Постановление ВСУ по пересмотру о прекращении поручительства с Райффайзен Банк Аваль

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

29 січня 2014 року м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Онопенка В.В.,

Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Сеніна Ю.Л.,

Сімоненко В.М.,-

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором за заявою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2013 року, 

 

в с т а н о в и л а :

 

У липні 2012 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі – ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2, посилаючись на те, що на підставі генеральної кредитної угоди від 22 березня 2006 року НОМЕР_1 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 було укладено три кредитних договори, за умовами яких банк надав йому в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти. З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитними договорами 18 жовтня 2007 року банком укладено договір поруки з ОСОБА_2, до якого протягом 2008-2011 років вносились зміни на підставі додаткових угод. Оскільки ОСОБА_1 порушив умови договорів кредиту і допустив заборгованість, позивач просив достроково солідарно стягнути з відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заборгованість за кредитними договорами в сумі 197 823 грн 73 коп. 

 

У вересні 2012 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подав до суду додаткову заяву, в якій зазначив, що з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 кредитного договору від 3 листопада 2008 року були укладені договори поруки від 25 лютого 2009 року з ОСОБА_2, а також з ОСОБА_3, за укладеними договорами поруки боржник і поручителі відповідають за виконання умов кредитного договору як солідарні боржники. 

 

Оскільки ОСОБА_1 порушив умови договорів кредиту і допустив заборгованість, позивач просив достроково стягнути солідарно з відповідачів заборгованість: 156 236 грн 10 коп. з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за договором кредиту від 23 квітня 2008 року, а також 298 499 грн 68 коп. з ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за договором кредиту від 3 листопада 2008 року.

 

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 20 грудня 2012 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково, постановлено: стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Хмельницької обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 18 жовтня 2007 року НОМЕР_2 в розмірі 197 823 грн 73 коп.; за кредитним договором від 23 квітня 2008 року НОМЕР_3 – 159 236 грн 10 коп.; за кредитним договором від 3 листопада 2008 року НОМЕР_4 стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 292 356 грн 55 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

 

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 20 березня 2013 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_3 скасовано, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 відмовлено.

 

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2013 року касаційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відхилено, рішення апеляційного суду залишено без змін.

 

У поданій до Верховного Суду України заяві ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2013 року та ухвалити постанову, якою задовольнити касаційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: частини четвертої статті 559 та статті 1050 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

 

На підтвердження своїх доводів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надало до заяви ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 серпня 2013 року. 

 

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2013 року справу допущено до провадження у Верховному Суді України.

 

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.

 

Згідно із статтею 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: 

 

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 

 

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом. 

 

Судами під час розгляду справи встановлено, що 18 жовтня 2007 року в межах генеральної кредитної угоди від 22 березня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» було укладено кредитний договір НОМЕР_2, відповідно до умов якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надав ОСОБА_1 у тимчасове користування грошові кошти в розмірі 160 000 грн зі сплатою 12,25 % річних, а ОСОБА_1 зобов’язався повернути їх до 6 травня 2017 року. 

 

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитним договором від 18 жовтня 2007 року НОМЕР_2 між банком та ОСОБА_2 того ж дня укладено договір поруки. 

 

23 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ«Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір НОМЕР_3, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування грошові кошти в розмірі 35 000 доларів США зі сплатою 14,75% річних, а ОСОБА_1 зобов’язався повернути їх до 5 травня 2017 року.

 

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитним договором від 23 квітня 2008 року НОМЕР_3 між банком та ОСОБА_2 13 липня 2009 року укладено договір поруки НОМЕР_5.

 

3 листопада 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір НОМЕР_4, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування грошові кошти в розмірі 198 810 грн зі сплатою 21,5% річних, а ОСОБА_1 зобов’язався повернути їх до 5 травня 2017 року.

 

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитним договором від 3 листопада 2008 року НОМЕР_4 між банком і ОСОБА_3 25 лютого 2009 року укладено договір поруки, того ж дня укладено договір поруки й з ОСОБА_2.

 

У зв’язку з невиконанням ОСОБА_1 взятих за кредитними договорами зобов’язань 26 жовтня 2011 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» направив ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомлення про дострокове повне погашення заборгованості. 

 

Позовні вимоги до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором були пред’явлені ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 18 вересня 2012 року.

 

Пунктом 1.9 кредитного договору від 3 листопада 2008 року НОМЕР_4 передбачено, що банк має право дострокового виконання зобов’язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником або поручителем свої боргових та інших зобов’язань за цим договором або договором поруки. При цьому виконання боргових зобов’язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

 

Згідно з пунктом 3.5 договору поруки від 25 лютого 2009 року НОМЕР_6 передбачено, що поручитель приймає на себе зобов’язання у випадку невиконання боржником боргових зобов’язань перед банком за кредитним договором здійснити виконання боргових зобов’язань в обсязі, заявленому банком в письмовій вимозі протягом 5-ти банківських днів з дня отримання відповідної письмової вимоги банку. 

 

Частково задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», суд першої інстанції виходив із того, що позичальник належним чином не виконує умови кредитних договорів, у зв’язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню солідарно з позичальника і поручителів.

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитним договором від 3 листопада 2008 року з ОСОБА_3 та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, з яким погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, а тому підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України, згідно з якими порука вважається припиненою, оскільки кредитор після настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явив вимоги до поручителя протягом шести місяців.

 

Проте у наданій для порівняння ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 серпня 2013 року суд касаційної інстанції, залишаючи в силі судове рішення про відмову в задоволенні позову щодо визнання поруки припиненою, виходив із того, що строк виконання основного зобов’язання був встановлений 4 жовтня 2022 року, зміна цього строку на 21 вересня 2009 року не є зміною строку виконання зобов’язання, а є санкцією за порушення виконання зобов’язання, передбаченого кредитним договором. 

 

Викладене свідчить про те, що має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права та ухвалення ним різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. 

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

 

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. 

 

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. 

 

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, установивши, що договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов’язань боржника за кредитним договором, та що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, який був змінений ним відповідно до пункту 1.9.1 кредитного договору, не пред’явив протягом шести місяців вимоги до поручителя про виконання зобов’язання, дійшов правильного висновку про те, що зобов’язання ОСОБА_3 за договором поруки припинилися. 

 

Саме з таких міркувань виходив суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, а тому підстави для скасування ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2013 року відсутні.

 

Відповідно до статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

 

Керуючись статтею 3603 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а :

 

У задоволенні заяви ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2013 року відмовити.

 

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий

А.Г. Ярема

Судді:

Л.І. Григор’єва

В.І. Гуменюк

В.В. Онопенко

Л.І. Охрімчук

М.В. Патрюк

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко

 

Правова позиція, висловлена під час розгляду справи № 6-155цс13 

 

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. 

 

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. 

 

Установивши, що договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобов’язань боржника за кредитним договором, та що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, який був змінений ним відповідно до пункту 1.9.1 кредитного договору, не пред’явив протягом шести місяців вимоги до поручителя про виконання зобов’язання, суд дійшов правильного висновку про те, що зобов’язання за договором поруки припинилися. 

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/50AF23942568C44CC2257CB0001C2206

[ANTIRAID]

Решение хоть и принято давно, но появилось совсем недавно на сайте ВСУ.

 

Здесь ВСУ уже четко установил, что требование о возврате всей суммы является началом отсчет шестимесячного срока для поручителя.

[logoped]

Решение хоть и принято давно, но появилось совсем недавно на сайте ВСУ.

 

Здесь ВСУ уже четко установил, что требование о возврате всей суммы является началом отсчет шестимесячного срока для поручителя.

Другой интересный вопрос, является такое требование (по ст. 35 ЗУ про ипотеку) началом течения срока исковой давности (3 г.) для ипотекодателя. Твердо уверен что да. 

[у.zaporozhskiy]

Другой интересный вопрос, является такое требование (по ст. 35 ЗУ про ипотеку) началом течения срока исковой давности (3 г.) для ипотекодателя. Твердо уверен что да. 

да.

[Vasil]

У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. 

 

как доказать, что этот день наступил?

как доказать, что заемщик не выполняет обязательства с конкретного дня? 

[Vasil]

в каком виде кредитор предъявляет требование поручителю? письмом с уведомлением о вручении или иск это тоже предъявление требования?

[у.zaporozhskiy]

не размещайте одно и тоже сообщение в нескольких темах.

[Vasil]

возможно кто-то еще ответит здесь, не заходя в мою тему