ANTIRAID

Справа № 2-3067/11 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ Іменем України 01.07.2011 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Шевченко Т.М. з участю секретаря Загорулько Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа - ОСОБА_2, про визнання недійсним третейського застереження та припинення договору поруки,- в с т а н о в и в: В березні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсним третейського застереження та припинення договору поруки. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 14 серпня 2007 року між нею та Відповідачем укладений Договір поруки №02-038/743 в якості забезпечення виконання зобов’язань третьої особи –ОСОБА_2 за Договором кредиту від 14.08.2007р. №08-038/402. Згідно умов Договору поруки від 14.08.2007р. №02-038/743 позивачка зобов’язалась перед відповідачем відповідати за виконання зобов’язань третьої особи –ОСОБА_2 щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредиту, а також можливих штрафних санкцій у розмірі і порядку, передбачених Договором кредиту від 14.08.2007р. №08-038/402. У зв’язку з тим, що з 14 листопада 2008 року між відповідачем та третьою особою укладено додаткову угоду до Договору кредиту, наслідком чого стало збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом з 11,95% до 14%, позивачка вважає, що її відповідальність, як поручителя, припиняється з дати збільшення процентної ставки, оскільки позивачка не укладала будь –яких додаткових угод до Договору поруки та не давала згоди на внесення змін до Договору кредиту, як це передбачено пунктом 3.3.1. Договору поруки. Крім того, позивачка заявила вимоги щодо визнання недійсним пункту 6.2. Договору поруки, яким передбачений порядок вирішення спорів Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків, що на думку позивачки не відповідає її волевиявленню, а сама третейська угода не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про третейські суди», оскільки не містить регламенту визначеного третейського суду, позивачці під час укладення Договору поруки не був доведений регламент Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків та перелік суддів, з яких обрані конкретні судді, а третейська угода всупереч вимог закону не містить визначення предмету спору. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом наданим статтею 128 Цивільного процесуального кодексу України щодо подання до суду письмових заперечень на позовну заяву не скористався. Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, заперечень щодо позовних вимог не надав. Суд, вислухавши пояснення представника позивачки, дослідивши та вивчивши матеріали справи, приходить до наступного. 14 серпня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК»та ОСОБА_2 укладений Договір кредиту №08-038/402 (надалі «Договір кредиту»), відповідно до якого Відповідач надає ОСОБА_2 у тимчасове користування на умовах повернення грошові кошти в сумі 72 250,00 (сімдесят дві тисячі двісті п’ятдесят) доларів США із сплатою 11,95% (одинадцять цілих дев’яносто п’ять сотих) процентів річних та кінцевим терміном повернення до 14 серпня 2032 року включно. В якості забезпечення виконання зобов’язань Позичальника за Договором кредиту 14 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та Відповідачем укладений Договір поруки №02-038/743, умовами якого передбачено, що позивачка, як поручитель, зобов’язується перед відповідачем, як кредитором, у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_2, як позичальником, зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадку, передбачених Договором кредиту. Пунктом 2.1. Договору поруки визначений зміст забезпеченого порукою зобов’язання, а саме: - повернення кредиту в сумі 72 250,00 доларів США до 14 серпня 2032 року; - сплата процентів за користування кредитом в розмірі 11,95 процентів річних, а також комісій у визначених розмірах; - сплата можливої неустойки. Як вбачається з доданих до матеріалів справи доказів 14 листопада 2008 року між відповідачем та третьою особою укладена Додаткова угода про внесення змін до Договору кредиту, згідно з якою сторони встановили відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 14,00% (чотирнадцять) процентів річних. Тобто, відповідач без згоди позивача збільшив обсяг відповідальності останнього, підписавши з третьою особою додатковий правочин від 14 листопада 2008 року, при цьому збільшивши процентну ставку з 11,95% до 14,00% річних. Судом встановлено, що пунктом 3.3.1 Договору поруки визначений обов’язок Кредитора, яким є відповідач, до моменту виконання забезпеченого порукою зобов’язання не змінювати умов Договору кредиту без письмового погодження із Поручителем. Таким чином, відповідач в порушення пункту 3.3.1. Договору поруки, не отримавши письмової згоди позивача, як поручителя, змінив умови Договору кредиту. Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором. У зв’язку з цим, умови Договору поруки, у тому числі і розмір процентної ставки, визначений в пункті 2.1.2., можуть бути змінені лише у письмовій формі. Статтею 598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно пункту 1 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Як випливає зі змісту зазначеної норми закону для зміни основного зобов’язання, якщо воно забезпечено порукою, необхідною є згода третьої особи, яка не є безпосереднім його учасником –поручителя. У тих випадках, коли боржник і кредитор змінюють умови основного договору таким чином, що тягне збільшення обсягу зобов’язання поручителя без його згоди, порука вважається припиненою і поручитель не залишається зобов’язаним навіть на початкових умовах договору. Таким чином, враховуючи приписи Цивільного кодексу України порука ОСОБА_1 за Договором поруки від 14 серпня 2007 року №02-038/743 вважається припиненою з моменту збільшення обсягу її відповідальності, як поручителя, а саме з 14 листопада 2008 року. Відповідач проти позовних вимог заперечень не надав, вимоги позивача не спростував, явку поважного представника в судове засідання не забезпечив. Враховуючи викладене вимоги позивачки в частині припинення Договору поруки від 14 серпня 2007 року №02-038/743 документально і нормативно обґрунтовані, тому підлягають задоволенню. Стосовно вимог позивачки щодо визнання недійсним пункту 6.2. Договору поруки від 14 серпня 2007 року №02-038/743 позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного. Оспорюваним пунктом 6.2. Договору поруки від 14 серпня 2007 року №02-038/743 визначено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів сторони, керуючись статтею 5 Закону України «Про третейські суди» домовились про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею, спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Стаття 6 ЦК України встановлює, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Як вбачається із змісту пункту 6.2. Договору поруки від 14 серпня 2007 року №02-038/743 сторони під час укладення цього договору добровільно, за спільним погодженням обрали такий спосіб вирішення спорів, як звернення до третейського суду. За таких обставин суд не може погодитись з вимогами позивачки щодо порушення чинного законодавства під час укладення третейської угоди, оскільки позовні вимоги в цій частині не ґрунтуються на нормах чинного законодавства і не порушують права позивачки. На підставі ст. 88 ЦПК України стягнути з ПАТ «Укрсоцбанк»на користь ОСОБА_1 8,50 грн. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Керуючись ст.ст. 559 та 598 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 209, 88, 212 - 215, 218, 224 -226, 294 ЦПК України , суд - в и р і ш и в: Позов задовольнити частково. Визнати поруку ОСОБА_1 за Договором поруки №02-038/743 від 14 серпня 2007 року такою, що припинена з 14 листопада 2008 року у повному обсязі зобов’язань. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Суддя http://reyestr.court.gov.ua/Review/17522597

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №2-313-1/10 18 травня 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі: головуючого – судді : Вовк С.В., при секретарі : Хоменко Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Уксоцбанк», приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, треті особи Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_3 про визнання недійсними правочинів, визнання незаконною дію, визнання незаконним, такими що не підлягають виконанню та скасування виконавчих написів та стягнення суми, - ВСТАНОВИВ: У листопаді 2009 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами до відповідача АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», третя особа - приватний нотаріус КМНО Ковальчук С.П.: 1. визнати недійсним ст. 6 Договору про надання відновлюваної кредитної лінії № 10-29/2706 від 17.11.2006 р. і ст. 6 Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/4186 від 17.09.2007 р., відповідно до умов яких у випадку неможливості вирішення спорів шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовились про те, що спір розглядається Третейським судом при Асоціації українських банків; 2. визнати незаконним збільшення відповідачем процентних ставок за користування кредитами за Договором про надання відновлюваної кредитної лінії № 10-29/2706 від 17.11.2006 р. та Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/4186 від 17.09.2007 р.; 3. визнати недійсними п. 2.13.3 Договору про надання відновлюваної кредитної лінії № 10-29/2706 від 17.11.2006 р. та Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/4186 від 17.09.2007 р. щодо такої події як ненадання позичальником згоди на зміну відсоткової ставки, що дає право банку вимагати дострокового погашення кредитів в повному обсязі і вчинити дії з дострокового припинення договорів; 4. визнати виконавчі написи № 2621 і № 2615, що видані 02.07.2009 р. приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П., такими, що не підлягають виконанню з моменту вчинення; 5. визнати недійсними Додаткову угоду про внесення змін до Договору про надання відновлюваної кредитної лінії № 10-29/2706 від 17.11.2006 р. та Додаткову угоду про внесення змін до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/4186 від 17.09.2007 р.; 6. зобов'язати банк здійснити перерахунок заборгованості за договорами на рівні первинних відсоткових ставок з відповідними підтвердженнями за сумами оплат на підставі первинних бухгалтерських документів та скласти акт звірки у зв'язку з неправомірністю підвищення відсоткових ставок за кредитами. Після здійснення перерахунку зобов'язати відповідача припинити існуючи кредитні і усі витікаючі з них договори, складені з порушенням законодавства, замість них укласти новий договір про надання відновлювальної кредитної лінії з 13 % процентною ставкою в межах максимального ліміту заборгованості, який буде відповідати 80 % дійсної вартості нерухомого майна, переданого в іпотеку, і новий іпотечний договір, посилаючись на те, що між ним та відповідачем було укладено ряд договорів. ОСОБА_1 зазначає, що діючими є Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/4186 від 17.09.2007 р., якому відповідає іпотечний договір № 02-10/3180 від 17.09.2007 р., і Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2706, якому відповідає іпотечний договір № 02-10/3272 від 17.11.2006 р. Позов ОСОБА_1 мотивує тим, що 29.05.2008 р. він отримав інформаційний лист про зміну відсоткової ставки за Договором кредиту № 10-29/4186 від 17.09.2007 р., і 27.06.2008 р. його також повідомили про аналогічне підвищення відсоткової ставки за Договором кредиту № 10-29/2706 від 27.11.2006 р. До листів додавалися відповідні додаткові угоди. У зв'язку з тією обставиною, що усі залучені кредитні кошти на той момент були вкладені у будівництво, ОСОБА_1 не мав фізичної можливості повернути їх у повному обсязі. Дана обставина і психологічний тиск співробітників банку змусили його підписати додаткові угоди про підвищення відсоткової ставки. Позивач вважає незаконним збільшення відповідачем відсоткової ставки. Щоб розібратися у вказаних обставинах, позивач повідомив банк про тимчасове припинення погашення ним тіла кредитів і відсотків за користування ними до з'ясування всіх обставин. ОСОБА_1 зазначає, що переплатив грошові кошти, сума яких становить 209 036,08 доларів США. Дану суму складають: грошові кошти, сплачені за незаконно підвищеними відсотковими ставками за кредитами, грошові кошти, сплачені ним за надання нотаріальних послуг при посвідченні усіх договорів, які були укладені в процесі співпраці, грошові кошти сплачені ним за надання страхових послуг, грошові кошти сплачені ним на користь банку за відкриття кредитних ліній, укладення додаткових угод, а також грошові кошти у вигляді штрафних санкцій. Також позивач вважає, що виконавчі написи є незаконними і такими, що не підлягають виконанню повністю. В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд: 1. на підставі ч. 1 ст. 27 ЦК України визнати недійсним з моменту укладення третейське застереження, визначене у ст. 6 Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2706 від 17.11.2006 р.; 2. на підставі ч. 1 ст. 27 ЦК України визнати недійсним з моменту укладення третейське застереження, визначене у ст. 6 Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/4186 від 17.09.2007 р.; 3. на підставі ст. ст. 216, 233 ЦК України визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду від 21.08.2008 р. «Про внесення змін до Договору кредиту № 10-29/2706 від 17.11.2006 р.; 4. на підставі ст. ст. 216, 233 ЦК України визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду від 21.08.2008 р. «Про внесення змін до Договору кредиту № 10-29/4186 від 17.09.2007 р.; 5. визнати виконавчі написи № 2621 і № 2615, що видані 02.07.2009 р. приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П., такими, що не підлягають виконанню з моменту вчинення; 6. стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 938 428,45 грн. В останнє уточненій редакції позивач просив: 1. визнати недійсним ст. 6 Договору про надання відновлюваної кредитної лінії № 10-29/2706 від 17.11.2006 р. і ст. 6 Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/4186 від 17.09.2007 р., відповідно до умов яких у випадку неможливості вирішення спорів шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовились про те, що спір розглядається Третейським судом при Асоціації українських банків; 2. визнати незаконним збільшення відповідачем процентних ставок за користування кредитами за Договором про надання відновлюваної кредитної лінії № 10-29/2706 від 17.11.2006 р. та Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/4186 від 17.09.2007 р.; 3. визнати недійсними Додаткову угоду про внесення змін до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2706 від 17.11.2006 р. та Додаткову угоду про внесення змін до Договору про надання не відновлювальної кредитної лінії № 10-29/4186 від 17.09.2007 р.; 4. визнати недійсними п. 2.13.3 договорів щодо такої події як ненадання позичальником згоди на зміну відсоткової ставки, що дає право банку вимагати дострокового погашення кредитів в повному обсязі і вчинити дії з дострокового припинення договорів; 5. визнати незаконними (такими, що не підлягають виконанню) та скасувати виконавчі написи № 2621 і № 2615, що видані 02.07.2009 р.; 6. визнати недійсними п. 2.12. договорів щодо права банку змінювати розмір процентів та комісій односторонньому порядку; 7. стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 737 127,46 грн. та 7 049,38 доларів США. На попередньому судовому засіданні до участі у справі у якості третьої особи було залучено НАСК «Оранта». На стадії розгляду справи до участі у справі у якості третьої особи було залучено ОСОБА_3 В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги , посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та уточненнях позовних вимог. Представник відповідача АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» у судовому засіданні позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити. Відповідач - приватний нотаріус КМНО Ковальчук С.П. у судове засідання не з'явився, у письмових пояснення просив розглядати справу у його відсутність та відмовити в задоволенні позову. Третя особа ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала. Представник третьої особи НАСК «Оранта» у судове засідання не з'явився, хоча юридична особа вчасно належним чином була повідомлена про розгляд справи. Спеціаліст-аудитор ОСОБА_4 у судовому засіданні роз’яснила аудиторський звіт від 12.04.2010 р. та додаток до аудиторського звіту від 11.05.2010 р., зазначивши, що розміри відсоткових ставок за користування кредитними коштами, які вказані в п.п. 1.4.2 Іпотечного договору № 02-10/3272 (дія договору припинена у зв’язку з укладенням Іпотечного договору № 02-10/3028), потім Іпотечного договору № 02-10/3028, у розмірі 13 % та Іпотечного договору № 02-10/3180 у розмірі 14 % не відповідають розміру відсоткових ставок, по яким кредитором проводилось нарахування суми заборгованості за відсотками з 21.08.08 р. за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2706 від 17.11.2006 р. у розмірі 14 %, а отже на дату складання виконавчого напису були відсутні документальні підтвердження, які б давали підстави стверджувати, що сума заборгованості є безспірною. Суд, вислухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, третьої особи, спеціаліста, оголосивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного. Судом встановлено, що 17.11.2006 р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2706, відповідно до п. 1.1.1. якого було визначено, що надання позивачу кредиту буде здійснюватися окремими частинами (траншами) зі сплатою 13 % річних та комісій, в межах максимального ліміту заборгованості до 396 039,00 доларів США, з наступним зниженням максимального ліміту заборгованості починаючи з 25.12.2006 р., кожного 25 числа місяця ліміт зменшується на 2201,00 долар США (а. с. 11-17). Також 17.11.2006 р. між позивачем та банком було укладено іпотечний договір № 02-10/3272, згідно якого ОСОБА_1 передав в іпотеку АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2706 нерухоме майно, а саме двокімнатну квартиру № 7, загальною площею 169,0 кв.м., житловою площею 88,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 18-21). Також 17.11.2006 р. між позивачем, відповідачем та третьою особою ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 02-10/3273, згідно якого поручитель зобов'язалася перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2706 від 17.11.2006 р. (а. с. 79-81). 17.09.2007 р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/4186, відповідно до п. 1.1.1. якого було визначено, що надання позивачу кредиту буде здійснюватися окремими частинами (траншами) зі сплатою 14 % річних та комісій, в межах максимального ліміту заборгованості до 8 333 281,00 доларів США, з наступним зниженням максимального ліміту заборгованості кожного 10 числа місяця, починаючи з жовтня 2007 р. (а. с. 64-68). Також 17.09.2007 р. між позивачем, відповідачем та третьою особою ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 02-10/3181, згідно якого поручитель зобов'язалася перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених Договором кредиту № 10-29/4186 від 17.09.2007 р. (а. с. 82-84). 17.09.2007 р. між позивачем та банком було укладено іпотечний договір № 02-10/3180, згідно якого ОСОБА_1 передав в іпотеку АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/4186 нерухоме майно, а саме семикімнатну квартиру № 7-8, загальною площею 308,9 кв.м., житловою площею 116,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 54-55). Укладені кредитні договори є двосторонніми правочинами і вони укладені на загальних умовах, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що відповідає ч. ч. 1- 6 ст. 203 ЦК України. ОСОБА_1 просить визнати недійсним ст. 6 Договору про надання відновлюваної кредитної лінії № 10-29/2706 від 17.11.2006 р. і ст. 6 Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/4186 від 17.09.2007 р., відповідно до умов яких у випадку неможливості вирішення спорів шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовились про те, що спір розглядається Третейським судом при Асоціації українських банків. За правилом, передбаченим ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Позивач посилається також на ч. 1 ст. 27 ЦК України, яка передбачає, що правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки, є нікчемними. Укладені кредитні договори не обмежують можливість позивача мати не заборонені цивільні права та обов’язки, а саме отримати у кредит кошти. Сторони, в тому числі позивач, підписали договори, отже досягли згоди з усіх істотних умов. Враховуючи це у суду відсутні підстави визнати даний пункт договорів недійсними, оскільки додержані всі вимоги ст. 203 ЦК України. 21.08.2008 р. між позивачем та банком було укладено Додаткову угоду про внесення змін до Договору кредиту № 10-29/2706 від 17.11.2006 р., згідно якого розмір процентної ставки було збільшено на рівні 14 % річних, яка починає діяти з 21.08.2008 р. (а. с. 77). 29.05.2008 р. між позивачем та банком було укладено Додаткову угоду про внесення змін до Договору кредиту № 10-29/4186 від 17.09.2007 р., згідно якого розмір процентної ставки було збільшено на рівні 18 % річних, яка починає діяти з 17.06.2008 р. (а. с. 78). Позивач зазначає, що вимога банку про підвищення процентів фактично є односторонньою дією та супроводжувалася фактично позадоговірним (незаконним) примусом щодо вчинення правочину. Повернення кредитних коштів (тіла кредиту та нарахованих відсотків) зі сторони позивача було неможливе, враховуючи, що кредитні кошти були інвестовані у будівництво об’єкту нерухомості. Таким чином вчинення правочину підписання додаткових угод про внесення змін до кредитних договорів ОСОБА_1 було здійснено під впливом тяжкої обставини, на вкрай невигідних умовах. На той момент позивач не міг погасити суму кредиту та сплатити нараховані проценти в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Отже позивач висуває вимогу про визнати незаконним збільшення відповідачем процентних ставок за користування кредитами, визнати недійсними з моменту укладення Додаткову угоду про внесення змін до Договору кредиту № 10-29/2706 від 17.11.2006 р. та Додаткову угоду про внесення змін до Договору кредиту № 10-29/4186 від 17.09.2007 р. Як на правову підставу задоволення свого позову, позивач посилається на ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» – а саме у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною. Позивач ОСОБА_1 не довів обставини того, що третейське застереження у кредитних договорах слід визнати недійсним з моменту укладення. Судом було встановлено, що інформаційним листом № 24.3/700-21 від 29.05.2008 р. АКБ «Укрсоцбанк» повідомив позивача про зміну відсоткової ставки відповідно до умов Договору кредиту № 10-29/4186 від 17.09.2007 р. з 17.06.2008 р. Листом № 24.3/700-101 від 27.06.2008 р. АКБ «Укрсоцбанк» повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідно до умов Договору кредиту № 10-29/2706 від 17.11.2006 р. та вимог ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», повідомляє про підвищення розміру процентної ставки до 14 % річних з 01.07.2008 р. Отже, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про прийняття банком рішення про підвищення відсоткової ставки по кредиту та в подальшому підписав додаткові угоди. Відповідно до умов договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2706 від 17.11.2006 р., кредитор має право ініціювати зміну розміру процентів та комісій. Про намір змінити розмір процентів за надання кредиту та/або комісій, кредитор зобов’язаний повідомити позичальника не пізніше ніж за 10 робочих днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладення відповідну додаткову угоду. У разі, якщо позичальник погодиться зі зміненим розміром процентів за кредитом та/або комісій, він зобов’язаний протягом строку 10 робочих днів підписати надану кредитором додаткову угоду про внесення змін до цього договору та повернути її кредитору. У разі, якщо позичальник не погодиться з запропонованими кредитором змінами процентів та/або комісій, він зобов’язаний протягом 10 робочих днів повернути кредитору існуючу заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії, можливі штрафні санкції в повному обсязі. На таких умовах було і укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/4186 від 17.09.2007 р. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необгрунтованість даної позовної вимоги та залишає її без задоволення з підстав того, що позивач ОСОБА_1 не довів обставини того, що відповідачем в момент укладення договорів та додаткових угод не були додержані всі вимоги ст. 203 ЦК України, та що укладені додаткові угоди підписані ним під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах. Судом було встановлено, що відповідачем по справі приватним нотаріусом КМНО Ковальчком С.П. 02.07.2009 р. було вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за № 2615 про звернення стягнення на семикімнатну квартиру № 7-8, загальною площею 308,9 кв.м., житловою площею 116,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності. Зазначена квартира передана в іпотеку. У виконавчому написі нотаріус зазначає, що сума заборгованості за договором № 10-29/4186 від 17.09.2007 р. становить 9 443 898,24 грн., кошти, отримані від реалізації предмету іпотеки запропоновано перерахувати для погашення заборгованості (а. с. 138). Також приватним нотаріусом КМНО Ковальчком С.П. 02.07.2009 р. було вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за № 2621 про звернення стягнення на семикімнатну квартиру № 7-8, загальною площею 308,9 кв.м., житловою площею 116,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності. Зазначена квартира передана в іпотеку. У виконавчому написі нотаріус зазначає, що сума заборгованості за договором № 10-29/2706 від 17.11.2006 р. становить 407 474,56 доларів США (згідно курсу НБУ станом на 28.04.2009 р. складає 3 137 554,12 грн.), кошти, отримані від реалізації предмету іпотеки запропоновано перерахувати для погашення заборгованості (а. с. 139). За виконавчими написами були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження (а. с. 113-118). Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ від 29.06.1999 р. № 1172, є нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Згідно з п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом МЮ України від 03.03.2004 р., нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою КМУ. Позивач просить суд визнати незаконними (такими, що не підлягають виконанню) та скасувати виконавчі написи № 2621 і № 2615, що видані 02.07.2009 р. Суд приходить до висновку про обґрунтованість даної позовної вимоги та її задоволення, оскільки судом було встановлено, що розрахунок розмірів заборгованості за кредитами, а також розмірів заборгованості за відсотками, розмірів пені за несвоєчасне повернення кредитів та відсотків, розміру штрафу відповідачем АКБ «Укрсоцбанк» було зроблено самостійно. Зазначені суми у відповідності до Постанови КМУ від 29.06.2009 р. № 1172, повинні бути узгоджені між позивачем і відповідачем, відповідач мав проінформувати позивача про розмір заборгованості позичальника на момент вчинення виконавчого напису, і в разі відсутності заперечень з боку позивача стосовно розміру заборгованості зазначена сума набула б статусу безспірної. Листами № 02-11/498 та № 02-11/499 від 04.02.2009 р. відповідач вимагав погасити заборгованість, на що позивач листом від 12.03.2009 р. висловив свою незгоду з сумами заборгованості та висунув вимоги про усунення порушень, що є доказом наявності спірних правовідносин. При цьому, виконавчий напис № 2621 вчинено на іпотечному договорі № 02-10/3028, у якому значиться відсоткова ставка на рівні 13 %, а сума боргу нарахована за підвищеною 14 % ставкою, а виконавчий напис № 2615 вчинено на іпотечному договорі № 02-10/3180, у якому значиться відсоткова ставка на рівні 14 %, а сума боргу нарахована за підвищеною 18 % ставкою. Згідно ст. 19 Закону України «Про іпотеку», будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Згідно аудиторського звіту від 12.04.2010 р. та додатку до аудиторського звіту від 11.05.2010 р., розміри відсоткових ставок за користування кредитними коштами, які вказані в п.п. 1.4.2 Іпотечного договору № 02-10/3272 (дія договору припинена у зв’язку з укладенням Іпотечного договору № 02-10/3028), потім Іпотечного договору № 02-10/3028, у розмірі 13 % та Іпотечного договору № 02-10/3180 у розмірі 14 % не відповідають розміру відсоткових ставок, по яким кредитором проводилось нарахування суми заборгованості за відсотками з 21.08.08 р. за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2706 від 17.11.2006 р. у розмірі 14 %, а отже на дату складання виконавчого напису були відсутні документальні підтвердження, які б давали підстави стверджувати, що сума заборгованості є безспірною. Такі роз’яснення також були надані спеціалістом-аудитором у судовому засіданні. Отже, у судовому засіданні було встановлено, що процентні ставки були більші ніж передбачені договорами на яких були вчинені виконавчі написи. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. В силу вимог п. 4 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у випадках: скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Зазначена норма права відповідно до ст. 8 ЦК України може бути застосована як норма матеріального права, що встановляє спеціальний спосіб захисту права в разі його порушення виданням нотаріусом незаконного виконавчого напису. Виконавчі написи № 2621 і № 2615, що видані 02.07.2009 р. приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П. слід визнати такими, що не підлягають виконанню. Щодо вимоги позивача про стягнення з АКБ «Укрсоцбанк» на його користь грошові кошти у сумі 737 127,46 грн. та 7 049,38 доларів США., то ця вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав. Між позивачем та відповідачем АКБ «Укрсоцбанк» існують договірні відносини, які продовжуються. Як на правову підставу стягнення коштів із відповідача позивач посилається на ст. 1212 ЦК України, а саме особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути потерпілому майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Разом з тим, дана правова норма не розповсюджується до спірних правовідносин, оскільки вони є договірними. На підставі ст. ст. 3, 4, 10, 11, 54, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд,- ВИРІШИВ: Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Уксоцбанк», приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, треті особи Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_3 про визнання недійсними правочинів, визнання незаконною дію, визнання незаконним, такими що не підлягають виконанню та скасування виконавчих написів та стягнення суми – задовольнити частково. Визнати такими що не підлягають виконанню виконавчі написи №2621 і № 2615, що видані 02.07.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком Сергієм Павловичем. В решті задоволення вимог позову відмовити. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва. Суддя http://reyestr.court.gov.ua/Review/9529849

2-4245/11 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.11.2011 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Антонова Н.В. при секретарі Кавун І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбак" про зобов"язання виконати умови кредитного договору, визнання незаконним підвищення процентної ставки, стягнення надмірно сплачених коштів, відшкодування моральної шкоди, встановив: 22 червня 2011 року позивач звернувся в суд з позовом до Київської обласної філії АКБ Соціального розвитку «Укрсоцбанк»про зобов"язання виконати умови кредитного договору, визнання незаконним підвищення процентної ставки, стягнення надмірно сплачених коштів, відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що між нею та відповідачем було укладено договір кредиту 20.08.2007 року за №380/1148/07-А про надання у її тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі: 17 618 доларів США, зі сплатою 11,00% річних. Свої зобов’язання за укладеними договорами позивач виконувала вчасно та у повному обсязі. Вказує, що з грудня 2008 року в касі банку Кредитора вона сплачувала відсотки за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних, які були збільшені банком у односторонньому порядку, при цьому, додаткових угод з банком не підписувала та не попереджалася з боку банку про зазначені зміни. Таким чином вважає, що відповідачем у порушення умов п. 2.6.1 кредитного договору у односторонньому порядку було підвищено процентну ставку, що суперечить умовам договору та вимогам чинного законодавства, яке регулює договірні відносини. Зазначає, що неодноразово звертала до банку з листами в яких просила, повернути процентну ставку до встановленого договором розміру, проте її прохання банк залишив без задоволення, а таким чином, крім матеріальних втрат, завдав і моральних страждань, які, крім того, полягають у тому, що через постійні переживання, вона втратила нормальний ритм життя, душевну рівновагу та впевненість, зазнала приниження, а також змушена була докладати додаткових зусиль для пошуку засобів для оплати коштів за підвищеною процентною ставкою, будучи безробітною. Суму моральної шкоди оцінює у 10 000 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати та понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 600 грн. В судовому засіданні була проведена заміна відповідача на належного, а саме ПАТ «Укрсоцбанк». Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачу направлявся лист та додаткова угода про підвищення процентної ставки до 13,5 %, проте позивач не повернула до банку додаткову угоду, а тому, у відповідності до умов кредитного договору, відповідачем було підвищено процентну ставку без згоди позивача, про що остання повідомлялася належним чином. Також посилається на те, що виконання останньою умов додаткової угоди, що стосується сплати відсотків у підвищеному розмірі, свідчить про прийняття останньою пропозиції про підвищення процентної ставки. Проти позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди заперечував, посилаючись на те, що з боку банку не було завдано позивачці моральних страждань, оскільки відповідач діяв виключно у відповідності до вимог діючого законодавства та умов договору. Стосовно вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача правової допомоги, вважає, що оскільки не наданий розрахунок такої допомоги, вона не підлягає задоволенню. Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. В судовому засіданні достовірно встановлено, що 20.08.2007 року за №380/1148/07-А між ОСОБА_1 та Київською обласною філією АКБ Соціального розвитку «Укрсоцбанк»було укладено кредитний договір про надання у її тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі: 17 618 доларів США, зі сплатою 11,00% річних. Свої зобов’язання за укладеними договорами позивач виконала вчасно та у повному обсязі. На час розгляду справи в суді, позивачем погашений кредит у повному обсязі, про що в судовому засіданні підтвердив як позивач так і представник відповідача. Відповідно до п. 2.6. Кредитного договору, кредитор з зазначених у даному пункті обставин, має право ініціювати зміну процентної ставки за надання кредиту, визначеної цим договором. Відповідно до п. 2.6.1 Кредитного договору, про намір змінити розмір процентів за надання кредиту, Кредитор зобов’язаний повідомити Позичальника не пізніше ніж за сім днів до дати початку їх введення, а також надати для укладення додаткову угоду про внесення змін до цього Договору. (а.с.6). Як зазначила в судовому засіданні позивач, від Кредитора не надходило повідомлення про намір змінити процентну ставку та не надходила додаткова угода, вказує що у порушення зазначених пунктів, банком було проведено підвищення процентної ставки. Представником відповідача, на спростування даної обставини доказів надано не було, а тому вимога позивача про визнання незаконним підвищення процентної ставки та про зобов’язання здійснити перерахунок надмірно сплачених процентів і відшкодувати позивачу їх різницю –є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Крім того, для з’ясування причин та підстав підвищення процентної ставки, позивач зверталася до відповідача з відповідними листами, оскільки бажала переконатися, що дії АКБ СР «Укрсоцбанк» з приводу підвищення відсоткової ставки відповідають вимогам укладених нею з останнім договорів кредиту. Посилання представника відповідача на те, що з моменту підвищення процентної ставки за договором кредиту, що був укладений з позивачем, остання сплачувала відсотки за підвищеною ставкою, що свідчить про прийняття умов додаткової угоди не заслуговують на увагу суду, оскільки відповідно до п. 2.5. договору кредиту, повернення заборгованості здійснюється у наступній черговості: спочатку прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а вже потім прострочена заборгованість за кредитом. У судовому засіданні також встановлено, що сплачуючи чергові платежі в грудні місяці 2008 року позивач позбавлена була можливості сплатити відсотки в розмірі 11 % річних, оскільки призначення платежів при погашенні боргу визначається працівниками банку, що вчиняють банківські операції. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про прийняття ОСОБА_1 умов додаткових угод про підвищення відсоткової ставки за укладеними нею з АКБ СР «Укрсоцбанк» договорами кредиту не заслуговують на увагу суду, підстави для висновку, що підвищення процентної ставки за договорами кредиту було проведено за згоди позичальника відсутні. Крім того, дії АКБ СР «Укрсоцбанк» з приводу підвищення відсоткової ставки за укладеними з позивачем договорами кредиту не відповідають вимогам п. 2.6. укладених договорів, оскільки відповідачем не наведено підстав для вчинення таких дій, що визначені в зазначеному пункті договорів, а саме - зміну процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням Правління , Комітету з питань управління активами та пасивами, Кредитно-інвестиційного комітету, Тарифного комітету Кредитора, за яких кредитор мав би право ініціювати зміну розміру процентів за користування кредитом визначеного в п. 1.1. цього Договору. За правилами ст. 1054 ЦК України, надання кредитів та їх повернення здійснюється виключно на договірних відносинах, а ст. 651 цього Кодексу передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»та Правил надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168. Зважаючи на те, що суд прийшов до висновку, про неприйняття позивачем у справі пропозиції відповідача укласти додаткову угоду, відповідно вона не може вважатися укладеною. На думку суду, при наявності висновків суду, що додаткова угода про підвищення відсоткової ставки не укладена сторонами у справі, оскільки не підписана ОСОБА_1, а її дії також свідчать про відсутність згоди останньої на прийняття нею умов викладених у додатковій угоді, тому дії АКБ Укрсоцбанк»про нарахування відсотків за кредитними договорами за підвищеною ставкою, а саме в розмірі 13,5% суперечать умовам договору та вимогам закону, відповідно є нечинними. Позовна вимога про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою та не може бути задоволена, оскільки до даних правовідносин не застосовується. Вимога про відшкодування витрат пов’язаних з наданням правової допомоги, судом не може бути задоволена, виходячи з положень ст. 84ЦПК України, згідно якої, витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги, несуть сторони, крім випадків безоплатної правової допомоги. Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь суду підлягає стягненню судовий збір у розмірі 94 грн. 10 коп. у відповідності до Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.01.2011 року. На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про банки та банківську діяльність", ст.ст. 651,653,654, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 147, 208, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд – ВИРІШИВ: Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства"Укрсоцбак"про зобов"язання виконати умови кредитного договору, визнання незаконним підвищення процентної ставки, стягнення надмірно сплачених коштів, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково. Визнати незаконним підвищення Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" процентної ставки за Договором кредиту №380/1148/07-А укладеним 20.08.2007 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 до 13,5 % та зобов"язати ПАТ "Укрсоцбанк" знизити процентну ставку до 11%. Зобов"язати Публічне акціонерне товариство "Украсоцбанк" провести перерахунок процентів згідно Договору кредиту №380/1148/07-А за обліковою ставкою 11% та повернути ОСОБА_1 надмірно сплачені нею кошти. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на користь суду судовий збір у розмірі 94 грн. 10 коп. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а сторонами, які не були присутні при проголошенні рішення суду - протягом десяти днів з дня отримання його копії до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва. Суддя: Антонова Н. В. http://reyestr.court.gov.ua/Review/19191634

Справа № 2-1687/11 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ І м е н е м У к р а ї н и 26 липня 2011 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Новак А.В. при секретарі Харенко А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа – ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору кредиту недійсним та за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа –ОСОБА_1 про припинення поруки,- встановив: позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. В подальшому уточнивши його, мотивує свої позовні вимоги тим, що 14 травня 2007 року між нею та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено кредитний договір № 10-29/3396 про надання їй грошових коштів у кредит в розмірі 110600 доларів США на строк до 13.05.2017 року. Згідно кредитного договору вона зобов'язалася сплачувати відповідачу відсотки за користування кредитом у розмірі 13% річних. В забезпечення виконання умов договору кредиту 14 травня 2007 року між нею, ОСОБА_3 та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір поруки № 02-10/1555 від 14.05.2007 року, згідно якого ОСОБА_3 і ОСОБА_1 несуть солідарну відповідальність за виконання зобов'язань за договором кредиту № 10-29/3396 від 14.05.2007 року. Крім того, між нею, ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк»було укладено іпотечний договір № 02-10/1554 від 14.05.2007 року, згідно умов якого кредитний договір № 10-29/3396 від 14.05.2007 року було забезпечено предметом іпотеки –однокімнатною квартирою № НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1. Позивач вважає, що ПАТ «Укрсоцбанк» не мав права надавати їй кредит у іноземній валюті, оскільки таке є валютною операцією, а у відповідача не було відповідної ліцензії Національного Банку України на здійснення такої валютної операції. Крім того, на думку позивача, умови кредитного договору є несправедливими, оскільки підвищився курс іноземної валюти(долар США) по відношенню до національної валюти(гривня), що в свою чергу потягнуло збільшення суми боргу та, як наслідок, погіршення його фінансового становища. Такі умови кредитного договору, на думку позивача є несправедливими, а тому суперечить принципам, закріпленим у статті 3 Цивільного кодексу України. Позивач вважає, що таким чином порушуються її права, як споживача. Крім того, позивач вважає, що відповідачем не було надано їй вичерпну інформацію з приводу наданої послуги у виді кредиту та безпідставно без її згоди підвищено процентну ставку за користування кредитними коштами. З посиланням на зазначені обгрунтування позову ОСОБА_1 вважає, що кредитний договір підлягає визнанню недійсним. В свою чергу до суду звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк»про визнання поруки припиненою. Мотивували свої вимоги тим, що в забезпечення виконання умов договору кредиту № 10-29/3396 від 14.05.2007 року між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір поруки № 02-10/1555 від 14.05.2007 року, згідно якого ОСОБА_3 і ОСОБА_1 несуть солідарну відповідальність за виконання зобовязань за вказаним договором кредиту. Позивач ОСОБА_2, вказала, що, між нею, ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено іпотечний договір № 02-10/1554 від 14.05.2007 року, згідно умов якого кредитний довір № 10-29/3396 від 14.05.2007 року було забезпечено предметом іпотеки –однокімнатною квартирою № НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1. Тобто вона уклала договір майнової поруки. Позивачі зазначили, що згідно договору поруки та іпотечного договору, як договору майнової поруки вони, як поручителі зобов’язалися перед кредитором –ПАТ «Укрсоцбанк»у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником –ОСОБА_1, зобов’язань, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій(пені, штрафу), у розмірі, в строк та в порядку передбачених Договором кредиту № 10-29/3396 від 14.05.2007 року укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк»та ОСОБА_1 У квітні 2010 року на адресу ОСОБА_2 надійшов листвід відповідача, з якого вбачалось, що відсоток за користування кредитними коштами було збільшено, однак позивач не погоджувався бути поручителем ОСОБА_1 за договором кредиту на таких умовах, оскільки на час укладення договору відсоток за користування кредитом становив 13%, а листом відповідача за № 08.4-10/96-2346 від 13.04.2010 року позивача було повідомлено про збільшення істотних умов договору кредиту, а саме розміру відсотка за користування кредитними коштами. Крім того, на адресу позивача ОСОБА_3 жодних повідомлень про збільшення відсоткової ставки за користування кредитними коштами надіслано не було. Позивачі вважають, що їх права були порушені, а тому вони звернулися до суду за захистом свого порушеного права. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким визнати кредитний договір № 10-29/3396 від 14.05.2007 року недійсним. Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала вимоги свого довірителя та просила суд позов задовольнити. Позивач ОСОБА_3 надіслав до суду лист з клопотанням слухати справу у його відсутність. Позовні вимоги просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення судової повістки. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надсилав. Про причини неявки суд не повідомив. Позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів у зв’язку з чим суд на підставі ст. 224 ЦПК України та частини 4 ст. 169 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу у його відсутність за наявними у справі доказами, ухваливши заочне рішення. Заслухавши пояснення сторін, представників, дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків. Відповідно до статті 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до ч. 2 ст. 192 Цивільного кодексу України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і порядку, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа(кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквіваленті. Статті 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу. Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного Банку України. Відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями. Судом не приймається до уваги твердження позивача про обов'язкову наявність у ПАТ «Укрсоцбанк»індивідуальної ліцензії Національного банку України про здійснення операцій з валютними цінностями, оскільки підпунктом «в»п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачено наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законом межі. На день укладення оспорюваного кредитного договору, Законом не було визначено меж, термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Судом також не приймається до уваги твердження позивача ОСОБА_1 про те, що умови кредитного договору є несправедливими, оскільки після його підписання підвищився курс іноземної валюти по відношенню до національної валюти, що призвело до збільшення суми боргу та, як наслідок, погіршення його фінансового становища. Дане твердження не може бути прийняте судом до уваги за наступних мотивів. Позивачем у судовому засіданні не доведено, що він як сторона договору, в момент його укладення був впевнений у тому, що така зміна обставин як підвищення курсу долара США по відношенню до гривні не настане. Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. З матеріалів кредитного договору № 10-29/3396 від 14.05.2007 року, зазначена позивачем обставина, як істотна, не визначена, тобто при укладенні кредитного договору його сторони не визначали таку обставину (підвищення курсу долара США по відношенню до гривні), істотною. Також позивачем не надано суду доказів про наявність одночасно чотирьох умов передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, що слугували б підставою для розірвання кредитного договору. В даному випадку, надаючи оцінку доводам позивача, суд вважає, що позивач перед укладенням договору кредиту оцінював можливі валютні ризики і мав можливість передбачити зміну курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з ситуації в Україні та динаміки зміни курсів іноземних валют з часу введення в обіг національної валюти та її девальвації. Суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що під час укладення договору волевиявлення ОСОБА_1 було вільним і відповідало її внутрішній волі. Беручи до уваги вищенаведені мотиви та проаналізувавши доводи сторін, суд у сукупності з дослідженими доказами дійшов висновку про безпідставність вимог позивача з посиланням на норми статті 215 Цивільного кодексу України. Посилання позивача на порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» не береться судом до уваги, оскільки застосування вказаного Закону можливе у тому випадку, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, розмір відсоткової ставки, валютні ризики, процедура пов'язана з виконанням умов договору, які передують укладенню договору. В конкретному випадку, тобто після укладення кредитного договору між сторонами спору виникли кредитні відносини, в зв'язку з чим до спірних правовідносин, щодо виконання оспорюваного договору застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування, а норми Закону України «Про захист прав споживачів»застосуванню не підлягають. В ході судового розгляду, суду не було надано доказів того, що позивач ОСОБА_1 перед укладенням договору не мала можливості отримати інформацію, щодо такого, а тому такі обгрунтування позову, судом не беруться до уваги. За вищенаведених мотивів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, ОСОБА_1 є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В той же час, відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягають задоволенню повністю з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Відповідно до ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до листа банку надісланого на адресу ОСОБА_2 процентна ставка за користування кредитними коштами, згідно договору кредиту № 10-29/3396 від 14.05.2007 року становила 15% річних, тобто процент за користування кредитом збільшився, що в свою чергу призвело до зміни зобов’язання боржника, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки згідно договору кредиту № 10-29/3396 від 14.05.2007 року, останні несли повну солідарну відповідальність за виконання ОСОБА_1 своїх обов’язків перед кредитором - ПАТ «Укрсоцбанк»за умови сплати боржником 13 відсотків річних за користування кредитними коштами. Відповідно до ч. 2 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Суду не надано доказів на підтвердження отримання ПАТ «Укрсоцбанк»згоди від ОСОБА_3, ОСОБА_2, бути поручителем за виконання зобов’язання ОСОБА_1 перед кредитором за умови перегляду збільшеної процентної ставки за користування кредитом у розмірі 15 відсотків річних. Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного-процесуального кодексу України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. На основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв’язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що в зв’язку із збільшенням розміру відповідальності боржника, інтерес позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, як поручителів було порушено і такі зміни у основному зобов’язанні визнаються судом такими, що тягнуть для них, як поручителів несприятливі наслідки, що є беззаперечною підставою для припинення поруки. В зв'язку з припиненням поруки ОСОБА_2, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги останньої в частині виключення з Державного реєстру іпотек запису про заборону відчудження предмета іпотеки, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині також підлягають задоволенню. Розподіл судових витрат між сторонами вирішити в за правилами ст. 88 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 212-215, 223, 294-296 ЦПК України,суд,- вирішив: В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа –ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору кредиту недійсним –відмовити. Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа –ОСОБА_1 про припинення поруки - задовольнити повністю. Припинити поруку ОСОБА_3 за договором поруки № 02-10/1555 від 14 травня 2007 року, укладений між Публічним акціонерним товариством (Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку) «УКРСОЦБАНК», ОСОБА_1, ОСОБА_3, за зобов’язанням, забезпеченим порукою договору кредиту № 10-29/3396 від 14 травня 2007 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством (Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку) «УКРСОЦБАНК»та ОСОБА_1. Припинити майнову поруку ОСОБА_2 за іпотечним договором № 02-10/1554 від 14 травня 2007 року, укладений між Публічним акціонерним товариством (Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку) «УКРСОЦБАНК», ОСОБА_1, за зобов’язанням, забезпеченим майновою порукою договору кредиту № 10-29/3396 від 14 травня 2007 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством (Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку) «УКРСОЦБАНК»та ОСОБА_1. Виключити з Державного реєстру іпотек (зареєстровано в реєстрі за № 1704 від 14 травня 2007 року) запис про накладення заборони відчудження однокімнатної квартири № НОМЕР_1, загальною площею 59.4(пятдесят девять цілих чотири десятих) кв.м., житловою площею 15.9(п'ятнадцять цілих девять десятих) кв.м., що знаходиться у будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»на користь ОСОБА_3 8(вісім) гривень 50 копійок судового збору, 37(тридцять сім) гривень витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 42(сорок дві) гривні 50 копійок. Заочне рішення може бути переглянуто Голосіївським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва. Суддя А.Новак http://reyestr.court.gov.ua/Review/18288198

Справа № 2-315/10 Р І Ш Е Н Н Я Іменем України 9 лютого 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді - Нежура В.А. при секретарі - Тарковській Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного – комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання зміни відсоткової ставки за кредитом незаконною, - В С Т А Н О В И В: В травні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного – комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання незаконними дії АКБ СР «УКРСОЦБАНК», які виразились в підвищенні процентної ставки за користування ним Кредитом до рівня 11,5 процента річних євро та у відмові приймати в нього належне виконання його зобов’язань, щодо погашення строкової заборгованості по кредиту, залишення Кредитного договору від 24 березня 2006 року № 10-29/1650 без змін, зобов’язати АКБ СР «УКРСОЦБАНК» не нараховувати йому проценти, штрафи і пеню за несплачений основний борг починаючи з квітня місяця 2009 року. В судовому засіданні позивач позовні вимоги уточнив та просив визнати незаконними дії АКБ СР «УКРСОЦБАНК», які виразились в підвищенні процентної ставки за користування ним Кредитом до рівня 11,5 процента річних євро та у відмові приймати в нього належне виконання його зобов’язань, щодо погашення строкової заборгованості по кредиту, залишити Кредитний договір від 24 березня 2006 року № 10-29/1650, без змін, зобов’язати АКБ СР «УКРСОЦБАНК» не стягувати з нього пеню в сумі 1117 грн. 05 коп., яка виникла в результаті відмови відповідача приймати належне виконання його зобов’язань встановлених умовами і графіком погашення заборгованості за Кредитним договором від 24 березня 2006 року № 10-29/1650 та зарахувати різницю переплачених ним відсотків у євро за підвищеною процентною ставкою 11, 5 процента річних, а також сплачені 28 вересня 2009 року відсотки в сумі 448,66 євро і судові витрати в рахунок погашення основного (тіла) кредиту про що офіційно повідомити позивача. В судовому засіданні позивач пояснив, що 24 березня 2006 року ним був укладений Кредитний договір № 10-29/1650 з АКБ СР «УКРСОЦБАНК» на суму 15 163,00 євро, зі сплатою 9,5 відсотків річних. За час користування кредитом ним жодного разу не були допущені затримки погашення відсотків чи основної суми кредиту або інших порушень умов договору, в тому числі щодо страхування автомобіля. В кінці жовтня 2008 року він отримав листа (з Додатковою угодою) від заступника керуючого Київською міською філію АКБ «УКРСОЦБАНК» Заіки О.М. в якому повідомлялося про підвищення номінальної ставки відсотку за кредитом до 13,5 річних. Зважаючи на зобов’язання за Договором, він погодився на підвищення процентної ставки до 10 % євро річних, про що зазначив у Додатковій угоді та підписавши ії, 31 жовтня 2008 року відправив рекомендованим листом до міської філії Банку . Натомість, 13 січня 2009 року під час сплати кредиту в касі відділення Банку, він з’ясував, що розмір процентної ставки йому підвищений до 11.5 % річних. Оскільки відповідно до графіка Кредитного договору він зобов’язаний був до 15 числа сплатити заборгованість, а часу для з’ясування обставин такого підвищення процентної ставки у нього не було, тим паче, що Додаткова угода з таким розміром ставки, як 11.5 % у листопаді та грудні місяці 2008 року йому не надсилалась, і відповідно він, її не підписував, звісно за таких обставин, він переконливо вважав, що Банком була допущена технічна помилка, тому він погасив кредит у січні місяці 2009 року. Вже 15 січня 2009 року, він листом звернувся до Голови Правління АКБ «УКРСОЦБАНК» Тимонькіна Б.В. в якому пояснив, що підвищення розміру процентної ставки до 11.5 % євро суперечить умовам Кредитного договору № 10-29/1650 та чинному законодавству. В той же час, відповідач у листі-відповіді від 28.01.2009р. №16-08/3948 повідомив, що відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки. 11 лютого 2009 року він вдруге звернувся до відповідача з проханням скорегувати своє рішення у відповідність до положень Постанови Національного банку України від 5 лютого 2009 року № 49, та створити належні умови для прийняття у мене платежу щодо погашення кредитної заборгованності згідно п.1 Додаткової угоди від 24.10.2008 року за якою, розмір процентної ставки становить 10 % євро річних. Із наступної відповіді датованої 20.02.2009 року видається очевидним, що вона містить у собі протиріччя та обгрунтування, які не грунтуються на чинних нормативно-правових актах. Тому в лютому, березні місяці керуючись Додатковою угодою він погашав заборгованість виходячи із 10 % процентної ставки. Оскільки станом на 7 квітня 2009 року відповідач вкотре відмовився приймати у нього належні платежі (за ставкою 10 %), та враховуючи те, що у нього в лютому, березні місяці ц.р. уже виникла строкова заборгованість за основним боргом (у зв’язку з тим, що в першу чергу гасяться процети), він вимушений був припинити з квітня місяця ц.р. платежі за Кредитним договором № 10-29/1650 від 24 березня 2006 року на підставі положень частини 1 та 4 статті 613 Цивільного кодексу України, про що, він письмово належним чином повідомив відповідача. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, вказуючи на те, що позивач користується наданими йому кредитами, сплачував щомісячні платежі в повному обсязі з урахуванням зміни відсоткових ставок по кредиту, отже він визнав дію відповідно до запропонованих йому змін, а таким чином і висловив свою згоду на зміну умов договору кредиту. Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав. Як встановлено, 24 березня 2006 року ОСОБА_1був укладений Кредитний договір № 10-29/1650 з АКБ СР «УКРСОЦБАНК» на суму 15 163,00 євро, зі сплатою 9,5 відсотків річних (а.с. 6-8). 24 жовтня 2008 року позивач отримав листа з Додатковою угодою від заступника керуючого Київською міською філію АКБ «УКРСОЦБАНК» Заіки О.М. в якому повідомлялося про підвищення номінальної ставки відсотку за кредитом до 13.5 річних (а.с. 9). Зважаючи на зобов’язання за Договором, позивач погодився на підвищення процентної ставки до 10 % євро річних, про що зазначив у Додатковій угоді та підписавши ії, 31 жовтня 2008 року відправив рекомендованим листом до міської філії Банку (а.с. 10-11) . Але, 13 січня 2009 року під час сплати кредиту в касі відділення Банку, позивач з’ясував, що розмір процентної ставки йому підвищений до 11.5 % річних (а.с. 12). Оскільки відповідно до графіка Кредитного договору позивач зобов’язаний був до 15 числа сплатити заборгованість, а часу для з’ясування обставин такого підвищення процентної ставки у нього не було та оскільки Додаткова угода з таким розміром ставки, як 11.5 % у листопаді та грудні місяці 2008 року йому не надсилалась, він вважав, що Банком була допущена технічна помилка, тому він погасив кредит у січні місяці 2009 року (а.с. 13). 15 січня 2009 року позивач листом звернувся до Голови Правління АКБ «УКРСОЦБАНК» Тимонькіна Б.В. в якому пояснив, що підвищення розміру процентної ставки до 11.5 % євро суперечить умовам Кредитного договору № 10-29/1650 та чинному законодавству. Відповідно до п. 3.1.2 Кредитного договору «Кредитор зобов’язаний:» завчасно повідомляти Позичальника про намір змінити розмір процентів ...» В пункті 2.5 Кредитного договору № 10-29/1650 зазначено: «Кредитор має право ініціювати зміну процентної ставки за надання Кредиту, ...». Згідно п.п. 7.1, 7.2 Кредитного договору № 10-29/1650 всі додатки, зміни та доповнення до цього Договору мають бути вчиненні в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на те представниками Сторін; всі повідомлення за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійсненні у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, або вручені особисто за зазначеними адресами Сторін. Відповідач у листі-відповіді від 28.01.2009р. №16-08/3948 повідомив, що відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки. 11 лютого 2009 року позивач вдруге звернувся до відповідача з проханням скорегувати своє рішення у відповідність до положень Постанови Національного банку України від 5 лютого 2009 року № 49, та створити належні умови для прийняття у мене платежу щодо погашення кредитної заборгованності згідно п.1 Додаткової угоди від 24.10.2008 року за якою, розмір процентної ставки становить 10 % євро річних. Станом на 7 квітня 2009 року відповідач відмовився приймати у позивача належні платежі, за ставкою 10 %, позивач припинив з квітня місяця ц.р. платежі за Кредитним договором № 10-29/1650 від 24 березня 2006 року на підставі положень частини 1 та 4 статті 613 Цивільного кодексу України, про що, письмово належним чином повідомив відповідача. Відповідно до положень ст. ст. 203 215, 651, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ст. 203 цього Кодексу; зміна договору допускається лише за згодою сторін; поверненя кредитів здійснюється виключно на договірних умовах; встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в одностороньому порядку. Згідно статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банками забороняється в одностороньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами. Також банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням однієї із сторін, відповідно до приписів постанов Правління НБУ «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» 168 від 10 травня 2007 року та «Про окремі питання діяльності банків» від 5 лютого 2009 року № 49. Постанови Правління НБУ № 319 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків». Таким чином суд прийшов до висновку, що відповідачем не були додержані закони, якими врегульовані питання умов та порядку зміни відсоткової ставки за договором, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Керуючись Законом України «Про банки і банківську діяльність», «Про захист прав споживачів», ст., ст. 6, 203, 215,216, 112,613,651,654,1054 Цивільного кодексу України ст. ст. 5, 6, 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, - В И Р І Ш И В Визнати незаконними дії АКБ СР «УКРСОЦБАНК», які виразились в підвищенні процентної ставки за користування ОСОБА_1 Кредитом до рівня 11,5 процента річних євро та у відмові приймати у ОСОБА_1 належне виконання його зобов’язань, щодо погашення строкової заборгованості по кредиту. Залишити Кредитний договір від 24 березня 2006 року № 10-29/1650, без змін. Зобов’язати АКБ СР «УКРСОЦБАНК» не стягувати з ОСОБА_1 пеню в сумі 1117 (одна тисяча сто сімнадцять) грн. 05 коп. за Кредитним договором від 24 березня 2006 року № 10-29/1650. Зарахувати різницю переплачених ОСОБА_1 відсотків у євро за підвищеною процентною ставкою 11, 5 процента річних, а також сплачені 28 вересня 2009 року відсотки в сумі 448,66 євро в рахунок погашення основного(тіла) кредиту. Стягнути з АКБ СР «УКРСОЦБАНК» на користь ОСОБА_1 сплачене державне мито в розмірі 83 грн. 50 коп. Стягнути з АКБ СР «УКРСОЦБАНК» в дохід держави несплачені витрати на інформаційно- технічне забезпечення в розмірі 30 грн. 00 коп. Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10 – денного строку для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження подано, але апеляційна скарга не була подана у 20 – денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. Суддя: http://reyestr.court.gov.ua/Review/7985752

Решение было принято заочное, если так то пишите заявление об отмене заочного решения. Если приняли не заочное решение, то тогда подавайте апелляцию и жалобу на судью.Никаких заперечень писать и подавать не нужно, это суд истолкует только в свою пользу и не теряйте оригинала повестки.

Постановление апелляции оставившей в силе это решение, здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3343

2-1028/11 РІШЕННЯ Іменем України 17 лютого 2011 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Чередніченко Н.П. з участю секретаря Чигир Т.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про скасування виконавчого напису,- встановив : У жовтні 2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк», приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_2 про скасування виконавчого напису. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 29 серпня 2007 р. нею було укладено кредитний договір, предметом даного договору є кошти у розмірі 87 210 грн. зі сплатою 12, 5 % річних. Кредитні кошти було взято на купівлю автомобіля Colt 1,3». 09 квітня 2010 р. приватний нотаріус ОСОБА_2 здійснив виконавчий напис № 2726, на підставі якого було відкрито виконавче провадження. Позивачка вважає, що даний виконавчий напис є таким, що підлягає скасуванню, оскільки вона не визнає суму боргу, і тому нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис, чим порушив ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Позивачка заявляє, що вона не отримувала повідомлення від банку з вимогою сплатити заборгованість, додаткової угоди про збільшення відсоткової ставки не підписувала, тому оскаржуваний виконавчий напис постановлений із грубими порушеннями норм чинного законодавства. Виходячи з наведеного, позивачка просить скасувати виконавчий напис № 2726, вчинений 09 квітня 2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. В судовому засіданні представник позивачки повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, зазначивши, що спірний виконавчий напис є незаконним, позивачка не надавала своєї згоди на укладення Додаткової угоди про збільшення відсотків по кредиту. Представник ПАТ «Укрсоцбанк» проти позову заперечив, пояснив суду, що виконавчий напис вчинений з дотриманням вимог законодавства, оскільки безспірність вимоги підтверджується самим кредитним договором. Про його вчинення ОСОБА_1 не повідомлялась, оскільки в цьому не було потреби. Банк правильно розрахував, а приватний нотаріус вчинив виконавчий напис виходячи з 21% відсоткової ставки за кредитом, оскільки станом на листопад 2008 року законом допускалось одностороння зміна банком відсоткової ставки. Тому незважаючи на відмову ОСОБА_1 укласти додаткову угоду про внесення змін до кредитного договору в частині зміни відсоткової ставки з 12, 5% на 21% річних, банком здійснювався розрахунок заборгованості виходячи з 21% річних. Приватний нотаріус КМНО ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлявся про час і дату судового засідання, надіслав заперечення на позовну заяву, в яких у задоволенні позову просив відмовити. Тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність. Вислухавши пояснення представників, дослідивши всі докази по справі, суд приходить до того, що позовні вимоги є законними та обнгрунтованими. ОСОБА_1 є власником автомобіля ubishi Colt 1,3», державний номер НОМЕР_1. 29 серпня 2007 р. між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»було укладено Договір кредиту № 380/1210/07-А. Предмет даного договору є кошти у розмірі 87 210 грн. зі сплатою 12,5 % річних. Даний Договір було укладено на строк до 28 серпня 2014 р. 29 серпня 2007 р. між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»було укладено договір застави майна № 380/6/07-ЗА, предметом якого є автомобіль ishi Colt 1,3», державний номер НОМЕР_1. Заставна вартість предмета застави становить 96 910, 00 грн. 09 квітня 2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. було здійснено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет застави –автомобіль ubishi Colt 1,3», державний номер НОМЕР_1. За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна –автомобіля, пропонується задовольнити вимоги по кредитному договору № 380/1210/07-А від 29 серпня 2007 р., які становлять 100 918 грн. 69 коп. 13 серпня 2010 р. державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві Микитчик І.В. було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса № 2726 від 09 квітня 2010 р. Відповідно до ст. 88 Закону України “Про нотаріат”, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 31.01.1992 року, при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами. Пунктом 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (надалі –Інструкція), затвердженого Наказом Міністерства юстиції України N 20/5 від 03.03.2004р., передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюється з дати, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. Постаново Кабінету Міністрів України від 22.06.1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»визначено перелік документів, які подаються нотаріусу для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються, а саме: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання. Представник ПАТ «Укрсоцбанк» підтвердив, що розрахунок був здійснений виходячи з відсоткової ставки 21%, а не 12, 5%, як зазначено в кредитному договорі від 29 серпня 2007 року. Суд приходить до висновку, що у приватного нотаріуса не було підстав вчиняти виконавчий напіс на підставі розрахунку, наданого ПАТ «Укрсоцбанк». Згідно кредитного договору № 380/1210/07-А від 29 серпня 2007 р., укладеного між сторонами, ОСОБА_1 надавались грошові кошти у розмірі 87 210 грн. 00 коп. зі сплатою 12, 5 % річних. Відповідно до п.п. 1.3.1-1.3.2 договору застави майна № 380/66/07-3А від 29.08.2007 р., укладеного між тими ж сторонами, суть та розмір зобов’язань, забезпечених заставою, –це повернення Заставодавцем кредиту, отриманого за кредитним договором в сумі 87 210 грн. на умовах останнього та виплата Заставодавцем (ОСОБА_1) процентів у розмірі 12, 5%. Як вбачається з виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом ОСОБА_2., він вчинений на основі розрахунку заборгованості за кредитом за процентною ставкою 21% річних, а не 12, 5%, що суперечить Договору застави майна від 29.08.2007 року. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують безспірність вимоги відповідача до ОСОБА_1 та докази направлення позивачці письмової вимоги добровільно сплати борг за кредитним договором. На момент вчинення виконавчого напису у приватного нотаріуса не було підтверджень про внесення змін до договору застави та кредиту в частині збільшення процентної ставки до 21%, а також доказів направлення позивачці письмової вимоги добровільно сплатити борг за кредитним договором, а отже –документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника. За таких обставин суд вважає, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. при вчинені оспорюваного виконавчого напису порушено вимоги ст.ст. 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», пункту 284 Інструкції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України Переліку щодо витребування від стягувача та перевірки документів, що підтверджують безспірність заборгованості та відповідальності боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання, тому позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. На підставі наведеного, ст.ст. 87, 88 Закону України “Про нотаріат”, п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 73, 88, 212-215, 218 ЦПК України, - в и р і ш и в: Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про скасування виконавчого напису –задовольнити. Скасувати виконавчий напис № 2726, вчинений 09 квітня 2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про звернення стягнення на автомобіль марки Colt 1,3» , 2007 р. випуску, державний номер НОМЕР_1 та визнати його таким, що не підлягає виконанню. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Суддя: http://reyestr.court.gov.ua/Review/14046338

Справа № 2-3580/10 Р І Ш Е Н Н Я Іменем України 08 вересня 2010 Голосіївський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Шевченко Т.М. з участю секретаря Загорулько Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерно-комерційного банку соціального банку «Укрсоцбанк» про визнання договору кредиту удаваним правочином, визнання договору кредиту таким, що укладений в національній валюті, визнання третейської угоди недійсною, визнання неправомірними дії щодо підвищення відсоткової ставки за договором кредиту та спонукання до вчинення певних дій, - в с т а н о в и в: позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом, в якому просить визнати договір кредиту № 028/25-117 від 03.04.2007 р., укладений між сторонами у справі, удаваним право чином; застосувати наслідки удаваного правочину та визнати договір кредиту № 028/25-117 від 03.04.2007 р. таким, що укладений в національній валюті України – гривні, а саме вважати, що кредит був наданий в сумі 429 250 грн. на умовах, визначених в договорі; застосувати наслідки удаваного правочину та затвердити в якості додатку № 1 до договору кредиту № 028/25-117 від 03.04.2007 р. новий графік платежів, складений із розрахунку того, що кредит був наданий в українській гривні в порядку, визначеному договором; застосувати наслідки удаваного правочину та визнати, що станом на 09.03.2010 р. позивач сплатив АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» по договору кредиту № 028/25-117 від 03.04.2007 р. 91531,69 грн. тіла кредиту та 140734,11 грн. процентів за користування кредитом, а також визнати недійсною третейську угоду, укладену між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, яка включена як п. 6.2 розділу 6 до Договору кредиту № 028/25-117 від 03.04.2007 р. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що після укладення кредитного договору № 028/25-117 від 03.04.2007 р. позивач уклав договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого позивач придбав квартиру, розраховуючись із продавцем у гривнях. Також позивач вважає, що відповідач, користуючись необізнаністю позивача в законах, нав’язав позивачу третейську угоду, ввівши в оману шляхом ненадання роз’яснень стосовно правових наслідків укладання третейської угоди, але і її правового змісту. У червні 2010 р. позивач ОСОБА_1 звернувся у суд із доповненням до позовної заяви, в якій просить визнати неправомірними дії відповідача щодо підвищення відсоткової ставки за договором кредиту № 028/25-117 від 03.04.2007 р. до ставки 14% річних, зобов’язати відповідача зарахувати в якості погашення основної заборгованості по кредиту частково сплачені позивачем кошти (різницю між номінальними ставками відсотку за кредитом), зобов’язати відповідача здійснити коригуючи операцію щодо зниження відсотків за користування кредитом згідно письмово погоджених сторонами 12,2% річних, починаючи з 27.10.2008 р. за договором кредиту № 028/25-117 від 03.04.2007 р. шляхом надання відповідного протоколу засідання кредитного комітету відповідача про зменшення відсотків, а також визнати недійсними пункти 2.6, 2.6.1 та 2.6.2 договору кредиту № 028/25-117 від 03.04.2007 р., як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства. В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Представник відповідача АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» в судовому засіданні не визнала позовні вимоги та заперечувала проти їх задоволення, посилаючись на безпідставність вимог позивача. Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне. 03.04.2007 р. між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 028/25-117, за умовами якого банк надав позивачу цільовий кредит в сумі 85000 доларів США для придбання 2-кімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно п. 2.6.1 договору кредиту відповідач зобов’язаний повідомити про намір змінити розмір процентів не пізніше, ніж за десять робочих днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладення відповідну додаткову угоду. Пунктом 2.6.2 договору кредиту також передбачено 10 денний термін для надання письмової згоди позивача на запропонований АКБ «Укрсоцбанк» новий розмір відсоткової ставки. Пунктом 6.2 кредитного договору № 028/25-117 від 03.04.2007 р. визначено, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М.Раскової, 15. 03.04.2007 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко В.С., за умовами якого позивач придбав квартиру АДРЕСА_1. Відповідно до п. 2 договору купівлі-продажу продаж квартири вчиняється за ціною 505 000 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ на день оформлення договору купівлі-продажу складало 100 000 доларів США. Згідно п. 2 договору купівлі-продажу сума 75750 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ на день оформлення договору купівлі-продажу складало 15 000 доларів США отримано продавцем як аванс, а решта, тобто 429250 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ на день оформлення договору купівлі-продажу складало 85000 доларів США отримані продавцем під час підписання договору купівлі-продажу та сплачена покупцем за рахунок кредиту, наданого АКБ «Укрсоцбанк». 02.12.2008 р. позивач направив лист до Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк» про незгоду на підвищення номінальної ставки відсотку за кредитом до 14% річних з 27.10.2008 р., про що йому було усно повідомлено 10.11.2008 р. при сплаті процентів та суми по кредиту. 12.01.2009 р. позивач отримав лист № 16-08/3866 Начальника департаменту дрібних продаж Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк» Петренко М.О. щодо підвищення номінальної ставки відсотку за кредитом до 14% річних з 26.01.2009 р. 22.01.2009 р. у відповідь на лист № 10-08/3866 позивачем до Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк» був поданий лист від 22.01.2009 р., в якому ОСОБА_1 висловив своє непорозуміння щодо збільшення процентної ставки за діючим кредитом та не погоджувався із укладеною АКБ «Укрсоцбанк» аргументацією щодо причин, які призвели до такого подорожчання кредиту. У своїй позовній заяві позивач стверджує, що укладений договір кредиту суперечить ЦК України, а саме ст. 524 ЦК України, яка зазначає, що зобов’язання повинно бути виражене в грошовій одиниці України – гривні, а у зв’язку із тим, що в договорі кредиту валютного виконання є долар США такий правочин слід визнати удаваним. Частиною 3 ст. 533 ЦК України встановлено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, встановлених законом. Так, статтею 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» визначено, що фінансовий кредит – кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент. Вказаний Закон не містить визначення «коштів», але відповідно до ч. 2 цієї ж статті «інші терміни, які вживаються в цьому Законі, застосовуються у значенні законів України з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг». Законом, який регулює ринок банківських послуг є Закон України «Про банки і банківську діяльність». Відповідно до статті 2 цього Закону «коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент». Тому кредитне зобов’язання може бути виражене у національній валюті, іноземній валюті та еквіваленті національної валюти до іноземної чи навпаки. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною 2 цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу про позику, якщо інше не встановлено параграфом про кредит. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Згідно ст. 19 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після надання НБУ банківської ліцензії. «Укрсоцбанк» має видану НБУ 29.12.2001 р. банківську Ліцензію № 5 на право здійснення банківських операцій, визначених ч. 1 та пп. 5-11 частини другої ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також дозвіл № 5-1, що виданий 29.12.2001 р. НБУ на право здійснення операцій, визначених пп. 1-4 частини другої та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» із додатком та такого дозволу. За таких умов, на думку суду, ПАТ «Укрсоцбанк" має право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто має право кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії, тому кредит, що наданий банком позивачу згідно умов договору кредиту в сумі 85000 доларів США не суперечить чинному законодавству. Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони своїм волевиявленням визначили умови договору кредиту. Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Оскільки в судовому засіданні встановлено, що між сторонами у справі був укладений договір кредиту, за умовами якого позивач отримав у кредит грошові кошти у доларах США для придбання договору купівлі-продажу квартири, суд вважає, що вимоги позивача про визнання кредитного договору удаваним правочином та визнання договору кредиту таким, що укладений в національній валюті, не підлягають задоволенню. Також не вбачається підстав для застосування наслідків удаваного правочину та затвердження в якості Додатку № 1 до договору кредиту новий графік платежів, що складений із розрахунку того, що кредит був наданий в українській гривні та визнання сплати позивачем по договору кредиту тіла кредиту у сумі 91531,69 грн. та відсотків за користування кредитом – у розмірі 140734,11 грн. Крім того, вимоги позивача про визнання третейської угоди недійсною не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про третейські суди» спір між сторонами може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди. Визначення всіх видів третейської угоди визначено в ч. 1 ст. 12 Закону України «Про третейські суди», відповідно до якої третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті, або у вигляді окремої письмової угоди. Визначене в п. 6.2 договору кредиту третейське застереження є різновидом третейської угоди, яка встановлює, що у випадку неможливості вирішення спору між сторонами договору кредиту шляхом переговорів, спір підлягає розгляду в порядку черговості третейськими суддями Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків. Оскільки позивачем не надано жодного зауваження щодо форми третейської угоди (третейського застереження) та щодо змісту (суттєвих умов) третейської угоди, а також зважаючи на те, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а визначені на розсуд сторін і погоджені між ними умови є обов’язковими, суд вважає, що у вказаній частині вимоги позивача не підлягають задоволенню. Разом з тим, вимоги позивача про визнання неправомірними дії щодо підвищення відсоткової ставки за договором кредиту та спонукання до вчинення певних дій підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 заперечував проти збільшення розміру процентної ставки. Згідно п. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір або її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. В силу ст. 646 ЦК України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію. Позивач не погоджувався з пропозицією відповідача, а тому підстав для підвищення розміру процентної ставки у ПАТ «Укрсоцбанк» не було, а тому необхідно визнати неправомірними дії Акціонерно-комерційного банку соціального банку «Укрсоцбанк» щодо підвищення відсоткової ставки за договором кредиту № 028/25-117 від 03.04.2007 р. до ставки 14% річних, зобов’язати банк зарахувати в якості погашення заборгованості по кредиту зайво сплачені ОСОБА_1 за умовами вказаного договору кредиту, а також зобов’язати банк здійснити коригуючи операцію щодо зниження відсотків за користування кредитом згідно письмово погоджених сторонами 12,2% річних, починаючи з 27.10.2008 р. за вказаним договором кредиту. На підставі ст. 88 ЦПК України стягнути з Акціонерно-комерційного банку соціального банку «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 8,50 грн. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Керуючись ст.ст. 11, 203, 235, 524, 533, 627 – 629, 638-642, 654, 1046 та 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 30, 60, 212 та 213 ЦПК України, суд - в и р і ш и в: Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерно-комерційного банку соціального банку «Укрсоцбанк» про визнання договору кредиту удаваним правочином, визнання договору кредиту таким, що укладений в національній валюті, визнання третейської угоди недійсною, визнання неправомірними дії щодо підвищення відсоткової ставки за договором кредиту та спонукання до вчинення певних дій – задовольнити частково. Визнати неправомірними дії Акціонерно-комерційного банку соціального банку «Укрсоцбанк» щодо підвищення відсоткової ставки за договором кредиту № 028/25-117 від 03.04.2007 р. до ставки 14% річних. Зобов’язати Акціонерно-комерційного банк соціального банку «Укрсоцбанк» зарахувати в якості погашення заборгованості по кредиту зайво сплачені ОСОБА_1 за умовами договору кредиту № 028/25-117 від 03.04.2007 р. Зобов’язати Акціонерно-комерційного банк соціального банку «Укрсоцбанк» здійснити коригуючи операцію щодо зниження відсотків за користування кредитом згідно письмово погоджених сторонами 12,2% річних, починаючи з 27.10.2008 р. за договором кредиту № 028/25-117 від 03.04.2007 р. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Стягнути з Акціонерно-комерційного банку соціального банку «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 8,50 грн. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Суддя http://reyestr.court.gov.ua/Review/12039599

Справа № 2-3403/10 РІШЕННЯ іменем України 02 листопада 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Сеніна В.Ю. при секретарі Распутній Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" про визнання незаконними дій, визнання недійсним пункту договору та зобов'язання вчинити дії, - в с т а н о в и в: в січні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до АКБСР «Укрсоцбанк» про визнання незаконними дій, визнання недійсним пункту договору та зобов'язання вчинити дії. Ухвалою зазначеного суду від 11.03.2010 р. справу було передано за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 05.06.2006 р. між нею та відповідачем було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 08-038/267к, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався надати їй кредит в розмірі 85000 доларів США з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 12% та з кінцевим строком повернення 04.06.2013 р. Листом від 21.01.2009 р. відповідач повідомив позивача про зміну з 02.02.2009 р. відсоткової ставки за договором до 15% річних та надіслав для підписання додаткову угоду, яку вона не підписала, продовжуючи сплачувати кредит з процентною ставкою на рівні 12%. Зазначаючи, що дії банку суперечать вимогам чинного законодавства стосовно підвищення процентної ставки, просить визнати незаконними дії відповідача щодо підвищення процентної ставки, визнати недійсними з 10.01.2009 р. умову пункту 2.12 кредитного договору щодо такої події як ненадання позичальником згоди на зміну відсоткової ставки, що дає право банку вчинити дії, передбачені підпунктом 2.12.3 пункту 2.12 кредитного договору та зобов'язати відповідача з 02.02.2009 р. здійснити перерахунок здійснених платежів. В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили його задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечив, пославшись на надані письмові заперечення, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав. В судовому засіданні встановлено, що 05.06.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 08-038/267к, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався надати позивачу кредит в розмірі 85000 доларів США з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 12% та з кінцевим строком повернення кредиту 04.06.2013 р. Пунктом 2.12 договору передбачено, що у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням Правління, Комітету з питань управління активами та пасивами, Кредитно-інвестиційного комітету, Тарифного комітету кредитора, кредитор має право ініціювати зміну розміру процентів, визначених п. 1.1.1 договору. Пункт 2.12.1 визначає, що про намір змінити розмір процентів за надання кредиту, кредитор зобов’язаний повідомити позичальників не пізніше ніж за 10 робочих днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладення відповідну додаткову угоду. Листом від 21.01.2009 р. (а.с.16) відповідач повідомив позивача про зміну з 02.02.2009 р. відсоткової ставки за договором до 15% річних, посилаючись на рішення управляючого комітету роздрібного бізнесу АКБ «Укрсоцбанк» № 380 від 24.04.2008 р., та надіслав для підписання додаткову угоду. Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов’язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст.ст. 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови підвищення процентної ставки, то вони мають виконуватися і вважаються такими, що момент досягнення домовленості настав. Тобто, в даному випадку важливим є визначений договором механізм виконання домовленості: отримання повідомлення та, відповідно, прийняття пропозиції позичальником, чи укладання шляхом підписання додаткової угоди щодо підвищення процентної ставки. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 пропозиції щодо підвищення процентної ставки не прийняла, додаткової угоди не підписувала, продовжувала сплачувати проценти згідно первинних умов договору і одночасно звернулася до банку з листом, в якому висловила незгоду з підвищенням процентної ставки з відповідним обґрунтуванням. Посилання представника відповідача на те, що позивач пропозицію про підвищення відсоткової ставки прийняла спростовуються матеріалами справи, зокрема довідкою відповідача від 28.10.2010 р. з якої видно, що позивач по відсотковій ставці 15% кредит не сплачувала. Зважаючи на закріплений Конституцією України принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58), всі рішення банку у будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку після 10 січня 2009 року є неправомірним (рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)". Суд також враховує поведінку сторін після прийняття рішення банком щодо зміни процентної ставки у контексті положень цивільного законодавства про укладення та зміну договору, зокрема: якщо боржник сплачує відсотки за попередньою ставкою та не вчиняв інших дій щодо прийняття пропозиції, то це свідчить про відсутність домовленості. Відповідно до положень ст. ст. 203, 215, 651, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ст. 203 цього Кодексу; зміна договору допускається лише за згодою сторін; повернення кредитів здійснюється виключно на договірних умовах; встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Згідно статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банками забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами. Також банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням однієї із сторін, відповідно до приписів постанов Правління НБУ «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» № 168 від 10 травня 2007 року та «Про окремі питання діяльності банків» від 5 лютого 2009 року № 49, постанови Правління НБУ № 319 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків». Таким чином суд дійшов висновку, що відповідачем не було додержано законів та інших нормативно-правових актів, якими врегульовані питання умов та порядку зміни відсоткової ставки за договором, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 651, 653, 1054, 1056-1, 1061 ЦК України та ст.ст. 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, - в и р і ш и в: позов ОСОБА_1 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" про визнання незаконними дій, визнання недійсним пункту договору та зобов'язання вчинити дії задовольнити. Визнати незаконними дії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" щодо підвищення процентної ставки до 15% за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 05.06.2006 р. № 08-038/267к. Визнати недійсною з 10.01.2009 р. умову пункту 2.12 договору про надання невідновлювальної кредитної лінії від 05.06.2006 р. № 08-038/267к щодо такої події як ненадання позичальником згоди на зміну відсоткової ставки, що дає право банку вчинити дії, передбачені підпунктом 2.12.3 пункту 2.12 договору про надання невідновлювальної кредитної лінії. Зобов'язати акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" з 02.02.2009 р. здійснити перерахунок здійснених платежів. Стягнути з акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_1 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Стягнути з акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" на користь держави 17 гривень судового збору. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Суддя http://reyestr.court.gov.ua/Review/12831319

№ 2-3021/11 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.06.2011 року м. Київ Голосіївський районний суд міста Києва у складі: головуючого-судді Мазурик О.Ф., секретаря Василишиної О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним підвищення процентної ставки, зобов’язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : В березні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі –ПАТ «Укрсоцбанк»або Банк) про визнання недійсним підвищення процентної ставки, зобов’язання вчинити певні дії та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позовних вимог у позові зазначив, що 03.11.2006 року між ним та Банком було укладено Договір кредиту № 380/1358/06-А, за умовами якого йому був наданий кредит у сумі 16 766 доларів США з відсотковою ставкою за користування кредитом у розмірі 11,5%. При внесенні чергового платежу 11.02.2009 року по відсоткам за користування кредитними коштами він самостійно виявив збільшення відсоткової ставки з 11,5 % на 13,5 %. Зазначив, що він не підписував жодних Додаткових угод про внесення змін до Договору кредиту № 380/1358/06-А, за якими процентна ставка за користування кредитом збільшилась. Ухвалою суду від 09.06.2011 року позовну заяву в частині позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню залишено без розгляду. Уточнивши позовні вимоги позивач просив суд визнати недійсним одностороннє підвищення процентної ставки; зобов’язати відповідача виконати умову п. 1.1. Договору Кредиту № 380/1358/06-А від 03.11.2006 року та зобов’язати ПАТ «Укрсоцбанк» здійснити перерахунок сплачених ним сум за Договором Кредиту № 380/1358/06-А від 03.11.2006 року, зарахувавши переплачені грошові кошти на погашення заборгованості за кредитним договором. В судовому засіданні представники позивача підтвердили зазначені в позові обставини, підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача позов не визнав та просив суд в задоволенні позову відмовити. Вивчивши надані письмові докази у сукупності, заслухавши представників сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року N 168. Як вбачається з матеріалів справи між позивачем і Акціонерним–комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», 03 листопада 2006 року було укладено Договір кредиту № 380/1358/06-А (далі –Договір) (а.с. 19-22). Відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ст. ст. 536 та 1054 ЦК України необхідною умовою кредитного договору є розмір процентної ставки. За умовами п. 1.1. Договору Кредитор надав, а Позичальник отримав, на умовах цього Договору, грошові кошти в сумі 16 766,00 доларів США з обов’язком виплати Кредитору 11,5 % процентів річних та повернення Кредиту до 10-го числа (включно) кожного місяця, згідно з графіком. Пунктом 2.8. Договору передбачено, що у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням Правління, Комітету з питань управління активами та пасивами, Кредитно-інвестиційного комітету, Тарифного комітету чи інших органів Кредитора, Кредитор має право ініціювати зміну (збільшення або зменшення) розміру Процентів, надавши (надіславши) Позичальнику відповідний документ про знесення змін до цього Договору не менш, як за сім робочих днів до дати застосування нового розміру процентів за Кредитом; 2.8.1. у разі згоди Позичальника на зміну (збільшення або зменшення) розміру Процентів він зобов’язується до дати застосування їх нового розміру, вказаної у документі про внесення змін до цього Договору, надісланого Кредитором, підписати та повернути його останньому; 2.8.2. у разі незгоди Позичальника на зміну (збільшення або зменшення) розміру Процентів він зобов’язується протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання повідомлення з вимогою Кредитора про повернення заборгованості за цим Договором, повернути Кредитору в повному обсязі свою заборгованість за цим Договором (строкову та прострочену), а також погасити вимоги Кредитора, що випливають з цього Договору в тому числі, але не виключно: Кредит, Проценти, комісії, неустойку (пеню, штрафи), передбачені цим Договором. Договір кредиту не містить в собі жодного посилання на можливість іншого порядку перегляду відсоткової ставки. Таким чином, виходячи із вказаних вище пунктів Договору сторонами було чітко передбачено строк, умови та порядок перегляду відсоткової ставки. Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Пунктом 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням однієї із сторін (зміні кредитної політики банку). Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. В свою чергу, відповідно до частини 1 ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір що змінюється. З моменту укладення договору кредиту між позивачем та відповідачем не укладалось додаткової угоди про перегляд відсоткової ставки, і на його адресу не надходило жодного повідомлення Банку про намір переглянути відсоткову ставку. За встановлених судом обставин процентна ставка повинна становити 11,5% річних. Відповідно до п. 4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від облікової ставки Національного Банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дня її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною. Разом з тим судом встановлено, що з 20.10.2008 року Банком без повідомлення позивача було підвищено відсоткову ставку з 11,5 % до 13,5 %. Таке одностороннє підвищення відсоткової ставки суперечить умовам пункту 2.8. Договору кредиту. Відповідно до ст. 10 та ст. 60 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Оскільки відповідач не надав доказів про виконання свого обов’язку про належне повідомлення позивача про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним одностороннє підвищення процентної ставки підлягають задоволенню. Враховуючи, що одностороннє підвищення процентної ставки судом визнано незаконним, позовні вимоги про зобов’язання відповідача виконати умову п. 1.1. Договору кредиту та здійснити перерахунок сплачених коштів за кредитним договором є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. Окрім того згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню, сплачені при подачі позову до суду, сума судового збору та сума витрат, пов’язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи. На підставі Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про банки і банківську діяльність»,ст.ст. 3, 218, 526, 536, 627-628, 638, 642, 1054-1055 ЦК України та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57, 60, 61, 74, 77, 208, 212 - 215, 218, 223, 224, 225 ЦПК України, суд - ВИРІШИВ: Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним підвищення процентної ставки, зобов’язання вчинити певні дії –задовольнити. Визнати недійсним одностороннє підвищення процентної ставки Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»за Договором Кредиту № 380/1358/06-А від 03.11.2006 року, укладеного з ОСОБА_1. Зобов’язати Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» виконати умову п. 1.1. Договором Кредиту № 380/1358/06-А від 03.11.2006 року, укладеного з ОСОБА_1, в частині процентної ставки 11,5 процентів річних. Зобов’язати Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» здійснити перерахунок сплачених ОСОБА_1 сум за Договором Кредиту № 380/1358/06-А від 03.11.2006 року, зарахувавши переплачені грошові кошти на погашення заборгованості за Договором Кредиту № 380/1358/06-А від 03.11.2006 року. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 51 (п’ятдесят одна) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн. Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Суддя http://reyestr.court.gov.ua/Review/17121917

№ 2-3366/11 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ іменем України 19.09.2011 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Сеніна В.Ю, при секретарі Распутній Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, - в с т а н о в и в: у квітні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 14.04.2008 між нею та відповідачем було укладено договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 380/1092/08-А, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався надати їй кредит в розмірі 106100 грн. з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 14,5% та з кінцевим строком повернення 13.04.2015. Листом від 07.10.2008 відповідач повідомив позивачку про зміну з 20.10.2008 відсоткової ставки за договором до 21% річних та надіслав для підписання додаткову угоду, яку вона не підписала, продовжуючи сплачувати кредит з процентною ставкою на рівні 14,5%. 03 листопада 2008 року відповідач знов направив листа позивачці, у якому повідомив її про підвищення відсоткової ставки до 21% річних та надіслав для підписання додаткову угоду, яку вона знов не підписала та звернулася до відповідача із відповідними заявами. 30 березня 2009 року відповідач повідомив її своїм листом № 834-14/16 про те, що ним визнається факт того, що про зміну відсоткової ставки позивачка дізналася із запізненням, 06.11.2008, а отже дату підняття відсоткової ставки буде переглянуто. Зазначаючи, що дії банку суперечать вимогам чинного законодавства стосовно підвищення процентної ставки, просить визнати незаконними дії відповідача щодо підвищення процентної ставки, зобов’язати відповідача знизити процентну ставку за договором до 14,5% та здійснити перерахунок здійснених платежів, зарахувавши їх в рахунок погашення кредиту. В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали та просили його задовольнити. Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не направляв. Стаття 224 ЦПК України визначає, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Заслухавши позивачку, її представника, які не заперечували проти заочного розгляду справи, та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що дану справу можливо розглянути у відсутності відповідача, визнавши його неявку без поважних причин, а позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного. В судовому засіданні встановлено, що 14.04.2008 між позивачкою та відповідачем було укладено договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 380/1092/08-А, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався надати позивачці кредит в розмірі 106100 грн. з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 14,5% та з кінцевим строком повернення 13.04.2015. Пунктом 2.6 договору передбачено, що у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням Правління, Комітету з питань управління активами та пасивами, Кредитно-інвестиційного комітету, Тарифного комітету кредитора, кредитор має право ініціювати зміну розміру процентної ставки за надання кредиту, визначеною цим договором. Пункт 2.6.1 визначає, що про намір змінити розмір процентів за надання кредиту, кредитор зобов’язаний повідомити позичальників не пізніше ніж за сім днів до дати початку їх введення, а також надати для укладення додаткову угоду про внесення змін до цього договору. Листом від 07.10.2008 (а.с.19) відповідач повідомив позивачку про зміну з 20.10.2008 відсоткової ставки за договором до 21% річних, посилаючись на рішення управляючого комітету роздрібного бізнесу АКБ «Укрсоцбанк»№ 380 від 24.09.2008, та надіслав для підписання додаткову угоду. 03 листопада 2008 року відповідач знов направив листа позивачці (а.с.21), у якому повідомив її про підвищення з 01.11.2008 відсоткової ставки до 21% річних та надіслав для підписання додаткову угоду. На листи позивачки банк своїм листом від 30.03.2009 № 834-14/16 (а.с.24) повідомив її, що оскільки про зміну відсоткової ставки за кредитним договором вона дізналася із запізненням (06.11.2008), дата підняття відсоткової ставки буде переглянута, та запропонував їй звернутися до кредитного менеджера для здійснення підписання додаткової угоди про зміну відсоткової ставки з дати фактичного повідомлення, тобто фактично визнав, що станом на 30.03.2009 відсоткова ставка за договором становила 14,5% річних. Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов’язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст.ст. 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови підвищення процентної ставки, то вони мають виконуватися і вважаються такими, що момент досягнення домовленості настав. Тобто, в даному випадку важливим є визначений договором механізм виконання домовленості: отримання повідомлення та, відповідно, прийняття пропозиції позичальником, чи укладання шляхом підписання додаткової угоди щодо підвищення процентної ставки. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 пропозиції щодо підвищення процентної ставки не прийняла, додаткової угоди не підписувала, що підтверджується зазначеним вище листом відповідача від 30.03.2009, продовжувала сплачувати проценти згідно первинних умов договору і одночасно звернулася до банку з листом, в якому висловила незгоду з підвищенням процентної ставки з відповідним обґрунтуванням. Зважаючи на закріплений Конституцією України принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58), всі рішення банку у будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку після 10 січня 2009 року є неправомірним (рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 «У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)». Суд також враховує поведінку сторін після прийняття рішення банком щодо зміни процентної ставки у контексті положень цивільного законодавства про укладення та зміну договору, зокрема: якщо боржник сплачує відсотки за попередньою ставкою та не вчиняв інших дій щодо прийняття пропозиції, то це свідчить про відсутність домовленості. Відповідно до положень ст. ст. 203, 215, 651, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ст. 203 цього Кодексу; зміна договору допускається лише за згодою сторін; повернення кредитів здійснюється виключно на договірних умовах; встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Згідно статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банками забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами. Також банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням однієї із сторін, відповідно до приписів постанов Правління НБУ «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»№ 168 від 10 травня 2007 року та «Про окремі питання діяльності банків»від 5 лютого 2009 року № 49, постанови Правління НБУ № 319 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків». Таким чином суд дійшов висновку, що відповідачем не було додержано законів та інших нормативно-правових актів, якими врегульовані питання умов та порядку зміни відсоткової ставки за договором, сторонами за кредитним договором не досягнуто згоди у письмовій формі щодо підвищення розміру процентної ставки, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 651, 653, 1054, 1056-1, 1061 ЦК України та ст.ст. 57-60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, - в и р і ш и в: позов задовольнити. Визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" щодо підвищення процентної ставки до 21% за договором кредиту на купівлю автотранспортних засобів від 14.04.2008 № 380/1092/08-А, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»та ОСОБА_1. Зобов’язати Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" знизити процентну ставку за укладеним між ним та ОСОБА_1 договором кредиту на купівлю автотранспортних засобів від 14.04.2008 №380/1092/08-А з 21% річних до 14,5% річних з 01.11.2008. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" з 01.11.2008 здійснити перерахунок сплачених ОСОБА_1 грошових коштів за відсотковою ставкою 21% річних, зарахувавши їх на погашення наступних платежів з відсотковою ставкою 14,5%. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_1 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на користь держави 08 гривень 50 коп. судового збору. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. Суддя http://reyestr.court.gov.ua/Review/18792331

В дальнейшем это решение было отменено: http://reyestr.court.gov.ua/Review/13364086 Но выводы в данном решении интересные.

Можно попробовать, но суд вряд ли примет такую обеспечительную меру. В России на днях приняли закон по которому отдав залог остаток долга списывается. Поэтому, может стоит подождать.

Напишите повторное заявление в банк и копию в НБУ с требованием предоставить выписку по задолженности в которой указать откуда она образовалась. Также подать заявление в прокуратуру с требованием возбудить уголовное дело за принуждение к исполнению гражданско-правовых обязательств.Еще бы я порекомендовал поменять номер телефона либо внести номер с которого звонят в черный список. Общаться только в письменном виде. Копию каждого полученного письма с угрозами направлять в НБУ, прокуратуру и президенту с просьбой защитить от психологического давления и требовать в очередной раз возбудить уголовное дело.

Оспорить третейскую оговорку Вы можете по месту нахождения банка или в случае потребительского кредита, по своему месту регистрации.

Так Вы подать не сможете. Попробуйте еще раз оспорить третейское соглашение по другим основаниям с применением ЗУ "О защите прав потребителей"

Звоните, попытаемся помочь.

Очень многое зависит от условий договора. Но не смотря на это, есть ЗУ "О защите прав потребителей" который обязывает по потребительскому кредиту уведомлять за 30 дней, а по ипотечному за 60 дней. И есть ЗУ "Про ипотеку" там то же самое.

Подавайте кассацию на эту ухвалу. А на судей жалобу в ВРЮ и в ВККС.

Да это свежее: 2(2) березень 2009 Всего каких-то два года Так глубоко я еще не пробовал изучать деятельность Вашего супруга. Давайте информацию, завтра может быть поздно. Я приложу максимум усилий, чтобы на стороне заемщиков не появился профессор ПИ и полностью дискредитировал то чего с такими усилиями за два года мы все вместе добились.

Про Вашего друга любителей пенсионеров еще очень интересную информацию нашел: Киевский Манилов Председатель общественной организации «Столичные инициативы» Игорь Добруцкий хорошо известен тем киевлянам, которые следят за политической жизнью города. Выполняя обязанности советника мэра Черновецкого, Добруцкий прославился рядом инициатив и предложений, которые легко могли бы заинтересовать специалистов, изучающих любопытные случаи гигантомании. Чего только стоило предложение Игоря Добруцкого построить на Трухановом острове Диснейленд и соединить его с берегом канатной дорогой. Из других прожектов можно вспомнить огороды, на которых будут установлены веб-камеры, позволяющие следить по интернету, как подрастает на этих огородах капуста. В целом, подобные прожекты до боли напоминают фантазии небезызвестного Манилова из «Мертвых душ», который мечтал о том, чтобы построить через пруд в своем имении «каменный мост, на котором бы были по обеим сторонам лавки, и чтобы в них сидели купцы и продавали разные мелкие товары, нужные для крестьян». Так что никто не удивился, когда Игорь Добруцкий заявил о своем желании баллотироваться на пост мэра Киева от Партии пенсионеров Украины. Причем случилось это знаменательное для жизни города событие еще… в апреле этого года. Председатель партии Амрам Петросян так объяснил это решение: «Я считаю, что это достойная кандидатура на должность мэра столицы. Он работал в мэрии, поскольку был заместителем мэра, в Киевском городском совете, он знает проблемы столицы и ее жителей не из слов, а из собственного опыта и имеет видение, как их решить». Нам остается только догадываться, каким таким «собственным опытом» руководствовался Добруцкий, когда предложил сделать в лесопарковых хозяйствах столицы вольеры для бездомных животных, стерилизованных и украшенных ошейниками – причем непременно зеленого цвета. Впрочем, кое-чему во время работы у Черновецкого Игорь Добруцкий все-таки научился. Сейчас созданная им программа социальной защиты киевлянам «Забота» активно катает пенсионеров по Днепру и водит в столичные театры. Гречку, правда, заботливые сотрудники «Турботы» пока не раздают. Вероятно поэтому уровень популярности господина Добруцкого еще оставляет желать лучшего. http://www.kievpress.net/articles/politics...smeshish-12065/ Надеюсь Вас оплачивает не один и тот же человек. А то я как то сразу подумал, откуда такая просвещенность по поводу травы у Черновецкого. Не обижайтесь это шутка. Но все равно ждем от Вас информации о том, кто Вы реально и кто платит за Ваш энтузиазм.

Оксана вообще то я думал, что Вы занимали должность заместителя начальника управления по работе с корпоративными клиентами Департамента корпоративного бизнеса коммерческого банка.А судя из информации в том же гугле 2005-2007 - работали в службе внутреннего аудита коммерческого банка. Тем более Вы искали работу с зарплатой от 2000 долларов: http://rabota-i-trud.com.ua/resumes.php?sr...e=&shedule= Поэтому поверьте даже если курить траву, то довольно тяжело поверить, что такой специалист в воскресенье не жалеет времени и пишет на форуме. И при этом все это бесплатно. А с Вашей страници на Фейсбуке Оксана Виноград-Стрельникова я хотя бы узнал кто такой Амрам Петросян. По моему Вы с супругом сильно заигрались. Очень рекомендую честно сообщить за чей счет Вы работаете. На поиск в интернете я потратил 10 минут. Я так понимаю если покопаться завтра и не только в интернете, появиться еще очень много интересной информации. Я действительно рекомендую Вам самим все честно рассказать, потому что если все всплывет, Вы загубите хорошую идею.

Видимо Вы глубоко искали, первая статья Дебет-Кредит № 39 (23.9.2002), вторая статья Дебет-Кредит № 03 (20.1.2003). Ну очень актуально именно для экономики и бухучета Последняя тоже очень интересная и главное актуальная: 2003 18 берез. (№ 25) 18-22 Поищите еще, а то сдается мне, что это был последний вздох. По поводу того с кем поговорить, все происходит значительно проще. Я и фамилий то половины таких не знаю. Относительно Януковича, Вашему председателю знать лучше. Это же она его подпись подделывала. Я все еще жду от Вас правду. Кто Вас оплачивает и какие цели. А то чем больше Ваших отписок, тем у меня еще больше возникает ощущения, что организация Ваша просто хочет воспользоваться ситуацией и никакие права граждан защищать не собирается. Присылайте информацию и прекращайте пререкаться.

Я дал запрос в гугл и ответы были только те которые я привел. Можете сами проверить. Извиняться я пока не буду, т.к. не за что. Будут наложены штрафы на банки, изменены условия договоров тогда и извинюсь, а пока Вы ничего не сделали. Как о профессионале Стрельникове информации просто нет, его статьи в Зеркале недели (если конечно это он) и заключения в них никоим образом не дают сделать вывод, что он профессионал. Относительно Ваших партнеров - не смешите, они Вам не партнеры, каждый преследует свою цель. И Ваша грязь может остаться и на них. С ними я поговорю и думаю, если информации от Вас так и не будет, то количество меморандумов у Вас может сильно уменьшиться. Никто не хочет опять попасть в ситуацию, которая произошла с профессором ПИ. Так, что ждем подробную информацию чьих Вы будете и кто Вас финансирует? Неужели Вы работаете на одном лишь энтузиазме? Давайте информацию - не стесняйтесь. Т.к. пока нет другой информации кроме приставания к сотрудницам, подделывания подписи Президента и мошенническая работа под вывеской известной правозащитной организации. И выложите все меморандумы, чтобы людей можно было оперативно предупредить о том с кем они работают если Вы окажетесь последователями профессора ПИ.