Постановление ВСУ по пересмотру о недействительности публичных торгов по долгу перед Петрокоммерц-Украина

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

22 квітня 2015 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого Яреми А.Г.

Суддів: Григор’євої Л.І., Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М.,

Гуменюка В.І., Романюка Я.М.,

Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», ОСОБА_2, Державної виконавчої служби України, треті особи: публічне акціонерне товариство «Банк Петрокоммерц-Україна», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу – ОСОБА_3, про визнання недійсними результатів прилюдних торгів та свідоцтв про право власності за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 березня 2014 року,

 

в с т а н о в и л а :

 

У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» (далі - ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція»), ОСОБА_2, Державної виконавчої служби України, треті особи: публічне акціонерне товариство «Банк Петрокоммерц - Україна» (далі - ПАТ «Банк Петрокоммерц - Україна», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу – ОСОБА_3, про визнання недійсними результатів прилюдних торгів та свідоцтв про право власності. Позивач зазначав, що 27 травня 2011 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 3 грудня 2010 року про стягнення з позивача на користь ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» заборгованості за кредитним договором у розмірі 5 725 965,89 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 45 864 986 грн. 86 коп., 1 100 грн. штрафу за невиконання зобов'язань, судового збору у сумі 1 700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. 

 

26 березня 2012 року ТОВ «Українська експерта група» було підготовлено звіт про незалежну оцінку майна, а саме: машиномісця НОМЕР 1 у будинку АДРЕСА 1, машиномісця НОМЕР 2 та машиномісця НОМЕР 3 у будинку АДРЕСА 2. 23 жовтня 2012 року зазначене майно, що на праві власності належить позивачу, було продане ОСОБА_2 на прилюдних торгах. ОСОБА_1 зазначав, що під час організації та проведення прилюдних торгів відповідачами було порушено вимоги діючого законодавства, а саме: позивач та його представник не повідомлялись про дату, час та місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна; копія акта про проведення прилюдних торгів на адресу позивача не надсилалася; реалізація майна проводилась на підставі звітів про оцінку майна, строк дії яких закінчився. З огляду на зазначене, уточнивши позовні вимоги, просив суд: визнати недійсними результати прилюдних торгів, що відбулися 23 жовтня 2012 року; визнати недійсними протоколи проведення прилюдних торгів з реалізації майна від 23 жовтня 2012 року; визнати недійсними акти про проведення прилюдних торгів від 23 жовтня 2012 року; визнати недійсними свідоцтва про право власності на машиномісця, видані на ім’я ОСОБА_2.

 

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 4 лютого 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 березня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1.

 

У заяві про перегляд Верховним Судом України судового рішення суду касаційної інстанції ОСОБА_1 просить скасувати судове рішення касаційного суду та направити справу на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», п.п. 3.2, 3.4 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року (далі – Тимчасове положення), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. 

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.

 

На підставі пункту 2 ст. 2 розділу ІІ. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-УІІІ справу розглянуто в порядку, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

 

На підставі ст. 360-4 ЦПК України в редакції, чинній на день надходження заяви ОСОБА_1 до Верховного Суду України, Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

 

Судом установлено, що 3 грудня 2010 року рішенням Солом'янського районного суду м. Києва з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» стягнуто суму заборгованості за кредитним договором, яка станом на 6 жовтня 2009 року становила 5 725 965,89 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентна 45 864 986,86 грн., 1 100 грн. штрафу за невиконання зобов'язань, судовий збір у сумі 1 700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.

 

20 травня 2011 року на виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 3 грудня 2010 року судом було видано виконавчий лист.

 

27 травня 2011 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України відкрито виконавче провадження з виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 3 грудня 2010 року.

 

27 січня 2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС було складено акти опису й арешту майна позивача, а саме: машиномісця НОМЕР 1 АДРЕСА 1, машиномісць НОМЕР 2 та НОМЕР 3 АДРЕСА 2.

 

Постановою державного виконавця ОСОБА_5 від 29 лютого 2012 року для визначення вартості вказаного майна було призначено експерта (суб'єкта оціночної діяльності) - ТОВ «Українська експертна група» в особі ОСОБА_6.

 

5 квітня 2012 року державним виконавцем було повідомлено позивача та третю особу-стягувача у виконавчому провадженні про оцінку арештованого майна боржника.

 

19 квітня 2012 року представником позивача на адресу відділу ДВС направлено заперечення щодо результатів проведеної оцінки арештованого майна та призначення рецензування звітів з незалежної оцінки майна.

 

25 липня 2012 року постановою державного виконавця за заявою представника позивача був призначений експерт, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання ОСОБА_7, який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, для проведення рецензування звітів оцінки майна.

 

Заявою від 3 вересня 2012 року позивач відмовився від здійснення оплати послуг експерта з рецензування звітів про оцінку майна.

 

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 23 серпня 2012 року, яка набрала законної сили, скарга позивача в частині оскарження дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України залишена без задоволення. Згідно зазначеної ухвали, порушень вимог закону в діях державного виконавця по призначенню експертів та проведення оцінки арештованого нерухомого майна судом не встановлено.

 

6 січня 2012 року між Державною виконавчою службою України та ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» укладено генеральний договір № 1 про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень.

 

28 вересня 2012 року укладено договір НОМЕР 4 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що належало позивачу, а саме машиномісця НОМЕР 1 АДРЕСА 1, за ціною 274 586 грн, а також договір НОМЕР 5, за яким передано для реалізації машиномісця НОМЕР 2 та НОМЕР 3 АДРЕСА 2 за ціною 888 916 грн.

 

23 жовтня 2012 року відбулись прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна що належить позивачу. Переможцем торгів визначено відповідача ОСОБА_2, який запропонував найвищу ціну.

 

5 грудня 2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України ОСОБА_5 було складено акти про проведення прилюдних торгів НОМЕР 6, 7, 8 з реалізації арештованого майна боржника ОСОБА_1.

 

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що прилюдні торги були проведені за заявою державного виконавця на підставі звіту про оцінку майна, строк дії якого на момент проведення прилюдних торгів хоч і закінчився, але позивачем не надано доказів, що вартість майна, яке підлягало реалізації на прилюдних торгах змінилася, внаслідок чого могли бути порушені його права або інтереси. 

 

Разом з тим, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2014 року, на яку як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» посилається заявник, суд касаційної інстанції виходив із того, що звіт про оцінку майна є чинним, якщо від дня його підписання до дня проведення прилюдних торгів пройшло не більше шести місяців. Після збігу цього строку обов'язковою умовою призначення і проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. Проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який втратив чинність, є порушенням ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» та підставою для визнання таких торгів недійсними. 

 

Отже, наявне неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» та п.п. 3.2, 3.4 Тимчасового положення.

 

Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом зазначених вище норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого. 

 

Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону. 

 

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (закріплених законом матеріально-правових заходів примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника) визначений у статті 16 ЦК України, згідно з пунктом 2 частини другої якої одним із таких способів є визнання правочину недійсним.

 

Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

 

При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6). 

 

Частиною третьою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону. 

 

Частинами другою - четвертою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати оцінки майна та порядок їх оскарження до передачі майна на реалізацію.

 

У разі, коли сторона виконавчого провадження не реалізувала своє право оскарження звіту суб’єкта оціночної діяльності в передбачений законом строк, цей звіт про оцінку майна набуває чинності і є підставою для реалізації майна з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною у звіті (частина п’ята статті 58, частина третя статті 62 Закону України «Про виконавче провадження»).

 

Частинами першою та п’ятою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки нерухомого майна та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». 

 

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. 

 

Отже, оцінка нерухомого майна, на яке звернуто стягнення, здійснюється з метою визначення стартової ціни для здійснення подальшої реалізації арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах. Ураховуючи предмет стягнення, яким є нерухоме майно, проведення оцінки здійснює незалежний суб’єкт оціночної діяльності на замовлення державного виконавця, який після складення акта опису та арешту майна, його вилучення, проведення оцінки й отримання звіту про оцінку майна передає його на реалізацію на прилюдних торгах у порядку і на умовах, визначених законодавством. 

 

Оцінка майна є дійсною впродовж шести місяців з моменту її проведення незалежно від строків передання та реалізації майна, на яке звернуто стягнення, на прилюдних торгах. Прилюдні торги повинні бути проведені в двомісячний строк від дня одержання спеціалізованою організацією заявки державного виконавця на їх проведення (пункт 3.3 Тимчасового положення). 

 

Частиною п’ятою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», пунктом 7.1 Тимчасового положення, абзацом третім пункту 5.12.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, передбачено підстави й порядок призначення повторних прилюдних торгів, а також порядок уцінки нереалізованого майна. Так, у разі відсутності покупців або наявності тільки одного покупця та з інших визначених Тимчасовим положенням причин прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися. У такому разі призначаються повторні прилюдні торги, на яких стартова ціна лота може бути зменшена, але не більше ніж на 30 відсотків. Уцінка майна проводиться державним виконавцем у десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, після чого реалізація майна за вказаною ціною повинна бути проведена впродовж місяця з дня проведення уцінки.

 

За правилами проведення прилюдних торгів спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою та інші відомості. Уповноважені особи спеціалізованої організації складають інформаційні картки на кожний лот із зазначенням стартової ціни. При цьому визначення стартової ціни лота здійснюється на підставі початкової вартості майна за результатами проведеної оцінки майна незалежним суб’єктом оціночної діяльності (пункти 2.6, 3.2, 3.4 Тимчасового положення). Тобто на момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних торгів, для визначення вартості об’єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним. 

 

Таким чином, ураховуючи зазначене, необхідно дійти висновку про те, що прилюдні торги повинні відбутись у межах шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна. Після збігу цього шестимісячного строку обов’язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. Проведення прилюдних торгів із реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме: частини п’ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»; пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положення.

 

Встановивши такі обставини суд касаційної інстанції не врахував, що після збігу шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна обов’язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. 

 

Саме такі правові висновки щодо застосування статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», п.п. 3.2, 3.4 Тимчасового положення зробив і Верховний Суд України у своїх Постановах від 1 жовтня 2014 року, від 22 жовтня 2014 року та від 24 грудня 2014 року.

 

Таким чином, судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одну і ту саму норму матеріального права статтю 58 Закону України «Про виконавче провадження», п.п. 3.2, 3.4 Тимчасового положення, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Оскільки у справі, яка переглядається, рішення суду касаційної інстанції є незаконним, то відповідно до ст. 360-4 ЦПК України його слід скасувати і передати справу на новий касаційний розгляд. 

 

Керуючись п. 1 ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 360-3, ч.ч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України в редакції, чинній до набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-УІІІ, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а :

 

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

 

Ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 березня 2014 року скасувати і направити справу на новий касаційний розгляд.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 3 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

 

Головуючий

А.Г. Ярема

Судді

В.І. Гуменюк

Л. І. Григор’єва 

Н.П. Лященко 

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко

 

Правова позиція у справі № 6-85 цс 15

 

Виходячи з правового аналізу частини п’ятої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 3.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745/4038, необхідно дійти висновку про те, що звіт про оцінку майна є чинним, якщо від дня його підписання до дня проведення прилюдних торгів пройшло не більше шести місяців. Після збігу цього шестимісячного строку обов'язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. 

 

Проведення прилюдних торгів із реалізації майна за ціною, визначеною відповідно до звіту про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме: частини п'ятої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження"; пунктів 3.2, 3.4 зазначеного Тимчасового положення.

 

Суддя Верховного Суду України Я.М. Романюк

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/9494D8EEA8F03848C2257E36001D0A5F