Решения 3-ох инстанций о признании договора поручительства недействительным

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/40887384

 

Державний герб України

У х в а л а

іменем  україни

8 жовтня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого      Кузнєцова В.О.,    

суддів:                 Мартинюка В.І.,          Наумчука М.І.,                            

Мостової Г.І.,                                        Остапчука Д.О.,-  

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання недійсним договору поруки, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в особі представника - Хамуляка Ореста Богдановича, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 13 квітня

2014 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») про визнання недійсним договору поруки.

Зазначав, що отримавши рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 14 вересня 2009 року, дізнався про те, що між ним та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», у забезпечення кредитних зобов'язань ОСОБА_5, було укладено договір поруки від 24 липня 2007 року.

Посилаючись на те, що про наявність вказаних договорів йому нічого не було відомо до 2012 року, жодних документів особисто він не підписував, підпис на оскаржуваному договорі поруки виконаний не ним,

ОСОБА_3, просив позов задовольнити та визнати такий договір поруки недійсним.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від             2 липня 2013 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи»), яке є правонаступником ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від          25 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 13 квітня 2014 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним договір поруки № 170/2ф від 24 липня 2007 року, укладений між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_3 Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ТОВ «Кредитні ініціативи» в особі представника - Хамуляка О.Б., просить рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 13 квітня 2014 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2  ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з  ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від      6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Згідно з рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 14 вересня 2009 року з позивача, як із поручителя, та з ОСОБА_5 стягнуто в солідарному порядку на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» кредитну заборгованість у розмірі

41 707 грн. 70 коп.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_3 24 липня 2007 року відповідно до договору поруки № 170/2ф взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_5, які виникають з умов кредитного договору № 170/ф від 24 липня 2007 року в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст.http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1766/ed_2012_07_05/pravo1/T041618.html?pravo=1" \l "1766" \o "Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" \t "_blank 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи

юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_3 посилався на те, що спірний договір поруки він особисто не підписував та не знав про його існування.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з висновком проведеної у справі судової почеркознавчої експертизи № 1127 від 10 січня 2014 року підпис на договорі поруки

№ 170/2ф від 24 липня 2007 року в графі «поручитель» виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із відсутності вільного волевиявлення позивача на укладення оскаржуваного договору поруки.

Такі висновки судів є обґрунтованими  та  узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наведені в касаційних скаргах доводи висновків судів не спростовують.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалені у справі рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам чинного законодавства щодо законності й обґрунтованості та підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в особі представника - Хамуляка Ореста Богдановича, відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від              25 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від       13 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                                                                                                                       В.О. Кузнєцов

Судді:                                                                                                                                    В.І. Мартинюк

Г.І. Мостова                

М.І. Наумчук                    

Д.О. Остапчук