Решение Тернопольского межрайсуда о недействительности договора ипотеки с VS Банком


Recommended Posts

Собственно... Решение вступило в законную силу, банком в апелляционном порядке не оспаривалось.

 

 

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/54749885

 

rada.gif

  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.12.2015 Справа №607/12591/15-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючого - судді     Стельмащука П.Я.

- секретаря                       Матвійчук В.П.

- за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, до публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», треті особи служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання недійсним іпотечного договору, визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Фольксбанк», яке на даний час іменується як публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк», треті особи служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання недійсним з моменту укладення Іпотечного договору від 19 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №4815 про передачу в іпотеку ВАТ «Електрон Банк» житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в м. Тернополі по вул. Далекій, 19А, загальною площею 286,4кв.м., житловою площею 97,9 кв.м., що належить ОСОБА_1 на праві власності, згідно свідоцтва на право власності на нерухоме майно, виданого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 11 квітня 2008 року та зареєстрованого за реєстраційним номером 22885160 та земельну ділянку площею 0,1000га, що розташована в м. Тернополі вул. Далека, 19А, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №470691, виданого Тернопільським міським управлінням земельних ресурсів 20 грудня 2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010666100628 за кадастровим номером 6110100000130040025, та визнання недійсним з моменту укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя (позасудове врегулювання), укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Електрон Банк» 19 червня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за №4817.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19 червня 2008 р. між ВАТ «Електрон Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №КF5202. В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 19 червня 2008р. між ВАТ «Електрон Банк» та ним було укладено іпотечний договір про передачу в іпотеку банку нерухомого майна з усіма його приналежностями, а саме: житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в м. Тернополі по вул. Далекій, 19А, загальною площею 286,4 кв.м, житловою площею 97,9 кв.м. та земельної ділянки, площею 0,1га. В якості забезпечення вказаного кредитного договору, 19 червня 2008 р. між тими ж сторонами було укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя (позасудове врегулювання), котрим сторони врегулювали позасудові способи вирішення можливих спорів. Вважає, що зазначені договори укладені з порушенням вимог закону, передбачених ст.203 ЦК України, ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», тобто вчинені без дозволу органу опіки та піклування, а тому, з огляду на вимоги ст. 215 ЦК України, вони повинні бути визнані судом недійсними. Зазначає, що на час укладення договору іпотеки у будинку в м. Тернополі по вул. Далекій, 19Авін з дружиною ОСОБА_4 проживали сім'єю разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, котрій на момент укладення іпотечного договору виповнилось 9 років, і яка, відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України, мала право користування вказаним будинком. Таким чином, в момент укладення договору іпотеки, їх дочка, ОСОБА_2, відповідно до закону, мала право користування житловим будинком в м. Тернополі по вул. Далекій, 19А, котрий був переданий в іпотеку банку, відтак передача вказаного будинку в іпотеку банку могла бути здійснена лише за попередньою згодою органу опіки і піклування.

Позивач та його представник ОСОБА_5 у судове засідання не зявились, надавши суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіславши суду письмові заперечення проти позову, які просить врахувати при винесенні рішення, в яких вказав, що наведені твердження позивача вважає безпідставними та необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та непідкріплені жодними доказами, а отже такими, що не підлягають задоволенню. Позивач наводить аргумент про те, що йому не було відомо про порушення прав його доньки і лише після спілкування з фахівцями у даній галузі він дізнався про порушення таких, після чого і звернувся за захистом порушеного права. Позивач зловживає своїми правами, оскільки йому було розяснено про його права та обов'язки, з якими він погодися і підтвердив їх виконання, зокрема в пункті 8 Іпотечного договору позивач, підтвердив що: має всі необхідні права щодо розпорядження предметом іпотеки та відсутність додаткової згоди для передачі майна в іпотеку; предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності; не існує інших осіб, які мають право на користування предметом іпотеки та осіб, які мають рівні права із позивачем, на розпорядження предметом іпотеки; на предмет іпотеки відсутні будь-які права та вимоги інших осіб, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку. З метою перевірки та підтвердження поданої інформації позичальником було надано довідку №625 від 14.05.2008р., видану ПП «Дружба сервіс - житло 1», про склад сім'ї та кількість прописаних осіб станом на 14.05.2008року, згідно якої ОСОБА_1 є власником предмета іпотеки та склад сім'ї, яку прийнято на квартирний облік складається з однієї особи - ОСОБА_1 Також, вказує на те, що позивач є власником іншого нерухомого майна квартири АДРЕСА_1. Окрім того, просить звернути увагу суду на ту обставину, що до моменту укладення кредитного договору позичальник - позивач подав Заяву - Анкету, в якій вказав, що користувався кредитами у інших банках, в тому числі були договори, за якими в заставу передавалось як рухоме, так і нерухоме майно, а отже мав можливість ознайомитись з вимогами до правочинів даної категорії не лише в банку (відповідача), а також в інших фінансових установах. Вважає, що позивачем не обґрунтовано яким чином оспорювані договори суперечать інтересам дитини, просить відмовити у задоволенні позову.

Треті особи явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча повідомлялись про час та місце розгляду у встановленому порядку.

Дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого 11.04.2008р. виконкомом Тернопільської міської ради, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить домоволодіння, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою м. Тернопіль, вул. Далека, 19а.

19 червня 2008 р. між ВАТ «Електрон Банк», яке на даний час іменується як ПАТ «ВіЕс Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №КF50202, згідно якого останній отримав строковий кредит в розмірі 150000,00 доларів США.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 19 червня 2008р. між ВАТ «Електрон Банк», яке на даний час іменується як ПАТ «ВіЕс Банк», та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений того ж числа приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №4815, відповідно до п.2 якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку нерухоме майно разом з усіма його приналежностями, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в м. Тернополі по вул. Далекій, 19А, загальною площею 286,4 кв.м, житловою площею 97,9 кв.м., який належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 11 квітня 2008 року; земельну ділянку, площею 0,1000га., що розташована в м. Тернополі по вул. Далекій, 19А, яка належить іпотекодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №470691, виданого Тернопільським міським управлінням земельних ресурсів 20 грудня 2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010666100628 за кадастровим номером 6110100000130040025, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Також, 19 червня 2008р. між ВАТ «Електрон Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя (позасудове врегулювання), посвідчений того ж числа приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №4817. Відповідно до п. 4 даного договору, сторони досягли згоди про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання наступними способами, а саме: - передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання, у порядку встановленому цим договором; - право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, у порядку встановленому цим договором.

Іпотечний договір та Договір про задоволення вимог іпотеко держателя укладались без попередньої згоди органу опіки та піклування.

Позивач ОСОБА_1 є батьком, а ОСОБА_4 матірю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ИД №037473 виданим 29.07.1999р. відділом РАЦС Тернопільської міської ради.

Згідно довідки ПП «Дружба сервіс-житло 1» №625 від 14.05.2008р., ОСОБА_1 є власником жилого будинку №19а по вул. Далекій в м. Тернополі, проживає у ньому без реєстрації, а також місце проживання інших осіб у цьому будинку не зареєстроване.

Позивач звертаючись до відповідача про видачу кредиту в заяві-анкеті від 05.06.2008р. зазначив адресу фактичного місця проживання м. Тернопіль, вул. Далека, 19а, а також, що разом з ним проживає дитина ОСОБА_2, 1999р.н.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18.08.2014р. по справі №607/12526/14-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі за роботу у вихідні та святкові дні встановлено наступні обставини.

20.04.2008р. ОСОБА_1 (ОСОБА_7) та ОСОБА_6 (Виконавець) уклали договір про надання послуг, згідно якого Виконавець надає послуги з догляду і нагляду за дитиною ОСОБА_7 та прибирання помешкання, що знаходиться в буд. №19а по вул. Далекій в м. Тернополі. За договором Виконавець приймає на себе комплексне виконання послуг по догляду за малолітньою дитиною ОСОБА_7, - ОСОБА_2, 31.05.1999р.н., та по санітарному догляду приміщень будинку. Згідно актів приймання-передачі наданих послуг, Виконавець здійснювала догляд за малолітньою дочкою ОСОБА_7 та прибирання будинку ОСОБА_7, а ОСОБА_7 прийняв вказані послуги.

Згідно ч. 3 статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, вищевказаним судовим рішенням встановлена обставина щодо ОСОБА_1, а саме, те що його малолітня дочка ОСОБА_8 станом на день укладення оспорюваних договорів (19.06.2008р.) проживала в ІНФОРМАЦІЯ_3.

Окрім того, згідно довідки виданої 08.10.2014р. дільничним лікарем-педіатром Тернопільської міської дитячої комунальної лікарні ОСОБА_9, дитина ОСОБА_2, 31.05.1999р.н., з 2006р. по даний час проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 та обслуговується саме цим лікарем.

На звернення позивача, 15 серпня 2013р., адвокатом ОСОБА_10 надано правове розяснення, у якому висловлена позиція щодо того, що договір іпотеки укладений з порушенням вимог закону, передбачених ст.203224 ЦК УкраїниЗакону України «Про охорону дитинства», статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».

Розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання про необхідність задоволення позову.

Згідно із статтею 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимогі на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Згідно статті 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 статті 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 212 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 2 статті 39 ЦПК України, права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, повноваження яких посвідчуються свідоцтвом про народження дитини (п. 3 ч. 1 статті 42 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти члена сімї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобовязані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Частиною 3 статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобовязуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобовязання.

Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо її майнових прав, у тому числі й відмовлятися від майнових прав дитини (пункт 3 частини 2 статті 177 СК України).

У статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» зазначено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимим є зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (пункт 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною шостою статті 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Верховний Суд України у постанові від 09.09.2015р. по справі №6-405цс15 виклав правову позицію, що укладення батьками правочинів предметом яких є житлові приміщення, право користування якими мають малолітні або неповнолітні діти, без попередньої згоди органу опіки та піклування є підставою для визнання цих правочинів недійсними, як передбачено статтями203215 ЦК України.

Окрім того, Верховний Суд України розглянувши іншу справу №6-396цс15 у постанові від 01.07.2015р. висловив аналогічну правову позицію, а саме, відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтерес дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Отже, відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування на здійснення будь-якого правочину стосовно нерухомого майна, право власності або користування яким мають діти, є підставою для визнання такого правочину недійсним. Відсутність реєстрації дитини не є підставою для відмови в позові.

Відповідно до статті 360-7 ЦПК України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, так як при розгляді даної справи судом встановлено, що Іпотечний договір та Договір про задоволення вимог іпотекодержателя укладались без попередньої згоди органу опіки та піклування, а в будинку, який є предметом іпотеки, на час укладення договорів проживала малолітня дитина іпотекодавця, позов, який поданий в інтересах цієї дитини, слід задовольнити, обидва договори визнати недійсними на підставі ч. 6 статті 203, статті 215 ЦК Українистатті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ч. 2статті 177 СК України, ч 3 статті 17 Закону України «Про охорону дитинства».

Заперечення відповідача, узагальнення яких викладено в описовій частині даного рішення, судом відхиляються, так як спростовуються встановленими у даній справі обставинами (на момент укладення договорів дитина проживала в будинку, який є предметом іпотеки, а отже мала право користування ним (ч. 4 статті 29 ЦК України); нотаріально посвідчені договори укладені без попередньої згоди органу опіки та піклування, а відтак права дитини є порушені), а також правовими позиціями Верховного Суду України.

Наявність іншого зареєстрованого за позивачем нерухомого майна також не спростовує вищевикладених обставин, так як судом встановлено, що позивач на момент укладення оспорюваних договорів проживав саме в будинку, який є предметом іпотеки, тому на підставі ч. 4 статті 29 ЦК України дитина позивача мала право на користування цим будинком.

Також відхиляється посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду України висловлену в постанові від 30.09.2015р. по справі №6-384цс15, так як у цій справі судами були встановлені інші фактичні обставини, зокрема, предмет іпотеки не був місцем постійного проживання батьків неповнолітніх дітей. У справі ж №607/12591/15-ц судом встановлено місце проживання як іпотекодавця, так і його дитини в будинку, який є предметом іпотеки.

Згідно статті 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З урахуванням цієї норми із відповідача на користь позивача слід стягнути 487,20 грн. судового збору.

     Керуючись ст.ст. 4101160-62798688174209212-215223294360-7 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 29203215 Цивільного кодексу Українистаттею 177 Сімейного кодексу УкраїниЗаконами України «Про охорону дитинства», «;Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, до публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», треті особи служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання недійсним іпотечного договору, визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення Іпотечний договір від 19 червня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №4815 про передачу в іпотеку ВАТ «Електрон Банк» житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в м. Тернополі по вул. Далекій, 19А, загальною площею 286,4кв.м., житловою площею 97,9 кв.м., що належить ОСОБА_1 на праві власності, згідно свідоцтва на право власності на нерухоме майно, виданого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 11 квітня 2008 року та зареєстрованого за реєстраційним номером 22885160 та земельної ділянки площею 0,1000га, що розташована в м. Тернополі вул. Далека, 19А, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №470691, виданого Тернопільським міським управлінням земельних ресурсів 20 грудня 2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010666100628 за кадастровим номером 6110100000130040025.

Визнати недійсним з моменту укладення договір про задоволення вимог іпотекодержателя (позасудове врегулювання), укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Електрон Банк» 19 червня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №4817.

Стягнути із публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» на користь ОСОБА_1 487,20грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий                                                                П.Я.Стельмащук

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Ну почему же, в решении указано: Позивач звертаючись до відповідача про видачу кредиту в заяві-анкеті від 05.06.2008р. зазначив адресу фактичного місця проживання м. Тернопіль, вул. Далека, 19а, а також, що разом з ним проживає дитина ОСОБА_2, 1999р.н.

 

Предстоит еще тягомотина в апелляции. Только что пришла апелляционная жалоба (через почти 3 месяца, на минуточку), открыли производство... Интересно будет посмотреть, что же за такие весомые причины стали основанием для восстановления пропущеного срока юридическим лицом и чихания на решения ЕСПЧ, ВХСУ и положения ГПК...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Ну, что могло повлиять... Внутреннее убеждение судьи

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Ну почему же, в решении указано: Позивач звертаючись до відповідача про видачу кредиту в заяві-анкеті від 05.06.2008р. зазначив адресу фактичного місця проживання м. Тернопіль, вул. Далека, 19а, а також, що разом з ним проживає дитина ОСОБА_2, 1999р.н.

 

Предстоит еще тягомотина в апелляции. Только что пришла апелляционная жалоба (через почти 3 месяца, на минуточку), открыли производство... Интересно будет посмотреть, что же за такие весомые причины стали основанием для восстановления пропущеного срока юридическим лицом и чихания на решения ЕСПЧ, ВХСУ и положения ГПК...

Будем ждать дальнейших положительных новостей от Вас.

В заявлении действительно было указано, что вместе с заемщиком проживал ребенок?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...