, необхідних для

належного виконання зобов'язання.

( Підпункт 5.2 із змінами, внесеними згідно з Рекомендаціями

Президії Вищого господарського суду N 04-5/1429 ( v1429600-03 )

від 18.11.2003 )

5.3. Згідно зі статтею 194 Цивільного кодексу України

порука або гарантія припиняється з припиненням забезпеченого ними

зобов'язання, зокрема, виконання зобов'язання позичальником

(стаття 216 Цивільного кодексу України).

Порука чи гарантія також припиняється, якщо банк протягом

трьох місяців з дня настання строку зобов'язання позичальником

кредиту не пред'явить позову до поручителя або гаранта. Цей строк

не може бути змінений угодою сторін або відновлений господарським

судом.

У випадку, коли в кредитному договорі строк виконання

позичальником зобов'язання про повернення банку кредиту не

зазначений, або визначений моментом вимоги банку, то при

відсутності іншої угоди відповідальність поручителя (гаранта)

припиняється після закінчення одного року з дня укладення договору

поруки чи гарантії (частина друга статті 194 Цивільного кодексу

України). ( Абзац третій підпункту 5.3 пункту 5 із змінами,

внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду

N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )

5.4.Якщо структурна одиниця одержала від юридичної особи, до

складу якої вона входить, належним чином оформлені повноваження на

укладання від її імені договорів гарантії або поруки, то та

обставина, що в тексті договору відсутні посилання на те, що такий

договір укладений від імені юридичної особи за наданими

повноваженнями само по собі не може бути підставою для визнання

договору недійсним. У таких випадках слід вважати, що договір

укладений від імені юридичної особи. ( Роз'яснення доповнено

пунктом 5.4 згідно з Роз'ясненням Вищого Арбітражного Суду

України N 02-5/220 ( v_220800-95 ) від 30.03.95 )

6. При вирішенні спорів, пов'язаних з вимогами банків про

стягнення зі страховика неповернутих позичальником кредиту та

процентної ставки за наданий кредит, слід мати на увазі таке.

6.1. Відповідно до статті 370 Цивільного кодексу України

( 1540-06 ), частини третьої статті 3 та статті 16 Закону України

"Про страхування" ( 85/96-ВР ), укладаючи договір страхування,

страхувальник має право за згодою застрахованої особи передбачити

в договорі умову про виплату страхової суми іншій особі, зокрема,

банку, від якого він одержав кредит. Отже, крім необхідності

перевірки відповідності умов договору чинному законодавству,

господарський суд повинен з'ясувати, чи є в договорі умова про

виплату страхової суми банку, що надав кредит. При відсутності

цієї умови у банку немає правових підстав вимагати від страховика

сплати суми неповернутого позичальником кредиту та процентів,

навіть й у тому випадку, якщо між страховиком і страхувальником

укладений договір страхування несвоєчасної виплати кредиту.

Надаючи кредит з умовою його страхування, банк має перевірити

наявність в договорі обов'язку страховика у разі настання

страхового випадку виплатити страхову суму банку. ( Підпункт 6.1

із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого Арбітражного

Суду N 02-5/445 ( v_445800-97 ) від 18.11.97, Роз'ясненням Вищого

господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )

6.2. Підстави, за якими страховик має право відмовити у

виплаті страхових сум, передбачені у статті 26 Закону України

"Про страхування" ( 85/96-ВР ). Викладений у цій статті перелік

таких підстав не є вичерпним, оскільки договором можуть бути

передбачені й інші підстави відмови у виплаті страхових сум, якщо

це не суперечить законодавству України. ( Підпункт 6.2 із

змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого Арбітражного Суду

N 02-5/445 ( v_445800-97 ) від 18.11.97, Роз'ясненням Вищого

господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )

6.3. Відповідно до частини другої статті 18 Закону України

"Про страхування" ( 85/96-ВР ) факт укладення договору

страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом,

сертифікатом), що є формою договору страхування. Чинне

законодавство не позбавляє сторони цього договору права укласти

його і в іншій письмовій формі відповідно до вимог статті 44

Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) та статті 16 Закону

України "Про страхування", і отже, в господарського суду немає

правових підстав для визнання договору страхування неукладеним

лише через відсутність поліса чи сертифіката, який посвідчує

договір. ( Абзац перший підпункту 6.3 в редакції Роз'яснення

Вищого Арбітражного Суду N 02-5/445 ( v_445800-97 ) від 18.11.97 )

Договір страхування, як передбачено частиною третьою цієї ж

статті Закону України "Про страхування", набуває чинності з

моменту внесення страхового платежу, якщо інше не передбачено

умовами страхування. Зокрема, згідно зі статтею 6 згаданого Закону

загальні умови і порядок проведення добровільного страхування

визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком

самостійно. ( Абзац другий підпункту 6.3 в редакції Роз'яснення

Вищого Арбітражного Суду N 02-5/445 ( v_445800-97 ) від 18.11.97 )

Якщо між страховиком і страхувальником укладений договір

страхування, то подальше посилання останнього на те, що він не був

ознайомлений з цими правилами, як правило, не повинні прийматися

до уваги.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального Кодексу

України ( 1798-12 ) позивач (банк) повинен довести, що його вимоги

щодо стягнення страхової суми з страховика грунтуються на договорі

страхування, який набрав чинності.

( Підпункт 6.3 пункту 6 із змінами, внесеними згідно з

Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 )

від 31.05.2002 )

6.4. Страховик має відповідати за договором страхування

тільки у випадку відсутності на рахунку позичальника кредиту

достатніх коштів для виконання його зобов'язання за кредитним

договором. Цю обставину господарський суд з'ясовує при вирішенні

спору.

7. Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань

позичальника перед кредитором (банком) є неустойка (пеня).

Процентна ставка є плата за наданий кредит, а не неустойка. Таким

чином, у разі невиконання позичальником зобов'язання про

повернення сум кредиту та процентної ставки у визначений

договором строк до нього може бути застосована майнова

відповідальність згідно із Законом України "Про відповідальність

за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ), за

умови, що відповідним договором встановлено конкретний розмір

такої відповідальності у вигляді пені. ( Абзац перший пункту 7 із

змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого Арбітражного Суду

N 02-5/445 ( v_445800-97 ) від 18.11.97 )

Що ж до відповідальності поручителя або гаранта у вигляді

сплати банку пені за прострочку платежу позичальником, то при

вирішенні цього питання слід виходити з такого.

Відповідно до частини другої статті 192 Цивільного кодексу

України ( 1540-06 ) поручитель відповідає в такому ж обсязі, як і

боржник, зокрема, за сплату неустойки, якщо інше не встановлено

договором поруки. Ця норма законодавства не поширюється на

гарантію. У зв'язку з цим, якщо в договорі між банком та гарантом

відсутня умова про відповідальність гаранта у вигляді сплати пені

за прострочку платежу позичальником, у господарського суду нема

правових підстав для покладання цієї відповідальності на гаранта.

Оскільки проценти за наданий кредит, у тому числі у підвищеному

розмірі, за своїм характером є платою, а не неустойкою, то до

позовів про стягнення цих процентів застосовується загальний, а не

скорочений строк позовної давності. ( Абзац третій пункту 7 із

змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського

суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )

8. Виконання зобов'язання за кредитним договором може

забезпечуватися також заставою (стаття 178 Цивільного кодексу

України ( 1540-06 ) та стаття 3 Закону України "Про заставу"

( 2654-12 ).

8.1. Відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу" в

редакції Закону України від 25 лютого 1994 року "Про внесення змін

і доповнень до Закону України "Про заставу" ( 4035-12 ) державне

підприємство, за яким майно закріплено на праві повного

господарського відання, самостійно здійснює заставу цього майна,

за винятком цілісного майнового комплексу підприємства, його

структурних підрозділів, будівель і споруд, застава яких

здійснюється з дозволу та на умовах, погоджених з органом,

уповноваженим управляти відповідним державним майном. Стаття 4

Закону "Про заставу" містить ще ряд обмежень щодо застави

державного майна. Для господарюючих суб'єктів інших форм власності

чинне законодавство таких обмежень не передбачає.

Якщо при вирішенні спору, пов'язаного з виконанням умов

договору щодо предмету застави, буде встановлено, що належне

позичальникові кредиту державне майно передано в заставу з

порушенням вимог Закону, то за таких обставин слід застосовувати

статтю 48 Цивільного кодексу України.

8.2. Укладаючи кредитний договір, сторони не позбавлені права

в цьому ж договорі передбачити умови щодо забезпечення

зобов'язання боржника заставою. Однак при цьому слід мати на

увазі, що у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно,

транспортні засоби, космічні об'єкти, договір застави повинен бути

нотаріально посвідчений. Недотримання вимог щодо форми договору

застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою

недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством

(статті 13, 14 Закону України "Про заставу", стаття 48 Цивільного

кодексу України). Отже, якщо умови щодо застави нерухомого майна,

транспортних засобів, космічних об'єктів передбачені у кредитному

договорі, то цей договір має бути нотаріально посвідчений. У

протилежному випадку умови договору щодо застави слід визнавати

недійсними. ( Підпункт 8.2 пункту 8 із змінами, внесеними згідно з

Роз'ясненням Вищого арбітражного суду N 02-5/467 ( v_467800-01 )

від 18.04.2001 )

8.3. Банк має право вимагати задоволення своїх вимог за

рахунок заставленого майна, включаючи проценти за наданий кредит,

відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, а у

випадках, передбачених договором, також неустойку. Крім того, за

рахунок заставленого майна відшкодовуються витрати банку по

утриманню цього майна та інші витрати, пов'язані зі здійсненням

забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором

застави (стаття 19 Закону "Про заставу").

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється банком

відповідно до статті 20 цього Закону, а щодо майна селянського

(фермерського) господарства - відповідно до пункту 4 статті 25

Закону України "Про селянське (фермерське) господарство"

( 2009-12 ).

8.4. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на

предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання

зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо

інше не передбачено договором. Таким чином, відповідно до

статті 76 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної

давності для позову банку про звернення стягнення на предмет

застави починається з наступного дня після настання строку

виконання зобов'язання щодо повернення кредиту.

Згідно зі статтею 20 Закону "Про заставу" при припиненні

(реорганізації, ліквідації) юридичної особи-заставодавця

заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене

майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання,

забезпеченого заставою. Отже за таких обставин перебіг строку

позовної давності починається з дня, коли банк дізнався або

повинен був дізнатися про наявність зазначених обставин.

( Пункт 9 виключено на підставі Роз'яснення Вищого

господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )

9. У разі виявлення у діяльності працівників банку або

позичальників кредитів порушення законності, що містять ознаки

дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарському суду

необхідно надсилати про ці факти повідомлення органам внутрішніх

справ чи прокуратури (частина четверта статті 90 Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ). ( Пункт 9 із змінами,

внесеними згідно з Рекомендаціями Президії Вищого господарського

суду N 04-5/1429 ( v1429600-03 ) від 18.11.2003 )

[Andry]

НАЦIОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ЛИСТ

вiд 02.06.2000 р. N 28-110/1941-3601

Виходячи з наведеного, iндивiдуальну лiцензiю на використання iноземної валюти як застави на територiї України може отримати будь-яка сторона цiєї операцiї, у зв'язку з чим санкцiї за проведення вказаної операцiї без належної лiцензiї можуть бути застосованi до обох сторiн.

во, как не крути, заемщик в дупе.

если не докажет что платить проценты в валюте незаконно, то будет продолжать платить в валюте.

если докажет, что платить в валюте незаконно, то тут же получит штраф с конфискацией.

[Judge]

во, как не крути, заемщик в дупе.

если не докажет что платить проценты в валюте незаконно, то будет продолжать платить в валюте.

если докажет, что платить в валюте незаконно, то тут же получит штраф с конфискацией.

помимо штрафа с конфискацией еще и недействительный кредитный договор с реституцией по 1$=4,6 грн.

я обращался в УМВД Одесской области с просьбой привлечь меня к админ. ответственности, перенаправили на участкового, который отобрал обьяснение и с тех пор ни привета ни ответа, а тем более какого то штрафа, но на ухо во время того как объяснение отбирал, сказал страаааашно с банками тягаться ...

[Andry]

и еще меня мучает вопрос.

все мы знаем какие банка - АКУЛЫ. им всё-равно кто мы - кидалы, которые хотели развести банк, честные, но уволенные заемщики, больные пенсионеры. Даже если банк не голодный он всё-равно откусит и палец, и руку, и всего тебя сьест.

Так вот. Если банк такой "хороший", облажился лицензиями и дозволами, решениями судов и разьяснениями НБУ, банку и заемщику можно платить проценты в валюте. На сколько я понимаю, плата процентов - это плата за услугу банка.

ТАК ПОЧЕМУ БАНК НЕ СТАВИТ ЦЕНУ В ДОЛАРАХ НА ДРУГИЕ СВОИ УСЛУГИ, ЕСЛИ У НЕГО ЕСТЬ НА ЭТО ПОЛНОЕ ЗАКОННОЕ ПРАВО???

[Judge]

Интересный момент. Даже не смотря на то, что Постанова втратила чинність давайте посмотрим на ситуацию не со стороны 80й УК, а со стороны 162 КУоАП, так как диспозиции данных статей фактически идентичны, с единственной разницей, что в 80й УК присутствовало описание момента, с которого наступала уголовная ответственность, а именно "вчинення протягом року після накладення адміністративного стягнення за такі ж порушення, а також вчинення цих дій у значних розмірах".

В общем, это Постанова ПВС № 5 от 18.04.1997 г. Про практику застосування судами законодавства щодо порушення правил про валютні операції.

Обратите внимание пожалуйста на п. 3 данного постановления:

Разом з тим одержання валютними цінностями процентів за договором позики слід вважати їх використанням як засобу платежу за надану послугу, що тягне відповідальність за ст. 80 КК за наявності передбачених нею підстав.

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 18 квітня 1997 року N 5 

Про практику застосування судами законодавства щодо порушення правил про валютні операції

Постанова втратила чинність

(згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України

 від 28 березня 2008 року N 4)

Обговоривши матеріали узагальнення судової практики в справах про порушення правил про валютні операції, Пленум зазначає, що суди в основному вірно застосовують чинне законодавство. Однак мають місце окремі розбіжності у визначенні змісту поняття валютних операцій, за порушення правил проведення яких передбачено відповідальність, неправильне розуміння адміністративної преюдиції, неоднаковий підхід до визначення долі предметів незаконних валютних операцій тощо.

З метою забезпечення однакового підходу судів до застосування законодавства про порушення правил про валютні операції та у зв'язку з питаннями, які виникають при судовому розгляді справ цієї категорії, Пленум Верховного Суду України постановляє:

1. Звернути увагу судів на те, що перелік валютних цінностей, наведений у ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет), є вичерпним і поширювальному тлумаченню не підлягає. Цим Декретом до валютних цінностей віднесені:

а) валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

б) платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;

в) іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

г) платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або монетарних металах;

д) монетарні метали - золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів і брухту цих металів.

До ювелірних і побутових виробів із цих металів слід відносити такі, що виготовлені як промисловим, так і побутовим способом. Виходячи зі змісту п. 1 ст. 1 Декрету, до валютних цінностей належать також напівфабрикати ювелірних, промислових і побутових виробів, деталі до них, виробничі відходи монетарних металів.

2. Судам слід мати на увазі, що згідно з п. 4 ст. 5 Декрету та постановою Правління Національного банку України від 27 вересня 1995 р. N 243 "Про затвердження порядку надання ліцензій Національного банку України на право здійснення комерційними банками операцій з валютними цінностями" генеральна й індивідуальна ліцензії надаються лише на операції з іноземною валютою та золотом, а також із металами іридієво-платинової групи. Індивідуальні ліцензії мають цільовий характер і надаються на вчинення разової валютної операції.

3. Відповідно до диспозиції ст. 80 КК об'єктивна сторона передбаченого нею злочину виражається в одній із п'яти операцій, вчинених без відповідного дозволу (ліцензії): скуповуванні, продажу, обміні, використанні валютних цінностей як засобу платежу та використанні їх як застави.

Під скуповуванням слід розуміти дії, пов'язані з одноразовим чи багаторазовим оплатним придбанням валютних цінностей у власність.

Продаж валютних цінностей - це їх оплатне відчуження іншим особам.

Обміном є операція, в процесі якої сторони передають одні валютні цінності взамін на інші.

Використання валютних цінностей як засобу платежу - це розрахунок ними за товари, послуги, об'єкти права інтелектуальної власності тощо.

Використання валютних цінностей як застави полягає в їх передачі та прийнятті в рахунок забезпечення зобов'язань.

Наведений перелік незаконних валютних операцій є вичерпним, а тому інші операції з валютними цінностями, не зазначені в диспозиції ст. 80 КК (розмін, позика, дарування, передача за заповітом чи отримання у спадщину тощо), не містять складу злочину, передбаченого цією статтею.

Разом з тим одержання валютними цінностями процентів за договором позики слід вважати їх використанням як засобу платежу за надану послугу, що тягне відповідальність за ст. 80 КК за наявності передбачених нею підстав.

4. За змістом ст. 5 Декрету ліцензії на право вчинення операцій з валютними цінностями видаються лише юридичним особам. У зв'язку з цим операції, під час яких валютні цінності скуповуються, продаються, обмінюються чи використовуються як засіб платежу або як застава, вчинені безпосередньо між фізичними особами, є незаконними.

Операції з валютними цінностями, вчинені фізичними особами через посередництво юридичної особи, яка має відповідну ліцензію, складу злочину не містять.

5. Порушення правил про валютні операції слід вважати закінченим злочином з моменту здійснення відповідної незаконної угоди щодо валютних цінностей, у процесі якої відбулася їх повна чи часткова передача іншій особі.

Дії, спрямовані на укладення такої угоди (наприклад, спроба продати, купити, обміняти валютні цінності або використати їх як засіб платежу чи як заставу) слід розцінювати як замах на порушення правил про валютні операції і кваліфікувати за статтями 17, 80 КК.

6. Звернути увагу судів на те, що при розгляді справ, у яких дії винного кваліфіковано за ч. 1 ст. 80 КК за ознакою порушення правил про валютні операції, вчиненого протягом року після накладення адміністративного стягнення за такі ж дії, необхідно перевіряти обгрунтованість притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

7. Роз'яснити, що за змістом закону порушення правил про валютні операції, вчинене у незначних розмірах особою, раніше судимою за ст. 80 КК, саме по собі не містить складу злочину і тягне адміністративну відповідальність за ст. 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Це стосується й тих випадків, коли раніше особа була засуджена за ч. 1 ст. 80 КК за повторне адміністративне правопорушення.

Разом з тим за ч. 2 ст. 80 КК можуть бути кваліфіковані дії особи, яка, будучи судимою за ст. 80 КК, вчинила порушення правил про валютні операції в незначних розмірах, зазнала за це адміністративної відповідальності і протягом року вчинила таке саме порушення.

В інших випадках за ч. 2 ст. 80 КК кваліфікуються дії осіб, які мають незняту й непогашену судимість за ст. 80 КК і знову вчинили порушення правил про валютні операції у значному або великому розмірі, в тому числі організованою групою.

8. При кваліфікації порушення правил про валютні операції за ознаками значного або великого розміру судам належить керуватися приміткою до ст. 80 КК і виходити з мінімального розміру заробітної плати, встановленого законодавством України на день вчинення цього порушення.

При цьому вартість іноземної валюти і платіжних документів у іноземній валюті визначається за офіційним курсом Національного банку України, а вартість монетарних металів - за встановленими Міністерством фінансів за погодженням з Національним банком України закупівельними цінами на дорогоцінні метали, які існували на день вчинення незаконної валютної операції.

9. За змістом закону не об'єднані єдиним умислом незаконні валютні операції, вартість предмета кожної з яких не перевищує 20 (100) мінімальних розмірів заробітної плати, не можуть кваліфікуватися як порушення правил про валютні операції у значному (великому) розмірі навіть якщо їх загальна сума перевищує ці розміри. Не об'єднані єдиним умислом порушення правил про валютні операції, одне з яких вчинене у значному, а інше - у великому розмірі, належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, тобто за частинами 1 і 2 ст. 80 КК.

Якщо ж при вчиненні декількох порушень правил про валютні операції у незначному чи значному розмірах умисел винного був спрямований на вчинення такого порушення у значному чи великому розмірі, дії винного слід кваліфікувати, залежно від встановленого, за ч. 1 чи ч. 2 ст. 80 КК. 

10. Дії особи, яка отримала валютні цінності шляхом обману чи зловживання довір'ям, удаючи, що має відповідну ліцензію на вчинення певних операцій з валютними цінностями (для організації туристичних подорожей, виїзду на роботу за кордон, навчання на курсах, придбання товарів тощо), належить кваліфікувати за ст. 143 чи ст. 83 КК.

Особа, яка в такому випадку передала валютні цінності, вважаючи, що вони є законним засобом платежу або застави, не повинна нести відповідальність за ст. 80 КК.

11. Використання валютних цінностей як засобу платежу при придбанні або збуті майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, а також предметів чи речовин, які не перебувають у вільному обігу або обіг яких заборонено (зброя, наркотичні засоби, радіоактивні речовини, фальшиві гроші, порнографічні предмети), утворює за наявності підстав сукупність злочинів, передбачених ст. 80 і, відповідно, статтями 213, 222, 228-2, 229-1, 79, 211 КК.

12. Оскільки індивідуальні ліцензії мають цільовий характер і надаються на вчинення разової валютної операції на необхідний для цього період, слід мати на увазі, що відповідно до п. 4 ст. 5 Декрету вчинення іншої операції з валютними цінностями або в більшому розмірі, ніж передбачено ліцензією є порушенням правил про валютні операції і за наявності підстав тягне відповідальність за ст. 80 КК.

Дії працівників комерційних банків та пунктів обміну валют, які, використовуючи надану цим установам ліцензію, вчиняють валютні операції з особистими валютними цінностями, належить кваліфікувати як порушення правил про валютні операції, а за наявності підстав - і як зловживання посадовим становищем, посадовий підлог тощо.

13. За змістом п. 5 ст. 5 Декрету одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії. У зв'язку з цим у разі притягнення особи до кримінальної відповідальності за наявності відповідної ліцензії судам необхідно перевіряти умови останньої.

14. При розгляді справ про порушення правил про валютні операції судам належить додержувати вимог закону щодо індивідуалізації покарання, звертаючи при цьому особливу увагу на ступінь суспільної небезпечності злочину, який визначається обставинами його вчинення (мотив, спосіб вчинення, тяжкість наслідків, що настали, роль винного при співучасті) та даними, які характеризують особу підсудного (наявність або відсутність судимості, поведінка в побуті, ставлення до навчання тощо).

15. Оскільки додаткове покарання у вигляді конфіскації майна передбачено санкцією ч. 2 ст. 80 КК як обов'язкове, його незастосування можливе лише у виняткових випадках, за наявності підстав, зазначених у ст. 44 КК.

Що ж стосується конфіскації валютних цінностей, яка передбачена як обов'язкова санкціями частин 1 і 2 ст. 80 КК, то вона не є видом додаткового покарання, у зв'язку з чим особа не може бути звільнена від неї навіть за наявності підстав, передбачених ст. 44 КК.

16. За змістом ст. 80 КК конфіскація валютних цінностей стосується лише тих предметів незаконних валютних операцій, які визнані в установленому порядку предметами злочину та приєднані до справи як речові докази.

Інші валютні цінності, виявлені у винної особи, можуть бути конфісковані лише на загальних підставах.

17. Роз'яснити судам, що інші предмети незаконних валютних операцій, які не є валютними цінностями, але визнані речовими доказами, можуть бути конфісковані на загальних підставах лише в разі застосування додаткового покарання - конфіскації майна.

 

 

Голова Верховного Суду України

В. Ф. Бойко

Секретар Пленуму,

суддя Верховного Суду України

М. П. Селіванов

И есть еще интересное письмо по поводу этого постановления.

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 19.05.2000 р. N 1-4/201

Першому заступнику Голови Правління Національного банку України

п. Шаповалову А. В. 

Шановний Анатолію Васильовичу!

У Верховному Суді України розглянуто Вашого листа щодо застосування окремих положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 квітня 1997 року N 5 "Про практику застосування судами законодавства щодо порушення правил про валютні операції".

Зазначена постанова передбачала за мету забезпечити однаковий підхід судів до застосування законодавства про порушення правил про валютні операції і, зокрема, кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 80 КК України та адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 162 КпАП України.

Даючи судам відповідні роз'яснення, Пленум Верховного Суду України виходив з того, що згідно з диспозиціями ст. ст. 80 КК України та 162 КпАП України відповідальність за порушення правил про валютні операції настає в разі вчинення їх без відповідного дозволу-ліцензії у п'яти формах: скуповуванні; продажу; обміні; використанні в якості засобу платежу; використанні в якості застави.

У відповідності з п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів під терміном "валютні операції" слід, зокрема, розуміти операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, здійснюваних між резидентами у валюті України.

Саме цей вид операцій, пов'язаний з переходом права власності на валюту, передбачений диспозиціями ст. 80 КК України та ст. 162 КпАП України.

А, оскільки, перехід права власності на валюту України в процесі операцій між фізичними особами (резидентами) не входить у це поняття, - не може наступати і кримінальна та адміністративна відповідальність фізичних осіб, як суб'єктів злочину і адміністративного правопорушення.

Саме тому судова практика і Пленум Верховного Суду України розглядають предметом злочину і адміністративного правопорушення лише іноземну валюту, відповідні монетарні метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах. Отже, валюта України, яка використовується фізичними особами (резидентами) у п'яти зазначених формах операцій, не є предметом злочину, передбаченого ст. 80 КК України чи правопорушення, передбаченого ст. 162 КпАП України.

Ось чому у постанові Пленуму міститься роз'яснення, що на операції купівлі-продажу, обміну, застави, предметом яких виступає іноземна валюта, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах, та відповідні монетарні метали - ліцензія видається лише юридичним особам.

Це випливає з представленої Національним банком України копії постанови Правління Національного банку України від 27 вересня 1995 р. N 243, на яку міститься посилання у нашій постанові.

Варто зауважити, що в процесі підготовки і опрацювання проекту постанови Пленуму Верховний Суд України контактував з відповідальними працівниками Національного банку і одержав відповідні зауваження, які були враховані Пленумом (копія додається).

Крім того, Положення про порядок видачі банкам ліцензії на здійснення банківських операцій, на яке міститься посилання у Вашому листі, затверджене після прийняття Пленумом постанови - 6 травня 1998 року.

Оскільки Декретом Кабінету Міністрів передбачено застосування Національним банком України відповідних санкцій за порушення вимог п. 4 ст. 5 Декрету стосовно здійснення валютних операцій з використанням валюти України, - згадана постанова не поширюється на застосування таких санкцій і не звільняє відповідні комерційні банки від одержання індивідуальної ліцензії НБУ і від відповідальності за порушення вимог Декрету.

З повагою,

 

Заступник Голови

Верховного Суду України 

 

В. Т. Маляренко 

[у.zaporozhskiy]

Оплатой процентов с какого периода: до сентября 2009 года, или после сентября 2009 года (после обновления генеральных лицензий)?

До сентября 2009.

О! И у меня дежа вю!

Рассказываю: подал иск к банку о недействительности кд, основания - нельзя платить % в долларах.

Возражения банка: "... на основании пункта В Декрета банк имеет право кредитовать в валюте..."

Смеюсь.

Пишу в отзыве на возражение: "очень хорошо, я не против. Но я не имею права платить % в долларах, см. пункт Г Декрета".

Это все подаю письменно через канцелярию и в заседании на микрофон вербально, под разными углами. Банк пробует прочитать лекцию о двояком смысле денег и т.п., у него не очень получается...

Результат: отказать за ... недоказанностью.

Полного решения еще не видел, не дали даже "урезанного", сроки на апелляцию истекают (не дают до последнего). Буду восстанавливать сроки и апеллировать.

P.S. Так вот ты какой, северный олень!...

В решении будет указано, что банк имеет право выдавать валюту, если судья изволит, то сошлется на п. 1.5 Постановления НБУ № 483

Подскажите пожалуйста как и в какие сроки подавать в апелляцию и сколько платить мито и ИТЗ и на какие счета ?Зарание спасибо.

смотря по какому делу.

Если имущественны ИТЗ 120, пошлина 1 % от цены иска.

не менее, чем 51 грн. и не более 1700

Если неимущественный, то 37 ИТЗ

пошлина 8,50

Кстати, когда вступает Закон о госпошлине?

1 ноября

[kapitoha_ku]

До сентября 2009.

В решении будет указано, что банк имеет право выдавать валюту, если судья изволит, то сошлется на п. 1.5 Постановления НБУ № 483

смотря по какому делу.

Если имущественны ИТЗ 120, пошлина 1 % от цены иска.

не менее, чем 51 грн. и не более 1700

Если неимущественный, то 37 ИТЗ

пошлина 8,50

Кстати, когда вступает Закон о госпошлине?

1 ноября

Тоесть по сукти как и в суд районный?Но как я понимаю на другие рассчётные счета,или они одинаковые?

[у.zaporozhskiy]

Тоесть по сукти как и в суд районный?Но как я понимаю на другие рассчётные счета,или они одинаковые?

Счета другие.

по ИТЗ да, а по пошлене 50 % от того, что платилось в первую инстанцию/

[kapitoha_ku]

Счета другие.

по ИТЗ да, а по пошлене 50 % от того, что платилось в первую инстанцию/

Спасибо за ответ. Будем бодаться дальше.

"Пока у руского солдата

есть спички,сало,самогон-

сосите х_й солдаты нато,

дрожжи от страха пентагон!!!"