Постановление ВСУ по пересмотру о невозможности в кассационном порядке рассмотреть дело об отказе в удовлетворении заявления о признании исполнительного листа не подлежащим исполнению

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2017 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого Гуменюка В.І.,
Суддів: Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,
Сімоненко В.М., 

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із заявою про визнання виконавчих листів, виданих на підставі заочного рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 серпня 2013 року в цивільній справі № 415/10089/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, такими, що не підлягають виконанню.

Суди розглядали справу неодноразово.

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ухвалою від 23 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 березня 2016 року, відмовив у задоволені заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. 

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 7 квітня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вказані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 25 травня 2016 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 квітня 2016 року скасувала, касаційне провадження у справі закрила. 

У заяві ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про перегляд судового рішення порушується питання про скасування ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року та передачу справи на розгляд до суду касаційної інстанції з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, а саме статей 293, 324 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи зазначену підставу подання заяви про перегляд судового рішення, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилаються на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року та 25 лютого 2016 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

Суд касаційної інстанції, закриваючи провадження в справі, виходив з того, що відповідно до статті 324 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягають ухвали щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Проте в наданих для порівняння ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року та 25 лютого 2016 року суд касаційної інстанції розглянув по суті касаційні скарги на ухвали судів про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Отже, наявне неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, а саме статей 293, 324 ЦПК України.

Усуваючи розбіжності в застосуванні касаційним судом зазначених вище норм процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого. 

Відповідно до пункту 281 частини першої статті 293 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо виправлення помилки у виконавчому листі або визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

За змістом пункту 2 частини першої статті 324 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13–18, 20, 24–29, 31–33 частини першої статті 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У цій статті наведено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Пунктами 1, 3, 4, 13–18, 20, 24–29, 31–33 частини першої статті 293 цього Кодексу можливість оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не передбачено.

Отже, оскарження в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції після її перегляду в апеляційному порядку про відмову в задоволенні заяви щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не передбачено.

Верховний Суду України у своїх постановах від 24 червня 2015 року (№ 6-608цс15) та 13 квітня 2016 року (№ 6-599цс16) висловив правову позицію щодо застосування положень пункту 281 частини першої статті 293, статті 324 ЦПК України, зазначивши, що ухвала суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перепоною у завершенні судового провадження та реалізації громадянином його «права на суд», гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Оскільки така ухвала унеможливлює виконання судового рішення про задоволення вимог кредитора, то зазначене судове рішення перешкоджає подальшому розгляду та провадженню у справі.

Однак у справі, яка переглядається, суд першої інстанції постановив ухвалу про відмову в задоволенні заяви щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, яка залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції. Тому вказані судові рішення не підлягають оскарженню в касаційному порядку.

Указана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 6 липня 2016 року (№ 6-701цс16).

Разом з тим, хоча суд касаційної інстанції неправильно застосував зазначені норми процесуального права, вказавши, що касаційному оскарженню не підлягають ухвали про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, але правильно вирішив заяву по суті, закривши касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. 

За таких обставин підстави для задоволення заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року відсутні.

Керуючись статтями 355, 3603 та 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий В.І. Гуменюк
Судді
Н.П. Лященко 
Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк
В.М.Сімоненко 

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК 
у справі за № 6-1990цс16 

Відповідно до пункту 281 частини першої статті 293 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо виправлення помилки у виконавчому листі або визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

За змістом пункту 2 частини першої статті 324 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13–18, 20, 24–29, 31–33 частини першої статті 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У цій статті наведено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Пунктами 1, 3, 4, 13–18, 20, 24–29, 31–33 частини першої статті 293 цього Кодексу можливість оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не передбачено.

Отже, оскарження в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції після її перегляду в апеляційному порядку про відмову в задоволенні заяви щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не передбачено.

Суддя Верховного Суду України В.І. Гуменюк

Постанова від 23 серпня 2017 року № 6-1990цс16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/0FC9A316973D0275C2258199004DE0AA

[ANTIRAID]

ВСУ в очередной раз проигнорировал решения Конституционного суда и положения Конвенции в интересах банков и для их защиты и указал, что законодательством предусмотрена возможность апелляционного и кассационного оспаривания определения только в случае удовлетворения заявления о признании исполнительного листа не подлежащим исполнению. А если же было отказано в таком заявлении то кассационное оспаривание не возможно, не смотря на то, что прямого запрета на такое оспаривание не содержится в законодательстве Украины и что подобный запрет противоречит принятым Конституционным судом решениям.