ANTIRAID

Подавать нужно будет именно в Днепровский районный суд г. Киева. Хотя до конца этот вопрос и не урегулирован, можно попробовать подать в местный сославшись на ЗУ "О защите прав потребителей", только смотрите, что бы Вы не пропустили 3-х месячный срок.

Вы абсолютно правы. Вам необходимо обжаловать определение апелляционного суда в кассационном порядке, но это не будет основанием для остановки дела по рассмотрению заявления о выдаче исполнительного листа. Обязательно сошлитесь на п.1 ст.328 ЦПК, но из практики могу сказать, что кассация навряд ли его применит. В случае вынесения кассационной инстанцией решения в Вашу пользу у Вас будет шанс подать заявление по вновь выявленным обстоятельствам на решение о выдаче исполнительного листа. Отдельно я бы еще рекомендовал подать исковое заявление о признании третейской оговорки недействительной. Опять же, в случае успеха Вы сможете обжаловать решение о выдаче исполнительного листа.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ _______________________________________________________________________ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2011 року м. Чернівці Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі: головуючого Бреславський О. Г. суддів: Одинака О.О., Перепелюк Л.М. секретаря: Злой В.П. з участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, яка діє в інтересах дітей: малолітньої ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_7, приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання договору іпотеки недійсним, зобов’язання скасувати реєстраційні записи, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Чернівецька міська рада, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 квітня 2011 року,- В С Т А Н О В И Л А: Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 квітня 2011 року позов ОСОБА_3, яка діє в інтересах: дітей малолітньої ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_5 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_7, приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 задоволено. Визнано недійсним іпотечний договір № 014/05/8788/270 від 05 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_7 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль». Зобов’язано приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 скасувати реєстраційний запис від 05 березня 2007 року, щодо реєстрації в Державному реєстрі іпотек, іпотеку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати реєстраційний запис від 05 березня 2007 року у Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, щодо заборони відчуження житлового будинку за адресою АДРЕСА_1. На дане рішення суду ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити. Посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного. Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 05 березня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і відповідачем ОСОБА_7 укладено генеральні кредитні договори № 014/05/87 та № 014/05/88, відповідно до умов яких загальний розмір позичкової заборгованості за кожний день протягом дії цих договорів за наданими в його рамках кредитами не повинні перевищувати відповідно 118000 доларів США та 82000 доларів США. Для забезпечення виконання зобов’язання за генеральними кредитними договорами 05 березня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_7 був нотаріально посвідчений договір іпотеки нерухомого майна, а саме житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 На час укладення договору іпотеки, а також і по теперішній час у зазначеному будинку, який належав на праві власності ОСОБА_7 проживали його з позивачкою малолітні діти: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2. З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1, а також з свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 09 жовтня 2001 року, серії НОМЕР_3 від 01 листопада 1995 року вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 12 січня 1995 року по цей час та мають двох дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2. Як встановлено судом на момент укладення оскаржуваного договору іпотеки зазначені відомості були відомі відповідачам з паспортів ОСОБА_3 та ОСОБА_7 Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»від 02 червня 2005 року, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх заміняють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. На момент укладення договору іпотеки малолітні ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, мали право користування житловим будинком за зазначеною вище адресою, тому їх батько ОСОБА_7, не вправі був укладати договір іпотеки цього нерухомого майна без дозволу органу опіки і піклування. Як встановлено судом орган опіки і піклування Чернівецької міської ради не надав згоди ОСОБА_7 на укладення договору іпотеки. Частиною 6 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин, що вчиняється батьками (усиновителями) не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Таким чином, договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок, право на користування яким мали малолітні ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, укладений ОСОБА_7 без дозволу органу опіки і піклування Чернівецької міської ради, в порушення вимог ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»та ч.6 ст. 203 ЦК України, тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що на підставі ч.1 ст. 215 ЦК України його слід визнати недійсним. Доводи апелянта про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 разом з малолітніми дітьми на час укладення оскаржуваного договору іпотеки були зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1, а з 12.12.2008 року зареєстровані за новою адресою (предмету іпотеки) не заслуговують на увагу, оскільки згідно рішень Ленінської районної ради народних депутатів м. Чернівці № 157/17 від 16 листопада 1994 року та № 101/6 від 26 червня 1996 року квартира № 1 житлового будинку АДРЕСА_1 є аварійною, такою яка не підлягає капітальному ремонту, тобто зазначене свідчить про те що позивач з дітьми іншого житла придатного для проживання не мають. Разом з тим суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 177 Сімейного кодексу України, ст.ст. 39, 331, 402, 404 ЦК України, оскільки вказані норми регулюють правовідносини щодо управління майном дитини, визнання фізичної особи недієздатною, набуття права власності на новостворене майно, встановлення сервітуту та право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном. Враховуючи зазначені вище обставини колегія суддів вважає, що відповідно до правил ст. 309 ЦПК України рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 квітня 2011 року слід змінити, а саме виключити з мотивувальної частині рішення посилання на ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 177 Сімейного кодексу України, ст.ст. 39, 331, 402, 404 ЦК України. В решті рішення суду слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,- В И Р І Ш И Л А: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 квітня 2011 року змінити. З мотивувальної частини рішення виключити посилання на ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 177 Сімейного кодексу України, ст.ст. 39,331, 402,404, Цивільного кодексу України. В решті рішення залишити без змін. Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте воно може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів. Головуючий : Судді: http://reyestr.court.gov.ua/Review/17282457

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2011 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: Дьоміної О.О., Карпенко С.О., Кузнєцова В.О., - розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 в інтересах малолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", ОСОБА_7, приватного нотаріуса Кіцманського районного нотаріального округу ОСОБА_8, треті особи: виконавчий комітет Шипинецької сільської ради Кіцманського району, ОСОБА_9, про визнання договору іпотеки недійсним , за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 листопада 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2010 року, в с т а н о в и л а: Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2010 року, позов ОСОБА_4 в інтересах малолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки Е/V082250-1 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, укладений 4 лютого 2008 року між ЗАТ “ПриватБанк” та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу ОСОБА_8 У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 в інтересах малолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Із матеріалів справи вбачається, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують. Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити. Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 листопада 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2010 року залишити без зміни. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: О.О. Дьоміна С.О. Карпенко В.О. Кузнєцов http://reyestr.court.gov.ua/Review/16520125

Справа № 2-1652 2010 рік РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2010 року Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючого - судді Литвинюк І.М. при секретарі - Константинник М.Д. за участю: представника позивача – ОСОБА_1 та представника відповідача – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Кіцмань справу за позовом ОСОБА_3 в інтересах малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ПАТ КБ „ПриватБанк”, ОСОБА_6, приватного нотаріуса Кіцманського районного нотаріального округу ОСОБА_7, треті особи – виконком Шипинецької сільської ради Кіцманського району, ОСОБА_8 про визнання договору іпотеки недійсним, - В С Т А Н О В И В : Позивачка ОСОБА_3 в інтересах малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ „ПриватБанк”, ОСОБА_6, приватного нотаріуса Кіцманського районного нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору іпотеки недійсним. В обґрунтування заявлених вимог позивачка вказує на те, що 31 січня 2008 року між ПАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_8 був укладений договір кредиту № E/V082250, відповідно до якого банк надав останньому кредит в розмірі 150 000 доларів США, а ОСОБА_8 зобов’язався належним чином використати та повернути отриманий кредит в строк до 20 січня 2015 року, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом. 04 лютого 2008 року, з метою забезпечення зобов’язань по кредитному договору, між ПАТ КБ „ПриватБанк” та відповідачем ОСОБА_6, який виступив поручителем за зобов»язаннями позичальника ОСОБА_8, був укладений договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 286, за яким предметом іпотеки є житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю – ОСОБА_6 на праві приватної власності. Також мотивує свої вимоги тим, що на час укладання оскаржуваного договору іпотеки вона перебувала з ОСОБА_6 в зареєстрованому шлюбі, від якого у них є двоє малолітніх дітей. Зазначає, що договір іпотеки не був погоджений у встановленому порядку Органом опіки та піклування, завданням якого є захист прав неповнолітніх та малолітніх дітей при вирішенні питання розпорядження майном, яким вони володіють чи користуються. У будинку, який є предметом застави за договором іпотеки, на час укладання договору проживали і проживають на даний час малолітні діти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що у зв’язку з неповерненням коштів ОСОБА_8 за цим кредитом може стати позбавлення неповнолітніх дітей єдиного місця проживання – житлового будинку, що є предметом застави за договором іпотеки. Посилається на те, що при укладенні договору іпотеки від 04 лютого 2008 року відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про охорону дитинства», ст. 177 СК України, ст.ст. 150, 155, 156 ЖК України, не встановлено факту права користування предметом застави неповнолітніх дітей іпотекодавця та не отримано для цього дозволу органу опіки та піклування, чим порушено право неповнолітніх дітей, тому просить визнати цей договір недійсним. В судовому засіданні представник позивачки заявлені вимоги підтримав та просить суд визнати договір іпотеки від 04 лютого 2008 року, укладений між ПАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_6, недійсним, оскільки він укладений з порушенням чинного законодавства та інтересів малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5. Представник ПАТ КБ „ПриватБанк” заявлені позовні вимоги не визнала та пояснила, що з метою забезпечення кредитного договору, укладеного між ПАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_8, 04 лютого 2008 року між ПАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки, предметом застави якого був житловий будинок по АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на праві приватної власності. У відповідності до ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати відчуження житла, однак якщо неповнолітня дитина майнових прав чи прав користування на забезпечене договором іпотеки житлове майно не має, для укладення договору дозволу органу опіки та піклування законом не вимагається. Згідно довідки про склад сім»ї, виданої Шипинецькою сільською радою 31 січня 2008 року, на момент заключення і посвідчення договору іпотеки в житловому будинку, який став предметом іпотеки, був зареєстрований тільки ОСОБА_6. Крім того, позивач зобов»язаний був до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі і ті, які не зареєстровані в установленому законом порядку. У разі порушення цього обов»язку іпотекоутримувач має право вимагати дострокового виконання основного зобов»язання та відшкодування іпотекодавцем заподіяних збитків. Про факт проживання за вказаною адресою неповнолітніх дітей іпотекодавцем банку, під час укладення договору, повідомлено не було, тому в позові слід відмовити. Відповідач ОСОБА_6 позовні вимоги визнав, звернувшись до суду з відповідною заявою. Приватний нотаріус Кіцманського районного нотаріального округу ОСОБА_7, заперечуючи проти позову, подала до суду пояснення, в яких вказала на те, що договір іпотеки № E/V082250 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 нею посвідчений 04 лютого 2008 року за реєстровим № 286. При укладенні даного договору ОСОБА_3 та ОСОБА_6 їй була надана довідка № 222 від 31 січня 2008 року, видана виконкомом Шипинецької сільської ради про те, що в спірному житловому будинку малолітні, неповнолітні діти не проживають. На укладення даного договору також була подана заява дружини ОСОБА_3 про згоду на передачу в іпотеку житлового будинку. Третя особа - представник виконавчого комітету Шипинецької сільської ради суду пояснив, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування якими мають діти, потрібна попередня згода органу опіки та піклування, тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню. Залучений до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_8 в судове засідання не з»явився, надіслав до суду пояснення, в яких просить справу розглянути без його участі. В поясненнях вказує на те, що довідка № 222 від 31 січня 2008 року, яка видана виконкомом Шипинецької сільської ради, не заслуговує на увагу, оскільки видана 31 січня 2008 року, а оскаржуваний договір був нотаріально посвідчений 04 лютого 2008 року, отже на момент посвідчення договору іпотеки у нотаріуса не було підстав вважати, що станом на 04 лютого 2008 року право користування цим будинком не мають інші члени сім»ї власника будинку, зокрема, малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Приписами ч. 4 ст. 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання малолітніх дітей є місце проживання її батьків. Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 31 січня 2008 року між ПАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_8 був укладений договір кредиту № E/V 082250, відповідно до якого банк надав останньому кредит в розмірі 150 000 доларів США, а ОСОБА_8 зобов’язався належним чином використати та повернути отриманий кредит в строк до 20 січня 2015 року, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом. Також встановлено, що 04 лютого 2008 року, з метою забезпечення зобов’язань по кредитному договору, між ПАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_6, який виступив поручителем за зобов»язаннями позичальника ОСОБА_8, був укладений договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 286, за яким предметом іпотеки є житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю – ОСОБА_6 на праві приватної власності, в якому зареєстровані та проживають малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5. На час укладання оскаржуваного договору іпотеки позивачка ОСОБА_3 перебувала з іпотекодавцем ОСОБА_6 в зареєстрованому шлюбі. Наведені обставини підтверджуються кредитним договором № E/V 082250 від 31 січня 2008 року, договором іпотеки № E/V 082250-1 від 04 лютого 2008 року, Свідоцтвом про право приватної власності на житловий будинок від 20 вересня 2002 року, Свідоцтвом про одруження І-МИ № НОМЕР_1, Свідоцтвами про народження дітей І-МИ № НОМЕР_2, І-МИ № НОМЕР_3, довідками виконкому Шипинецької сільської ради №№ 304, 305 від 09 березня 2010 року. Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Згідно ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» (діє з 01 січня 2006 року) та ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органу опіки та піклування. Всупереч наведеним правовим нормам ОСОБА_6 в забезпечення виконання зобов’язань 04 лютого 2008 року уклав договір іпотеки, згідно якого надав в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами та земельну ділянку без згоди органу опіки та піклування. Одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органів опіки та піклування відповідно до ст. 177 СК України є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься, зокрема, і право користуватися жилим приміщенням, оскільки відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім’ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. З даних довідки сектору ГІРФО Кіцманського РВ УМВС України в Чернівецькій області № 7716 від 08 жовтня 2010 року та № 7716 вбачається, що неповнолітні ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 31 січня 2008 року та 04 лютого 2008 року були зареєстровані в АДРЕСА_1 Вищенаведені обставини також підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, який показав, що малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з батьками постійно проживають у спірному будинку за вищевказаною адресою. Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає. Згідно ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У випадку наявності будь-якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правові відносини, що стосуються інтересів дитини, суд відповідно до вимог ст. 8 ЦПК України та ст. 3 Конвенції про права дитини повинен надавати перевагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Отже, посилання відповідача - представника ПАТ КБ «ПриватБанк» на те, що позивачка ОСОБА_3 дала згоду на укладення договору іпотеки, а тому немає підстав для визнання правочину недійсним, спростовуються зібраними по справі доказами, оскільки вказаний договір іпотеки, предметом застави за яким є нерухоме майно, право користування яким мають неповнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5, був укладений сторонами всупереч вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» та ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» без відповідного на це дозволу Органу опіки та піклування. Передання житлового будинку та земельної ділянки в іпотеку в подальшому може унеможливити користування цим нерухомим майном малолітніми дітьми. З огляду на викладене, суд вважає, що при укладенні 04 лютого 2008 року договору іпотеки № E/V 082250-1 були допущені суттєві порушення діючого законодавства, а саме, порушення прав дітей на житло, даний договір не був погоджений у встановленому порядку органом опіки та піклування, завданням якого є захист прав неповнолітніх та малолітніх дітей при вирішенні питання розпорядження майном, яким вони володіють чи користуються, тому зазначений договір іпотеки слід визнати недійсним. На підставі викладеного, ст. 29, ч.ч. 1, 6 ст.ст. 203, 215, ч. 1 ст. 405 ЦК України, ст. ст. 7, 177 СК України, ст.ст. 155, 156 ЖК України, Закону України від 26 квітня 1991 року «Про охорону дитинства», Закону України від 02 червня 2005 року "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”, керуючись ст. ст. 10, 11, 39, 57, 60, 209 ч. 2, 212-215 ЦПК України, суд, - В И Р І Ш И В : Позов ОСОБА_3 в інтересах малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ПАТ КБ „ПриватБанк”, ОСОБА_6, приватного нотаріуса Кіцманського районного нотаріального округу ОСОБА_7, треті особи – виконком Шипинецької сільської ради Кіцманського району, ОСОБА_8 про визнання договору іпотеки недійсним – задовольнити. Визнати недійсним договір іпотеки E/V082250-1 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 від 04 лютого 2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_6, посвідчений 04 лютого 2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 286. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернівецької області через Кіцманський районний суд. Суддя: http://reyestr.court.gov.ua/Review/12829241

У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2011 року м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Колодійчук В.М., розглянувши касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 18 січня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 18 травня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства “ОТП Банк”, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в с т а н о в и в : Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 18 січня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 18 травня 2011 року, зазначений позов ОСОБА_2 задоволено. У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” просить скасувати ухвалені в справі судові рішення, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Доводи скарги та зміст оскаржуваних рішень не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень. На підставі наведеного та керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України у х в а л и в: Товариству з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” у відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства “ОТП Банк”, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовити. Додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ В.М. Колодійчук http://reyestr.court.gov.ua/Review/16772402

18.05.2011 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа №22ц-2194/2011 р. Головуючий у першій інстанції Корецький Д.Б. категорія 79 О.В. Доповідач: Базіль Л.В. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2011 року травня місяця 18 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі: Головуючого: Базіль Л.В. Суддів: Лободзінського С.В., Прокопчук Л.П., при секретарі: Устименко Т.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»на рішення Суворовського районного суду м. Херсона ухваленого в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «ОТП Банк», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, відділ Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,- ВСТАНОВИЛА: У березні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до місцевого суду з позовом до ПАТ «ОТП Банк», треті особи –приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу, ОСОБА_4, ВДВС Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватним нотаріусом вчинено виконавчі написи з порушенням Закону України «Про нотаріат», та вимог положень п.282, 284,286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки виконавчі написи вчиненні за документами, які не підтверджують безспірності заборгованості. Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 18 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано виконавчі надписи, вчиненні 01.02.2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за номерами 724349, 724332, 724335 на нерухоме майно –магазин промислових товарів, що розташований АДРЕСА_1 такими, що не підлягають виконанню. Стягнуто з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 25,50 грн., та витрати на інформаційне технічне забезпечення в сумі 37.00 грн. В апеляційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, не з’ясував всіх обставин справи. Письмових заперечень на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходило. Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь в справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як убачається з матеріалів справи 12 травня 2004 року між АК банк «Райффайзенбанк Україна»(правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна) та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 20 000 тисяч доларів США та зобов’язався проводити погашення кредиту у розмірах та строки, визначених у графіку повернення кредиту і повернути повну суму кредиту не пізніше 11 травня 2011 року (а.с.43-46). 29 листопада 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк»(правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна») та ОСОБА_3 укладений договір про надання кредитної лінії, за умовами якого ОСОБА_3 відкрито кредитну лінію на 75 000,00 тисяч доларів США.(а.с.47-50). 11 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк»(правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредитні кошти в сумі 80000,00 тисяч доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту 11 квітня 2023 рік (а.с.39). У забезпечення виконання зобов’язань за вказаними кредитними договорами між тими ж сторонами укладено договори іпотеки, предметом яких є магазин промислових товарів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.(а.с.125,130). 05.03.2009 року відповідач направив позивачу досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором від 29.11.2007 року з вимогою сплатити протягом 30 календарних днів з дати одержання цієї вимоги заборгованість за кредитом в сумі 65800,00 тисяч доларів США та 1307,78 тисяч доларів США суму відсотків за користування кредитом (а.с.51) В цей же день відповідач направив позивачу досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором від 12.05.2004 року з вимогою протягом 30 календарних днів з дати одержання цієї вимоги сплатити заборгованість за кредитом в сумі 6346,85 тисяч доларів США та 112,3 доларів США суму відсотків за користування кредитом (а.с.53). 20.03.2009 року відповідач направив позивачу досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором від 11.04.2008 року з вимогою протягом 30 календарних днів з дати одержання цієї вимоги сплатити заборгованість за кредитом в сумі 78 785,58 тисяч доларів США та 1804,02 тисяч доларів США суму відсотків за користування кредитом (а.с.55). Згідно поштової накладної № 018575 від 20.03.2009 року зазначені досудові вимоги не були доставлені адресату(а.с.56). За заявою відповідача, 01.02.2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис, який зареєстрований за номером 724349 яким звернено стягнення на нерухоме майно –магазин промислових товарів, що розташований за адресою АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_3 для задоволення вимог відповідача за кредитним договором від 12.05.2004 року в сумі основного боргу за кредитом –6346,85 тисяч доларів США, суми відсотків за користування кредитом за період з 12.05.2004 року по 26.08.2009 рік –511 доларів США та штрафні санкції в розмірі 541,98 грн. витрати пов’язані з вчиненням виконавчого напису –1700,00 грн.(а.с.14); Виконавчий напис за №724332 яким звернено стягнення на зазначене вище нерухоме майно для погашення заборгованості позивача за кредитним договором від 11.04.2008 року у розмірі заборгованість за кредитом –78 785,58 тисяч доларів США, суму відсотків за користування кредитом за період з 11.04.2008 року по 26.08.2009 року –6292,81 доларів США, заборгованість по штрафним санкціям в розмірі 18 486, 64 грн., штрафні санкції в розмірі 150,00 грн., витрати пов’язані із вчиненням виконавчого напису в розмірі 1700,00 грн.; Виконавчий напис за № 724335 яким звернено стягнення на зазначене вище нерухоме майно для погашення заборгованості позивача по кредитному договору від 29.11.2007 року у розмірі –65 800,00 тисяч доларів США,суми відсотків за користування кредитом за період з 03.12.2007 року по 26.08.2009 року –6364,51 доларів США, заборгованість по штрафним санкціям –14 938,59 грн., витрати, пов’язані із вчиненням виконавчого напису –1700,00 грн. (а.с.20) Згідно статті 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно статті 88 вище зазначеного Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями –не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Відповідно до п.284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. З огляду наведених норм, при вчиненні нотаріального напису, нотаріус повинен впевнитися у безспірності заборгованості. Той факт, що між сторонами існують судові справи з приводу визнання кредитних договорів недійсними та їх розірвання, що не оспорювалось сторонами в судовому засіданні апеляційної інстанції та неотримання боржником досудових вимог, свідчить про наявність спору відносно заборгованості. Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст..308, 314,315 ЦПК України, судова колегія,- УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» відхилити. Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 18 січня 2011 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів. Головуючий: Судді: http://reyestr.court.gov.ua/Review/17746621

02.03.2011 Справа № 22ц-1324 2011 р. Головуючий в І інстанції Заболотний В.М. Категорія 27 Доповідач: Прокопчук Л.П. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2011 року березня місяця «02»дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі: Головуючого –Прокопчук Л.П. Суддів –Семиженка Г.В., Базіль Л.В. при секретарі –Ващенко А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 16 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И Л А : Позивач ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 28 лютого 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банком був наданий кредит відповідачу у вигляді кредитної лінії з лімітом 350000 доларів США, а останній зобов’язувався сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами з кінцевим строком погашення –до 28 лютого 2017 року. В забезпечення належного виконання зобов’язання між банком та ОСОБА_3 був укладений 28 лютого 2008 року договір поруки, згідно з яким поручитель прийняла на себе зобов’язання у випадку невиконання позичальником боргових зобов’язань перед банком за кредитним договором здійснити виконання їх у повному обсязі. Крім того, кредитний договір забезпечено договором іпотеки від 28 лютого 2008 року, укладеним між банком та ОСОБА_2 і договором іпотеки від 09 квітня 2009 року, укладеним між банком та ОСОБА_4 Позичальник належним чином не виконує взятих на себе зобов’язань за кредитним договором і тому станом на 07 жовтня 2009 року утворилася заборгованість, яка складає 2809441,20 грн. Позивач просив стягнути солідарно з відповідачів всю витребувану ним суму та понесені судові витрати. Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 16 грудня 2010 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором від 28 лютого 2008 року у розмірі 2793016,14 грн.. В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю. Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, представник товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просив його скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог банку в повному об’ємі. На апеляційну скаргу ОСОБА_1 та представник ОСОБА_5 подали письмові заперечення. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник банку апеляційну скаргу підтримала з підстав, викладених у ній. Вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, ОСОБА_1 та представник ОСОБА_5 просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Із матеріалів справи вбачається, що 28 лютого 2008 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником усіх прав і обов’язків якого є товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно з яким позичальник отримав кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом 350000 доларів США і зобов’язувався перед банком сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами з кінцевим строком погашення до 28 лютого 2017 року. З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_1 зобов’язань за вищезазначеним кредитним договором між банком та ОСОБА_3 був укладений 28 лютого 2008 року договір поруки, згідно з яким поручитель взяла на себе зобов’язання перед банком відповідати по зобов’язанням ОСОБА_1, що виникають з умов кредитного договору в повному обсязі цих зобов’язань. Крім того, кредитний договір забезпечено договором іпотеки від 28 лютого 2008 року, укладений між банком та ОСОБА_2 і договором іпотеки від 09 квітня 2009 року, укладений між банком і ОСОБА_4 Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував взятих на себе зобов’язань щодо щомісячного повернення кредитних коштів і тому утворилася заборгованість станом на 09 жовтня 2009 року у розмірі 2809441,20 грн., а відтак позивач правомірно поставив питання про дострокове повернення кредитних коштів, що узгоджуються з вимогами ч.2 ст.1050 ЦК України та умовами договору. Задовольняючи позовні вимоги позивача не у витребуваній ним сумі, а в розмірі 2793016 грн. 14 коп. суд першої інстанції правомірно керувався роз’ясненнями, даними у пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»і стягнув еквівалент гривні за курсом НБУ на день ухвалення рішення. Доводи апелянта про те, що ухвалюючи таке рішення суд вийшов за межі позовних вимог банку є безпідставними. Неприйнятними на думку колегії є і доводи апеляційної скарги в частині рішення суду щодо відмови про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з майнового поручителя ОСОБА_4, з якою банком був укладений договір іпотеки 09 квітня 2009 року. Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що майновий поручитель – це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов’язань іншої особи –боржника, а іпотека - це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном. Позивачем не заявлено вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору, тому суд першої інстанції підставно відмовив позивачу у задоволенні його вимог про стягнення боргу солідарно з відповідачів ОСОБА_4 і боржника ОСОБА_1, бо ні умовами договору, ні Законом України «Про іпотеку», ні §6 глави 49 ЦК України не передбачено такої відповідальності майнового поручителя. Згідно ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Матеріалами справи підтверджено, що кредитний договір, укладений банком та боржником ОСОБА_1 28 лютого 2008 року був змінений додатковим договором №1 до договору про надання кредитної лінії від 09 квітня 2009 року в частині розміру фіксованої процентної ставки, яка збільшилася з 5,4% до 6,3%. Згоди на зміну своєї відповідальності, як поручителя, відповідачка ОСОБА_1 не давала. На думку колегії у зобов’язаннях, в яких бере участь поручитель, збільшення кредитної процентної ставки навіть за наявності на це згоди банку і боржника, але без згоди поручителя, не дає підстав покладення на останньою відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань перед банком. Отже, відмовляючи ТОВ «ОТП Факторинг Україна»у задоволенні його вимог про стягнення з поручителя ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції постановив і в цій частині законне та обґрунтоване рішення. Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то підстав для її задоволення і скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 16 грудня 2010 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Головуючий: Л.П.Прокопчук Судді: Г.В.Семиженко, Л.В.Базіль Копія вірна Л.П.Прокопчук http://reyestr.court.gov.ua/Review/14205760

Решения, где ОТП банку отказали во взыскании убытков в связи с недействительностью договора ипотеки находятся здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3140

Решения по которым ОТП банк хотел взыскать убытки связанные с признанием договора ипотеки недействительным в связи с нарушением прав детей, находятся здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=917

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2011 року м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Наумчук М.І. , розглянувши касаційну скаргу Смирнової Марини Павлівни, яка діє від імені публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», на рішення апеляційного суду Херсонської області від 2 березня 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3 про відшкодування збитків, в с т а н о в и в: Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 8 грудня 2010 року позов публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» збитки на загальну суму 1 916 685, 80 грн. Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 2 березня 2011 року, рішення суду першої інстанції скасовано, та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» відмовлено. У касаційній скарзі Смирнова М.П., яка діє від імені публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», просить скасувати рішення апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Згідно з положеннями п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Доводи касаційної скарги, додані до неї матеріали, зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права при його ухваленні. На підставі наведеного та керуючись ст. 324, п. 5 ч. 3, ч. 4 ст. 328 ЦПК України, - у х в а л и в: У відкритті касаційного провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3 про відшкодування збитків, за касаційною скаргою Смирнової Марини Павлівни, яка діє від імені публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», на рішення апеляційного суду Херсонської області від 2 березня 2011 року відмовити. Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ М.І. Наумчук http://reyestr.court.gov.ua/Review/15727072

02.03.2011 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа №22ц-512 2011р. Головуючий в І інстанції Дорошинська В.Е. Категорія 19 Доповідач: Лободзінський С.В. Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2011 року березня місяця 02 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі: Головуючого: Лободзінського С.В. Суддів: Базіль Л.В. Прокопчук Л.П. при секретарі: Конотоп О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 08 грудня 2010 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства „ОТП Банк” до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, В С Т А Н О В И Л А: У поданій до суду позовній заяві публічне акціонерне товариство „ОТП Банк” (ПАТ „ОТП Банк”) зазначало, що 31 жовтня 2007р. між ОСОБА_4 та ЗАТ „ОТП Банк”, правонаступником всіх прав та обов’язків є ПАТ „ОТП Банк”, був укладений кредитний договір. В забезпечення належного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором між ПАТ „ОТП Банк” та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, за умовами якого відповідач взяв на себе забезпечення боргових зобов’язань нерухомим майном. Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 02 листопада 2009р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області та ухвалою Верховного Суду України, встановлено нікчемність договору іпотеки у зв'язку з недотриманням при його укладенні вимог ст. 224 ЦК України. Посилаючись на те, що іпотечний договір був укладений між позивачем та відповідачем під впливом обману з боку ОСОБА_2 по відношенню до банку, що виразилось у приховуванні факту проживання у жилому будинку, що був предметом іпотеки, неповнолітніх дітей, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 збитки у подвійному розмірі, що завдані у зв'язку з вчиненням правочину, в сумі 1916685,80грн. з підстав, передбачених ч. 2 ст. 230 ЦК України. Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 08 грудня 2010р. позов публічного акціонерного банку „ОТП Банк” задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку збитки на загальну суму 1916685,80грн. У поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити ПАТ „ОТП Банк” у задоволенні позовних вимог. У запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ „ОТП Банк” доводів апеляційної скарги не визнало, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її задоволення з наступних підстав. Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Суд при ухваленні рішення у відповідності до вимог ст. 214 ЦПК України та роз’яснень, наведених у постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009р. „Про судове рішення у цивільній справі” крім іншого вирішує питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджені; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яка правова норма підлягає застосуванню до виниклих між сторонами правовідносин. Зазначених вимог закону суд не виконав. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд виходив з того, що ОСОБА_2 навмисно ввів в оману другу сторону ПАТ „ОТП Банк” відносно обставин, які мали істотне значення при укладенні договору іпотеки PML –OAD/415/2007, приховавши факт проживання у житловому будинку, що є предметом іпотеки, неповнолітніх дітей, чим завдав позивачеві матеріальних збитків, які з врахуванням передбачених ч. 2 ст. 230 ЦК України правових наслідків недійсності правочину стягнув у подвійному розмірі. При цьому суд усупереч ст. 61 ЦПК України не врахував рішення, що набрало законної сили, Дніпровського районного суду м. Херсона від 02 листопада 2009р. по іншій цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5 до ПАТ „ОТП Банк” (ЗАТ „ОТП Банк”), ОСОБА_3, ОСОБА_4, тертя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Херсоні ради, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання іпотечного договору недійсним та застосування правових наслідків його недійсності, передбачених ст. 216 ЦК України, згідно якого договір іпотеки № PML –OAD/415/2007 як такий, що укладений з порушенням вимог ст. 224 ЦК України визнано нікчемним з моменту його укладення з поверненням сторін у попереднє становище (а.с. 50-52). Оскільки наведені в оскаржуваному рішенні висновки щодо правомірності застосування до виниклих між сторонами правовідносин, передбачених ч. 2 ст. 230 ЦК України правових наслідків визнання угоди недійсною, суперечать фактичним обставинам, встановленим судовим рішенням по іншій справі, колегія суддів вважає необхідним оскаржуване рішення як таке, що ухвалене внаслідок порушення і неправильного застосування норм процесуального та матеріального права скасувати, постановити нове про відмову у задоволенні позову. З врахуванням висновку про відмову у задоволенні позову, положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України про можливість скасування застосованих у справі заходів забезпечення позову судом, який розглядає справу, та положень ст.. 319 ЦПК України про те, що рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, колегія суддів вважає можливим скасувати передбачені у справі ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 25.10.2010р. заходи забезпечення позову у виді арешту рухомого і нерухомого майно ОСОБА_2 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, ч. 3 ст. 154 ЦПК України, колегія суддів, - В И Р І Ш И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 08 грудня 2010 року скасувати. Постановити нове рішення, яким у задоволенні позову публічного акціонерного товариства „ОТП Банк” про стягнення з ОСОБА_2 матеріальних збитків відмовити. Вжиті ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 25 жовтня 2010р. заходи по забезпеченню позову у формі накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а саме: на житловий будинок, що знаходиться за адресою м. Херсон, с. Текстильників, вул. 7 Текстильна, 22, що належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження (АДРЕСА_1; паспорт серії НОМЕР_2, виданий 26.09.2000р. Дніпровським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1); на всі банківські рахунки, що належать ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження (АДРЕСА_1; паспорт серії НОМЕР_2, виданий 26.09.2000р. Дніпровським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) скасувати. Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий: Судді: http://reyestr.court.gov.ua/Review/14144275

У Х В А Л А іменем україни 31 травня 2011 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Мартинюка В.І. суддів: Дем’яносова М.В., Ткачука О.С.,- розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства “Морський транспортний банк” до товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГМАШ”, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства “Морський транспортний банк” на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2010 року, в с т а н о в и л а: У вересні 2009 року відкрите акціонерне товариство “Морський транспортний банк” (далі – ВАТ “Морський транспортний банк”) звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГМАШ” (далі – ТОВ “ЮГМАШ”), ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 липня 2010 року, позовні вимоги ВАТ “Морський транспортний банк” задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ТОВ “ЮГМАШ”, ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором надання овердрафтового кредиту № 77/ON від 24 червня 2008 року в розмірі 5 374 грн. 31 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2010 року заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 липня 2010 року скасовано в частині задоволення вимог до ТОВ “ЮГМАШ”, провадження в цій частині закрито. У іншій частині рішення залишено без змін. У касаційній скарзі ВАТ “Морський транспортний банк” просить скасувати рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2010 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги ВАТ “Морський транспортний банк” задовольнити в повному обсязі. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне. Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Скасовуючи рішення в частині задоволення позовних вимог ВАТ “Морський транспортний банк” до ТОВ “ЮГМАШ” та закриваючи в цій частині провадження у справі, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказані вище позовні вимоги слід розглядати за правилами ГПК України. Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду (судів) не спростовують. Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Морський транспортний банк” відхилити. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2010 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: В.І. Мартинюк М.В. Дем’яносов О.С. Ткачук http://reyestr.court.gov.ua/Review/16149002

Справа № 22ц- 7788/10 Головуючий у 1-й інстанції Гречана С.І. Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я. УХВАЛА Іменем України 28 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Козаченка В.І., суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С., при секретарі судового засідання Петровській О.С., за участю: представника позивача Гуменюк І.Л., представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» ( далі – ВАТ «МТБ») на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 липня 2010 року за позовом ВАТ «МТБ» до товариства з обмеженою відповідальністю «Югмаш» (далі - ТОВ «Югмаш») і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2009 року ВАТ «МТБ» звернувся до суду з позовом до ТОВ «Югмаш» і ОСОБА_4, та уточнивши позовні вимоги просило стягнути з них в солідарному порядку за договором овердрафта, укладеним між банком та ТОВ «Югмаш» та договором поруки, укладеним між банком та ОСОБА_4, 13722 грн. 87 коп., з яких 4374 грн. 31 коп. відсотків за користування кредитом та 9398 грн. 56 коп. пені. Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 липня 2010 року позов задоволено частково. З відповідачів в солідарному порядку на користь позивача стягнуто 4374 грн. 31 коп. відсотків за кредитним договором, 1000 грн. пені та по 88 грн. 87 коп. з кожного судових витрат. В апеляційній скарзі ВАТ «МТБ» просить змінити рішення суду в частині стягнення пені, збільшивши її до 9398 грн. 56 коп. На думку апелянта, рішення суду щодо зменшення пені не відповідає обставинам справи та вимогам закону. Представник ТОВ «Югмаш», заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити рішення суду без змін. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з виходячи з наступного. З матеріалів справ вбачається, що 24 червня 2008 року між ВАТ «МТБ» і ТОВ «Югмаш» був укладений договір про надання овердрафтного кредиту та додаткова угода № 1, за умовами яких банк зобов’язався обслуговувати позичальника за рахунок кредитних коштів у межах ліміту в 114 000 грн. Кредит видавався під 1% річних до 24 грудня 2008 року. Позичальник також був зобов’язаний сплачувати комісію. Того ж числа між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки та додаток до договору поруки, за якими відповідачка зобов’язалася відповідати перед банком за виконання ТОВ «Югмаш» обов’язків за вказаними договорами. На 7 вересня 2009 року позичальник умов договорів не виконав не погасивши 19100 грн. кредиту і 1768 грн. 09 коп. процентів за його користування. У зв’язку з чим ВАТ «МТБ» звернувся з позовом до суду. У травні 2010 року банк перерахував заборгованість, яка значилася за ТОВ «Югмаш» у зв’язку з частковою оплатою кредиту. Залишилося несплаченим 4374 грн. відсотків за користування кредитом та нараховані позивачем 9398 грн. 56 коп. пені. Рішення в частині правильності нарахування процентів за користування кредитом не оскаржується. Ухвалюючи рішення, суд виходив з можливість розгляду позову до двох відповідачів в одному проваджені. Проте з такими висновками погодитися не можна. Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. За вимогами ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Згідно із ч. 1 ст. 1, ст. ст. 2, 12 ГПК України справи, у яких сторонами є юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами. На ці обставини суд уваги не звернув, а тому розглянув в одному провадження позовні вимоги до юридичної та фізичної осіб. Тоді як ці вимоги розглядаються за правилами різних видів судочинства. Враховуючи наведені вимоги процесуального законодавства колегія суддів вважає, що рішення суду у відповідності зі ст. 303, ч. 1 ст. 310 ЦПК України в частині позовних вимог до ТОВ «Югмаш» та стягнення з цього відповідача судових витрат необхідно скасувати з закриттям провадження у справі. В інший частині рішення, тобто в частині позовних вимог до ОСОБА_4, необхідно залишити без змін. Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо застосування при стягнення пені з ОСОБА_4 ч. 3 ст. 551 ЦК України, про що суд просив відповідач. В даному випадку при стягнення заборгованості з поручителя, суд, на думку колегії суддів, правильно застосував принцип співмірності заборгованості по процентам та розміру пені. Керуючись ст.ст. 303, 308, 310, 315 ЦПК України, колегія суддів У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу ВАТ «Морський транспортний банк» задовольнити частково. Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 липня 2010 року в частині позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Югмаш» про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат необхідно скасувати та закрити провадження у справі в цій частині. В інший частині рішення залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку. Головуючий: Судді: http://reyestr.court.gov.ua/Review/13079464

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2008 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі : Головуючого Барсукової В.М., суддів: Балюка М.І., Григор'євої Л.І., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства “Омельницьке”, АППБ ”Аваль”, ЗАТ КБ ”ПриватБанк”, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, Омельницької сільської ради Кременчуцького району, треті особи : відділ ДВС у Кременчуцькому районі, КП “Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації”, приватний нотаріус ОСОБА_5, приватний нотаріус ОСОБА_6 про визнання недійсними договору оренди, купівлі-продаж, безоплатного користування майном та договору про спільне користування та розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, договорів застави та скасування нотаріального напису, в с т а н о в и л а : Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 травня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та визнано недійсним договір від 14 травня 2002 року про спільне володіння, користування і розпорядження майном, договір оренди № 1 від 26 червня 2006 року між співвласниками в особі їх представника ОСОБА_2 і ПСП “Омельницьке”, договір купівлі-продажу № 2 від 24 червня 2006 року, договір № 3 від 26 червня 2003 року про безоплатне користування майном між співвласниками і ПСП “Омельницьке” та ЗАТ КБ “ПриватБанк”, договір застави від 19 грудня 2002 року і 14 квітня 2003 року, укладені ПСП “Омельницьке” і АППБ “Аваль”, а також скасовані виконавчі написи та визнані недійсними свідоцтва про право власності Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 17 вересня 2007 року рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 травня 2007 року залишено без змін. У касаційній скарзі ЗАТ КБ “ПриватБанк” ставиться питання про скасування рішення судів першої й апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права . Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з положеннями ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції та доводів касаційної скарги. Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.ст. 338-341 ЦПК України, як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити. Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів у х в а л и л а : Касаційну скаргу ЗАТ КБ “ПриватБанк” відхилити. Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 17 вересня 2007 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий Барсукова В.М. Судді: Балюк М.І. Григор'єва Л.І. http://reyestr.court.gov.ua/Review/1611736

Справа №22ц- 1774/2007 року Головуючий по 1-й інстанції: Клименко С. М. Суддя-доповідач: Корнієнко В.І. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2007 року вересня місяця 17 дня м. Полтава Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі: Головуючого судді: Корнієнка В.І. Суддів : Буленка О.О. Гальонкіна С. А. При секретарі: Коротун І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційними скаргами представника відповідача ЗАТ КБ "Приват Банк" та арбітражного керуючого ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 травня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2до Приватного сільськогосподарського підприємства "Омельницьке", Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль", ЗАТ КБ "Приватбанк", ОСОБА_3, ОСОБА_4та ОСОБА_5, Омельницької сільської ради Кременчуцького району, з участю третіх осіб: відділ ДВС у Кременчуцькому районі, КП "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації-", приватний нотаріус ОСОБА_6., приватний нотаріус ОСОБА_7., приватний нотаріус ОСОБА_8., про визнання недійсним договору оренди, купівлі-продажу, безоплатного користування майном та договору про спільне користування та розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, договорів застави та скасування нотаріального напису., - ВСТАНОВИЛА: Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 травня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Хмельницьке", Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль", ЗАТ КБ "Приватбанк", ОСОБА_3, ОСОБА_4та ОСОБА_5, Омельницької сільської ради Кременчуцького району про визнання недійсним договору оренди, купівлі-продажу, безоплатного користування майном та договору про спільне користування та розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, договорів застави та скасування нотаріального напису було задоволено. Так, рішенням суду визнано недійними договір від 14 травня 2002 року про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності між власниками майнових паїв, визначених в результаті паювання майна КСП "Кременчуцьке" і ПСП "Омельницьке", договір № 1 від 26 червня 2002 року оренди між Співвласниками в особі їх представника ОСОБА_3. і ПСП "Омельницьке", договір № 2 від 24 червня 2006 року купівлі-продажу переданих на умовах товарного кредиту обігових засобів, що входять до складу майна між співвласниками в особі Уповноваженого ОСОБА_3. і ПСП "Омельницьке", , договір № 3 від 26 червня 2002 року про безоплатне користування майном між співвласниками і ПСП "Омельницьке", і ЗАТ КБ "ПриватБанк", договір застави від 19 грудня 2002 року і 14 квітня 2003 року укладені ПСП "Омельницьке" і АППБ "Аваль". Далі, рішенням скасовані виконавчі написи: 1) приватного нотаріуса ОСОБА_8. від 1 жовтня 2004 року, зареєстрований в реєстрі за № 3870 про звернення стягнення з ПСП "Омельницьке", на користь АППБ "Аваль" за кредитним договором між ПСП "Омельницьке" і АППБ "Аваль" від 19 грудня 2002 року; 2) приватного нотаріуса ОСОБА_7 від 29 жовтня 2004 року, зареєстрований в реєстрі за № 5297 про звернення стягнення на майно ПСП "Омельницьке" за кредитним договором між ПСП "Омельницьке" і ЗАТ КБ "Приватбанк" від 21 лютого 2003 року. Визнано недійсним: · свідоцтво про право власності /САА 967650 8 травня 2003 року / видане Омельницькою сільською радою Кременчуцького району Приватному сільськогосподарському підприємству "Омельницьке" на нерухоме майно: склад запасних частин. А, 331, 1 кв.м. , розташований в с Омельник вул. . Поштова, 3-В Кременчуцького району: · свідоцтво про право власності /САА 967645 8 травня 2003 року / видане Омельницькою сільською радою Кременчуцького району Приватному сільськогосподарському підприємству "Омельницьке" на нерухоме майно: склад № 1, А, 942 кв.м. , склад № 2, Б, 789 кв.м. , склад № З, В, 428, 2 кв.м. , склад № 4, Г, 451, 6 кв.м. , розташованих в с Омельник вул. Леніна, 16а Кременчуцького району; · свідоцтво про право власності /САА 967649 8 травня 2003 року / видане Омельницькою сільською радою Кременчуцького району Приватному сільськогосподарському підприємству "Омельницьке" на нерухоме майно: столярний цех, А, а. 310, 4 кв.м. ., розташований в с Омельник вул. Леніна, 6-Б Кременчуцького району; · свідоцтво про право власності /САА 967646 8 травня 2003 року / видане Омельницькою сільською радою Кременчуцького району Приватному сільськогосподарському підприємству "Омельницьке" на нерухоме майно: млиновий корпус, А. 464, 6 кв.м. , склад Б, 341, 3 кв.м. , склад В 38, 4 кв.м. , розташованих в с Омельник вул. Поштова, 14 А Кременчуцького району; · свідоцтво про право власності /САА 967647 8 травня 2003 року / видане Омельницькою сільською радою Кременчуцького району Приватному сільськогосподарському підприємству "Омельницьке" на нерухоме майно: механічну майстерню. А, 810, 2 кв.м. ., розташовану в с Омельник вул. Поштова, З Б Кременчуцького району; свідоцтво про право власності /САА 967648 8 травня 2003 року / видане Омельницькою сільською радою Кременчуцького району Приватному сільськогосподарському підприємству "Омельницьке" на нерухоме майно: авто гараж. А, 368, 9 кв.м. ., розташований в с. Омельник вул. Поштова, З А Кременчуцького району та скасовану їх державну реєстрацію. З даним рішенням не погодився відповідач ЗАТ КБ "ПриватБанк" та в особі представника подав на нього апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції . Апелянт вважає рішення суду необгрунтованим, незаконним, таким, що постановлено з порушенням норм процесуального права та матеріальних норм законодавства, висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи. Крім того, з рішенням не погодився відповідач арбітражний керуючий ОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В свою чергу апелянт вважає рішення суду таким, що постановлено з порушенням норм процесуального права та матеріальних норм законодавства, висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи. Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, підстав для її задоволення і скасування рішення не вбачає. Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. У відповідності із ч.3 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, виданого Омельницькою сільською радою 7 лютого 2002 року, позивач ОСОБА_2має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства "Кременчуцьке", відповідно до сприску осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників від 21 грудня 2000 року і частка його визначена в розмірі 9336 гривень або 0, 133 відсотків, у тому числі обігові засоби 2257 гривень. Виходячи з цього, суд першої інстанції, пославшись на норми ст. 113 ЦК України ( в редакції 1963 року ), правильно дійшов висновку про те, що позивач являється учасником спільної часткової власності майна, володіння, користування і розпорядження яким провадиться за згодою всіх учасників. Далі, судом вірно встановлено, що згідно договору від 14 травня 2002 року про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, громадяни - власники майнових паїв, визначених в результаті паювання КСП "Кременчуцьке" у зв'язку з реформуванням ПСП "Кременчуцьке", делегували ОСОБА_3. функції представництва інтересів власників майнових паїв при отриманні майна і укладенні договорів про його передачу і на підписання від їх імені цих договорів. Положеннями ст. . 431 ЦК ( в редакції 1963 року ) передбачено, що ведення спільних прав учасників договору про сумісну діяльність здійснюється за їх загальною згодою. Виходячи з даної норми законодавства, враховуючи, що згода учасників КП -власників майнових паїв на укладення договорів не надавалася, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення прав та інтересів позивача, та на підставі цього прийняв рішення про визнання недійсними договорів оренди № 1 від 26 червня 2002 року, № 2 купівлі-продажу від 24 червня 2002 року, переданих на умовах товарного кредитного кредиту обігових засобів, що входять до складу майна, № 3 від 26 червня 2002 року про безоплатне користування майном, укладені між ПСП "Омельницьке" в особі генерального директора Бейцун Г.О. та Уповноваженим співвласників майна ОСОБА_3., який не мав на це повноважень. Також, судом першої інстанції вірно прийнято рішення про визнання недійсними виданих Омельницькою сільською радою Кременчуцького району і зареєстрованих КП "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації"' на підставі вищезазначених договорів 8 травня 2003 року свідоцтва про право власності ПСП "Омельницьке" на склад запасних частин А площею 331, 1 кв.м. , на склад № 1, А, 942, 4 кв.м. , склад № 2, Б, 789 кв.м. , склад № 3, В, 428, 2 кв.м. , склад № 4, Г, 451, 6 кв.м. , столярний цех, А, а, 310, 4 кв.м. , млиновий корпус, А, 464, 6 кв.м. , склад Б, 341, 3 кв.м. , склад, В, 38, 4 кв.м. , механічну майстерню, А, 810, 2 кв.м, авто гараж, А, 368, 9 кв.м. , виходячи з того, що були відсутні підстави набуття ПСП "Омельницьке" права власності на вищенаведене нерухоме майно і укладені договори застави цього майна з АПБ "Аваль" і ЗАТ КБ "Приватбанк" на підставі недійсних свідоцтв про право власності. Виходячи з цього вірно прийнято і рішення про визнання виконавчих написів, вчинених приватними нотаріусами про звернення стягнень за наведеними вище договорами застави на майно ПСП "Омельницьке". Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини справи та надано їх належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 травня 2007 року, судовою колегією не встановлено. Керуючись ст. ст. 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційні скарги відповідача ЗАТ КБ "ПриватБанк" та арбітражного керуючого ОСОБА_1 - відхилити. Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 травня 2007 року - залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України. http://reyestr.court.gov.ua/Review/2165229

№ 2-3/07 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2007 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Клименко С.М. при секретарі Мойленко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства „Омельницьке", Акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль", ЗАТ КБ „Приватбанк", ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, Омельницької сільської ради Кременчуцького району, треті особи: Відділ ДВС У Кременчуцькому районі, КП „Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації", приватний нотаріус ОСОБА_5., приватний нотаріус ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними договору оренди, купівлі-продажу, безоплатного користування майном та договору про спільне користування та розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, договорів застави та скасування нотаріального напису ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1. 4 квітня 2005 року звернувся до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства „Омельницьке", АППБ „Аваль" про визнання договорів застави недійсними та скасування нотаріального напису, посилаючись, що при паюванні майна КСП „Кременчуцьке" в зв"язку з його реформуванням в ПСП „Кременчуцьке" комісією з врегулювання майнових сертифікатів йому була визначена частка майна як співвласникові в відсотковому та грошовому виразі, яка склала 0,219 % або 15484 грн., яке він разом з іншими співвласниками на підставі Договору від 14 травня 2002 року „ Про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності" передав за цивільно-правовими договорами. Так, 26 червня 2002 року було укладено договір оренди №1 з ПСП „Омельницьке" про передачу в оренду строком на 5 років основних засобів визначених в Додатку, 24 червня 2002 року був укладений договір №2 з ПСП „Омельницьке" купівлі-продажу переданих на умовах товарного кредиту обігових засобів, що входять до складу майна згідно списку в Додатку, 26 червня 2002 року Договір № 3 з ПСП „Омельницьке" про безоплатне користування майном , в яких було закріплено зобов'язання ПСП „Омельницьке" не пізніше 31 грудня 2002 року проводити розрахунки із співвласниками за продане майно та використання орендованого майна, але такі розрахунки не проводились і ці договори не надавали ПСП „Омельницьке" право власності на передане майно, і тому вони не вправі були укладати договори застави цього майна, а саме: договір застави з АППБ „Аваль" від 29 грудня 2002 року та 14 квітня 2003 року в забезпечення кредитного договору, тому просив суд визнати договір застави недійсним і скасувати виконавчий напис нотаріусаОСОБА_7№ 3870 від 1 жовтня 2004 року про звернення стягнення на майно ПСП „ Омельницьке" за кредитним договором з АППБ „Аваль". 16 травня 2005 року ОСОБА_1. доповнив свою позовну заяву, просив визнати недійними договір оренди № 1 від 26 червня 2002 року, договір № 2 від 24 червня 2002 року купівлі-продажу переданих на умовах товарного кредиту обігових засобів, що входять до складу майна, договір № 3 від 26 червня 2002 про безоплатне користування майном, які були укладені між ПСП „Омельницьке" в особі генерального директора ОСОБА_8. та Уповноваженим співвласників майна ОСОБА_2, посилаючись, що вищевказані договори були укладені без згоди всіх співвласників майна і підписані від їх імені особою не уповноваженою всіма співвласниками майна, чим були порушені його права як співвласника майна. 30 серпня 2005 року ОСОБА_1. подав доповнення до позовної заяви, де просив визнати недійсними договір від 14 травня 2002 року про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, договір оренди № 1 від 26 червня 2002 року, договір купівлі-продажу № 2 від 24 червня 2002 року переданих на умовах товарного кредиту обігових засобів, що входять до складу майна, договір № 3 від 26 червня 2002 року про безоплатне користування майном укладені між ПСП „Омельницьке" в особі генерального директораОСОБА_8 та Уповноваженим співвласників майна ОСОБА_2 та договір застави майна від 14 травня 2003 року між ПСП „Омельницьке" та ЗАТ КБ „Приватбанк", а також скасувати виконавчий напис приватного нотаріуса ОСОБА_6 № 5297 від 25 жовтня 2004 року про звернення стягнення на майно ПСП „Омельницьке" і визнати недійсними видані Омельницькою сільською радою і зареєстровані КП „Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" свідоцтва про право власності на нерухоме майно: авто гараж А, 368 кв.м, механічна майстерня, А, 810,2 кв.м., склад запасних частин, А, 331.1 кв.м, склад № 1, А, 924 кв.м., склад №2, Б, 789, кв.м, склад №3 В, 428,2 кв.м, склад № 4, Г, 451,6 кв.м., столярний цех, А, 310,4 кв.м, млиновий корпус, А 464 кв.м, склад Б, 341,3 кв.м, склад В, 38,4 кв.м, які розташовані в с.Омельник Кременчуцького району, посилаючись, що ведення спільних справ учасників договору про сумісну діяльність здійснюється за їх згодою, а повноваження ОСОБА_2 були надані 150 голосами, а всього 460 чол., і на загальних зборах співвласників майнових паїв 29 червня 2002 на яких вирішувалось питання про затвердження договорів оренди, купівлі-продажу та безоплатного користуванням майном були проведені за відсутністю 172 співвласників, були присутніми 356 чол., а всього пайовиків 532 чол. і вищезазначені договори були укладені не уповноваженою ним і всіма співвласниками особою, і тому ПСП „Омельницьке" не набуло право власності на передане в заставу ЗАТ КБ „Приватбанк" майно, а саме: авто гараж, механічну майстерню, склад запасних частин, склади № 1 -4, млиновий комплекс незаконно, порушивши його права. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. і його представник ОСОБА_9 позов з доповненнями підтримали і просили задовольнити, про підстави та обставини пояснили так, як це викладене в мотивувальній частині рішення. Відповідач - представник ПСП „Омельницьке" - арбітражний керуючий -ліквідатор ПСП „Омельницьке" ОСОБА_10 і його представник за дорученнямОСОБА_11 в судовому засіданні позов не визнали, і в його задоволенні просили відмовити, посилаючись, що відсутні будь-які документи, які б підтверджували, що майно передане в заставу банкам в забезпечення кредитних договорів укладених ПСП „Омельницьке" являється власністю співвласників майна колишнього ПСП „Кременчуцьке" і саме позивача, тому і просили в позові відмовити. Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав і не заперечував проти його задоволення, пояснюючи, що на зборах 14 травня 2002 року власники майнових паїв колишнього ПСП „Кременчуцьке" давали йому повноваження отримати майно от КСП „Кременчуцьке" та розпорядитись ним укладаючи договори, знає, що цей договір про сумісну діяльність не був всіма підписаний із-за їх відсутності за місцем проживання, і він підписував договори з ПСП „Омельницьке", вважає, що позов необхідно задовольнити, людей обдурили, то хоча би їм досталось те, що ще залишилось. Представник відповідача ЗАТ КБ „ПриватБанк" за дорученням ОСОБА_12в судовому засіданні позов не визнала і в його задоволенні просила відмовити, посилаючись, що ПСП „Омельницьке" в заставу для забезпечення кредитних договорів передало належне йому майно на підставі свідоцтв про вправо власності виданих Омельницькою сільською радою і зареєстрованих в КП „Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" і тому договори застави на це майно були укладені законно і підстав для визнання їх недійсними немає. Представники відповідача АППБ „Аваль" за дорученнями ОСОБА_13і ОСОБА_14в судовому засіданні позов не визнали і в його задоволенні просили відмовити, посилаючись, що договори застави в забезпечення кредитних договорів ПСП „Омельницьке" з АППБ „Аваль" були укладені законно і підстав для визнання їх недійсними немає. Представник Омельницької сільської ради сільський голова ОСОБА_15 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову і пояснив, що рішення про визнання права власності за ПСП „Омельницьке" на спірне майно скасовані за протестом прокурора, які документи в сільській раді були відносно майна колишнього КСП "Кременчуцьке" він всі їх надав суду. Відповідачі ОСОБА_3і ОСОБА_8 в судове засідання не з'явились, про час розгляду справи їм повідомлялись належним чином, що підтверджується розпискою про отримання ними судової повістки. Треті особи: Представники Відділу ДВС у Кременчуцькому районіОСОБА_16 і ОСОБА_17 в судовому засіданні в вирішенні спору покладались на розсуд суду. Приватний нотаріус ОСОБА_18в судовому засіданні в вирішенні спору покладалась на розсуд суду, пояснюючи, що ЗАТ КБ „Приватбанк" їй були надані належні документи для вчинення нотаріального напису про звернення стягнення за кредитним договором № 02-55-03 від 21 лютого 2003 року та додатковими угодами до нього № 1 від 14 травня 2003 року, № 3 від 24 жовтня 2003 року, № 4 від 6 листопада 2003 року, № 5 від 20 лютого 2004 року на заставлене майно позичальника ПСП „Омельницьке", що вона і зробила видавши виконавчий напис 29 жовтня 2004 року. Представник КП „Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації*" ОСОБА_19 в судовому засіданні в вирішенні спору покладалась на розсуд суду. Приватний нотаріус ОСОБА_6., приватний нотаріус ОСОБА_7 в судове засідання не з'явились і просили розглянути справу у їх відсутність. Суд, заслухавши пояснення сторін, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, і, оцінюючи все в сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства виданого Омельницькою сільською радою 7 лютого 2002 року позивачОСОБА_1 має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства „Кременчуцьке" відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай затвердженого зборами співвласників 21 грудня 2000 року і частка його визначена в розмірі 9336 грн. або 0,133 відсотків в т.ч. обігові засоби 2257 грн., тобто в відповідності до ст. 113 ЦК України (1963 року) він являється учасником спільної часткової власності майна, володіння, користування і розпорядження яким провадиться за згодою всіх учасників. Як вбачається із оригіналу Договору від 14 липня 2002 року про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, громадяни, що нижче підписалися - власники майнових паїв визначених в результаті паювання КСП „Кременчуцьке" у зв"язку з його реформуванням в ПСП „Кременчуцьке" делегували ОСОБА_2представляти їх інтереси при отриманні майна і укладенні договорів про його передачу і на підписання від їх імені цих договорів. Але всупереч вимогам ст.431 ЦК України (1963 p.), що ведення справ учасників договору про сумісну діяльність здійснюється за їх згодою вищезгаданий договір не був підписаний 11 особами, тобто не було згоди всіх учасників договору, чим були порушені законні права і інтереси позивача, які необхідно поновити і визнати договір недійсним. Договори: оренди № 1 від 26 червня 2002 року, № 2 купівлі-продажу від 24 червня 2002 року переданих на умовах товарного кредитного кредиту обігових засобів, що входять до складу майна, № 3 від 26 червня 2002 року про безоплатне користування майном укладені між ПСП „Омельницьке" в особі генерального директораОСОБА_8 та Уповноваженим співвласників майна ОСОБА_2, який не мав на це повноважень слід визнати недійсними і видані Омельницькою сільською радою Кременчуцького району і зареєстровані КП „Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" на підставі вищезазначених договорів 8 травня 2003 року свідоцтва про право власності ПСП „Омельницьке" на склад запасних частин А площею 331,1 кв.м на склад № 1 , А, 942,4 кв.м, склад № 2, Б,789 кв.м., склад № 3, В, 428,2 кв.м, склад № 4, Г, 451,6 кв.м, столярний цех , А,а, 310,4 кв.м, млиновий корпус , А, 464,6 кв.м, склад Б, 341,3 кв.м, склад, В, 38,4 кв.м, механічну майстерню, А, 810,2 кв.м., авто гараж, А, 368,9 кв.м., оскільки були відсутні правові підстави для набуття ПСП „Омельницьке" права власності на вищезазначене нерухоме майно і укладені договори застави цього майна з АППБ „Аваль" і ЗАТ КБ „ПриватБанк" на підставі недійсних свідоцтв про право власності для забезпечення укладених ПСП „Омельницьке" договорів застави цього майна з АППБ „Аваль" і ЗАТ КБ „ПриватБанк" і вчинені нотаріусами ОСОБА_7 і ОСОБА_6. виконавчі написи про звернення стягнень на майно ПСП „Омельницьке" по договорам застави для погашення боргу по кредитним договорам недійсними. Керуючись ст.ст.10,11, 209, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст.113, 431 (1063 р), суд ВИРІШИВ: Позов ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства „Омельницьке", Акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль", ЗАТ КБ „Приватбанк", ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, Омельницької сільської ради Кременчуцького району, треті особи: Відділ ДВС У Кременчуцькому районі, КП „Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації", приватний нотаріус ОСОБА_5., приватний нотаріус ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними договору оренди, купівлі-продажу, безоплатного користування майном та договору про спільне користування та розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, договорів застави та скасування нотаріального напису задовольнити. Визнати недійсними договір від 14 липня 2002 року про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності між власниками майнових паїв, визначених в результаті паювання майна КСП „Кременчуцьке" і ПСП „Омельницьке", договір № 1 від 26 червня 2002 року оренди між Співвласниками в особі їх представника ОСОБА_2 і ПСП „Омельницьке", договір № 2 від 24 червня 2006 року купівлі-продажу переданих на умовах товарного кредиту обігових засобів, що входять до складу майна між Співвласниками в особі Уповноваженого ОСОБА_2 і ПСП „Омельницьке", договір № 3 від 26 червня 2002 року про безоплатне користування майном між Співвласниками і ПСП „Омельницьке", договір застави майна від 14 травня 2003 року укладений ПСП „Омельницьке" і ЗАТ КБ „Приватбанк", договори застави від 19 грудня 2002 року і 14 квітня 2003 року укладені ПСП „Омельницьке" і АППБ „Аваль". Скасувати виконавчі написи: 1) приватного нотаріусаОСОБА_7від 1 жовтня 2004 року зареєстрований в реєстрі за № 3870 про звернення стягнення з ПСП „Омельницьке" на користь АППБ „Аваль" за кредитним договором між ПСП „Омельницьке „ і АППБ „Аваль" від 19 грудня 2002 року, 2) приватного нотаріуса ОСОБА_6 від 29 жовтня 2004 року зареєстрований в реєстрі за № 5297 про звернення стягнення на майно ПСП „Омельницьке" за кредитним договором між ПСП „Омельницьке" і ЗАТ АК „ПриватБанк" від 21 лютого 2003 року, Визнати недійсним: - свідоцтво про право власності /САА 967650 8 травня 2003 року / видане Омельницькою сільською радою Кременчуцького району Приватному сільськогосподарському підприємству „Омельницьке" на нерухоме майно: склад запасних частин, А, 331,1 кв.м.и свідоцтва розташований в АДРЕСА_1, · свідоцтво про право власності /САА 967645 8 травня 2003 року / видане Омельницькою сільською радою Кременчуцького району Приватному сільськогосподарському підприємству „Омельницьке" на нерухоме майно: склад № 1,А, 942 кв.м., склад № 2, Б, 789 кв.м., склад № З, В, 428, 2 кв.м, склад № 4 , Г, 451, 6 кв.м розташованих вАДРЕСА_2 · свідоцтво про право власності /САА 967649 8 травня 2003 року / видане Омельницькою сільською радою Кременчуцького району Приватному сільськогосподарському підприємству „Омельницьке" на нерухоме майно: столярний цех, А,а, 310,4 кв.м розташований вАДРЕСА_3, · свідоцтво про право власності /САА 967646 8 травня 2003 року / видане Омельницькою сільською радою Кременчуцького району Приватному сільськогосподарському підприємству „Омельницьке" на нерухоме майно: млиновий корпус, А, 464, 6 кв.м., склад Б, 341,3 кв.м., склад В 38, 4 кв.м. АДРЕСА_4, · свідоцтво про право власності /САА 967647 8 травня 2003 року / видане Омельницькою сільською радою Кременчуцького району Приватному сільськогосподарському підприємству „Омельницьке" на нерухоме майно: механічну майстерню, А, 810,2 кв.м. розташовану вАДРЕСА_5, - свідоцтво про право власності /САА 967648 8 травня 2003 року / видане Омельницькою сільською радою Кременчуцького району Приватному сільськогосподарському підприємству „Омельницьке" на нерухоме майно: авто гараж, А, 368, 9 кв.м. розташований в АДРЕСА_6 та скасувати їх державну реєстрацію. Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження на протязі 10 днів з дня його проголошення і апеляційної скарги на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або поданням апеляційної скарги на протязі терміну подання заяви про апеляційне оскарження. http://reyestr.court.gov.ua/Review/2258936

У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2007 року м. Київ Суддя Верховного Суду України Берднік І.С., розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Райфайзен Банк Аваль” в особі Тернопільської обласної філії на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 19 квітня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1до приватного нотаріуса ОСОБА_2, відділу державної виконавчої служби м. Тернополя № 2, відкритого акціонерного товариства “Райфайзен Банк Аваль” про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, зняття арешту з майна та повернення документів, в с т а н о в и в: Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 лютого 2007 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 19 квітня 2007 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса ОСОБА_2 від 28 жовтня 2005 року, вчинений на договорі іпотеки від 9 березня 2004 року, укладеному між АППБ “Аваль” і ОСОБА_1 та зареєстрованому в реєстрі заНОМЕР_1 таким, що не підлягає виконанню. Знято арешт з АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, накладений державним виконавцем 28 вересня 2006 року. Зобов'язано відділ ДВС м. Тернополя № 2 повернути ОСОБА_1 вилучені у неї правовстановлюючі документи на АДРЕСА_1, а саме: технічний паспорт, будинкову книгу та свідоцтво про право власності. У касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство “Райфайзен Банк Аваль” в особі Тернопільської обласної філії, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 19 квітня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга не може бути прийнята до провадження з таких підстав. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами справи, наведені доводи та зміст оскаржуваних рішень також не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень. На підставі наведеного та керуючись ст. 328 ЦПК України, у х в а л и в: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства “Райфайзен Банк Аваль” в особі Тернопільської обласної філії на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 19 квітня 2007 року відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду України І.С. Берднік http://reyestr.court.gov.ua/Review/951611

Справа №22а- 422/07р. Головуючий уі інстанції - Щавурсъка Н.Б. Категорія - 2 Доповідач - Гурзель І.В. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2007 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі: головуючої- Дикун С.І. суддів- ГурзеляІ.В., ДемковичаЮ.Й. при секретарі - Мендрик Т.О. з участю - представників ОСОБА_4.,ОСОБА_5 ОСОБА_6. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" Тернопільської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 13 лютого 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1до приватного нотаріуса ОСОБА_2, Державної виконавчої служби М.Тернополя №2, Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, зняття арешту з майна та повернення документів. Встановила: У листопаді 2006 р. ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса ОСОБА_2, Державної виконавчої служби М.Тернополя №2, ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та зняття арешту з майна - квартири АДРЕСА_1, накладеного в порядку виконання рішення суду від 25.11.2005 р. та повернення документів. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 13 лютого 2007 року позов ОСОБА_1до приватного нотаріуса ОСОБА_2, Державної виконавчої служби М.Тернополя №2, Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, зняття арешту з майна та повернення документів задоволено. Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса ОСОБА_2 від 28.10.2005 p., вчинений на договорі іпотеки від 09.03.2004 p., укладеного між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" і ОСОБА_1 та зареєстрованого в реєстрі за №7380 таким, що не підлягає виконанню. 25.11.2005 p. Тернопільським міськрайонний судом видано виконавчий лист на виконання рішення суду від 02.08.2005 р. по справі №2-5000/05 за позовом АППБ "Аваль" до ПМП "Ніколя", ОСОБА_1., ОСОБА_3. про стягнення заборгованості. На підставі вищезгаданого виконавчого напису нотаріуса та виконавчого листа по справі №2-5000/05 на виконанні ДВС М.Тернополя №2 знаходиться зведене виконавче переведення про стягнення з ОСОБА_1боргу в користь АППБ "Аваль", що стверджується постановою від 07.11.2005 р. про відкриття виконавчого провадження. В порядку виконання зведеного виконавчого переведення ДВС М.Тернополя №2 проведено опис та арешт квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1. на праві власності, а також вилучено правовстановлюючі документи на вищевказану квартиру: свідоцтво про право власності, будинкову книгу та технічний паспорт, що стверджується актом опису й арешту майна серії АА №004319 від 28.09.2006 p., додатком до нього АА №090776. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 09.10.2006 р. рішення по справі №2-5000/05 за позовом АППБ "Аваль" до ПМП "Ніколя", ОСОБА_1., ОСОБА_3. про стягнення заборгованості скасовано за нововиявленими обставинами. Задовільняючи позов, суд виходив з того, що рішення суду на підставі якого виданий виконавчий лист про накладення арешту на квартиру скасовано, а договір іпотеки квартири визнано недійсним, а тому знято арешт зі спірної квартири та зобов"язано повернути правовстановлюючі документи на спірну квартиру . Колегія вважає, що з таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає встановленим судом обставинам і вимогам закону. Відповідно до ст.37ч.1 п.4 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. виконавче провадження підлягає закінченню у випадку скасування рішення суду, або іншого органу, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа. Однак, всупереч вимог закону ДВС М.Тернополя №2 не скасовано акт опису та арешту майна від 28.09.2006 р. та не повернуто ОСОБА_1. документи на квартиру АДРЕСА_1. Також у відповідності до ст.236ч.1 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення і в силу ст.216ч.1 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю. Таким чином правових підстав для виконання рішення суду від 02.08.2005 р. по справі №2-5000/05 чи виконавчого напису нотаріуса від 8.10.2005 року не існує . Колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що ними оскаржено рішення Печерського районного суду від 14.06.2006 року до Верховного Суду України, оскільки це рішення вступило в законну силу і є обов"язкове до виконання. Також не заслуговують на увагу посилання апелянта на непритягнення судом до участі в справі в якості третіх осіб без самостійних позовних вимог ПМП"Ніколя" та ОСОБА_3., оскільки рішення суду не впливає на права чи обов"язки вказаних осіб, які ті мають перед банком "Аваль" по кредитних зобов'язаннях. Виходячи з наведеного, колегія ' вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст.3074.1 п.1; 308; 313; 315; 319; 324; 325 ЦГЖ України, колегія суддів, - ухвалила: Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" Тернопільської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" відхилити. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 13 лютого 2007 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили. http://reyestr.court.gov.ua/Review/2090170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 19 липня 2011 року Справа № 5002-17/1553-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Черткової І.В., суддів Голика В.С., Сотула В.В., за участю представників сторін: позивача: не з’явився; фізична особа –підприємець ОСОБА_2 відповідача: ОСОБА_3, довіреність №173 від 20.06.11; акціонерний банк "Діамант" третьої особи: не з’явився; приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 14 червня 2011 року у справі № 5002-17/1553-2011 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до акціонерного банку "Діамант" (Контрактова площа, 10-а, Київ, 04070) 3-тя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (АДРЕСА_2) про визнання таким, що не підлягає виконанню пред'явленого відповідачем на виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції виконавчого напису № 830, виданого 18.02.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 ВСТАНОВИВ: Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до акціонерного банку "Діамант" з позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню пред'явленого відповідачем на виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції виконавчого напису № 830, виданого 18.02.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 червня 2011 року у справі № 5002-17/1553-2011 позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню пред'явлений акціонерним банком "Діамант" на виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції виконавчий напис № 830, виданий 18.02.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погодившись з рішенням суду, публічне акціонерне товариство "Діамантбанк" звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково, а саме: визнати виконавчий напис від 18.02.2011 року за реєстраційним номером 830 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення пені у сумі 265 653, 61 грн., в інший частині у позові відмовити. Підставою для скасування рушення суду першої інстанції заявник апеляційної скарги вважає неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що позивач фактично оскаржує виконавчий напис у частині стягнення пені за цим написом, відповідач визнав позов щодо визнання спірного напису таким, що не підлягає виконанню у частині стягнення пені у сумі 265 653, 61 грн. Інші суми, які підлягають стягненню за цим написом, є безспірними. Зазначає, що безспірність заборгованості за кредитом та за відсотками підтверджується рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2009 року у справі №2-29/3306-2009, яким на користь акціонерного банку "Діамант" стягнуто солідарно з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та приватного підприємства „Укрсельхозпродукт” заборгованість за кредитом у сумі 1 420 000, 00 грн., заборгованість по сплаті відсотків у сумі 30 150, 68 грн. Вказує, що наказ, виданий на підставі рішення від 07 грудня 2009 року у справі №2-29/3306-2009 знаходився на примусовому виконанні Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції. Однак, акціонерний банк "Діамант" відмовився від його примусового виконання у зв’язку з вчиненням спірного виконавчого напису. Цей наказ був повернутий без виконання. Зазначене, на думку апелянта, свідчить про обрання іншого способу захисту своїх прав та висновки суду щодо стягнення подвійного стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором є безпідставними. Посилається на те, що судом у порушення вимог частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, не прийнято до уваги висновки, викладені у постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 травня 2011 року у справі № 5002-17/1553-2011, якою була скасована ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим 15 квітня 2011 року. Вказує, що при прийнятті рішення суд першої інстанції невірно застосувавши пункт 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.04, дійшов хибного висновку про наявність у нотаріуса обов’язку щодо направлення вимоги про усунення порушень за основним зобов’язанням, хоча згідно частини 1 статті 35 Закону України „Про іпотеку” такій обов’язок покладений на іпотекодержателя. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні. Третя особа у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалася, про причини неявки суд не повідомила. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. З огляду на викладене, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю третьої особи. Від позивача до початку розгляду апеляційної скарги надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю явки представника у судове засідання. Судова колегія не знаходить підстав для задоволення клопотання представника відповідача, виходячи з наступного. Відпов?ідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді чинним законодавством не обмежується. Оскільки, явка сторін та їх представників не була визнана обов’язковою, позивач не надав доказів того, що його явка може вплинути на оцінку доказів у справи, крім того відзиву на апеляційну скаргу та додаткові документи позивач не надав, матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини між сторонами, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю позивача та його представника. При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне. 20 вересня 2007 року між акціонерним банком "Діамант" (кредитодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (позичальник) був укладений договір кредитної лінії №04 (т.1,а.с.12-15), відповідно до умов якого кредитодавець з 20.09.07 по 19.09.12 відкриває позичальнику невідновлювану кредитну лінію у гривні у розмірі 1 200 000, 00 грн. (пункти 1.1, 1.2 договору). З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії №04 від 20.09.07 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (іпотекодавець) та акціонерним банком "Діамант" (іпотекодержатель) укладений іпотечний договір від 20.09.07, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 7459, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: п’ятикімнатну квартиру НОМЕР_1, загальною площею 195,1 кв.м., житловою площею 104, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. (т.1.а.с.15-17). Статтею 7 іпотечного договору закріплено право акціонерного банку "Діамант" у разі невиконання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 зобов'язань за договором кредитної лінії №04 від 20.09.07 задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. 18 лютого 2011 року акціонерний банк "Діамант" звернулося до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 із заявою про вчинення виконавчого напису на іпотечний договір від 20.09.07, посвідчений 20.09.07 ОСОБА_5 - приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу та зареєстрованому в реєстрі нотаріальних дій за №7458, яким звернути стягнення на предмет іпотеки - п’ятикімнатну квартиру НОМЕР_1, загальною площею 195,1 кв.м., житловою площею 104, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, яка передана в іпотеку акціонерному банку "Діамант" в якості забезпечення виконання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 зобов'язань за договором кредитної лінії №04 від 20.09.07 та належить іпотекодавцеві, у зв’язку з тим, що за договором кредитної лінії №04 від 20.09.07 утворилась заборгованість зі сплати кредиту у сумі 1 410 000, 00 грн., зі сплати процентів у сумі 411 005, 81 грн. та нарахована пеня у сумі 265 653, 61 грн. (т.1,а.с.36-37,90-91). 18 лютого 2011 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинив виконавчий напис на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат»та пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року (т.1,а.с.9). Відповідно до виконавчого напису від 18 лютого 2011 року звернено стягнення на нерухоме майно, а саме: п’ятикімнатну квартиру НОМЕР_1, загальною площею 195,1 кв.м., житловою площею 104, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2. За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги акціонерного банку "Діамант" у розмірі: - заборгованість зі сплати кредиту у сумі 1 410 000, 00 грн. - заборгованість зі сплати процентів у сумі 411 005, 81 грн. - заборгованість зі сплати пені у сумі 265 653, 61 грн. Стверджуючи, що зазначений виконавчий напис вчинений з порушенням Закону України „Про нотаріат” та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.04, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулася з позовом про визнання його таким, що не підлягає виконанню. Позивач у своєї позовної заяві, зокрема, вказує, що при вчиненні виконавчого напису не враховано часткове погашення заборгованості за кредитом та за відсотками. Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності правових підстав для визнання виконавчого напису нотаріусу № 830, виданого 18.02.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис нотаріуса при наявності умов щодо дії строків виникнення права вимоги, вчиняється на підставі документів, які підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 87 Закону України "Про нотаріат"). Відповідно до пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.04, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.99 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Так, згідно з Переліком, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Пункт 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, відносить до таких документів нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Виходячи із змісту наведених норм, виконавчий напис за своєю правовою природою є документом, що підтверджує наявність у боржника безспірної заборгованості перед стягувачем, яка виникла на підставі зобов'язання. Безспірність такого зобов’язання повинна підтверджуватись усіма наданими нотаріусу документами, на підставі яких він вчиняє виконавчий напис. З письмових пояснень третьої особи –нотаріуса (т.1,а.с.31-35) та з матеріалів справи вбачається, що спірний виконавчий напис був вчинений на підставі таких документів: - заяви банку № 883/25.2-01.2 від 18 лютого 2011 року про вчинення виконавчого напису (т.1,а.с.36-37,90-91); - оригіналу іпотечного договору від 20.09.07, зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за № 7459 (т.1.а.с.15-17); - засвідченої копії договору кредитної лінії №04 (т.1,а.с.12-15); - засвідченої копії вимоги про усунення порушень №230/01-24 від 15.05.09 (т.1,а.с.38) з доказами її отримання іпотекодавцем (т.1,а.с.39); - виписок з банківського рахунку (т.1,а.с.42-84); - розрахунку заборгованості (т.1,а.с.40); - розрахунку нарахованої неустойки (т.1,а.с.41). З матеріалів справи вбачається, що акціонерний банк "Діамант" у заяві про вчинення виконавчого напису просив звернути стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості зі сплати кредиту у сумі 1 410 000, 00 грн., зі сплати процентів у сумі 411 005, 81 грн. та нарахованої пені у сумі 265 653, 61 грн. (т.1,а.с.36-37,90-91). Відповідно до виконавчого напису від 18 лютого 2011 року (т.1,а.с.9) запропоновано задовольнити вимоги акціонерного банку "Діамант" з заборгованості за кредитом у сумі 1 410 000, 00 грн., заборгованості зі сплати процентів у сумі 411 005, 81 грн. та пені у сумі 265 653, 61 грн. Відповідно до вимоги про усунення порушень №230/01-24 від 15.05.09 (т.1,а.с.38) акціонерний банк "Діамант" просив фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 сплатити заборгованість за кредитом у сумі 1 455 000, 00 грн. та 1 764, 02 грн. пені. Відповідно до вимоги про усунення порушень №202/02-11 від 28.04.09 (т.1,а.с.95) акціонерний банк "Діамант" просив фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 сплатити заборгованість за кредитом у сумі 1 455 000, 00 грн.; заборгованість зі сплати процентів у сумі 30 893, 84 грн. та 617, 44 грн. пені. З наведеного вбачається, що боргові зобов’язання, зазначені у виконавчому написі зі сплати за кредитом –1 410 000, 00 грн. (т.1,а.с.9), не співпадають із зобов’язаннями, зазначеними у вимогах №230/01-24 від 15.05.09 та №202/02-11 від 28.04.09 –1 455 000, 00 грн. При цьому у вимозі №230/01-24 від 15.05.09 (т.1,а.с.38), копія якої була надана нотаріусу, взагалі відсутня, зазначена у виконавчому написі заборгованість зі сплати процентів у сумі 411 005, 81 грн. Зазначене свідчить про те, що сума боргу не є безспірною . Така сама правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 13 квітня 2011 року у справі №5002-8/4878-2010. Крім того, позивач вказав, що при вчиненні виконавчого напису не враховано часткове погашення заборгованості за кредитом та за відсотками, на підтвердження чого надав платіжні доручення №15 та №16 від 09.12.09 (т.1,а.с.18,19). Наведене також свідчіть про наявність спору між сторонами. Відповідно до пункту 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.04 вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень. Виходячи зі змісту вимоги №230/01-24 від 15.05.09 (т.1,а.с.38), копія якої була надана нотаріусу, кредитор висуває позивачу претензію щодо прострочення боргу за кредитом у сумі 1 455 000, 00 грн. та 1 764, 02 грн. пені. Сума грошових претензій, виражених у вимозі акціонерного банку "Діамант" №230/01-24 від 15.05.09, є іншою від суми, яку нотаріус запропонував стягнути за написом. Крім того, у вимозі взагалі відсутня зазначена у виконавчому написі заборгованість зі сплати процентів у сумі 411 005, 81 грн. Таким чином, лист банку №230/01-24 від 15.05.09 не може бути належною вимогою про усунення порушень до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, яке має передувати вчиненню виконавчого напису. З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що норми пункту 283 Інструкції щодо завчасного надіслання іпотекодавцю письмової вимоги –не дотримані. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2009 року у справі №2-29/3306-2009 (т.1,а.с.98-101), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 березня 2010 року (т.1,а.с.102-110), на користь акціонерного банку "Діамант" стягнуто солідарно з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та приватного підприємства „Укрсельхозпродукт” заборгованість за кредитом у сумі 1 420 000, 00 грн., заборгованість по сплаті відсотків у сумі 30 150, 68 грн. Підставою для задоволення господарським судом Автономної Республіки Крим позову акціонерного банку "Діамант" у справі №2-29/3306-2009 стало неналежне виконання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 зобов'язань за договором кредитної лінії №04 від 20.09.07 щодо погашення кредиту та відсотків. З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для стягнення у справі №2-29/3306-2009 були ті самі, що і при вчинені спірного виконавчого напису, а саме, неналежне виконання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 зобов'язань за договором кредитної лінії №04 від 20.09.07 щодо погашення кредиту та відсотків. Тобто, акціонерний банк "Діамант" звернувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису для стягнення заборгованості, яка вже була стягнута судом з тих самих підстав. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого цивільного права. Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України особа має право звернутись до суду за захистом свого права. Отже, функцією суду є захист права яке порушене, оспорюється або не визнається. Способи захисту права визначаються частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України і частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України. Названі статті передбачають способи захисту права, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі. У даному випадку одним зі способів захисту права є стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №04 від 20.09.07. Прийнявши рішення від 07 грудня 2009 року у справі №2-29/3306-2009, господарський суд вже захистив порушене право акціонерного банку "Діамант", тому немає підстав для повторного стягнення заборгованості за спірним виконавчим написом, яка вже була стягнута судом з тих самих підстав. Отже, судом встановлено, що сума боргу не є безспірною; норми пункту 283 Інструкції щодо завчасного надіслання іпотекодавцю письмової вимоги –не дотримані; немає підстав для повторного стягнення заборгованості за спірним виконавчим написом, яка вже була стягнута рішенням суду з тих самих підстав. З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання таким, що не підлягає виконанню пред'явлений акціонерного банку "Діамант" на виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції виконавчий напис № 830, виданий 18.02.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач фактично оскаржує виконавчий напис у частині стягнення пені за цим написом, відповідач визнав позов щодо визнання спірного напису таким, що не підлягає виконанню у частині стягнення пені у сумі 265 653, 61 грн., інші суми, які підлягають стягненню за цим написом є безспірними, є необґрунтованими. З позовної заяви (т.1,а.с.3-6) та з пояснень до позовної заяви вбачається (т.1,а.с.151-152), що позивач оскаржує виконавчий напис у межах усієї суми стягнення. Зокрема, вказує на спірність сум боргового зобов’язання з погашення кредиту та відсотків та, як встановлено вище, сума боргу не є безспірною. Та обставина, що відповідач визнав позов щодо визнання спірного напису таким, що не підлягає виконанню у частині стягнення пені у сумі 265 653, 61 грн. не свідчить про безспірність інших сум, запропонованих до стягнення спірним виконавчим написом. Доводи апеляційної скарги про те, що безспірність заборгованості за кредитом та за відсотками підтверджується рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2009 року у справі №2-29/3306-2009, яким на користь акціонерного банку "Діамант" стягнуто солідарно з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та приватного підприємства „Укрсельхозпродукт” заборгованість за кредитом у сумі 1 420 000, 00 грн., заборгованість по сплаті відсотків у сумі 30 150, 68 грн. є необґрунтованими. Прийняття зазначеного рішення свідчить лише про те, що суд вже захистив порушене право акціонерного банку "Діамант" та немає підстав для повторного стягнення заборгованості, яка вже була стягнута цим рішенням з тих самих підстав. Доводи апеляційної скарги про те, що наказ, виданий на підставі рішення від 07 грудня 2009 року у справі №2-29/3306-2009 повернутий без виконання за заявою акціонерного банку "Діамант", тому зазначене свідчить про обрання іншого способу захисту своїх прав не ґрунтується на законодавстві. Та обставина, що наказ від 14.04.10 на примусове виконання рішення у справі № №2-29/3306-2009, виданий господарським судом Автономної Республіки Крим, був повернутий без виконання за заявою стягувача (акціонерного банку "Діамант") (т.2,а.с.22) не може бути підставою для відмови у позові, оскільки стягувач лише реалізував свої права сторони виконавчого провадження, закріплені у Законі України „Про виконавче провадження”. Доводи апеляційної скарги про те, що при прийнятті рішення суд першої інстанції невірно застосувавши пункт 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.04, дійшов хибного висновку про наявність у нотаріуса обов’язку щодо направлення вимоги про усунення порушень за основним зобов’язанням, хоча згідно частини 1 статті 35 Закону України „Про іпотеку” такій обов’язок покладений на іпотекодержателя, не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки неправильне застосування норм матеріального права не призвело до прийняття неправильного рішення. Доводи апеляційної скарги про те, що судом у порушення вимог частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, не прийнято до уваги висновки, викладені у постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 травня 2011 року у справі № 5002-17/1553-2011, якою була скасована ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим 15 квітня 2011 року не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки зазначене не призвело до прийняття неправильного рішення. Враховуючи викладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" залишити без задоволення. 2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 червня 2011 року у справі № 5002-17/1553-2011 залишити без змін. Головуючий суддя І.В. Черткова Судді В.С. Голик В.В.Сотула Розсилка: 1. Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) 2. Акціонерний банк "Діамант" (Контрактова площа, 10а,Київ,04070) 3. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (АДРЕСА_2) 4. http://reyestr.court.gov.ua/Review/17479063

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303 РІШЕННЯ Іменем України 14.06.2011 Справа №5002-17/1553-2011 За позовом Фізичної особи-підприємця Гасраталієвої Лідії Василівни До відповідача Акціонерного банку «Діамант» За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. про визнання таким, що не підлягає виконанню пред’явленого відповідачем на виконання до Центрального відділу ДВС Сімферопольського міського управління юстиції виконавчого напису № 830, виданого 18.02.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. Суддя В.І. Гайворонський ПРЕДСТАВНИКИ: Від позивача – Васькін І.А., представник Від відповідача – Шаблакоа В.Ю., представник Від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - не з’явився Сутність спору: Позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню пред’явлений відповідачем на виконання до Центрального відділу ДВС Сімферопольського міського управління юстиції виконавчий напис № 830, виданий 18.02.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1., у тому числі у зв’язку з тим, що відсутня вимога нотаріуса щодо усунення порушень, а також, що вже існує щодо стягнення боргу рішення господарського суду. Відповідач у відзиві позовні вимоги визнає частково, в частині звернення стягнення по заборгованості по кредиту та відсоткам вважає виконавчий напис нотаріуса законним. Провадження по справі в частині пені відповідач просить припинити за відсутністю предмету спору, оскільки він заявив про її не стягнення. Третя особа без самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. у письмових поясненнях вказує, що Позичальник порушив умови Кредитного договору, не виконавши зобов’язань по погашенню кредиту та процентів за користування кредитом за Кредитним договором з повернення кредиту, нарахованої пені та нарахованого штрафу. Отже, Виконавчий напис був вчинений у відповідності до законодавства України. Щодо клопотання відповідача про припинення провадження по справі суд зазначає, що згідно статті 84 ГПК в описовій частині рішення вказуються заяви та клопотання сторін, в мотивувальній частині вказуються доводи, за якими господарський суд відхилив їх. Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов’язком. В судовому засіданні, що відбулося 30.05.2011 року оголошено перерву до 14.06.2011 року. По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши матеріали справи, суд, - в с т а н о в и в: Згідно Договору кредитної лінії № 04 від 20 вересня 2007 року Кредитодавець (Акціонерний банк «Діамант») з 20 вересня 2007 року по 19 вересня 2012 року включно відкриває Позичальнику (Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2.). не відновлювальну кредитну лінію у гривні. (п. 1.1). Згідно п. 1.2 Договору кредитної лінії № 04 від 20 вересня 2007 року в межах періоду, вказаного в п. 1.1 цього Договору, кредитна лінія відкривається Позичальнику у розмірі 1 200 000,00 грн. Згідно п. 2.1 Договору в забезпечення виконання зобов’язань за цим договором, Позичальник в термін до 20-го вересня 2007 року надає/забезпечує надання Кредитодавцю наступне майно (Предмет забезпечення) – в іпотеку Кредитодавцю належної Позичальнику квартири № 12, площею 195,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АР Крим, АДРЕСА_2, та складається із п’яти кімнат. Згідно Іпотечного договору від 20 вересня 2007 року (за реєстровим номером № 745) Іпотекодавець (ОСОБА_2) з метою забезпечення виконання Зобов’язання, що виплаває з Кредитного договору, цим передає у іпотеку, а Іпотекодержатель (Акціонерний банк «Діамант») приймає у іпотеку Предмет іпотеки (п’ятикімнатну квартиру № 12, загальною площею 195,1 кв.м., житловою площею 104,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2) (п.1.1). Згідно з Виконавчим написом, вчиненим 18 лютого 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1., звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: п’ятикімнатну квартиру № 12, загальною площею 195,1 кв.м., житловою площею 104,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. У вищезазначеному Виконавчому напису зазначається про необхідність задоволення наступних вимог Акціонерного банку «Діамант» у розмірі: заборгованість по сплаті кредиту: 1 410 000,00 грн., заборгованість по сплаті процентів: 411 005,81 грн., а також заборгованість по сплаті пені – 265 653,61 грн., нарахованої станом на 17.02.2011 року. Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних обставин: Згідно ст. 283 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій (затвердженою Наказом міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882) вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень. В наданих нотаріусом документах відсутня його вимога про усунення порушень відповідно до вказаної норми, та надана вимога стягувача. Відповідні матеріали також не надані відповідачем. Більш того, відповідач вважає, що у вказаній нормі мова йде про вимогу стягувача. Ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом. Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії. Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії. Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, які надані зацікавленими особами. Вказаними особами надана лише вимога стягувача. Однак, суд не може погодитись з тим, що в ст. 283 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій йде мова щодо вимоги стягувача. Так, згідно вказаної статті вимога є обов’язковою, однак, в ст. 283 вищезазначеної інструкції відомості про вимогу не значаться ні до вимог заяви стягувача, ні входить до переліку документів для надання стягувачем згідно Постанови Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Тобто, вказаними нормами не передбачено, що вимога повинна бути здійснена стягувачем. Відсутність вказаної вимоги нотаріуса впливає на права боржника, оскільки він в 30-ти денний строк вправі реалізувати свої права по погашенню боргу для попередження стягнення на його майно. Вимога стягувача ще не означає, що вже є його звернення до нотаріуса, та вимога стягувача не дає боржнику права достовірно вважати, що нотаріусом вже розглядається питання щодо звернення на його майно. Вказана обставина також позбавила боржника права на заперечення. Окрім цього, позивач зазначає, що вже є рішення суду щодо стягнення зазначеного боргу. Вказана обставина підтверджується рішенням Господарського суду АР Крим від 07 грудня 2009 року по справі № 2-29/3306-2009 та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 березня 2010 року по справі № 2-29/3306-2009. Таким чином, стягувач вже використав наданий йому спосіб щодо захисту свого права, та, відповідно, стягнення на майно повинно здійснюватись в рамках вказаного способу, тобто, в порядку ст. 121 ГПК України щодо зміни способу виконання рішення. Діючим законодавством не передбачена наявність одночасно декількох виконавчих документів щодо відшкодування боргу. Так, у разі наявності ще виконавчого напису нотаріусу, стягувач може одночасно реалізувати свої права, використовуючи як наказ господарського суду щодо стягнення боргу, так і виконавчий напис нотаріуса щодо погашення боргу шляхом стягнення на майно, що може призвести до подвійного стягнення із боржника в порушення його прав, що не буде відповідати основним принципам цивільного права, визначених в ст. 3 ЦК України, принципам розумності, справедливості та добросовісності. Клопотання про припинення провадження по справі суд відхиляє, оскільки сам виконавчий документ - виконавчий напис нотаріуса при припиненні провадження у вказаній частині залишається, та до нього входить стягнення пені. Те, що зараз стягувач заявив про нестягнення по виконавчому напису нотаріуса пені, не позбавляє його права знову заявити про її стягнення, оскільки у разі припинення провадження по справі у вказаній частині виконавчий документ у цій частині буде залишатись. При цьому необхідно відмітити, що постанова ВДВС з цього питання відсутня, а листування між стягувачем та ВДВС не може мати правового значення. Окрім цього, якщо вважати, що по суті відповідач щодо пені позовну вимогу визнав, то визнання відповідачем позову не є підставою для припинення провадження по справі. При викладених обставинах суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України судові витрати відшкодовуються позивачу відповідачем. Судові витрати позивача підтверджуються квитанцією № N10S042964 від 14.04.2011 року з державного мита на суму 85,00 грн. квитанцією №N10S043101 від 14.04.2011 року з судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236,00 грн. Відповідно до п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (17Х6=102 грн.). Відповідно до п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум встановлений у розмірі 17 грн. На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд – ВИРІШІВ: Позов задовольнити. Визнати таким, що не підлягає виконанню пред’явлений Акціонерним банком «Діамант» (04070, м. Київ, Контрактова площа 10-а, ідентифікаційний код: 23362711) на виконання до Центрального відділу ДВС Сімферопольського міського управління юстиції Виконавчий напис № 830, виданий 18.02.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. Стягнути з Акціонерного банку «Діамант» (04070, м. Київ, Контрактова площа 10-а, ідентифікаційний код: 23362711) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) судові витрати з державного мита в розмірі 85,00 грн., та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. Видати наказ. Суддя Господарського суду Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І. http://reyestr.court.gov.ua/Review/16462041

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2010 р. № 6/40-77 Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представників сторін С. Діденка (дов. від 22.01.10), А. Трофимчука (дов. від 25.01.09), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ”Український промисловий банк” на рішення господарського суду Волинської області від 9 червня 2009 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 серпня 2009 року у справі № 6/40-77 за позовом приватного підприємства ”Хімтехстандарт” до товариства з обмеженою відповідальністю ”Український промисловий банк”, третя особа - приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Гловацька Алла Володимирівна, про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню, ВСТАНОВИВ: У лютому 2009 року приватне підприємство ”Хімтехстандарт” звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ”Український промисловий банк”, третя особа - приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Гловацька Алла Володимирівна, про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 6 лютого 2009 року, вчинений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Гловацькою А.В., про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить приватному підприємству ”Хімстандарт” на праві приватної власності з метою виконання зобов’язань по кредитному договору № 60/К-07 від 4 жовтня 2008 року та додаткового договору № 60/1 від 17 жовтня 2007 року до кредитного договору № 60/К-07 від 4жовтня 2007 року та про його скасування. Позов обґрунтований порушенням законодавства при вчиненні нотаріальної дії. Позивач також подав господарському суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчих проваджень, які були відкриті на підставі виконавчого напису нотаріуса. Відповідач і третя особа позов не визнали. Рішенням господарського суду Волинської області від 9 червня 2009 року (суддя В. Пахолюк), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18 серпня 2009 року, позов і заява про забезпечення позову задоволені: - визнано таким, що не підлягає до виконання виконавчий напис від 6 лютого 2009 року, вчинений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Гловацькою А.В., про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить приватному підприємству ”Хімтехстандарт” та праві приватної власності з метою виконання зобов’язань по кредитному договору №60/к-07 від 4 жовтня 2007 року та додаткового договору №560/1 від 17 жовтня 2007 року до кредитного договору №60/к-07 від 4 жовтня 2007 року; - скасовано виконавчий напис від 6 лютого 2009 року, вчинений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Гловацькою А.В., про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить приватному підприємству ”Хімтехстандарт” на праві приватної власності з метою виконання зобов’язань по кредитному договору №60/к-07 від 4 жовтня 2008 року та додатковому договору № 69/1 від 17 жовтня 2007 року до кредитного договору №60/к-07 від 4 жовтня 2007 року; - зупинено виконавче провадження, яке відкрите 13 лютого 2009 року постановою головного державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Самчуком О.П., про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису № 168 від 6 лютого 2009 року, який вчинений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Гловацькою А.В. за заявою товариства з обмеженою відповідальністю ”Укрпромбанк”, про стягнення з приватного підприємства ”Хімтехстандарт” на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Український промисловий банк” 323 422 грн. 24 коп.; - зупинено виконавче провадження, яке відкрите 26 лютого 2009 року постановою головного державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Самчуком О.П., про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису № 168 від 6 лютого 2009 року, який вчинений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Гловацькою А.В. за заявою товариства з обмеженою відповідальністю ”Укрпромбанк”, про стягнення з приватного підприємства ”Хімтехстандарт” виконавчого збору в розмірі 32 342 грн. 22 коп.; - зупинено виконавче провадження, яке відкрите 21 травня 2009 року постановою головного державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Самчуком О.П., про призначення експерта для у часті у виконавчому провадженні. Товариство з обмеженою відповідальністю ”Український промисловий банк” просить судові рішення скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 33 і 35 Закону України ”Про іпотеку”, статей 34, 36, 87 і 88 Закону України ”Про нотаріат”, статей 43 і 101 Господарського процесуального кодексу України та припинити провадження у справі. Приватне підприємство ”Хімтехстандарт” проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити. Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково. Господарськими судами встановлено, що 4 жовтня 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю ”Український промисловий банк” і приватне підприємство ”Хімтехстандарт” уклали кредитний договір № 60/к-07, а 17 жовтня ц.р. року додатковий договір № 60/1, відповідно до умов яких позивачу наданий кредит у розмірі 998 000 грн., який мав бути повернутий до 3 жовтня 2008 року. Виконання цього зобов’язання контрагенти забезпечили заставою земельної ділянки, уклавши іпотечний договір від 4 жовтня 2007 року № 60/Zкіп-07. Неналежне виконання позичальником умов кредитного договору зумовило звернення 25 грудня 2008 року Волинської філії товариства з обмеженою відповідальністю ”Український промисловий банк” до приватного підприємства ”Хімтехстандарт” з вимогою про усунення порушення сплатити суму боргу - 315 688 грн. 04 коп. та про можливість звернення стягнення на предмет застави у порядку, передбаченому іпотечним договором. 6 лютого 2009 року приватний нотаріус вчинив виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки і 19 лютого ц.р. боржника повідомлено про відкриття виконавчого провадження. Задовольняючи позов, господарські суди виходили з того, що виконавчий напис від 6 лютого 2009 року не відповідає вимогам статті 89 Закону України ”Про нотаріат” та пункту 287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, а саме: не вказані інформація щодо строку, за який проводиться стягнення; а також суми, з яких складається заборгованість; підстави виникнення заборгованості; порушений порядок вчинення нотаріусом виконавчого напису. За правилами статті 35 Закону України ”Про іпотеку” у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. За змістом правила частини четвертої пункту 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, дотримання нотаріусом строків вчинення виконавчого напису зумовлює перевірку дотримання стягувачем вимог статті 35 Закону України ”Про іпотеку” та встановлення фактів одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень. Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України ”Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Як вбачається з пункту 2.3. Статуту приватного підприємства ”Хімстандарт” виконавчий орган підприємства знаходиться за адресою: м. Луцьк, проспект Відродження, 1/611, а письмову вимогу стягувач направив за адресою: м. Луцьк, вул. Карбишева, 2. Крім того, виконавчий напис, що оспорюється, не відповідає статті 89 Закону України ”Про нотаріат” та пункту 287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України - не зазначений строк, за який проводиться стягнення та сума, що підлягає стягненню, в тому числі пеня, проценти, які належать до стягнення. За таких обставин висновки місцевого та апеляційного господарських судів про задоволення позову в частині визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню є правомірними. Водночас рішення судів щодо скасування виконавчого напису, а також про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження колегія суддів вважає помилковим. Порядок стягнення за виконавчим написом нотаріуса встановлений статтею 90 Закону України ”Про нотаріат”. Частиною другою статті 3 Закону України ”Про виконавче провадження” встановлено, що відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, виконавчі написи нотаріусів. Обраний позивачем спосіб захисту - визнання господарським судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - кореспондує з пунктом 4 частини першої статті 37 Закону України ”Про виконавче провадження” і у разі задоволення позову виконавче провадження підлягає закінченню. Інша вимога позову - скасування виконавчого напису - за правовими наслідками в контексті виконання рішення суду є тотожною вимозі визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Забезпечивши позов шляхом зупинення виконавчих проваджень, які здійснював орган державної виконавчої служби, господарський суд вийшов за межі власних повноважень, оскільки в силу частини першої статті 67 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вправі зупинити виключно стягнення, яке здійснюється у безспірному порядку на підставі виконавчого документа. Неправильне застосування господарськими судами статті 37 Закону України ”Про виконавче провадження” та статті 67 Господарського процесуального кодексу України зумовлюють зміну рішення та постанови в даній справі. Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ”Український промисловий банк” задовольнити частково. Рішення господарського суду Волинської області від 9 червня 2009 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 серпня 2009 року у справі № 6/40-77 змінити: 1. Позов задовольнити частково. 2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 6 лютого 2009 року, вчинений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Гловацькою А.В., про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить приватному підприємству ”Хімтехстандарт” на праві приватної власності з метою виконання зобов’язань по кредитному договору № 60/к-07 від 4 жовтня 2007 року та додаткового договору №560/1 від 17 жовтня 2007 року до кредитного договору №60/к-07 від 4 жовтня 2007 року. 3. Пункти 3-6 резолютивної частини рішення господарського суду Волинської області від 9 червня 2009 року скасувати. 4. В іншій частині рішення господарського суду Волинської області від 9 червня 2009 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 серпня 2009 року залишити без змін. Головуючий, суддя М.В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. М. Палій http://reyestr.court.gov.ua/Review/7696878

Справа № 6/40-77 ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 ________________________________________________________________________________ _________________________ ПОСТАНОВА 18.08.09 Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів: головуючий суддя Бонк Т. Б. судді Бойко С. М. Марко Р. І. при секретарі судового засідання Гулик Н. Г. за участю представників сторін: від позивача – Пасічник О. О. –директор від відповідача (апелянта) – Пугач О. В. –представник від третьої особи – не з’явився розглянув апеляційну скаргу ТзОВ «Український промисловий банк», м. Київ № 27637 від 25.06.2009 р. на рішення господарського суду Волинської області від 09.06.2009 р. у справі № 6/40-77 за позовом ПП «Хімтехстандарт», м. Луцьк до відповідача ТзОВ «Український промисловий банк», м. Київ за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Гловацька Алла Володимирівна, м. Луцьк про визнання виконавчого напису таким, що підлягає скасуванню ВСТАНОВИВ: рішенням господарського суду Волинської області від 09.06.2009 р. у справі № 6/40-77 задоволено позов ПП «Хімтехстандарт», м. Луцьк, визнано таким, що не підлягає до виконання виконавчий напис від 06.02.2009 р., вчинений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Гловацькою А. В. про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ПП «Хімтехстандарт»на праві приватної власності з метою виконання зобов’язань по кредитному договору № 60/к-07 від 04.10.2007 р. та додаткового договору № 560/1 від 17.10.2007 р., скасовано вищевказаний виконавчий напис від 06.02.2009 р., зупинено виконавче провадження, відкрите 13.02.2009 р. постановою головного державного виконавця 2-го відділу ДВС ЛЯМУЮ Самчука О. П. на підставі виконавчого напису № 168 від 06.02.2009 р. за заявою ТзОВ «Укрпромбанк»про стягнення з ПП «Хімтехстандарт»323 422, 24 грн., зупинено виконавче провадження, відкрите 26.02.2009 р. постановою головного державного виконавця 2-го відділу ДВС ЛЯМУЮ Самчука О. П. на підставі виконавчого напису № 168 від 06.02.2009 р. за заявою ТзОВ «Укрпромбанк»про стягнення з ПП «Хімтехстандарт»виконавчого збору у розмірі 32 342, 22 грн., зупинено виконавче провадження, відкрите 21.05.2009 р. постановою головного державного виконавця 2-го відділу ДВС ЛЯМУЮ Самчука О. П. про призначення експерта, суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, з ТзОВ «Український промисловий банк»стягнуто на користь ПП «Хімтехстандарт»170 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення суду мотивоване тим, що виконавчий напис від 06.02.2009 р., виконаний приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Гловацькою А. В., не відповідає вимогам чинного законодавства України щодо його змісту, визначеного ст. 89 Закону України «Про нотаріат», п. 287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5, а саме не вказана інформація щодо строку, за який проводиться стягнення, сум, з яких складається заборгованість, яка підлягає стягненню, підстав виникнення заборгованості, а також приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Гловацькою А. В. порушено процесуальний порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів. У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати, провадження у справі припинити, а позов залишити без задоволення, посилаючись на те, що згідно абз. 4 п. 283 розділу 3 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5, на яку посилався суд першої інстанції, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу 30 днів з моменту одержання іпотекодавцем письмової вимоги про усунення порушень. Однак, в даній Інструкції не вказано, що надсилати вищевказану вимогу про усунення порушень має саме нотаріус, який вчиняє виконавчий напис. Також, при укладенні кредитного договору у своїй заяві на отримання кредиту позичальник –ПП «Хімтехстандарт», вказав юридичну адресу: пр. Відродження, 1/611, м. Луцьк, а фактичну: вул. Карбишева, 2, м. Луцьк, і, відповідно, кореспонденція надсилалась відповідачу на адресу його фактичного знаходження. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду Волинської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису приватним нотаріусом Гловацькою А. В. не дотримано передбаченого законом порядку вчинення виконавчих написів, визначеного Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5, а саме не направлено письмової вимоги про усунення порушень зобов’язання у 30-денний термін. Крім цього, виконавчий напис від 06.02.2009 р., на думку позивача, не відповідає вимогам ст. 89 Закону України «Про нотаріат»щодо змісту та обов’язкових умов, а саме не зазначено строк, за який проводиться стягнення, не зазначено, з яких сум складається заборгованість, яка підлягає стягненню, на підставі якого документу виникла заборгованість. Також позивач стверджує, що не отримував будь-яких письмових вимог від жодного нотаріуса. У відзиві на апеляційну скаргу третя особа без самостійних вимог на предмет спору просить задоволити апеляційну скаргу ТзОВ «Український промисловий банк», рішення суду першої інстанції скасувати, зазначаючи, що спірна нотаріальна дія була вчинена на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат»та п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29.06.2009 р. № 1172, і у виконавчому написі зазначено строк платежу, сума заборгованості, підстава виникнення заборгованості та звернення стягнення на майно. Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзивах на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав. Матеріалами справи встановлено, що 04.10.2007 р. між ТзОВ «Український промисловий банк»та ПП «Хімтехстандарт»укладено кредитний договір № 60/к-07 та 17.10.2007 р. додатковий договір № 6д/1, відповідно до якого позивач отримав кредит в розмірі 998 000 грн. Згідно п. 1.1 кредитного договору, кінцева дата повернення кредиту визначена до 03.10.2008 р. Із матеріалів справи вбачається, що 04.10.2007 р. між сторонами з метою забезпечення вимог іпотекодержателя за кредитним договором № 66/к-07 від 04.10.2007 р. укладений іпотечний договір № 60/7кіп-07. 25.12.2008 р. Волинською філією ТзОВ «Український промисловий банк» на адресу ПП «Хімтехстандарт»надіслано вимогу про усунення порушень № 3023к згідно кредитного договору, а саме сплатити борг в сумі 315 688, 04 грн. У випадку несплати цієї заборгованості в 30-денний термін банк повідомив про можливість звернення до нотаріусів із заявою про вчинення виконавчого напису. 19.02.2009 р. головним державним виконавцем 2-го відділу ДВС ЛЯМУЮ Самчуком О. П. повідомлено ПП «Хімтехстандарт» про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису від 06.02.2009 р., який вчинений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Словацькою А. В. за заявою ТзОВ «Укрпромбанк»про звернення стягнення на земельну ділянку, що належить ПП «Хімтехстандарт» на праві приватної власності, яка розташована на території Промінської сільської ради Луцького району та була передана в іпотеку на підставі іпотечного договору, посвідченого 04.10.2007 р. № 555 приватним нотаріусом Гловацькою А. В. в забезпечення кредитного договору № 60/к-07 від 04.10.2007 р. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Згідно п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу 30 днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень. Так, приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Гловацька А. В. після отримання заяви від банку про вчинення виконавчого напису зобов’язана була надіслати на адресу ПП «Хімтехстандарт»за 30 днів від дати вчинення оскаржуваного виконавчого напису відповідний лист із вимогою про усунення порушення, тобто дана вимога повинна була бути направлена позивачу не пізніше 06.04.2009 р. Проте, як вбачається із матеріалів справи, вимога банку не була направлена на адресу боржника –ПП «Хімтехстандарт»- пр. Відродження, 1/611, м. Луцьк, хоча така адреса вказана у самому виконавчому написі. Згідно ст. 84 Закону України «Про нотаріат», нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви передаються поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів. На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви. Із поштового повідомлення вбачається, що заява банку від 12.08.2008 р. на адресу ПП «Хімтехстандарт»передана приватним нотаріусом Ковальчук Л. С. на адресу: вул. Карбишева, 2, м. Луцьк. Однак, за даними статуту підприємства, місцезнаходження підприємства визначено за адресою: пр. Відродження, 1/611, м. Луцьк. Разом з тим, у вимозі від 19.08.2008 р. зазначено, що її отримано уповноваженою особою – Пасічник в той час як особистий підпис Пасічника О. О. відсутній. Відповідно до п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. Згідно ч. 1 ст. 46 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р., для одержання виконавчого напису на підставі нотаріально посвідчених угод, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставне майно подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання. Однак, матеріалами справи встановлено, що виконавчий напис від 06.02.2009 р., вчинений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Гловацькою А. В., про стягнення 323 422, 24 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки –земельну ділянку, що належить ПП «Хімтехстандарт» на праві приватної власності, з метою виконання зобов’язань по кредитному договору № 60/к-07 від 04.10.2008 р. та додаткового договору № 60/1 від 17.10.2007 р., не було виконано на підставі документа, який підтверджує безспірність заборгованості, оскільки боржник заперечує наданий банком розрахунок в частині нарахованого розміру пені. Суд вважає, що доказом безспірності боргу ПП «Хімтехстандарт»може бути визнання даної заборгованості самим боржником (акт взаємозвірки між сторонами тощо) або наявність рішення суду, яке набрало законної сили. Крім того, слід зазначити, що виконавчий напис від 06.02.2009 р., виконаний приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Гловацькою А. В., не відповідає вимогам чинного законодавства України щодо його змісту, визначеного ст. 89 Закону України «Про нотаріат», п. 287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5, а саме не вказана інформація щодо строку, за який проводиться стягнення, сум, з яких складається заборгованість, яка підлягає стягненню, підстав виникнення заборгованості. Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що при вчиненні виконавчого напису 06.02.2009 р. приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Гловацькою А. В. порушено процесуальний порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів, а також, що виконавчий напис не відповідає вимогам чинного законодавства України щодо його змісту, а також порушено п.п. 283, 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 та п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р., що стало підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування. Керуючись ст.ст. 99, 101 –105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: 1. Рішення господарського суду Волинської області від 09.06.2009 р. у справі № 6/40-77 залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Український промисловий банк», м. Київ –без задоволення. 2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку. 3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду. Головуючий суддя Бонк Т. Б. Суддя Бойко С. М. Суддя Марко Р. І. http://reyestr.court.gov.ua/Review/6379199

Справа № 5020-9/094 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" червня 2011 р. Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Дунаєвської Н.Г. суддів : Мележик Н.І., Подоляк О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Український промисловий банк" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.01.2011 р. у справі № 5020-9/094 за позовом ПП "Липс" (надалі –Підприємство) до ТОВ "Український промисловий банк" (надалі –Банк) треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1; Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню за участю представників: від позивача - не з'явились від відповідача - не з'явились від третьої особи-1 - не з'явились від третьої особи-2 - не з'явились В С Т А Н О В И В: У червні 2010 року Підприємство звернулось до господарського суду з позовом до Банку про визнання виконавчого напису нотаріуса від 22.04.2010 р. про звернення стягнення на предмет іпотеки - об'єкт нерухомого майна –будівля кулінарного цеху загальною площею 337810 м2, яка розташована по вул. Токарева, 1 в м. Севастополі, таким, що не підлягає виконанню. Рішенням господарського суду міста Севастополя від 19.10.2010 р. (суддя Рибіна С.А.) позов задоволений частково: визнаний таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 2 907,15 грн. пені виконавчий напис, здійснений 22.04.2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстраційним № 470, вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення мотивовано обґрунтованістю вимог позивача лише в частині невірного розрахунку позивачем розміру пені, що підлягає стягненню. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.01.2011 р. (судді: Гоголь Ю.М., Сотула В.В., Лисенко В.А.) рішення скасовано, позов задоволено: визнано виконавчий напис нотаріуса від 22.04.2010 р. про звернення стягнення на предмет іпотеки –об'єкт нерухомого майна: будівля кулінарного цеху загальною площею 3 378,10 м2, яка розташована по вул. Токарева, 1 в м. Севастополі, таким, що не підлягає виконанню, вирішено питання про розподіл судових витрат. Постанова мотивована тим, що оспорюваний виконавчий напис не містить строк за який провадиться стягнення штрафних санкцій, що не відповідає ст. 89 Закону України "Про нотаріат" та п. 287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін'юсту України від 03.03.2004 р. № 20/5. Не погоджуючись з прийнятою постановою, Банк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права. Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 12.05.2008 р. між Банком та Підприємством (Позичальник) укладено кредитний договір № 41/К-08 (надалі –Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 2 700 000 грн. Банк надає кредитні кошти на наступних умовах: процентна ставка за користування кредитом –22% річних, дата повернення кредиту –11.05.2015 р., мета кредитування –придбання виробничого обладнання (пункт 1.1 Кредитного договору). До Кредитного договору укладені договори про внесення змін та доповнень № 1 від 27.05.2008 р., № 2 від 08.12.2008 р., № 3 від 31.08.2009 р., якими умови Кредитного договору частково змінювались. На виконання умов Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредитні кошти, що підтверджується випискою з особового рахунку Позичальника та меморіальними ордерами. Пунктом 3.3 Кредитного договору передбачено, що виконання Позичальником зобов'язань за Договором забезпечується також всім належним йому майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України. Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору повернення кредиту Позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за Кредитом повертається Позичальником у відповідності до Графіка зменшення ліміту кредитування. Згідно п. 9.2 Кредитного договору Банк має право зупинити подальше кредитування та вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені даним Договором, а також відшкодування збитків, завданих Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником умов даного договору. 12.05.2010 р. між Банком (Іпотекодержатель) та Підприємством (Іпотекодавець) укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 1774 (надалі –Договір іпотеки). Відповідно до п. 2.1 Договору іпотеки Предметом іпотеки є нерухоме майно: будівля кулінарного цеху загальною площею 3 378,10 м2, що знаходиться за адресою: місто Севастополь, вул. Токарева,1 (надалі –Предмет іпотеки). Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3. 29.04.2005 р. за реєстровим № 2107. Вартість Предмета іпотеки, згідно п. 1.2 Договору іпотеки, за домовленістю сторін складає 5 060 560,00 грн. Згідно п. 2.1.4 Договору іпотеки у випадку невиконання Іпотекодавцем зобов'язань, передбачених Кредитним договором, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Пунктом 4.1 Договору іпотеки передбачено, що заставодержатель набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет застави, якщо у момент настання строку виконання основного зобов'язання за Кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту (чергового платежу кредиту) та при несплаті або частковій несплаті процентів, при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлений кредитним договором строки. Відповідно до п. 4.3 Договору іпотеки звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, передбачених пунктом 4.4 цього договору. 22.04.2010 р. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 був здійснений виконавчий напис за реєстраційним № 470 (надалі –Виконавчий напис) про звернення стягнення на нерухоме майно, яке належить на праві власності Позивачу –Предмет іпотеки. У Виконавчому написі вказано, що за рахунок коштів отриманих від реалізації Предмета іпотеки пропонується задовольнити вимоги Банку в розмірі 4 158 443,26 грн., з яких: 3 321 402,59 грн. –основний борг, 747 848, 15 грн. –несплачені проценти за користування кредитом, 89 162, 52 грн. –пеня, а саме: 9 298,91 грн. –пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 79 863, 61 грн. –пеня за несвоєчасне погашення прострочених процентів. Звертаючись до суду з позовом про визнання Виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, Підприємство стверджувало, що він не відповідає вимогам Закону України "Про нотаріат" та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 (надалі –Інструкція). Статтею 89 Закону України "Про нотаріат" та п. 287 Інструкції встановлено, що у виконавчому написі повинні зазначатися, зокрема: - строк, за який провадиться стягнення; - суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника. Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що Виконавчий напис не відповідає ст. 89 Закону України "Про нотаріат" та п. 287 Інструкції, оскільки в ньому не зазначено строк, за який провадиться стягнення штрафних санкцій. З огляду на це, суд апеляційної інстанції правомірно задовольнив позов, визнавши оспорюваний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи. Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ТОВ "Український промисловий банк" залишити без задоволення. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.01.2011 р. у справі № 5020-9/094 залишити без змін. Головуючий, суддя Н. Дунаєвська Судді Н. Мележик О. Подоляк http://reyestr.court.gov.ua/Review/16461695

Справа № 5020-9/094 СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 17 січня 2011 року Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Гоголя Ю.М., суддів Сотула В.В., Лисенко В.А., за участю представників сторін: представник позивача, Піманов Андрій Анатолійович, довіреність № 2 від 01.11.10, приватне підприємство "Липс"; представник відповідача, Райський Дмитро Ігорович, довіреність № 474-Ф/10 від 28.12.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"; третя особа, не з'явився, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гмиря Вікторія Володимирівна; представник третьої особи, не з'явився, Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі; розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Липс" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 19 жовтня 2010 року у справі № 5020-9/094 за позовом приватного підприємства "Липс" (вул. Токарева, 1,Севастополь,99003) до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (бул. Л. Українки, 26,Київ,01133) 3-ті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гмиря Вікторія Володимирівна (АДРЕСА_1Київ 1,01001) Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі (вул. Кулакова, 37,Севастополь,99007) про визнання виконавчого напису нотаріуса від 22.04.2010 про звернення до стягнення на предмет іпотеки - об'єкт нерухомого майна - будівля кулінарного цеху загальною площею 337810 м2, яка розташована по вул. Токарева, 1 в місті Севастополі, яка не підлягає виконанню ВСТАНОВИВ : У червні 2010 року позивач - приватне підприємство „Липс" звернувся з позовом до господарського суду міста Севастополя до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк" про визнання виконавчого напису нотаріуса від 22.04.2010 року про звернення стягнення на предмет іпотеки - об'єкт нерухомого майна - будівля кулінарного цеху загальною площею 337810 м2, яка розташована по вул. Токарева, 1 в місті Севастополі, таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 10.06.2010 року в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гмиря Вікторію Володимирівну (далі - Приватний нотаріус), відділ Державної виконавчої служби Ленінського районного Управління юстиції у місті Севастополі (далі - ВДВС Ленінського РУЮ у м. Севастополі). Заявлений позов позивач обґрунтовує тим, що нотаріус у порушення вимог абзацу четвертого пункту 283 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року №20/5 (далі - Інструкція) при вчиненні напису не переконався належним чином чи отримана позивачем вимога про усунення порушень умов кредитного договору, а також, у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив норми статті 88 Закону України «Про нотаріат»від 02.09.1993 року №3425-ХІІ, пункту 284 Інструкції, та підпункту «б»пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року. Доповненнями до позовної заяви від 16.09.2010 року позивач вказує, що на момент вчинення виконавчого напису борг приватного підприємства „Липс" був значно менший у зв'язку з тим, що окрім іпотеки кредитні зобов'язання також забезпечені договорами поруки №41Zпор-08 (том 2, а. с. 98) та №41Zпор-08-1 (том 2, а. с. 99) (далі - Договори поруки) укладеними між позивачем, Діденко Сергієм Лукичем та Діденко Світланою Геннадіївною відповідно. Рішенням господарського суду міста Севастополя від 19 жовтня 2010 року у справі № 5020-9/094 позов задоволений частково. Визнаний таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 2907,15 грн. пені виконавчий напис здійснений 22.04.2010 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Гмиря Вікторією Володимирівною за реєстраційним №470. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погодившись з вказаним рішенням суду, приватне підприємство "Липс" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В апеляційній скарзі заявник наполягає на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права. Розпорядженням секретаря судової палати від 12 січня 2011 року суддю Черткову І.В. замінено на суддю Лисенко В.А. Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 січня 2011 року розгляд справи відкладено на 17 січня 2011 року. У судове засідання, яке відбулось 17 січня 2011 року, представники третіх осіб не з’явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили. Представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував. Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників третіх осіб за наявними документами в матеріалах справи. Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини. Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (банк) та приватним підприємством „Липс" (позичальник) укладений кредитний договір №41/К-08 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 2 700 000,00 грн. Банк надає кредитні кошти на наступних умовах: процентна ставка за користування кредитом - 22% річних, дата повернення кредиту - 11 травня 2015 року, мета кредитування - придбання виробничого обладнання (пункт 1.1 Кредитного договору) (том 1, а. с. 24-27). До Кредитного договору укладені договори про внесення змін та доповнень №1 від 27.05.2008 року (том 1, а.с.29), №2 від 08.12.2008 року (том 1, а.с.30-34), №3 від 31.08.2009 року (том 1, а.с.35-38), якими умови Кредитного договору частково змінювались. На виконання умов кредитного договору банк надав позичальнику кредитні кошти, що підтверджується випискою з особового рахунку позичальника (том 1, а.с.50-73, том 2 а.с.39-49) та меморіальними ордерами (том 1, 74-76, том 2 а.с.36-38). Пунктом 3.3 Кредитного договору передбачено, що виконання позичальником зобов'язань за Договором забезпечується також всім належним йому майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України. Відповідно до пункту 4.1 Кредитного договору повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за Кредитом повертається позичальником у відповідності до графіка зменшення ліміту кредитування. Згідно з пунктом 9.2 Кредитного договору банк має право зупинити подальше кредитування та вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені даним Договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов укладеного договору. З матеріалів справи вбачається, що 12.05.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (іпотекодержатель) та приватним підприємством „Липс" (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Ковальською Л.П. за реєстровим №1774 (далі - Договір іпотеки). Відповідно до пункту 2.1 Договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно: будівля кулінарного цеху загальною площею 3378,10 м2, що знаходиться за адресою: місто Севастополь, вул. Токарева, 1 (далі - предмет іпотеки). Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Голобородько О.Є. 29.04.2005 року за реєстровим №2107. Вартість предмета іпотеки згідно з пунктом 1.2 договору за домовленістю сторін складає 5 060 560,00 грн. Згідно з пунктом 2.1.4 Договору іпотеки, у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань передбачених Кредитним договором іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Пунктом 4.1 Договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель набува є право звернути стягнення та реалізувати предмет застави, якщо у момент настання строку виконання основного зобов'язання за Кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту (чергового платежу кредиту) та при несплаті або частковій несплаті процентів, при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки. Відповідно до пункту 4.3 Договору іпотеки звернення стягнення на предмет здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, передбачених пунктом 4.4 цього договору. 22.04.2010 року Приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Гмиря В.В. був здійснений виконавчий напис за реєстраційним №470 (далі - Виконавчий напис) про звернення стягнення на нерухоме майно, яке належить на праві власності позивачу - предмет іпотеки. Спір у справі виник у зв'язку з тим, що позивач вважає спірний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки: нотаріус у порушення вимог абзацу четвертого пункту 283 Інструкції „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року №20/5 (далі - Інструкція) при вчиненні напису не переконався належним чином чи отримана позивачем вимога про усунення порушень умов кредитного договору, у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив норми статті 88 Закону України «Про нотаріат»від 02.09.1993 року №3425-ХІІ, пункту 284 Інструкції, та підпункту „б” пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року, а також, що на момент вчинення виконавчого напису борг Приватного підприємства „Липс" був значно менший у зв'язку з тим, що окрім іпотеки кредитні зобов'язання також забезпечені Договорами поруки. Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, у зв’язку з наступним. Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-IV від 16.01.2003) та Господарського кодексу України Закон України №436-IV від 16.01.2003 України, що набрали чинність 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору, а також Законом України «Про нотаріат»від 02.09.1993 №3425-ХІІ, Законом України «Про іпотеку»від 15.06.2003 №898- IV , Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5, та переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, у відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 89 Закону України „Про нотаріат” у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім’я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса. Відповідно до пункту 287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мін’юсту України від 03.03.2004 року №20/5 виконавчий напис має містити: дату (рік, місяць, число) вчинення, нотаріальну контору (нотаріальний округ), прізвище, ім’я, по батькові нотаріуса, який вчиняє виконавчий напис; найменування та адресу стягувача; найменування та адресу боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків у банках, кредитних установах (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, штраф, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; зазначення статті Закону України „Про нотаріат” та пункту Переліку документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис; номер, під яким виконавчий напис зареєстровано в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій; підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, печатку. Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з доводами заявника апеляційної скарги, стосовно порушення судом першої інстанції норми статті 89 Закону України „Про нотаріат”. Виконавчий напис від 22.04.2010 року не містить строк за який провадиться стягнення штрафних санкцій, що не відповідає статті 89 Закону України „Про нотаріат” та пункту 287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін’юсту України від 03.03.2004 року №20/5. Така позиція підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 26 січня 2010 року в справі №6/40-77 за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” на рішення господарського суду Волинської області від 09.06.2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 серпня 2009 року визнана такою, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 06.02.2009 року. В якості однієї із підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” касаційна інстанція вказує, що виконавчий напис, що оспорюється, не відповідає вимогам статті 89 Закону України „Про нотаріат” та пункту 287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України –не зазначений строк, за який проводиться стягнення та сума, що підлягає стягненню, в тому числі пеня, проценти, які належать до стягнення. Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції –скасуванню. Керуючись статтями 49, 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1, пункт 1, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Липс" задовольнити. 2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 19 жовтня 2010 року у справі № 5020-9/094 скасувати. Позов задовольнити. Визнати виконавчий напис нотаріуса від 22.04.2010 року про звернення до стягнення на предмет іпотеки - об'єкт нерухомого майна - будівля кулінарного цеху загальною площею 337810 м2, яка розташована по вул. Токарева, 1 в місті Севастополі, таким, що не підлягає виконанню. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (01133,м. Київ,бульвар Л. Українки, буд. 26,ідентифікаційний код 19357325 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь приватного підприємства "Липс" (99003, м. Севастополь, вул. Токарева, буд. 1,ідентифікаційний код ) витрати по сплаті державного мита в розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. 3. Господарському суду міста Севастополя видати наказ. Головуючий суддя Ю.М. Гоголь Судді В.В.Сотула В.А. Лисенко http://reyestr.court.gov.ua/Review/13504172