Определение апелляционного суда Запорожской области об отмене определения Ордоникидзевского райсуда об возобновлении сроков предъявления исполнительно

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/45435519

 

Державний герб України
Дата документу            Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ


Єдиний унікальний № 0818/8703/12                     Головуючий у 1-й інстанціїКалюжна В.В.

Провадження № 22-ц/778/3708/15                         Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.

                                                                                  

УХВАЛА


ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 червня 2015 року                                                        м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:  Бєлки В.Ю.

суддів:            Онищенка Е.А..

                                   Воробйової І.А.

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2015 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання та виправлення описки у виконавчих листах у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА :

У серпні 2012 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2012 року позов задоволено.

В серпні 2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання та виправлення описок у виконавчих листах. Просить поновити строк для пред'явлення виконавчих листів виданих на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.11.2012 року; виправити описку у виконавчих листа від 05.11.2012 року вказавши адресу проживання ОСОБА_4: АДРЕСА_1

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2015 року заява задоволена частково.

Поновлено строк для пред'явлення до виконання виконавчих листів, виданих на підставі заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.11.2012 року про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суми заборгованості за кредитним договором від 23.07.2007 року в розмірі 625 013 грн. 75 коп. та судових витрат.

У виправленні описки у виконавчих документах відновлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Встановлено, що 05 листопада 2012 року за рішенням Орджонікідзевського суду м. Запоріжжя з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь «ОТП Факторинг Україна» стягнута солідарно заборгованість за кредитним договором.  

Рішення набрало законної сили 16.11.2012 року ( а.с. 783).

Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання до 16.11.2013 року.

З заявою про поновлення строку «ОТП Факторинг Україна» звернулось 12.08.2014 року.

Частиною 1 ст. 371 ЦПК України передбачено, що стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

    Поновлюючи процесуальний строк суд першої інстанції виходив з того, що виконавчі листи заявнику були видані тільки у липні 2014 року і це свідчить про поважність причин, оскільки виконавчі документи були отримані несвоєчасно.

    Проте з такими висновками погодитись не можна, оскільки як сам посилається заявник ОТП «Факторинг Україна» вони за виконавчими документами не звертались.

Причинами несвоєчасного отримання виконавчих листів на, що посилається заявник, являється значна кількість судових справ і відсутності достатньої кількості представників для отримання виконавчих документів та подальшої роботи у цьому напрямку ( а.с. 65).

В подальшому в квітні 2015 року заявник подав доповнення до заяви в яких стверджував, що строк було пропущено у зв'язку з мирним врегулюванням спору по продажу квартири, постилаючись на звіти про оцінку спірного майна.

Проте один звіт про оцінку спірної квартири проведено під час розгляду справи в суді 23.05.2012 року, другий 08.01.2014 року після пропуску строку, і виходячи з наведеного не свідчать про поважність причин пропуску строку ( а.с. 179,180).  

Посилання на Інтернет ресурс в загалі не освідчує спірне питання, крім того датовано 17.01.2014 року ( а.с. 181).

З огляду наведеного судова колегія вважає обґрунтованим відмовити у задоволенні заяви «ОТП Факторинг Україна» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки належних доказів, відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України на підтвердження поважності причин пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання за ч. 1 ст. 371 ЦПК України не надано.

З таких обставин ухвалу суду неможливо визнати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню з ухвалення питання про відмову у задоволенні заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.

       Керуючись ст. ст. 307, 312, 314,317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2015 року по цій справі в частині поновлення строку скасувати, та ухвалити нову наступного змісту.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді:

[у.zaporozhskiy]

Помогал по этому вопросу человеку.

 

Вот, что писала первая инстанция: http://reyestr.court.gov.ua/Review/44027778

 

Судом встановлено, що представнику ТОВ „ОТП Факторинг Україна виконавчі листи були видані тільки у липні 2014 року, тобто строк для предявлення виконавчих листів до виконання було пропущено з поважних причин, у звязку з несвоєчасним отриманням виконавчих документів.

 

Если вовремя не обратились значит уважительная причина.

Немного бред.

 

Слава Богу, что апелляция приняла доводы здравого смысла и законности.

Правда дело сейчас ВССУ, но надеюсь что положительная практика ВССУ в этом вопросе, которая выложена на форуме, поможет нам.

[у.zaporozhskiy]

А вот еще два определения о признании исполнительных листов не подлежащими исполнению, правда не знаю, насколько они законны.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/46396728

 

Державний герб України
               1Справа № 0818/8703/2012   6/335/294/2015

                                                                                   УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року                                                                                м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Калюжної В.В., при секретарі Марусій І.В., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжя заяву відповідача ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, вказавши наступне.

На підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.11.2012 року було видано виконавчі листи № 0818/8703/2012 про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна суму заборгованості за Кредитним договором № CNL-201/113/2007 від 23.07.2007 року у розмірі 625013, 75 гривень та судовий збір.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 19.03.2015 року було скасовано ухвалу Орджонікідзевського районного суду від 22.08.2014 року про поновлення стягувачеві строку предявлення до виконання вищевказаних виконавчих листів та заяву стягувача передано на новий розгляд.

Враховуючи, що позивачем по справі пропущено строк предявлення виконавчого листа до виконання, заявник просить суд визнати виконавчий лист № 0818/8703/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна суми заборгованості за Кредитним договором № CNL-201/113/2007 від 23.07.2007 року у розмірі 625013, 75 гривень та судового збору у розмірі 1609,50 гривень таким, що не підлягає виконанню.

Заявник та його представник в судове засідання не зявилися, представник заявника суду надала письмову заяву про розгляд заяви у її відсутність, у якій просить заяву задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не зявився, причину неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У звязку з чим, на підставі ст. 197 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути заяву у відсутності сторін без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи  визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України, неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за виконавчим листом, а також витребувати виконавчий лист.

Відповідно до ч. 4 ст. 369 ЦПК України, суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

З матеріалів справи вбачається, що стягувачем було пропущено строк предявлення виконавчих листів до виконання та на час розгляду заяви представника відповідача строк предявлення виконавчих листів до виконання стягувачеві судом не поновлено, у звязку з цим суд вважає, що заява про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, як помилково видані, підлягає задоволенню

Керуючись ст. 369 ЦПК України, суд -      

У Х В А Л И В:

Заяву відповідача ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати виконавчий лист № 0818/8703/2012 від 05.11.2012 року, виданий Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна суми заборгованості за Кредитним договором № CNL-201/113/2007 від 23.07.2007 року у розмірі 625013, 75 гривень та судового збору у розмірі 1609,50 гривень таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги в пятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

                    

Суддя:                                                                                      В.В. Калюжна

[Bolt]

Правда дело сейчас ВССУ, но надеюсь что положительная практика ВССУ в этом вопросе, которая выложена на форуме, поможет нам.

 

В смысле в ВССУ, на каком основании? 

 

Всё лавочка закрылась и ВСУ чётко дал это понять...(((

[у.zaporozhskiy]

В смысле в ВССУ, на каком основании?

ОТП подал кассационную жалобу.

[Bolt]

ОТП подал кассационную жалобу.

 

И что открыли провадження... На каком основании подал кассацию?

[у.zaporozhskiy]

Здесь аналогичное определение о признании исполнительного листа о признании его так, что не подлежит исполнению: http://reyestr.court.gov.ua/Review/46396910

 

Непонятно почему два определения находятся под разными ссылками.

 

 

А здесь начало истории борьбы с беспределом ОТП и суда первой инстанции: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7508&hl=%2B%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97+%2B%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%96

 

Это тот случай, когда я говорю людям, иногда время лучшее средство борьбы.

 

В данном случае, в 2012 году, ответчик ознакомился с материалами дела, но мы так и не подали заявление о его отмене с целью подождать, когда ОТП подадут в исполнительную.

Но отп подал спустя почти 2 года, но сумел как-то договориться.

На данный момент ОТПшники потеряли право на тело кредита, пройдет еще немного и потеряют право на обращение взыскания на предмет ипотеки.

[у.zaporozhskiy]

И что открыли провадження... На каком основании подал кассацию?

да.

Думаю, что сослались на какое-то решение КСУ, пока не видел определения.

 

Практика открытия кассационного производства по таким определениям распространена.

[Bolt]

Это тот случай, когда я говорю людям, иногда время лучшее средство борьбы.

 

В данном случае, в 2012 году, ответчик ознакомился с материалами дела, но мы так и не подали заявление о его отмене с целью подождать, когда ОТП подадут в исполнительную.

 

А если бы они не пропустили сроков и подали вовремя в исполнительную, что бы Вы тогда говорили клиенту...

[Bolt]

да.

Думаю, что сослались на какое-то решение КСУ, пока не видел определения.

 

Практика открытия кассационного производства по таким определениям распространена.

 

Интересно мне было бы тоже взглянуть на это... Я так понимаю, что статья 324 не для ВССУ...

 

Думаю уже эта лавочка закрывается и больше не будет такой практики, исходя из последних правовых позиций ВСУ...

[Bolt]

 

Практика открытия кассационного производства по таким определениям распространена.

 

Вы наверное ещё не в курсе...

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/505BE305867C0AA4C2257EDC004935DC

 

                                                                                                                           

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 

 23 вересня 2015 року

 

                           м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

 

головуючого

суддів:

 

Охрімчук Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Лященко Н.П.,

 

Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

 

Сімоненко В.М., Яреми А.Г.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за поданням старшого державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про тимчасове обмеження громадянина ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від  13 лютого 2015 року,

 

в с т а н о в и л а :

 

У червні 2011 року старший державний виконавець другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (далі – державний виконавець та другий відділ ДВС Луцького МУЮ відповідно) звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження громадянина ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. 

Державний виконавець зазначав, що другим відділом ДВС Луцького МУЮ прийнято до виконання виконавчі документи за відповідними судовими рішеннями про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів та відкрито виконавче провадження.

Посилаючись на те, що боржник добровільно рішення суду не виконує, унаслідок чого станом на 1 червня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 23 тис. 24 грн 81 коп., та ухиляється від сплати аліментів, державний виконавець просив на підставі статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» тимчасово обмежити право виїзду за межі України без вилучення паспорта боржнику ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає АДРЕСА_1.       

 

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 15 січня 2015 року, подання старшого державного виконавця другого відділу ДВС Луцького МУЮ задоволено: тимчасово обмежено право виїзду за межі України без вилучення паспорта боржнику ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає АДРЕСА_1. 

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2015 року відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті касаційної скарги на зазначені ухвали.

 

У заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2015 року             ОСОБА_1 просить скасувати зазначену ухвалу та передати справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 324 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі. 

 

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 надав копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від           17 листопада 2014 року, 21 січня, 18 лютого, 23 березня 2015 року, в яких, на його думку, по-іншому застосовано зазначену правову норму. 

 

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві           ОСОБА_1 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

 

За положеннями пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

 

За змістом статті 360⁵ ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви про перегляд судових рішень, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

 

Суди встановили, що другим відділом ДВС Луцького МУЮ прийнято до виконання виконавчі документи за відповідними судовими рішеннями про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів та відкрито виконавче провадження.

Згідно з розрахунком станом на 1 червня 2011 року заборгованість ОСОБА_1 за аліментами становила 23 тис. 24 грн 81 коп.

ОСОБА_1 ухиляється від виконання судового рішення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 червня 2011 року, якою задоволено подання старшого державного виконавця другого відділу ДВС Луцького МУЮ й тимчасово обмежено право виїзду за межі України без вилучення паспорта боржнику ОСОБА_1, та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 15 січня 2015 року, якою ухвалу суду першої інстанції залишено без змін, ОСОБА_1 оскаржив у касаційному порядку.   

 

Постановляючи ухвалу про відмову в прийнятті касаційної скарги ОСОБА_1, суд касаційної інстанції керувався тим, що відповідно до вимог пункту 24¹ частини першої статті 293, статті 324 ЦПК України не підлягає оскарженню в касаційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

 

Разом з тим в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2014 року, 21 січня,                      18 лютого, 23 березня 2015 року суд касаційної інстанції відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами на ухвали апеляційних судів у справах за поданням державних виконавців про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичних осіб та за наслідками розгляду касаційних скарг ухвалив відповідні судові рішення.

 

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті  324 ЦПК України.

 

Вирішуючи питання про правильність застосування у подібних правовідносинах зазначеної норми процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

 

Конституцєю України закріплено основні засади судочинства (частина третя статті 129). Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист, зокрема шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Конституції України).

 

Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Основного Закону України).

 

Можливість (право) оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

 

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

 

Законом України від 4 листопада 2010 року № 2677-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», який набрав чинності 9 березня           2011 року, статтю 293 ЦПК України доповнено пунктом 24¹, який передбачає можливість оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвали суду щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особливістю судових рішень щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є те, що вони ухвалюються на стадіях виконання судових рішень і оскаржити їх одночасно з рішенням суду неможливо.

Відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» ухилення громадянина від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), або дія на нього неврегульованих аліментів, договірних чи інших невиконаних зобов’язань є підставою для тимчасової відмови громадянину у виїзді за межі України.

 

Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України – це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв’язку з ухиленням особи від виконання зобов’язання, зокрема виконання судового рішення. 

 

Згідно зі статтею 377¹ ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника – фізичної особи або керівника боржника – юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

 

Ухвала суду щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України може бути оскаржена в апеляційному порядку (пункт 24¹ частини першої           статті 293 ЦПК України).

 

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 відповідно до статті 293 ЦПК України скористався своїм правом на оскарження ухвали суду першої інстанції щодо тимчасового обмеження йому права виїзду за межі України в апеляційному порядку. 

 

Водночас стаття 324 ЦПК України містить норму, яка визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскарження ухвал апеляційного суду щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України у цій статті, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.  

 

Такого ж по суті висновку дійшов і суд касаційної інстанції в ухвалі, про перегляд якої подано заяву, і цей висновок відповідає нормам процесуального права, тому підстав для скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2015 року немає.

 

Керуючись пунктом 2 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої статті 360³, частиною третьою статті 360³, частиною першою статті 360⁵ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

 п о с т а н о в и л а :

 

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2015 року  відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

 

Головуючий                                                                        Л.І. Охрімчук

 

Судді:                                                                                  В.І. Гуменюк      

 

                                                                                             Н.П. Лященко

 

                                                                                                   Я.М. Романюк

  

                                                                                                   Ю.Л. Сенін

 

                                                                                                   В.М. Сімоненко

 

                                                                                                   А.Г. Ярема

 

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

у справі № 6-716цс15

 

Згідно зі статтею 377¹ ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника – фізичної особи або керівника боржника – юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Ухвала суду щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України може бути оскаржена в апеляційному порядку (пункт 24¹ частини першої           статті 293 ЦПК України).

Водночас стаття 324 ЦПК України містить норму, яка визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскарження ухвал апеляційного суду щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України у цій статті, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.  

 

 

Суддя Верховного Суду України                                                    Л.І. Охрімчук

[у.zaporozhskiy]

Интересно мне было бы тоже взглянуть на это... Я так понимаю, что статья 324 не для ВССУ...

 

Думаю уже эта лавочка закрывается и больше не будет такой практики, исходя из последних правовых позиций ВСУ...

Вы думаете стоит оспорить определение об открытии производства в ВСУ?

[Bolt]

Вы думаете стоит оспорить определение об открытии производства в ВСУ?

 

Я не знаю, что делать... Просто не понимаю уже логики ВССУ и ВСУ... Вы же постанову видите... Там тоже была сформировавшаяся практика оспаривания в кассации, но ВСУ сказал, что всё это было не правильно до этого и теперь надо так понимать закон...

[у.zaporozhskiy]

А если бы они не пропустили сроков и подали вовремя в исполнительную, что бы Вы тогда говорили клиенту...

 

Отменили бы заочное решение.

Мы же его не получали под роспись.

Все положительно.

[Bolt]

Отменили бы заочное решение.

Мы же его не получали под роспись.

Все положительно.

 

А ну то да... Всё правильно...