ladylegend

Это не выписка из решения. Это логический анализ НПА исходя из того, что в этих НПА написано

15 листопада 2012 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, прийняв рішення про реєстрацію змін обтяження Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек від 31.03.2004р. №410 був затверджений Кабінетом Міністрів України НА ПІДСТАВІ пункту 4 розділу VI "Прикінцеві положення" Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003р. (а не на підставі спеціального закону що визначає правові та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав та їх обтяжень). Відповідно до п.4 розділу VI «Прикінцеві положення» ЗУ «Про іпотеку» ( навіть в редакції, чинній на час здійснення оспорюваних реєстраційних дій), до набрання чинності законом про державний реєстр прав на нерухоме майно порядок державної реєстрації іпотек встановлюється Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації іпотек ( 410-2004-п ), що затверджується Кабінетом Міністрів України. Вказане положення НЕ було продовжено в дії на законодавчому рівні. 03.08.2004р. набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV та на час здійснення оспорюваних реєстраційних дій діяв у редакції Закону N1878-VI від 11.02.2010р. ( в цілому у редакції від 04.10.2012р.) Відповідно до п.2 ст 15 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень ( 703-2011-п ). – і в тексті закону є посилання на інструкцію 703.

ЦКУ Стаття 510. Сторони у зобов'язанні 1. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. 2. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. 3. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. В кредитному договорі права та обов»язки є у обох сторін, тому позичальник також має право відступити, наприклад, право вимгати виконання зобов»язання банку щодо видачі кредитних коштів (в кредитних договорах, як правило немає застережень щодо неможливості укладання такого договору). Стаття 512. Підстави заміни кредитора у зобов'язанні 1. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 2. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. 3. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Кредитор може бути замінений за правочином щодо передання/відступлення прав. Тобто, йдеться про правочин, яким вносяться зміни до договору (в формі відповідно до ст.654), де вказується, що кредитор№1 заміняється на кредитора№2. При укладанні договору відступлення прав вимоги (передача прав за правочином) ВРАХОВУЄТЬСЯ домовленість сторін в первісному договорі про неможливість віступлення прав вимоги. Крім того, при правонаступництві ніякі договори не укладаються. Стаття 513. Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні 1. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. 2. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. Тобто, зміст правочину повинен містити положення «щодо заміни кредитора в зобов'язанні», «передання права вимоги» (а не тільки щодо прав грошової вимоги), та вчинятися у відповідній формі. Стаття 514. Обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні 1. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, об'єм прав, що передається за договором відступлення прав вимоги, дорівнює обсягу прав на момент передачі, якщо інше не встановлено договором чи законом. Іншими словами, передається увесь об'єм прав, якщо договором чи законом це ніяк не обмежується. Що характерно, при цьому не робиться різниця між «переданням прав за правочином» і «правонаступництвом». З чого виходить, що апріорі за правочином про відступлення переходять УСІ права та обов»язки, якщо в тексті цього договору немає обмежень. Ось чому в даному випадку (п1, ст.512) повинні вноситися зміни в договір, хоча би в тій частині, що замість «кредитор№1» у всіх згадуваннях слід читати «кредитор№2». Стаття 519. Відповідальність первісного кредитора у зобов'язанні 1. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором. Тобто, БЕЗ ВАРІАНТІВ первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги (на відміну ст.1080). Також, первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за за невиконання боржником свого обов'язку, якщо первісний кредитор поручився за боржника. Стаття 655. Договір купівлі-продажу 1. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 656. Предмет договору купівлі-продажу 1. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. 2. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. 3. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, предметом може бути любе право вимоги (крім особистого характеру) і застосовуються положення про відступлення прав вимоги, якщо інше не встановлено законом. Договір купівлі-продажу прав вимоги стосується лише прав вимоги, що унеможливлює його вважати заміною сторони в зобов»язанні (ст.512). Стаття 1077. Поняття договору факторингу 1. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Тобто, предметом є лише право грошової вимоги; фактор – фінансова установа; договір оплатний у будь-якій формі. Стаття 1078. Предмет договору факторингу 1. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). 2. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Тобто, предметом факторингу є наявна та майбутня грошова вимога (наприклад, існуюча заборгованість і майбутня за графіком погашення). При цьому, майбутня вимога вважається переданою з дня виникнення цього права, а до цього часу немає права її вимагати. Стаття 1080. Недійсність заборони відступлення права грошової вимоги 1. Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Тобто, навіть при наявності в договорі заборони щодо відступлення права грошової вимоги, договір факторингу є дійсним (на відміну ст.519). Стаття 1081. Відповідальність клієнта перед фактором 1. Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. 2. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. 3. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу. Тобто, сторони договору факторингу мають право домовитися про відсутність відповідальності клієнта перед фактором за дійсність грошової вимоги (на відміну ст.519). Також сторони можуть домовитися про відповідальність клієнта перед фактором за невиконання боржником грошової вимоги. Стаття 572. Поняття застави 1. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Стаття 575. Окремі види застав 1. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. ЗУ «Про іпотеку» Стаття 24. Відступлення прав за іпотечним договором Відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. В статті декілька разів згадується «відступлення прав», то ж чи є це тотожним «відступленню прав вимоги» та «відступленню права грошової вимоги» ? Під відступленням прав тут розуміється: перехід прав власності на предмет іпотеки, пердача заставної, відступлення прав за іпотечним договором який повинен бути правочином. Відступлення прав за іпотекою повинно відбуватися однрочасно з відступленням прав вимоги за кредитним договором. При цьому, відступлення за іпотечним договором свідчить про відступлення за кредитним, а не навпаки. Наскільки багато йдеться про відступлення прав за іпотекою у Вашому договорі відступлення? Згідно ст.512 ЦК ототожнюються потяття «передання прав» та «відступлення права вимоги», якщо це вібувається за правочином. Але якщо це договір факторингу – то йдеться лише про «відступлення прав грошової вимоги». Слід окремо дослідити в договорі про відступлення положення про : 1).передачу прав за кредитним договорм 2).передачу прав за іпотечним договором. Вважаю, що в таких договорах банки не парилися і не прописували окремо положення щодо кредитного і іпотечного договорів. Якщо присутня якась ознака догвору факторингу, то за таким договорм не могли бути передані інші права (наприклад за іпотечним договором). Наприклад, якщо зазначено, що кредитор№1 не відповідає перед кредитором№2 за дійсність вимоги – то це 100% факторинг (+ інші признаки). З іншого боку, якщо цей договір відступлення є оплатним (купівля-продаж прав вимоги), а сторони банки (фін.установи), то такий договір МУСИТЬ бути тільки факторингом, бо відповідно до ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» банки не можуть здійснювати любі види підприємницької діяльності та отримувати від цього дохід (наприклад, просто договір купівлі-продажу любого товару). Отже: або внесення змін до договорів (кредитного і іпотеки), або це факторинг і тільки щодо прав грошової вимоги. Якщо ж вважати, що на підставі договору відступлення прав вимоги перейшли права за кредитним договором від кредитора№1 до №2, то ми повинні погодитися, що відбулися зміни в кредитному договорі і повинні читати кредитор№2 замість кредитор№1. Тобто, з»явився новий текст кредитного договору. І як на новий текст кредитного договору натягнути на іпотечний договір (який є похідним), до якого не були внесені зміни? Вибачаюсь за много букав Ваші коментарі

Я так думаю, якщо реєстрація відбулась лише в реєстрі іпотек стосовно внесення змін, власник нерухмості не мінявся, правочини такі не вчинялися, то і дії з нерухомістю не вчинялися. Взагалі договір відступлення прав вимоги (в любих варіантах) слід розглядати окремо 1). з боку відступлення прав грошової вимоги за КД ; 2) з боку відступлення прав за ІД ( в ЗУ Про іпотеку так и сказано - відступлення прав за іпотечним договором). В ст 512ЦК - відступлення прав вимоги.

Дивлячись коли була здійснена реєстрація наприклад : Нотаріус проводить державну реєстрацію прав: реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва (нотаріус, яким вчиняється така дія); у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва (нотаріус, яким вчинено таку дію). {Пункт 2 в редакції Постанови КМ № 1156 від 21.11.2012}

Дивлячись яку перереєстрацію вчинив нотаріус (тип змін) - зміна умов обтяження, відступлення права вимоги чи заміна іпотекодержателя. Я не можу сказати більше, бо навіть сам банк напевне не знає що за договір вони підписали і які дії слід вчинити на його виконання, а які дії ним не пердбачені. В кожному разі, за договором відступлення вже точно не сказано, наприклад, "здійснити реєстрацію та замінити іпотекодержателя з №1 на №2 в конкретному іпотечному договорі".

І Порядок №703 від 22.06.11 не підходить?

Наприклад, у 2012р. ЗУПро держ.реєстрацію речових прав: ст.4 - 1. Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права....1) право власності, 2) право володіння, іпотека;3) інші речові права. ст.16- 1. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав, на території якого розміщений об'єкт нерухомого майна або більша за площею його частина. А ще реєстратори повинні виконувати вимоги ст.15 Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень (тобто покроково повинні виконуватися усі пунки цієї статті)

Думаю, що в даному випадку слід з"ясовувати підстави проведеної перереєстрації. На яких підставах (документах) нотаріус здійснив перереєстрацію. При відступленні прав вимоги такими підставами є : 1)договір відступлення;2)додаток з переліком кредитних та іпотечних договорів (в якому є відповідний договір). А також документ, який свідчить, що продавець мав відповідне право вимоги (наприклад, існуючу на момент передачі заборгованість) що б передати це право покупцю. Ці документи повинні бути у нотаріуса. В основному таких документів нотаріуси не мали, а тому підстав для перереєстрації не було. Також слід врахувати місце реєстрації нерухомого майна, що в багатьох випадках впливає на вибір місця перереєстрації. При цьому купівля-продаж прав вимоги, звісно, відрізняється від заміни сторони в зобов"язанні. При передачі прав вимоги пердається тільки право вимоги. Заміна сторони передбачає внесення таких змін у конкретний договір. За іпотечними договорами право вимоги виникає не одразу при їх підписанні, а після настання певних обставин. Думаю, що при укладанні договору купівлі-продажу прав вимоги нотаріальні дії з майном не відбуваються. А у Вас є інші думки?

В том-то и дело, что факт наличия в гражданском деле поддельных документов может быть подтвержден экспертизой ( в том числе проведенной по уголовному делу). И именно с момента заключения эксперта и исчисляется срок для подачи заявления по вновь открывшимся обстоятельствам.

Большое спасибо! Я так и думала, что со дня вывода эксперта становится известным факт, однако 1 ум хорошо, а 2 лучше

Заявление по вновь открывшимся обстоятельствам подается в месячный срок со дня, когда сторона узнала о них (362 ГПК). С какого времени следует исчислять этот срок, если по уголовному делу в период досудебного расследования проведено экспертизу, которой установлено факт наличия поддельных документов в гражданском деле? Т.е., срок должен исчисляться с момента ознакомления с результатами экспертизы или с момента уже вынесения приговора? Очень интересует Ваше мнение, т.к. время с момента заключения эксперта до приговора суда может занять больше месяца и есть риск пропустить срок. Заранее спасибо!

Ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Ст.256, 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Положення про дострокове повернення кредиту може бути в КД в різних пунктах і в різних частинах цього договору. Потрібно проаналізувати абсолютне усе. Якщо в частині «Обов»язки позичальника» зазначено, що на 31-ий день прострочки у позичальника виникає обов»язок віддати весь борг, то це є ОБОВ»ЯЗОК, який він повинен виконувати згідно умов договору. Якщо поряд з цим в частині «Права кредитора» зазначено право банку направити позичальнику вимогу, то це є ПРАВО банку, яке він може виконувати на власний розсуд. Банк завжди бачить прострочку, а тому йому відомо день, з якого почалось прострочення і порушення його прав.

Надеюсь поможет информация финансовой отчетности СВЕДБАНКА Сторінка Дельта http://deltabank.com.ua/about/korpor_ypr/ Звітність http://deltabank.com.ua/about/sp_info/ Фінансова звітність Сведбанк за 2012р. http://deltabank.com.ua/f/1/about/sp_info/year-report-emitents-2012-swedbank.pdf Стор 30 – списання Стор 37 - ЗВIТ (ВИСНОВОК) НЕЗАЛЕЖНОГО АУДИТОРА Стор 87 – списання Стор 96 - Протягом рокiв, якi закiнчилися 31 грудня 2012 та 2011 рокiв, Банк продав факторинговим компанiям кредити, наданi клiєнтам, за 1 620 859 тис. грн. та 385 811 тис. грн., вiдповiдно. Кредитна заборгованiсть, що була продана, становила 5 511 209 тис. грн. та 1 073 805 тис. грн. вiдповiдно.

По договору відступлення прав вимоги (якщо в назві самого договору відсутній термін факторинг), слід звернути увагу на наступні моменти : 1.Хоча я не є стороною даного правочину, проте я є заінтересованою особою у розумінні ч.3 ст.215, ч.5 ст.216 ЦК України, оскільки укладення спірних правочинів спрямовано на заміну кредитора в зобов»язанні - Кредитного договору № ХХХ від ХХ ХХ ХХр., укладеного між БАНКОМ ХХХ та фізичною особою ХХХ на спожичі цілі. Укладаючи договори купівлі-продажу прав вимоги за Кредитним договором, Відповідачі порушили мої права бути поінформованим вчасно про відступлення прав вимоги. Відповідачі навмисне не надали мені (навмисне приховали від мене) достовірну інформацію фактичної заборони купівлі-продажу прав вимоги до боржника – фізичної особи, які витікають з договору споживчого кредиту, чим порушили мої права, закріплені в ст.4,21 ЗУ «Про захист прав споживачів». Отже, заміна кредитора в зобов»язанні, вчинена з порушенням вимог законодавства, дуже суттєво впливає на мої законні права та інтереси, оскільки покладає на мене обов»язок виконання рішення суду на вимогу кредитора, з яким я не укладував ніяких договорів. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав. 2.Як свідчить аналіз змісту Договору, він містить ознаки договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги). Зокрема, Договором передбачено, що грошова вимога до боржника уступається кредитором в обмін на грошові кошти, які новий кредитор зобов’язався сплатити останньому, тобто за умовами Договору фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останньому грошової вимоги цієї особи до третьої особи (боржника). Правовідносини стосовно фінансування під відступлення права грошової вимоги урегульовано главою 73 ЦК України. Так, частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (частина перша статті 1084 ЦК України). Аналогічні положення закріплено і у пунктах ………. Договору, відповідно до яких сторони погодили, що після переходу до нового кредитора права вимоги у останнього виникає право на грошові кошти, які він отримає від боржника в якості погашення заборгованості за виконання зобов’язань за кредитним договором. Кредитор не відповідає перед новим кредитором у випадку, якщо одержані новим кредитором від боржника суми будуть меншими від суми, сплаченої новим кредитором за цим договором. При цьому плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається, що і має місце у даному Договорі. 3. Щодо суб’єктного складу таких правовідносин: частина третя статті 1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі – Закон) встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг. Зокрема, у пункті 1 частини першої статті 1 Закону визначено, що фінансова установа – юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов’язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону фінансова послуга – це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. За пуктом 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою. Договір Відступлення права вимоги (на підставі пункту 1 частини 1 статті 512 ЦКУ) не є фінансовою послугою та не є іншою послугою (операцією), пов’язаною з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом. Банк …, як фінансова установа, відповідно до вимог закону та з метою отримання прибутку може здійснюти діяльність, пов»язану виключно з наданням фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, – інші послуги (операції), пов’язані з наданням фінансових послуг. Отже, Договір купівлі-продажу прав вимоги …. фактично є договором факторингу. 4. Відповідно до п. 1 Положення про державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Постановою КМУ від 03.02.2010 року №157, Держфінпослуг є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах , визначених законодавством. Таким чином, зазначеним законом визначено, що виключне право та/або обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюється законами та нормативно-правовими актами державного органу, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг. Пунктом 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг № 231 від 03 квітня 2009 року, визначено, що до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників-суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення. Відповідно до підпункту «а» пункту 2 статті 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг визначено, що «договір факторингу» означає договір, укладений між однією стороною ( позичальником) та іншою стороною (фактором), відповідно до якого, зокрема, постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями ( боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання. Для особистого, сімейного або домашнього використання товари можуть придбавати лише фізичні особи. Частиною другою статті 10 ЦКУ визначено, що якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, міститься інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України (Вищий адміністративний суд України від 25.02.2014 р. с права № К/9991/3380/12).

Чи можна застосувати ЗУ"Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" при відступленні прав вимоги за договорами Свед-Дельта і Дельта-Альфа ? Стаття 12. Правові наслідки реєстрації обтяження Взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Раз банк стверджує, що це звичайний договір купівлі-продажу, то тут не йдеться про здійснення банківських послуг (на що він має банківську ліцензію), що прямо заборонено в ЗУ Про банки і банківську діяльність: Стаття 48. Обмеження щодо діяльності банків Банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника. Отже, як можна застосовувати статті ЦК про договір купівлі-продажу???? А ст.49 цього закону каже, що придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг) - це є кредитна операція. Також цікавлюся цим питанням і стосовно тих же банків. Чи не можете поділитися Вашою аргументацією, на підставі якої просите визнати відступлення прав вимоги недійсним? Вважаю, що тут потрібно досліджувати текст договору відступлення, не звертаючи увагу на його назву. А в тексті сторони погодили умови, які зазвичай погоджують при факторингу. ЦК по іншому встановлює права та обов"язки покупця і продавця за звичайним договором купівлі продажу. Відповідно до ст.512 ЦК йдеться про передання своїх прав іншій особі (відступлення права вимоги). Чомусь не вказано про купівлю-продаж. Ст.656 " До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом." Відступлення прав вимоги в ЦК надалі згадується тільки в главі 73.

Стосовно витребування оригіналів договорів відступлення прав вимоги для огляду у суді: Використали те, що вказані договори були вже досліджені іншими судами, а саме http://reyestr.court.gov.ua/Review/56484021 http://reyestr.court.gov.ua/Review/58896647 Суд врахував це.

У нотаріуса витребували реєстрпційну справу, але в неї НІЧОГО немає. Є заява банку встановленої форми і все. Не бачу необхідності витребувати договір про відступлення прав по іпотеці, бо він не згадується у реєстрації.

Слід прийняти до уваги на підставі якого договору відбулась реєстрація по заміні іпотекодержателя ? Як зазначено у витягу ?

Якщо говорити про договір Свед-Дельта від 25.05.2012р., то немаєжодної інформації про додатковий договір відступлення прав за договорами іпотеки. Існує загроза, що такі договори можуть "намалювати" за допомогою оргтехніки, а потім ксєрокопію подати до суду. Слід уважно перевірити такі "копії докумнта" на предмет фальшивості та підроблення. Альфабанк дуже полюбляє займатися "малюванням" документів.

ЗУ Про іпотеку Стаття 24. Відступлення прав за іпотечним договором Відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. ЗУ Про іпотеку розмежовує поняття "відступлення прав вимоги" та відступлення прав". Перше пов"язує з переходом прав грошової вимоги (правовідносини кредитор-боржник), які витікають з кредитного договору. Друге пов"язує з переходом прав (правовідносини іпотекодавець-іпотекодержатель), які витікають з договору іпотеки. В договрорі від 25.05.2012р. йдеться про купівлю-продаж прав вимоги. Там немає жодного пункту про відступлення прав іпотекодердержателя до іншої особи, внаслідок чого остання набуває статусу іпотекодержателя.

До 01.01.2013р. реєстратором були БТІ. ЗУ від 11.02.2010 № 1878-VI http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1878-17/ed20111231 II. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім пунктів 3 і 5 розділу I та пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2013 року. 3. Встановити, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація: права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно; правочинів, іпотек, відомостей про обтяження нерухомого майна проводиться нотаріусами, реєстраторами юридичної особи, яка належить до сфери управління Міністерства юстиції України. Нотаріуси здійснювали реєстрацію іпотек. І тут слід аргументувати, що договір ВІДСТУПЛЕННЯ ПРАВ ГРОШОВОЇ ВИМОГИ за кредитними договорами (25.05.2012) не є договором про ВІДСТУПЛЕННЯ ПРАВ ЗА ІПОТЕЧНИМ ДОГОВОРОМ.

Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно - Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції N 1844/5 ( z2102-12 ) від 14.12.2012. Історія документа (Наказ Міністерства юстиції N 1844/5 ( z2102-12 ) від 14.12.2012) : 14.12.2012 Прийняття 18.12.2012 Державна реєстрація 01.01.2013 Набрання чинності