Решение Святошинского райсуда о признании договора с Укрпромбанком незаключенным


Считаете ли Вы решение справедливым и законным?  

1 member has voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 2608/12919/12

пр. № 2/759/504/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(з а о ч н е)

28 лютого 2013 року

Святошинський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Зайця Т.О.

при секретарі Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними,

В С Т А Н О В И В:

28.07.2012 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору №1320/ФКВ-07 від 17.10.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпормбанк», визнання недійсним іпотечного договору №1320/ZФКВІП-07 від 17.10.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк», зобов'язання Приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_2 виключити з реєстру іпотек запис про іпотеку нерухомого майна №4181 та виключити з реєстру запис про заборону відчуження нерухомого майна №7642 - двохкімнатну квартиру загальною площею 44,70 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яке було включене в реєстр, у зв'язку з посвідченням іпотечного договору №1320/ZФКВІП-07 від 17.10.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні кредитного договору позивача було введено в оману, а відповідачем діяв з використанням нечесної підприємницької практики.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, про слухання справи повідомлений, причин неявки суду не повідомив.

Третя особа, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, в судове засідання не з'явилась, направила заперечення на позов, просила відмовити в задоволенні позову, а розгляд справи проводити без її участі (а. с. 243-246).

Ухвалою суду від 03.10.2012 року до участі у справі залучено ПАТ «Дельта Банк» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. В судовому засіданні представник ПАТ «Дельта Банк» заперечував проти задоволення позову.

У зв'язку із повторною неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд вирішив ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Позивач не заперечував проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення позивача та представника ПАТ «Дельта Банк», дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що 17.10.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 підписано кредитний договір № 1320/ФКВ-07, згідно п. 1.1 якого позивачу надано кредит в сумі 83 300,00 дол. США, терміном до 16.10.2022 року, з процентною ставкою 12 %, комісією за надання кредиту - 0,6% від суми кредиту, комісією за управління кредитом - 0,1% від суми кредиту, комісією за видачу готівкових коштів - 0,3% від суми кредиту (а. с. 16-21 - копія договору).

При укладенні кредитного договору сторони погодили графік платежів за договором, в якому розраховано сукупну вартість кредиту та реальну процентну ставку (а. с. 22-23). Відповідно до вказаного розрахунку подорожчання кредиту у перший рік становить 55 693,35 грн., у наступні роки не більше 14 072,07 грн. на рік, реальна процентна ставка становить 12,71 %.

Відповідно до графіку платежів за договором, затвердженого сторонами, подорожчання кредиту (витрати по кредиту) у перший рік мало становити 55 693, 35 грн., у наступний рік 14 072,07 грн. Витрати по кредиту в наступні роки кредитування повинні складати не більше 14 072,07 грн. на рік. Графік платежів на весь строк кредитування сторонами не затверджено.

В якості забезпечення виконання зобов'язань по Договору кредиту, 17.10.2007 року між сторонами укладений іпотечний договір №1320/Zфквіп-07, відповідно до п. 1.2 якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: двохкімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 44,70 кв. м., жилою площею 28,90 кв. м. (а. с. 24-25 - копія договору).

Згідно наданих позивачем розрахунків реальних витрат по кредитному договору, підтверджених розрахунковими документами, витрати по кредиту за перший рік кредитування становили 57 049,22 грн., за другий рік - 76 505,41 грн., за третій рік - 76 420,76 грн. (а. с. 15 - розрахунок, а. с. 65-152 - розрахункові документи).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку реальної процентної ставки за договором № 1320/ФКВ-07, реальна процентна ставка становить 15,70 % (а. с. 12-14 - розрахунок).

Висновком експертного дослідження від 26.10.2012 року, складеного за листом ОСОБА_1, встановлено, що вказаний у Додатку №1 до кредитного договору №1320/ФКВ-07 від 17 жовтня 2007 року розмір абсолютного значення подорожчання кредиту в сумі 55 693,35 грн. за перший рік кредитування обрахований із порушеннями п. 3.3. Постанови правління Національного банку України «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» № 168 від 10 травня 2007 року, так як не враховує платежі на користь третіх осіб - страхування предмету застави та нотаріальні послуги, що в перший рік кредитування склали 1 484,70 грн. Розмір абсолютного значення подорожчання кредиту в сумі 14 072,07 грн. за другий рік кредитування вказаний невірно, оскільки, виходячи з умов кредитного договору №1320/ФКВ-07 від 17 жовтня 2007 року, сума платежів у другій рік кредитування складає 9 024,09 дол. США (що по курсу НБУ на дату укладання кредитного договору складає 45 571,63 грн.) та 5 047,98 грн., що в сумі становить 50 619,61 грн. на користь банку, та 1 484,70 грн. за страхування. У Додатку №1 до кредитного договору №1320/ФКВ-07 від 17 жовтня 2007 року вказано: «Витрати по кредиту (подорожчання кредиту) в наступні роки кредитування розраховуються аналогічно першим двом рокам і будуть складати щорічно не більше ніж за другій рік кредитування (14 072,07 грн.)». Це не відповідає дійсності, оскільки, виходячи з умов кредитного договору, подорожчання кредиту у наступні роки буде перевищувати вказану суму до 2013 року кредитування включно. В порушення п. 3.3. Постанови правління Національного банку України «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» №168 від 10 травня 2007 року не вказане абсолютне значення подорожчання кредиту за весь строк кредитування. Розмір реальної процентної ставки вказано в розмірі 12,71%, що не відповідає дійсності, оскільки виходячи з умов кредитного договору розмір реальної процентної ставки без врахування платежів на користь третіх осіб, складає 14,98%. Реальна відсоткова ставка, визначена із врахуванням базових умов Кредитного договору №1320-ФКВ-07 від 17 жовтня 2007 року, складає 15,6%. Абсолютне значення подорожчання кредиту за період дії кредитного договору №1320-ФКВ-07 від 17 жовтня 2007 року складає 480 271,34 грн. (або 90 693,27 дол. США та 22 270,50 грн.), в тому числі: у перший рік кредитування - 57 078,54 грн. (або 11 008,68 дол. США та 1 484,70 грн.); у другий рік - 52 072,06 грн. (або 10 017,30 дол. США та 1 484,70 грн.); у третій рік - 48 738,97 грн. (або 9 357,28 дол. США та 1 484,70 грн.); у четвертий рік - 45 373,64 грн. (або 8 690,88 дол. США та 1 484,70 грн.); у п'ятий рік - 42 034,75 грн. (або 8 029,71 дол. США та 1 484,70 грн.); у шостий рік - 38 619,98 грн. (або 7 353,52 дол. США та 1 484,70 грн.); у сьомий рік - 35 277,62 грн. (або 6 691,67 дол. США та 1 484,70 грн.) і т.д. (а. с. 219-240 - Висновок експертного дослідження).

З урахуванням наведеного, встановленими є наступні обставини справи: між сторонами підписаний договір про надання споживчого кредиту, у кредитному договорі № 1320/ФКВ-07 від 17.10.2007 року встановлена процентна ставка 12 %, комісія за надання кредиту - 0,6% від суми кредиту, комісія за управління кредитом - 0,1% від суми кредиту, комісія за видачу готівкових коштів - 0,3% від суми кредиту. При укладенні договору банк повідомив позивача, що подорожчання кредиту у перший рік становитиме 55 693, 35 грн., у наступні роки не більше 14 072,07 грн. на рік, а реальна процентна ставка становитиме 12,71 %. Відповідач не повідомив ОСОБА_1 про абсолютне значення подорожчання кредиту за весь строк кредитування, тобто не зазначив у договорі детальний розпис загальної вартості кредиту. Надані позивачем розрахунки та докази спростовують зазначені ТОВ «Укрпромбанк» в договорі дані щодо реальної відсоткової ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту за перші два роки кредитування. Реальна відсоткова ставка, визначена з урахуванням базових умов Кредитного договору №1320-ФКВ-07 від 17.10.2007 року, складає 15,6%, абсолютне значення подорожчання кредиту за період дії кредитного договору становить 480 271,34 грн. (або 90 693,27 дол. США та 22 270,50 грн.), в тому числі: у перший рік кредитування - 57 078,54 грн. (або 11 008,68 дол. США та 1 484,70 грн.); у другий рік - 52 072,06 грн. (або 10 017,30 дол. США та 1 484,70 грн.); у третій рік - 48 738,97 грн. (або 9 357,28 дол. США та 1 484,70 грн.); у четвертий рік - 45 373,64 грн. (або 8 690,88 дол. США та 1 484,70 грн.) Вказані розрахунки здійснені станом на дату підписання кредитного договору.

Предметом спору є визнання недійсними вказаних договорів з тих підстав, що при укладенні кредитного договору позивачу не була надана інформація про вартість кредиту, невірно зазначена сума абсолютного подорожчання кредиту та реальна процентна ставка. На думку позивача, банк уклав договір з використанням нечесної підприємницької практики, що є порушення законодавства про захист прав споживачів, внаслідок чого договори є недійсними.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.

Постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року N 168 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року за N 541/13808 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (далі - Правила) встановлено, що банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді: а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту. б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов'язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту (п. 3.3 Правил).

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 11 Закону та п. 3.3 Правил ТОВ «Укрпромбанк» було зобов'язане зазначити в кредитному договорі загальну (сукупну) вартість кредиту, шляхом зазначення реальної процентної ставки (у процентах річних) та абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі).

Суд враховує те, що в кредитних правовідносинах кредит є товаром, а абсолютне значення подорожчання кредиту - це його ціна у грошовому виразі. При укладенні кредитного договору ТОВ «Укрпромбанк» не зазначило абсолютного значення подорожчання кредиту (тобто ціну кредиту), що свідчить про порушення вказаних положень законодавства та відсутність у договорі істотної умови - детального розпису загальної вартості кредиту для споживача.

Пункт 3.2 Правил встановлює, що кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Кредитний договір не містить графіку платежів, передбаченого п. 3.2 Правил. У додаток до кредитного договору сторони підписали графік платежів за Договором, який містить суми погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартість супутніх послуг, проте не містить інших фінансових зобов'язань споживача (страхування, послуги нотаріуса). Вказаний графік складений лише на перші два роки кредитування, а не на кожний платіжний період (весь період кредитування), як закріплено в п. 3.2 Правил.

Кредитний договір передбачає 15 років кредитування, проте не містить графіку платежів на весь період. Починаючи з 2009 року (на наступні 13 років,), договір не містить графіку платежів згідно зі строковістю, зазначеною у договорі (щомісяця), у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом, з розписаною сукупною вартістю кредиту за кожним платіжним періодом. Тобто, на порушення п. 3.2 Правил, кредитний договір не містить такої істотної умови як графік платежів.

Пункт 3.8 Правил закріплює положення, відповідно до якого у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним. Дана вимога Правил була порушена ТОВ «Укрпромбанк», жодних заперечень та доказів спростувань даної обставини відповідач не надав.

Вказані умови встановлені Правилами і є обов'язковими для застосування банками при укладанні кредитних договорів з споживачами, а тому такі умови є необхідними та обов'язковими для договорів даного виду.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в постанові від 30.03.2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив у п. 14, що суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК)

В силу Закону та Правил обов'язковими (істотними) умовами кредитного договору є: детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача із зазначенням реальної процентної ставки (у процентах річних) та абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі); графік платежів на весь строк кредитування; попередження про валютні ризики.

Судом встановлено, що в даній справі відсутня згода за всіма істотними умовами договору, а саме, відсутня згода сторін щодо детального розпису загальної вартості кредиту для споживача, яка є обов'язковою в силу ч. 4 ст. 11 Закону та п. 3.3 Правил, відсутня згода сторін щодо графіку платежів за кожним платіжним періодом (тобто, на весь період кредитування), що є обов'язковим в силу п. 3.2 Правил, не виконана вимога про попередження споживача щодо валютних ризиків, що є обов'язковим в силу п. 3.8 Правил. За таких обставин кредитний договір не може бути визнаний недійсним, оскільки правочин не є укладеним, через відсутність встановлених законодавством умов, необхідних для його укладення.

Встановивши вказані обставини, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову про визнання правочинів недійсними.

ОСОБА_1 обґрунтовує правові підстави для визнання недійсним іпотечного договору №1320/ZФКВІП-07 від 17.10.2007 року та зобов'язання Приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_2 вчинити відповідні дії саме недійсністю кредитного договору, проте, суд відмовляє у визнанні кредитного договору недійсним, у зв'язку із чим не підлягають задоволенню вимоги про визнання недійсним іпотечного договору №1320/ZФКВІП-07 від 17.10.2007 року та зобов'язання Приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_2 вчинити певні дії.

Відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності (а. с. 158-159), проте, враховуючи наведені обставини справи, строки позовної давності в даному випадку не підлягають застосуванню.

Керуючись ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», п. п. 3.2, 3.3, 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, ст. ст. 638 ЦК України ст. ст. 208-209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги та може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 05.03.2013 року.

СУДДЯ: Т.О. ЗАЄЦЬ

http://reyestr.court.gov.ua/Review/29758192

Link to comment
Share on other sites

У меня ощущение, что судья не дружит с головой ( хотя нужно отметить, что в Святошинском суде этот диагноз можна применить к 90% судейского состава): в мотивации одно, в решении - с точностью до наоборот. Может быть, я чего-то не понимаю?

Link to comment
Share on other sites

У меня ощущение, что судья не дружит с головой ( хотя нужно отметить, что в Святошинском суде этот диагноз можна применить к 90% судейского состава): в мотивации одно, в решении - с точностью до наоборот. Может быть, я чего-то не понимаю?

Отличное решение.

Установив, что стороны не заключили договор, судья обязан отказать в иске.

Поскольку никаких прав и обязательств между сторонами нет. Защищать суду нечего.

На нет и суда нет. :D

Link to comment
Share on other sites

Відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності (а. с. 158-159), проте, враховуючи наведені обставини справи, строки позовної давності в даному випадку не підлягають застосуванню.

немного не по теме но все же

уже не первый раз встречаю, что Банк просит применить исковую давность в исках по признанию договоров недействительными, мотивируя тем что с момента заключения прошло больше 3 лет, и суды стоят на стороне банков

Link to comment
Share on other sites

Відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності (а. с. 158-159), проте, враховуючи наведені обставини справи, строки позовної давності в даному випадку не підлягають застосуванню.

немного не по теме но все же

уже не первый раз встречаю, что Банк просит применить исковую давность в исках по признанию договоров недействительными, мотивируя тем что с момента заключения прошло больше 3 лет, и суды стоят на стороне банков

Это неправильно. Срок исковой давности начинается с момента окончания срока исполнения договора. ч.5 ст.261 ЦКУ.
Link to comment
Share on other sites

Предметом спору є визнання недійсними вказаних договорів з тих підстав, що при укладенні кредитного договору позивачу не була надана інформація про вартість кредиту, невірно зазначена сума абсолютного подорожчання кредиту та реальна процентна ставка. На думку позивача, банк уклав договір з використанням нечесної підприємницької практики, що є порушення законодавства про захист прав споживачів, внаслідок чого договори є недійсними.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.

Постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року N 168 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року за N 541/13808 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (далі - Правила) встановлено, що банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді: а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту. б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов'язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту (п. 3.3 Правил).

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 11 Закону та п. 3.3 Правил ТОВ «Укрпромбанк» було зобов'язане зазначити в кредитному договорі загальну (сукупну) вартість кредиту, шляхом зазначення реальної процентної ставки (у процентах річних) та абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі).

Суд враховує те, що в кредитних правовідносинах кредит є товаром, а абсолютне значення подорожчання кредиту - це його ціна у грошовому виразі. При укладенні кредитного договору ТОВ «Укрпромбанк» не зазначило абсолютного значення подорожчання кредиту (тобто ціну кредиту), що свідчить про порушення в казаних положень законодавства та відсутність у договорі істотної умови - детального розпису загальної вартості кредиту для споживача.

Пункт 3.2 Правил встановлює, що кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Кредитний договір не містить графіку платежів, передбаченого п. 3.2 Правил. У додаток до кредитного договору сторони підписали графік платежів за Договором, який містить суми погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартість супутніх послуг, проте не містить інших фінансових зобов'язань споживача (страхування, послуги нотаріуса). Вказаний графік складений лише на перші два роки кредитування, а не на кожний платіжний період (весь період кредитування), як закріплено в п. 3.2 Правил.

Кредитний договір передбачає 15 років кредитування, проте не містить графіку платежів на весь період. Починаючи з 2009 року (на наступні 13 років,), договір не містить графіку платежів згідно зі строковістю, зазначеною у договорі (щомісяця), у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом, з розписаною сукупною вартістю кредиту за кожним платіжним періодом. Тобто, на порушення п. 3.2 Правил, кредитний договір не містить такої істотної умови як графік платежів.

Пункт 3.8 Правил закріплює положення, відповідно до якого у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним. Дана вимога Правил була порушена ТОВ «Укрпромбанк», жодних заперечень та доказів спростувань даної обставини відповідач не надав.

Вказані умови встановлені Правилами і є обов'язковими для застосування банками при укладанні кредитних договорів з споживачами, а тому такі умови є необхідними та обов'язковими для договорів даного виду.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в постанові від 30.03.2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив у п. 14, що суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК)

В силу Закону та Правил обов'язковими (істотними) умовами кредитного договору є: детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача із зазначенням реальної процентної ставки (у процентах річних) та абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі); графік платежів на весь строк кредитування; попередження про валютні ризики.

Судом встановлено, що в даній справі відсутня згода за всіма істотними умовами договору, а саме, відсутня згода сторін щодо детального розпису загальної вартості кредиту для споживача, яка є обов'язковою в силу ч. 4 ст. 11 Закону та п. 3.3 Правил, відсутня згода сторін щодо графіку платежів за кожним платіжним періодом (тобто, на весь період кредитування), що є обов'язковим в силу п. 3.2 Правил, не виконана вимога про попередження споживача щодо валютних ризиків, що є обов'язковим в силу п. 3.8 Правил. За таких обставин кредитний договір не може бути визнаний недійсним, оскільки правочин не є укладеним, через відсутність встановлених законодавством умов, необхідних для його укладення.

Встановивши вказані обставини, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову про визнання правочинів недійсними.

ОСОБА_1 обґрунтовує правові підстави для визнання недійсним іпотечного договору №1320/ZФКВІП-07 від 17.10.2007 року та зобов'язання Приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_2 вчинити відповідні дії саме недійсністю кредитного договору, проте, суд відмовляє у визнанні кредитного договору недійсним, у зв'язку із чим не підлягають задоволенню вимоги про визнання недійсним іпотечного договору №1320/ZФКВІП-07 від 17.10.2007 року та зобов'язання Приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_2 вчинити певні дії.

Відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності (а. с. 158-159), проте, враховуючи наведені обставини справи, строки позовної давності в даному випадку не підлягають застосуванню.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/29758192

Интересно, а, что скажет апелляция?

Link to comment
Share on other sites

У меня ощущение, что судья не дружит с головой ( хотя нужно отметить, что в Святошинском суде этот диагноз можна применить к 90% судейского состава): в мотивации одно, в решении - с точностью до наоборот. Может быть, я чего-то не понимаю?

Извините, выводы были несколько поспешными, не очень внимательно вчиталась в текст. Желаю удачи!

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...
  • Пользователи

    No members to show