"РАЗОРВАННАЯ ИПОТЕКА"

[Valentina Ivanovski]

Уважаемые Форумчане, помомогите "разгадать ребус" судебный.

Суть дела:  

Банк  досрочно взыскал кредит за счет денежных средств.  Открыто исполнительное производство, решение не выполнено.

  Банк  в счет погашения этой же задолженности  взыскивает  на предмет  ипотеки:  

Особенность взыскания:  в Договоре ипотеки  предмет ипотеки обозначен так:  Жилой дом  по адресу  Иванова 10-А, который расположен на земельном участке 0,04 га ,  Земельный участок 0,04 га по адресу Иванова 10.

Банк подал  иск о взыскании  на Жилой дом Иванова 10-А.    Иск удовлетворили.  Потом Банк  подал  отдельный иск  на Земельный участок 0,04 га Иванова 10 .   Банку отказыали. При этом  суд  обозначил, что Земельный участок является отдельным предметом ипотеки. И  раз Банк воспользовался свои правом  на взыскание  на предмет ипотеки Жилой дом, то на второй предмет ипотеки Земельный участок он может обратить взыскание только после реализации Жилого дома, если не хватит средств на погашение задолжености.

Вот теперь вопрос:   фактически  судебными решениями "разорвали ипотеку",  дом разрешили продать, а землю под домом  нет.   Как  использовать этот факт в оспаривании действий  исполнителя?   Думаю он сейчас  пойдет "прямо"... оценит  дом  и землю и выставит  на торги.  

 

[у.zaporozhskiy]

В 14.08.2016 в 14:35, Valentina Ivanovski сказал:

Уважаемые Форумчане, помомогите "разгадать ребус" судебный.

Суть дела:  

Банк  досрочно взыскал кредит за счет денежных средств.  Открыто исполнительное производство, решение не выполнено.

  Банк  в счет погашения этой же задолженности  взыскивает  на предмет  ипотеки:  

Особенность взыскания:  в Договоре ипотеки  предмет ипотеки обозначен так:  Жилой дом  по адресу  Иванова 10-А, который расположен на земельном участке 0,04 га ,  Земельный участок 0,04 га по адресу Иванова 10.

Банк подал  иск о взыскании  на Жилой дом Иванова 10-А.    Иск удовлетворили.  Потом Банк  подал  отдельный иск  на Земельный участок 0,04 га Иванова 10 .   Банку отказыали. При этом  суд  обозначил, что Земельный участок является отдельным предметом ипотеки. И  раз Банк воспользовался свои правом  на взыскание  на предмет ипотеки Жилой дом, то на второй предмет ипотеки Земельный участок он может обратить взыскание только после реализации Жилого дома, если не хватит средств на погашение задолжености.

Вот теперь вопрос:   фактически  судебными решениями "разорвали ипотеку",  дом разрешили продать, а землю под домом  нет.   Как  использовать этот факт в оспаривании действий  исполнителя?   Думаю он сейчас  пойдет "прямо"... оценит  дом  и землю и выставит  на торги.  

 

1. Оснований для расторжения ипотеки нет.

2. Каждое действие исполнителя необходимо оспаривать при наличии оснований.

Принудительное проникновение.

Составление акта описи и ареста.

Оценка.

Передача на торги.

3. А мораторий на Вас распространяется?

В доме нет зарегистрированных детей?

п.с. для того, что бы давать более дельные советы необходимо анализировать материалы исполнительного производства и судебного дела.

Возможно еще не все потеряно по судебному делу.

[у.zaporozhskiy]

В 14.08.2016 в 14:35, Valentina Ivanovski сказал:

Уважаемые Форумчане, помомогите "разгадать ребус" судебный.

Суть дела:  

Банк  досрочно взыскал кредит за счет денежных средств.  Открыто исполнительное производство, решение не выполнено.

  Банк  в счет погашения этой же задолженности  взыскивает  на предмет  ипотеки:  

Особенность взыскания:  в Договоре ипотеки  предмет ипотеки обозначен так:  Жилой дом  по адресу  Иванова 10-А, который расположен на земельном участке 0,04 га ,  Земельный участок 0,04 га по адресу Иванова 10.

Банк подал  иск о взыскании  на Жилой дом Иванова 10-А.    Иск удовлетворили.  Потом Банк  подал  отдельный иск  на Земельный участок 0,04 га Иванова 10 .   Банку отказыали. При этом  суд  обозначил, что Земельный участок является отдельным предметом ипотеки. И  раз Банк воспользовался свои правом  на взыскание  на предмет ипотеки Жилой дом, то на второй предмет ипотеки Земельный участок он может обратить взыскание только после реализации Жилого дома, если не хватит средств на погашение задолжености.

Вот теперь вопрос:   фактически  судебными решениями "разорвали ипотеку",  дом разрешили продать, а землю под домом  нет.   Как  использовать этот факт в оспаривании действий  исполнителя?   Думаю он сейчас  пойдет "прямо"... оценит  дом  и землю и выставит  на торги.  

 

Не понял, как он выставит землю на торги, если нет решения об обращении взыскания на нее?

[Valentina Ivanovski]

Земля  под домом  в ипотеке,  суд отказал  ее взыскивать. Как вообще  исполнитель может выполнить решение суда по взысканию на дом?  Если земля и дом неделимые...       

[Mira]

выставит дом, а земля автоматом пойдет

 Якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована 
на   земельній   ділянці,   яка  належить  іпотекодавцю  на  праві 
власності,  така  будівля  (споруда)  підлягає  передачі в іпотеку 
разом  із  земельною  ділянкою,  на якій вона розташована. Якщо ця 
земельна   ділянка   належить   іншій   особі   та  була  передана 
іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на 
будівлі  (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які 
мав  іпотекодавець  за  правочином,  яким встановлено умови оренди 
цієї  земельної  ділянки  (користування  нею).  ( Частина четверта 
статті 6 в редакції Закону N 3273-IV ( 3273-15 ) від 22.12.2005 ) 

[у.zaporozhskiy]

11 часов назад, Valentina Ivanovski сказал:

Земля  под домом  в ипотеке,  суд отказал  ее взыскивать. Как вообще  исполнитель может выполнить решение суда по взысканию на дом?  Если земля и дом неделимые...       

В законодательстве нет преград для реализации дома в связи с тем, что отказано в обращении взыскания на землю (насколько я знаю).

[Valentina Ivanovski]

В 17.08.2016 в 20:57, у.zaporozhskiy сказал:

В законодательстве нет преград для реализации дома в связи с тем, что отказано в обращении взыскания на землю (насколько я знаю).

Кадастровый номер и размер земельного участка  является существенным условием договора о продаже жилого дома.(  

Відповідно до ч.6.ст 120 ЗК істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.)

Если  есть решение суда об отказе взыскания  на земельный участок, то при продаже дома на торгах исполнитель не имеет право  указывать кадастровый номер  земельного участка, а значит  догвор  по продаже дома  не может быть заключен.

Сейчас у меня дом висит на торгах.  В информации СЕТАМ   вообще не указаны  веломости о  земельном участке и  его правовом статусе, не указан  и кадастровый номер.  А в описании лота указано, что земельный участок не оценивался.    Вообщем   каша.... я в судах  по оспариванию оценки... 

 

[у.zaporozhskiy]

17 часов назад, Valentina Ivanovski сказал:

Кадастровый номер и размер земельного участка  является существенным условием договора о продаже жилого дома.(  

Відповідно до ч.6.ст 120 ЗК істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.)

 

Если  есть решение суда об отказе взыскания  на земельный участок, то при продаже дома на торгах исполнитель не имеет право  указывать кадастровый номер  земельного участка, а значит  догвор  по продаже дома  не может быть заключен.

 

Сейчас у меня дом висит на торгах.  В информации СЕТАМ   вообще не указаны  веломости о  земельном участке и  его правовом статусе, не указан  и кадастровый номер.  А в описании лота указано, что земельный участок не оценивался.    Вообщем   каша.... я в судах  по оспариванию оценки... 

 

В данном случае происходит реализация дома, а не земельного участка.

Снова таки, я не вникал в тонкости законодательства октября 2016 года по реализации дома отдельно без земельного участка, у которого отсутствует кадастровый номер, но, по моему мнению, нет преград для такой реализации исключительно из-за отсутствия кадастрового номера у земельного участка, на котором стоит дом.

п.с. Что мешает новым собственникам дома после торгов и регистрации права собственности на дом оформить право собственности на земельный участок и получить кадастровый номер?

п.с. 2. 1) Какие требования в Вашей жалобе на действия исполнителя по оценке?

2) На что Вы ссылаетесь в жалобе, как на основания для признания действия исполнителя неправомерными?

3) Вы подавали заявление о рецензировании и лишь после рецензии подали жалобу на действия исполнителя?

4) какая дата оценки?

5) какая дата передачи имущества на торги?

6) Вы делали свою оценку?

7) просили обеспечить Вашу жалобу путем остановки обращения взыскания на основании исполнительного листа?

 

[babaika]

18 часов назад, Valentina Ivanovski сказал:

Кадастровый номер и размер земельного участка  является существенным условием договора о продаже жилого дома.(  

Відповідно до ч.6.ст 120 ЗК істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.)

 

Если  есть решение суда об отказе взыскания  на земельный участок, то при продаже дома на торгах исполнитель не имеет право  указывать кадастровый номер  земельного участка, а значит  догвор  по продаже дома  не может быть заключен.

 

Сейчас у меня дом висит на торгах.  В информации СЕТАМ   вообще не указаны  веломости о  земельном участке и  его правовом статусе, не указан  и кадастровый номер.  А в описании лота указано, что земельный участок не оценивался.    Вообщем   каша.... я в судах  по оспариванию оценки... 

 

По проведению торгов выдается акт. Акт о проведении торгов собственно и есть договор купли-продажи. Этот акт является основанием для регистрации права собственности.

Вывод: продать дом могут и закон не запрещает в данном случае это совершить.

Второй вопрос о регистрации права собственности (ст.120 ЗК Украины). Как я понимаю, на земельный участок есть кадастровый номер. Следовательно, нет законных преград для регистрации права собственности на домовладение. Кроме того, при приобретении  права собственности жилого дома  переходит право собственности, право пользования на  земельный участок, на котором он размещен (п.1. ст. 377 ЦКУ).

Вопрос в том у кого в ипотеке земельный участок. Если ипотекодержатель домовладения и земельного участка одно лицо, то проблем не вижу, но если ипотекодержатель домовладения отличный от ипотекодержателя земельного участка, то возникает вопрос о регистрации права собственности.

Другое дело если бы земельный участок не имел кадастрового номера/зарегистрированного собственника (проблема с регистрацией права собственности).

[babaika]

18 часов назад, Valentina Ivanovski сказал:

Если  есть решение суда об отказе взыскания  на земельный участок, то при продаже дома на торгах исполнитель не имеет право  указывать кадастровый номер  земельного участка, а значит  догвор  по продаже дома  не может быть заключен.

В данном случае земельный участок не взыскивается (см. выше)

[Valentina Ivanovski]

2 часа назад, babaika сказал:

В данном случае земельный участок не взыскивается (см. выше)

 Протокол  торгов  и Акт исполнителя  являются  договором купли-продаж к которому  применяются  нормы о недействительности. Если в  протоколе торгов и Акте  исполнителя  не будет указан кадастровый номер  земли ( которая приобретена по договору купли продажи), то нотариус  не оформит  свидетельство о праве собственности на жилой дом.   

   

[machinist]

2 часа назад, Valentina Ivanovski сказал:

Если в  протоколе торгов и Акте  исполнителя  не будет указан кадастровый номер  земли ( которая приобретена по договору купли продажи), то нотариус  не оформит  свидетельство о праве собственности на жилой дом.   

   

Это кто Вам такое сказал? На каких основаниях делаете такой вывод?

[у.zaporozhskiy]

5 часов назад, Valentina Ivanovski сказал:

 Протокол  торгов  и Акт исполнителя  являются  договором купли-продаж к которому  применяются  нормы о недействительности. Если в  протоколе торгов и Акте  исполнителя  не будет указан кадастровый номер  земли ( которая приобретена по договору купли продажи), то нотариус  не оформит  свидетельство о праве собственности на жилой дом.   

   

Какой нормой предусмотрено,что при реализации дома,должен быть указан кадастровый номер земельного участка?

[Valentina Ivanovski]

14 часов назад, у.zaporozhskiy сказал:

Какой нормой предусмотрено,что при реализации дома,должен быть указан кадастровый номер земельного участка?

Відповідно до ч.6.ст 120 ЗК істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.)

 

[у.zaporozhskiy]

3 минуты назад, Valentina Ivanovski сказал:

Відповідно до ч.6.ст 120 ЗК істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.)

 

Для реализации имущества в рамках и.п. предусмотрен специальный закон и документ, которым оформляется реализация.

[Valentina Ivanovski]

1 минуту назад, у.zaporozhskiy сказал:

Для реализации имущества в рамках и.п. предусмотрен специальный закон и документ, которым оформляется реализация.

Єти докумененты  приравниваются к  договору купли-продажи.   И  в Протоколе и  в Акте   должно быть   описано, что продано.  И в  этом описании  и должно быть дом+  земля с кадастровым номером, если она в собственности.

[babaika]

13 часов назад, у.zaporozhskiy сказал:

Какой нормой предусмотрено,что при реализации дома,должен быть указан кадастровый номер земельного участка?

Нет таких норм.))

 

[babaika]

Только что, Valentina Ivanovski сказал:

Відповідно до ч.6.ст 120 ЗК істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.)

 

Вы к сожалению путаете реализацию (купля-продажа) и регистрацию (право собственности). 

[Valentina Ivanovski]

1 минуту назад, babaika сказал:

Вы к сожалению путаете реализацию (купля-продажа) и регистрацию (право собственности). 

О чем в таком случае  говорить ст.120 ЗК ?

 

[babaika]

Только что, Valentina Ivanovski сказал:

Єти докумененты  приравниваются к  договору купли-продажи.   И  в Протоколе и  в Акте   должно быть   описано, что продано.  И в  этом описании  и должно быть дом+  земля с кадастровым номером, если она в собственности.

Акт служит основанием для регистрации права собственности. Говоря русским языком - купля-продажа служит и дает основание для регистрации права собственности. Сначала покупаем, а затем регистрируем. В Вашем случае регистрация возможно поскольку уже есть кадастровый номер (см. посты выше).

[Valentina Ivanovski]

http://protokol.com.ua/ua/vidchugennya_budinku_bez_kadastrovogo_nomeru_zemelnoi_dilyanki_na_yakiy_tsey_budinok_roztashovaniy/

Посмотрити

 

[babaika]

Только что, Valentina Ivanovski сказал:

http://protokol.com.ua/ua/vidchugennya_budinku_bez_kadastrovogo_nomeru_zemelnoi_dilyanki_na_yakiy_tsey_budinok_roztashovaniy/

Посмотрити

 

Посмотрели и что? 

[аглая]

Суть дела:  

Банк  досрочно взыскал кредит за счет денежных средств.  Открыто исполнительное производство, решение не выполнено.

  Банк  в счет погашения этой же задолженности  взыскивает  на предмет  ипотеки: 

Из исходных данных не поняла заемщик и ипотекодатель одно лицо или разные. Если одно, то для реализации земли в ходе ИП по первому решению о взыскании суммы, как имущества должника, препятствий нет и решение суда об отказе в обращенни взыскания на землю этому не помеха. Зачем было нужно второе решение не ясно, разве что сумму долга им увеличивали. Если все так, то оба ИП по обоим решениям сводятся в одно или реализуется домовладение, т.е. и дом и земля с торгов с последующей регистрацией права собственности как описано выше.

[Bolt]

ВСУ: Згідно принципу цілісності земельної ділянки із будівлею, яка на ній розташована, право особи на користування з/д НЕЗАЛЕЖНО від її розмірів припиняється із припиненням права власності цієї особи на будівлю (ВСУ у справі №6-2225цс16)

http://protokol.com.ua/ua/vsu_zgidno_printsipu_tsilisnosti_zemelnoi_dilyanki_iz_budivleyu_yaka_na_niy_roztashovana_pravo_osobi_na_koristuvannya_z_d_nezalegno_vid_ii_rozmiriv/

[Bolt]

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ВСУ у справі за № 6-2225 цс16: За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об’єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об’єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об’єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об’єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об’єкта права власності.

Суддя Верховного Суду України                                                        Я.М. Романюк

                                                                                                             

                                                                                                         ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого	Романюка Я.М.,
суддів:	Гуменюка В.І.,	Охрімчук Л.І.,
	Лященко Н.П.,	Сімоненко В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Свалявської районної спілки споживчих товариств, третя особа – Свалявська міська рада Закарпатської області, про визнання припиненим права постійного користування земельною ділянкою та визнання права користування земельною ділянкою за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення апеляційного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 червня 2016 року,

                                                    в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Свалявської районної спілки споживчих товариств (далі – Свалявська РССТ), третя особа – Свалявська міська рада Закарпатської області, про визнання припиненим права постійного користування земельною ділянкою та визнання права користування земельною ділянкою, посилаючись на те, що на підставі рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 30 вересня 2010 року вона є власником торгового павільйону по АДРЕСА 1 у м. Свалява, у зв’язку з чим до неї перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташований об’єкт нерухомості, а тому просила суд визнати припиненим (з 25 жовтня 2010 року, тобто з моменту набуття нею права власності на торговий павільйон) право користування відповідача земельною ділянкою згідно з державним актом від 28 грудня 1995 року на право постійного користування землею – в частині земельної ділянки, розташованої під зазначеним торговим павільйоном; визнати за нею з 25 жовтня 2010 року право користування земельною ділянкою, розташованою під об’єктом нерухомості, до моменту її викупу чи оренди у третьої особи.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 29 травня 2015 року позов задоволено.

Визнано припиненим (з 25 жовтня 2010 року, тобто з моменту набуття ОСОБА_1 права власності на торговий павільйон на АДРЕСА 1) право користування Свалявською РССТ земельною ділянкою згідно з державним актом від 28 грудня 1995 року на право постійного користування землею – в частині земельної ділянки, розташованої під зазначеним торговим павільйоном.

Визнано з 25 жовтня 2010 року за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою, розташованою під належним ОСОБА_1 на праві власності торговим павільйоном на АДРЕСА 1, до моменту її викупу чи оренди ОСОБА_1 у Свалявської міської ради Закарпатської області.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 червня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення апеляційного суду залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме: 120, 125, 141 ЗК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.

На підставі статті 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яке переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

Судами встановлено, що на підставі державного акта на право постійного користування землею від 28 грудня 1995 року відповідачу – Свалявській РССТ надано в постійне користування земельну ділянку розміром 0,45 га для розміщення колгоспного ринку та складських приміщень. Державний акт видано на підставі рішення Свалявської міської ради Закарпатської області від 22 грудня 1995 року.

Рішенням Свалявської міської ради Закарпатської області від 18 грудня 2003 року надано дозвіл ПП ОСОБА_2 на будівництво торгового павільйону на території ДП «Ринок» в АДРЕСА 1 згідно з проектом, затвердженим в архітектурі міста, та виготовлення технічної документації на даний об’єкт, оформлення документації на земельну ділянку і міському відділі земельних ресурсів.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 30 вересня 2010 року, яке набрало законної сили, визнано дійсним укладений 1 червня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу торгового повільну площею 18, 6 кв.м., розташованого на
АДРЕСА 1.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на торговий павільйон площею 18,6 кв.м, розташованого по АДРЕСА 1.

20 травня 2014 року Свалявською міською радою Закарпатської області прийнято рішення, яким визнано таким, що втратив чинність, державний акт на право постійного користування землею, виданий Свалявській РССТ, площею S га. Зазначену земельну ділянку переведено до земель запасу міської ради.

Рішенням Свалявської міської ради Закарпатської області від 11 листопада 2014 року припинено право постійного користування Свалявської РССТ на частину земельної ділянки площею Н га, яка знаходиться на АДРЕСА 1, що перебуває у користуванні спілки згідно з державним актом на право постійного користування, у зв’язку з набуттям права власності на майно ОСОБА_1, яке розміщене на вказаній площі. Рекомендовано Свалявській РССТ переоформити право користування земельною ділянкою, що перебуває в постійному користуванні Свалявської РССТ ДП «Ринок», у зв’язку зі зміною площі земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25 вересня 2014 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення Свалявської міської ради від 20 травня 2014 року «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» у зв’язку з невідповідністю його вимогам законодавства стосовно дотримання відповідачем порядку припинення права постійного землекористування, відсутністю доказів про розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування майна підприємців та доказів добровільної відмови землекористувача від права користування частиною чи усією земельною ділянкою площею S га.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13 січня 2015 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення Свалявської міської ради від 11 листопада 2014 року про припинення права постійного користування Свалявської РССТ на частину земельної ділянки площею
Н га, яка знаходиться на АДРЕСА 1, у зв’язку з набуттям позивачем права власності на майно, що розміщене на вказаній площі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що за приписами статті 120 ЗК України, до особи, яка придбала будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вона розміщена без зміни її цільового призначення у розмірах, установлених договором; майнове право ОСОБА_1 щодо право користування земельною ділянкою площею К кв.м. розташованої під належним їй торговим павільйоном на АДРЕСА 1 є порушеним і потребує судового захисту.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд, з висновками якого погодився касаційний суд, виходив із того, що чинне законодавство не передбачає припинення права користування земельною ділянкою в разі набуття іншою особою права власності на нерухоме майно, площа земельної ділянки під яким є лише частиною земельної ділянки первинного землекористувача, а також визнання державного акта на право постійного користування землею таким, що втратив чинність, з підстав набуття фізичними особами права власності на нерухоме майно, яке розміщене на частині земельної ділянки, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

У наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від  11 лютого 20015 року суд виходив із того, що за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. При цьому, при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об’єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об’єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об’єкта права власності.

Викладене свідчить про те, що існує невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах статей 120, 125, 141 ЗК України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об’єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об’єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об’єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об’єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об’єкта права власності.

Окрім того, пунктом «е» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частин першої, третьої статті 626 ЦК України двостороннім договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору.

Отже, правова природа двостороннього договору передбачає волевиявлення обох сторін договору на зміну, припинення або встановлення прав та обов’язків сторін цього договору.

За змістом статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець передає/зобов’язується передати майно (товар), а покупець приймає/зобов’язується прийняти майно (товар).

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 30 вересня 2010 року, яке набрало законної сили, визнано дійсним договір купівлі-продажу торгового павільйону площею 18,6 кв.м., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 1 червня 2010 року.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на торговий павільйон площею 18,6 кв.м., розташованого по АДРЕСА 1.

Таким чином, у справі, яка переглядається, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в позові, неправильно застосували положення статей 120, 125, 141 ЗК України та дійшли помилкового висновку про те, що чинне законодавство не передбачає припинення права користування земельною ділянкою в разі набуття іншою особою права власності на нерухоме майно, площа земельної ділянки під яким є лише частиною земельної ділянки первинного землекористувача.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, правильно застував вищезазначені норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про те, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти, однак, встановивши, що ОСОБА_1 набула право власності на торговий павільйон згідно договору купівлі-продажу від 1 червня 2010 року, місцевий суд, у порушення вимог статті 377 ЦК України, належним чином не дослідив зміст цього договору, не з’ясував чи виділялась ОСОБА_2, як попередньому власнику торгового павільйону, земельна ділянка для обслуговування цього нерухомого майна, якщо так, то у яких розмірах й коли була виділена земельна ділянка та чи перейшло за договором купівлі-продажу нерухомості право на земельну ділянку новому власнику торгового павільйону; не встановив площу земельної ділянки, необхідної для обслуговування торгового павільйону.

Окрім того, з огляду на визначений у статті 120 ЗК України принцип цілісності об’єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об’єкт розташований, місцевий суд не з’ясував чи є торговий павільйон конструкцією з фундаментом, тобто чи є об’єктом нерухомого майна, або чи є рухомою конструкцією без фундаментна (з металу тощо), з можливістю його демонтажу.

За таких обставин відповідно до статті 360-4 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення необхідно скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

                Керуючись ст. 355, ст. 360-3, ст. 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

                                                    п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 29 травня 2015 року, рішення апеляційного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 червня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Підписи суддів: