ANTIRAID

справа № 5020-9/094 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ Іменем України РІШЕННЯ 19 жовтня 2010 року За позовом: Приватного підприємства „Липс” (99003, м. Севастополь, вул. Токарева, буд. 1). до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гмиря Вікторії Володимирівни (АДРЕСА_1, м. Київ, 01000) відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного Управління юстиції у місті Севастополі (вул. Кулакова буд. 37, м. Севастополь, 99011) про визнання виконавчого напису нотаріуса від 22.04.2010 про звернення до стягнення на предмет іпотеки –об’єкт нерухомого майна –будівля кулінарного цеху загальною площею 337810 м2, яка розташована по вул. Токарева, 1 в місті Севастополі, яка не підлягає виконанню, суддя Рибіна С. А. За участю представників: позивача (ПП „Липс”) –Антонов Олексій Владиславович –представник, довіреність №2 від 15.10.2010; відповідача (ТОВ „Український промисловий банк”) - Райський Дмитро Ігоревич, довіреність №185-Ф/10 від 20.04.2010; третьої особи (Гмиря Вікторія Володимирівна) - явку уповноваженого представника не забезпечила; третьої особи (ВДВС Ленінського районного Управління юстиції у м. Севастополі) –не з’явився Головне управління ДВС у місті Севастополі –Токарева Наталія Миколаєвна, довіреність №1-35/43 від 14.10.2010. Суть спору: Приватне підприємство „Липс” (далі –Позивач) звернулось з позовом до господарського суду міста Севастополя до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” (далі –Відповідач) про визнання виконавчого напису нотаріуса від 22.04.2010 про звернення стягнення на предмет іпотеки –об’єкт нерухомого майна –будівля кулінарного цеху загальною площею 337810 м2, яка розташована по вул. Токарева, 1 в місті Севастополі, таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою суду від 10.06.2010 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі, в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: п риватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гмиря Вікторію Володимирівну (далі –Приватний нотаріус), відділ Державної виконавчої служби Ленінського районного Управління юстиції у місті Севастополі (далі –ВДВС Ленінського РУЮ у м. Севастополі). Заявлений позов Позивач обґрунтовує тим, що нотаріус у порушення вимог абзацу четвертого пункту 283 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5 (ділі –Інструкція) при вчиненні напису не переконався належним чином чи отримана Позивачем вимога про усунення порушень умов кредитного договору договору, а також, у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив норми статті 88 ЗУ «Про нотаріат»від 02.09.1993 №3425-ХІІ, пункту 284 Інструкції, та підпункту «б»пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999. Доповненнями до позовної заяви від 16.09.2010 Позивач вказує, що на момент вчинення виконавчого напису борг Приватного підприємства „Липс” був значно менший у зв’язку з тим, що окрім іпотеки кредитні зобов’язання також забезпечені договорами поруки №41zпор-08 /т.2 а.с.98/ та №41zпор-08-1 /т.2 а.с.99/ (далі –Договори поруки) укладеними між позивачем та Діденко Сергієм Лукичем та Діденко Світланою Геннадіївною відповідно. Відповідач проти задоволення позову заперечує, про що зазначив у своєму відзиві /а.с.97-100 т.1/, зокрема вважає, що при зверненні до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису Товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” були повністю дотримані вимоги Цивільного кодексу України, Закону України „Про нотаріат” від 02.09.1993 №3425-ХІІ, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5, постанови Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 та у повному обсязі надані документи, що підтверджують безспірність вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк”. Третя особа Гмиря Вікторія Володимирівна надала суду письмові пояснення від 01.07.2010 /а.с.95-96 т.1/, у яких підтвердила подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»всіх необхідних документів, подання яких передбачено чинним законодавством для вчинення виконавчого напису та направлення на адресу Позивача вимоги про усунення порушень виконання кредитного договору. Третя особа ВДВС Ленінського районного Управління юстиції у м. Севастополі явку уповноваженого представника у судові засідання не забезпечила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомила. В судовому засіданні представник Головного управління ДВС у місті Севастополі надав суду для огляду матеріали виконавчого провадження , яке було відкрите у ВДВС Ленінського РУЮ у місті Севастополі на підставі виконавчого напису №470 від 22.04.2010. Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, додаткових доказів сторонами не надано, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні. Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін та ВДВС суд ВСТАНОВИВ: 12.05.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(Банк) та Приватним підприємством „Липс” (Позичальник) укладений кредитний договір №41/К-08 (далі –Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 2 700 000,00 грн. Банк надає кредитні кошти на наступних умовах: процентна ставка за користування кредитом –22% річних, дата повернення кредиту –11 травня 2015 року, мета кредитування –придбання виробничого обладнання (пункт 1.1 Кредитного договору) /т.1 24-27/. До Кредитного договору укладені договори про внесення змін та доповнень №1 від 27.05.2008 /а.с.29 т.1/, №2 від 08.12.2008 /а.с.30-34 т.1/, №3 від 31.08.2009 /а.с.35-38 т.1/, якими умови Кредитного договору частково змінювались. На виконання умов Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредитні кошти, що підтверджується випискою з особового рахунку Позичальника /т.1 а.с.50-73, т.2 а.с.39-49/ та меморіальними ордерами /т.1 74-76, т.2 а.с.36-38/. Пунктом 3.3 Кредитного договору передбачено, що виконання Позичальником зобов’язань за Договором забезпечується також всім належним йому майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України. Відповідно до пункту 4.1 Кредитного договору повернення кредиту Позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за Кредитом повертається Позичальником у відповідності до Графіка зменшення ліміту кредитування. Згідно з пунктом 9.2 Кредитного договору Банк має право зупинити подальше кредитування та вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені даним Договором, а також відшкодування збитків, завданих Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником умов даного договору. 12.05.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(Іпотекодержателя) та Приватним підприємством „Липс” (Іпотекодавець) був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Ковальською Л.П. за реєстровим №1774 (далі –Договір іпотеки). Відповідно до пункту 2.1 Договору іпотеки Предметом іпотеки є нерухоме майно: будівля кулінарного цеху загальною площею 3378,10 м2 , що знаходиться за адресою: місто Севастополь, вул. Токарева,1 (далі - Предмет іпотеки).Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Голобородько О.Є. 29.04.2005 за реєстровим №2107. Вартість предмета іпотеки згідно з пунктом 1.2 договору, за домовленістю сторін складає 5 060 560,00 грн. Згідно з пунктом 2.1.4 Договору іпотеки, у випадку невиконання іпотекодавцем зобов’язань передбачених Кредитним договором іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Пунктом 4.1 Договору іпотеки передбачено, що заставодержатель набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет застави, якщо у момент настання строку виконання основного зобов’язання за Кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту (чергового платежу кредиту) та при несплаті або частковій несплаті процентів, пр. несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлений кредитним договором строки. Відповідно до пункту 4.3 Договору іпотеки звернення стягнення на Предмет здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, передбачених пунктом 4.4 цього договору. 22.04.2010 Приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Гмиря В.В. був здійснений виконавчий напис за реєстраційним №470 (далі –Виконавчий напис) про звернення стягнення на нерухоме майно, яке належить на праві власності Позивачу –Предмет іпотеки. Спір у справі виник у зв’язку з тим, що Позивач вважає спірний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки: нотаріус у порушення вимог абзацу четвертого пункту 283 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5 (ділі –Інструкція) при вчиненні напису не переконався належним чином чи отримана Позивачем вимога про усунення порушень умов кредитного договору договору, у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив норми статті 88 ЗУ «Про нотаріат»від 02.09.1993 №3425-ХІІ, пункту 284 Інструкції, та підпункту «б»пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999, а також, що на момент вчинення виконавчого напису борг Приватного підприємства „Липс” був значно менший у зв’язку з тим, що окрім іпотеки кредитні зобов’язання також забезпечені Договорами поруки. Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору, а також Законом України «Про нотаріат»від 02.09.1993 №3425-ХІІ, Законом України «Про іпотеку »від 05.06.2003 №898-IV , Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5, та Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, у відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Позивач вказує, що у порушення вимог абзацу четвертого пункту 283 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5 (ділі –Інструкція) Приватний нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином чи отримана Позивачем вимога про усунення порушень умов кредитного договору. Проте, вищевказані доводи Позивача безпідставні, з огляду на наступне. Товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” листом за вих. №4082.1 від 19.10.2009 /т.1 а.с.48/ на адресу Позивача направлена вимога про усунення порушень за Кредитним договором та про сплату у повному обсязі заборгованості за Кредитним договором, яка отримана Позивачем 23.10.2009, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №727670 /т.1 а.с.49/. Товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” Листами за вих. №4082.2, №4082.3 від 19.10.2009 /т.2 а.с.110-111/ на адресу Діденко Сергія Лукича та Діденко Світлани Геннадіївни направлені вимоги про усунення порушень за Кредитним договором та про сплату у повному обсязі заборгованості за Кредитним договором, які повернуті на адресу відправника з відміткою «за закінченням терміну зберігання»/т.1 а.с.49/. Також, на адресу Позивача направлено лист за вих. №3/02-20 від 23.02.2010 в якому приватним нотаріусом Київського міського округу Гмиря В.В. пропонується на протязі п’ятнадцяти днів з дня одержання цього повідомлення взяти на себе зобов’язання та погасити заборгованість, у разі відмови від виконання зобов’язання буде вчинений виконавчий напис на заставлене майно з метою виконання зобов’язання /т.2 а.с.31/. Вказаний лист отриманий Позивачем 01.03.2010, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення /т.2 а.с.32/. Крім того, Позивач вказує на те, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом. Статтею 87 Закону України «Про нотаріат»від 02.09.1993 №3425-ХІІ та пунктом 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5 (далі –Інструкція), передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Згідно з частиною першою статті 88 Закону України „Про нотаріат” від 02.09.1993 №3425-ХІІ, пунктом 284 Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Пунктом 286 Інструкції встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (далі –Перелік). Так, згідно з пунктом 1 Переліку, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Судом встановлено, що при зверненні до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису за вих. №2938 від 19.02.2010 /а.с.11-12 т.2/ Банком, у підтвердження безспірності заборгованості боржника та підтвердження факту прострочення виконання зобов'язання, були надані нотаріусу наступні документи: - кредитний договір №41/К-08 від 12.05.2008 разом із додатковими угодами до нього /а.с.103-119 т.1/; - договір іпотеки від 12.05.2008, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Ковальською Л.П. за реєстровим №1774 /а.с.42-44 т.1/; - розрахунок заборгованості Приватного підприємства «Липс»за кредитним договором №41/К-08 від 12.05.2008 станом на 14.02.2010 /а.с.28-30 т.2/; - копія вимоги про усунення порушення за вих. №4082.1 від 19.10.2009 /т.1 а.с.48/, доказ відправлення такого повідомлення на та докази отримання вказаного повідомлення Приватним підприємством «Липс»/а.с.49 т.1/. Пунктом 284 Інструкції встановлено, що заборгованість або інша відповідальність боржника вважається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку , затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. Позивач вважає, що документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Проте, чинним законодавством така вимога не встановлена, а зазначені вище документи та виписка Банку за рахунками боржника, що відкриті для обліку розрахунків за Кредитним договором за весь період існування кредитного зобов’язання, яка надана Приватному нотаріусу, прийняті судом в якості належних та допустимих доказів існування заборгованості. З огляду на зазначене, твердження Позивача, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум заборгованості, не є обґрунтованим. Крім того, про безспірність вимог свідчить поведінка Позивача: а саме, станом на день вчинення Виконавчого напису дійсність Договору іпотеки ним неоспорена, на отриману ним вимогу про усунення порушення за вих. №4082.1 від 19.10.2009 заперечення не висунуті. Щодо доводів, що на момент вчинення виконавчого напису борг Приватного підприємства „Липс” був значно менший у зв’язку з тим, що окрім іпотеки кредитні зобов’язання також забезпечені Договорами поруки у зв’язку з чим Позивач, Діденко Сергій Лукич та Діденко Світлана Геннадіївна несуть солідарну відповідальність перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» відповідно до договорів поруки №41zпор-08 /т.2 а.с.98/ та №41zпор-08-1 /т.2 а.с.99/, суд зазначає наступне. Частиними 1, 2, 4 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо . Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором. Статтею 544 Цивільного кодексу України також встановлено, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Отже чинним законодавством прямо передбачена можливість стягнення всієї суми боргу у повному обсязі з одного із солідарних боржників. Посилання Позивача з приводу незаконності включення до Виконавчого напису витрат пов’язаних з його вчиненням у розмірі 25510,00 грн. є безпідставними. Так, пунктом 287 Інструкції передбачено виконавчий напис має містити, у тому числі, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника. Крім того, пунктом 1.1 Договору іпотеки передбачено, що Іпотекою за цим договором також забезпечуються вимоги Іпотекодержателя щодо відшкодування витрат, пов’язаних з пред’явленням вимоги за Основним зобов’язанням і зверненням стягнення на Предмет іпотеки. Таким чином, дії Приватного нотаріусу Київського нотаріального округу Гмиря В.В. щодо здійснення виконавчого напису за реєстраційним №470 визнані судом правомірними. Як вже зазначалося 22.04.2010 Приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Гмиря В.В. був здійснений виконавчий напис за реєстраційним №470 (про звернення стягнення на нерухоме майно, яке належить на праві власності Позивачу –Предмет іпотеки. У вказаному Виконавчому написі зазначається, що за рахунок коштів отриманих від реалізації Предмета іпотеки пропонується задовольнити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в розмірі 4 158 443,26 грн., з яких: 3 321 402,59 грн. –основний борг, 747 848, 15 грн. –несплачені проценти за користування кредитом, 89 162, 52 грн. –пеня, а саме: 9298,91 грн. –пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 79 863, 61 грн. –пеня за несвоєчасне погашення прострочених процентів. Отже, відповідно до Виконавчого напису з Позивача підлягає стягненню сума пені у розмірі 89 162, 52 грн. В силу частини другої статті 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України). Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з частиною другою статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Також, вказана правова позиція викладена у Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»від 07.04.2008 №01-8/221, а саме у пункті 49 вказаного інформаційного листа зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню. Пунктом 8.1 Кредитного Договору передбачено, що у випадку порушення строків (термінів) повернення Кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення. Статтею 258 ЦК України встановлюватися спеціальна позовна давність, в тому числі, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Виконавчий напис вчинений 22.04.2010, враховуючи положення статті 258 ЦК України нарахування пені можливе з 23.04.2009. Позивачем надана заява про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені /т.2 а.с.122/. Суд перевіривши розрахунок пені на підставі якого здійснений Виконавчій напис та встановив наступне. Згідно з вказаними нормами пеня, яка підлягає стягненню з Відповідача за несвоєчасне погашення кредиту по кредитному договору у розмірі 9298,91 грн. станом на 22.04.2010 розрахована вірно /т.1 а.с.40/. Пеня за несвоєчасне погашення процентів від простроченої заборгованості у доларах США, з урахуванням заяви Позивача про застосування строку позовної давності нараховується з 23.04.2009 та складає 7197,84 грн. : 23.04.2009 –14.06.2009 (54 дні) 21703,73 грн.х24,0%х54:365 = 770,63 грн.; 15.06.2009 –11.08.2009 (58 днів) 21703,73 грн.х22,0%х58:365 = 758,74 грн.; 12.08.2009 –30.08.2009 (19 днів) 21703,73 грн.х20,5%х19:365 = 231,61 грн.; 23.04.2009 –14.06.2009 (54 дні) 19603,37 грн.х24,0%х54:365 = 696,05 грн.; 15.06.2009 –11.08.2009 (58 днів) 19603,37 грн.х22,0%х58:365 = 685,31 грн.; 12.08.2009 –30.08.2009 (19 днів) 19603,37 грн.х20,5%х19:365 = 209,19 грн.; Пункти 5-8 розрахунку пені за несвоєчасне погашення процентів від простроченої заборгованості у доларах США відповідають нормам чинного законодавства /т.1 а.с.40/. Пеня за несвоєчасне погашення процентів від простроченої заборгованості у гривнях, з урахуванням заяви Позивача про застосування строку позовної давності нараховується з 23.04.2009 та складає 69758,62 грн . : 23.04.2009 –23.04.2009 (1 день) 12667,41 грн.х24,0%х1:365 = 8,33 грн.; 24.04.2009 –29.04.2009 (6 днів) 11966,61 грн.х24,0%х6:365 = 47,21 грн.; 23.04.2009 –29.04.2009 (7 днів) 27470,81 грн.х24,0%х7:365 = 126,44 грн.; 30.04.2009 –12.05.2009 (13 днів) 26270,01 грн.х24,0%х13:365 = 224,55 грн.; 13.05.2009 –13.05.2009 (1 день) 25409,31 грн.х24,0%х1:365 = 16,71 грн.; 14.05.2009 –14.05.2009 (1 день) 25209,31 грн.х24,0%х1:365 = 16,58 грн.; 15.05.2009 –24.05.2009 (10 днів) 24609,31 грн.х24,0%х10:365 = 161,81 грн.; 25.05.2009 –27.05.2009 (3 дня) 24309,31 грн.х24,0%х3:365 = 47,95 грн.; 28.05.2009 –28.05.2009 (1 день) 23404,54 грн.х24,0%х1:365 = 15,39 грн.; 29.05.2009 –03.06.2009 (6 днів) 13404,54 грн.х24,0%х6:365 = 52,88 грн.; 04.06.2009 –09.06.2009 (6 днів) 12904,54 грн.х24,0%х6:365 = 50,91 грн.; 10.06.2009 –14.06.2009 (5 днів) 12224,54 грн.х24,0%х5:365 = 40,19 грн.; 15.06.2009 –17.06.2009 (3 дні) 10224,54 грн.х22,0%х3:365 = 18,49 грн.; 18.06.2009 –21.06.2009 (4 дні) 10045,44 грн.х22,0%х4:365 = 24,22 грн.; 22.06.2009 –25.06.2009 (4 дні) 9345,44 грн.х22,0%х4:365 = 22,53 грн.; 26.06.2009 –29.06.2009 (4 дні) 8875,03 грн.х22,0%х4:365 = 21,40 грн.; 30.06.2009 –01.07.2009 (2 дні) 5875,03 грн.х22,0%х2:365 = 7,08 грн.; 02.07.2009 –19.07.2009 (18 днів) 5350,03 грн.х22,0%х18:365 = 58,04 грн.; 20.07.2009 –22.07.2009 (3 дні) 5167,43 грн.х22,0%х3:365 = 9,34 грн.; 23.07.2009 –30.07.2009 (8 днів) 4743,43 грн.х22,0%х8:365 = 22,87 грн.; Пункти 3-15 розрахунку пені за несвоєчасне погашення процентів від простроченої заборгованості у гривнях відповідають нормам чинного законодавства /т.1 а.с.40 –на зворотному боці, т.1 а.с.41/ . Виходячи з вищевикладеного загальна сума пені за прострочення зобов’язання щодо погашення кредиту та процентів за користування кредитом складає 86255,37 грн. , тоді як Виконавчим написом загальна сума заборгованості по сплаті пені визначена 89162,52 грн. Отже, Виконавчій напис, що здійснений 22.04.2010 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Гмиря В.В. за реєстраційним №470 суд визнає таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 2907,15 грн. пені . Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність доводів Позивача щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 33, 34, 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд В И Р І Ш И В : 1. Позов задовольнити частково. 2. Визнати таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 2907,15 грн. пені виконавчій напис здійснений 22.04.2010 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Гмиря В.В. за реєстраційним №470. 3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” ( 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, ідентифікаційний код 19357325 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного підприємства „Липс” ( 99003, м. Севастополь, вул. Токарева, буд. 1, ідентифікаційний код 30257601) витрати по сплаті державного мита в розмірі 0,06 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 0,16 грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Суддя підпис С.А.Рибіна Рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 25.10.2010. http://reyestr.court.gov.ua/Review/12126063

№ 5002-8/4878-2010 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2011 р. Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Мирошниченка С.В. суддів Барицької Т.Л. Губенко Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської міської філії ПАТ "Укрсоцбанк" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 у справі господарського суду № 5002-8/4878-2010 Автономної Республіки Крим за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Гармонія" до Публічного акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської міської філії ПАТ "Укрсоцбанк" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 2. Підрозділ примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юнітрейд" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню у судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Ломейко Є.В.; - відповідача - третіх осіб Колянчук А.І.; 1. повідомлений, але не з'явився; 2. повідомлений, але не з'явився; 3. повідомлений, але не з'явився; ВСТАНОВЛЕНО: 07.10.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю торговий дім "Гармонія" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Публічного акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської міської філії ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3480 від 26.05.2010 про звернення стягнення на нежитлові приміщення, загальною площею 451,2 кв. м., що складаються з підвальних приміщень № 16-41 та приміщень на першому поверсі № 27-44, розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 24/ вул. Крилова, 1 , що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю торговий дім "Гармонія", який є майновим поручителем за зобов’язанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юнітрейд". Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.11.2010 у справі № 5002-8/4878-2010 (суддя Чумаченко С.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 (колегія суддів у складі: Гонтар В.І. –головуючий суддя, судді Борисова Ю.В., Плут В.М.), позов задоволено. За рішенням визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 3480 від 26.05.2010, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, про звернення стягнення на нежитлові приміщення, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю торговий дім "Гармонія", та на підставі договору іпотеки за № 1206 від 02.03.2007, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Тимощуком І.А., переданий в іпотеку АКБ СР Укрсоцбанк" для задоволення його вимог щодо повернення кредитної заборгованості в загальній сумі 7 651 748,16 грн. В касаційній скарзі Публічний акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської міської філії ПАТ "Укрсоцбанк" просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 у справі № 5002-8/4878-2010 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи: - 02.03.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської міської філії акціонерно-комерційного банка соціального розвитку "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю торговий дім "Гармонія" (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно в якості забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юнітрейд" (позичальником) зобов'язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 24-12/40 від 01.03.2007, укладеним між іпотекодержателем та позичальником; - відповідно до п. 9 іпотечного договору у разі невиконання (неналежного виконання) зобов’язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, неустойки, відсотків, витрат, пов’язаних з пред’явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням основного зобов’язання та/або цього договору іпотеки; іпотекодержатель має право вступати як третя особа у спорах (в т. ч. земельних), в яких будь-яким чином згадується про предмет іпотеки; звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання (шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання цього зобов’язання або шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені); звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється способом за вибором іпотекодержателя; - 04.03.2010 Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Гармонія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юнітрейд" надіслано претензії №№ 08.4-10/67-561, 08.4-10/67-562 на суму 769 224,34 доларів США про сплату боргу відповідно до умов договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 24-12/40 від 01.03.2007, з яких: заборгованість за кредитом –759 646,00 доларів США (6 065 773,31 грн.), заборгованість за відсотками по кредиту –7 976,28 доларів США (63 690,60 грн.), заборгованість по комісії - 1 602,06 доларів США (12 792,45 грн.); - 26.05.2010 нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 запропоновано звернути стягнення на нежитлові приміщення, загальною площею 451,2 кв. м., що складаються з підвальних приміщень № 16-41 та приміщень на першому поверсі № 27-44, розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 24/ вул. Крилова, 1, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю торговий дім "Гармонія"; - за рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного вище нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської міської філії ПАТ "Укрсоцбанк" у розмірі: сума заборгованості за кредитом 759 646,00 доларів США (6 020 878,23 грн.), сума заборгованості за відсотками 8 546,02 доларів США (67 734,90 грн.), сума заборгованості за комісіями 2 931,45 доларів США (23 234,37 грн.), розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 00,00 доларів США, розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 146,62 доларів США (1 162,10 грн.), штрафи, які передбачені кредитним договором 191 112,50 доларів США (1 514 738,56 грн.); витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 24 000,00 грн., що взагалі становить 7 627 748,16 грн.; - зазначений виконавчий документ виданий на підставі наступних документів: заяви банку № 07.4-10/89-475 від 14.05.2010 про вчинення виконавчого напису; платежу банка-резидента України № 1 від 05.03.2007, платежу банка-резидента України № 2 від 14.03.2007, меморіальних валютних ордерів № 1 від 13.04.2007, № 34 від 04.05.2007, № 6 від 24.05.2007, № 52 від 29.05.2007, № 50 від 03.08.2007, № 002 від 20.06.2007, № 003 від 21.06.2007; розрахунку суми заборгованості; оригіналів договору іпотеки, зареєстрованого в реєстрі № 1206, додаткової угоди №1 від 13.04.2007 та додаткової угоди № 2 від 25.05.2007 року до договору іпотеки; договору про надання віднонлювальної кредитної лінії № 24-12/40 від 01.03.2007; додаткової угоди № 1 від 12.04.2007; додаткової угоди № 24-12/40_2 від 25.05.2007; додаткової угоди № 24-12/40_3 від 31.07.2007; додаткової угоди № 24-12/40_4 від 31.08.2007; додаткової угоди № 24-12/40_5 від 04.12.2007; додаткової угоди № 24-12/40_6 від 31.01.2008; додаткової угоди № 7 від 01.07.2008; копії претензії № 08.4-10/67-562 від 04.03.2010 року з повідомленням про вручення; копії претензії 08.4-10/67-561 вії 4 березня 2010 року з повідомленням про вручення. Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що сума боргу не є безспірною, при цьому безспірність заборгованості є необхідною умовою для вчинення нотаріусом виконавчого напису відповідно до ч. ч. 1, 2 п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на таке. Відповідно до частин 1, 3 ст. 33 Закону України ”Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно із ч. 1 ст. 35 вказаного Закону у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Приписами статті 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Згідно з пунктом 283 Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 03.03.2004 за №283/8882, зокрема, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень. Виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання. Відповідно до частин 1, 2 п. 284 Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем . Проаналізувавши наведені норми та встановивши, що боргові зобов’язання, зазначені у виконавчому написі - 7 627 748,16 грн. (а. с. 11 т. 1), не співпадають із зобов’язаннями, зазначеними у претензіях №№ 08.4-10/67-561 та 08.4-10/67-562 - 6 142 256,36 грн., при цьому в претензіях взагалі відсутні, зазначені у виконавчому написі пеня за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 146, 62 доларів США та штрафи у розмірі 191 112,50 доларів США, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що сума боргу не є безспірною. Доводи, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків. Таким чином, застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятої у справі постанови апеляційного господарського суду. Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Публічного акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської міської філії ПАТ "Укрсоцбанк" залишити без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 у справі № 5002-8/4878-2010 залишити без змін. Головуючий суддя С.В. МИРОШНИЧЕНКО Судді Т.Л. БАРИЦЬКА Н.М. ГУБЕНКО http://reyestr.court.gov.ua/Review/14885004

Справа № 5002-8/4878-2010 СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 24 січня 2011 року Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Гонтаря В.І., суддів Борисової Ю.В., Плута В.М., представники сторін у судове засідання не з'явились; розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Київської міської філії публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 12 листопада 2010 у справі № 5002-8/4878-2010 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Гармонія" (вул. Севастопольська/ Крилова, 24/1,Сімферополь,95000) до публічного акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (вул. Ковпака, 29, місто Київ 1,01001) в особі Київської міської філії публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"(вул. Жилянська, 9-11,Київ 1,01001) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 АДРЕСА_1 підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим (вул. К. Лібкнехта, 16, місто Сімферополь,95000) товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юнітрейд" (вул. Жигаліної, 13, місто Сімферополь,95000) про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю торговий дім "Гармонія" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської міської філії акціонерно-комерційного банка соціального розвитку "Укрсоцбанк" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юнітрейд" про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис N 3480 від 26 травня 2010 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, про звернення стягнення на нежитлові приміщення, що належать на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю торговий дім "Гармонія" та на підставі договору іпотеки за реєстр. N1206 від 02 березня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_2, передані в іпотеку АКБ СР Укрсоцбанк» для задоволення його вимог щодо повернення кредитної заборгованості в загальній сумі 7 651 748,16грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий напис N 3480 від 26 травня 2010 року, вчинений нотаріусом без перевірки нотаріусом ознак безспірності сум боргового зобов’язання. Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 листопада 2010 року у справі № 5002-4878-2010 позов товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Гармонія" задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис N 3480 від 26 травня 2010 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, про звернення стягнення на нежитлові приміщення, що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю торговий дім "Гармонія", та на підставі договору іпотеки за реєстр. N1206 від 02 березня 2007 року посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_2, переданий у іпотеку АКБ СР "Укрсоцбанк" для задоволення його вимог щодо повернення кредитної заборгованості в загальній сумі 7651748,16грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В основу судового рішення покладений висновок про існування між сторонами спору щодо розміру заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №24-1240 від 01 березня 2007 року , що виключає правомірність вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріусом, оскільки за приписами статті 88 Закону України «Про нотаріат», пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Не погодившись з рішенням суду, публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" в особі Київської міської філії публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Заявник апеляційної скарги обґрунтовує свої вимоги тим, що суд при вирішенні спору формально підійшов до розгляду питання стосовно наявності заборгованості, судом залишена поза увагою та обставина, що строк повернення кредитних коштів сплив 28 лютого 2010 року, а виконавчий напис вчинено 26 травня 2010 року, що на думку відповідача, свідчить про безспірність суми боргу саме з 28 лютого 2010 року. Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 січня 2011 року здійснено заміну відповідача - Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" його правонаступником - публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк". Розгляд справи відкладався. У судове засідання, призначене на 24 січня 2011 року, представники сторін не з’явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією. Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Судова колегія з урахуванням думки присутніх учасників судового процесу визнала можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки наявні матеріали справи в достатній мірі характеризують спірні правовідносини. Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини. 02 березня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»в особі: Київської міської філії акціонерно-комерційного банка соціального розвитку «Укрсоцбанк»( іпотекодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю торговий дім "Гармонія" (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір (а. с. 52-57, т. 1), за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателя в якості забезпечення виконання товариством з обмеженою відповідальністю торговий дім «Юнітрейд»(позичальником) зобов'язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 24-12/40 від 01 березня 2007 року, укладеним між іпотекодержателем та позичальником нерухоме майно: нежитлові приміщення загальною площею 451,2 кв. м, що складаються з: літери «А»приміщення підвалу№№16-41; літери «А» на 1-ому поверсі з приміщень № 27-44, розташованих за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вул. Севастопольська, 24/Крилова 1 (предмет іпотеки) (абзац перший пункту 1.1). Пунктом 1.4. договору іпотеки від 02 березня 2007 року, визначений зміст та розмір основного зобов’язання, строк і порядок його повернення, так зокрема, підпунктом 1.4.1 передбачено, що повернення кредиту в розмірі 490 000 доларів США з порядком погашення заборгованості за кредитом встановлено до 28 лютого 2010 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором, яким обумовлено Основне зобов’язання. 02 березня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»в особі: Київської міської філії акціонерно-комерційного банка соціального розвитку «Укрсоцбанк»(іпотекодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю торговий дім "Гармонія" (іпотекодавець), який є майновим поручителем товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім «Юнітрейд»(позичальника) уклали угоду про оцінку предмету іпотеки (а. с. 45, т. 1), відповідно до якої нежитлові приміщення, які є предметом іпотеки за взаємною згодою оцінюються сторонами в 3 873 350, 00 грн, що за офіційним курсом гривні до долару США, встановленим на день укладення цього договору становить 767 000,00 доларів. Додатковою угодою №2 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 25 травня 2007 року (а. с. 42-44, т. 1) пункт 1.4.1 викладено в наступній редакції: «1.4.1 повернення траншів кредиту, що надаються за технологією відновлювальної кредитної лінії в межах максимального ліміту заборгованості в розмірі 764 450,00 доларів США, з порядком погашення заборгованості за кредитом, визначеним Договором, яким обумовлене основне зобов’язання, з кінцевим терміном погашення всіх траншів кредиту до 28 лютого 2010 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором, яким обумовлене Основне зобов’язання.» 04 березня 2010 року Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" на адресу товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Гармонія" надійшла претензія за вих. №08.4-10/67-562 (а. с. 22-23, т.1) на суму 769 224,34 доларів США про сплату боргу відповідно до умов договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 24-12/40 від 01 березня 2007 року, з яких: заборгованість за кредитом –759 646,00 доларів США ( 6 065 773,31 грн), заборгованість за відсотками по кредиту –7 976,28 доларів США (63 690,60 грн), заборгованість по комісії -1 602,06 доларів США (12 792,45 грн). 26 травня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 вчинений виконавчий напис №3480 (а. с. 76, т. 1), згідно з яким відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі вчинення виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, запропоновано звернути стягнення на: нежитлові приміщення загальною площею 451,2 кв. м, які складаються з: літери «А»приміщення підвалу № 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41; літери «А» на першому поверсі приміщення № 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, що розташовані за адресою: АР Крим, місто Сімферополь, вул. Севастопольська, 24 / вул. Крилова 1, реєстраційний номер - 210260, що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю торговий дім "Гармонія" за іпотечним договором, посвідченим ОСОБА_2, приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим, 02 березня 2007 року за реєстром №1206, в якості забезпечення виконання зобов’язань за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №24-12/40 від 01 березня 2007 року, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю торговий дім «Юнітрейд» та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", строк платежу за яким настав 13 травня 2010 року. Період, за який здійснюється стягнення: з 08 червня 2009 року по 13 травня 2010 року. Вказаним виконавчим написом запропоновано за рахунок коштів, виручених від реалізації у встановленому порядку заставленого майна, задовольнити вимоги Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк» в сумі 962 382,59 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 13 травня 2010 року складає 7 627 748,16 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом 759 646,00 доларів США (6 020 878,23 грн), сума заборгованості за відсотками 8 546,02 доларів США (67 734,90 грн), сума заборгованості за комісіями 2 931,45 доларів США (23 234,37 грн), розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 00,00 доларів США, розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 146,62 доларів США (1 162,10 грн), штрафи, які передбачені кредитним договором 191 112,50 доларів США (1 514 738,56 грн); додатково стягнути витрати на вчинення виконавчого напису у сумі 24 000,00 грн. Причиною виникнення спору є безпідставна з правової точки зору (без ознак безспірності стягнення) видача виконавчого напису від 26 травня 2010 року №3480 нотаріусом, невжиття банком заходів щодо належного пред'явлення претензії та відсутність через вказане у напису сили виконавчого документу. Дослідивши всі обставини справи, встановивши предмет доказування у даній справі, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та відсутності достатніх правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності правових підстав для визнання виконавчого напису нотаріусу від 26 травня 2010 року №3480 таким, що не підлягає виконанню. Згідно зі статтею 50 Закону України "Про нотаріат" спір про право, оснований на вчиненій нотаріальній дії, розглядається судом у порядку позовного провадження. Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково розглядається судом за позовом боржника до стягувача. Відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис нотаріуса при наявності умов щодо дії строків виникнення права вимоги, вчиняється на підставі документів, які підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 87 Закону України "Про нотаріат"). Відповідно до пункту 284 Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року N 20/5 (далі - Інструкція), заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Так, згідно з Переліком, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Виходячи із змісту статей 87, 88 зазначеного вище Закону, виконавчий напис за своєю правовою природою є документом, що підтверджує наявність у боржника безспірної заборгованості перед стягувачем, яка виникла на підставі зобов'язання. Пункт 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, відносить до таких документів нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. За змістом частин 2-3 статті Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами (частина 6 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність"). Згідно наданого суду пакета документів, подання яких Банком передувало вчиненню Напису, оскаржуваний виконавчий документ виданий на підставі наступного: - заяви Банку N 07.4-10/89-475 від 14 травня 2010 року про вчинення виконавчого напису; - платежу банка-резидента України № 1 від 05.03.2007, платежу банка-резидента України № 2 від 14.03.2007, меморіальних валютних ордерів № 1 від 13.04.2007, № 34 від 04.05.2007, № 6 від 24.05.2007, № 52 від 29.05.2007, № 50 від 03.08.2007, № 002 від 20.06.2007, № 003 від 21.06.2007; - розрахунку суми заборгованості; - оригіналів договору іпотеки, зареєстрованого в реєстрі № 1206, додаткової угоди №1 від 13.04.2007 та додаткової угоди № 2 від 25.05.2007 року до договору іпотеки; - договору про надання віднонлювальної кредитної лінії № 24-12/40 від 01.03.2007; - додаткової угоди № 1 від 12.04.2007; - додаткової угоди № 24-12/40_2 від 25.05.2007; - додаткової угоди № 24-12/40_3 від 31.07.2007; - додаткової угоди № 24-12/40_4 від 31.08.2007; - додаткової угоди № 24-12/40_5 від 04.12.2007; - додаткової угоди № 24-12/40_6 від 31.01.2008; - додаткової угоди № 7 від 01.07.2008; - копії претензії № 08.4-10/67-562 від 04.03.2010 року з повідомленням про вручення; - копії претензії 08.4-10/67-561 вії 4 березня 2010 року з повідомленням про вручення; Водночас, при вчиненні напису нотаріус не отримував від акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" та товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Гармонія" належні первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості боржника перед кредитором, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними. Розрахунок боргу, підготовлений працівниками акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" щодо наявності грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Гармонія" по тілу кредиту, відсотках, процентах річних та пені - є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та служити доказом безспірності розміру грошових вимог кредитору до боржника. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду від 14 квітня 2010 року у справі №44/121а. Окрім того, як вже зазначалось, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, як те передбачено статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Так, відповідач направив на адресу нотаріусу копії Меморіальних ордерів за №№1, 34, 6, 52, 50, 002, 003, які за правилами частини 6 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» не можуть бути визнані належним чином засвідченими копіями - відсутня дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Як встановлено судом першої інстанції, на час прийняття оскаржуваного судового рішення в провадженні господарського суду Автономної Республіки Крим знаходилась справа за №5002-32/4236-2010 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії ПАТ «Укрсоцбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Юнітрейд» та товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» про стягнення заборгованості за договору відновлювальної кредитної лінії 24-12/40 від 01 березня 2007 року, що також свідчить спірний характер правовідносин між сторонами, пов'язаний з виконанням договору відновлювальної кредитної лінії 24-12/40 від 01 березня 2007 року. Доводи позивача на недотримання відповідачем вимог пункту 283 Інструкції щодо відсутності завчасного (за 30 днів до вчинення Напису) надіслання іпотекодавцю письмової претензії - суд вважає обґрунтованим з огляду на наступне. Виходячи зі змісту листа - вимоги Київської міської філії акціонерно-комерційного банка соціального розвитку "Укрсоцбанк" №08.4-10/67-562 від 04 березня 2010 року, доказом вручення якого товариству з обмеженою відповідальністю торговий дім "Гармонія" служить поштове повідомлення N 63389376 від 13 березня 2010 року, кредитор висуває позивачу претензію щодо прострочення боргу за кредитом у сумі 759 646,00 доларів США (6 065 773,31 грн), прострочення боргу за відсотками по кредиту –7 976,28 доларів США (63 690,60 грн), прострочення боргу по комісії -1 602,06 доларів США (12 792,45 грн) на загальну суму 769 224, 34 доларів США. При цьому суд враховує, що сума грошових претензій, виражених у листі Київської міської філії акціонерно-комерційного банка соціального розвитку "Укрсоцбанк" № 08.4-10/67-562 від 04 березня 2010 року, є меншою від суми, яку нотаріус запропонував стягнути за Написом, таким чином, лист Банку N № 08.4-10/67-562 від 04 березня 2010 року не може бути попередженням-претензією до товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Гармонія", яке має передувати вчиненню Напису, з огляду на що судова колегія вважає, що норми пункту 283 Інструкції щодо завчасного надіслання іпотекодавцю письмової претензії - нотаріусом не дотримані. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду від 14 квітня 2010 року у справі №44/121а. В цілому, системно аналізуючи порядок та підстави видачі виконавчого напису нотаріусу від 26 травня 2010 року №3480, суд апеляційної інстанції дійшов однозначного висновку стосовно того, що вказані дії проведені нотаріусом з порушенням приписів норм статті 88 Закону України "Про нотаріат", пункту 284 Інструкції та підпункту "б" частини 2 пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року N 1172, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та безспірності характеру правовідносин сторін, що вказує на відсутність у напису сили виконавчого документу, через що оскаржуваний напис підлягає визнанню судом таким, що не підлягає примусовому виконанню. Беручи до уваги вищенаведене, судова колегія вважає позовні вимоги про визнання виконавчого напису нотаріусу від 26 травня 2010 року №3480 таким, що не підлягає виконанню, достатньо обґрунтованими з правової та доказової точки зору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Оцінюючи докази відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши апеляційну скаргу по суті, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що заявник апеляційної скарги не довів обґрунтованість своїх вимог, у зв’язку з чим вони задоволенню не підлягають. За результатами повторного перегляду справи, суд апеляційної інстанції встановив, що місцевим господарським судом вирішено спір без порушень норм процесуального та матеріального права України з правильним встановленням всіх обставин справи. Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Київської міської філії публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення. 2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 листопада 2010 у справі № 5002-8/4878-2010 залишити без змін. Головуючий суддя В.І. Гонтар Судді Ю.В. Борисова В.М. Плут http://reyestr.court.gov.ua/Review/13517040

Документы Вы можете взять у госрегистратора, заказав ее, как ликвидируемому предприятию так и по новому. Но я думаю, что новое предприятие не имеет никакого отношения к старому. Поэтому свяжитесь с ликвидатором и уточните, включил ли он Ваши требования. И требуйте исполнения от него.

2-1028/11 РІШЕННЯ Іменем України 17 лютого 2011 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Чередніченко Н.П. з участю секретаря Чигир Т.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про скасування виконавчого напису,- встановив : У жовтні 2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк», приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_2 про скасування виконавчого напису. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 29 серпня 2007 р. нею було укладено кредитний договір, предметом даного договору є кошти у розмірі 87 210 грн. зі сплатою 12, 5 % річних. Кредитні кошти було взято на купівлю автомобіля Colt 1,3». 09 квітня 2010 р. приватний нотаріус ОСОБА_2 здійснив виконавчий напис № 2726, на підставі якого було відкрито виконавче провадження. Позивачка вважає, що даний виконавчий напис є таким, що підлягає скасуванню, оскільки вона не визнає суму боргу, і тому нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис, чим порушив ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Позивачка заявляє, що вона не отримувала повідомлення від банку з вимогою сплатити заборгованість, додаткової угоди про збільшення відсоткової ставки не підписувала, тому оскаржуваний виконавчий напис постановлений із грубими порушеннями норм чинного законодавства. Виходячи з наведеного, позивачка просить скасувати виконавчий напис № 2726, вчинений 09 квітня 2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. В судовому засіданні представник позивачки повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, зазначивши, що спірний виконавчий напис є незаконним, позивачка не надавала своєї згоди на укладення Додаткової угоди про збільшення відсотків по кредиту. Представник ПАТ «Укрсоцбанк» проти позову заперечив, пояснив суду, що виконавчий напис вчинений з дотриманням вимог законодавства, оскільки безспірність вимоги підтверджується самим кредитним договором. Про його вчинення ОСОБА_1 не повідомлялась, оскільки в цьому не було потреби. Банк правильно розрахував, а приватний нотаріус вчинив виконавчий напис виходячи з 21% відсоткової ставки за кредитом, оскільки станом на листопад 2008 року законом допускалось одностороння зміна банком відсоткової ставки. Тому незважаючи на відмову ОСОБА_1 укласти додаткову угоду про внесення змін до кредитного договору в частині зміни відсоткової ставки з 12, 5% на 21% річних, банком здійснювався розрахунок заборгованості виходячи з 21% річних. Приватний нотаріус КМНО ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлявся про час і дату судового засідання, надіслав заперечення на позовну заяву, в яких у задоволенні позову просив відмовити. Тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність. Вислухавши пояснення представників, дослідивши всі докази по справі, суд приходить до того, що позовні вимоги є законними та обнгрунтованими. ОСОБА_1 є власником автомобіля ubishi Colt 1,3», державний номер НОМЕР_1. 29 серпня 2007 р. між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»було укладено Договір кредиту № 380/1210/07-А. Предмет даного договору є кошти у розмірі 87 210 грн. зі сплатою 12,5 % річних. Даний Договір було укладено на строк до 28 серпня 2014 р. 29 серпня 2007 р. між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»було укладено договір застави майна № 380/6/07-ЗА, предметом якого є автомобіль ishi Colt 1,3», державний номер НОМЕР_1. Заставна вартість предмета застави становить 96 910, 00 грн. 09 квітня 2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. було здійснено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет застави –автомобіль ubishi Colt 1,3», державний номер НОМЕР_1. За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна –автомобіля, пропонується задовольнити вимоги по кредитному договору № 380/1210/07-А від 29 серпня 2007 р., які становлять 100 918 грн. 69 коп. 13 серпня 2010 р. державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві Микитчик І.В. було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса № 2726 від 09 квітня 2010 р. Відповідно до ст. 88 Закону України “Про нотаріат”, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 31.01.1992 року, при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами. Пунктом 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (надалі –Інструкція), затвердженого Наказом Міністерства юстиції України N 20/5 від 03.03.2004р., передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюється з дати, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. Постаново Кабінету Міністрів України від 22.06.1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»визначено перелік документів, які подаються нотаріусу для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються, а саме: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання. Представник ПАТ «Укрсоцбанк» підтвердив, що розрахунок був здійснений виходячи з відсоткової ставки 21%, а не 12, 5%, як зазначено в кредитному договорі від 29 серпня 2007 року. Суд приходить до висновку, що у приватного нотаріуса не було підстав вчиняти виконавчий напіс на підставі розрахунку, наданого ПАТ «Укрсоцбанк». Згідно кредитного договору № 380/1210/07-А від 29 серпня 2007 р., укладеного між сторонами, ОСОБА_1 надавались грошові кошти у розмірі 87 210 грн. 00 коп. зі сплатою 12, 5 % річних. Відповідно до п.п. 1.3.1-1.3.2 договору застави майна № 380/66/07-3А від 29.08.2007 р., укладеного між тими ж сторонами, суть та розмір зобов’язань, забезпечених заставою, –це повернення Заставодавцем кредиту, отриманого за кредитним договором в сумі 87 210 грн. на умовах останнього та виплата Заставодавцем (ОСОБА_1) процентів у розмірі 12, 5%. Як вбачається з виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом ОСОБА_2., він вчинений на основі розрахунку заборгованості за кредитом за процентною ставкою 21% річних, а не 12, 5%, що суперечить Договору застави майна від 29.08.2007 року. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують безспірність вимоги відповідача до ОСОБА_1 та докази направлення позивачці письмової вимоги добровільно сплати борг за кредитним договором. На момент вчинення виконавчого напису у приватного нотаріуса не було підтверджень про внесення змін до договору застави та кредиту в частині збільшення процентної ставки до 21%, а також доказів направлення позивачці письмової вимоги добровільно сплатити борг за кредитним договором, а отже –документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника. За таких обставин суд вважає, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. при вчинені оспорюваного виконавчого напису порушено вимоги ст.ст. 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», пункту 284 Інструкції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України Переліку щодо витребування від стягувача та перевірки документів, що підтверджують безспірність заборгованості та відповідальності боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання, тому позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. На підставі наведеного, ст.ст. 87, 88 Закону України “Про нотаріат”, п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 73, 88, 212-215, 218 ЦПК України, - вирішив: Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про скасування виконавчого напису –задовольнити. Скасувати виконавчий напис № 2726, вчинений 09 квітня 2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про звернення стягнення на автомобіль марки Colt 1,3» , 2007 р. випуску, державний номер НОМЕР_1 та визнати його таким, що не підлягає виконанню. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Суддя: http://reyestr.court.gov.ua/Review/14046338

Справа N 22 Ц 1870 - 2006 року. Головуючий 1 інстанції Ротар М.М.. Категорія ~ 44. Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П. РІШЕННЯ іменем України. 27 листопада 2006 року. м. Миколаїв. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі: Головуючого Буренкової К.О., суддів: Лисенка П.П. та Козаченка В.І., із секретарем судового засідання Гапєєвою Т.В., з участю : представника позивача ОСОБА_1, відповідача Нехимчука К.Б., представника АППБ "Аваль" Паршенко Ю.П. у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 переглянула рішення місцевого Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 серпня 2006 року по цивільній справі за його ж позовом до приватного нотаріуса ОСОБА_3 про скасування виконавчого напису нотаріуса. Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які участують у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували ,- установила: 6 липня 2006 року ОСОБА_2 оскаржив виконавчий напис приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу ОСОБА_3.. Він зазначав, що 7 березня 2003 року у простій письмовій формі уклав із АППБ "Аваль" кредитний договір НОМЕР_1, за яким кредитор відкрив позичальнику кредитну лінію у розмірі 75 000 EUR строком до 7 березня 2005 року. На забезпечення виконання цього договору 21 березня 2003 року сторони уклали договір застави майна, належного позивачеві. 19 листопада 2003 року сторони по кредитному договору внесли до нього зміни, збільшивши розмір кредитної лінії до 117 000 EUR. При цьому, будь-яких змін до договору застави майна внесено не було. З жовтня 2005 року позивач, АППБ "Аваль" та ОСОБА_4 уклали тристоронній договір про переведення боргу за кредитним договором НОМЕР_1 з ОСОБА_2 на ОСОБА_4. При цьому, згідно п. 6 зазначеного договору, договір застави від 21 березня 2003 року зберігав свою чинність. У зв'язку із невиконанням кредитного договору позичальником, АППБ "Аваль" звернувся до відповідача з заявою про вчинення виконавчого напису, і останній такий напис вчинив, вказавши в ньому, що за рахунок виручених від реалізації заставленого майна покривається заборгованість по кредиту у розмірі 117 000 EUR , заборгованість по відсоткам у розмірі 8 128, 11 EUR, пеня - 218, 11 EUR, а всього 125 346, 22 EUR. Не погоджуючись з написом, позивач його оскаржив й просив скасувати, оскільки його вчинено усупереч чинному законодавству. Заперечуючи проти позову, відповідач пояснювала, що вчинив виконавчий напис у відповідності із чинними законодавством, а тому підстав для його скасування немає. Рішенням місцевого Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 серпня 2006 року у позові відмовлено за його недоведеністю. Не згодившись із таким процесуальним документом, ОСОБА_2 його оскаржив й просив скасувати, оскільки, як на його думку, суд дав неналежну оцінку зібраним по справі доказам та неправильно застосував норми матеріального права, а саме, проігнорував чинне законодавство, яким врегульовано діяльність нотаріусів по вчиненню виконавчих написів. Апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржене рішення суду 1 інстанції скасувати й постановити нове рішення, яким позов задовольнити. Вирішуючи скаргу таким чином, як викладено у оскарженому рішенні, місцевий суд вважав установленим, що приватний нотаріус вчиняючи оспорений виконавчий напис діяв у чинному правовому полі, а тому підстав для скасування напису немає. Однак у повній мірі з таким погодитися не можна. Так, згідно з п. п. 282 - 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, для стягнення сум нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Для вчинення виконавчого напису стягувачем нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: · відомості про найменування й адресу стягувача та боржника; · дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; · строк, за який має провадитися стягнення; · інформація щодо суми, яка підлягає стягненню. Нотаріус учиняє виконавчий напис, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності перед стягувачем. Заборгованість боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено певний строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, до таких документів відноситься оригінал нотаріально посвідченої угоди. Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір НОМЕР_1 та доповнення до нього нотаріально не посвідченні. Договір же застави майна від 21 березня 2003 року має нотаріальне посвідчення і, при цьому, несе забезпечувальну функцію тільки до кредиту у розмірі 75 000 EUR. За такого, відповідно до ст. 584, 589, 590 ЦК України, нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис на забезпечення кредиту у розмірі 117 000 EUR, а, відповідно, і на вирахувані із зазначеної суми відсотки та пеню. Оскільки нотаріус все ж таки напис вчинив, то напис слід було скасувати. Місцевий суд цього не вчинив. Тому оскаржене рішення слід скасувати, і привести дії нотаріуса у відповідність з чинним законодавством, скасувавши виконавчий напис. Керуючись ст.ст. 307,309, 313-314,316 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,- ВИРІШИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення місцевого Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 серпня 2006 року скасувати і постановити нове рішення, яким скасувати виконавчий напис приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_3 від 5 квітня 2006 року про звернення стягнення на кошти, виручені від реалізації заставленого майна. Рішення набирає чинності з моменту проголошення і з цього часу протягом 2-х місяців може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України. http://reyestr.court.gov.ua/Review/375684

УХВАЛА іменем україни 26 січня 2011 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: Мартинюка В.І. Дем’яносова М.В. Ткачука О.С. розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до відкритого акціонерного товариства ”Морський транспортний банк”, третя особа – приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за касаційною скаргою приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 16 вересня 2010 року, в с т а н о в и л а: У жовтні 2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства ”Морський транспортний банк” (далі – ВАТ ”Морський транспортний банк”), в якому просили визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 17 березня 2009 року та зареєстрованого в реєстрі за № 405. Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 травня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 16 вересня 2010 року, позов задоволено. У касаційній скарзі приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6 просить скасувати рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 16 вересня 2010 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити у справі нове рішення, яким у позові ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовити. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне. Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Задовольняючи позов суд першщої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходили із того, що нотаріусом не дотримано вимог пп. 28, 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20 з наступними змінами та ст. 88 Закону України ”Про нотаріат” щодо строків вручення претензії іпотекодавцю, та з того, що надані нотаріусу банком документи не були безспірними, отже не надавали нотаріусу права вчиняти виконавчий напис. Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду (судів) не спростовують. Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6 відхилити. Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 16 вересня 2010 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: В.І. Мартинюк М.В. Дем’яносов О.С. Ткачук http://reyestr.court.gov.ua/Review/14616187

Справа №22ц-4529,2010р. Головуючий в 1-й інстанції Мусулевський Я.А. Категорія: 57 Доповідач – Цуканова І.В. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2010 року вересня місяця « 16 » дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі: Головуючого – Цуканової І.В. Суддів: Приходько Л.А., Полікарпової О.М. при секретарі – Остренко О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ «Морський транспортний банк» на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від «27» травня 2010 року за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ВАТ «Морський транспортний банк», третя особа – приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Кличановська Світлана Іванівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - В С Т А Н О В И Л А: Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 27.05.2010р. позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Кличановською О.І. від 17.03.2009р. та зареєстрований в реєстрі за №405. В апеляційній скарзі ВАТ «Морський транспортний банк» (далі Банк) просило рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права. Заслухавши доповідача, осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає. 26.03.2008р. між ВАТ «Морський транспортний банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №01241/RX, відповідно до якого ОСОБА_4 було надано кредит в сумі 57878,75 доларів США. 26.03.2008 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов’язання ОСОБА_4 вона надала в іпотеку нежилі приміщення кафе літ. А, А-1, а в парку їм. Дімітрова в м.Херсоні, загальною площею 65,5м2 /а.с. 21-27/. В січні 2009 року Банк звернувся до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Кличановської С.І. з проханням здійснити виконавчий напис з метою відшкодування збитків, завданих Банку в результаті систематичного невиконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором. Відшкодування збитків повинно було відбутися шляхом реалізації заставного майна /а.с. 48/. 30.01.2009 року приватний нотаріус підготував на адресу позивачів листи з повідомленнями того, що Банк звернувся до нього з проханням вчинити виконавчий напис. Нотаріус запропонував ОСОБА_4 подати йому документи, які підтверджують погашення боргу або погасити борг. Також повідомив, що у разі ненадання документів та непогашення боргу, після спливу тридцяти днів з дня одержання вимоги про усунення порушень, буде вчинено виконавчий напис /а.с. 56,57/. Судом встановлено, що з вказаним листом нотаріуса ОСОБА_4 була ознайомлена 09.02.2009р., а ОСОБА_3 09.03.2009р. 17.03.2009 року нотаріус Кличановська С.І. здійснила виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №405, про звернення стягнення на вищезазначене заставне майно. За рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна, нотаріус запропонував задовольнити вимоги Банку у розмірі 375556,69 грн. – заборгованість по кредиту та відсоткам, 663 грн. 40 коп. – заборгованість по пені. Вирішуючи спір, суд керувався: - п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. №20 з наступними змінами (далі Інструкція), згідно якого вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу 30 днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень; - ст.88 Закону України «Про нотаріат» і п. 28 Інструкції, та підпункту «б» ч.2 п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, згідно яким нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Оскільки нотаріусом зазначені вищевказаними нормами права строки вручення іпотекодавцю ОСОБА_3 претензії не дотримано, надані Банком документи (договір іпотеки від 26.03.2008р.) - /а.с. 13-17/, розрахунок заборгованості ОСОБА_4 перед Банком /а.с.49/, копії листів Банку на адресу позивачів /а.с. 50-57/ не є безспірними, про що свідчить зміст доданих до кредитного договору документів та наявність у провадженні суду справи за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ВАТ «Морський транспортний банк» про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки від 26.03.2008р., суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам справи, підтверджується дослідженими судом доказами, яким дана відповідна юридична оцінка, ґрунтується на вимогах закону. Рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає. Доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, належним доказами, і такі, що висновки суду не спростовують. Так, апелянт не надав доказів, що в дійсності ОСОБА_3 ознайомлена з письмовою вимогою нотаріуса 09.03.2009р., а не 09.02.2009р. Крім того, виходячи із змісту п.283 Інструкції юридичне значення для вчинення виконавчого напису має не факт завчасного ознайомлення боржника з письмовою вимогою про усунення порушень, а факт її одержання, докази чого в матеріалах справи відсутні. Керуючись ст.ст. 303,308,315, п. 1 ч.1 ст.307 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ВАТ «Морський транспортний банк» відхилити. Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 27 травня 2010 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили. Головуючий: Судді: http://reyestr.court.gov.ua/Review/12402443

Справа № 2-3339/10 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2010 року Комсомольський районний суд м. Херсона в складі : головуючого судді Мусулевського Я.А., при секретарі Труновій Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк», третя особа на боці відповідача, без самостійних вимог приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, встановив: Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом в якому зазначили, що 26.03.2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк» (далі Банк) та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 57878,75 доларів США. 26.03.2008 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір Іпотеки, відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов‘язання ОСОБА_2 вона надала в іпотеку приміщення кафе в парку ім.. Дімітрова в м. Херсоні. У вересні 2009 року їм стало відомо, що відповідач виставив вказане нерухоме майно на аукціон, відповідно до виконавчого напису від 17.03.2009 року. З вказаним виконавчим написом вони не згідні, оскільки: регулярно сплачували за кредитними зобов‘язаннями; вони не були повідомлені про вчинення Банком та нотаріусом таких дій; сума заборгованості, яка зазначена в написі, 375556,69 грн. та сума пені, не відповідає дійсності. В зв‘язку з чим просили визнати виконавчий напис від 17.03.2009 року таким, що не підлягає виконанню. В судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали в повному обсязі та зазначили, що вони просять визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки у нотаріуса не було підстав вчиняти такий напис. Виконавчий напис міг бути вчинений лише при безспірності відносин, які виникли між ними та Банком. Позивачі не згідні з сумою боргу, оскільки ОСОБА_2, хоча і не в повному обсязі, але регулярно проводила платежі по погашенню кредиту. Представник Банку заперечував проти задоволення позову та пояснив, що нотаріусу були надані всі документи, які свідчили про наявність заборгованості по кредитному договору. Тому у нотаріуса були підстави видати виконавчий напис. Третя особа в судове засідання не з‘явилася. Надала заяву про розгляд справи без її участі. Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи та дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. 26.03.2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 01241/RX, відповідно до якого ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 57878,75 доларів США. 26.03.2008 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір Іпотеки, відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов‘язання ОСОБА_2 вона надала в іпотеку нежилі приміщення кафе Літ.А, А-1, а в парку ім.. Дімітрова в м. Херсоні, загальною площею 65,5 кв.м.. В січні 2009 року Банк звернувся до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з проханням здійснити виконавчий напис з метою відшкодування збитків завданих Банку в результаті систематичного невиконання позичальником своїх зобов‘язань за кредитним договором. Відшкодування збитків повинно було відбутися шляхом реалізації заставного майна. 30.01.2009 року приватний нотаріус надіслав позивачам листи з повідомленнями того, що Банк звернувся до нього з проханням вчинити виконавчий напис. Нотаріус запропонував ОСОБА_2 подати йому документи, які підтверджують погашення боргу або погасити борг. Також повідомив, що у разі ненадання документів та непогашення боргу, після спливу тридцяти днів з дня одержання вимоги про усунення порушень, буде вчинено виконавчий напис. З вказаними листами ОСОБА_2 була ознайомлена 09.02.2009 року, а ОСОБА_1 09.03.2009 року, про що свідчать їх підписи на копіях листів, наданих на вимогу суду нотаріусом. Сімнадцятого березня 2009 року нотаріус ОСОБА_3 здійснила виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 405, про звернення стягнення на вищезазначене заставне майно. За рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна, нотаріус запропонував задовольнити вимоги Банку у розмірі 375556,69 грн. – заборгованість по кредиту та відсоткам, 663,40 грн. – заборгованість по пені. Суд вважає, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не дотримано вимог пункту 283 Інструкції щодо відсутності завчасного (за 30 днів до вчинення Напису) надіслання іпотекодавцю письмової претензії, оскільки таку претензію ОСОБА_1 отримала менше ніж за 10 днів до вчинення напису. Аналізуючи порядок та підстави видачі Напису, суд дійшов висновку стосовно того, що вказані дії проведені нотаріусом з порушенням приписів частини 2 статті 19 Конституції України, яка визначає, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно наданого суду пакета документів, подання яких Банком передувало вчиненню Напису, зазначений виконавчий документ виданий на підставі наступного: - заяви Банку від 29.01.2009 року про вчинення виконавчого напису; - копії кредитного договору N 01241/RX від 26.03.2008 року з графіком погашення кредиту; - договір іпотеки від 26.03.2008 року; - розрахунок заборгованості по кредитному договору та листи претензії Банку на адресу ОСОБА_1. Відповідно до норм статті 88 Закону України "Про нотаріат", пункту 284 Інструкції та підпункту "б" частини 2 пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року N 1172, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Водночас, при вчиненні Напису нотаріус не отримував від Банку та позивачів первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості ОСОБА_2 перед Банком, а також суми процентів та пені, зазначені у Написі, є безспірними. Розрахунок боргу, підготовлений працівниками Банку щодо наявності грошового зобов'язання позивачки по тілу кредиту, відсотках, процентах річних та пені - є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог Банку до ОСОБА_2. Про спірний характер правовідносин між позивачами та Банком також свідчить наявність на розгляді в суді справи за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ВАТ «Морський транспортний банк» про визнання договорів недійсними. З огляду на наведене, нотаріус при вчиненні Напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за Написом, та безспірності характеру правовідносин сторін, чим порушив норми статті 88 Закону України "Про нотаріат", пункту 284 Інструкції та підпункту "б" частини 2 пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року N 1172. Означене вказує на відсутність у Напису сили виконавчого документу, через що Напис підлягає визнанню судом таким, що не підлягає примусовому виконанню. Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає позовні вимоги позивачів про визнання Напису таким, що не підлягає виконанню, достатньо обґрунтованими з правової та доказової точки зору. Причиною виникнення спору є безпідставна з правової точки зору (без ознак безспірності стягнення) видача Напису нотаріусом, невжиття Банком заходів щодо належного пред'явлення претензії та відсутність через вказане у Напису сили виконавчого документу. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд – вирішив: Позов задовольнити. Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 17.03.2009 року та зареєстрований в реєстрі за № 405. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України. Суддя http://reyestr.court.gov.ua/Review/10118518

Справа № 22ц-806 Головуючий в І інстанції: Сіденко С.І. Категорія 27 Доповідач Майданік В.В. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2010 року травня місяця 11 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі: головуючого: Орловської Н.В., суддів: Кутурланової О.В., Майданіка В.В. при секретарі Шевардіній К.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, діючої в інтересах ОСОБА_4, на ухвалу Цюрупинського районного суду Херсонської області від 02 листопада 2009 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства “ЕРСТЕ БАНК” до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2009 року ВАТ “ЕРСТЕ БАНК” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 169777,98 доларів США. На обґрунтування позову послалося на те, що відповідач не виконує свої обов’язки відносно щомісячного часткового погашення кредиту та сплати відсотків за кредитним договором від 28.08.2008 року, а також на залишення без відповіді вимоги банку по погашенню заборгованості. Крім того, зазначило, що нотаріусом задоволено його заяву про вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки вбудованого приміщення кафе, розташованого в АДРЕСА_1 для задоволення вимог за рахунок предмету іпотеки. Проте, як вбачається з копії листа про продаж об’єкту з прилюдних торгів, на сьогоднішній день вартість предмету іпотеки не покриває загальну суму заборгованості за кредитним договором (222191,4 доларів США), різниця складає 1374661грн.54коп. Ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 02 листопада 2009 року заява позивача про забезпечення позову була задоволена. Відповідачу було заборонено проводити дії, направлені на відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна, зокрема нежитлової будівлі магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_2. В апеляційній скарзі ОСОБА_3, діюча в інтересах ОСОБА_4, просить скасувати зазначену ухвалу та постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення норм процесуального права. Зокрема вказала, що суд не звернув увагу на те, що вжитий захід забезпечення позову є неспівмірним із позовними вимогами. Також вказала, що судом не враховано те, що позивач вже реалізував своє право на захист, звернувшись до нотаріуса про вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки від 28.08.2008 року. Вказаний виконавчий лист знаходиться на виконанні у виконавчій службі. На підставі виконавчого листа з відповідача вже стягнута сума заборгованості і пред’явленням позову позивач вдруге стягує заборгованість за кредитом. Також зазначила, що позивачем не надані докази того, що незабезпечення позову утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду, а також того, що відповідач може приховати майно. Заслухавши доповідача, перевіривши відповідність ухвали вимогам процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на такій підставі. З матеріалів вбачається, що позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_4 У своїй заяві він просив в порядку забезпечення позову накласти арешт на належну відповідачу нежитлову будівлю магазину, що розташований за адресою: Херсонська область, м.Цюрупинськ, вул.Воровського,31. При цьому послався на те, що звернення банком стягнення на предмет іпотеки (вбудоване приміщення кафе, розташоване в АДРЕСА_1) через низьку його ринкову вартість не дозволяє погасити всю заборгованість за кредитним договором, а тому залишок заборгованості може бути погашений за рахунок іншого майна, зокрема вказаної нежитлової будівлі магазину. Відповідно до листа Херсонської філії ПП “Спеціалізоване підприємство Юстиція” остання повідомляє ВАТ “ЕРСТЕ БАНК” про те, що 05.11.2009 року об 1130 годині відбудуться повторні прилюдні торги з реалізації майна боржника ОСОБА_4, а саме вбудовані нежитлові приміщення кафе, загальною площею 142кв.м., за адресою Херсонська область, АДРЕСА_1 (а.с.22). Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач станом на 28.10.2009 року має загальну заборгованість за кредитним договором у розмірі 222191,39 доларів США, що еквівалентно 1779219грн.79коп., не повертає боргу та може приховати своє майно, а також з того, що неприйняття заходів до забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду. Однак до такого висновку суд дійшов з порушенням норм процесуального права, що згідно з вимогами п.2 ст.312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції і постановлення ухвали з цього питання. Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Згідно з ч.1 ст.152 зазначеного Кодексу позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, тощо. Відповідно до ч.ч.2 і 3 ст.152 зазначеного Кодексу у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову; види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”: єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі (п.1.); розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб’єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків (п.4.). Отже, закон пов’язує забезпечення позову з неможливістю чи утрудненням виконання судового рішення. В той же час згідно з п.3.1.8. договору іпотеки №2061 від 28.08.2008 року, укладеного між позивачем (іпотекодержателем) та відповідачем (іпотекодавцем), у випадках, якщо суми від продажу предмета іпотеки (вбудоване приміщення кафе, розташоване в АДРЕСА_1) недостатньо для повного задоволення вимог іпотекодержателя, він має право в судовому порядку вимагати отримання суми, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна іпотекодавця (а.с.18). Однак з матеріалів вбачається, що на момент звернення позивача до суду з вказаним позовом та постановлення оскаржуваної ухвали факт продажу предмета іпотеки відсутній, а тому ВАТ “ЕРСТЕ БАНК” ще не набув права вимоги отримання суми з іншого майна іпотекодавця. Тобто повідомлення про прилюдні торги, які мають відбутися у майбутньому, ще не свідчить про встановлення дійсного факту продажу предмета іпотеки, з яким пов’язується настання права у ВАТ “ЕРСТЕ БАНК” вимагати отримання суми, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна іпотекодавця. Суд же першої інстанції на зазначене уваги не звернув і прийшов до помилкового висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову, а тому з порушенням норм процесуального права. Крім того, при апеляційному розгляді справи заявником подано копію нотаріально посвідченого договору дарування нерухомого майна від 04.11.2009 року, відповідно до якого ОСОБА_4 подарував ОСОБА_5 вказану вище будівлю магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_2. Отже власником останньої на сьогоднішній день є не заявник, а інша особа. На підставі вказаного ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Керуючись ст.ст.303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_3, діючої в інтересах ОСОБА_4, задовольнити. Ухвалу Цюрупинського районного суду Херсонської області від 02 листопада 2009 року – скасувати і постановити ухвалу з цього питання. Відкритому акціонерному товариству “ЕРСТЕ БАНК” в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну ОСОБА_4 нежитлову будівлю магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 – відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий судді http://reyestr.court.gov.ua/Review/12572013

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 4 квітня 2011 року м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Колодійчук В.М., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” на рішення апеляційного суду Херсонської області від 18 січня 2011 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 23 червня 2010 року зазначений позов публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” задоволено. Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 18 січня 2011 року рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 23 червня 2010 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” відмовлено. У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство “ОТП Банк” просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Доводи скарги та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень. На підставі наведеного та керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України у х в а л и в: Публічному акціонерному товариству “ОТП Банк” у відкритті касаційного провадження в справі за позовом публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити. Додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Колодійчук В.М. http://reyestr.court.gov.ua/Review/15135024

Справа 22ц-406,2011р. Головуючий в 1 інстанції Скорик С.А. Категорія: 27 Доповідач Воронцова Л.П. 18.01.2011 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2011 року січня місяця 18 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі: Головуючого Пузанової Л.В. Суддів: Воронцової Л.П., Фурман Т.Г. при секретарі Третьяковій І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 23 червня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и л а : В жовтні 2009 року Публічне акціонерне товариство «ОПТ Банк» звернулося до суду з вище зазначеним позовом, посилаючись на те, що 15 лютого 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», яке у подальшому змінило назву на Публічне акціонерне товариство (ПАТ) та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно до якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 300000 доларів США на умовах строковості та оплатності. У забезпечення виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_4 15 лютого 2008 року було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель взяла на себе зобов’язання за повне і своєчасне виконання позичальником зобов’язань по поверненню позики, як солідарний боржник. Зазначаючи, що ОСОБА_3 взяті на себе зобов’язання за кредитним договором не виконував належним чином та допустив заборгованість по оплаті щомісячних платежів і Банк направив відповідачам вимоги дострокового виконання зобов’язань за кредитним договором в повному обсязі, однак вона ними не була виконана, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на його користь 340778,72 доларів США та 107227 грн. 70 коп. і судові витрати у справі 1820 грн. Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 23 червня 2010 року позов задоволено у повному об’ємі. В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_3 посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, а саме не врахування судом факту передачі ПАТ «ОТП Банк»всіх прав та обов’язків за кредитним договором та договором поруки від 15.02.2008 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна», згідно договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 28.05.2010 року, просив його скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позову ПАТ «ОТП Банк» відмовити. Письмові заперечення на апеляційну скаргу не надходили. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов ПАТ «ОТП Банк» та стягуючи з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно заборгованість за кредитним договором від 15.02.2008 року, суд виходив з права позивача (позикодавця) вимагати достроково повернути частину позики, що залишилася, сплати процентів позичальником та його поручителем. Однак, з таким висновком колегія суддів погодитися не може з наступних підстав. 28 травня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до п.3.1, якою продавець продав (переуступив) покупцю право на Кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори (перелік яких міститься у Додатку 1 до цього Договору). Згідно статті 1 даного договору, «кредитний портфель» - право вимоги до Боржників (їх Поручителів) щодо сплати загальної суми заборгованості Боржників перед Продавцем за Кредитними договорами, яка вимагає суму основного боргу, проценти нараховані на суму боргу, усі та будь-які штрафні санкції (у разі їх наявності) на Дату набрання чинності, а також права, зазначені у статті 3.3 цього Договору. Відповідно до положень п. «а» статті 3.3 Договору (права, що переходять до Покупця за кредитними договорами у зв’язку з продажем кредитного портфелю), з урахуванням положень статті 3.4, покупець набуває усі права вимоги за Кредитними договорами, що є дійсними на Дату набрання чинності, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до Боржників щодо сплати суми основного боргу; правами вимоги до Боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також правами вимоги до Боржників щодо сплати штрафних санкцій. З огляду на вище зазначене вбачається, що ПАТ «ОТП Банк» передав згідно договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 28.05.2010 року всі свої права та зобов’язання кредитора за кредитним договором з ОСОБА_3 та договором поруки з ОСОБА_4 від 15.02.2008 року, про що 16.06. та 17.06.2010 року направив відповідачам повідомлення /а.с.70,72/. Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, на момент постановлення судом першої інстанції рішення у справі, права ПАТ «ОТП Банк» не були порушені і у задоволенні позову йому слід відмовити за безпідставністю. Крім того, ПАТ «ОТП Банк» вже реалізував право на захист свого порушеного права у спосіб пред’явлення до примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 01.10.2009 року, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості за тим же кредитним договором між ним та відповідачем від 15.02.2008 року на ту ж суму, що пред’явлена до стягнення у даній справі. Керуючись ст.ст. 303,307,309,314 ЦПК України, колегія суддів, В И Р І Ш И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 23 червня 2010 року скасувати, ухвалити нове. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - відмовити. Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів. Головуючий: Судді: http://reyestr.court.gov.ua/Review/13666158

Справа №22ц-4389, 2010р. Головуючий в 1-й інстанції Матюшко О.І. Категорія: 27 Доповідач – Капітан І.А. РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2010 року вересня місяця “07” дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі: Головуючого – Капітан І.А. Суддів: Вербицької Л.І., Колісниченка А.Г. при секретарі – Мірзе Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 24 червня 2009 року за позовом Акціонерного товариства «Індустріально-експортний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и л а: У травні 2009 року Акціонерне товариство «Індустріально-експортний Банк» (далі – Банк) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, пені та судових витрат на загальну суму 99 834грн. 99 коп. шляхом звернення стягнення на заставне майно – житловий АДРЕСА_1 і надання права самостійно визначити спосіб реалізації предмета іпотеки: шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Заочним рішенням Голопристанського районного суду від 24 червня 2009 року позов задоволено. В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд. Письмових заперечень на скаргу до апеляційного суду не надходило. Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у разі невиконання відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором позивач має право вимагати дострокового погашення всієї заборгованості, у тому числі і шляхом звернення стягнення на заставне майно. Колегія суддів погоджується з висновком суду про дострокове стягнення з ОСОБА_2 всієї суми заборгованості за кредитним договором та судових витрат на загальну суму 99 834грн. 99коп., оскільки такого висновку суд дійшов з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Встановлені судом обставини підтверджують, що 23 січня 2008 року між сторонами був укладений кредитний договір /а.с.7-9/. Свої зобов’язання за даним договором ОСОБА_2 виконував не в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої станом на 27 березня 2009 року, з урахуванням пені, складає 98 816,82грн. Передбачену кредитним договором процедуру направлення ОСОБА_2 попередньої вимоги про погашення заборгованості Банком виконано /а.с.4,5-6,14,15-16,17/. За таких обставин рішення суду у вищезазначеній частині є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо незаконності рішення суду в цій частині колегією суддів до уваги не приймаються як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону, не підтверджені належними доказами та – не спростовують встановлених судом обставин. Проте колегія суддів вважає, що рішення в частині звернення стягнення на заставне майно – житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, а також в частині надання позивачу права самостійно визначити спосіб реалізації предмета іпотеки: шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку» постановлено з порушенням норм матеріального права, що відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення. Відповідно до п.3.2.8 Кредитного договору від 23 січня 2008 року звернення стягнення на майно Позичальника, що перебуває в іпотеці, здійснюється шляхом вчинення виконавчого напису або в іншому порядку, передбаченому чинним законодавством України та (або) договором іпотеки. Відповідно до п.5.2 Іпотечного договору №76/001, укладеного 23 січня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 /а.с.11-13/ у разі порушення Позичальником зобов’язань за Кредитним договором та (або) Іпотекодавцем зобов’язань за цим договором Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та Позичальнику, якщо він відмінний від Іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цій вимозі Іпотекодержателем зазначається: стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцяти денний строк з моменту отримання вимоги та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель має право розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки /а.с.11-13/. Відомості про те, що Банк направляв ОСОБА_2 письмове попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки, в матеріалах справи відсутні. Оскільки Банком порушено умови Кредитного та Іпотечного договорів щодо процедури звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог про визначення способу стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставне майно та надання права позивачу самостійно визначати спосіб реалізації предмета іпотеки слід відмовити. Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, - В И Р І Ш И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Заочне рішення Голопристанського районного суду від 24 червня 2009 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Індустріально-експортний Банк» заборгованості за кредитним договором №76 від 23.01.2008 року, пені та судових витрат у розмірі 99 834грн. 99коп. залишити без змін. В іншій частині заочне рішення скасувати, ухвалити нове рішення. У задоволенні вимог акціонерного товариства «Індустріально-експортний Банк» про визначення порядку та способу стягнення з ОСОБА_2 кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на заставне майно та реалізації цього майна відмовити. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до судової палати в цивільних справах Верховного Суду України. Головуючий: І.А.Капітан Судді: Л.І.Вербицька, А.Г.Колісниченко Копія вірна: І.А.Капітан http://reyestr.court.gov.ua/Review/11960623

У Вас есть заключенный договор. Т.к. они отказываются у Вас принимать оплату согласно условий договора то они становятся кредитором который просрочил свои требования

Перед тем как Вам отвечать, я все таки жду извинений. Они будут или нет?

Вы абсолютно правы. Такими действиями можно клиента с одной стороны подвести по уголовную статью, а с другой устроить ему неприятности с покупателем. Поэтому, перед тем как перепродавать ипотеку, нужно быть уверенным, что решение о признании ипотечного договора недействительным устоит. А если к процессу не привлекать банк как ипотекодержателя, то такое решение будет отменено.

Вы не правы. Банк как ипотекодержатель может в дальнейшем признать данное решение не действительным в связи с тем, что нарушены его права и он не принимал участия в заседании. Вероятность отмены этого решения будет 99%. В дальнейшем, даже если Вы перепродадите имущество и будет добросовестный покупатель, то он станет имущественным поручителем по кредиту. Есть уже целый ряд подобных решений вплоть до ВСУ.

Ваша тема "Ипотекодатели. Для Вас, Выводим имущество из ипотеки" не была удалена, а была объединена с этой темой в связи с тем, что темы касаются одного и того же вопроса. Поэтому я очень надеюсь, что Вы извинитесь, как передо мной так и перед участниками форума.

То, что просил бухгалтер фирмы - это его или ее проблема. Вы имеете право получать свою зарплату наличными в кассе либо откройте счет в другом банке и напишите заявление в свою бухгалтерию с указанием реквизитов этого счета. Также рекомендую написать заявление в банк о закрытии карточного счета.

УХВАЛА іменем України 7 липня 2010 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Патрюка М.В., суддів: Жайворонок Т.Є., Мазурка В.А., Лященко Н.П., Прокопчука Ю.В.,- розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОТП “Банк” до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційними скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 2 листопада 2009 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 12 січня 2010 року, в с т а н о в и л а: У жовтні 2009 року Публічне акціонерне товариство ОТП “Банк” звернулося до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 21 липня 2008 року між ними та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № СМ-SME105/308/2008, за яким останній отримав кредит на суму 436 тис. доларів США, зобов’язавшись повернути його у повному обсязі до 21 липня 2023 року з щомісячною сплатою внесків згідно графіку та відсотків за користування коштами. На забезпечення виконання боржником зобов’язань за кредитним договором між ними та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 були укладені два договори поруки № SR-SME105/308/2008/4 від 23 липня 2008 року та № SR-SME105/308/2008/1 від 21 липня 2008 року, за умовами яких поручителі зобов’язались відповідати за повне та своєчасне виконання боржником своїх зобов’язань перед кредитором за кредитним договором. Згідно з укладеним 21 квітня 2009 року додатковим договором до кредитного договору № СМ-SME105/308/2008 від 21 липня 2008 року суму кредиту було збільшено до 447 243, 76 доларів США, відповідні зміни були внесені і в договори поруки. Посилаючись на те, що ні боржник, ні поручителі не виконали взяті на себе зобов’язання, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно основний борг за кредитом у сумі 447 243,76 доларів США, відсотки за користування кредитом у сумі 17999,11 доларів США, пеню за період з 21 листопада 2008 року до 11 жовтня 2009 року у сумі 240 417,36 грн. та штраф у сумі 100 грн. Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 2 листопада 2009 року позов Публічного акціонерного товариства ОТП “Банк” задоволено. Рішенням апеляційного суду Донецької області від 12 січня 2010 року рішення районного суду змінено в частині солідарного відшкодування відповідачами судових витрат. У решті – рішення суду першої інстанції залишено без змін. У касаційних скаргах ОСОБА_5, ОСОБА_4 просять скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При цьому згідно зі ст. 214 ЦПК України рішення суду повинно відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Проте зазначеним вимогам рішення районного та апеляційного суду не відповідають. Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позову Публічного акціонерного товариства ОТП “Банк”, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, посилаючись на норми чч. 1,2 ст. 554 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зробив висновок про те, що поручителі ОСОБА_5, ОСОБА_4 несуть солідарну відповідальність за виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору № СМ-SME105/308/2008 від 21 липня 2008 року, а саме своєчасне і повне повернення ним кредиту та сплату відсотків за користування коштами. Суд не прийняв до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_6, яка в судових засіданнях заперечувала проти позову і стверджувала, що відбулося збільшення відповідальності поручителя без його повідомлення, а відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Суд залишив поза увагою, що додатковим договором № 1 до кредитного договору № СМ-SME105/308/2008 від 21 липня 2008 року (а.с. 102, 103) були збільшені відсотки за користування кредитом та зміст додаткових договорів до договору поруки (а.с. 104, 105), з яких не вбачається інформованість поручителів про збільшення розміру їх відповідальності в контексті додаткового договору до кредитного договору. Свого дослідження і оцінки ці доводи, докази та обставини не знайшли. З урахуванням наведеного судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони, як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у х в а л и л а: Касаційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_4 задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 2 листопада 2009 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 12 січня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий М.В. Патрюк Судді: Т.Є. Жайворонок Н.П. Лященко В.А. Мазурок Ю.В. Прокопчук http://reyestr.court.gov.ua/Review/10398012

В данном решении очень важна позиция Верховного суда Украины, а именно: Виходячи з аналізу змісту зазначеної норми збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає у разі збільшення розміру плати за кредитом, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами; підвищення розміру відсотків, встановлення (збільшення розміру) неустойки, зміна способу і форми майнового обтяження, умов відповідальності тощо. Порука припиняється в тому випадку, коли поручитель не надав згоди на такі зміни основного зобов’язання. Так, судом правильно встановлено, що додаткові угоди до кредитного договору № 10-0604/250К щодо збільшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку погашення кредиту та суми кредиту укладалися банком з боржником – ВАТ “Санаторій Аквадар”, без участі поручителя, в той час як зазначені зміни збільшують обсяг відповідальності поручителя, що, враховуючи положення ч. 1 ст. 559 ЦК України, є підставою для припинення поруки. Т.е. увеличением размера ответственности признается увеличение процентной ставки и увеличение срока кредита, а также размера неустойки, не говоря уже о самой сумме кредита.

Если есть решение по нотариусу о лишении его права заниматься нотариальной деятельностью в связи с этими нарушениями - выложите здесь. А если нет, то желательно укажите банк и фамилию нотариуса.

Определение ВСУ оставившее в силе данное решение, здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2364

Справа 2- 5219/09 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2009 року Печерський районний суд м.Києва В складі головуючого судді Остапчук Т.В. При секретарі Шалапуда В.П. Розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Кредит Дніпро» , ТОВ «Східнафтогаз» про припинення правовідношення В С Т А Н О В И В Позивач звернувся в суд з позовом припинення правовідношення, посилаючись на те , що між ТОВ «Східнафтогаз» та ЗАТ «Комерційний банк «Кредит-Дніпро» було укладено договір про надання кредитної лінії в сумі 8 млн. грн.. на закупівлю нафтопродуктів. В якості забезпечення даного договора він уклав договір поруки , згідно якого несе солідарну відповідальність. При підписанні договору № 1 від 13.03.2009р. про внесення змін до договору поруки він дізнався , що 1.10.2008р. було укладено зміни до кредитного договору та плата за користування одержаними кредитними коштами збільшувалась до 26% , а в разі прострочення повернення кредиту до 52%. Дані зміни не були узгоджені з ним , чим порушені його права, тому звернувся в суд з позовом. Представник позивача позов підтримав, просив задовольнити та визнати припиненим з 1.10.2008р. правовідносини за договором поруки № 060308-11/1 від 6.03.2008р. між ОСОБА_1 , ТОВ «Східнафтогаз» та ПАТ «Банк Кредит Дніпро», визнати припиненим з 1.10.2008р. договір поруки № 060308-11/1 від 6.03.2008р. між ОСОБА_1 , ТОВ «Східнафтогаз» та ПАТ «Банк Кредит Дніпро», визнати неукладеним договір № 1 від 13.03.2009р. про внесення змін до договору поруки № 060308-11/1 від 6.03.2008р. між ОСОБА_1 , ТОВ «Східнафтогаз» та ПАТ «Банк Кредит Дніпро», стягнути судові витрати. Представник відповідача проти позову заперечувала , вказувала на те що позивач при укладанні договору поруки надав попередню згоду на зміну відсоткової ставки за користування кредитними ресурсами, розмір солідарної відповідальності його у зв»язку з укладенням Договору № 1 про внесення змін до Кредитного договору не збільшився у порівняні з тими умовами відповідальності на які він погоджувався та є «бенефіціарним власником « ТОВ«Східнафтогаз» . Договір № 1 від 13.03.2009р. про внесення змін до Договору поруки є укладеним , оскільки сторони досягли згоди щодо істотних умов договору поруки. Представник ТОВ «Східнафтогаз» в судове засідання не з»явився , просив розглядати справу в їх відсутність. Суд , заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до слідуючого. Встановлено , що 6.03.2008р. між ТОВ «Східнафтогаз» та ЗАТ «Комерційний банк «Кредит-Дніпро» було укладено договір про надання кредитної лінії № 060308 в сумі 8 млн. грн.. на закупівлю нафтопродуктів. В забезпечення виконання зобов»язання між ОСОБА_1 , ТОВ «Східнафтогаз» та ПАТ «Банк Кредит Дніпро» було укладено договір поруки № 060308-11/1 від 6.03.2008р. Предметом цього договору є зобов»язання Поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання Боржником своїх зобов»язань перед кредитором за договором про надання кредитної лінії , а саме- у частині повернення кредиту у формі траншової поновлюваної кредитної лінії з лімітои кредитування у сумі 8 млн.грн. -у частині сплати відсотків за користування кредитними ресурсами відповідно до розділів 1 і 7 Кредитного договору, -у частині сплати пені і штрафних санкцій відповідно до р.8 Кредитного договору, -у частині сплати комісійних винагород відповідно до п.п.7.4, 7.5 Кредитного договору, -також інших компенсаційних витрат Кредитора, пов»язаних із виконанням Боржником зобов»язань за Кредитним договором. Відповідно до п.1.3 Договору поруки Поручитель відповідає солідарно і в повному обсязі за зобов»язаннями Боржника перед Кредитором, що випливають з Кредитного договору , а саме в разі невиконання Боржником вказаних зобов»язань. Поручитель повинен повністю погасити наявну заборгованість , в тому ж обсязі , на тих же умовах , що і Боржник. Згідно до п.2.2.1 Договору поруки Кредитор зобов»язується погоджувати з Поручителем можливі зміни , доповнення , які вносяться в Кредитний договір, що стосуються збільшення обсягу відповідальності Поручителя в частині суми заборгованості. Судом встановлено , що між ТОВ «Східнафтогаз» та ЗАТ «Комерційний банк «Кредит-Дніпро» 1.10.2008р. було укладено зміни до кредитного договору та плата за користування одержаними кредитними коштами збільшувалась до 26% , а в разі прострочення повернення кредиту до 52% . Між ОСОБА_1 , ТОВ «Східнафтогаз» та ПАТ «Банк Кредит Дніпро» укладено договір № 1 від 13.03.2009р. про внесення змін до договору поруки з урахуванням Договору № 1 про внесення змін до кредитного договору від 1.10.2008р., але про збільшення відсоткової ставки не вказано. Відповідно до ст..559 ч.1 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов»язання , а також у разі зміни зобов»язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Судом встановлено, що зміни до кредитного договору від 1.10.2008р. , якими збільшувався розмір плати за кредитними коштами не були погоджені з позивачем. Крім того даним Договором № 1 передбачалось тільки укладення договору № 1 про внесення до Іпотечного договору № 11. Твердження відповідача , що з позивачем є усна домовленість про погодження змін до кредитного договору , суд вважає безпідставним та протирічить ст..208 ЦК України . Твердження відповідача , що позивач є власником « ТОВ«Східнафтогаз» та приймає рішення про внесення змін до кредитного договору , не може бути прийнято судом до уваги , оскільки не надано доказів , які б уповноважували позивача діяти від імені ТОВ«Східнафтогаз» При таких обставинах суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню , слід визнати припиненим з 1.10.2008р. договір поруки № 060308-11/1 від 6.03.2008р. між ОСОБА_1 , ТОВ «Східнафтогаз» та ПАТ «Банк Кредит Дніпро», визнати неукладеним договір № 1 від 13.03.2009р. про внесення змін до договору поруки № 060308-11/1 від 6.03.2008р. між ОСОБА_1 , ТОВ «Східнафтогаз» та ПАТ «Банк Кредит Дніпро», оскільки договору поруки фактично не існувало , в зв»язку з припиненням. Відповідно до ст..88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі в 1700 грн. , витрати на ІТЗ в розмірі 120 грн., а всього 1820 грн. , що документально підтверджено. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 559, 626,638 ЦК України, ст. 10, 11, 209, 212,-218 ЦПК України, суд, В И Р І Ш И В Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Кредит Дніпро» , ТОВ «Східнафтогаз» про припинення правовідношення задовольнити. Визнати припиненим з 1.10.2008р. договір поруки № 060308-11/1 від 6.03.2008р. між ОСОБА_1 , ТОВ «Східнафтогаз» та ПАТ «Банк Кредит Дніпро». Визнати неукладеним договір № 1 від 13.03.2009р. про внесення змін до договору поруки № 060308-11/1 від 6.03.2008р. між ОСОБА_1 , ТОВ «Східнафтогаз» та ПАТ «Банк Кредит Дніпро». Стягнути з ПАТ «Банк Кредит Дніпро» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1820 грн. Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Печерський районний суд м.Києва. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Суддя Остапчук Т.В. http://reyestr.court.gov.ua/Review/7261581

Минюст опубликовал разъяснение согласно которому разрешение органа опеки и попечительства необходимо не только тогда, когда ребенок имеет право собственности на недвижимое имущество, но и в том случае, когда он имеет только право пользования таковым. Например, если ребенок постоянно проживает или зарегистрирован в жилом помещении, которое отчуждается. Приводим полный текст со ссылкой на оригинал: Особливості правового регулювання посвідчення правочинів щодо нерухомого майна за участю малолітніх та неповнолітніх осіб Згідно статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Як передбачено статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» від 2 червня 2005 року №2623-IV, держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання. Суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріуса за місцем знаходження майна та житла (частини третя, четверта статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402-III). При посвідченні правочинів щодо нерухомого майна дитини нотаріуси керуються вимогами Цивільного та Сімейного кодексів України, Законів України «Про нотаріат», «Про охорону дитинства», «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 тощо. Відповідно до статей 43, 44 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-XII, при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Особа віком до 16 років встановлюється за свідоцтвом про народження за умови підтвердження батьками (одним з батьків) того, що ця особа є їх дитиною. Під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. При визначенні цивільної дієздатності дитини нотаріуси керуються положеннями статей 31, 32 Кодексу, згідно яких дитина наділена в залежності від віку частковою цивільною дієздатністю (особа, яка не досягла чотирнадцяти років – малолітня особа) або неповною цивільною дієздатністю (особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років – неповнолітня особа). Слід зазначити, що малолітні та неповнолітні особи мають право самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини, які забезпечують їх побутові потреби, відповідають їх фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосуються предмета, який має невисоку вартість. Інші правочини, в тому числі щодо нерухомого майна, від імені малолітньої особи вчиняються її законними представниками - батьками (усиновлювачами) або опікунами. Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування (частина друга статті 32 Кодексу). Згідно вимог статті 177 Сімейного кодексу України, батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов’язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини. Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною зазначених правочинів лише з дозволу органу опіки та піклування. При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового. На вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків. Якщо той з батьків, хто проживає окремо від дитини протягом не менш як шість місяців, не бере участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме, такі правочини можуть бути вчинені без його згоди. Оскільки вищевказані факти мають юридичне значення та можуть бути встановлені лише судом, на їх підтвердження нотаріусу має бути надано рішення суду, що набрало законної сили. Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» від 2 червня 2005 року №2623-IV передбачено, що попередній дозвіл органів опіки та піклування необхідний для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти. Тобто, дозвіл органів опіки та піклування необхідний і у разі, коли у дитини є лише право користування нерухомим майном, яка правило житлом. Наприклад, дитина постійно проживає та/або зареєстрована у житловому приміщенні, яке відчужується. Документом, за яким встановлюється склад сім’ї наймача або власника жилого приміщення може бути довідка за формою № 3, яка видається житлово-експлуатаційною організацією, правлінням житлово-будівельного кооперативу або довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування, яка видається органом реєстрації. В.М. Соловецька, заступник начальника відділу організаційного забезпечення та контролю у сфері нотаріату Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу http://www.minjust.gov.ua/0/36390 Вот ссылка на новость на сайте: http://antiraid.com.ua/news/10525-minjust-...ti-rebenka.html