Постановление ВСУ по пересмотру о недействительности публичных торгов по решению в пользу банка Надра

ANTIRAID · November 28, 2015

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Романюка Я.М.,

суддів: Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Яреми А.Г.,

Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, приватного підприємства «Нива-В.Ш.», ОСОБА_2, треті особи: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», товариства з обмеженою відповідальністю «Периметр», обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання недійсними протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, акту про проведення прилюдних торгів з продажу квартири, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та повернення майна власникові за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року,

встановила:

У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернулась до Залізничного районного суду м. Львова з позовом до Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі – Залізничний ВДВС Львівського МУЮ), приватного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі – ПАТ «КБ «Надра»), товариства з обмеженою відповідальністю «Периметр» (далі – ТОВ «Периметр»), органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», та просила визнати недійсним протокол про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1, акт про проведення прилюдних торгів з продажу вказаної квартири, свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів та повернути вказане майно власникові, посилаючись на те, що її не було належним чином повідомлено про проведення прилюдних торгів з реалізації спірної квартири, а також реалізовано спірну квартиру за ціною у 191 000 грн., що не відповідає ринковим цінам на момент продажу її на прилюдних торгах. Вказані торги проводились за відсутності експертної оцінки квартири, оскільки експертом–оцінювачем ОСОБА_3. було проведено оцінку іншої квартири – по АДРЕСА_2, а не по АДРЕСА_1, і встановлено вартість такої у 254 040 грн., а на аукціоні реалізовано належну їй квартиру. Крім того, на порушення вимог закону їй не було своєчасно надіслано протокол про проведення прилюдних торгів, а також працівниками Залізничного ВДВС Львівського МУЮ було порушено черговість стягнення і реалізації її майна, а саме, при наявності майна у поручителів було реалізовано її квартиру, у якій вона постійно проживала і у якій були зареєстровані її неповнолітні діти.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 7 липня 2014 року у позові відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 22 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов частково задоволено. Визнано недійсними: протокол НОМЕР_1 від 22 грудня 2014 року проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1; акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів від 11 січня 2012 року з продажу вказаної квартири; свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 17 січня 2012 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 162 541 грн. Стягнуто з ПП «Нива-В.Ш.» на користь ОСОБА_2 28 459 грн. У решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року рішення апеляційного суду Львівської області від 22 грудня 2014 року скасовано, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 7 липня 2014 року залишено в силі.

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанцій та залишити в силі рішення апеляційного суду в частині визнання прилюдних торгів недійсними та змінити рішення апеляційного суду в частині застосування наслідків недійсності правочину, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме пункту 3.11 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (далі – Тимчасове положення), статей 203, 215 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.

На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права та невідповідності викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

Судами встановлено, що 4 квітня 2006 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір. Для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 4 квітня 2006 року між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5 були укладені договори поруки.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 8 листопада 2010 року стягнуто солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ВАТ КБ «Надра» 206 821 грн. 48 коп.

13 липня 2011 року державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 з виконання вказаного виконавчого листа про солідарне стягнення із ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ВАТ КБ «Надра» 206 821 грн. 48 коп.

В ході виконавчого провадження державним виконавцем встановлено наявність у боржника ОСОБА_1 нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1. Іншого майна у боржника не виявлено.

На підставі витягу із протоколу конкурсної комісії управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 8 листопада 2011 року квартира АДРЕСА_1 передана на реалізацію з початковою вартістю 254 040 грн. згідно висновку експерта-оцінювача ОСОБА_3 від 4 серпня 2011 року. Проведення прилюдних торгів було доручено спеціалізованій організації – ПП «Нива- В.Ш.», яке призначило прилюдні торги з реалізації спірної квартири на 30 листопада 2011 року.

З повідомлення від 15 листопада 2011 року та списку рекомендованих відправлень вбачається, що позивачу ОСОБА_1 скеровувалось письмове повідомлення про проведення прилюдних торгів з реалізації спірної квартири за місцем її проживання згідно із виконавчим документом.

З витягу із сайту ДП «Інформаційний центр» МЮУ вбачається, що ПП «Нива-В.Ш.» 15 листопада 2011 року розміщено оголошення про проведення прилюдних торгів з реалізації квартири за адресою: АДРЕСА_1. Аналогічне оголошення було розміщено в газетах «Львівська Пошта» від 15 листопада 2011 року НОМЕР_3 та газеті «Високий Замок» від 13 грудня 2011 року.

У зв’язку з тим, що прилюдні торги, призначені на 30 листопада 2011 року, не відбулись через відсутність покупців ПП «Нива-В.Ш.» було скеровано звернення до ВПРВ УДВС Головного управління юстиції у Львівській області про переоцінку майна. Актом державного виконавця від 9 грудня 2011 року квартиру уцінено на 25 % до 190 530 грн., після чого наступні торги були призначені на 28 грудня 2011 року.

З повідомлення від 13 грудня 2011 року та списку рекомендованих поштових відправлень вбачається, що позивачу ОСОБА_1 скеровувалось письмове повідомлення про проведення прилюдних торгів з реалізації спірної квартири.

З витягу із сайту ДП «Інформаційний центр» МЮУ вбачається, що ПП «Нива-В.Ш.» 13 грудня 2011 року розміщено оголошення про проведення прилюдних торгів з реалізації квартири за адресою: АДРЕСА_1 Аналогічне оголошення було розміщено в газетах «Львівська Пошта» від 13 грудня 2011 року НОМЕР_3 та газеті «Високий Замок» від 13 грудня 2011 року.

У прилюдних торгах 28 грудня 2011 року взяли участь 2 особи: ОСОБА_6 та ОСОБА_2, які були зареєстровані організатором прилюдних торгів. Переможцем торгів оголошено ОСОБА_2 із ціною продажу 191 000 грн. Оскільки ОСОБА_2 вніс кошти 6 січня 2012 року, то результати прилюдних торгів оформлені актом державного виконавця від 11 січня 2012 року про проведення прилюдних торгів, що затверджений начальником відділу ПВР управління ДВС Головного управління юстиції у Львівській області.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що при проведенні прилюдних торгів з реалізації арештованого майна відповідачами не було дотримано порядку проведення останніх, оскільки повідомлення про проведення таких направлялись на адресу позивача, що була зазначена у виконавчому листі, було опубліковано оголошення у газетах та ін. Щодо дій державного виконавця при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо визначення вартості чи оцінки майна не стосуються правил проведення прилюдних торгів та є такими, що мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Окрім того, позивач вищезазначені дії державного виконавця не оскаржувала.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив із того, що безспірно стверджується факт того, що як державному виконавцю так і ПП «Нива-В.Ш.» достовірно було відомо, що боржник ОСОБА_1 з 16 травня 2006 року є зареєстрованою та проживає у спірній квартирі НОМЕР_4 на АДРЕСА_1, однак повідомлення про проведення, як перших прилюдних торгів 30 листопада 2011 року, так і про проведення повторних прилюдних торгів 28 грудня 2011 року, ОСОБА_1 надсилалися за адресою АДРЕСА_2, чим грубо порушено вимоги про повідомлення боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також про стартову ціну реалізації майна.

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, суд касаційної інстанції виходив із того, що прилюдні торги по реалізації арештованого майна – спірної квартири були призначені і відбулись 28 грудня 2011 грудня, про що було своєчасно повідомлено банк, виконавчу службу та боржника ОСОБА_1, що підтверджується відповідним листом ПП «Нива-В.Ш.» від 13 грудня 2011 року. Крім того, інформація щодо прилюдних торгів була розміщена на офіційному сайті, а також відповідні інформаційні повідомлення розміщені в газетах «Львівська пошта» та «Високий замок».

Проте в наданих для порівняння:

- постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року та ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року, суди виходили із того, що при розгляді питання дотримання пр. проведенні торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу. При цьому під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами відомостей, які мають бути їм повідомлені. Отже, за загальним змістом термін «повідомлення» включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей, однак судом не встановлено чи є зворотне поштове повідомлення із зазначенням причини не вручення (вручення) останнього;

- постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року суд виходив із того, що оцінка майна, необхідна під час здійснення виконавчого провадження, провадиться суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання, який має сертифікат суб’єкта оціночної діяльності, виданий в порядку, передбаченому Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»;

- ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2014 року суд касаційної інстанції виходив із того, що в порушення пункту 3.11 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з продажу земельної ділянки жодних повідомлень про проведення прилюдних торгів не надходило, чим порушені його права на участь в проведенні прилюдних торгів, відсутнє зворотне поштове повідомлення із зазначенням причини не вручення його позивачу;

- ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 8 липня 2015 року, наданій як приклад неоднакового правозастосування, суд дійшов висновку про те, що докази належного повідомлення про проведення прилюдних торгів ОСОБА_3 та членів її сім’ї, які проживають в спірній квартирі, відсутні, а публікація оголошення про проведення прилюдних торгів не може вважатись належним повідомленням про їх проведення, отже наявні підстави для визнання торгів недійсними.

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 3.11 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, статей 203, 215 ЦК України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України.

Нерухоме майно передається на реалізацію з прилюдних торгів за ціною та у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», при цьому умови, процедура підготовки та порядок проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а також розрахунків за придбане майно й оформлення результатів торгів визначено Тимчасовим положенням.

Отже, дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов’язковою умовою правомірності правочину.

За змістом пункту 3.11 Тимчасового положення спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Отже, при розгляді питання про дотримання при проведення торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу.

Проте, сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що повідомлення ОСОБА_1. про проведення як перших, так і повторних прилюдних торгів було направлено без дотримання вимог Тимчасового положення, зокрема, повідомлення про проведення прилюдних торгів надсилалися не за новою адресою місця проживання та реєстрації боржника, яка, як встановлено судом, була відома державному виконавцю, чим грубо порушено вимоги про повідомлення боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також про стартову ціну реалізації майна.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що зазначені обставини в сукупності вплинули на результат прилюдних торгів і зміст самого правочину, оскільки майно було реалізовано без належного повідомлення про це боржника, зокрема, наслідком чого було позбавлення ОСОБА_1 права на оскарження стартової ціни реалізації майна, а тому прилюдні торги необхідно визнати недійсними.

Однак, визнаючи прилюдні торги недійсними, суд апеляційної інстанції, керуючись тим, що погашення боргу ОСОБА_1 перед банком відбувалось у примусовому порядку, стягнув з ОСОБА_1 на користь покупця за прилюдними торгами, ОСОБА_2, сплачені ним грошові кошти за реалізовану квартиру, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій.

Однак, такий висновок суду є помилковим.

Наслідком визнання результату прилюдних торгів, яким фактично є оформлений у вигляді протоколу про результати торгів договір купівлі-продажу, недійсним є повернення сторін договору купівлі-продажу – продавця і покупця - до первісного стану, тобто реституція як спосіб захисту, що характерний для зобов’язальних відносин.

Відповідно до пункту 4.14 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна торги закінчуються підписанням протоколу про результати торгів, який має силу договору.

Згідно Протоколу НОМЕР_5 від 28 грудня 2011 року про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, переможець торгів, ОСОБА_2, має внести на депозитний рахунок Залізничного ВДВС ЛМУЮ в сумі 162 541 грн., що дорівнює різниці між продажною ціною придбаного ним лота і сумою винагороди організатора прилюдних торгів за цим лотом в сумі 28 459 грн.

Отже, покупцем за укладеним за результатами торгів договором купівлі-продажу є переможець торгів ОСОБА_2

Вирішуючи питання про те хто є продавцем за укладеним за результатами торгів договором необхідно виходити з умов договору, що укладається між ДВС та спеціалізованою організацією.

У випадку якщо на підставі укладеного спеціалізованою організацією з відділом ДВС договору ця організація під час укладення на торгах договору виступає представником відділу ДВС, то стороною такого договору, а відтак і продавцем, є ДВС. Якщо ж спеціалізована організація виступає на торгах від власного імені на підставі укладеного з відділом ДВС договору, який за своїм змістом є договором комісії, то стороною такого договору, а відтак і продавцем, є спеціалізована організація.

Відповідно до договору, укладеного між Залізничним ВДВС ЛМУЮ та організатором прилюдних торгів - ПП «НИВА-В.Ш.» (т. 1, а.с. 50) спеціалізована організація лише надає послуги з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а Залізничне ВДВС ЛМУЮ самостійно виступає від свого імені на прилюдних торгах як продавець.

У зв’язку з наведеним в даному випадку саме з Залізничного ВДВС ЛМУЮ як з продавця арештованого майна, реалізованого на прилюдних торгах, на користь покупця ОСОБА_2 слід стягнути 162 541 грн. в порядку застосування реституції, а не з ОСОБА_1, яка не є стороною цього договору.

За таких обставин рішення суду касаційної інстанції слід скасувати, а рішення суду апеляційної інстанції змінити в частині стягнення грошових коштів на користь ОСОБА_2, в решті рішення апеляційного суду залишити в силі.

Керуючись статтею 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року скасувати, а рішення апеляційного суду Львівської області від 22 грудня 2014 року змінити в частині – «стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 162 541 грн.» на «стягнути з Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції на користь ОСОБА_2 162 541 грн.». В решті рішення апеляційного суду залишити в силі.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий

Я.М. Романюк

Судді:

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

Ю.Л. Сенін

А.Г. Ярема

Правова позиція у справі

№ 6-1884цс15