Решение ВССУГУД об отказе Родовидбанку во взыскании с поручителя

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/37803620

Державний герб України

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

19 березня 2014 року         м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого   Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І.,  Лесько А.О., Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Червонограда в інтересах публічного акціонерного товариства «РодовідБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою його представником ОСОБА_4, на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 21 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської областівід 3 вересня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2011 року прокурор м. Червонограда в інтересах публічного акціонерного товариства «РодовідБанк» (далі - ПАТ «РодовідБанк») звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути на користь ПАТ «РодовідБанк» солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 289 451 грн 30 коп.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 10 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (далі - ВАТ «Родовід Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав споживчий кредит у сумі 38 500 доларів США строком до 10 квітня 2015 року з відсотковою ставкою 7,7% річних. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від10 квітня 2008 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язався відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором. Позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 22 червня 2011 року утворилась заборгованість, яка складається з заборгованості за тілом кредиту -31 193, 31 доларів США, пені, нарахованої згідно умов кредитного договору - 5 047, 37 доларів США, пені, нарахованої за невнесення плати за проведення розрахунків - 642 грн 07 коп. Загальна суму заборгованості складає 289 451 грн.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від             21 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 3 вересня 2013 року, позов прокурора м. Червонограда в інтересах ПАТ «Родовід Банк» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь                     ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі                   31 193, 31 доларів США, що еквівалентно - 248 694 грн, пеню у сумі                500 доларів США, що еквівалентно - 3 986 грн., пеню за невнесення плати за проведення розрахунків у сумі - 642 грн 07 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення у частині вимог до нього скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з боржника та поручителя.

З такими висновками судів повністю погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами установлено, що 10 квітня 2008 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір за умовами якого відповідачу було надано кредит на суму 38500 доларів США зі сплатою відсоткової ставки в розмірі 7,7% терміном по 10 квітня 2015 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 10 квітня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язався відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконував умов кредитного договору, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, яка станом на 22 червня 2011 року становила 31 193,31 доларів США, що еквівалентно 248 694 грн.

У зв'язку із неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором банком 28 липня 2009 року на адресу ОСОБА_1, а 15 січня 2009 року - на адресу ОСОБА_2, було направлено листи - претензії з вимогою про дострокове погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 та ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Частиною 1 ст. 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами            (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом із тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Із договору поруки від 10 квітня 2008 року убачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржниками своїх зобов'язань перед банком за кредитним договорам не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України, тому у цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.    

Пунктом 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України          з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року              «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів,               що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що відповідно до               ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це невідповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.  

Матеріалами справи підтверджується, що 15 січня 2009 року банком направлено на адресу ОСОБА_2 вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та суми нарахованої пені не пізніше наступного робочого дня після одержання цього повідомлення.

З огляду на викладене у ПАТ «Родовід Банк» виникло право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_2 про виконання порушених зобов'язань боржника ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості за кредитним договором, починаючи з 15 січня 2009 року, протягом наступних шести місяців.

Банк, як убачається з матеріалів справи, звернувся з позовом до ОСОБА_2 лише 19 жовтня 2011 року, тобто вже після спливу шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України.      

      

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2013 року у справі за позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

Суд касаційної інстанції, відповідно до приписів ст. 341 ЦПК України, має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судом повно та правильно, але допущено помилку у застосуванні норм матеріального права, оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог до поручителя ОСОБА_3 підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 333, 341, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану його представником ОСОБА_4, задовольнити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 21 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 3 вересня 2013 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_3 скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову прокурора м. Червонограда в інтересах публічного акціонерного товариства «РодовідБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

          

Головуючий:                                                             Д.Д. Луспеник

Судді:                                                                        Б.І. Гулько

                                                                                

                                                                                    

                                                                                     А.О. Лесько              

                                                                                              

                                                                                              

С.Ф. Хопта

                                                                                                                                                                                                  

                                                                                              

В.А. Черненко
 

[у.zaporozhskiy]

Приятно, что в данном споре ВССУГУД не побоялся вынести решение, а не отправлял дело на новый круг.