Marina-NET
-
Число публикаций
438 -
Регистрация
-
Последнее посещение
-
Days Won
16
Тип контента
Профили
Форумы
Календарь
Сообщения опубликованы Marina-NET
-
-
1 минуту назад, babaika сказал:
..выше указанная ссылочка о потребителях услуг, а мы говорим не о потребятелях услуг. Я же несколько раз указывал, что за услуги платит тот кто ими пользуется, т.е. первичный собственник.
Банку счет не за услуги выставили (поставщики и не могут выставить банку при всем желании, по указанным выше причинам), а за содержание дома и придомовой территории...
Потребителями мы становимся как только становимся собственниками, насильно, по закону. Предыдущие собственники имеют полное право вообще ничего не платить пока ситуация не разрулится. Другое дело, что когда они опять станут собственниками - за ними начнут бегать все поставщики с воплями "а кто нам заплатит за те услуги, которые Вы не потребляли ?" Имею мнение, что "содержание дома и придомовой территории" - это не "магия", а реальная работа-услуга.
-
2 минуты назад, babaika сказал:
ОСББ услуги не предоставляет
ОСББ предоставляет услуги "посредника", который собирает денежку с каждого собственника, аккумулирует её, учитывает и направляет на "удовлетворение потребностей собственников многоквартирного дома"
-
3 минуты назад, babaika сказал:
Кто такая эта сторона которая исполняет нормы, какой закон, кто на ком не заработал, осуждение и негодование к кому со стороны кого????
Извините меня за мое чувство юмора. Вы задали вопрос, если я правильно Вас поняла, об ответственности бывших собственников - мой ответ, что ответственности никакой. Безусловно, в таких ситуациях (перехода собственности или спорной собственности) остаются недовольные, например ЖЕК/ОСББ, которые больше всего хотят получить реальных денег за свои "услуги" и мучаются этим вопросом, носятся с ним "как курица с яйцом", и негодуют
-
2
-
-
1 минуту назад, babaika сказал:
да и с какой радости банк должен платить
Требования закона таковы, что обслуживание недвижимого имущества целиком и полностью возлагается на ТЕКУЩЕГО собственника, а не на тех (а их для вторичной недвижимости может быть 10 поколений) с кем когда-то был заключен договор
. Такого же мнения и БП, в выше указанной мной ссылочке.
-
1 минуту назад, babaika сказал:
..вот тут возникает вопрос, какие риски могут наступить для первичного собственника...
Думаю, что сторона исполняющая нормы закона, несет риски указанные в этом законе или риск "осуждения и негодования" тех, кто на ней не заработал. (ИМХО)
-
2 минуты назад, Marina-NET сказал:
...проще говоря, счет за непонятное содержание выставляется банку, а не первичному собственнику...
+ за отопление - тоже, оплачивается собственником-банком
-
Только что, babaika сказал:
...проще говоря, счет за непонятное содержание выставляется банку, а не первичному собственнику...
Да
(ИМХО)
-
1 минуту назад, babaika сказал:
..Вы видимо не совсем поняли вопрос. За коммунальные услуги ( эл/энергия, газ, вода) первичный собственник платит самостоятельно . Вопрос стоит о ОСББ, т.е оплата за содержание многоквартирного дома.
Я Ваш вопрос поняла таким образом - "Как должно быть по закону в таком-то случае" - и выше указанным постом представила своё понимание "как должно быть по закону". Я ни в коем случае не хотела - "дать ценные указания к действию кому-бы то ни было "
-
3 часа назад, babaika сказал:
...вот такой вопрос: банк перерегистрировал недвижимость на себя, решением вступившим в силу суд решение регистратора отменил, банк подал апелляцию. Пока шли тяжбы в доме, где находится спорная недвижимость организовалось ОСББ и соответственно ОСББ имеет претензии к собственнику по неуплате - банку. Какие риски может иметь первичный собственник оспоривший перерегистрацию, например от банка... (решение в силе, банком подана апелляция, решение соответственно не отменено, но право собственности в реестре пока за банком, поскольку ухвала об обеспечении в пользу первичного собственника "держит" и банк и первичного собственника, пока не рассмотрит апелляция - для справки)...?
Здравствуйте! На мой взгляд, по логике закона, в случае если право собственности на недвижимое имущество, по данным госреестра, принадлежит Банку, то за вес период пребывания в статусе собственника (не важно: законного или оспариваемого) именно Банк вынужден оплачивать обслуживание своей собственности коммунальными службами и не имеет права на какое либо возмещение своих затрат с того, с кем не имеет соответствующего договора (таков тяжкий крест собственника). Однако, если предыдущие владельцы недвижимого имущества не сняты с регистрации проживания в этой квартире, то при кропотливой роботе банка по фиксации (практически ежедневной) факта такого проживания с составлением актов и свидетельскими показаниями соседей - банк может требовать от проживавших возмещение ему фактически понесенных затрат на оплату сверх-нормативного потребления воды (обеих температур) + ее отведения, газа, электроэнергии и вывоза бытовых отходов. Почему я говорю "сверх-нормативного" - потому, что норматив в любом случае ложится на затраты собственника, если он официально не обратился к обслуживающей организации с требованием, на определенный период, отключить его от услуги (с опломбированием коммуникаций). Наличие договора с поставщиками коммунальных услуг, к сожалению, в нашей стране не обязательно потому, что действующее законодательство фактически насильно обязывает собственника потребить все те же услуги, которые потребляют и остальные жильцы такого многоквартирного дома. (ИМХО)
P.S. Нашла в другой ветке подтверждение Постановлением БП - https://forum.antiraid.com.ua/topic/10544-postanovlenie-bp-vs-o-vozmozhnosti-vzyskaniya-sredstv-dazhe-v-sluchae-nekachestvennogo-predostavleniya-uslug-zhkh-i-hozyaystvennoy-yurisdikcii-sporov-pri-ispolzovanii-pomescheniya-v-predprinimatelskih-celyah/
-
3
-
-
17 часов назад, ANTIRAID сказал:
створення передумов для економічного зростання в Україні
Здравствуйте! Лично у меня нет объективного мнения относительно этого решения. Логика Конституционного суда, как бы понятна : если что-то принято законом/под-законом как дополнительное благо/бонус и не гарантируется прямо Конституцией - то Конституционный суд не может встать на защиту такого блага (называется - меняйте Конституцию). На мой взгляд, сам текст текущей редакции статей 46 и 48 КУ способствует такой логике КС : в 46 статье, как бы, указана последовательная связь между источником накопления средств, необходимых для соцзащиты, и направлениями их расходования ; а в статье 48 - "Каждый имеет право на достаточный жизненный уровень для себя и своей семьи, включающий достаточное питание, одежду, жилье" - как-бы предоставляется право, которое гражданин может сам и реализовать, исходя из своих способностей и возможностей, но никто не гарантирует ему предоставление необходимого финансирования на "достаточное питание, одежду, жилье" - вот так написано.
Однако, в очередной раз, вызывает страшное возмущение - это бесконечное и неиссякаемое лицемерие нашего национального законодателя, который уменьшение финансовой помощи на ребенка считает "передумовою для економічного зростання в Україні". Вот такой "Капец" (ИМХО)
-
6
-
-
11 минут назад, centurion сказал:
А ЕСПЧ является такой себе соломинкой, за которую нуждающийся не сам хватается, а она является такой себе лотереей " к кому склониться".
Безусловно, но крайне печально, что мы сами не в состоянии создать такую "соломинку" к которой бы тянулись другие.
А избрание судей первой инстанции гражданского и административного судопроизводства народом, проживающим на территории их юрисдикции - я все же очень приветствую и поддерживаю, думаю что такой инструмент может быть реализован и не приведет к обязательной дискриминации законных прав "пришлых" сторон спора. ИМХО
-
3
-
-
Позволю себе некоторое отступление от темы.
Я всегда приветствую любое обращение в ЕСПЧ с целью реализации и такой возможности защиты своего частного законного права и интереса. Но, все же, считаю не вполне логичной такую сложившуюся последовательность взаимоотношений народа, как источника власти, с исполнителями властных функций: когда мы - народ выбираем свою власть самостоятельно, а контролировать и наказывать ее делегируем институтам международного европейского сообщества.
-
В 08.11.2018 в 09:37, centurion сказал:
метою законопроекту є стимулювання активного використання кредитування як фінансового інструменту та зниження вартості кредитних ресурсів для спрощення доступу суб’єктів господарювання та фізичних осіб до кредитів.
Здравствуйте! Вот для меня очевидно, что этот закон 6027-д принят совсем не для целей "стимулирования использования кредитования", его единственной целью было усилить возможности банков и коллекторов по прибыльному возврату средств ранее выданных кредитов. Закон 6027-д непропорционально увеличивает права одной стороны за счет уменьшения прав другой стороны, с обязательным применением такой диспропорции в том числе и к ранее заключенным финансовым договорам и договорам, так называемого, их обеспечения. На очевидность преследования такой цели указывает также и тот факт, что единственным случаем, в котором законодатель НЕ считает возможным применить норму закона 6027-д, к ранее заключенным договорам - это в необходимости подробно указывать в ипотечном договоре все условия фактического порядка исполнения т.н. оговорки о внесудебном взыскании ипотекодержателем предмета ипотеки, так как законодатель вполне осознавал, что применение и этой нормы приведет к существенному усложнению использования этой оговорки в уже сложившихся условиях. Законодателю глубоко плевать на права и интересы стороны заёмщика и на то, что на момент заключения кредитного договора этот заёмщик принимал осознанное решение именно исходя из условий действовавшего на тот момент законодательства Украины (равно как и поручитель и ипотекодатель). Безусловно, такая узурпация прав законотворчества невозможна ни в одном другом цивилизованном демократическом государстве. И разумеется, еще раз подчеркну, закон 6027-д не увеличит количество хороших кредитов в банковской системе Украины, ни сейчас, ни в будущем потому, что любой, находящийся в здравом уме, платежеспособный заемщик не примет на себя обязательства на предлагаемых ему таких условиях. Очевидно, что платежеспособный заемщик, осознавая свое полное бесправие в таких финансовых и имущественных взаимоотношениях, обоснованно предполагая, что и в будущем его небольшие права могут в любой момент быть уменьшены новым законодательством, наблюдая на чужом опыте как массово небольшие права заемщика беззастенчиво и незаконно попираются банками и коллекторами - НИКОГДА не вступит с банком такие кредитные правоотношения, а будет искать возможности привлечения дополнительного финансирования в другом месте.
-
4
-
-
19 минут назад, Bolt сказал:
Ну вот и отлично... Вот и правильно... И не стоит беспокоиться, пусть они хоть и миллион хотят от любого за Вас... Пусть мне звонят и просят за Вас отдать... Разницы никакой... Смешно и только...))
Старая полемическая детская игра - "Купи слона"
-
6
-
-
2 минуты назад, Alekc58 сказал:
А вчера мне звонили с номера 0953789386 и тоже якобы Приват. Наглый тип.
Здравствуйте! С Вашего позволения, порекомендую публичный сайт, на мой взгляд лучший из найденных мной подобных - "Кто звонит?" https://www.telefonnyjdovidnyk.com.ua/nomer/380953789386 На нем пользователи добавляют информацию о собственном опыте звонков с определенных телефонных номеров, и я всегда с интересом проверяю на нем номера незнакомых мне телефонных звонков - нахожу много полезного.
Также, если есть возможность записать на диктофон телефонные требования всяких "наглых типов", то может оказаться полезным приобщить их материалам судебного дела как доказательство незаконных и ненадлежащих действий противной стороны спора.
-
3
-
-
1 минуту назад, babaika сказал:
Мы рассматриваем решение по срокам.
Хорошо. Я, с Вашего позволения возьму дополнительное время на подготовку своего ответа, до завтра.
-
1 минуту назад, babaika сказал:
от того, что имеем
А что мы вообще имеем в этой стране, кроме головной боли каждый божий день ? Это как в "Собачьем сердце" Булгакова - "не читайте батенька за завтраком советских газет", то я бы уже перефразировала на - "Если можете не читать законов Украины, подзаконов, порядков, инструкций и другой мутной мути, которая ни-фига не сделает Вашу жизнь лучше, а только расстроит и напугает грозящими перспективами - то лучше не читайте" ИМХО
-
2
-
2
-
-
18 минут назад, babaika сказал:
...исходя из вышесказанного задаю вопрос: на чем будет строиться позиция суда при принятии решения , допустим в Вашу сторону (говорим о сроках и правовой неопределенности) если внутреннее мироощущение и логика говорят о верном направлении Вашего мнения, т.е. внутренне суд согласен, а как отобразить с учетом норм права такую мысль, проще говоря, право применение такой позиции отсутствует....?
Ну почему же, суд просто пишет, что такое-то действие или акт должно регулироваться таким-то законодательством и дать оценку : соответствует ли рассматриваемое действие или акт в полной мере требованиям того законодательства, которым напрямую регулируется. А в резолютивной части отобразить свой вывод и применить последствия такого вывода: отменить или оставить в силе акт, или определить надлежащее правоотношение сторон, например, ИНН как исполнительный документ не должен быть исполнен. ИМХО
-
2 минуты назад, babaika сказал:
Однако законодатель не предусматривает разграничение нормативно правовых актов по типам и классам типа "выше простого акта" или "ниже простого акта", так же как и простой и сложный НПА
Да, пока, не предусмотрел, но в моем понимании тут важна степень влияния такого "подзаконного акта" на возможность исполнения самого закона. Меня тоже раздражает эта особенность нашего хитрого законодателя включать в текст закона такие нормы, что вот этот закон может быть использован только в случаях и способом, определенным другим "подзаконным актом". И пускай бы целью такого дополнительного до-регулирования норм закона была необходимость быстро влиять на быстро меняющуюся ситуацию в сфере регулирования законом типовых процессов (на товарных рынках например) , то средство (правовое регулирование закона подзаконным актом) еще бы можно было как-то оправдать. Но в случаях, когда сам закон состоит из "визначення понять", а его фактически исполняемые нормы легко (хоть каждый месяц) регулируются "подзаконными актами", то возможно уже следует задавать вопрос о соответствии Конституции и разъяснении - что в этом законе важнее: как называется закон или кому его исполнять или как его исполнять, потому, что кому и как, оказывается, регулируется разными подзаконными актами. Пусть Конституционный суд скажет: либо принимать законы со скользящими условиями нельзя вообще, либо - такой подзаконный акт фактически несет функцию нормы закона и соответственно приравнивается к нему по правовому статусу, либо (что еще лучше) - что обязательными являются только нормы самого закона, а исполнять или нет всякие пункты подзаконного акта можно по желанию субъекта. Вот как-то так
-
3
-
-
10 минут назад, babaika сказал:
....моё мнение неизменно, правовая определенность или неопределенность не может быть основанием для возобновления сроков...
Я Вас понимаю. Но, всегда пробую новое. Конечно, все будет зависеть от внутреннего мироощущения судьи, от того, чем от предпочитает руководствоваться: логикой новых возможностей или устоявшейся практикой.
-
1
-
-
Только что, babaika сказал:
Вся проблема в том и состоит, что Постановление КМУ подзаконный акт и его недействительность не указывает на правовую неопределенность.
Не могу с Вами согласиться. Подзаконность Постановлений КМУ, принятие которых напрямую определено соответствующим Законом с целью детализации и уточнения обязательных к применению : порядка, случаев, способов, условий и т.п. применения такого Законна, делает это Постановление КМУ уже на несколько уровней выше просто подзаконного акта используемого в ограниченно узкой сфере какой-нибудь не особо публичной профессиональной деятельности (что-нибудь: как правильно перегонять по трубам нефть справа налево). ИМХО
-
Только что, babaika сказал:
чем по Вашему мнению неопределённость права выражена
По моему мнению, правовая неопределенность выражена в том состоянии сторон спора и суда, когда еще окончательно не понятно: законна ли норма закона которой они должны урегулировать и положить в основу следующего, фактически третьего подзаконного акта - судебного. Постанова КМУ была признана судом незаконной с момента ее принятия КМУ, если бы суд мог написать, что Постанова КМУ нечинна с момента вступления решения админсуда в силу, то проблем бы не было. А так, это как незаконность договора - следствием признания судом договора незаконным, есть обязанность сторон вернутся в первоначальное положение. Так сложилось, что все ветки админсуда могли своим решение изменить действие закона. ВАСУ - вообще остановил действие Постановы КМУ на время рассмотрения дела, и не просто так, а для того чтобы законность правоотношений, основанных на законном/незаконном акте государственного регулирования не менялась на прямо-противоположную 4 раза в году. И что в этом случае делать с вынесенными в этот период противоположными решениями судов, как оценивать правоприменение БП ВС ?
Где-то я читала о "правовой определенности" длинный, и мудреный научно-правовой опус кого-то из корифеев права, тех которые синтезируют и обобщают. В общем, красивое публичное определение найти можно (может даже Луспеник писал, он же доктор права)
Кстати, на развитие логики темы в этом направлении меня натолкнула ссылочка (в этой ветке) на ютуб-запись интервью с юристом Кравец Р.Ю., как раз в части анализа состояния полномочий нового ВС и корявой реорганизации судебной системы.
Относительно уважительности причины для возобновления срока, то я уже писала ранее (где-то на форуме), что остаюсь преданным приверженцем концепции, что если перечень условий или исключений определен законом как неполный, что прямо "вбачається із норми закону", то я готова творчески, но обоснованно, выходить за рамки устоявшихся и привычных условий/оснований. ИМХО
-
2 часа назад, NadinKa сказал:
С 26 ноября начнут информирование клиентов
+ просить пароль из СМС
-
1
-
6
-
-
2 часа назад, NadinKa сказал:
Должникам предложат 47 схем
Здравствуйте! Это же какое надо иметь воображение - 47 схем! Чувствуешь себя "овцой" на фоне таких талантов схемо-творчества. Похоже без "расширителей сознания" не обошлось
-
4
-
5
-
Нотариус - ненадлежащий ответчик в спорах о перерегистрации права собственности на предмет ипотеки даже если имело место нарушение им закона - таков вердикт Большой палаты Верховного Суда
в Загальні питання та новини з сайту
Опубликовано
Постанова
Іменем України
12 грудня 2018 року
м. Київ
Справа № 372/51/16-ц
Провадження № 14-511 цс 18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - ГудимиД.А.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула матеріали справи за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу СуперфінаБориса Михайловича (далі також - нотаріус), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору,- Товариство з обмеженою відповідальністю (далі також - ТзОВ) «Кей-Колект» (далі також - третя особа), про визнання незаконним і скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав
за касаційною скаргою третьої особи на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 3 серпня 2016 року, ухваленого суддею Морею О. М., й ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2016 року, постановлену колегією суддів у складі ОлійникаВ.І., БерезовенкоР.В., МатвієнкоЮ.О.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_3;
відповідач: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу СуперфінБ.М.;
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ТзОВ «Кей-Колект» (представник - адвокат КовалевськийЄ. В (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5050 від 30 травня 2018 року)).
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 11 січня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 23473899, прийняте нотаріусом 6 серпня 2015 року (далі - оскаржуване рішення).
2. Мотивував позов такими обставинами:
2.1. 8 грудня 2015 року представник позивача отримав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 49375943, з якої позивачеві стало відомо, що 6 серпня 2015 року нотаріус прийняв рішення оскаржуване рішення та зареєстрував право власності на належну позивачу і його дружині квартиру АДРЕСА_2 (далі - квартира) за третьою особою.
2.2. Підставою виникнення права власності в оскаржуваному рішенні зазначений договір іпотеки № 2953 від 16 травня 2008 року (далі - договір іпотеки).
2.3. Оскаржуване рішення є незаконним і має бути скасоване судом, оскільки:
2.3.1. Третя особа не підтвердила факт невиконання чи неналежного виконання позивачем або його дружиною основного зобов'язання чи порушення ними умов договору іпотеки;
2.3.2. Законодавство не передбачає можливості проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна нотаріусами без вчинення щодо такого майна нотаріальної дії; ні позивач, ні його дружина письмові повідомлення та/чи вимоги від третьої особи як іпотекодержателя не отримували;
2.3.3. На квартиру поширюються вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»;
2.3.4. Квартира є єдиним житлом позивача, його дружини та трьох малолітніх дітей.
Короткий зміст рішень судів щодо юрисдикції
3. 12 січня 2016 року Обухівський районний суд Київської області постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі.
4. 18 лютого 2016 року Обухівський районний суд Київської області постановив ухвалу, якою провадження у справі закрив, мотивуючи тим, що цей спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
5. 1 червня 2016 року Апеляційний суд Київської області постановив ухвалу, якою ухвалу суду першої інстанції скасував, а справу передав для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційний суд вказав, що у матеріалах справи відсутня інформація про недотримання заявником процесуальних вимог. Враховуючи ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18 грудня 2015 року про відмову у відкритті провадження за правилами адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції вважав, що має місце перешкоджання позивачеві в ефективній реалізації ним права на доступ до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
6. 3 серпня 2016 року Обухівський районний суд Київської області ухвалив заочне рішення, яким позовні вимоги задовольнив повністю.
7. Мотивував рішення так:
7.1. Відсутні належні підтвердження вручення повідомлень позивачу та його дружині про намір звернення стягнення на предмет іпотеки.
7.2. Порушуючи вимоги статті 35 Закону України «Про іпотеку», нотаріус не переконався у тому, чи боржники (позивач і його дружина) отримали повідомлення про намір звернення стягнення на предмет іпотеки, але зареєстрував право власності на квартиру за третьою особою як іпотекодержателем
7.3. Нотаріус провів державну реєстрацію права власності на квартиру всупереч вимогам частини п'ятої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (чинної на момент прийняття оскаржуваного рішення) та пунктів 1 і 2 додатка до Наказу Міністерства юстиції України № 607/5 від 2 квітня 2013 року «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» (чинних на момент прийняття оскаржуваного рішення), якими було передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки, які містили застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, проводилась державними реєстраторами прав на нерухоме майно Міністерства юстиції України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
8. 22 грудня 2016 року Апеляційний суд Київською області постановив ухвалу, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
9. Ухвалу суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у матеріалах справи відсутні належні підтвердження вручення повідомлень про намір звернення стягнення на предмет іпотеки позивачу та його дружині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. 10 березня 2017 року третя особа подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
11. Просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, закрити провадження у справі, а у разі відмови у такому закритті - ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
12. 10 жовтня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
13. Обґрунтував ухвалу тим, що третя особа оскаржує заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 3 серпня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2016 року, зокрема, з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Третя особа вважає, що спір є публічно-правовим, оскільки спірні правовідносини пов'язанні з діями державного реєстратора як суб'єкта владних повноважень, а тому справа мала розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
15. Стверджує, що висновки судів попередніх інстанцій зроблені з неповним встановленням усіх обставин, оскільки третя особа надсилала боржникам вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки у встановленому порядку відповідно до підпунктів 6.5 і 7.2 договору іпотеки та вимог Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207.
16. Вказує, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений у статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України та не може припинити ані дії, яка порушує його права, ані відновити становище позивача, яке існувало до порушення.
17. Зазначає, що суди фактично дослідили не спірні договірні відносини позивача з третьою особою, а оскаржуване рішення нотаріуса, який у межах цих правовідносин діяв лише як суб'єкт владних повноважень.
18. 9 жовтня 2018 року третя особа подала клопотання, в якому повідомила, що 19 жовтня 2016 року позивач продав квартиру ОСОБА_9. А тому між позивачем і нотаріусом спірні правовідносини відсутні. Вказує на висновок Великої Палати Верховного Суду щодо розгляду спорів про оскарження рішень державних реєстраторів за правилами адміністративного судочинства, викладений у постановах від 4 квітня 2018 року у справі № 826/9928/15, від 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17, від 23 травня 2018 року у справі № 815/4618/16, від 13 червня 2018 року у справах № 803/1125/17 і № 820/2675/17. Зазначає, що саме Міністерство юстиції України є належним відповідачем у цій справі, оскільки нотаріус у списку акредитованих суб'єктів державної реєстрації не значиться.
(2) Позиції інших учасників справи
19. Позивач і нотаріус відзиви на касаційну скаргу не надали.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(1.1) Щодо юрисдикції суду
20. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі також - КАС) України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанції, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
21. Пункт 1 частини другої статті 17 КАС України у зазначеній редакції визначав, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.
22. Згідно з частиною першою статті 3 КАС України у вказаній редакції суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
23. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
24. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами першої й апеляційної інстанцій) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
25. Спір виник з приводу порушення права власності позивача на квартиру внаслідок дій ТзОВ «Кей-Колект» щодо реєстрації такого права за нею.
26. Враховуючи те, що спірні правовідносини пов'язані із захистом права власності позивача та з належністю виконання договору іпотеки, Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.
27. Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 826/14433/16 (К/9901/7474/18), від 11 квітня 2018 року у справі № 826/366/16, від 11 квітня 2018 року у справі № 554/14813/15-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 826/2691/16, від 22 серпня 2018 року у справі № 820/4673/16, від 28 серпня 2018 року № 826/7122/15, від 29 серпня 2018 року у справі № 816/1604/17, від 7 листопада 2018 року у справі № 826/9963/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 826/10475/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 814/1017/16.
28. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що позивач згадував в апеляційній скарзі на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18 лютого 2016 року про закриття провадження у цій справі та визначення її підсудності адміністративному суду про те, що 18 грудня 2015 року цей же суд постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі № 372/5173/15-а за адміністративним позовом позивача до нотаріуса, третя особа - ТзОВ «Кей-Колект», про визнання дій неправомірними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; роз'яснив позивачеві право на звернення до суду за правилами цивільного судочинства. Ця ухвала в адміністративній справі № 372/5173/15-а набрала законної сили.
29. ВеликаПалата Верховного Суду також звертає увагу на те, що з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 4 квітня 2018 року у справах № 817/567/16 та № 826/9928/15, від 10 квітня 2018 року у справі № 808/8972/15, від 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17, від 23 травня 2018 року у справі № 815/4618/16, від 5 червня 2018 року у справі № 804/20728/14, від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16, від 13 червня 2018 року у справах № 820/2675/17 та № 803/1125/17 щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами до державного реєстратора осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, про скасування рішення та запису державного реєстратора у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
(1.2) Щодо належного відповідача у справі
30. Позивач заявив вимогу до нотаріуса, який діяв як державний реєстратор. Суди вважали останнього належним відповідачем. Натомість, третя особа вважає, що оскільки нотаріус у списку акредитованих суб'єктів державної реєстрації не значиться, то належним відповідачем у справі є Міністерство юстиції України.
31. ВеликаПалата Верховного Суду з вказаним висновком судів і з доводами третьої особи про належного відповідача не погоджується з огляду на таке:
31.1. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).
31.2. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).
31.3. Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України у вказаній редакції).
31.4. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
31.5. Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).
31.6. Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.
31.7. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних з цією справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора із залученням іпотекодержателя третьою особою спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та третьою особою через невиконання договірних зобов'язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, від 6 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року № 826/1656/18).
31.8. До того ж, за змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.
31.9. Велика Палата Верховного Суду вважає, що зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи засвідчують, що спір виник саме між позивачем і третьою особою з приводу порушення права позивача на квартиру внаслідок дій третьої особи щодо реєстрації за нею такого права.
31.10. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
32. З огляду на те, що позивач пред'явив позов до неналежного відповідача, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог є помилковими.
(1.3) Щодо інших доводів третьої особи
33. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
34. ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що доводи касаційної скарги щодо неповного встановлення обставин справи зводяться до переоцінки доказів і виходять за межі розгляду справи в касаційному порядку. З огляду на припис частини першої статті 400 ЦПК України такі доводи не стосуються перевірки у межах касаційної скарги правильності застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права.
35. Згідно з частиною першою статті 330 ЦПК України у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
36. Відповідно до статті 325 ЦПК України у вказаній редакції строк на подання касаційної скарги становив двадцять днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.
37. Згідно зі статтею 319 ЦПК України у зазначеній редакції ухвала апеляційного суду набирала законної сили з моменту її проголошення.
38. Третя особа подала касаційну скаргу 10 березня 2017 року, а клопотання, в якому викладені додаткові доводи щодо юрисдикції суду та неналежності відповідача - 9 жовтня 2018 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження.
39. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (стаття 126 ЦПК України у редакції, чинній на час подання третьою особою клопотання від 9 жовтня 2018 року).
40. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду залишає вказане клопотання без розгляду.
(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(2.1) Щодо суті касаційної скарги
41. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
42. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).
43. Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
44. Враховуючи те, що позов у цій справі пред'явлений до неналежного відповідача, а касаційна скарга є частково обґрунтованою, заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 3 серпня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2016 року слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
(2.2) Щодо судових витрат
45. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
46. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
47. Відповідно до частини дванадцятої статті 141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
48. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судовий збір у сумі 1 600 грн, сплачений у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, слід стягнути з позивача.
Керуючись частиною першою статті 400, пунктом 3 частини першої статті 409, статтями 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» задовольнити частково.
2. Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 3 серпня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2016 року скасувати.
3. Ухвалити нове рішення:
3.1. У задоволенні позову ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору,- Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», про визнання незаконним і скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав відмовити.
3.2. Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 69, ідентифікаційний код: 37825968) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн судового збору.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкН.П.Лященко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.В.БританчукЛ.І.Рогач О.С.ЗолотніковІ.В.Саприкіна О.Р.КібенкоО.М.Ситнік В.С.КнязєвВ.Ю.Уркевич Л.М.ЛобойкоО.Г.Яновська