Рішення Дарницького райсуду Києва про відмову Укргазбанку у стягненні відсотків за ч.2 ст. 625 ЦК у зв'язку з банкрутством та закриттям виконавчого провадження


Чи вважаєте Ви рішення законним і справедливим?  

3 members have voted

  1. 1. Чи вважаєте Ви рішення законним?

    • Так
      3
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0
  2. 2. Чи вважаєте Ви рішення справедливим?

    • Так
      3
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0


Recommended Posts

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1527/22
провадження № 2/753/3802/22

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,
при секретарі - Григораш Н.М.,

за участю:

представника позивача Семенченка Р.В.,
представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» звернулось до суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 про стягнення 3% річних.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20.01.2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором та процентами в сумі 801 575,16 дол. США, заборгованість по пені в розмірі 751 367 грн. 62 коп.

Посилаючись на невиконання вказаного рішення суду, керуючись ст. 625 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача три відсотки річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за період з 02.11.2018 р. по 01.11.2021 р., у розмірі 64 572,88 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01.11.2021 р. складає 1 696 762 грн. 20 коп.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 31.01.2022 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено провести розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

18.02.2022 р. від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позову, з огляду на наступне.

Постановою Господарського суду Харківської області від 18.07.2011 р. визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Даною постановою Господарського суду Харківської області зокрема, постановлено:

- з дня прийняття постанови підприємницьку діяльність банкрута припинити, строк виконання всіх грошових зобов`язань, та зобов`язань щодо сплати податків і обов`язкових платежів вважати таким, що настав, припинити нарахування неустойки, відсотків та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості, вимоги за зобов`язаннями банкрута, що виникли під час проведення процедур банкрутства, пред`являються в межах ліквідаційної процедури;

- припинити стягнення з банкрута за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян.

Посилаючись на постанову Господарського суду Харківської області від 18.07.2011 р. та на ч.1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вказує, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом у останнього не може виникати додаткових зобов`язань, крім витрат, які безпосередньо пов`язані із здійсненням ліквідаційної процедури, строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав.

Ухвалою суду від 07.06.2022 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача, позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20.01.2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором та процентами в сумі 801 575,16 дол. США, заборгованість по пені в розмірі 751 367 грн. 62 коп.(а.с.17-21)

Вбачається, що 19.10.2011 р. вказане рішення суду набрало законної сили.

14.12.2011 р. на викання даного судового рішення Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 2-717/11.

Вбачається, що позивач на обґрунтування своїх вимог посилається на невиконання відповідачем вказаного рішення суду та керуючись ст. 625 ЦК України наводить розрахунок суми трьох відсотків річних, яка нарахованаза невиконання зобов`язань, встановленого рішеннями Дарницького районного суду м. Києва від 20.01.2011 р., яка складає 64 572,88 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01.11.2021 р. стновить 1 696 762 грн. 20 коп.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання позивача, з огляду на наступне.

Постановою Господарського суду Харківської області від 18.07.2011 р. визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Крім того, даною постановою Господарського суду Харківської області, зокрема, постановлено:

- з дня прийняття постанови підприємницьку діяльність банкрута припинити, строк виконання всіх грошових зобов`язань, та зобов`язань щодо сплати податків і обов`язкових платежів вважати таким, що настав, припинити нарахування неустойки, відсотків та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості, вимоги за зобов`язаннями банкрута, що виникли під час проведення процедур банкрутства, пред`являються в межах ліквідаційної процедури;

- припинити стягнення з банкрута за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян;

- усім відділам державної виконавчої служби усіх управлінь міністерства юстиції України закінчити (припинити) усі виконавчі провадження по примусовому стягненню з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян.

21.06.2012 р. постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві було закінчено виконавче провадження №32357911 з примусового виконання виконавчого листа №2-717/11 від 14.12.2011 р., у зв`язку із передачею виконавчого документа ліквідаційній комісії, ліквідацією боржника.

Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній на час визнано ФОП ОСОБА_1 , банкрутом)) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;

строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав;

у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом;

скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

вимоги за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі;

виконання зобов`язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з моменту визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (18.07.2011) у позивача в силу положень статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не було права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 вересня 2019 року у справі № 910/12680/18.

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом надана правова оцінка твердженням та посиланням позивача, у зв`язку із чим суд не приймає їх до уваги, оскільки обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог не знайшли свого підтвердження підчас судового розгляду справи та спростовуються матеріалами справи.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилаються позивачі, як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги не ґрунтуються на вимогах законодавства, а тому не підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, позовна заява Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річнихзадоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА

Джерело: ЄДРСР 105556499

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Це наша справа. Дивує позиція Укргазбанку. Знаючи про закриття виконавчого провадження у зв'язку з банкрутством ще у 2021 році, банк вирішив у 2022 році подати позов про стягнення відсотків за ч.2 ст. 625 ЦК. Суд правомірно відмовив у такому позові. Це чергове підтвердження того, що свої права потрібно захищати і не ховатись від суду.

Суд зазначив, що з моменту визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (18.07.2011) у позивача в силу положень статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не було права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...