Решение Апелляционного суда Одесской области об отказе Укргазбанку во взыскании и выселении

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

21 лютого 2012 рік м. Одеса

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

 

головуючого Ступакова О.А. 

суддів: Бабія А.П., Станкевича В.А.

при секретарі - Березовської Ю.С.

 

розглянувши цивільну справу за позовом ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі другої Одеської філії до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Малиновський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2010 року,

 

встановила:

 

ПАТ Акціонерний банк „Укгазбанк" в особі Другої Одеської філії звернуся з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, за участю третьої особи Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеку. Обґрунтовуючи свої вимоги представник позивача зазначив, що 07 березня 2007 року позивач уклав з ОСОБА_1 кредитний договір № 39/К, відповідно до якого був виданий кредит у сумі 59400,00 доларів США на споживчі цілі строком до 07 березня 2019 року. Між Страховою компанією „Українська Страхова Група" та ОСОБА_1 був укладений договір добровільного страхування заставного майна від 07 березня 2007 року, терміном дії з 08 березня 2007 року до 07 березня 2008 року. 

 

У якості забезпечення виконання зобов'язань між позивачем та відповідачами було укладено Договір іпотеки від 07.03.2007 року за реєстровим № 2550, відповідно до якого відповідачами позивачу було надано належне їм на підставі свідоцтва про право на житло виданого УЖКГ виконкому ОМР народних депутатів від 25.08.1998 року за реєстровим № 3-12554, квартиру АДРЕСА_1. Відповідно до умов договору іпотеки від 07 березня 2008 року майнові поручителі ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4 зобов'язані відповідати перед позивачем всім своїм майном, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося за невиконання ОСОБА_1 взятих на себе за кредитним договором зобов'язань з повернення кредиту. У порушення зазначеного Кредитного договору ОСОБА_1 не сплатив заборгованість перед банком. 

 

Відповідачі звернулись до суду із позовом до ПАТ АБ „Укргазбанк", за участю третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_8, про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки. Враховуючи, що предметом цих двох спорів є відносини з приводу виконання кредитного договору 39/К від 07.03.2007 року та договору іпотеки від 07.03.2007 року, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22 червня 2010 року означені справи об'єднані в одне провадження. 

 

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2010 року позов задоволений в повному обсязі.

 

Не погодившись з зазначеним рішенням суду ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу.

 

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

 

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, сторони, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

 

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції посилався на те, що 07 березня 2007 року був укладений кредитний договір № 39/К між ПАТ Акціонерного банку „Укгазбанк" в особі Другої Одеської філії та ОСОБА_1, відповідно до якого позичальнику був виданий кредит у сумі 59400,00 доларів США на споживчі цілі строком до 07 березня 2019 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 12,5 % річних. 

 

Відповідно до копій заяв на видачу готівки, виписки з особового рахунку, розрахунком заборгованості ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 57600,0 доларів США. 

 

В забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом, можливих штрафних санкцій, а також відшкодування збитків, пов'язаних із порушенням умов кредитного договору, згідно п. 2.1 кредитного договору, банк укладає в день укладення цього Договору з ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4 договір іпотеки від 07.03.2007 року за реєстровим № 2550, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, відповідно до якого відповідачами позивачу було надано в заставу належне їм в рівних частках на підставі свідоцтва про право на житло виданого УЖКГ виконкому ОМР народних депутатів від 25.08.1998 року за реєстровим № 3-12554, зареєстрованого в КП „ОМБТІ та РОН" у кн. 296 пр. на стор. 24 номер запису 369, реєстраційний №17964695, квартиру АДРЕСА_1, яка складається в цілому з трьох житлових кімнат загальною площею 35,5 кв. м. та підсобних приміщень загальною площею 67,1 кв. м. 

 

Відповідно до п. 1 Договору іпотеки іпотекодавець надав в іпотеку майно, зазначене в п. 6 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна перед іншими кредиторами Іпотекодавця. 

 

07 березня 2007 року та 28 лютого 2008 року Банк укладає з ОСОБА_5 та з ОСОБА_6 договори поруки №41/П від 07.03.2007 року та від 28.02.2008 року. Відповідно до договору поруки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виступили поручителем та зобов'язалася солідарно з позичальником відповідати з банком за виконання зобов'язань по вищезазначеному кредитному договору, в тому повернення суми кредиту, нарахованих процентів, комісій та неустойки (штрафу, пені) та витрат банку пов'язаних із стягненням заборгованості. 

 

В зв'язку з порушенням умов кредитного договору ОСОБА_1 банком були направлені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 письмові вимоги від 17.01.2008 року, від 29.04.2008 року про погашення заборгованості за кредитом у зв'язку з невиконанням боржником - ОСОБА_1 зобов'язань по кредитному договору, згідно з п.2.1. Договору поруки від № 41/П від 07.03.2007 року та від 28.02.2008 року. Відповідь на письмові вимоги банку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не надали, заборгованість за кредитом не сплатили. 

 

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. 

 

У порушення вимог зазначеного кредитного договору ОСОБА_1 не сплатив заборгованість перед банком. 

 

В зв'язку з тим, що позичальник належним чином свої обов'язки не виконує, станом на 18.02.2009 року виникла заборгованість по тілу кредиту - 56360,64 доларів США, що за курсом НБУ становить 445812,66 грн.; заборгованість за процентами - 11796,75 доларів США, що за курсом НБУ становить 93312,29 грн.; заборгованість за пенею за несвоєчасну сплату процентів - 14915,59 грн., штраф за неналежне виконання умов договору іпотеки - 27900,00 грн., всього: 68157,39 доларів США, що за курсом НБУ становить 539124,95 грн. та 42815,59 грн., на загальну суму 581940,54 грн. 

 

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 

 

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановленим строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. 

 

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. 

 

Відповідно до ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. 

 

В силу ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. 

 

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі. 

 

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковий для виконання сторонами. 

 

Згідно з частиною першою статті 1049 параграфу 1 глави 71 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. 

 

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. 

 

У п. 2 ч. 1 ст. 1049 ЦК України зазначено, що у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. 

 

Відповідно до п. 5.1. кредитного договору, у випадку порушення Позичальником зобов'язань, Банк має право, зокрема, відмовитися від виконання своїх зобов'язань та/або розірвати цей договір, при цьому Позичальник зобов'язаний відшкодувати Банку збитки в розмірі неповерненої суми кредиту, процентів за користування кредитом та витрат, понесених Банком за цим договором, а також повернути Банку заборгованість по кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, неустойку та інші видатки, понесені Банком за цим договором. 

 

Згідно вимог ч. 6 ст. 3 Закону України „Про іпотеку", у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. 

 

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України „Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. 

 

Між Страховою компанією „Українська Страхова Група" та ОСОБА_1 був укладений договір добровільного страхування заставного майна від 07 березня 2007 року, терміном дії з 08 березня 2007 року до 07 березня 2008 року. 

 

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону „Про іпотеку" порушення іпотекодавцем обов'язку зі страхування предмета іпотеки є підставою для вимоги дострокового виконання зобов'язання або звернення стягнення на предмет іпотеки. Термін дії договору добровільного страхування заставного майна закінчився 07 березня 2008 року, в порушення умов кредитного договору та договору іпотеки ОСОБА_1 не надав позивачу доказів оформлення договору страхування заставного майна та копію зазначеного договору. Протягом усього строку дії кредитного договору Банк здійснює контроль за виконанням Позичальником умов договору іпотеки та забезпечує моніторинг заставленого майна для відповідності задоволення своїх вимог за рахунок оформленого в іпотеку майна. 

 

Згідно з п.3.3.9 договору іпотеки іпотекодавець зобов'язаний не перешкоджати реалізації прав іпотекодержателя, надавати іпотекодержателю всі документи необхідні для перевірки наявності, стану, умов збереження та користування предметом іпотеки, а також негайно на вимогу іпотекодержателя забезпечити йому фізичний доступ до предмета іпотеки. На виконання умов положення про кредитування та договору іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний перевіряти об'єкт предмета іпотеки та іпотекодавець зобов'язаний не перешкоджати йому в реалізації його прав. 

 

Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. 

 

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. 

 

До судових витрат згідно зі ст. 79 ЦПК України відносяться судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

 

Колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі другої Одеської філії заборгованість по тілу кредиту - 56360,64 доларів США, що за курсом НБУ становить 445812,66 грн.; заборгованість за процентами - 11796,75 доларів США, що за курсом НБУ становить 93312,29 грн.; заборгованість за пенею за несвоєчасну сплату процентів - 14915,59 грн., штраф за неналежне виконання умов договору іпотеки - 27900,00 грн., всього: 68157,39 доларів США, що за курсом НБУ становить 539124,95 грн. та 42815,59 грн., на загальну суму 581940,54 грн., а також в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі другої Одеської філії судових витрат, а також в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, зобов'язання Малиновський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області в особі ВГНІРФО зняти відповідачів з реєстраційного обліку за адресою квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

 

Відповідно до положень ч.1 ст. 292 ЦПК України - сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

 

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 рішення суду першої інстанції в частині стягнення з них заборгованість по тілу кредиту, заборгованість за процентами, заборгованості за пенею за несвоєчасну сплату процентів, штрафу за неналежне виконання умов договору в апеляційному порядку не оскаржили тому у ОСОБА_10 відсутні підстави вимагати скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 кредитної заборгованості і колегія не вбачає підстав для виходу за межі апеляційної скарги визначені ст. 303 ЦПК України.

 

Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_10 кредитної заборгованості суд першої інстанції вийшов за межи позовних вимог оскільки позивач в позові не просив стягнути з ОСОБА_10 заборгованість за кредитом.

 

Наявність Іпотечного договору, відповідно до якого ОСОБА_10 виступила майновим поручителем, передавши у іпотеку позивачеві нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 не свідчить, що з ОСОБА_10 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. 

 

Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України). 

 

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. 

 

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 

 

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, установлених договором або актом цивільного законодавства. 

 

Статтею 589 ЦК України та ст. 20 Закону України від 2 жовтня 1992 "Про заставу" установлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. 

 

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України від 5 червня 2003 року "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

 

На підставі наведеного колегія вважає, що рішення суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_10 на користь позивача кредитної заборгованості та судових витрат підлягає скасуванню.

 

Суд першої інстанції дійшов обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належать на праві власності в рівних частках ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

 

Однак суд першої інстанції в рішення не зазначив, яким саме шляхом провести звернення стягнення на предмет іпотеки, а також не визначив початкову ціну предмету іпотеки.

 

Згідно із п. 6.1. іпотечного договору іпотеко держатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов кредитного договору.

 

Статтею 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється, зокрема, за рішенням суду. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

 

Відповідно до ст. 33 ч. 1 Закону України «Про іпотеку», у разі не виконання або не належного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

 

Частиною 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», п. 6.2. Іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі на підставі рішення суду. 

 

Тому колегія вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції - звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належать на праві власності в рівних частках ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 провести шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною визначеною сторонами в договорі іпотеки.

 

Колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про виселення ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. 

 

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

 

Цей порядок установлено ч. 3 ст. 109 ЖК України, яка передбачає примусове виселення громадян із жилого приміщення, що є предметом іпотеки, на яке звернено стягнення, якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. 

 

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців. 

 

Разом з тим, ч. 1 ст. 40 цього ж Закону в редакції на час спірних правовідносин, зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом. 

 

У ч.ч. 2 і 3 цієї ж ст. 40 законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Позивачем процедура виселення відповідачів з квартири витримана не була.

 

На підставі наведеного рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про виселення ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.

 

Зобов'язуючи Сектор громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Малиновського РВ України в Одеській області зняти всіх осіб з реєстраційного обліку зареєстрованих в квартирі АДРЕСА_1, виселення всіх осіб, що проживають в квартирі АДРЕСА_1 суд першої інстанції не звернув увагу на те, що між позивачем та Сектором громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Малиновського РВ України в Одеській області відсутній спір стосовно зняття з реєстраційного обліку осіб зареєстрованих в квартирі АДРЕСА_1 в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.

 

В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права і відсутні підстави визначені ст. 309 ЦПК України для його скасування.

 

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, судова колегія,

 

вирішила:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

 

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2010 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі другої Одеської філії заборгованість по тілу кредиту - 56360,64 доларів США, що за курсом НБУ становить 445812,66 грн.; заборгованість за процентами - 11796,75 доларів США, що за курсом НБУ становить 93312,29 грн.; заборгованість за пенею за несвоєчасну сплату процентів - 14915,59 грн., штраф за неналежне виконання умов договору іпотеки - 27900,00 грн., всього: 68157,39 доларів США, що за курсом НБУ становить 539124,95 грн. та 42815,59 грн., на загальну суму 581940,54 грн., а також в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі другої Одеської філії судових витрат.

 

Ухвалити рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі другої Одеської філії про стягнення з ОСОБА_4 кредитної заборгованості та судових витрат.

 

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2010 року змінити в частині звернення стягнення на предмет іпотеки виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції - звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належать на праві власності в рівних частках ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 провести шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною визначеною сторонами в договорі іпотеки.

 

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2010 року скасувати в частині виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, зобов'язання Малиновський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області в особі ВГНІРФО зняти ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 з реєстраційного обліку за адресою квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

 

Ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі другої Одеської філії про виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, зобов'язання Сектор громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Малиновського РВ України в Одеській області зняти всіх осіб з реєстраційного обліку зареєстрованих в квартирі АДРЕСА_1, виселення всіх осіб, що проживають в квартирі АДРЕСА_1.

 

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

 

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

 

Головуючий О.А. Ступаков

Судді А.П. Бабій

В.А. Станкевич

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/23991122