.jpg.8798bcfee7ff97156bc03c005d80b552.jpg)
Bolt
-
Число публикаций
35049 -
Регистрация
-
Последнее посещение
-
Days Won
1205
Тип контента
Профили
Форумы
Календарь
Сообщения опубликованы Bolt
-
-
Рано или поздно загнутся! Нет ничего вечного. Хотя вакансий открытых у них масса. Постарайтесь найти хорошего юриста, чтоб затянул процесс до сочинения, а там может что то и произойдёт. Может опять ревалюшн или другая хрень.
Вот в этом и есть главная проблема наших людей... к сожалению... они сами во всём виноваты...
-
На это тем более делал акцент. Так на это судьи вообще закрывают глаза, отталкиваясь от подписанной заёмщиком заявки-фикции, которая даёт ссылку на Условия. Тем не менее, в свете олигархических разборок, а не соблюдением законодательства, ситуация может измениться. Хотя нам какая разница
Ну это то понятно... Так это когда было... Постанов этих ещё не было...
-
1
-
-
Это ПЛЕНУМ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ от 14.06.2012 № 10
-
А что СЕЙЧАС творится с этим решением? И как изменится его состояние, если кассация будет принята к рассмотрению?
С каким решением? Если Вы о своём то в день вынесения ухвалы апелляционным судом оно вступило в законную силу...
-
Имелось в виду не подписаны условия и правила именно должником.
Именно... согласен... 100%...
-
Ну там и от судьи многое зависит. Я тоже это использовал. И Приват на второе заседание притаранил некий протокол принятия Условий с перечнем фамилий без подписей, которые его приняли. На моё возражение "а где же подписи?" представитель Привата сказал, что подписи существуют в электронном виде и в суд предоставлены быть не могут. Дальше судья апелляционного суда дискуссию прервал и принял сторону Привата. Вот и всё.
Да пускай их кто хочет тот и принимает... Главное, что должник их не подписывал, то есть не соглашался с ними...
-
1
-
-
На заседаниии я не присутствовал. О решении знаю только из реестра.
А о заседании знали, получали повестку, саму скаргу, как положено?
-
Здравствуйте. У меня такой вопрос. Живу на востоке Украины. До военных действий брал кредит в Укрсоцбанке. Сейчас это окупированная зона АТО. Возможности платить нет. Зарплаты не дают, да и выехать из зоны очень сложно, только по пропускам. Так вот. Сегодня прислали смс от "Пристав", что ко мне уже подготовлен выезд. Подскажите, стоит ли бояться? Спасибо.
Это шутка такая, да... Только непонятно кто шутит, Вы или они...
Стоит ли бояться... не знаю, всё зависит от Вашего порога страха... Если всё перечисленное в начале не так страшно, как выезд непонятно кого и непонятно куда и непонятно как (вероятно у них есть пропуска и смелость в отличие от Вас), то вероятнее всего Вам стоит бояться... (теперь шучу я)...
-
Я же использую решение в корне - не подписано значит нет ни условий, ни правил - ни чего......
Абсолютно верно... Как по мне то это даже лучше в какой-то степени...
-
Каюсь, ошибся с номером.
В прошлом году была позиция от 24.09.2014 № 6-144цс14, там тоже речь была о неподписанных условиях (есть на форуме) и приватбанк ее активно тогда пытался использовать
Ну да... Согласен, это негатив ещё какой... Совсем другое дело... Было такое... Я в апелляции сам на эту постанову нарвался и вот теперь приходится готовиться в ВСУ... Хотя до этого и после этого с этой коллегией всё проходило гладко...
А то я никак не мог понять о чём Вы...)))
-
Ну с почином... Вот уже и эта постанова пошла в жизнь, в использование... ВССУ открыл счёт... Главное сам, никто его об этом не просил !!! Прошла только неделя... Я думаю теперь это станет на поток, главное, чтобы люди не тупили...
У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2015 року м. КиївСуддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справСитнік О.М., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Полтавської області від 22 січня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
У травні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 02 серпня 2007 року між ним та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № РLХRRХ11560071, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 2 074 грн 80 коп. зі сплатою 12 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом строком на 24 місяці. Станом на 16 квітня 2014 року заборгованість за кредитним договором склала 31 057 грн 67 коп., у тому числі: заборгованість за кредитом - 1 829 грн 70 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом - 11 578 грн 15 коп., заборгованість з комісії за користування кредитом - 1 121 грн 01 коп., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 15 922 грн 75 коп., штраф (фіксована складова) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 1 402 грн 23 коп. Наказом судді Решетилівського районного суду Полтавської області від 21 травня 2008 року з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за договором у розмірі 3 013 грн 10 коп. ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідачки залишок заборгованості.
Справа переглядалася судами неодноразово.
Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 06 серпня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 02 серпня 2007 року № РLХRRХ11560071, що станом на 16 квітня 2014 року склала 109 грн 15 коп., з якої: пеня -109 грн 15 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У іншій частині позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 22 січня 2015 року рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 06 серпня 2014 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.
Апеляційний суд обґрунтовано відмовив у позові відповідно, оскільки судовим наказом, виданим Решетилівським районним судом Полтавської області 21 травня 2008 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитом у розмірі 3 013 грн 10 коп., з якої: заборгованість за кредитом - 1 992 грн 88 коп., заборгованість за відсотками - 449 грн 26 коп., комісія - 515 грн 39 коп., пеня - 55 грн 57 коп., який набрав законної вили і нескасований, у зв'язку з чим банк має право на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, які позивачем не заявлялися.
Крім того, Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки такі Умови не містять підпису позичальника (правова позиція Верховного Суду України, висловлена у постанові від 11 березня 2015 року у справі 6-16цс15).
Доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
На підставі наведеного та керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
у х в а л и в:
Відмовити Публічному акціонерному товариству комерційного банку «ПриватБанк» у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ О.М. Ситнік
-
1
-
-
А вот уже и вторая (6-16цс15) понеслась по жизни Привата... С почином...
У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2015 року м. КиївСуддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справСитнік О.М., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Полтавської області від 22 січня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
У травні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 02 серпня 2007 року між ним та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № РLХRRХ11560071, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 2 074 грн 80 коп. зі сплатою 12 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом строком на 24 місяці. Станом на 16 квітня 2014 року заборгованість за кредитним договором склала 31 057 грн 67 коп., у тому числі: заборгованість за кредитом - 1 829 грн 70 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом - 11 578 грн 15 коп., заборгованість з комісії за користування кредитом - 1 121 грн 01 коп., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 15 922 грн 75 коп., штраф (фіксована складова) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 1 402 грн 23 коп. Наказом судді Решетилівського районного суду Полтавської області від 21 травня 2008 року з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за договором у розмірі 3 013 грн 10 коп. ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідачки залишок заборгованості.
Справа переглядалася судами неодноразово.
Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 06 серпня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 02 серпня 2007 року № РLХRRХ11560071, що станом на 16 квітня 2014 року склала 109 грн 15 коп., з якої: пеня -109 грн 15 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У іншій частині позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 22 січня 2015 року рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 06 серпня 2014 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.
Апеляційний суд обґрунтовано відмовив у позові відповідно, оскільки судовим наказом, виданим Решетилівським районним судом Полтавської області 21 травня 2008 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитом у розмірі 3 013 грн 10 коп., з якої: заборгованість за кредитом - 1 992 грн 88 коп., заборгованість за відсотками - 449 грн 26 коп., комісія - 515 грн 39 коп., пеня - 55 грн 57 коп., який набрав законної вили і нескасований, у зв'язку з чим банк має право на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, які позивачем не заявлялися.
Крім того, Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки такі Умови не містять підпису позичальника (правова позиція Верховного Суду України, висловлена у постанові від 11 березня 2015 року у справі 6-16цс15).
Доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
На підставі наведеного та керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
у х в а л и в:
Відмовити Публічному акціонерному товариству комерційного банку «ПриватБанк» у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ О.М. Ситнік
-
То зарегистрировать родителей с их детьми.
Можно даже соседских, что трудно найти.....
Я бы не советовал так уж... Это палка с двух концов... однако...
-
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2015 року
м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Григор'євої Л.І.,
Гуменюка В.І.,
Романюка Я.М.,
Лященко Н.П.,
Сеніна Ю.Л.,
Охрімчук Л.І.,
Сімоненко В.М.-,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі їхнього законного представника ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, орган опіки та піклування Шевченківської районної державної адміністрації Запорізької міської ради, Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку за заявою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 жовтня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2013 року публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі – ПАТ ««Державний ощадний банк України») звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 27 березня 2008 року між ним і ОСОБА_7 укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у сумі 1 696 800 грн. Цього самого дня між банком і ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання кредитних зобов’язань укладено іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку передано житловий будинок АДРЕСА_1. Свої зобов’язання за кредитним договором ОСОБА_7 не виконав, сума його боргу складає 3 217 962 грн 53 коп.
Посилаючись на невиконання ОСОБА_7 зобов’язань, позивач просив суд з метою погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 3 217 962 грн 53 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки за договором від 27 березня 2008 року, а саме житловий будинок АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом його реалізації на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною суб’єктом оціночної діяльності незалежним експертом, і виселити всіх мешканців зі зняттям їх із реєстраційного обліку.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 2 липня 2014 року, позов ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено частково. У рахунок погашення суми боргу ОСОБА_7 за кредитним договором від 27 березня 2008 року в розмірі 3 217 962 грн. 53 коп., а саме: заборгованості за кредитом – 1 624 711 грн 44 коп., заборгованості за відсотками 1 204 299 грн 13 коп., пені за прострочення відсотків – 191 884 грн 18 коп., пені за прострочення кредиту – 73 057 грн 07 коп., заборгованості 3% річних від простроченої суми відсотків за кредитом – 64 281 грн 85 коп., заборгованості 3% річних від простроченої суми кредиту – 24 755 грн 95 коп., суми індексації простроченого боргу з урахуванням індексу інфляції – 34 972 грн 91 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 27 березня 2008 року, який укладений між ПАТ «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_1, шляхом продажу житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 426, 5 кв. м, житловою площею 237, 1 кв. м, який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, згідно з оцінкою, проведеною суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом. У задоволенні позову про виселення мешканців і зняття їх із реєстрації відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 жовтня 2014 року касаційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 2 липня 2014 року залишено без змін.
У заяві про перегляд ПАТ «Державний ощадний банк України» порушує питання про скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 жовтня 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виселення мешканців із підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції норми матеріального права, а саме частини другої статті 109 ЖК Української РСР, що потягло ухвалення різних за змістом рішень у подібних правовідносинах.
На обґрунтування заяви заявник додав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2014 року, від 23 квітня 2014 року та від 30 квітня 2014 року, в яких, на його думку, по-іншому застосована зазначена норма права.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 лютого 2015 року справу допущено до провадження Верховного Суду України в порядку глави 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи та наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у справі виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Згідно зі статтею 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 27 березня 2008 року ПАТ «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_7 уклали кредитний договір НОМЕР_1, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 1 696 800 грн зі сплатою 17% річних із кінцевим терміном повернення не пізніше 27 березня 2018 року.
27 березня 2008 року для забезпечення кредитних зобов’язань ОСОБА_7, ПАТ «Державний ощадний банк України» уклало з ОСОБА_1 договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку переданий житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 426, 5 кв. м, житловою площею 237, 1 кв. м, який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2004 року та зареєстрований 6 березня 2008 року. Житловий будинок, що є предметом іпотеки, придбаний ОСОБА_1 не за рахунок коштів, які отримані ОСОБА_7 за кредитним договором, а одержаний за договором дарування.
Судом установлено, що на час вирішення спору в будинку, крім власника ОСОБА_1, проживають і зареєстровані його дружина – ОСОБА_5, племінниця, ОСОБА_6, та неповнолітні діти: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Крім того, судом зазначено, що відповідачами не доведено факту проживання на час укладення договорів іпотеки неповнолітніх дітей, які разом зі своєю матір’ю, ОСОБА_5, не були зареєстровані в цьому будинку. Натомість під час укладення договору іпотеки ОСОБА_1 надав довідку від 16 березня 2008 року про те, що в спірному будинку проживає він та його племінниця, ОСОБА_6, і власною заявою підтвердив банку, що предмет іпотеки є його особистою власністю, якою він має право розпоряджатися без будь-яких обмежень, а у складі його сім’ї відсутні особи, які перебувають на його утриманні (а.с. 32, 19, 27-29).
У зв’язку з невиконанням ОСОБА_7 зобов’язань за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 3 127 962 грн 53 коп.
Згідно з пунктом 6.1. договору іпотеки іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у разі, якщо після настання строку платежу зобов’язання позичальника за кредитним договором не буде виконане.
Судом установлено, що позичальник порушив умови кредитного договору, зокрема, не здійснював погашення кредиту та процентів за його користування в установлені кредитним договором строки. У зв’язку з виникненням простроченої заборгованості банк повідомив позичальника та іпотекодавця про наявну заборгованість шляхом направлення листів - вимог про усунення порушень. Прострочену заборгованість позичальник у добровільному порядку не сплатив, що стало підставою для звернення банку 14 червня 2012 року до відповідачів із письмовими вимогами про звільнення житлового будинку, що є предметом іпотеки, які були отримані ОСОБА_1, ОСОБА_5 – 26 червня 2012 року; ОСОБА_6 – 29 червня 2012 року. Однак позичальник та іпотекодавець не вжили заходів для погашення заборгованості й звільнення житлового будинку.
Установивши зазначені обставини та ухвалюючи рішення про відмову в позові про виселення відповідачів – мешканців будинку, суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, застосував норму частини другої статті 109 ЖК України й виходив із відсутності правових підстав для їх виселення без надання іншого житлового приміщення.
Разом із тим у наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2014 року, від 23 квітня 2014 року та від 30 квітня 2014 року вбачається інше застосування судом касаційної інстанції тієї самої норми матеріального права в подібних правовідносинах, оскільки в одному випадку (судове рішення, яке є предметом перегляду) суд вважав, що без надання іншого житлового приміщення не можна виселяти мешканців із будинку у разі звернення стягнення на предмет іпотеки - будинок, який був придбаний не за рахунок отриманого кредиту, повернення якого забезпечено іпотекою, а в інших випадках (рішення, на які заявник посилається як на підставу неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права) суд касаційної інстанції виходив із того, що у разі придбання будинку не за рахунок кредитних коштів при виселенні мешканців із будинку, який є предметом іпотеки, немає підстав для надання їм іншого постійного жилого приміщення за рахунок банку, як це передбачено частиною другою статті 109 ЖК Української РСР, оскільки такі правовідносини регулюються Законом України від 5 червня 2003 року № 898 –IV «Про іпотеку» (далі – Закон України «Про іпотеку»).
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини другої статті 109 ЖК Української РСР у поєднанні з нормами Закону України «Про іпотеку» при вирішенні спорів про виселення мешканців із будинку, який є предметом іпотеки й був придбаний не за рахунок кредитних коштів.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.
За змістом частини першої статті 575 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, – це вид забезпечення виконання зобов’язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку».
Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку».
Так, згідно із частинами першою, другою статті 39 цього Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.
Частина третя статті 109 ЖК Української РСР регулює порядок виселення громадян.
За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК Української РСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Відтак, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК Української РСР.
Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються з жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.
Установивши у справі, яка переглядається, що в іпотеку передано житловий будинок, який був придбаний не за рахунок отриманих кредитних коштів, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для виселення мешканців із зазначеного будинку без надання їм іншого постійного житла.
Таким чином, у справі, яка переглядається, судами правильно застосована частина друга статті 109 ЖК Української РСР у поєднанні з нормами статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку».
Оскільки у справі, яка переглядається, рішення касаційної інстанції є законним, а обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, то відповідно до статті 3605 ЦПК України в задоволенні заяви необхідно відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої статті 3603, частиною першою статті 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відмовити.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.
Головуючий
А.Г. Ярема
Судді:
Л.І. Григор'єва
В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін
В.М. Сімоненко
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ
(у справі № 6-39 цс15)
За змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР).
Суддя
Верховного Суду України Л.І. Григор’єва
http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/2590710C8326BAD5C2257E130032F40A
-
25.02.2015.
Вам необходимо взять справку о болезни или командировочное с 15.03 по 27.03 включительно,что бы можно было возобновить сроки на кассационное обжалование.
Там тоже есть нюансы, надо смотреть присутствовал не присутствовал, знал не знал, выслали вовремя не выслали...
Так что как я считаю, то там для начала надо просто подать клопотання про поновлення строку по этим основаниям, если они есть... А уже если оставят без руху тогда и о справке надо будет побеспокоиться...
до статті 325 Цивільного процесуального кодексу України
1. Відповідно до коментованої статті касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів (попередній строк становив два місяці) з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.
Передбачений статтею 325 ЦПК строк на касаційне оскарження судового рішення необхідно обчислювати з урахуванням визначеного статтею 69 ЦПК правила про початок перебігу процесуальних строків - з наступного дня після відповідної календарної дати та з дотриманням вимог частин третьої, п'ятої та шостої статті 70 ЦПК.
Положення статті 325 ЦПК про те, що касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду, поширюються також на випадки, коли відповідно до статті 218 ЦПК апеляційний суд проголосив лише вступну та резолютивну частини рішення, або коли справу розглянуто за відсутності в судовому засіданні особи, яка брала участь у справі та оскаржує судове рішення. Отже, обчислення строку касаційного оскарження починається з наступного дня після проголошення апеляційним судом судового рішення.
Проте якщо недотримання строків касаційного оскарження було зумовлено діями (бездіяльністю) суду, зокрема, особу не було належним чином повідомлено про час і місце судового засідання або їй не надіслано протягом двох днів із дня складання повного судового рішення його копію, як це передбачено частиною третьою статті 222 ЦПК, а також статтями 317, 321 ЦПК, то ці обставини можуть бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження за заявою особи, яка оскаржує судове рішення.
У зв'язку із цим суд повинен встановити причинно-наслідковий зв'язок між неправомірною діяльністю суду та фактом пропущення строку (наприклад, встановити, що дії чи бездіяльність суду призвели до того, що саме ця особа не змогла подати касаційну скаргу вчасно).
-
забрал сегодня и получил аудио запись....решение меня рассмешило....там даже не прописано всего того на основании чего я хотел признать договор недействительным и по каким статям
Ну так хоть покажите...
-
Пришло от КИ новое письмо с требованием устранить нарушения (погасить долг), в котором уже новая большая сумма долга и угроза забрать ипотечную квартиру через суд или исполнительную надпись нотариуса.
Но у меня уже давно идут три суда (долг, ипотека, ВН).
1. О чем может говорить такое новое письмо?
2. Если суды будут в мою пользу, то это они прислали, чтобы подготовить платцдарм для повторной подачи исков?
3. КИ может сколько угодно подавать ВН или есть ограничения?
Ни о чём... Очередные понты...
Они сами не знают зачем они это прислали и уж точно тот кто прислал даже не знает какие где суды и в чью пользу...
-
А у нас на форуме есть обсуждение этих изменений?
Давайте создадим новую тему и обсудим?
Поддерживаю... Там не всё так просто с этими изменениями... Как по мне то нивелируется значение ВСУ... То есть теперь полноценные четыре инстанции и ни одной правоопределяющей... И разницы между ВССУ и ВСУ я теперь мало нахожу...
-
Не совсем правильно выразился. Всего по теме три.
Дело в том, что первое было прошлогоднее негативное (6-240цс14) но оно сформулировано было не совсем в том ключе (хотя приват его трактовал в судах в свою пользу). Два последних - позитивные и намного четче выписаны так, как выгодно должникам. Теперь видно, что это уже система, и хороший гвоздь.
Очень позитивненько.
Жду новостей по своему заявлению в ВСУ.
Вы это о чём... Какая связь... Я вообще ничего не понял... Оказывается 6-240цс14 это прошлогоднее и негативное...
-
Суды первой и апелляционной инстанцнции неоднократно не оьращали внимарие на такое.
Ну правильно... Но теперь то постанова ВСУ есть... теперь обратят я думаю...
-
Якщо ж зобов’язання забезпечується кількома поручителями, які надали поруку за різними договорами поруки, то останні не несуть солідарної відповідальності перед кредитором. У такому випадку кредитор має право пред’явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору.
В который раз уже такое.
Не хотят разбираться суды в этих вопросах.
В смысле были уже постановы по этому поводу...
А что там разбираться, есть договор нет договора...
-
То есть в первую очередь надо смотреть и установить происхождение данного объекта недвижимости на который оформлена ипотека... То есть когда, за какие средства и при каких обстоятельствах оно приобретено...
-
Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР).
В чем позитив, если жилье все таки было куплено в кредит?
Ведь многие кредиты выдавались на покупки недвиги (жилья).
Я понимаю, что это позитивно только для тех, кто не покупал жильё в кредит, а имея своё жильё до этого заложил его в банк и получил под него кредит, то есть ипотеку... То есть оформил свою собственную квартиру в ипотеку получив под неё деньги...
А тем же кто получил кредит на покупку жилья это ничего не даёт... То есть оформил в ипотеку покупаемую за кредитные средства квартиру...
-
да, наглости не занимать...на 2 часа позже началось...при этом надышался краской из-за ремонта...а потом еще мне вопрос задала или много мне там читать в свою защиту...
Вот об этом тоже надо писать в апелляцийной скарге...
Подскажите как правильно написать апелляцию
в Юридична консультація - чати з юристом
Опубликовано
То есть Вы уверены, что без юриста справитесь... ну-ну...