Определение апелляционного суда г. Киева о недействительности кредитного договора с Трансбанком

[ANTIRAID]

Небольшой подарок к дню юриста.

Определение апелляционного суда суда г. Киева от 01 июля 2010 года по делу №22-4922 о недействительности кредитного договора с Трансбанком.

Решение основано на отсутствии у Трансбанка индивидуальной лицензии.

[ANTIRAID]

Решение суда первой инстанции, здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=813

[vekt]

Вот же ж смотрите сами на втором листе этого решения (второй абзац). Банк не возражает, что законы нарушены. Но банк говорит, мол, а нахрен нам законы, если с заемщиком мы и без законов договорились.

Блин. Ну полный абзац!!!

[vekt]

О!!! Молодцы, вспомнили про ЗУпроБанкрута. Наповал

И Пленум ВСУ тоже классно вбили. Намертво. Класс!!!

[VladimirD]

вот что вызывает сомнение - так это "Трансбанк"..... Такое бы решение по "Привату" или "Укрсибу", например.

[VladimirD]

По теме: хорошее решение.

Наконец народ понял, что путь к победе - пункт "Г" Декрета КМУ, а не "В".

[у.zaporozhskiy]

По теме: хорошее решение.

Наконец народ понял, что путь к победе - пункт "Г" Декрета КМУ, а не "В".

Приятный подарок

хоршее решение

я бы правда еще пару моментов добавил

все прилично, лаконично и понятно

и сумма небольшая

тоесть решать смысла заемщику не было

наверное что-то изменилось.

[акселератор]

Небольшой подарок к дню юриста.

Определение апелляционного суда суда г. Киева от 01 июля 2010 года по делу №22-4922 о недействительности кредитного договора с Трансбанком.

Решение основано на отсутствии у Трансбанка индивидуальной лицензии.

Если кто знает где найти в реестре это решение большая просьба выложить ссылку. Спасибо.

[у.zaporozhskiy]

Если кто знает где найти в реестре это решение большая просьба выложить ссылку. Спасибо.

пока в реестре нет, достаточно и печатей...

[nameless]

Ничё не пойму.....

То-ли суд зарядили, то у нас в судах (У НАС, а не у НИХ) сидят непрофпригодные судьи, которые открыто заявляют:

ограничений на использование баксов как платёжного средства в законах нигде нет, выражать можно басками, т.к. Банк надаэ "кошты", так шо идите все в тудой....

[Алексашка]

С трудом переписал. Надеюсь без ошибок. Может кому нужно для материалов в суд.

Справа 22-4922 2010р.

Головуючий у 1 інстанції – Чередніченко Н.П.

Доповідач – Шахова О.В.

УХВАЛА

IМЕНЕМ УКРАНИ

1 липня 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого – Шахової О.В.

суддів – Панченка М.М., Амеліна В.I.

при секретарі – Рицькій Н.I.

Розглянула в відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» (далі АКБ «Трансбанк») на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від

11 лютого 2010 р. за позовом Особа1 до АКБ «Трансбанк» про визнання правочину недійсним та за зустрічним позовом АКБ «Трансбанк» до Особа1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2009 р. Особа1 звернувся до суду с позовом до АКБ «Трансбанк», в якому вказував на те, що 6 липня 2006 року уклав с банком кредитний договір та договір застави і отримав кредит в сумі 63 000 дол. США, з виплатою 16.5% річних.

Позивач просив визнати зазначений договір недійсним, оскільки при його укладенні у відповідача не було ліцензії НБУ на здійснення розрахунків по кредитуванню в іноземній валюті.

Заперечуючі проти позову Особа1, АКБ «Трансбанк» подав зустрічний позов про стягнення с Особа1 та його дружини заборгованності за кредитним договором від 6 липня 2006 року, посилаючись на те, що кредит видавався на законних підставах, проте останній порушив умови договору та допустив заборгованість в сумі 52 696 грн. 77 коп., яку банк і просив стягнути солідарно з Особа1 та його дружини Особа4 заборогованності за кредитним договором від 6 липня 2006 року, посилаючись на те, що кредит Особа1 видавався на законних підставах, проте останній порушив умови договору та допустив заборгованність в сумі 52 696 грн. 77 коп., яку банк і просив стягнути солідарно з нього та з Особа4, як поручителя, а саме з Особа1 виключно за рахунок стягнення на заставне майно – іменні безвідсоткові облігації в кількості 1 118 шт., грошових коштів чи будь-якого іншого виявленого майна, а з Особа4 – за рахунок грошових коштів чи будь-якого іншого виявленого майна.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 лютого 2010 року позов задоволено.

В задоволені зустрічного позову АКБ «Трансбанк» відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду АКБ «Трансбанк» подав апеляційну скаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправільне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його та про відмову в задоволенні позову.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги представник банку посилається зокрема, на те, що суд, визнаючи договори кредиту та заствави недійсним на порушення матеріального права суд не врахував, що при їх укладенні сторони дійшли згоди щодо істотних умов та дійшов помилкового висновку про безпідставну видачу в іноземній валюті, оскількі ч.2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може викоростовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом. Судом не застасовані норми, які визначають використання на території України іноземної валюти, а саме Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», Закони України «Про банки та банківську діяльність», «Про господарські товариства», «Про національну депозітарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні». Не враховано, що право на здійснення валютних операцій передбачено, зокрема і Статутом банку та не взято до уваги надана банком ліцензія на право здійснення операцій з валютними цінностями.

Відмовляючи ж в задоволені зустрічних вимог банку про стягнення заборгованості з відповідачів, суд не дослідив обставини справи та не зважив на те, що відповідачі виконують умови договору кредиту та поруки неналежно, допустили заборгованість і за умовами договорів банк вправі вимагати виконання обов'язку по сплаті кредиту.

Заслухавши доповідь судді Шахової О.В., пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши апеляційну скаргу, в межах її доводів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 6 липня 2006 року між Особа1 та АКБ «Трансбанк» укладено кредитний договір №16510609 на суму 63 000 доларів США зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом в розмірі 16,50% річних з кінцевим погашенням заборгованості 6 липня 2011 року.

Пунктом 5.4 спірного кредитного договору та Додатком №1 до спірного кредитного договору передбачено, що сплата суми кредиту та процентів за договором здійснюється в доларах США на рахунок банку.

В якості забезпечення вимог АКБ «Трансбанк» за кредитним договором, відносно повернення Особа1 суми кредиту, несплачених процентів, комісій, неустойок і штрафів між сторонами, в цей же день, 6 липня 2006 року, укладено договір застави облігації, предметом якого є іменні безвідсоткові (цільові ) облігації серії С у кількості 1118 штук, ринковою вартістю 643 632 грн., заставною вартістю за згодою сторін 386 173 грн.

Згідно із ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема ст. 203 Цивільного кодексу України.

За приписом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповіднисть змісту угод вимогам закону; дожержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій теріторії України, є грошова одиниця – гривня. Iноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вбачаєтся з умов договору (п. 1.1.), банк зобов'язався надати Особа1 кредит в іноземній валюті – долари США, відповідно і у Особа1 виникло грошове зобов'язання перед банком повернути кредит в іноземній валюті.

Виконання грошових зобов'язань, тобто розрахунки по наданню кредиту, погашення тіла кредиту, сплата процентів за договором, грошові зобов'язання позивача при достроковому виконанні ним своїх зобов'язань за кредитним договором та відповідальність позивача за порушення зобов'язань за кредитним договором, також визначені в іноземній валюті.

Статтею 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Тобто відповідно до ст. 524 ЦК України допускається лише визначення еквіваленту зобов'язання у іноземній валюті, а не сплата нею.

Що ж стосується виду валюти при виконанні зобов'язання, то ч. 1 ст. 533 ЦК України передбачає, що грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях.

ч. 2 ст. 533 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, застосування ч. 2 ст. 533 ЦК України, можливо лише з урахуванням ч. 1 цієї статті, а саме – визначаючі розмір грошового зобов'язання в іноземній валюті, необхідно зазначати, що проведення розрахунків має проводитись в гривні по курсу НБУ на момент проведення таких розрахунків.

Проте, спірним договором не тільки не передбачено розрахунків у гривні, а і розрахунки за вказаним договором проводились обома сторонами за договором в іноземній валюті.

Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язанням допускається у випадку та на умовах, встановлених законом.

За приписами ст. 35 Закону України «Про Національний банк України» гривня (банкноти та монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків на території України є гривня.

Але потрібно врахувати приписи ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України, згідно яких використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 91 Конституції України, закони приймаються виключно Верховною Радою України.

Законами України, які регулюють випадки та порядок використання іноземної валюти у якості засобу платежу є Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. №185/94-ВР, Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 07.05.1996р. №184/96-ВР та Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993р. № 15-93.

Вищезазначені закони, крім Декрету КМУ, не застосовуються у сфері цивільно-правових відносин, оскільки вищезазначені закони регулюють правовідносини у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачає, що документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензією.

У відповідності з приписами ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютого регулювання.

Iндивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період необхідний для здійснення такої операції.

Підпунктом г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» передбачено, що індивідуальні ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Пунктом 1.4 Положення № 483 «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», яке зареєстровано в Міністерстві юстиції 09.11.2004 року № 1429/10028, під використанням іноземної валюти як засобу платежу розуміється використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких зобов'язань або оплати товарів що придбаються.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка застосовується судом апеляційної інстанції у відповідності до ст. 8 ЦПК України, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з валютного регулювання і валютного контролю, які не потребують індивідуальної ліцензії.

Матеріалами справи не підтверджується наявність у жодної із сторін за кредитним договором №16510609 від 06.07.2006 року індивідуальної ліцензії.

Стосовно вимог про визнання недійсним договору застави облігацій від 06.07.2006 року судова колегія зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи договір застави облігацій від 06.07.2006 року укладений сторонами з метою забезпечення основного зобов'язання – кредитного договору №16510609 від 06.07.2006 року.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає запеспеченню. Недійсніть основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забеспечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги висновки суду щодо недійсності кредитного договору №16510609 від 06.07.2006 року, договір застави облігацій від 06.07.2006 року підлягає визнанню судом недійсним на підставі ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, враховуючи висновки суду щодо недійсності договорів, вказані договори є недійсним з моменту їх вчинення.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», згідно з ч. 1 ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. У зв'язку з цим при задоволені позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.

У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести

розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення

рішення.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні

валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК ; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Таким чином, якщо правовідносини між сторонами, які виникли при здійсненні валютних операції, а саме використання іноземної валюти як засобу платежу на території України між двома резідентами України, відповідають діючим законам України, тобто хоча б у однієї із сторін є індивідуальна ліцензія, то сторона за угодою має право звернутися до суду про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Задовольняючи позовні вимоги Особа1 суд виходив з його доведеності, вищеприведених обставин та того, що діючим законодавством України встановлено вичерпний перелік випадків, коли зобов'язання між сторонами підлягає виконанню в валюті, відмінній від гривні України, а наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями) не звільняє сторони від обов'язку отримати індивідуальну ліцензію відповідно до приписів п. г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» і з урахуванням зазначених висновків не знайшов підстав для задоволення зустрічного позову банку про стягнення заборогованності та звернення стягнення на майно за спірним кредитним договором.

Таких висновків суд першої інстанції дійшов після повного, всебічного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, перевірки доводів і заперечень сторін, належної правової оцінки зібраним у справі доказів, з огляду на що рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, є законним та обгрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційной скарги на висновки суду не впливають та їх не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу комерційного банку «Трансбанк» відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду від 11 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців, шляхом подачи касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

[у.zaporozhskiy]

С трудом переписал. Надеюсь без ошибок. Может кому нужно для материалов в суд.

Справа 22-4922 2010р.

попросили, я бы через Файнридер распознал

спасибо Вам за Ваш труд.

[nameless]

ВСУ є её снёс..... в узагальненни.

[Алексашка]

ВСУ є её снёс..... в узагальненни.

Може я что то не досмотрел в узагальненях. Но там ВСУ как "негативный" пример приводит решение районного суда и апеляции по нему. Хотя там основа на пункт г). А ВСУ чешет в узагальненях про в). Ему про Фому, а он тебе про Ерему (гад). И о сносе вроде ничего. Да и не успели бы по срокам касацию помоему.