пароплав

Жесть, виходить всі договори лізингу є нікчемними у зв'язку з відсутністю нормального посвідчення? Наскільки я знаю практика ВССУ пішла по іншому шляху, зазначаючи що положення про нотаріальне посвідчення находиться не в загальній частині розділу про оренду т/з, а отже застосовуватись до фін.лізингу не може. Щодо ліцензії. Як позивач довів, що відбулося залучення грошових коштів від громадян? В рішенні (резолютивці) ВСУ цього немає.

рішення після 2012 року теж є: Так, згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі. Разом з тим, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред’явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб’єктивне право, а не є строком позовної давності, як зазначив суд. http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(print)/D8FFD2A161B0C3E9C2257E27001CBBF9

рішення по надрах - луцьку єдине позитивне , яке підтримане ВССУ. Якщо хтось бачив інше буду вдячний за допомогу) да киньте хоч два ВССУшних де "забули" про 265 ЦК

обгрунтуйте. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7693#entry144803

Наприклад у універсалбанку це так:

а можна сам іпотечний договір викласти на форумі? цікавить як саме звучить пункт про набуття права власності. Вважаю, що має бути зазначено конкретно що цей договір також є договором про задоволення вимог іпотекодержателя (застереження), як то зазначено в ст 37 ЗУ Про іпотеку.

я розумію, що радіти варто тільки тим, хто був зареєстрований (мама,тато) на момент укладання іпотечного договору в іпотечній квартирі/будинку, якщо ні - то й застосувати це рішення не можна. Ось з цього зроблено висновок:

не читав всі повідомлення але якщо мається на увазі, що позов залишено без розгляду по ст. 207 ЦПК то див. ось це: Стаття 265. Перебіг позовної давності у разі залишення позову без розгляду 1. Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

хм, а які позовні вимоги взагалі ставляться до позичальника, якщо укладався то договір поруки з банком? Покажіть приклади де приймають до свого провадження такі позови.

ось вони) http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43166378

по первинним бухдокументам, їх (точніше їх відсутність) беруть до уваги в суді, якщо був вчинений виконавчий напис нотаріуса, а не йде спір про стягнення боргу в суді. Щодо проведення операцій з валютою , то цікаво чи є практика суду по удаваним правочинам щодо видачі кредиту по факту не у валюті, а в гривнях.

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v3950500-01 на сьогодні постановами слідчого, санкціонованими прокурором, постановами державного виконавця або рішеннями суду можливе накладення арешту лише на кошти, які знаходяться на кореспондентському рахунку банку, в конкретно визначеній сумі.

Так це ж рішення по пені, а в моєму випадку "підвищенні проценти ... " І на вашу думку, все ж таки, це фіксовані проценти (коли в договорі зазначено 14% при стандартних умовах, і 55 при прострочці сплати місячного платежу) чи змінні в розрізі ст. 1056-1 ЦКУ ?

y.voronizhskiy та інші форумчани, чи є ще аналогічні рішення "вищих" судів?І взагалі на Вашу думку, оці "підвищенні проценти" - це плата за користування кредитмо в розрізі статі 1056-1 ЦКУ ? Чи щось типу неустойки (параграф 2 глави 49 ЦКУ) ? Чому говорю про неустойку, тому, що з виписки з рахунку, банк назвав суму, яка нараховувалась як підвищена відсоткова ставка,- це "штрафна санкція по кредиту") І чи має банк повідомляти про застосування підвищенної відсоткової ставки?

допустимо є поручитель, яким чином строк позовної давності буде відраховуватись не з дня підписання договору поруки? адже в договорах поруки прописується, що поручителю відомі всі умови крединого договору...

відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. --------------- При вирішенні спорів про захист прав споживачів слід ураховувати, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання, в тому числі й за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виготівникові). http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0006700-13/print1427794284478271 --------------- Одностороння відмова від зобов'язання чи одностороння зміна його умов не допускаються, крім випадків, передбачених договором чи законом, зокрема, у випадках порушення зобов'язання; такі випадки повинні підтверджуватися належними доказами, складеними та оформленими відповідно до вимог законодавства. Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Статтею 1 цього Законувстановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерство http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32897627 -- Нє?

пробувати по недійсності...

шукав в реєстрі рішення на користь позичальника у разі ненадання інформації про сукупну вартість (графік платежів) або якщо вона не відповідає дійсності . Єдине рішення ВССУ ось тут http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41242672 Буду вдячний якщо дасте посилання на рішення ВССУ (чи ВСУ) по аналогічних підставах для визнання недійсним кредитного договору

і я ж про те саме водночас, щодо строків, то питання як на мене залишається відкритим, і немає чіткої позиції коли ж саме вони мають розпочинатися

це Ви даєте відповідь на яке моє питання?

як виправлять? документ у мене

Переплатили з 2007 року кредит "з лихвою". З нинішнім курсом неможливо платити далі вчасно. Ситуація. В графіку платежів зазначено що місячний платіж, абсолютне подорожчання кредиту, платежі за страхування в гривнях. А в графі погашення тіла і проценти за кредитом у валюті! Головний аргумент: пункт 8 статті 18 цього ж Закону ("нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами трактуються на користь споживача ») Читав статті grand insur http://grand-insur.com/uk/sud-z-bankom-otp-bank-ukrgazbank-erste-bank і тут http://pravoznavstvo.at.ua/publ/dogovir/banki_tezh_pomiljajutsja/3-1-0-61 (копія, оригінал чомусь автор видалив) Яка думка форумчан, чи є шанси визнати договір недійсним з підстави вчинення його під впливом помилки (по ст 229 ЦКУ) Також автор статті пише про можливість розірвання такого договору. Як щодо цього варіанту, чи реальний він? І чи є у когось хоч якась практика в плані третього варіанту, щодо: затвердити вказану банком ціну договору і зобов’язати його приймати виконання договору за цією (заниженою) ціною. примушування до прийняття кредиту з узгодженим графіком

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35649196 і ось основа. що можете сказати по ній? Приймаючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 суд першої інстанції, з посиланням на п.8 висновку судово-економічної експертизи, не розмежував понять процентної ставки за кредитом і реальної процентної ставки, хоча саме у зазначеному висновку експерта було надано визначення цих понять, які не є тотожними, та надалі дійшов помилкового висновку про введення в оману позивача як позичальника, якому банк нібито запропонував процентну ставку за кредитом у розмірі 15% річних, а в той же час нарахував йому 17,72%. Згідно ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Звернувшись до суду з позовом, позивач не надав суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що банк заперечував наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину або замовчував їх існування. Зокрема, приймаючи рішення, суд першої інстанції не навів мотивів, на підставі яких зробив висновок про те, що вартість кредиту, закладена в договорі і була відома або мала бути відомою позичальнику, є тією обставиною, що обов'язково мала перешкодити позивачу в укладанні кредитного договору. Не відповідають висновки суду також і п.20 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» щодо того, що позичальник, укладаючи кредитний договір діяв під впливом хибних відомостей про обставини правочину, оскільки позивач на основі власних доказів чи висновком експерта не довів суду про те, що йому було попередньо повідомлено банком чи закладено в договір якісь хибні відомості, під впливом яких він діяв. Крім того, зібраними по справі доказами встановлено, що позивач протягом тривалого часу виконував всі умови кредитного договору без жодних заперечень, що також підтверджує помилковість висновків суду першої інстанції. Судом першої інстанції також безпідставно не прийнято до уваги заяву ТзОВ «Кредитні Ініціативи» про можливість відмови позивачу в задоволенні позову у разі визнання обгрунтованим його позову за спливом загального строку позовної давності, посилаючись на ч.1 ст.261 ЦПК України, згідно якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому позивач у своєму позові не навів жодних обставин поважності пропуску так само, як і суд в своєму рішенні не навів мотиви, з яких вбачаються поважними причини пропуску строку позовної давності. Отже, суд першої інстанції помилково вважав, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки нібито йому стало відомо про порушення свого права з моменту звернення банку до нього з позовом про стягнення заборгованості, що зумовило необхідність проведення вищевказаної судової експертизи № 8142 від 30.01.2013р. Також суд посилався на строк дії оскаржуваного договору до 28.10.2027р. Наведені судом мотиви, з яких зроблено висновок про початок перебігу строку позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсним кредитного договору № 2759 від 26.10.2007р. з червня 2011р., коли ПАТ АК «ПромІнвестБанк» звернулося з позовом про стягнення заборгованості, не відповідають ч.1 ст.261 ЦК України, підставам і предмету позовних вимог у даній справі та наявним у справі доказам. Зазначені позивачем підстави недійсності правочину, мали і могли бути йому відомі протягом наданих Законом України «Про захист прав споживачів» 14-й днів з дня підписання кредитного договору і протягом яких позивач мав право відкликати свою згоду на укладання цього договору. Однак, позивач своїм правом на відкликання у відведений для цього строк не скористався, за умови власної неосвіченості до компетентних фахівців за роз'ясненнями не звертався, та протягом тривалого часу сплачував всі планові платежі за кредитним договором, про що особисто підтвердив під час розгляду справи в суді першої інстанції. Зі змісту кредитного договору №2759 від 26.10.2007р. не вбачається наявність жодного пункту, який стосується передбачених до сплати платежів за кредитом, що відображає нечітку цифрову інформацію. З ухвали Апеляційного суду Чернівецької області від 29.05.2013р. по справі про стягнення заборгованості за кредитом вбачається, що висновком експертизи підтверджено відповідність щомісячного погашення кредиту, зазначеного у додатку №1 до кредитного договору в сумарному виразі, сумі кредиту, яку банк зобов'язався видати позичальнику відповідно до п.2.1. кредитного договору. Крім того, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції застосовав норму підпункту «д» п.2ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції Закону №3795-VI від 22.09.2011 року, яка не діяла на час укладання оспорюваного кредитного договору, а саме : перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов?язаний повідомити споживача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту. Відповідно до підпунку «д» пункту 2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, яка діяла на час укладання кредитного договору перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець був зобов?язаний повідомити споживача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік витрат, пов?язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо). Відповідно до п.23 ч.1 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, яка діяла на час укладання кредитного договору - споживчий кредит, це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Оскільки під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції позивачем не було надано доказів на підтвердження придбання продукції за кошти, отримані за кредитною угодою №2759 від 26 жовтня 2007 року, колегія суддів також приходить до висновку, що отриманий позивачем кредит не є споживчим. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Зазначення у самому тексті договору, що кредит є споживчим не є, на думку колегії, підставою вважати його таким, оскільки обов?язковою вимогою Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, яка діяла на час укладання оспорюваного кредитного договору, була витрата отриманих коштів на придбання продукції. Таким чином, зібраними по справі доказами встановлено, що позикодавцем було виконано всі вимоги закону перед наданням кредиту позивачу, а всі наведені останнім у позові підстави визнання кредитного договору недійсним є надуманими та нічим не підтверджені.

маю таку думку: якщо в самому договорі пише що сплата має бути в доларах, а в графіку (що є невідємною частиною договору) зазначені "суми платежів" в гривнях, то керуючись ч. 8 ст 18 ЗУ Про захист прав споживачів чи не можна трактувати двохзначніть в кредитному договорі на користь споивача, тобто споживач може платити платежі в гривнях ?

В мене графік ще більш цікавий. В графі "2" зазначено в гривнях, в графі 3 (погашення осн.суми кредиту) і 4 (проценти за користування) взагалі не зазначена валюта (але по логіці валюта правильна - франки, маю на увазі та валюта яка зазначена в кредитному договорі , сума збігається) Наприклад в графі 2 - (сума платежу, грн) 209500 , в графі 3 - 50000 тобто 50 000 помножити на 4,19 (курс) буде = 209500 І так само по відсоткам. Що скажете? Чи були рішення судів по аналогічним справам?