ANTIRAID

Тогда нет основания для начисления новых процентов, а вот для взыскания 3% и индекса инфляции за срок, который не исполняется решение суде - есть.

Так как договор не был прекращен, то у банка есть все основания насчитывать и дальше проценты, помимо этого банк может также насчитывать 3% годовых и индекс инфляции на сумму по которой уже вынесено решение, но она не возвращена. Банк может отозвать исполнительный лист, правда не совсем понятно зачем им это нужно, а новый иск они могут подать только на проценты, пени и штрафы, которые набегут с момента вынесения решения суда. Никто дважды взыскивать не будет.Мой Вам совет, определитесь с банком в сумме Вашего окончательного долга и прекратите действие договора. Если компромисс не найдете, я думаю у Вас не будет никаких мотивов соглашаться с условиями предложенными банком. Также не забывайте, что если исполнительное производство уже было открыто, то исполнительная служба будет с Вас требовать еще 10% от суммы указанной в исполнительном листе по которому открыто производство в не зависимости отозван исполнительный лист или нет.

Полный ответ Минюста: Запрос в прикрепленном файле. __________.24.doc

Необходимо ознакомится с материалами дела и посмотреть, что именно банк предоставил в качестве документов о правонаследовании.

Пришлите пожалуйста весь ответ на адрес [email protected]

Если они не будут ходить суд оставит их иск без рассмотрения, но срок идет. Если пройдет 3 года то восстановить им срок будет крайне тяжело.

Я бы рекомендовал написать заявление в милицию в отношению телефонного хулигана.

Справа № 22ц-17623/10 Головуючий у 1 інстанції Орєхов О.І. Категорія: 30 Доповідач Соломаха Л.І. _____________________________________________________________________________ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого – судді Пономарьової О.М. суддів Соломахи Л.І., Голубинського А.М. при секретарі Голубцові А.В. за участю: позивача ОСОБА_1 представників відповідачів Малютіна Д.А., Диблі Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 06 серпня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної неправомірною бездіяльністю прокурора Донецької області , - В С Т А Н О В И В : 18 березня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до прокуратури Донецької області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної неправомірною бездіяльністю прокурора Донецької області. Зазначала, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року визнана протиправною бездіяльність прокурора Донецької області щодо ненадання відповідей на її звернення № 2877г від 14 вересня 2007 року, № 3242 від 17 жовтня 2007 року, № 1293 від 06 травня 2008 року, від 20 травня 2008 року, № 2120 від 12 червня 2008 року у порядку Закону України «Про звернення громадян». Зобов’язано прокурора Донецької області надати відповіді на звернення ОСОБА_1 № 2877г від 14 вересня 2007 року, № 3242 від 17 жовтня 2007 року, № 1293 від 06 травня 2008 року, 20 травня 2008 року, № 2120 від 12 червня 2008 року. Вона зверталася до прокурора з заявами про проведення перевірок у порядку прокурорського нагляду за фактами порушення її законних прав та інтересів, проте протягом тривалого часу відповіді на свої звернення не отримала, що завдало їй моральних страждань. Тривалий час звернення до прокурора і намагання добитися відповідей супроводжувалися зневагою та підкресленою прискіпливістю до неї. Над нею постійно глузували і впродовж того часу поки тривали її страждання вона не могла просунутися а ні на крок на шляху захисту її законних прав та інтересів. Просила стягнути з прокуратури Донецької області на її користь на відшкодування моральної шкоди 15 000 грн. (а.с. 1-2). Ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 08 липня 2010 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області (а.с. 27). Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 06 серпня 2010 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог до прокуратури Донецької області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної неправомірною бездіяльністю прокурора Донецької області. (а.с. 54-62). Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 принесла на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення її позову (а.с. 64-67). В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити. Представник прокуратури Донецької області Малютін Д.А., представник Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області Дибля Т.І. проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити, а рішення суду залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, представника прокуратури Донецької області Малютіна Д.А., представника Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області Диблі Т.І. , дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав: Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 неодноразово зверталася до прокурора Донецької області із зверненнями про проведення перевірок у порядку прокурорського нагляду за фактами порушення її законних прав та інтересів. На її звернення № 2877г від 14 вересня 2007 року, № 3242 від 17 жовтня 2007 року, № 1293 від 06 травня 2008 року, від 20 травня 2008 року, № 2120 від 12 червня 2008 року відповіді про результати перевірок або роз’яснення згідно чинного законодавства, як це передбачено Законом України «Про звернення громадян», відповідачем надані не були. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року бездіяльність прокурора Донецької області щодо ненадання відповідей на звернення ОСОБА_1 № 2877г від 14 вересня 2007 року, № 3242 від 17 жовтня 2007 року, № 1293 від 06 травня 2008 року, від 20 травня 2008 року, № 2120 від 12 червня 2008 року у порядку Закону України «Про звернення громадян» визнана протиправною. Зобов’язано прокурора Донецької області надати відповіді на звернення ОСОБА_1 № 2877г від 14 вересня 2007 року, № 3242 від 17 жовтня 2007 року, № 1293 від 06 травня 2008 року, 20 травня 2008 року, № 2120 від 12 червня 2008 року (а.с. 3-4). 27 травня 2009 року на виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року ОСОБА_1 була повідомлена прокурором Донецької області про результати розгляду її звернень № 2877г від 14 вересня 2007 року, № 3242 від 17 жовтня 2007 року, № 1293 від 06 травня 2008 року, 20 травня 2008 року, № 2120 від 12 червня 2008 року (а.с. 43-45). Відмовляючи позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що її вимоги не ґрунтуються на законі. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю прокуратури встановлено Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Передбачені цим законом підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди відсутні. З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можливо. До нього суд першої інстанції дійшов, порушивши норми матеріального права. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що моральна шкода їй завдана внаслідок бездіяльності прокурора Донецької області щодо ненадання відповідей на її звернення щодо порушення її прав та інтересів. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 02.10.1996 року громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991року № 1789-XII прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Факт неправомірної бездіяльності прокурора Донецької області щодо ненадання відповідей на звернення позивача ОСОБА_1 встановлений судовим рішенням в адміністративній справі, яке набрало чинності (постанова Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року), у зв'язку з чим відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України цей факт не підлягає доказуванню. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про звернення громадян» особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України. Згідно ст. 25 Закону України «Про звернення громадян» громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом. Підстави для відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів прокуратури регулюються ст. 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року № 266/94 – ВР. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що правовідносини, що виникли між сторонами, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» не регулюються. Проте відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до частини 6 ст. 1176 ЦК України ш кода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої, ніж передбачені частинами 1-5 цієї статті, незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до п. 2 частини 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Виходячи з вимог ст. 23 ЦК України, апеляційний суд вважає, що внаслідок протиправної бездіяльності прокурора Донецької області щодо ненадання відповідей на звернення ОСОБА_1 № 2877г від 14 вересня 2007 року, № 3242 від 17 жовтня 2007 року, № 1293 від 06 травня 2008 року, від 20 травня 2008 року, № 2120 від 12 червня 2008 року у порядку Закону України «Про звернення громадян» позивачу завдано моральної шкоди, оскільки протягом тривалого часу (більше року) вона не могла отримати відповіді на свої 5 звернень до прокурора Донецької області щодо порушення її законних прав та інтересів, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та змусило звернутися за відновленням свого порушеного права до Донецького окружного адміністративного суду. Відповідальність за шкоду, завдану фізичній чи юридичній особі рішеннями, діями або бездіяльністю працівника під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків згідно зі ст. 1172 ЦК України покладається на юридичну особу, з якою цей працівник перебуває в трудових правовідносинах, тобто на прокуратуру Донецької області, з вини працівників якої при виконанні ними своїх трудових обов'язків позивачу завдано цю шкоду. Відповідно до частини 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, апеляційний суд враховує характер винної бездіяльності відповідача, характер та обсяг душевних страждань позивача, їх тривалість, ту обставину, що відповідач є бюджетною установою, вимоги розумності, виваженості та справедливості, та оцінює моральні страждання позивача в 500 грн. Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 Оцінка позивачем завданих їй моральні страждань в 15 000 грн. не відповідає характеру та глибині цих страждань, вимогам розумності, виваженості та справедливості. Сам факт відновлення Донецьким окружним адміністративним судом порушеного права позивача на отримання відповіді на звернення вже є певною сатисфакцією. Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, - В И Р І Ш И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково . Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 06 серпня 2010 року скасувати та ухвалити нове. Позовні вимоги ОСОБА_1 до прокуратури Донецької області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної неправомірною бездіяльністю прокурора Донецької області, задовольнити частково. Стягнути з прокуратури Донецької області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 500 (п’ятсот) гривень. Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до С удової палати з розгляду цивільних справ Верховного Суду України, який до 01 листопада 2010 року до створення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ здійснює його повноваження. Головуючий: О.М. Пономарьова Судді: Л.І. Соломаха А.М. Голубинський http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11864275

Вы абсолютно правы. Вот на этом можно и попробовать сыграть.

Где именно Вы находитесь?

Вот Вам и примеры решений из реестра: http://reyestr.court.gov.ua/Review/5092571 http://reyestr.court.gov.ua/Review/6912250 http://reyestr.court.gov.ua/Review/4077704 и таких решений тысячи. Поэтому не переживайте. Хотят судиться пусть судятся, но в дом их не пускайте и документов никаких не давайте, а то эти мошенники могут их подделать.

Никаких документов им не давайте и в дом не пускайте. Вы наоборот попросите их предоставить копии их паспортов и идентификационных кодов. Также я бы рекомендовал написать заявление в милицию о вымогательстве с Вас средств. Ни в какие разговоры с ними не вступайте, хотят взыскать с Вас деньги - пусть подают в суд, а там и разберетесь.

Подать иск о признании кредитного договора не заключенным. Что именно подделали сотрудники банка?

Зачем Вам его оспаривать. У банка нет допустимых доказательств, что они вообще Вам перечисляли эти средства и они не Ваши. Тем более, что прошло столько времени и сдавались соответствующие отчеты в которых этой суммы не было, а теперь они решили ее показать. С таким успехом банк завтра может провести расследование и написать, что Вам ошибочно выдано 100 000 000. А что им помешает? А если серьезно, то надо истребовать полный расчет и квитанции с Вашей подписью о получении средств. Если деньги снимались через банкомат, то у банка вообще нет доказательств. Истребуйте еще банковские правила закрытия счета и копию договора на обслуживание этого счета.

А когда Вас уведомили об ошибке?

Мы выиграли аналогичное дело. Какой прошел срок с момента перечисления и момента обнаружения ошибки?

Ущерб можно взыскать с исполнительной службы. А в отношении специалиста СБ банка можно возбудить уголовное дело за уничтожение имущество переданного ему на ответственное хранение.

Набирайте и можете не сомневаться.

Просто на глаз. Справка за подписью директора. Расчет должен сделать экономист. У Вас же была запланирована прибыль, вот ее и укажите.

В данном случае, пока Вы можете исходя из средней урожайности в данном регионе указать стоимость пропавшего урожая по рыночной цене. Пока подтверждающие документы для этого не нужны. Но я рекомендую обратится в управление АПК, чтобы там выдали справку относительно урожайности на данную культуру в Вашем регионе и указали среднюю цену продажи на сегодня. Аналогичную справку Вы можете попробовать получить в местной Торгово-промышленной палате.

Не совсем понятно, что именно у Вас произошло. Кому Вы платили деньги после переуступки Вашей задолженности на ОТП факторинг? Обращались ли Вы письменно с требованием принять платежи и в каком состоянии сейчас судебный процесс по обеим искам? Наберите меня и попробуем в телефонном режиме решить Вашу проблему.

Если в договоре такой пункт есть, то ТС это тоже касается.

Подавать нужно будет именно в Днепровский районный суд г. Киева. Хотя до конца этот вопрос и не урегулирован, можно попробовать подать в местный сославшись на ЗУ "О защите прав потребителей", только смотрите, что бы Вы не пропустили 3-х месячный срок.

Вы абсолютно правы. Вам необходимо обжаловать определение апелляционного суда в кассационном порядке, но это не будет основанием для остановки дела по рассмотрению заявления о выдаче исполнительного листа. Обязательно сошлитесь на п.1 ст.328 ЦПК, но из практики могу сказать, что кассация навряд ли его применит. В случае вынесения кассационной инстанцией решения в Вашу пользу у Вас будет шанс подать заявление по вновь выявленным обстоятельствам на решение о выдаче исполнительного листа. Отдельно я бы еще рекомендовал подать исковое заявление о признании третейской оговорки недействительной. Опять же, в случае успеха Вы сможете обжаловать решение о выдаче исполнительного листа.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ _______________________________________________________________________ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2011 року м. Чернівці Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі: головуючого Бреславський О. Г. суддів: Одинака О.О., Перепелюк Л.М. секретаря: Злой В.П. з участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, яка діє в інтересах дітей: малолітньої ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_7, приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання договору іпотеки недійсним, зобов’язання скасувати реєстраційні записи, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Чернівецька міська рада, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 квітня 2011 року,- В С Т А Н О В И Л А: Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 квітня 2011 року позов ОСОБА_3, яка діє в інтересах: дітей малолітньої ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_5 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_7, приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 задоволено. Визнано недійсним іпотечний договір № 014/05/8788/270 від 05 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_7 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль». Зобов’язано приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 скасувати реєстраційний запис від 05 березня 2007 року, щодо реєстрації в Державному реєстрі іпотек, іпотеку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати реєстраційний запис від 05 березня 2007 року у Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, щодо заборони відчуження житлового будинку за адресою АДРЕСА_1. На дане рішення суду ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити. Посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного. Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 05 березня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і відповідачем ОСОБА_7 укладено генеральні кредитні договори № 014/05/87 та № 014/05/88, відповідно до умов яких загальний розмір позичкової заборгованості за кожний день протягом дії цих договорів за наданими в його рамках кредитами не повинні перевищувати відповідно 118000 доларів США та 82000 доларів США. Для забезпечення виконання зобов’язання за генеральними кредитними договорами 05 березня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_7 був нотаріально посвідчений договір іпотеки нерухомого майна, а саме житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 На час укладення договору іпотеки, а також і по теперішній час у зазначеному будинку, який належав на праві власності ОСОБА_7 проживали його з позивачкою малолітні діти: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2. З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1, а також з свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 09 жовтня 2001 року, серії НОМЕР_3 від 01 листопада 1995 року вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 12 січня 1995 року по цей час та мають двох дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2. Як встановлено судом на момент укладення оскаржуваного договору іпотеки зазначені відомості були відомі відповідачам з паспортів ОСОБА_3 та ОСОБА_7 Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»від 02 червня 2005 року, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх заміняють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. На момент укладення договору іпотеки малолітні ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, мали право користування житловим будинком за зазначеною вище адресою, тому їх батько ОСОБА_7, не вправі був укладати договір іпотеки цього нерухомого майна без дозволу органу опіки і піклування. Як встановлено судом орган опіки і піклування Чернівецької міської ради не надав згоди ОСОБА_7 на укладення договору іпотеки. Частиною 6 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин, що вчиняється батьками (усиновителями) не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Таким чином, договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок, право на користування яким мали малолітні ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, укладений ОСОБА_7 без дозволу органу опіки і піклування Чернівецької міської ради, в порушення вимог ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»та ч.6 ст. 203 ЦК України, тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що на підставі ч.1 ст. 215 ЦК України його слід визнати недійсним. Доводи апелянта про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 разом з малолітніми дітьми на час укладення оскаржуваного договору іпотеки були зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1, а з 12.12.2008 року зареєстровані за новою адресою (предмету іпотеки) не заслуговують на увагу, оскільки згідно рішень Ленінської районної ради народних депутатів м. Чернівці № 157/17 від 16 листопада 1994 року та № 101/6 від 26 червня 1996 року квартира № 1 житлового будинку АДРЕСА_1 є аварійною, такою яка не підлягає капітальному ремонту, тобто зазначене свідчить про те що позивач з дітьми іншого житла придатного для проживання не мають. Разом з тим суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 177 Сімейного кодексу України, ст.ст. 39, 331, 402, 404 ЦК України, оскільки вказані норми регулюють правовідносини щодо управління майном дитини, визнання фізичної особи недієздатною, набуття права власності на новостворене майно, встановлення сервітуту та право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном. Враховуючи зазначені вище обставини колегія суддів вважає, що відповідно до правил ст. 309 ЦПК України рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 квітня 2011 року слід змінити, а саме виключити з мотивувальної частині рішення посилання на ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 177 Сімейного кодексу України, ст.ст. 39, 331, 402, 404 ЦК України. В решті рішення суду слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,- В И Р І Ш И Л А: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 квітня 2011 року змінити. З мотивувальної частини рішення виключити посилання на ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 177 Сімейного кодексу України, ст.ст. 39,331, 402,404, Цивільного кодексу України. В решті рішення залишити без змін. Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте воно може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів. Головуючий : Судді: http://reyestr.court.gov.ua/Review/17282457