Определение ВССУГУД об отмене решения апелляционного суда Ровенской области об отказе поручителю в признании договора поручительства прекращенным

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/35475777
Державний герб України

У Х В А Л А                

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13 листопада 2013 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого         Макарчука М.А.,

суддів:                    Леванчука А.О.,                                Маляренка А.В.,

                                      Нагорняка В.А.,                      Юровської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про визнання договору поруки припиненим, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 03 липня 2013 року,                                                          

в с т а н о в и л а:

У вересні 2010 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором, що складається з простроченої заборгованості по тілу кредиту в розмірі   50 000 доларів США, простроченої заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 33 058,10 доларів США, пені за несвоєчасне погашення кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 316 819 грн. 36 коп. та штраф за неналежне виконання умов договору іпотеки в розмірі 12 670 грн.

Вимоги обґрунтовував тим, що 16 листопада 2007 року між ВАТ     АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого, банк надав останньому кредит в сумі 50 000 доларів США з кінцевим строком повернення до 10 листопада 2022 року та сплатою 12,9 % річних за користування кредитними коштами.

В рахунок належного виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3,              ОСОБА_4 16 листопада 2007 року було укладено договори поруки, відповідно до умов яких, поручителі несуть солідарну відповідальність з боржником перед банком.

Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав належним чином, в той же час, ОСОБА_5 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконує, внаслідок чого в нього станом на 03 грудня 2012 року утворилась заборгованість по кредитному договору, що складається з простроченої заборгованості по тілу кредиту в розмірі 50 000 доларів США, простроченої заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 33 058,10 доларів США, пені за несвоєчасне погашення кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 316 819 грн 36 коп. та штраф за неналежне виконання умов договору іпотеки в розмірі               12 670 грн.

З огляду на викладене, банк звернувся до боржника та поручителів  з письмовою вимогою про погашення вказаної заборгованості, проте відповідачі відмовляються її погасити, а тому банк вимушений був звернутися до суду з вказаним позовом за захистом свої порушених прав.

Не погоджуючись із зазначеним позовом, ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, просив визнати договір поруки, укладений 16 листопада 2007 року між ним та ВАТ АБ «Укргазбанк», припиненим.

Вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до умов оспорюваного договору поруки, у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору, кредитор звертається з письмовою вимогою щодо належного виконання зобов'язань по кредитному договору до позичальника та поручителя, а останній зобов'язаний не пізніше двох днів після отримання відповіді перерахувати суму заборгованості по кредитному договору.

ОСОБА_3 зазначав, що термін повернення кредиту в такому випадку настає на третій день з дати отримання письмової вимоги поручителем.

З огляду на те, що позивач за зустрічним позовом отримав письмову вимогу банку про повернення простроченої суми заборгованості по кредитному договору 12 лютого 2008 року, відтак з 15 лютого 2008 року потрібно відраховувати шість місяців для звернення кредитора до суду із позовом до поручителя, що встановлені вимогами ст. 559 ЦК України.

Оскільки протягом вказаного строку банк не звернувся до суду з позовом до поручителя, то позивач за зустрічним позовом вважає, що порука припинилася.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 травня 2013 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено частково.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 50 000 доларів США, що еквівалентно 399 500 грн, заборгованість за процентами в розмірі 33 058, 10 доларів США, що еквівалентно 264 134 грн 21 коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів в сумі 316 819 грн 36 коп. штраф за невиконання умов договору іпотеки в сумі 12 679 грн, а всього стягнуто           993 123 грн 57 коп.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь позивача суму сплачених судових витрат у розмірі 3 339 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано припиненим з 15 серпня 2008 року договір поруки  №147/07/П-Ф2, укладений між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 03 липня           2013 року рішення суду першої інстанції у частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про припинення договору поруки скасовано.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 50 000 доларів США, що еквівалентно 399 500 грн, заборгованість за процентами в розмірі 33 058, 10 доларів США, що еквівалентно 264 134 грн 21 коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів в сумі 316 819 грн 36 коп. штраф за невиконання умов договору іпотеки в сумі 12 679 грн, а всього стягнуто           993 123 грн 57 коп.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь позивача суму сплачених судових витрат у розмірі 3 339 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк»               1 720 грн 50 коп. судового збору.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ                 АБ «Укргазбанк» про визнання поруки припиненою, відмовлено.  

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду ОСОБА_3  звернувся із касаційною скаргою, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції як помилково скасоване, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши викладені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, апеляційний суд виходив з того, що правові підстави для припинення договору поруки, укладеного 16 листопада 2007 року №147/07/П-Ф2 між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 відсутні, а тому останній, як поручитель, повинен солідарно відповідати за борговими зобов'язаннями ОСОБА_5

Разом з тим, такі висновки апеляційного суду не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 16 листопада 2007 року між ВАТ                АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_5, укладено кредитний договір, відповідно до умов якого, банк надав останньому кредит в сумі 50 000 доларів США з кінцевим строком повернення до 10 листопада 2022 року та сплатою 12,9% річних за користування кредитними коштами.

В рахунок належного виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3, 16 листопада 2007 року було укладено договір поруки №147/07/П-Ф2, відповідно до умов яких, поручителі несуть солідарну відповідальність з боржником перед банком.

Відповідно до п. 5.1 зазначеного кредитного договору, встановлено, що у випадку порушення позичальником зобов'язань, банк має право відмовитись від виконання своїх зобов'язань та/або розірвати цей договір, при цьому позичальник зобов'язаний відшкодувати банку збитки в розмірі неповерненої суми кредиту, процентів за користування кредитом та витрат, понесених банком за цим договором, а також повернути банку заборгованість по кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, неустойку та інші видатки, понесені банком за цим договором.

Судом першої інстанції було встановлено, що в зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за кредитним договором банк 08 лютого             2008 року направив ОСОБА_5 письмову вимогу про сплату простроченої заборгованості по кредитному договору та повідомив позичальника, що в разі невиконання даної вимоги, банк буде змушений реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки №147/07/ІЖ-Ф від 16 листопада 2007 року.

В зв'язку з тим, що позичальником не було усунуто порушення зобов'язань за кредитним договором, банк 27 березня 2008 року пред'явив позов до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

В пункті 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Аналізуючи вказані вимоги закону та враховуючи фактичні обставини по справі колегія суддів дійшла висновку, що  

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що банк 08 лютого 2008 року надіслав також письмову вимогу про погашення простроченої заборгованості по кредитному договору  ОСОБА_3, яку останній отримав 12 лютого 2008 року.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що банк скористався своїм право на дострокове погашення заборгованості пред'явивши позов до позичальника про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору і в той же час надіслав вимогу про погашення заборгованості до поручителя, яку останній отримав 12 лютого 2008 року.

Разом з тим, апеляційний суд на вказані обставини уваги не звернув та в порушення вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України не дав їм належної правової оцінки, не встановив, чи скористався банк своїм правом на повернення кредиту достроково, звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_5, чи не свідчить пред'явлення позову до позичальника про звернення стягнення на предмет іпотеки фактично про зміну строку виконання основного зобов'язання, чи впливає ця обставина на початок перебігу строку протягом якого він має право звернутися з відповідними вимогами щодо погашення простроченої заборгованості до поручителя, не перевірив доводів ОСОБА_3 щодо направлення йому банком письмової вимоги про погашення заборгованості, а відтак не встановив чи правомірно банк звернувся з позовом до суду лише  08 вересня 2010 року з пропуском строків, що передбачені ст. 559 ЦК України, оскільки встановлення вказаних обставин безпосередньо впливає на правильне вирішення спору по суті та наявність чи відсутність правових підстав для пред'явлення вимог про солідарне стягнення заборгованості по кредитному договору з позичальника та поручителя.

Оскільки апеляційним судом не надано належною правової оцінки обставинам по справі, що має важливе значення для правильного вирішення спору по суті, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, оскаржуване судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи апеляційному суду слід врахувати наведене, а також детально перевірити дотримання строку позовної давності звернення до суду. Перебіг строку позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору ( графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами ( щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється по кожному простроченому платежу.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-1162 цс13 від 06 листопада 2013 року, яка згідно зі                  ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 03 липня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                   М.А. Макарчук Судді: А.О. Леванчук   А.В. Маляренко   В.А. Нагорняк  Г.В. Юровська