Постановление ВСУ по пересмотру о невозможности объединения должника и кредитора в одном лице во время временной администарции


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

3 голоса

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      0
    • Нет
      3
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      0
    • Нет
      3
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року м. Київ

Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є., 
суддів: Берднік І.С., Лященко Н.П., Сімоненко В.М., –
Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., 
Ємця А.А., Романюка Я.М., 

за участю представників:
позивача – Головка О.С.,

відповідачів – Гричаненка О.М., Поліщука В.В., 

третіх осіб – Поліщука В.В.,–

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі – ПАТ «Банк Форум») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд) на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду Черкаської області від 16 червня 2015 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 925/2011/14 за позовом ПАТ «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» до товариства з обмеженою відповідальністю «Капрі-Альфа» (далі – ТОВ «Капрі-Альфа»), товариства з обмеженою відповідальністю «Капрі-Бетта» (далі – ТОВ «Капрі-Бетта»), товариства з обмеженою відповідальністю «Капрі-Косметик» (далі – ТОВ «Капрі-Косметик»), товариства з обмеженою відповідальністю «Капрі-Трейд» (далі – ТОВ «Капрі-Трейд»), товариства з обмеженою відповідальністю «Капрі-2000» (далі – ТОВ «Капрі-2000), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, – ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення солідарно коштів,

в с т а н о в и л и:

У листопаді 2014 року ПАТ «Банк Форум» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що між ним як кредитором і ТОВ «Капрі-Альфа», ТОВ «Капрі-Бетта», ТОВ «Капрі-Косметик», ТОВ «Капрі-Трейд», ТОВ «Капрі-2000» як позичальниками укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії. Кредитор умови договору виконав та перерахував позичальникам передбачені договором кредитні кошти. Натомість позичальники порушили умови цього договору: не сплачували проценти за користування кредитом із березня 2014 року та не здійснили погашення заборгованості за кредитом до 21 серпня 2014 року. ПАТ «Банк Форум» просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором у сумі 14 335 388, 22 грн, яка складається із:

– заборгованості ТОВ «Капрі-Альфа» у сумі 2 344 059,94 грн, зокрема 2 093 000 грн простроченої заборгованості за кредитом, 213 543,34 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 37 516,60 грн пені за простроченим кредитом і процентами; 

– заборгованості ТОВ «Капрі-Бетта» в розмірі 3 963 398,87 грн, зокрема 3 538 900 грн простроченої заборгованості за кредитом, 361 064,77 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 63 434,10 грн пені за простроченим кредитом і процентами; 

– заборгованості ТОВ «Капрі-Косметик» у розмірі 1 867 520,31 грн, зокрема 1 667 500 грн простроченої заборгованості за кредитом, 170 130,70 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 29 889,61 грн пені за простроченим кредитом і процентами; 

– заборгованості ТОВ «Капрі-Трейд» у розмірі 4 816 466,42 грн, зокрема 4 300 600 грн простроченої заборгованості за кредитом, 438 779,01 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 77 087,41 грн пені за простроченим кредитом і процентами; 

– заборгованості ТОВ «Капрі-2000» у розмірі 1 343 942,68 грн, зокрема 1 200 000 грн простроченої заборгованості за кредитом, 122 432,90 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 21 509,78 грн пені за простроченим кредитом і процентами. 

Відповідачі проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на вжиття всіх залежних від них заходів для своєчасного погашення кредиту. Кредитний договір передбачає списання кредитором із будь-яких рахунків позичальників коштів на погашення кредиту; на момент введення тимчасової адміністрації в банку на рахунках відповідачів було достатньо коштів для погашення процентів за користування кредитом, проте кредитор передбаченого договором списання не здійснив, унаслідок чого утворилася заборгованість за процентами. З метою забезпечення виконання зобов’язань за цим кредитним договором між кредитором та третьою особою укладено договір застави майнових прав за договорами банківського вкладу; оскільки позивач письмово від отримання права вимоги не відмовився, до нього перейшло право вимоги на грошові кошти за договором банківського вкладу, тому зобов’язання відповідачів за кредитним договором припинено.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16 червня 2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16 лютого 2016 року постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

У заяві про перегляд із підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК), ПАТ «Банк Форум» просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права та невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 13 липня 2016 року у справі № 3-519гс16.

На обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 915/1500/14, від 28 квітня 2015 року у справі № 924/1757/14, від 18 травня 2015 року у справі № 915/1499/14, від 23 липня 2015 року у справі № 910/23126/14, від 30 березня 2016 року у справі № 915/1079/15 та копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 13 липня 2016 року у справі №160/597/15-ц, у яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважають, що заява підлягає частковому задоволенню.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що 18 жовтня 2013 року між ПАТ «Банк Форум» як Кредитором та відповідачами як Позичальниками укладено кредитний договір № 1-0013/13/40-КL (далі – Кредитний договір), за умовами якого кредитор на умовах, визначених цим Договором, відкриває відновлювальну кредитну лінію, у рамках якої надає Позичальникам кредитні кошти (далі – Кредит) окремими частинами (далі – Вибірки), на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у межах визначеної цим Договором (п. 1.2) граничної суми коштів, а Позичальники зобов’язуються вчасно погашати Кредитору заборгованість за Кредитом, а також сплачувати на користь Кредитора проценти та комісії в розмірі, у строки (терміни) та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1).

Згідно з п. 1.4 Кредитного договору кінцевий термін, до настання якого (включно) здійснюється надання Кредиту та має бути повністю погашено заборгованість за Кредитом, установлюється 21 серпня 2014 року.

Пунктом 1.5.2 Кредитного договору сторони погодили, що в якості забезпечення виконання зобов’язань Позичальників за цим Договором Кредитор укладає договори застави із ОСОБА_1 щодо майнових прав (коштів), а саме: грошових коштів у доларах США в загальній сумі не менше 1 700 000,00 доларів США, що розміщені на рахунках, відкритих у Кредитора. 

Порядок надання Кредиту визначено п. 2.3 Кредитного договору, відповідно до якого Кредит надається шляхом перерахування Кредитором коштів із відповідного (-их) внутрішньобанківського (-их) позичкового (-их) рахунку (-ів) на поточний рахунок Позичальника, відкритий у Кредитора, у сумі, яку буде зазначено в Заявці на отримання Вибірки, зразок якої наведено в додатку 1 до Кредитного Договору.

Пунктом 7.2 Кредитного договору передбачено, що при настанні випадку порушення зобов’язань Кредитор, на свій розсуд, має право вчинити певні дії, зокрема звернути стягнення на передане йому в заставу майно згідно з п. 1.5 цього Договору та задовольнити за його рахунок свої вимоги за цим Договором. 

Пунктом 8.7 Кредитного договору передбачено, що Позичальники за цим Договором є солідарними боржниками. 

30 вересня 2013 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено Договір банківського вкладу НОМЕР_1 – сума депозиту 200 000,00 доларів США, строк розміщення депозиту з 30 вересня 2013 року по 5 жовтня 2014 року (включно). 

18 жовтня 2013 року між позивачем як заставодержателем та ОСОБА_1 як заставодавцем укладено Договір застави НОМЕР_2 (майнових прав вимоги за договором банківського вкладу), предметом застави за яким є право вимоги отримання грошових коштів у сумі 200 000,00 доларів США, розміщених на рахунку в ПАТ «Банк Форум» за Договором банківського вкладу НОМЕР_1 від 30 вересня 2013 року. 

21 жовтня 2013 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено Договір банківського вкладу НОМЕР_3 – сума депозиту 1 100 000,00 доларів США, строк розміщення депозиту з 21 жовтня 2013 року по 26 жовтня 2014 року (включно). 

21 жовтня 2013 року між позивачем як заставодержателем та ОСОБА_1 як заставодавцем укладено Договір застави НОМЕР_4 (майнових прав вимоги за договором банківського вкладу), предметом застави за яким є право вимоги отримання грошових коштів у сумі 1 100 000,00 доларів США, розміщених на рахунку в ПАТ «Банк Форум» за договором банківського вкладу НОМЕР_3 від 21 жовтня 2013 року. 

22 жовтня 2013 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено Договір банківського вкладу НОМЕР_5 – сума депозиту 400 000,00 доларів США, строк розміщення депозиту з 22 жовтня 2013 року по 27 жовтня 2014 року (включно). 

22 жовтня 2013 року між позивачем як заставодержателем та ОСОБА_1 як заставодавцем укладено Договір застави НОМЕР_6 (майнових прав вимоги за договором банківського вкладу), предметом застави за яким є право вимоги отримання грошових коштів у сумі 400 000,00 доларів США, розміщених на рахунку в ПАТ «Банк Форум» за договором банківського вкладу НОМЕР_5 від 22 жовтня 2013 року.

Вказані договори застави укладено як засіб забезпечення виконання кредитних зобов’язань позичальників перед кредитором згідно з Кредитним договором. 

Пунктами 5.1, 5.2 договорів застави сторони погодили, що заставодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави у випадку порушення заставодавцем умов цього договору та/або порушення заставодавцем умов Кредитного договору, та/або у разі настання відповідних обставин, що передбачені цим договором та/або Кредитним договором, у тому числі якщо сума наданого кредиту, процентів за користування ним, комісії та можливі неустойки і витрати не будуть погашені у встановлені Кредитним договором строки, а також в інших випадках, передбачених Кредитним договором, цим договором та чинним законодавством України. Порядок звернення стягнення на предмет застави для погашення боргу за Кредитним договором визначається заставодержателем та може здійснюватися на підставі рішення суду в порядку, установленому чинним законодавством України, або в позасудовому порядку, згідно з вимогами Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень».

Для задоволення вимог заставодержателя сторони домовилися про відступлення заставодавцем права вимоги, що витікає із заставленого права, на користь заставодержателя, зокрема в разі невиконання Позичальником хоча б одного із зобов’язань, передбачених Кредитним договором (у тому числі хоча б одноразового порушення порядку повернення кредиту, хоча б одноразового прострочення сплати процентів), якщо тільки заставодержатель не направить заставодавцю письмову відмову від отримання права вимоги; заставлене за договором застави право вимоги (в розмірі фактичної суми вимог заставодержателя) вважається відступленим заставодержателю без необхідності укладання будь-яких додаткових договорів між сторонами щодо такого відступлення. З моменту відступлення права вимоги на користь заставодержателя останній самостійно здійснює списання сум грошових коштів з вкладного рахунку з метою задоволення своїх вимог (п. 5.3 договорів застави). 

18 та 21 жовтня 2013 року між ПАТ «Банк Форум» (Банк) та ОСОБА_1 (Клієнт) укладено Договори про внесення змін № 1 до всіх трьох Договорів банківського вкладу, у п. 2.2.1 яких сторони обумовили, що з метою погашення вимог Банку за Договором кредиту Клієнт доручає Банку здійснювати договірне списання коштів з вкладного (депозитного) рахунку. Договірне списання здійснюється з оформленням Банком відповідного розрахункового документа (меморіальний ордер тощо) без будь-яких додаткових погоджень Клієнта. При договірному списанні за Договором Банк одночасно виступатиме і отримувачем коштів, і банком отримувача. 

Згідно з довідкою ПАТ «Банк Форум» від 1 грудня 2014 року на ім’я ОСОБА_1 відкрито: 

– депозитний рахунок в іноземній валюті, згідно з договором банківського вкладу від 21 жовтня 2013 року НОМЕР_3, залишок коштів на рахунку станом на 14 березня 2014 року та 16 травня 2014 року становив 1 100 000 доларів США; 

– депозитний рахунок в іноземній валюті, згідно з договором банківського вкладу НОМЕР_5 від 22 жовтня 2013 року, залишок коштів на рахунку станом на 14 березня 2014 року та 16 травня 2014 року становив 400 000 доларів США; 

– депозитний рахунок в іноземній валюті, згідно з договором банківського вкладу НОМЕР_1 від 30 вересня 2013 року, залишок коштів на рахунку станом на 14 березня 2014 року та 16 травня 2014 року становив 200 000 доларів США. 

Постановою Правління Національного банку України від 13 березня 2014 року № 135 ПАТ «Банк Форум» віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду від 14 березня 2014 року № 14 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Форум» із ринку та запроваджено тимчасову адміністрацію з 14 березня 2014 року по 13 червня 2014 року.

Прострочена заборгованість відповідачів перед позивачем за Кредитним договором виникла 1 квітня 2014 року – це прострочені проценти за користування кредитом за березень 2014 року і в подальшому простроченими ставали проценти за кожний місяць користування кредитом та суми кредиту із 22 серпня 2014 року, тобто із наступного дня після дати, установленої в Кредитному договорі. До 1 квітня 2014 року прострочена заборгованість відповідачів була відсутня. 

31 березня 2014 року відповідачі звернулися до ПАТ «Банк Форум» із заявами про перерахування коштів з їх поточних рахунків у цьому банку на погашення процентів за користування кредитом, посилаючись на встановлене в Кредитному договорі доручення клієнта здійснювати Банком договірне списання коштів із поточного рахунку на погашення боргу за Кредитним договором. Станом на 14 березня 2014 року (тобто на день введення тимчасової адміністрації) на рахунках у відповідачів знаходилися кошти в загальній сумі 2 134 457,96 грн.

16 червня 2014 року виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 49 про початок ліквідації ПАТ «Банк Форум» із 16 червня 2014 року на підставі постанови Правління Національного банку України від 13 червня 2014 року № 355 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Форум». 

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 28 травня 2015 року № 106 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Форум» на 1 рік до 16 червня 2016 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 26 травня 2016 року № 840 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Форум» на два роки до 15 червня 2018 року включно.

Уповноваженою особою Фонду ОСОБА_1 включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредиторські вимоги на суму 20 499 274,08 грн включено до четвертої черги.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що позивачем фактично реалізовано право застави шляхом переходу права вимоги грошових коштів на користь позивача за договорами банківського вкладу, укладеними із ОСОБА_1, що призвело до задоволення вимог позивача за Кредитним договором. Право вимоги коштів за банківськими вкладами перейшло до банку відповідно до договорів застави автоматично після порушення Позичальниками зобов’язань за Кредитним договором. Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що набуття банком права на депозитні вклади ОСОБА_1 призвело до поєднання боржника і кредитора в одній особі.

Разом із тим, як вбачається із наданої для порівняння копії ухвали у справі № 160/597/15-ц, суд касаційної інстанції погодився із висновками апеляційного суду про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6 до товариства та банку про визнання виконаним зобов’язання за кредитним договором і визнання за ОСОБА_6 права кредитора. Рішення мотивовано тим, що умови договорів застави майнових прав на грошові кошти, розміщені на вкладному рахунку (з дорученням здійснювати договірне списання на погашення заборгованості за кредитним договором), та відступлення права вимоги на грошові кошти за договором банківського вкладу надають банку право одержати кошти для погашення кредиторської заборгованості за рахунок заставного майна, але не зобов’язують їх одержувати саме за рахунок цього майна; позивачем не надано доказів погашення кредиту за рахунок заставного майна; судових рішень про звернення стягнення на заставне майно судами не ухвалювалося.

У справі № 915/1079/15 суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про задоволення первісного позову банку до товариства про стягнення заборгованості за кредитним договором та про відмову в задоволенні зустрічного позову товариства до банку про визнання зобов’язання з повернення кредитних коштів припиненим. Задовольняючи первісний позов, суди виходили із неналежного виконання товариством зобов’язань за кредитним договором, унаслідок чого утворилася заборгованість. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суди виходили із того, що між банком та ОСОБА_4 на забезпечення виконання кредитного договору укладено договір застави майнових прав за договором банківського вкладу, проте передбачення в договорі застави порядку звернення стягнення на предмет застави за договором про відступлення права вимоги не свідчить про припинення зобов’язання щодо погашення кредитної заборгованості, оскільки звернення стягнення на предмет застави та вчинення дій з боку кредитора у відношенні боржника щодо реалізації права на заставне майно здійснюється з урахуванням вимог законодавства та умов договору; предметом договору застави не були питання припинення зобов’язань боржника; положення ст. 606 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) щодо поєднання кредитора та боржника в одній особі не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

У справі № 915/1500/14 суд касаційної інстанції погодився із висновками апеляційного суду про задоволення позову банку до товариства про стягнення заборгованості за договором банківського рахунку (послуг із розрахунково-касових операцій) з огляду на те, що із введенням тимчасової адміністрації в банку останній не має права самостійно списати кошти з рахунку відповідача на підставі положень договору. Щодо посилань відповідача на неналежне виконання банком умов банківського рахунку, яке полягало у відмові у виконанні розпоряджень щодо перерахування сум із цього рахунку, суд зазначив, що після запровадження тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема за майновими зобов’язаннями, які здійснюються виключно в межах процедури ліквідації банку.

У справі № 924/1757/14 за позовом банку до приватного підприємства про стягнення заборгованості за договором банківського рахунку суд касаційної інстанції скасував судові рішення попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Таке рішення суд мотивував тим, що судами не враховано положення Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та договору банківського рахунку, якими передбачено право банку, а не обов’язок на договірне списання коштів із рахунку клієнта. Разом із тим, здійснення банком операцій з коштами на рахунку клієнта обмежено у зв’язку із введенням тимчасової адміністрації та під час ліквідації банку.

У справі № 915/1499/14 за позовом банку до товариства про стягнення заборгованості за обслуговування рахунку суд касаційної інстанції, залишаючи без змін постанову апеляційного суду, дійшов висновків, аналогічних висновкам у справах № 915/1500/14, № 924/1757/14.

У справі № 910/23126/14 за позовом банку до товариства про стягнення заборгованості за кредитним договором суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову. Такого висновку суди дійшли з огляду на те, що зобов’язання за кредитним договором із повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування не були виконані ні відповідачем як позичальником, ні третьою особою як поручителем відповідача. Договірне списання грошових коштів з поточного рахунку поручителя в рахунок погашення заборгованості позичальника, передбачене договором поруки, є правом банку, а не обов’язком, яке банк не міг реалізувати ні під час тимчасової адміністрації з огляду на встановлену законом заборону здійснювати списання грошових коштів кредиторів банку під час тимчасової адміністрації, ні під час процедури ліквідації банку, під час якої задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку черговості, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Викладене свідчить про неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних судових рішень у подібних правовідносинах.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах та Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходять із такого. 

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. 

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК). 

За змістом положень ст.ст. 1048, 1049, 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

У справі, яка розглядається, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, і саме обставини та підстави виникнення/погашення, наявності/відсутності цієї заборгованості підлягають з’ясуванню при вирішенні такого спору. 

Отже, з’ясувавши, що на день введення тимчасової адміністрації, тобто на час виникнення спірних правовідносин, у відповідачів (боржників за спірним кредитним договором) заборгованості перед банком не було, суд дійшов передчасного висновку про фактичне припинення зобов’язань за Кредитним договором у зв’язку із реалізацією права застави шляхом задоволення вимог позивача за Кредитним договором за рахунок майнових прав на грошові кошти за Договорами банківського вкладу. 

Неправильне застосування судом норм матеріального права полягає в наступному.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі – Закон у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права. 

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону на період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій Фонду і діють у визначених нею межах та порядку. 

Указаним Законом установлено певні особливості та обмеження в діяльності банку з дня запровадження в ньому тимчасової адміністрації та ліквідаційної процедури. Зокрема, ч. 5 ст. 36 Закону встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання (ч. 5 ст. 34 зазначеного Закону).

Отже, з огляду на викладене суду необхідно було дати належну правовому оцінку тому факту, що уповноваженою особою Фонду заставодавця ОСОБА_1 включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредиторські вимоги на суму 20 499 274,08 грн включено до четвертої черги відповідно до положень Закону щодо погашення кредиторської та дебіторської заборгованості банку під час здійснення ліквідаційної процедури.

Крім того, згідно зі ст. 572 ЦК в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Аналогічні положення містяться у ст.ст. 1, 19 Закону України «Про заставу».

З урахуванням вказаної норми закону суду необхідно було дати належну правову оцінку положенням п. 7.2 Кредитного договору, п.п. 5.1, 5.2 Договорів застави щодо права, а не обов’язку банку звернути стягнення на предмет застави в разі порушення позичальниками умов Кредитного договору та щодо можливості задоволення Кредитором своїх вимог одним зі способів на його вибір.

Тобто звернення стягнення на предмет застави та вчинення дій з боку кредитора у відношенні боржника щодо реалізації права на заставне майно здійснюється з урахуванням вимог законодавства та умов договору в разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 липня 2016 року у справі № 3-519гс16.

Отже, у справі, що розглядається, суд зазначених положень не врахував та дійшов передчасного висновку про можливість реалізації банком права на заставлене майно шляхом списання грошових коштів із депозитних рахунків заставодавця, відкритих у цьому банку, із зарахуванням таких коштів у рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором під час здійснення тимчасової адміністрації та процедури ліквідації в банку. 

Посилання суду першої та апеляційної інстанцій на поєднання боржника та кредитора в одній особі та припинення зобов’язань за Кредитним договором у межах вартості предмета застави не відповідає висновку, викладеному Верховним Судом України у постановах від 16 вересня 2015 року у справі № 6-43цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 3-107гс16 та від 13 липня 2016 року у справі № 3-519гс16.

Ураховуючи зазначене, рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, постановлені у справі, що розглядається, підлягають скасуванню.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст.ст. 32– 34, 43, 82, 84 ГПК, визначено обов’язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо. 

Водночас відповідно до ст. 11123 ГПК Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку. 

Відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з’ясувати дійсні обставини справи перешкоджає йому ухвалити нове рішення, а тому справу слід передати на розгляд суду першої інстанції згідно з п.п. «а» п. 1 ч. 2 ст. 11125 ГПК.

Керуючись п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, ст.ст. 11123, 11124, 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л и:

Заяву публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду Черкаської області від 16 червня 2015 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 925/2011/14 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Черкаської області від 16 червня 2015 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 16 лютого 2016 року скасувати.

Справу № 925/2011/14 передати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 11116 ГПК. 

Головуючий Т.Є. Жайворонок
Судді:
І.С. Берднік
В.І. Гуменюк
А.А. Ємець 
Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк
В.М. Сімоненко

Постанова від 14 грудня 2016 року № 3-1286гс16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/312EE2D795E633D8C2258097002CFC2D

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

ВСУ дошел уже до того, что в один и тот же день принимает две абсолютно противоположные правовые позиции. В этом случае ВСУ указал на право банка списывать средства с депозита являющегося обеспечением по кредиту и таким образом пришел к выводу об невозможности проведения зачета и объединения должника и кредитора в одном лице.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...