Постановление ВСУ по пересмотру о взыскании процентов за просрочку возврата вклада ликвидируемым банком

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

 

9 липня 2014 року м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого Яреми А.Г.,

Суддів: Патрюка М.В.,

Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., 

Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,

Романюка Я.М.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», третя особа – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення процентів по банківському вкладу, трьох процентів річних за порушення грошового зобов’язання та відшкодування моральної шкоди за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 січня 2014 року,

 

в с т а н о в и л а :

 

У липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» (далі – ПАТ «Банк «Таврика»), третя особа – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення процентів по банківському вкладу, трьох процентів річних за порушення грошового зобов’язання та відшкодування моральної шкоди. Позивач зазначав, що 11 вересня 2012 року між ним та ПАТ «Банк «Таврика» укладено договір банківського вкладу на суму 100 000 грн. з нарахуванням 25 % річних строком на три місяці. Посилаючись на те, що відповідач на порушення умов договору не повернув вклад після закінчення дії договору, позивач просив суд зобов’язати відповідача сплатити проценти за користування коштами до дати фактичного повернення вкладу, три проценти річних за порушення грошового зобов’язання та стягнути 10 000 грн. на відшкодування моральної. 

 

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2013 року у позові відмовлено.

 

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 18 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору про стягнення процентів по банківському вкладу та трьох процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Банк «Таврика» на користь ОСОБА_1 684 грн. 93 коп. процентів по банківському вкладу та 82 грн. 19 коп., що становить три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за період з 11 по 20 грудня 2012 року включно, а всього 767 грн. 12 коп.

 

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 січня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1.

 

У заяві про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції ОСОБА_1 просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ч. 2 ст. 625, ч. 5 ст. 1061 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. 

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення заявника ОСОБА_1 на підтримання заяви та представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2 на її заперечення, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява задоволенню не підлягає.

 

Відповідно до змісту ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним. 

 

Судом установлено, що 11 вересня 2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір банківського вкладу на суму 100 000 грн. на строк до 11 грудня 2012 року. Відповідно до п. 2 даного договору, відповідач зобов’язався щомісячно нараховувати 25 % річних за використання коштів позивача. Однак відповідач у вказаний строк кошти не повернув. 

 

18 січня 2013 року уповноважений банк АТ «Імексбанк» повернув ОСОБА_1 суму вкладу з відсотками, нарахованими за період з 11 вересня 2012 року по 11 грудня 2012 року, в розмірі 106 150 грн. 15 коп. 

 

Постановою правління НБУ № 548 від 20 грудня 2012 року ПАТ «Банк «Таврика» було віднесено до категорії неплатоспроможних (а.с. 30-32).

 

Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 33 від 20 грудня 2012 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк «Таврика» з ринку та запроваджено в ньому тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 21 грудня 2012 року по 20 березня 2013 року (а.с. 33-34).

 

Постановою правління НБУ № 97 від 20 березня 2013 року у відповідача відкликано банківську ліцензію (а.с. 35).

 

Ухвалюючи рішення в частині стягнення процентів по банківському вкладу та трьох процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився касаційний суд, дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів по банківському вкладу та трьох процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за період з 11 грудня 2012 року (день повернення вкладу за договором) до 20 грудня 2012 року включно (введення тимчасової адміністрації), зазначивши, що проценти за користування вкладом та три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання згідно зі ст. 625 ЦК України не можуть бути стягнуті під час дії тимчасової адміністрації. 

 

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 грудня 2012 року, постановленій у справі з подібних правовідносин, на яку як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч. 2 ст. 625, ч. 5 ст. 1061 ЦК України посилається у своїй заяві заявник, суд на відміну від справи, яка розглядається, не встановив факту започаткування процедури виведення банку з ринку та запровадження в банку тимчасової адміністрації та не керувався нормами Закону, які регулюють правовідносини в період введення мораторію.

 

Отже у справі, рішення в якій переглядається Верховним Судом України, та у справі, на рішення в якій посилається заявник як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права, наявні різні фактичні обставини і ухвалені в них рішення не свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції ч. 2 ст. 625, ч. 5 ст. 1061 ЦК України.

 

За таких обставин слід дійти висновку, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, що відповідно до ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України є підставою для відмови з задоволенні заяви.

 

Керуючись п. 1 ст. 355, п. 2 ч. 1 ст. 360-3, ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а :

 

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

 

Головуючий А.Г. Ярема

Судді М.В. Патрюк

Л.І. Григор’єва

В.І. Гуменюк 

Н.П. Лященко 

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/E8776D154906EAA1C2257D15001D18FE

[0720]

Законно, но несправедливо. Закон о банках и Закон о системе гарантирования в нынешнем виде вообще несправедливы.

Да к тому же и эти копейки (проценты и 3% за 10 дней) истец никак не взыщет, банк ликвидирован давно.