Определение ВССУГУД об отказе Приватбанку во взыскании стоимости услуг на правовую помощь и суммы с поручителя

[ANTIRAID]

У х в а л а

іменем україни

11 травня 2012 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., Євграфової Є.П., Журавель В.І.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 1 лютого 2012 року

в с т а н о в и л а:

У липні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_5 суму заборгованості за договором від 24 квітня 2006 року у розмірі 23552, 10 грн., судові витрати та 1950 грн. за надання послуг та витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката та інших фахівців права, стягнути із ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» - солідарно100 грн.

Посилалося на те, що 24 квітня 2006 року між банком та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір. Згідно умов кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 3741, 40 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25, 08 % на рік у сумі залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24 квітня 2008 року. Зобов'язання відповідача за вказаним кредитним договором забезпечено договором поруки від 29 листопада 2006 року, укладеним з поручителем ОСОБА_4

Відповідач взятих на себе зобов'язань не виконує, а тому станом на 25 квітня 2011 року має заборгованість в сумі 23552 грн. 10 коп.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2011 року залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 1 лютого 2012 року позов задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 3441 грн. 24 коп., нараховані проценти за користування кредитом в сумі 10816 грн. 24 коп., штраф в сумі 500 грн. фіксована складова, штраф в сумі 1097 грн. 72 коп. процентна складова, судовий збір в сумі 235 грн. 52 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього 16210 грн. 72 коп. В задоволенні позовних вимог про стягнення 100 грн. та стягнення 1950 грн. за надання юридичних послуг та витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги відмовлено.

У касаційній скарзі представник ПАТ КБ «Приватбанк» - Шуліка А.В. порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дослідивши докази в справі й давши їм належну оцінку, а також врахувавши обставини справи, дійшов вірного висновку та обґрунтовано виходив із законності, доведеності позову та передбачених ст. ст. 526, 546, 549, 611, 626, 1054 ЦК України підстав для стягнення заборгованості.

Із матеріалів справи встановлено, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 1 лютого 2012 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О.І. Євтушенко Є.П. Євграфова В.І. Журавель

http://reyestr.court.gov.ua/Review/24411199

[ANTIRAID]

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-/1690/513/2012

Головуючий по 1-й інстанції Андрієнко Г.В.

Суддя-доповідач: Корнієнко В. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 року

м.Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Корнієнка В.І.,

Суддів: Гальонкіна С.А., Абрамова П.С.,

При секретарі: Коротун І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2011 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2011 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»заборгованість, а саме: борг за наданим кредитом ( тіло кредиту) 3441,24 грн., нараховані проценти за користування кредитом 10816,24 грн., штраф 500 грн. фіксована складова, 1097,72 грн. штраф процентна складова, судовий збір 235,52 грн., 120 грн. витрат на ІТЗ, а всього 16210,72 грн.

У задоволенні вимог про стягнення 100 грн. відмовлено.

У задоволенні вимог щодо стягнення 1950,00 грн. за надання юридичних послуг та витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката та інших фахівців права відмовлено.

З рішенням суду не погодився позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» та подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апелянт вважає рішення суду таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказуючи на необґрунтованість та безпідставність зменшення розміру заборгованості по процентам та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення, за наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, та підтверджується матеріалами справи в їх сукупності, що 24 квітня 2006 року між позивачем та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір.

Згідно умов кредитного договору відповідач отримала кредит у розмірі 3741,40 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24 квітня 2008 року.

Належність виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_4 забезпечена договором поруки від 29 листопад 2006 року, укладеним з поручителем ОСОБА_2

Також судом встановлено, що відповідач взятих на себе зобов'язань не виконує, внаслідок чого станом на 25 квітня 2011 року утворилася заборгованість -23552,10 грн., яка складається з наступного:

- 3441,24 грн. -заборгованістю за кредитом;

- 18513,14 грн. -заборгованість по процентам за користуванням кредитом.

та штрафом:

- 500,00 грн. -фіксована частина;

- 1097,72 грн. -процентна складова.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що станом на 30 листопада 2011 року змінилася заборгованість по процентах, внаслідок чого вона складає -10816,24 грн.

З урахуванням викладеного, керуючись нормами ст.ст. 526, 546, 549, 611, 626, 1054 ЦК України, районний суд дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення з відповідача ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором.

Окрім того, встановивши, що згідно договору поруки № 214526 від 01 лютого 2010 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_2 визначено розмір відповідальності поручителя перед кредитором в сумі 100,00 грн. проте за його умовами незрозуміло з якої суми слід відраховувати її, а позивачем не надано розрахунку та обгрунтування задоволення позовних вимог в цій частині, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні стягнення 100 грн.

З тих підстав, що у розгляді справи не брав участь адвокат, а заявлені позивачем вимоги про відшкодування витрат, пов'язаних з отриманням юридичної допомоги значно завищені та не підтверджені належними доказами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні з відповідачів 1950 грн.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не підтверджують належними доказами їх неправомірність. Доводи ПАТ КБ «ПриватБанк»щодо безпідставного зменшення розміру пені не заслуговують на увагу, оскільки позивачем самим надано розрахунок ( а.с. 40-41) у якому вказано заборгованість за процентами в сумі 10816,24 грн. Вказаний розрахунок не викликає сумнівів його достовірності, а тому правомірно взятий судом першої інстанції як належний доказ у справі.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їх належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2011 року судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»-відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ В.І. Корнієнко

Судді: /підпис/ С.А. Гальонкін /підпис/ П.С. Абрамов

КОПІЯ ВІРНО: Суддя апеляційного суду

Полтавської області _________ В.І. Корнієнко

Головуючий: В. І. Корнієнко

Судді:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/24523356

[у.zaporozhskiy]

По взысканию затрат на правовую помощь позиция судов на 2010 года была таковой:

З огляду на ч. 2 ст. 84 ЦПК України суд першої інстанції при визначенні розміру витрат на правову допомогу мав застосувати закон, який визначає граничний розмір витрат на правову допомогу. Про те суд першої інстанції не застосував такого закону. Згідно ч. 2 прикінцевих і перехідних положень ЦПК України Частина друга статті 84 цього Кодексу набирає чинності з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначеної вимоги ЦПК України Кабінет Міністрів України Постановою від 27 квітня 2006 року № 590 затвердив «Граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави». Згідно цих граничних розмірів Компенсація у цивільних справах: 1) якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

У договорі про надання юридичних послуг не зазначено скільки годин працювало приватне підприємство «Запорізький центр спадкування і права». Як би суд першої інстанції вірно застосував закон, що підлягав застосуванню, то він знав, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги, можуть бути стягнуті лише, коли розписано погодинно скільки й що зробив виконавець послуг, надання суми за виконані послуги підтверджено квитанцією, і перевірено чи є виконавець послуг адвокатом чи іншим фахівцем в галузі права.

Така ж позиція підтверджена судовою практикою. Наприклад, Рішенням Колегії суддів Судової палати у цивільній справі Верховного Суду України від 3 вересня 2008 року, Рішенням Колегії суддів Судової палати у цивільній справі Верховного Суду України від 22 серпня 2007 року, Рішенням Колегії суддів Судової палати у цивільній справі Верховного Суду України від 21 березня 2007 року.

Отже, можна підсумувати, що для правильного застосування норм матеріального і процесуального права, суд першої інстанції мав встановити такі обставини:

1) Перевірити чи є Приватне Підприємство «Запорізький центр спадкування і права» фахівцем у галузі права, адвокатом (проте як було зазначено вище це не можливо), чи просто здійснювало представництво інтересів позивача в суді.

2) Перевірити наявність в договорі про надання юридичних послуг, який є в матеріалах справи, пункту, який мав би погодинну оплату праці виконавця послуг.

3) Перевірити наявність чеку за оплату договору про надання юридичних послуг.

4) Перевірити чи не перевищила ціна юридичних послуг за договором, граничний розмір компенсації витрат на оплату правової допомоги встановлений.

5) Перевірити чи є усі вищезазначені підстави для стягнення з відповідача компенсації понесених позивачем витрат на оплату правової допомоги.

Таким чином суд першої інстанції, не застосувавши Постанову Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», порушив норми процесуального і матеріального права, тобто не застосував закон, що підлягав застосуванню, що у свою чергу призвело до неправильного вирішення справи у частині стягнення витрат на оплату правової допомоги у розмірі 1000 грн.

постановление № 590 осталось в силе.

[vilniy]

Постанову КМУ від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» було змінено та позицію щодо витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, виключено.

наразі ці правовідносини регулюються відповідним законом http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4191-17

[mississ]

Постанову КМУ від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» було змінено та позицію щодо витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, виключено.

наразі ці правовідносини регулюються відповідним законом http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4191-17

А можно для тех, кто в танке, объяснить? Адвокат, ссылаясь на этот ЗУ, который действует с 20.02.2012, сказала, что правовая помощь не подлежит компенсации проигравшей стороной. Нашла в ЦПК, что (ч.1.ст.84) издержки на правовую помощь несут стороны и все. Если истец просит суд свои издержки на адвоката взыскать с ответчика, чем возразить? Достаточно сослаться на ЦПК и ЗУ 4191-17?

[vilniy]

ознайомтесь з матеріалами справи та порахуйте за данними журналу судових засідань скільки часу провів представник позивача у судовому засіданні; поцікавтесь у нього у судовому засіданні скільки часу він витратив на вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді та якими доказами це підтверджується.

[mississ]

ознайомтесь з матеріалами справи та порахуйте за данними журналу судових засідань скільки часу провів представник позивача у судовому засіданні; поцікавтесь у нього у судовому засіданні скільки часу він витратив на вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді та якими доказами це підтверджується.

Дякую!

[advokatalex]

По взысканию затрат на правовую помощь позиция судов на 2010 года была таковой:

З огляду на ч. 2 ст. 84 ЦПК України суд першої інстанції при визначенні розміру витрат на правову допомогу мав застосувати закон, який визначає граничний розмір витрат на правову допомогу. Про те суд першої інстанції не застосував такого закону. Згідно ч. 2 прикінцевих і перехідних положень ЦПК України Частина друга статті 84 цього Кодексу набирає чинності з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначеної вимоги ЦПК України Кабінет Міністрів України Постановою від 27 квітня 2006 року № 590 затвердив «Граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави». Згідно цих граничних розмірів Компенсація у цивільних справах: 1) якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

У договорі про надання юридичних послуг не зазначено скільки годин працювало приватне підприємство «Запорізький центр спадкування і права». Як би суд першої інстанції вірно застосував закон, що підлягав застосуванню, то він знав, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги, можуть бути стягнуті лише, коли розписано погодинно скільки й що зробив виконавець послуг, надання суми за виконані послуги підтверджено квитанцією, і перевірено чи є виконавець послуг адвокатом чи іншим фахівцем в галузі права.

Така ж позиція підтверджена судовою практикою. Наприклад, Рішенням Колегії суддів Судової палати у цивільній справі Верховного Суду України від 3 вересня 2008 року, Рішенням Колегії суддів Судової палати у цивільній справі Верховного Суду України від 22 серпня 2007 року, Рішенням Колегії суддів Судової палати у цивільній справі Верховного Суду України від 21 березня 2007 року.

Отже, можна підсумувати, що для правильного застосування норм матеріального і процесуального права, суд першої інстанції мав встановити такі обставини:

1) Перевірити чи є Приватне Підприємство «Запорізький центр спадкування і права» фахівцем у галузі права, адвокатом (проте як було зазначено вище це не можливо), чи просто здійснювало представництво інтересів позивача в суді.

2) Перевірити наявність в договорі про надання юридичних послуг, який є в матеріалах справи, пункту, який мав би погодинну оплату праці виконавця послуг.

3) Перевірити наявність чеку за оплату договору про надання юридичних послуг.

4) Перевірити чи не перевищила ціна юридичних послуг за договором, граничний розмір компенсації витрат на оплату правової допомоги встановлений.

5) Перевірити чи є усі вищезазначені підстави для стягнення з відповідача компенсації понесених позивачем витрат на оплату правової допомоги.

Таким чином суд першої інстанції, не застосувавши Постанову Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», порушив норми процесуального і матеріального права, тобто не застосував закон, що підлягав застосуванню, що у свою чергу призвело до неправильного вирішення справи у частині стягнення витрат на оплату правової допомоги у розмірі 1000 грн.

постановление № 590 осталось в силе.

Если Вы не против, я дополню список еще одним обстоятельством, с которым столкнулся:

"Стаття 56 ЦПК Украины. Особа, яка надає правову допомогу

1. Правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

2. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі."

Столкнулся с тем, что судья отказывает во взыскании затрат на адвоката, ссылаясь на эту статью и мотивируя тем, что адвокат/представитель/и т.д. не допускался в судебный процес в качестве "Особа, яка має право на надання правової допомоги".

[vilniy]

з аналізу ч.2 ст.56, 84 ЦПК України та ЗУ "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" випливає, що перелік прав особи, яка надає правову допомогу значно вужчий аніж наведено у ЗУ. Так, за змістом ч.2 ст.56 ЦПК України особа, яка надає правову допомогу має право бути присутнім у судовому засіданні, тоді як ЗУ передбачає оплату витрат за годину участі особи, яка

надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням - брала активну участь у розгляді справи по суті. Тобто особа зазначена у ч.2 ст.56 ЦПК України не має права брати участь у судовому засіданні та вчиняти окремі процесуальні дії поза ним й на неї не поширюються положення ст.84 ЦПК України. Відтак можна стверджувати, що мова у ст.84 ЦПК та ЗУ йде дещо про інших осіб, аніж зазнеачені у ч.2 ст.56 ЦПК України. На цій підставі можна оскаржити відповідну відмову суду.

[mississ]

Запутали. Ситуация: есть адвокат с лицензий, платит налоги и т.п. Он заключает договор с клиенткой и составляет для нее иск (есть квитанция на 150 грн.). Далее в суд клиентка идет с помощницей этого адвоката (по поручению). Клиентка заявляет в иске в т.ч. взыскать с ответчика 5 тыс. грн. за правовую помощь. Судья требует доказательств. На каком-то заседании появляется подтертая ксерокопия на 3 тыс. грн. Кто кому платил (адвокату или его помощнице) пока не знаю. Но сам документ выглядит как-то странно. Требуем оригинала. Далее у меня возник вопрос: а имеет ли право эта помощница-студентка право заниматься адвокатской деятельностью, оплачены ли налоги и т.п. Если допустить, что адвокат взял 3 тыс. грн., но он в суд не ходит, то как считать в этом случае издержки на правовую помощь?

[vilniy]

відповідно до змісту ЗУ критерієм визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах є тривалість участі особи, яка

надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Інші діяння особи, яка надавала правову допомогу, компенсації не підлягають.

[sova]

відповідно до змісту ЗУ критерієм визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах є тривалість участі особи, яка

надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Інші діяння особи, яка надавала правову допомогу, компенсації не підлягають.

Так же стоит обратить внимание, на ч.1 ст 56 "Правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги."

Верховный суд стоял на такой позиции, что только закон об адвокатуре позволяет предоставлять правовую помощь и соответственно получать за нее компенсацию, остальные в лес.

[vilniy]

ВСУ вже не в темі

[mississ]

ВСУ вже не в темі

Что Вы имеете ввиду?

[vilniy]

подібна позиція висловлена ВСУ у кримінальних справах у п.5 http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0008700-03

якщо є посилання на таку ж практику й у цивільних - будь ласка лінк з реєстру.

а щодо ВСУ - після створення ВСС його порадами зневажають на всіх ланках.

[mississ]

Так же стоит обратить внимание, на ч.1 ст 56 "Правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги."

Верховный суд стоял на такой позиции, что только закон об адвокатуре позволяет предоставлять правовую помощь и соответственно получать за нее компенсацию, остальные в лес.

Я вірно Вас зрозуміла, що до лісу мають іти всі, хто не підпадає під

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

24.10.2003 N 8

Про застосування законодавства, яке забезпечує

право на захист у кримінальному судочинстві

5. Повноваження захисника на участь у справі повинні бути

підтверджені:

а) адвоката, який є членом адвокатського об'єднання, -

свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю та ордером

адвокатського об'єднання про наявність угоди чи доручення на

участь у справі;

б) адвоката, який не є членом адвокатського об'єднання, -

свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю та угодою

чи дорученням на участь у справі;

в) інших фахівців у галузі права, які за законом мають право

на надання правової допомоги особисто або за дорученням юридичної

особи, - документами, визначеними спеціальним законом, яким цим

особам надано право брати участь у кримінальному судочинстві як

захисникам, а також угодою або дорученням юридичної особи;

г) близьких родичів, опікунів або піклувальників -

документами, які підтверджують родинні зв'язки або те, що вони є

опікунами, піклувальниками, та заявою обвинуваченого, підсудного,

засудженого, виправданого про допуск цих осіб до участі у справі

як захисників.

При вирішенні питання про наявність у фахівців у галузі права

повноважень на здійснення захисту в кримінальній справі належить

також з'ясовувати, яким саме законом їм надано право брати участь

у кримінальному судочинстві як захисникам. Визнати правильною

практику тих судів, які за відсутності спеціального закону не

допускають таких фахівців до здійснення захисту в кримінальних

справах.

Відповідно до ч.2 ст. 47 КПК ( 1001-05 ) на запрошення

підозрюваного, обвинуваченого, підсудного чи за їх згодою до

участі у справі може бути допущено кількох захисників.

[mississ]

Спасибо всем за помощь! Сегодня суд вынес решение, в т.ч. о компенсации только 150 грн. на правовую помощь. Все желания стороны о компенсации 5 тыс. грн. остались без удовлетворения.

[vilniy]

будь ласка, радий за Вас!

[у.zaporozhskiy]

Постанову КМУ від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» було змінено та позицію щодо витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, виключено.

наразі ці правовідносини регулюються відповідним законом http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4191-17

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP060590.html

Все равно он действует

и необходимые документы указанные в позиции выше должны предоставляться для взыскания затрат на правовую помощь.

Позицию с Постановления КМУ перенесли в ст. 1 ЗУ

Стаття 1. Розмір компенсації витрат на правову допомогу у

цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні,

на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в

адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може

перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної

заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка

надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення

окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час

ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у

відповідному судовому рішенні.

[vilniy]

вимушений з вами не погодитись, оскільки на відміну від позиції яка вилучена з Потанови КМУ (оплата за годину невідомо якої роботи), положення ст.1 ЗУ надають право компенсувати витрати на конкретні види правової допомоги - тривалість яких фактично підтверджується матеріалами справи.

За великим рахунком попередня редакція Постанови КМУ ніби поширювала свою дію й на перелічені способи надання такої допомоги, однак мала дуже невдалу конструкцію, оскільки теоретично дозволяла компесувати витрати на правову допомогу, якщо вона взагалі не була пов'язана з участю такої особи у процесі (надання консультацій, складання процесуальних документів тощо).

[у.zaporozhskiy]

вимушений з вами не погодитись, оскільки на відміну від позиції яка вилучена з Потанови КМУ (оплата за годину невідомо якої роботи), положення ст.1 ЗУ надають право компенсувати витрати на конкретні види правової допомоги - тривалість яких фактично підтверджується матеріалами справи.

За великим рахунком попередня редакція Постанови КМУ ніби поширювала свою дію й на перелічені способи надання такої допомоги, однак мала дуже невдалу конструкцію, оскільки теоретично дозволяла компесувати витрати на правову допомогу, якщо вона взагалі не була пов'язана з участю такої особи у процесі (надання консультацій, складання процесуальних документів тощо).

"...під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням..."

а не включает ли это: надання консультацій, складання процесуальних документів тощо???

[mississ]

"...під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням..."

а не включает ли это: надання консультацій, складання процесуальних документів тощо???

Если за консультацию клиент оплатил деньги и это подтверждается квитанцией, также составил иск и на это есть квитанция...

[vilniy]

ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Стаття 2. Законодавство про цивільне судочинство

3. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до

законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій,

розгляду і вирішення справи.

відтак названі вами дії не є процесуальними, оскільки здійснюються поза межами розгляду і вирішення кокретної справи судом. Так надання консультацій є лише способом відплатного оримання громадянином необхідної інформація задля належного вчинення, зокрема, процесуальних дій у майбутньому.