ANTIRAID

А чего Вы хотите добиться?

справа №2-139/11 року ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.04.2011 року Чечельницький районний суд Вінницької області в складі: головуючої судді Гарник М.С. при секретарі Івасюку С.П. з участю: позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Чечельник цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфінанси" ( в подальшому ТОВ "Укрфінанси") про визнання кредитного договору недійсним, захист честі та гідності та стягнення моральної шкоди,- ВСТАНОВИВ: 01 березня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ТОВ "Укрфінанси" про визнання кредитного договору недійсним, захист честі та гідності та стягнення моральної шкоди. В судовому засіданні позивач підтримав позов частково і пояснив, що його майже рік шантажує відповідач. Письмово та по телефону в грубій формі вимагає повернути кредит в сумі 36 гривень, хоча ніякого кредиту ні в ПАТ, ні в "ВТБ Банк", ні в ТОВ "Укркредит" позивач ніколи не отримував. Позивач написав листа відповідачу з проханням надіслати повну інформацію про вказаний кредит, але цього не було зроблено. З надісланням цього листа дзвінки від відповідача не припинились, а, навпаки, почали телефонувати ще частіше, постійно ображаючи. Позивач отримав від відповідача спочатку листа з вимогою повернути кредит в сумі 36 гривень, копію позовної заяви до Шевченківського районного суду з вимогою повернути кредит. Багаторазові телефонні дзвінки, отримання листів з безпідставною вимогою оплатити кредит, якого не отримував, відповідач завдав позивачу моральної шкоди, яка виразилась в душевних стражданнях. Телефоні дзвінки від відповідача не давали можливості позивачу нормально спілкуватися по мобільному телефону з його знайомими, позивач не міг вести звичний спосіб життя, нервувався, що негативно впливає на його здоров"я. Після чергового дзвінка відповідача позивач потрапив у лікарню з серцевим захворюванням. Лист, який позивач отримав від відповідача, та постійні телефоні дзвінки відповідача негативно впливають також на психіку позивача, що відображається на взаємовідносинах у сім"ї. Дружина, донька позивача засумнівались у порядності позивача, підозрюють його у отриманні кредиту без їхнього відома. Були випадки, коли телефон брала донька позивача, якій також приходилося вислуховувати ненормальну лексику відповідача. Моральну шкоду позивач оцінює в сумі 50000 гривень. Позивач просить суд зобов"язати відповідача ТОВ "Укрфінанси" вибачитись перед ним по місцю його проживання в селищі Чечельник. Також позивач просить стягнути з відповідача 50000 гривень моральної шкоди. Решту позовних вимог позивач не підтримав. Представник відповідача ТОВ "Укрфінанси", який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, у судове засідння не з"явився, а тому суд вважає за необхідне ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Вислухавши позивача, вичивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю по слідуючим підставам. Як вбачається з показів позивача він ніколи не укладав кредитної угоди з відповідачем. Безпідставне звинувачення відповідачем позивача у несплаті боргу за договором кредиту суд розцінює як втручання в його особисте і сімейне життя. Відповідно до ст.297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі.Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Відповідно до ч.3ст.297 ЦК України фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. З показів позивача, з копії листа, з копії позовної заяви відповідача( а.с.5-7), з копії інструкції по сплаті (а.с.11-12) вбачається, що безпідставним вимаганням повернення кредиту відповідачем у позивача останьому завдано моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях протягом тривалого часу, у приниженні честі та гідності позивача. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд відповідно до вимог ч.3 ст.23 ЦК України врахував вимоги розумності та справедливості. Керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215, 256 ЦПК України, суд - ВИРІШИВ: позов задовольнити повністю. зобов"язати керівника товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфінанси" вибачитись перед ОСОБА_1 по місцю його проживання в АДРЕСА_1. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфінанси", ідентифікаційний код 34967148, в користь ОСОБА_1 50000 ( п"ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди та 120 (сто двадцять ) гривень за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфінанси, ідентифікаційний код 34967148, в користь Чечельницької селищної ради Вінницької області код ЄДРПОУ 22090100, рахунок №31412537700671 2500 (дві тисячі п"ятсот) гривень судового збору. Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії. Суддя: підпис Вірно: Суддя М.С.Гарник http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/15036615

Подать апелляцию можно, но только с заявлением о возобновлении сроков. Ищите уважительную причину (болезнь, командировка, отзыв доверенности у представителя и отсутствия ответчика в заседании и т.д.)

Справа №22ц-1328 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2010 рік Головуючий у 1 інстанції Богдан С.І. Категорія: 19/27 Доповідач Половінкіна Н.Ю. 28 липня 2010 року м. Чернівці Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі: головуючого Половінкіної Н.Ю. суддів Заводян К.І., Чупікової В.В. секретаря Цимбал Ю.Ю. за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» Бацей Тетяни Миколаївни розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживача за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12 травня 2010 року, встановила: ОСОБА_4 у березні 2010 року звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про про захист прав споживача. Просив визнати односторонню зміну кредитно-заставного договору між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_4 №CVFOAK 40500189 від 28 березня 2008 року у визначенні відсоткової ставки нечинною та положень кредитно-заставного договору між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_4 №CVFOAK 40500189 від 28 березня 2008 року, передбачених п.6.3.1 щодо права публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» збільшення в односторонньому порядку відсоткової ставки та п.14.12 щодо визначення договірної підсудності недійсними, зобов»язати відповідача зарахувати сплату відсотків в частині збільшення відсоткової ставки з 1 лютого 2009 року на повернення кредиту. Пізніше ОСОБА_4 уточнив позовні вимоги та просив визнати односторонню зміну кредитно-заставного договору між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_4 від 28 березня 2008 року №CVFOAK 40500189 у визначенні відсоткової ставки 26,4% недійсною та зобов»язати відповідача зарахувати сплату відсотків в частині збільшення відсоткової ставки з 1 лютого 2009 року на повернення кредиту за кредитно-заставним договором між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_4 від 28 березня 2008 року №CVFOAK 40500189. Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12 травня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12 травня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати односторонню зміну процентної ставки недійсною та здійснити зарахування сплати відсотків на повернення кредиту, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством та кредитно-заставним договором між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» і ОСОБА_4 від 28 березня 2008 року №CVFOAK 40500189 передбачено право публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом за певних умов і публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» їх дотримано. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про досягнення згоди сторонами щодо підвищення процентної ставки. На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції послався на те, що публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про намір змінити розмір процентної ставки повідомило ОСОБА_4 25 грудня 2008 року, а останнім не вчинено дій щодо повернення грошових коштів кредиторові, тобто припинення зобов»язання. Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна. Так, відповідно до ч.1 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 Цивільний кодекс України доповнено статтею 1056-1. Частиною другою та третьою наведеної норми передбачено, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Судом першої інстанції встановлено, що між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладено кредитно-заставний договір 28 березня 2008 року №CVFOAK 40500189, за умовами якого публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» надало ОСОБА_4 кредит в сумі 78674 грн. 50 коп., розмір процентної ставки становить 15,96 % річних. Пунктом 6.3.1 наведеного договору передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон’юктури ринку грошових ресурсів України, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 відсотків у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого Національного банку України на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки Національного банку України; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті по статистиці Національного банку України. При цьому банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом семи календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка Національного банку України, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США. Як вбачається з матеріалів справи, 25 грудня 2008 року публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» було направлено ОСОБА_4 повідомлення, в якому зазначалося, що з 01 лютого 2008 року відсоткова ставка складатиме 26,47% відсотків на рік. Однак, направлення повідомлення про намір збільшити процентну ставку, не є реалізацією публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» права на односторонню зміну договору, оскільки збільшення відсоткової ставки мало місце саме з 1 лютого 2009 року. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновків щодо правомірності збільшення публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку з 1 лютого 2009 року всупереч положенням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» та ст. 1056-1 ЦК України. Разом з тим не ґрунтуються на вимогах закону і висновки суду першої інстанції про те, що сторони досягли згоди щодо підвищення процентної ставки за користування кредитом до 26,47 відсотків. Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. За змістом статей 536 та 1054 ЦК України розмір процентної ставки є істотною умовою кредитного договору, щодо якої сторони повинні дійти згоди в належній формі. Належною формою кредитного договору на підставі ч.1 ст.1055 ЦК України є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність відповідно до ч.1 ст.218, ч.2 ст.1055 ЦК України. Вказівка закону на нікчемність договору є імперативною і такий договір (чи його істотна умова) є недійсним з моменту його укладення незалежно від того, чи виконали сторони його умови. Отже, у разі недосягнення сторонами згоди у письмовій формі щодо нового розміру процентної ставки умови кредитно-заставного договору між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_4 від 28 березня 2008 року №CVFOAK 40500189 щодо визначення відсоткової ставки в розмірі 26,4 річних є недійсними. Згідно із п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Ураховуючи викладене, судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання односторонньої зміни кредитно-заставного договору між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_4 від 28 березня 2008 року №CVFOAK 40500189 у визначенні відсоткової ставки у розмірі 26,4 відсотки річних недійсною слід скасувати та ухвалити нове рішення. Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. ОСОБА_4, звертаючись до суду з позовом про зобов»язання зарахувати сплату відсотків на повернення кредиту, не посилався на порушення такого права за обставин не застосування нового розміру процентної ставки. В той же час п.6.4.2 договору між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_4 від 28 березня 2008 року №CVFOAK 40500189 передбачено право позичальника здійснювати дострокове погашення кредиту. З огляду на наведене підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає. Керуючись п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів вирішила: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12 травня 2010 року в частині відмови у позові ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання односторонньої зміни кредитно-заставного договору між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_4 від 28 березня 2008 року №CVFOAK 40500189 у визначенні відсоткової ставки недійсною скасувати. Позов ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання односторонньої зміни кредитно-заставного договору між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_4 від 28 березня 2008 року №CVFOAK 40500189 у визначенні відсоткової ставки недійсною задовольнити. Визнати односторонню зміну кредитно-заставного договору між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_4 від 28 березня 2008 року №CVFOAK 40500189 у визначенні відсоткової ставки в розмірі 26,4 річних недійсною. В решті рішення залишити без змін. Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили. Головуючий Судді http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10686535

Справа № 22ц-2926 2010 р. Головуючий в 1 інстанції Кирилюк Л.К. Категорія :19\27 Доповідач: Винту Ю.М. АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2010 року м.Чернівці Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного Суду Чернівецької області в складі: Головуючого : Винту Ю.М. Суддів : Бреславського О.Г., Міцнея В.Ф. При секретарі : Злой В.П. За участю : представника позивача Бацей Т.М., відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 24 листопада 2010 року , - в с т а н о в и л а : В липні 2010 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на наступне. 26 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_3 був укладений строковий кредитний договір № СVFОАU00040254, згідно умов якого відповідачу було видано на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії в сумі 52121,06 доларів США на купівлю автомобіля, а також у розмірі 14970,30 доларів США на сплату страхових платежів строком до 23 жовтня 2014 року з умовою погашення заборгованості щомісяця в розмірі 730,69 доларів США. Згідно п.7.4 кредитного договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач зобов'язався сплачувати банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 5 грн. В забезпечення зобов'язань за даним договором 26 жовтня 2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки № СVFОАU00040254, відповідно до п.4 якого у випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Однак відповідач ОСОБА_3 систематично не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, не сплачував отриманий кредит та відсотки за користування ним, у зв'язку з чим станом на 17 червня 2010 року заборгованість за кредитним договором становила суму 42243,12 долари США, в тому числі: по кредиту суму 33984,14 долари США, прострочених відсотках за користування кредитом суму 5070,96 доларів США, по комісії суму 520,10 доларів США, пені суму 2667,92 доларів США. Просив стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно на його користь несплачену заборгованість за кредитним договором № СVFОАU00040254 від 26 жовтня 2007 року в сумі 42243,12 долари США, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 24 листопада 2010 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" за кредитним договором № СVFОАU00040254від 26 жовтня 2007 року заборгованість в загальній сумі 42243 (сорок дві тисячі двісті сорок три) долари 12 центів США, що еквівалентно сумі 334265 (триста тридцять чотири тисячі двісті шістдесят п'ять) гривень 58 копійок та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 гривень, а всього суму 336085 (триста тридцять шість тисяч вісімдесят п'ять) гривень 58 коп. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 як поручителя відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 24 листопада 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості по кредиту. Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції дав неправильну оцінку зібраним по справі доказам, зробив висновки які не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Приймаючи рішення про часкове задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" судом першої інстанції у повному об’ємі з’ясовані обставини справи, вірно застосовано до правовідносин, що склалися, норми матеріального й процесуального права. Зібраними по справі доказами встановлено, що 26 жовтня 2007 року між позивачем ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та відповідачем ОСОБА_3 був укладений строковий кредитний договір № СVFОАU00040254, згідно умов якого відповідачу було видано у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості кредит у вигляді неповновлювальної кредитної лінії в сумі 52121 доларів 06 центів США на купівлю автомобіля, а також у розмірі 14970 доларів 30 центів США на сплату страхових платежів строком до 23 жовтня 2014 року, зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 1,08% на місяць на суму залишку заборгованості, погашення заборгованості здійснюється щомісяця в розмірі 730 доларів 69 центів США. Згідно п.7.4 кредитного договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором відповідач сплачує банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 5 грн. В забезпечення зобов'язань за даним договором 26 жовтня 2007 року між позивачем ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки № СVFОАU00040254, відповідно до п.4 якого у випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. 10 жовтня 2008 року позивачем на адресу відповідача ОСОБА_4 було направлено рекомендований лист згідно реєстру за № 302 ІІ8Б, яким йому було повідомлено, що згідно умов цього кредитного договору, починаючи з 01 листопада 2008 року відсоткова ставка за користування кредитом збільшується і складатиме 15% на рік, тому збільшується і розмір щомісячного платежу, а також змінюється пеня у разі невиконання грошових зобов'язань. Збільшення в односторонньому порядку банком процентної ставки передбачено пунктом 2.3.1 договору. Відповідач ОСОБА_4 не висловив своєї незгоди із збільшенням банком процентної ставки, доказів цього суду ним не надано. З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до відповідача ОСОБА_2, як поручителя за договором поруки № СVFОАU00040254 від 26 жовтня 2007 року, з листом про підвищення відсоткової ставки, що визнав його представник в судовому засіданні, хоча повинен був звернутись також, оскільки внаслідок підвищення цієї відсоткової ставки збільшується обсяг його відповідальності за умовами договору. Згідно ст. 559 ч.1 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Оскільки внаслідок підвищення позивачем без відому і згоди поручителя ОСОБА_2 відсоткової ставки з 01 листопада 2008 року за кредитним договором № СVFОАU00040254 від 26 жовтня 2007 року, укладеним між позивачем та відповідачем ОСОБА_4, збільшилась сума повернення кредитних коштів та обсяг відповідальності поручителя без його згоди, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про припинення з 01 листопада 2008 року договору поруки за вказаним кредитним договором та необгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором. Відповідач ОСОБА_3 систематично не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, не сплачував отриманий кредит та відсотки за користування кредитом, у зв'язку з чим станом на 17 червня 2010 року заборгованість за кредитним договором з врахуванням збільшеної відсоткової ставки становила суму 42243,12 долари США, в тому числі: по кредиту суму 33984,14 долари США, прострочених відсотках за користування кредитом суму 5070,96 доларів США, по комісії суму 520,10 доларів США, пені суму 2667,92 доларів США, що підтверджено відповідним розрахунком (а.с. 11-12). Таким чином, суд першої інстації прийняв обгрунтоване рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_3, як позичальника, за кредитним договором № СVFОАU00040254 від 26 жовтня 2007 року заборгованості по кредиту на загальну суму 42243,12 долари США, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 334265,58 грн., а також понесених судових витрат по сплаті судового збору на суму 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді на суму 120 грн. Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що рішення суду відповідає нормам матеріального й процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування. Керуючись ст. ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, - у х в а л и л а : Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити. Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 24 листопада 2010 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку. Головуючий : /підпис/ Судді : /підписи/ Згідно з оригіналом: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13503195

Справа № 2-3084 2010 рік РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2010 року Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі: головуючого судді - Кирилюк Л.К. при секретарі - Палилюлько Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В : В липні 2010 року позивач ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Посилався на те, що 26 жовтня 2007 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 був укладений строковий кредитний договір № CVFOAU00040254, згідно умов якого відповідачу було видано у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості кредит у вигляді неповновлювальної кредитної лінії в сумі 52121 доларів 06 центів США на купівлю автомобіля, а також у розмірі 14970 доларів 30 центів США на сплату страхових платежів строком до 23 жовтня 2014 року, погашення заборгованості здійснюється щомісяця в розмірі 730 доларів 69 центів США. Згідно п.7.4 кредитного договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 5 грн. В забезпечення зобов'язань за даним договором 26 жовтня 2007 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки № CVFOAU00040254, відповідно до п.4 якого у випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Однак відповідач ОСОБА_1 систематично не виконує взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, не сплачує отриманий кредит та відсотки за користування ним, у зв’язку з чим станом на 17 червня 2010 року заборгованість за кредитним договором становить суму 42243 долари США 12 центів, в тому числі: по кредиту суму 33984 долари 14 центів США, прострочених відсотках за користування кредитом суму 5070 доларів 96 центів США, по комісії суму 520 доларів 10 центів США, пені суму 2667 доларів 92 центи США. Просить стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на його користь несплачену заборгованість за кредитним договором № CVFOAU00040254 від 26 жовтня 2007 року в сумі 42243 долари 12 центів США, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно–технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 грн. В судовому засіданні представник позивача ПАТ КБ "ПриватБанк" позовні вимоги підтримав повністю, просить стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на його користь несплачену заборгованість за кредитним договором № CVFOAU00040254 від 26 жовтня 2007 року в сумі 42243 долари 12 центів США, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно–технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 грн. з підстав, вказаних в позовній заяві, повністю підтвердивши викладені в ній обставини. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, хоча про день та час розгляду справи був належним чином повідомлений судовою повісткою, про причини неявки суду не повідомив, суд вважає можливим розглянути справу в його відсутності. Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і пояснив, що дійсно 26 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та банком був укладений кредитний договір № CVFOAU00040254, згідно умов якого йому було видано кредит в сумі 52121 долар 06 центів США на купівлю автомобіля, а також в розмірі 14970 доларів 30 центів США на сплату страхових платежів. Також між ним та банком 26 жовтня 2007 року був укладений договір поруки № CVFOAU00040254, згідно умов якого він поручився за невиконання зобов'язань ОСОБА_1 Однак з 01 листопада 2008 року була змінена відсоткова ставка за даним договором кредиту до 15% річних, про що йому не було повідомлено позивачем, тому вважає договір поруки припиненим та в задоволенні позовних вимог до нього просить відмовити за безпідставністю. Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги частково обґрунтовані і підлягають до часткового задоволення. Судом встановлено, що 26 жовтня 2007 року між позивачем ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та відповідачем ОСОБА_1 був укладений строковий кредитний договір № CVFOAU00040254 (копія договору на а.с.6-7), згідно умов якого відповідачу було видано у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості кредит у вигляді неповновлювальної кредитної лінії в сумі 52121 доларів 06 центів США на купівлю автомобіля, а також у розмірі 14970 доларів 30 центів США на сплату страхових платежів строком до 23 жовтня 2014 року, зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 1,08% на місяць на суму залишку заборгованості, погашення заборгованості здійснюється щомісяця в розмірі 730 доларів 69 центів США. Згідно п.7.4 кредитного договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором відповідач сплачує банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 5 грн. В забезпечення зобов'язань за даним договором 26 жовтня 2007 року між позивачем ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки № CVFOAU00040254 (копія договору на а.с.8), відповідно до п.4 якого у випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. 10 жовтня 2008 року позивачем на адресу відповідача ОСОБА_3 було направлено рекомендований лист згідно реєстру за № 302 USD (а.с.51-53), яким йому було повідомлено, що згідно умов цього кредитного договору, починаючи з 01 листопада 2008 року відсоткова ставка за користування кредитом збільшується і складатиме 15% на рік, тому збільшується і розмір щомісячного платежу, а також змінюється пеня у разі невиконання грошових зобов'язань. Збільшення в односторонньому порядку банком процентної ставки передбачено пунктом 2.3.1 договору. Відповідач ОСОБА_3 не висловив своєї незгоди із збільшенням банком процентної ставки, доказів цього суду ним не надано. Однак позивач не звертався до відповідача ОСОБА_2 як поручителя за договором поруки № CVFOAU00040254 від 26 жовтня 2007 року з таким же листом про підвищення відсоткової ставки, що визнав його представник в судовому засіданні, хоча повинен був звернутись також, оскільки внаслідок підвищення цієї відсоткової ставки збільшується обсяг його відповідальності за умовами договору. Згідно ст. 559 ч.1 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Таким чином, на підставі цієї норми закону і враховуючи те, що внаслідок підвищення одноособово позивачем без відому і згоди поручителя ОСОБА_2 відсоткової ставки з 01 листопада 2008 року за кредитним договором № CVFOAU00040254 від 26 жовтня 2007 року, укладеним між позивачем та відповідачем ОСОБА_3, в результаті чого збільшилась сума повернення кредитних коштів, тим самим збільшився і обсяг відповідальності поручителя без його згоди, суд вважає, що з 01 листопада 2008 року порука за вказаним кредитним договором припинена, тому припинена і дія договору поруки, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, він з 01 листопада 2008 року не несе ніякої відповідальності за невиконання чи неналежне виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором, позовні вимоги про стягнення заборгованості за цим кредитним договором в солідарному порядку до ОСОБА_2 є безпідставними і в їх задоволенні належить відмовити. Відповідач ОСОБА_1 систематично не виконує взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, не сплачує отриманий кредит та відсотки за користування ним, у зв’язку з чим станом на 17 червня 2010 року заборгованість за кредитним договором з врахуванням збільшеної відсоткової ставки становить суму 42243 долари 12 центів США, в тому числі: по кредиту суму 33984 долари 14 центів США, прострочених відсотках за користування кредитом суму 5070 доларів 96 центів США, по комісії суму 520 доларів 10 центів США, пені суму 2667 доларів 92 центи США, що підтверджується розрахунком (а.с.11-12), яка не сплачена і на даний час. Таким чином, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1, як позичальника, за кредитним договором № CVFOAU00040254 від 26 жовтня 2007 року, згідно умов цього договору належить стягнути на користь позивача заборгованість по кредиту в загальній сумі 42243 долари США 12 центів, що згідно офіційного курсу НБУ (1 долар США = 7,9129000 грн.) еквівалентно 334265 грн. 58 коп., задовольнивши позовні вимоги в цій частині, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно–технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 грн., оскільки позовні вимоги задоволені. На підставі викладеного, ст.ст.526, 527, 530, 536, 546, 549, 552, 559 ч.1, 610, 611, 612, 625, 1047-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.40 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, кредитного договору № CVFOAU00040254 від 26 жовтня 2007 року, укладеного між позивачем ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та відповідачем ОСОБА_1, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 218, 88 ч.1 ЦПК України, суд, - В И Р І Ш И В : Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" за кредитним договором № CVFOAU00040254 від 26 жовтня 2007 року заборгованість в загальній сумі 42243 (сорок дві тисячі двісті сорок три) долари 12 центів США, що еквівалентно сумі 334265 (триста тридцять чотири тисячі двісті шістдесят п'ять) гривень 58 копійок та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 гривень, витрати на інформаційно–технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 гривень, а всього суму 336085 (триста тридцять шість тисяч вісімдесят п'ять) гривень 58 копійок. В частині позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 як поручителя відмовити. На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівців протягом десяти днів з дня його проголошення. СУДДЯ Л.К.КИРИЛЮК http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13222697

Ваша дочь была зарегистрирована в данной квартире и в решении суда о разводе указывалось с кем будет жить Ваша дочь?

Большое спасибо

Если найдете ссылку на этот комментарий, вышлите его мне.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 березня 2011 року м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мартинюк В.І. , розглянувши касаційну скаргу кредитної спілки “Українська кредитно-фінансова група” на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2010 року та рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до кредитної спілки “Українська кредитно-фінансова група” про захист прав споживачів та стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до кредитної спілки “Українська кредитно-фінансова група” (далі – КС “Українська кредитно-фінансова група”), в якому просив стягнути з кредитної спілки на його користь заборгованість за депозитним договором. Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з КС “Українська кредитно-фінансова група” на користь позивача з урахуванням індексу інфляції суми вкладів за договорами № КВ-01766\1903 та № КВ-01767\1903 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок до запитання від 20 березня 2008 року та нараховані на внески проценти у розмірі 105 374 грн. 25 коп. та три процента річних у розмірі 674 грн. 49 коп. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2010 року рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2010 року скасовано в частині відмови в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним пунктів 5.2 договорів № КВ-01767/1903 та № КВ01766/1903 від 20 березня 2008 року, укладених між КС “Українська кредитно-фінансова група” та ОСОБА_2, позов у цій частині задоволено. Визнано пункти 5.2 договорів № КВ-01767/1903 та № КВ-01766/1903 від 20.03.2008р., укладених між КС “Українська кредитно-фінансова група” та ОСОБА_2, недійсними. У решті рішення залишено без змін. У касаційній скарзі КС “Українська кредитно-фінансова група” просить рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2010 року та рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2010 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити позовну заяву без розгляду. У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Із матеріалів касаційної скарги та змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень. Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у х в а л и в: Відмовити кредитній спілці “Українська кредитно-фінансова група” у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до кредитної спілки “Українська кредитно-фінансова група” про захист прав споживачів та стягнення заборгованості. Додані до скарги матеріали повернути заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ В.І. Мартинюк http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14402153

Приглашаю всех желающих присоединится и задать вопросы гражданину Тимонькину. Может хоть так до него дойдет, что с людьми нужно обращаться по человечески.

Пришло мне письмо от finance.ua с приглашением поставить вопросы гражданину Тимонькину, котрый будет проводить конференцию http://conference.finance.ua/ua/index/ques...1-05-tymonkin/1 Т.к. вопросы мои обдумывает модератор - давать или не давать, я их размещу у себя: Борисе Владиславовичу, в мене, як адвоката, який спеціалізується на врегулюванні суперечок між банками та їх клієнтами є декілька запитань до Вас, як до керівника фінансової установи, яка зухвало нехтує правами своїх клієнтів: 1. Які схеми реструктуризації заборгованості пропонуються фінустановою, яку Ви очолюєте, для надання можливості погасити заборгованість, а не навпаки її збільшити шляхом збільшення відсоткової ставки, зміни схеми погашення на ануїтетну, капіталізації прострочених відсотків на тіло кредиту, тощо? 2. Чи рахуєте Ви справедливою вимогу з боку працівників Укрсоцбанку щодо сплати прострочених відсотків та тіла кредиту і лише після цього можливого розгляду за окрему плату реструктуризації заборгованості? 3. Чи рахуєте Ви справедливою та такою що ґрунтується на умовах закону та договору відмову в прийнятті платежів від позичальників Укрсоцбанку, чим Ви фактично збільшуєте їх заборгованість, до моменту сплати послуг за нотаріальний напис нотаріуса вартість якого досягає 20 000 гривень (підкажу Вам - у договорах Укрсоцбанка такої умови нема)? А також чи не рахуєте Ви таку практику Укрсоцбанку схожою з поведінкою фашистів, які знищували євреїв, а потім виставляли їх сім'ям рахунки за використані набої? 4. Чи рахуєте Ви справедливим та законним не повертати кошти вкрадені з депозитних рахунків працівниками Вашого банку (рішенням ВСУ Укрсоцбанк зобов'язали таки повернути кошти http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2541681 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2714707)? Чи не підриває це довіри до Укрсоцбанку? 5. Чи повернув Укрсоцбанк всі кошти людям ошуканим співробітницею Галицького відділення Львівської обласної філії Вашого банку? 6. Чи рахуєте Ви справедливим вимогу щодо сплати 755 грн. 80 коп. залишку заборгованості по кредиту, 1 232 грн. 76 коп. заборгованості за процентами, 4 444 грн. 22 коп. пені за прострочення сплати заборгованості по кредиту й процентах, а також 133 000 (!!!) грн. штрафу, а також звертати стягнення на квартиру (допомогу Ваш банк таки виграв у двох інстанціях, але ВСУ їх скасував http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9890257)? 7. З огляду на Вашу відповідь щодо захисту прав банку, а не закону третейським судом, яку Ви мені надали на іншій інтернет конференції (http://www.liga.net/conf/ic/?cid=313&q=29987#q29987). Чи планує фінустанова очолювана Вами і у подальшому порушувати права громадян на справедливий і не упереджений суд? 8. Чи рахуєте Ви справедливою вимогу Укрсоцбанку страхуватись виключно в рекомендованих компаніях, при цьому відмовляючись приймати платежі, чим збільшувати заборгованість своїх клієнтів, до моменту страхування виключно в рекомендованих компаніях? Чи відкрито в Антимонопольному комітеті України з цього приводу справа щодо порушенням Укрсоцбанком чинного законодавства? 9. Чи рахуєте Ви справедливим вимагати повернення коштів позичальниками у валюті, коли банк за цими кредитами поніс витрати - здійснював платежі на автосалони та забудовників у гривні? 10. Чи рахуєте Ви справедливим вимагати повернення кредитів від позичальників які фінансували будівництво через Ваш банк та ніколи не отримують своїх квартир у зв'язку з тим що Вашим банком був збанкрутований забудовник (нагадаю Вам приклад - Харьківбуд)? Чи не рахуєте Ви цю схему розроблену та приведену у дію Укрсоцбанком сумісно із Харьківбудом шахрайством? Питання мною поставлені заздалегідь, щоб у Вас вистачило часу підготуватись та надати повні та обґрунтовані відповіді.

Третейский суд также не часто удовлетворяет ходатайства об остановке производства. Единственно, чтобы не выдали лист, нужно оспаривать решение самого суда (тут уже обязаны остановить производство) в котором просить остановить и его до рассмотрения дела об оспаривании третейской оговорки.

Справа № 2-3487/10 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ заочне 09 липня 2010 року Оболонський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Васалатія К.А. при секретарі Мядзель О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” про захист прав споживачів та стягнення суми банківського вкладу ВСТАНОВИВ: Позивачі звернулись до суду з позовом про захист прав споживача та стягнення заборгованості за кредитним договорами, посилаючись на наступне. 12.12.2007 року між позивачем № 2 – ОСОБА_2 та відповідачем був укладений договір про відкриття та обслуговування карткового пенсійного рахунку № НОМЕР_1 для зарахування на нього пенсії з подальшою виплатою та збереженням. За заявами позивачки починаючи з січня 2008 р та березня 2009 р. ПФУ здійснював перерахування пенсію на спеціальний картковий рахунок позивача у відповідача. Також між позивачем № 1 – ОСОБА_1 та відповідачем 29.12.2008 р. було укладено договір банківського вкладу № НОМЕР_3 у сумі 47000 грн. на 91 день під 24% річних та було внесено на депозитний рахунок відповідача суму 47000 грн. 15.01.2009 року позивач № 2 – ОСОБА_2 уклала з відповідачем договір банківського вкладу № НОМЕР_2 у сумі 24698 строком на 91 день з нарахуванням 23,7% річних. 16.01.2009 р. позивачка ОСОБА_2 знову уклала з відповідачем договір банківського вкладу № НОМЕР_2 у сумі 60000 строком на 91 день з нарахуванням 24% річних. При цьому відповідачем не було виконано своїх зобов’язань перед позивачами, а тому позивачі просять суд стягнути з відповідача на свою користь суми банківських вкладів та судові витрати. У судовому засіданні представник позивача та позивач ОСОБА_1 підтримали позовні вимоги у повному об’ємі. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи. Оскільки позивач та їх представник не заперечують проти заочного розгляду справи, а представник відповідача належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи. Вислухавши пояснення сторін, дослідивши інші докази по справі, суд встановив наступне. 12.12.2007 року між позивачем № 2 – ОСОБА_2 та відповідачем був укладений договір про відкриття та обслуговування карткового пенсійного рахунку № НОМЕР_1 для зарахування на нього пенсії з подальшою виплатою та збереженням. За заявами позивачки починаючи з січня 2008 р та березня 2009 р. ПФУ здійснював перерахування пенсію на спеціальний картковий рахунок позивача у відповідача. Також між позивачем № 1 – ОСОБА_1 та відповідачем 29.12.2008 р. було укладено договір банківського вкладу № НОМЕР_3 у сумі 47000 грн. на 91 день під 24% річних та було внесено на депозитний рахунок відповідача суму 47000 грн. 15.01.2009 року позивач № 2 – ОСОБА_2 уклала з відповідачем договір банківського вкладу № НОМЕР_2 у сумі 24698 строком на 91 день з нарахуванням 23,7% річних. 16.01.2009 р. позивачка ОСОБА_2 знову уклала з відповідачем договір банківського вкладу № НОМЕР_2 у сумі 60000 строком на 91 день з нарахуванням 24% річних. Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу, незалежно від його виду, банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Крім того, згідно норм ч. 4 і ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Крім того, згідно ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі порушення умов договору про надання послуг за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги). При цьому, сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов’язання, не звільняє його від виконання зобов’язання в натурі. До цього часу внесений позивачами вклад та проценти за користування ним не повернуті, тобто відповідачем прострочено виконання зобов’язання, передбаченого укладеним із позивачем договором банківського вкладу. На підставі вище викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, так як було встановлено, що відповідач згідно зі ст.ст. 525, 526, 530, 540 ЦК України був зобов’язаний виконати договір банківського вкладу належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, і тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача суму вкладу, внесеного позивачем згідно договору про банківський вклад та судові витрати позивачів у пропорції задоволення вимог. Оцінюючи докази по справі, суд вважає, що відповідачем порушені права позивача щодо своєчасного повернення коштів – цими неправомірними діями (бездіяльністю), які негативно вплинули на стан здоров’я позивача, що підтверджується належними доказами (а.с. 15), позивачу заподіяно моральну шкоду. Але вимоги позивача в цій частині суд вважає завищеними та, враховуючи вимоги розумності і справедливості, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2500 грн. моральної шкоди. На підставі викладеного, керуючись ст. 42 Конституції України ст.ст. 23, 611, 1060, 1061 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 57, 58-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд – ВИРІШИВ: Позов задовольнити. Стягнути з ТОВ „Укрпромбанк” на користь ОСОБА_1 заборгованість по договору від 29.12.2008 р. суму банківського вкладу розміром 49812,27 грн. та судові витрати у сумі 120 грн. Стягнути з ТОВ „Укрпромбанк” на користь ОСОБА_2 заборгованість по договорам банківського вкладу від 15.01.2009 р. та від 16.01.2009 р., а також по договору про відкриття та обслуговування карткового пенсійного рахунку від 12.12.2007 р. у сумі 149747,49 грн. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії. Заяву про апеляційне оскарження заочного рішення суду може бути подано позивачем до апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Суддя Васалатій К.А. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10352937

А вот и само решение по которому Приватбанк обязали вернуть сумму незаконно списанную с карточного счета: Справа № 2-4216/2009р. РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2009 року Ялтинський міський суд АР Крим в складі : судді Коротковой Л.М. при секретарі Чуйко Л.Н. розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача, повернення грошових коштів, стягнення моральної шкоди,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся з дійсним позовом до суду, в якому просить зобовґязати відповідача поновити йому нульовий баланс на карточному розрахунку № 4627 0817 7095 9430, а також стягнути з відповідача на його користь 1447 грн. 66 коп., моральну шкоду в сумі 1 грн. 00 коп. та судові витрати по справі. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач незаконно утримав з його заробітної картки 1447 грн. 66 коп. як заборгованість по страховим внескам по кредитному договору, оскільки він кредитний договір погасив, про що повідомив відповідача на початку 2009 року та надав рішення суду відповідачу про те, що він не має ніяких зобовґязень перед банком та перед страхової компанією. Але відповідач проігнорував вказані рішення та його звертання та незаконно зняв з його заробітної картки вказану суму, залишив його без заробітної плати, в звґязку з чим він морально страждав, суму моральної шкоди оцінює в 1 грн. 00 коп. оскільки він вимушений був звертатися за юридичною допомогою, то просить стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті цих послуг в сумі 2000 грн., а також витрат за ІТЗ – 30 грн. В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача позов визнав, не заперечує проти задоволення вимог позивача, але не визнає вимоги про стягнення судових витрат на юридичні послуги, оскільки вважає суму явно збільшеною. Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов належить частковому задоволенню по наступним підставам. Судом встановлено, що позивач відповідно до договору про розрахунково-касове обслуговування організації обслуговується відповідачем по отриманню заробітної плати. Окрім того, в 2006р. позивач уклав з відповідачем кредитний договір на покупку автомобіля, який погасив в 2008р. Але, незважаючи на те, що позивач не має ніяких зобовґязань перед відповідачем, останній без правових підстав зняв з розрахункової картки позивача 1447 грн. 66 коп., чим спричинив позивачу шкоду на вказану суму, тому вказані сума відповідно до ст. 1166 ЦК України підлягає відшкодуванню. Окрім того, відповідач відмовляється поновити позивачу його нульовий баланс на карточному розрахунку № 4627 0817 7095 9430, що є порушенням умов договору, тому суд вважає за необхідним таким чином захистити права позивача як споживача та зобовґязати відповідача зробити вказані дії про поновлення нульового балансу, оскільки позивач немає ніяких зобовґязань перед відповідачем. В цій частині вимоги також підлягають задоволенню. Що стосується стягнення моральної шкоди в розмірі 1 грн., то суд вважає, що в цій частині вимог варто відмовити. Задоволення такої позовної вимоги можливе з урахуванням положень п.5 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», які передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоровґя людей продукцією (виріб(товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб) у випадках, передбачених законодавством. Судом зґясовано, що послуга , надана відповідачем не була небезпечною для життя та здоровґя позивача, тому в задоволенні його вимог про стягнення моральної шкоди варто відмовити. Позивачем понесені по справі судові витрати по сплаті витрат ІТЗ- 30 грн. та юридичної допомоги в сумі 2000 грн. Суд вважає, що вказані витрати підлягають частковому стягненню з відповідача тільки в частині витрат ІТЗ – 30 грн. Відповідно до ст.84 ЦПК України витрати,повґязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. Як вбачається з договору, укладеного між позивачем та його представником ОСОБА_2, останній є приватним підприємцем, в справі відсутні докази, що він є фахівець в галузі права, тому суд вважає, що відсутні підстави для стягнення таких витрат. Керуючись ст.4,22 Закону України «Про захист прав споживача», ст.ст. 1166 ЦЦ України, ст.212-215 ЦПК України, суд- ВИРІШИВ: Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Зобовґязати ЗАТ КБ «Приватбанк» поновити ОСОБА_1 нульовий баланс на карточному розрахунку № 4627 0817 7095 9430. Стягнути з ЗАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 1447 грн. 66 коп., судові витрати 30 грн., а всього 1477 грн. 66 коп. В задоволенні інших вимог – відмовити. Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду АР Крим через Ялтинський міський суд в порядку та терміни, передбачені ст. 294 ЦПК України. Суддя: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7088886

Справа № 2 – 1941 2010 рік РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2010 року Ялтинський міський суд Криму у складі судді : ПЕРЕВЕРЗЄВОЇ Г.С. при секретарі : Кононової Ю.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційній банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, стягнення неустойки, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь неустойку у розмірі 12652,83 гривень, за несвоєчасне надання послуг з договору, за період з 19 лютого 2009 року по 25 березня 2010 року. Вимоги мотивує тим, що між Державною податковою інспекцією в місті Ялта, співробітником якої він є і відповідачем, був укладений договір про розрахунково – касове обслуговування по виплаті заробітної плати з використанням платіжних карт, на підставі якого йому нараховувалася і він отримував заробітну плату на свій картковий розрахунковий рахунок. Разом з тим, 22 лютого 2009 року ним було встановлено, що 19 лютого 2009 року, а також з 27 лютого по 30 червня 2009 року відповідач списав з його рахунку грошові кошти на загальну суму 1447,66 гривень. Добровільно відшкодовувати списані кошти відповідач відмовився, у зв'язку з чим він був вимушений звернутися до суду і рішенням від 22 жовтня 2009 року суд зобов'язав Банк відшкодувати йому 1447,66 гривень. Рішення суду набрало законної сили 22 грудня 2009 року, було направлене ним на примусового виконання, проте аж до теперішнього часу нульовий баланс на його картковому рахунку не відновлений. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, він просить стягнути з них пеню за кожен день прострочення у розмірі трьох відсотків від загальної суми боргу, з моменту утримання грошових коштів по день звернення ним до суду з позовом. Представник відповідача позовні вимоги не визнав з тих підстав, що конкретно з позивачем вони договір не укладали (договір був укладений з організацією, в якій працює позивач) і нарахування заробітної плати на картковий рахунок позивача проводилося належним чином. Що стосується списання коштів, повернути які їх зобов'язали за рішенням суду, то це питання повинне вирішуватися в рамках виконавчого провадження, а не шляхом стягнення з них неустойки. Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Судом встановлено, що 01 серпня 2008 року між Державною податковою інспекцією міста Ялта і ЗАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір про розрахунково – касове обслуговування організації по видачі заробітної плати з використанням платіжних карток, згідно п. 3.2.3 якого Банк зобов'язаний забезпечити безперешкодну виплату коштів з карткових рахунків працівників організації через мережу пунктів видачі готівки і банкоматів і т. ін.. (а.с. 6-9). Публічне акціонерне товариство КБ «Приватбанк» є правонаступником прав та обов'язків ЗАТ КБ «Приватбанк». ОСОБА_1 є співробітником Державної податкової інспекції міста Ялта і обслуговується відповідачем шляхом нарахування на його картковий рахунок заробітної плати. Разом з тим, належним чином відповідач свої зобов'язання перед позивачем не виконав, що виразилося в знятті, без будь-яких правових підстав з розрахункової картки позивача, з нарахованої йому заробітної плати грошових коштів в сумі 1447,66 гривень. Дана обставина була встановлена рішенням Ялтинського міського суду від 22 жовтня 2009 року, яким ЗАТ КБ «Приватбанк» було зобов'язано відновити ОСОБА_1 нульовий баланс на картковому рахунку № НОМЕР_1 0817 7095 9430 і стягнуто із ЗАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 зняті грошові кошти в сумі 1447,60 гривень. Рішенням Апеляційного суду АРК від 22 грудня 2009 року рішення Ялтинського міського суду в даній частині було залишено без зміни і набрало законної сили, а тому відповідно до ст. 60 ЦПК України, встановлені ним обставини не доводяться при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті ж особи або особа, відносно якої дані обставини встановлені. Разом з тим, до теперішнього часу Банк не сплатив ОСОБА_1 стягнуті судом на його користь грошові кошти, не виконавши тим самим рішення суду, яке набрало законної сили. Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», який розповсюджується на правовідносини, що склалися між сторонами, у разі, коли виконавець не може виконати роботу згідно з договором, за кожен день прострочення споживачеві виплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості робіт (послуги), якщо інше не передбачене законодавством. У разі, коли вартість робіт (послуги) не визначена, виконавець оплачує споживачеві неустойку у розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Таким чином, рішенням Ялтинського міського суду від 22 жовтня 2009 року, в частині залишеним без зміни рішенням Апеляційного суду АРК від 22 грудня 2009 року, а отже яке набрало цього дня законної сили було встановлено наявність неправомірних дій ЗАТ КБ «Приватбанк» відносно позивача в частині утримання з його заробітної плати суми у розмірі 1447,60 гривень. Тобто, з 22 грудня 2009 року ЗАТ КБ «Приватбанк» було достовірно відомо про наявність у них обов'язку по виплаті ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 1447,60 гривень, проте до теперішнього часу, незважаючи навіть на відкрите виконавче провадження, відповідач своїх зобов'язань перед позивачем не виконав. У зв'язку з цим, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума неустойки, за період з моменту набрання законної сили рішення суду, тобто з 22 грудня 2009 року по сьогоднішній день, в сумі 6450 гривень. В частині стягнення неустойки за решту періоду часу, з моменту утримання сум, суд вважає вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, оскільки спір між ними вирішувався в судовому порядку. Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді витрат на інформаційно – технічне забезпечення справи, а також судовий збір на користь держави в сумі 64,50 гривень. На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213, 215, 217, 218 ЦПК України, суд В И Р І Ш И В : Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 неустойку в сумі 6450 гривень, витрати на інформаційно – технічне забезпечення справи в сумі 120 гривень, а всього, - 6570 (шість тисяч п’ятсот сімдесят) гривень, а також судовий збір на користь держави в сумі 64 (шістдесят чотири) гривні 50 копійок. В інший частині позову – відмовити. Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд АРК через Ялтинський міський суд у порядку та строки, передбачені ст. ст. 294, 296 ЦПК України. Суддя - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9639896

Данное решение вступило в законную силу. Укрсоцбанк его не оспаривал.

Обжалуйте решение в части которая Вас не устраивает.

Справа № 2- 2769\10 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2010 року Святошинський районний суд м.Києва в складі: головуючої судді : Т.О. Величко при секретарі: О.В.Колесниковій розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної Спілки «Добробут» про повернення вкладу та стягнення відсотків ВСТАНОВИВ: Позивач у справі звернулася із вказаним позовом до Кредитної Спілки «Добробут», посилаючись на те, що 08.08.2006 року між нею та Кредитною Спілкою «Добробут» був укладений депозитний Договір №КСП000301 згідно якого вона розмістила у кредитній спілці депозитний вклад на суму 10000 грн. безстроково з виплатою 22% річних. У 2009 році вона звернулася до відповідача із письмовою заявою про намір забрати вклад і нараховані відсотки, однак їй було відмовлено з посиланням на відсутність коштів, а тому на думку позивача з боку відповідача порушено її права Згідно Закону України про захист прав споживачів», у зв»язку із чим просить суд стягнути з відповідача на її користь суму депозитного вкладу у розмірі 30026,93 грн., 27% відсотків річних, що складає 5995,93 грн. та покласти на відповідача судові витрати. В судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини виклеєні у позовній заяві та надані письмові докази в обґрунтування позовних вимог. Відповідач у справі належним чином повідомлений в судове засідання не з»явився, заяв про поважні причини неявки до суду не подав, а тому суд у відповідності до ст. 224 ЦПК України вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності відповідача та ухвалити у справі заочне рішення суду. Позивач проти цього не заперечувала. На підставі пояснень позивача та письмових доказів наданих позивачем в обґрунтування позовних вимог судом встановлено наступне. Судом встановлено, що між сторонами у справі 08.08.2006 року було укладено Договір соціального депозиту та додаткові договори до цього договору ( а.с.5-9), згідно яких позивач у справі ОСОБА_1 внесла в національній валюті на рахунки відповідача суму у розмірі 10000 грн. з встановленням відсоткової ставки, та терміном отримання відсотків. Судом встановлено, що позивач у справі зверталася із заявою про надання по договору депозиту вкладу у розмірі 15000 грн.( а.с.11). Судом встановлено, що згідно додатку до Договору №КСП000301 ( а.с.12-14)та Додатку 1 до Додаткової угоди до договору від 28.12.2008р ( а.с.15-17), що підтверджено квитанціями до прибуткового касового ордеру ( а.с.19-26), та проведеними розрахунками позивачем (а.с.18,27) відповідач заборгував позивачу ОСОБА_1 суму вкладу із встановленими відсотками у розмірі 36022 гр. 88 коп. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.ч.2,4 ст.1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов»язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім випадків, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин, договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором. Як вбачається із матеріалів справи відповідач порушив виконання зобов»язання, не повернув грошові кошти передбачені Договором соціального депозиту №№КСП000301 та додаткові договори до цього договору, на письмову вимогу позивача, не сплатив відсотки по закінченню дії договору, тобто автоматично за власною ініціативою продовжив дію договору банківського вкладу, всупереч заяві позивача розірвати договір та виплатити вклад. Відповідно до ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Відповідно до ч.1 ст. 533 ЦК України грошове зобов»язання має бути виконане у гривнях. Як вбачається із матеріалів справи, позивач вважає що своїми діями відповідач порушив його права, як споживача послуг. Згідно Закону України «Про захист прав споживачів», а саме, до ч. 2 ст. 10 цього Закону якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно умов договору, споживач має право вимагати відшкодування збитків. Відповідно до ч.5 ст. 10 цього ж закону зазначено, що у разі коли виконавець не може виконати роботу (надання послуг) згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. Відповідно до ч.6 ст. 10 цього ж Закону виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов»язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили, т.б. стихійні лиха, пожежі, повені, військові дії, страйки. Як вбачається із матеріалів справи позивачем доведено обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню. Відповідно до ст. ст.86-88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача у справі судові витрати. На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 41, 48 Конституції України ст. ст. 3,11,14,15,526, 610, ЦК України, ст.ст. 3,10,11, 60, 88, 208-208,212-215,224,228, 294, ЦПК України, Закону України «Про захист прав споживачів», суд, - ВИРІШИВ: Позовні вимоги задовольнити. Стягнути з Кредитної Спілки «Добробут» ( юридична адреса м. Донецьк, Калінінський р-н, пр. Ілліча,б.89 оф.38-39, код ЄДРПОУ 26502650) на користь ОСОБА_1, дата народження не відома, ідентифікаційний номер в матеріалах справи відсутній, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 суму депозиту у розмірі 30026 (тридцять тисяч двадцять шість) грн.93 коп., відсотки за користування вкладом у розмірі 5995 ( п»ять тисяч дев»ятсот дев»яносто п»ять) грн.93 коп. Всього на загальну суму 36022 (тридцять шість тисяч двадцять дві) грн.86 коп. Стягнути з Кредитної Спілки «Добробут» (юридична адреса м. Донецьк, Калінінський р-н, пр. Ілліча,б.89 оф.38-39, код ЄДРПОУ 26502650) на користь держави державне мито у розмірі 360 ( триста шістдесят) грн.00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи у розмірі 120 (сто двадцять) грн. Всього на загальну суму 480 (чотириста вісімдесят) грн..00 коп. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі відсутності осіб, які брали участь у справі протягом десяти днів з часу отримання копії рішення суду. Суддя: Т.О. Величко http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11655916

Справа № 2 – 8491/2009 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2009 року Приморський районний суд міста Одеси у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А. при секретарі Радоуцькій Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до кредитної спілки „Промислово-фінансова спілка” про стягнення грошових коштів ; ВСТАНОВИВ : В травні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до кредитної спілки „Промислово-фінансова спілка” про стягнення грошових коштів за договором № КВ124.ВК про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 18.04.2008 року в розмірі 62 950,72 грн., з яких : 35 000,00 грн. – сума внеску, 5 096,00 грн. – нараховані і несплачені проценти за користування внеском з 18.10.2008року по 18.04.2009 року, і 22 854,72 грн. – розрахована на підставі ч.5 ст.10 Закону України „Про захист прав споживачів” пеня у розмірі 3% він суми боргу за вказаним договором в розмірі 40 096,00 грн. за кожний день прострочення з 18.04.2009 року по 07.05.2009 року, мотивуючи свої вимоги невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за вищевказаним договором щодо повернення йому суми вкладу і нарахованих процентів. В судовому засіданні позивач підтримав позов і наполягав на задоволені своїх позовних вимог в повному обсязі. Відповідач не повідомив суду причину неявки свого представника в судове засідання, хоча про дату і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне поштове повідомлення про одержання ним судової повістки. Заяви відповідача про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надходило. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України. Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини. Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а ч.1 ст.530 ЦК України визначено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).. Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Згідно ч.5 ст.10 Закону України „Про захист прав споживачів”, у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги). Судом установлено, що згідно укладених між сторонами договору № КВ124.ВК про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 18.04.2008 року та додаткових угод до цього договору, а саме - додаткової угоди № 1 від 19.05.2008 року, додаткової угоди № 2 від 18.07.2008 року, додаткової угоди № 3 від 18.08.2008 року і додаткової угоди № 4 від 18.09.2008 року, позивач вніс в кредитну спілку „Промислово-фінансова спілка” внесок на депозитний рахунок в розмірі 35 000,00 грн. на строк 12 місяців, початком якого є дата внесення внеску, а закінченням – 18.04.2009 року, а відповідач зобов’язався сплачувати позивачеві проценти за користування внеском за процентною ставкою в розмірі 28 % річних. Проте відповідач дотепер не виконав свої зобов’язання перед позивачем за цим договором щодо повернення суми внеску в розмірі 35 000,00 грн. і виплати процентів за користування внеском з 18.10.2008 року по 18.04.2009 року, розмір яких складає 4 886,58 грн. (35000,00грн.х0,28:365дн.х182дн.=4886,58грн.), що разом складає 39 886,58грн. (35 000,00грн.+4886,58грн.=39886,58грн.), хоча у відповідності до п.3.1.2. зазначеного договору позивач письмово повідомив відповідача про те, що не має наміру продовжити даний договір, про що 13.04.2009 року подав відповідачу відповідну заяву. Виходячи з наведеного, суд вважає, що позивач має право вимагати від відповідача на підставі ч.5 ст.10 Закону України „Про захист прав споживачів” сплати пені у розмірі трьох відсотків від простроченої суми боргу у розмірі 39 886,58 грн. за кожний день прострочення з 18.04.2009 року по 07.05.2009 року, що складає 19 950,00 грн. (39886,58грн.х0,3х19дн.=19950,00грн.). Таким чином, усього відповідач повинен сплатити ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 59 836,58грн. (39886,58грн.+19950,00грн.=59836,58грн.). Частково задовольняючи позовні вимоги позивача, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати в сумі 30,00 грн., пов’язані з оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи, а також стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 598,37 грн. Крім того, суд стягує з позивача на користь держави судовий збір в сумі 31,14 грн., тобто пропорційно до розміру позовних вимог, що не підлягають задоволенню (62950,72грн.-59836,58грн.=3114,14грн.х0,01=31,14грн.). На підставі викладеного і керуючись ст.ст.88,209,212,214-215,224-226 ЦПК України, ч.5 ст.10 Закону України „Про захист прав споживачів”, ст.ст.525,526,530,610 ЦК України, суд, - ВИРІШИВ: Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з кредитної спілки „Промислово-фінансова спілка” на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 59 836 (п’ятдесят дев’ять тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 58 коп. Стягнути з кредитної спілки „Промислово-фінансова спілка” на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 30 (тридцять) грн. 00 коп. У задоволені решти частини позовних вимог відмовити. Стягнути з кредитної спілки „Промислово-фінансова спілка” на користь держави судовий збір в сумі 598 (п’ятсот дев’яносто вісім) грн. 37 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 31 (тридцять одна) грн. 14 коп. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України. Суддя Н.А.Ільченко http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7062506

Справа №2-2491/09 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2009 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі: головуючого - судді Кухтея Р.В. при секретарі Каліщук Л.Г. з участю : позивача ОСОБА_1 представника відповідача Редька О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі- ТзОВ «Укпромбанк») в особі Волинської філії ТзОВ «Укрпромбанк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу,- ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ТзОВ «Укпромбанк», в особі Волинської філії ТзОВ «Укпромбанк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу. Свій позов обґрунтовує тим, що 22 грудня 2008 року сторонами укладено договір № 1004/0305333000765001 про строковий банківський вклад, за умовами якого відповідач прийняв на строковий депозитний рахунок грошову суму в розмірі 11000,00 грн. терміном на 1 місяць, з процентною ставкою 22% річних. Після закінчення терміну дії вкладу, 23 січня 2009 року позивач звернулась до відповідача із заявою про повернення депозитного вкладу в сумі 11000,00 грн., однак у видачі вкладу їй було відмовлено з посиланням на введення в банку тимчасової адміністрації та тимчасовий мораторій на задоволення вимог кредиторів і запропоновано переоформити депозит на новий термін. Внаслідок неправомірних дій працівників банку їй було заподіяно як фізичну так і моральну шкоду. Після відмови працівників банку віддати гроші, різко погіршився стан її здоров'я, що змусило її звернутись до лікаря та потягнуло додаткові фінансові витрати на придбання ліків. Кошти, які поклала на депозитний рахунок це в тому числі і дитячі гроші, які вона планувала витратити для підвищення добробуту її малолітніх дітей. Позивач просила суд стягнути з відповідача кошти за договором банківського вкладу № 1004/0305333000765001 в розмірі 11201,30 грн., стягнути пеню за невиконання зобов'язання в розмірі 2352,27 грн., 5000,00 грн. за заподіяну моральну та фізичну шкоду її здоров'ю, а також судові витрати по справі. В судовому засіданні представник позивача збільшив позовні вимоги своєї довірительки, просив суд стягнути з відповідача в її користь 11201,30 грн. суми боргу за договором банківського вкладу, суму індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання в розмірі 481,48 грн., три процента річних від простроченої суми в розмірі 61,61 грн., пені в розмірі 20162,40 грн. та судові витрати по справі. Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Суду пояснив, що банк не може виплатити суму депозитного вкладу до закінчення строку дій мораторію. Моральна шкода взагалі не підлягає відшкодуванню. Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що 22 грудня 2008 року між сторонами укладено договір про строковий банківський вклад № 1004/0305333000765001, за умовами якого відповідач прийняв на строковий депозитний рахунок грошову суму в розмірі 11000,00 грн. терміном на 1 місяць, з процентною ставкою 22% річних (а.с.10). Після закінчення терміну дії вкладу, 23 січня 2009 року позивач звернулась до відповідача із заявою про повернення депозитного вкладу в сумі 11000,00 грн., однак їй було відмовлено у видачі вкладу з посиланням на введення в банку тимчасової адміністрації та тимчасового мораторію на задоволення вимог кредиторів і запропоновано переоформити депозит на новий термін (а.с.11). Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад у дату повернення, готівкою або у безготівковій формі за вибором вкладника. Згідно ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Представник відповідача в своєму запереченні посилається на те, що у відповідності до ст.75 та ст.85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Національним банком України було прийнято постанову від 20.01.2009 р. № 19/БТ «Про призначення тимчасової адміністрації в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», якою призначено з 21.01.2009 р. в ТОВ «Укрпромбанк» тимчасову адміністрацію строком на один рік, про що повідомлено листом НБУ від 21.01.2009 р. за № 47-112/1230 та опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» від 27.01.2009 р.№13. Згідно ч.2 ст.85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Таким чином, суд вважає, що посилання відповідача на неможливість видачі депозитного вкладу по причині введення мораторію на задоволення вимог кредиторів є безпідставним, оскільки строк дії договору закінчився після введення мораторію. Згідно ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі. Верховний Суд України в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року роз'яснив, що Закон України «Про захист прав споживачів» поширюється на зазначені в ньому відносини, які виникли після введення його в дію. До відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Однак, відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Обґрунтовуючи відмову у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди суд виходив з наступного. Згідно ч.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року вбачається, що спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної шкоди розглядається при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди. Однак позивач не надала жодних доказів про те, що їй була заподіяна моральна шкода. Таким чином, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, тому слід стягнути з відповідача в користь позивача кошти за договором банківського вкладу та відсотки за вкладом за період з 22.12.2008 р. по 23.01.2009 р. в розмірі 11201,30 грн., пеню за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 11500 грн., суму індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання в розмірі 408,67 грн., а також три проценти річних від простроченої суми в розмірі 61,61 грн. Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути 116,72 грн. сплаченого державного мита та 30 гривень сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи Керуючись ст.ст.10, 11, 58, 60, 88, 209, 215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст.625, 1060,1074 ЦК України, суд,- ВИРІШИВ: Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в користь ОСОБА_3 кошти за договором банківського вкладу № 1004/0305333000765001 «Вклад капітал» від 22 грудня 2008 року та відсотків за вкладом за період з 22.12.2008 р. по 23.01.2009 р. в розмірі 11201 (одинадцять тисяч двісті одну) грн. 30 коп. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в користь ОСОБА_3 пеню за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 11500 (одинадцять тисяч п'ятсот)грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в користь ОСОБА_3 116 (сто шістнадцять) грн.72 коп. понесеного судового збору та 30 (тридцять) грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В решті позовних вимог відмовити. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів після проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11864325

Справа № 2-407/11 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" лютого 2011 р. Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі : Головуючої Сливки Л.М. за участі секретаря Заплітного Б. З., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Тернопільського відділення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про стягнення грошових коштів, В С Т А Н О В И В : Позивач - ОСОБА_1 у листопаді 2010 року пред'явив до суду позов до відповідача Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Тернопільського відділення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про стягнення коштів, які підлягають йому до виплати за договором банківського вкладу № 1002/0305324000117003 (вклад капітал), укладеного між ними 24 грудня 2008 року, покликаючись на те, що строк дії договору закінчився, однак суму вкладу в розмірі 13105 гривень відповідач повернути відмовлявся, у зв’язку з чим кошти в зазначеному розмірі були стягнуті за рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 24 вересня 2009 року. Фактично кошти були виплачені лише 29 грудня 2009 року, внаслідок чого він зазнав збитки, спричинені інфляційним збільшенням заборгованості, що становить 833 гривні 99 копійок, а також має право на отримання від відповідача 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, що складає 301 гривню, та неустойки в такому ж в розмірі на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав із викладених у позовній заяві підстав та просить його задовольнити. Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Тернопільського відділення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" , будучи повідомленим у встановленому законом порядку про час та місце судового розгляду, повторно до суду не з"явилася, не повідомивши про причину повторної неявки, заяви про розгляд справи за її відсутності не подавала. За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи. Суд, дослідивши та оцінивши докази зібрані у справі докази, встановив такі обставини: 24 грудня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Тернопільської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу № 1002/0305324000117003 (вклад капітал), згідно з яким відповідач прийняв від позивача на депозитний рахунок: балансовий рахунок № 2630 особовий рахунок № 0305324000117003 грошові кошти в розмірі 13105 гривень строком по 24 березня 2009 року з виплатою 24 відсотків річних за повний строк зберігання вкладу. В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" як юридична особа припинилося, а його правонаступником є Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк". По закінченню строку договору - 24 березня 2009 року, сума вкладу позивачу виплачена не була. Відтак ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду з позовом про його стягнення і на підставі рішення від 24 вересня 2009 року кошти за договром у розмірі 13105 гривень фактично виплачені йому банком 29 грудня 2009 року. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», який відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року N 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» регулює відносини із договорів про надання фінансово кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій) у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. За виконаними позивачем розрахунками інфляційне збільшення заборгованості за період із 24 березня 2009 року по 29 грудня 2009 року становить 833 гривні 99 копійок, 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України - 301 гривню, і неустойка за ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»- 301 гривню. При цьому відповідачем не надано будь-яких заперечень щодо наведених позивачем розрахунків. Таким чином судом установлено порушення прав позивача ОСОБА_1, які підлягають до захисту шляхом задоволення його позовних вимог. Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 224, 226, 213, 215, 223, 228, 233, 294, ч. 4 ст. 295 ЦПК України, ст. ст. 625, 1058 ЦК України, ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», суд, В И Р І Ш И В: Позов задовольнити. Стягнути із Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в користь ОСОБА_1 1435 гривень інфляційного збільшення заборгованості, відсотків та неустойки за договором банківського вкладу та 120 гривень понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Стягнути із Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в дохід держави 51 гривню судового збору. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом за умови подачі відповідачем заяви про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії. Суддя: Л. М. Сливка http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13909907

Страховку платить придется. Я бы рекомендовал перед подписанием договора внимательно его прочитать, особенно разделы ответственность и досрочное взыскание. Также обратите внимание на график платежей - соответствует ли он вашим договоренностям и возможность досрочного погашения кредита.

Справа № 22-ц-325/11 Головуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І. Категорія - 27 Доповідач - Храпак Н.М. У Х В А Л А 10 березня 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі: Головуючого - Храпак Н.М. Суддів - Парандюк Т.С., Стефлюк О.Д. при секретарі - Прус Л.С. з участю сторін - адвоката ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2, представника ПАТ “Ерсте Банк” Фльорківа О.В., представника Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції Кравчук І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 24 листопада 2010 року та за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства “Ерсте Банк” на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 24 грудня 2010 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства “Ерсте Банк” до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, - ВСТАНОВИЛА: ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 24 листопада 2010 року заяву Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про зміну способу виконання рішення суду –задоволено. Змінено спосіб виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26.02.2010 року, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 24 грудня 2010 року заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про відстрочку виконання рішення суду задоволено частково. Відстрочено виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26.02.2010 р. по справі № 2-п-84/09 до 30 квітня 2011 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду від 24.11.2010р. про зміну способу виконання рішення суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не дотримав порядку виконання виконавчих дій, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі ПАТ “Ерсте Банк” просить ухвалу суду від 24.12.2010р. про відстрочку виконання рішення суду скасувати і постановити нову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на те, що суд порушив норми процесуального права. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційних скарг в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступних мотивів. Згідно ст. 373 ЦПК України, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Відповідно до ч. 6 ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження” якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам. Крім цього, згідно ч.3 ст.33 Закону України “Про іпотеку” звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Задовольняючи заяву Другого відділу держаної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про зміну способу виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що факти, встановленні під час здійснення виконавчого провадження щодо відсутності іншого рухомого та нерухомого майна боржника, грошових коштів, є достатніми доказами наявності виняткових обставин, які ускладнюють виконання рішення і роблять його неможливим, а тому слід змінити спосіб виконання рішення шляхом звернення на предмет іпотеки. З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства і ґрунтуються на матеріалах справи. Доводи апелянта ОСОБА_5, що державний виконавець не вправі звертатися з заявою про зміну способу виконання рішення, колегія суддів вважає надуманими з огляду на вищевикладені обставини та норми чинного законодавства. Задовольняючи заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_5, про відстрочку виконання рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позичальники здійснювали та на даний час проводять часткову сплату кредитних платежів, однак в зв'язку з виникненням, в період заборгованості, економічної кризи із різким зростанням валюти платежу кредиту в них виникло важке матеріальне становище та прийняв до уваги те, що у ОСОБА_2 на утриманні є непрацездатні батьки, які потребують постійно догляду і часткова сума доходу спрямована на їх утримання, стягнення судом достроково всієї суми кредиту при терміні його повернення до 2027 року, можливість добровільної сплати суми боргу при наданні відстрочки надасть позичальнику скористатися наданим правом на житло, на придбання якого і був отриманий кредит. Колегія суддів погоджується з даними висновками суду, оскільки вони відповідають вимогам чинного законодавства і ґрунтуються на матеріалах справи. Посилання апелянта на те, що зобов'язання боржника перед банком забезпечене іпотекою квартири АДРЕСА_1, а тому відповідно є можливість виконати рішення без утруднень, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судом першої інстанції враховано в повній мірі всі обставини по справі, які суд вважав винятковими. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що ухвала про відстрочку виконання рішення суду першої інстанції та ухвала про зміну способу виконання рішення суду постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачає. Керуючись ст. ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, - Ухвалила: Апеляційні скарги ОСОБА_2 та публічного акціонерного товариства “Ерсте Банк” відхилити. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 24 листопада 2010 року залишити без змін. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 24 грудня 2010 року залишити без змін. Ухвала апеляційного суду Тернопільської області набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів. Головуючий - підпис Судді - два підписи З оригіналом згідно: Суддя апеляційного суду Тернопільської області Н.М. Храпак http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14266531

Справа №2-1948/10 УХВАЛА 24 грудня 2010 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого: Дзюбановського Ю.І. при секретарі: Чубак С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 24.11.2010р. про відстрочку виконання рішення суду від 26.02.2010р., - ВСТАНОВИВ: Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 26.02.2010р. присуджено до стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Ерсте Банк" - 47852,99 доларів США (еквівалентно 382843,06 грн.), яка включає 41393,50 доларів США (еквівалентно 331164,56 грн.) заборгованості по кредиту; 4926,32 доларів США (еквівалентно 39412,53 грн.) заборгованості по несплаченим відсоткам; 518,56 доларів США (еквівалентно 4148,69 грн.) пені за порушення строків повернення кредиту; 1014,61 доларів США (еквівалентно 8117,28 грн.) пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом; 120 грн. витрат на ІТЗ судового процесу; 1700 грн. судового збору. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 24.11.2010р. змінено спосіб виконання рішення суду від 26.02.2010р. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру №103 за адресою м. Тернопіль по вул. Київській,9. 24 листопада 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду до травня включно 2010 року. В судовому засіданні ОСОБА_3 та адвокат – представник ОСОБА_3 викладенні у поданій заяві вимоги щодо надання відстрочки підтримують. В обґрунтування посилаються на те, що заборгованість по сплаті кредитних платежів і яку стягнено судовим рішенням виникла через не навмисні дії позичальника, до виникнення економічної кризи і підняттям різкого курсу іноземної валюти, в якій був укладений кредитний договір нею виконувалися кредитні зобов’язання. В зв’язку з виникненням боргу і при зверненні до Банку щодо здійснення реструктуризації заборгованості було відмовлено, а умови, які були пропоновані Банком були вкрай не вигідні для позичальника. Крім цього зазначає, що кредитні платежі сплачуються частково, більша частина заробітку спрямовується лише на сплату кредиту, а також приймаючи до уваги надання Банком кредиту до 2027 року, однак вся суму достроково була стягнення через два роки від укладення кредитного договору. Також стверджує, що надання відстрочки для добровільної сплати суми боргу забезпечить проживання в квартирі, яка була предметом іпотеки, і на придбання якої отримувалися кредитні кошти до 2027 року. На дану квартиру судом звернено стягнення для її реалізації в рахунок погашення боргу, іншого жилого приміщення для проживання не має. Представник Банку в судовому засіданні проти надання відстрочки заперечує, мотивуючи тим, що в даному випадку не має виняткових випадків, які б утруднювали виконання рішення суду, оскільки в процесі виконавчого провадження державним виконавцем здійсненні всі необхідні дії для реалізації іпотечного майна. Зазначає, що позичальник та поручитель протягом тривалого часу не здійснюють оплату суми заборгованості, на запропоновані умови Банку щодо реструктуризації або заміну предмету іпотеки позичальник був не згідний, надання відстрочки є нічим іншим як затягування виконання судового рішення, і в разі надання відстрочки необхідно буде повторно проводити виконавчі дії, здійснювати експертну оцінку майна, що тягне за собою фінансові затрати. Представник органу ДВС в судовому засіданні проти надання відстрочки виконання судового рішення заперечує, посилаючись на те, що при проведення виконавчих дій були здійсненні всі необхідні дії, направлення для добровільного погашення боргу, а також проведена експертна оцінка іпотечного майна для його реалізації. У відповідності до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім’ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ розглядає питання про розстрочку і у виняткових випадках може розстрочити виконання рішення. Суд, розглянувши матеріали справи, подану заяву про відстрочку виконання рішення, долучені до неї докази, заслухавши пояснення позичальника ОСОБА_3 та її адвоката, представника Банку та органу ДВС, вважає за можливе частково задовольнити заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_2, виходячи з наступних підстав. Як вбачається із матеріалів справи, кредитний договір від 10.04.2007р. №014/1676/74/01901 укладався на видачу ОСОБА_3 кредиту в сумі 45000 доларів США на придбання житлового майна терміном до 2027 року. Позичальник здійснював часткову сплату кредитних платежів, однак в зв’язку виникненням заборгованості (в розмірі 2581 доларів США – тіла кредиту та 4683,87 доларів США – прострочених відсотків) за позовною заявою Банку Тернопільським міськрайонним судом ухвалено рішення про стягнення як суми простроченого боргу, так і дострокової суми наданого до 2027 року кредиту. На виконання рішення суду ухвалою суду було змінено спосіб виконання рішення, а саме звернено стягнення на предмет іпотеки – квартиру, належну ОСОБА_3 При наданні відстрочки суд враховує виникнення в період заборгованості економічної кризи із різким зростанням валюти платежу кредиту, часткову оплату суми кредитних платежів, що підтверджується доданими до матеріалів справи квитанціями, наявність у позичальника на утриманні непрацездатних батьків, які за твердженням відповідача потребують постійного догляду і деяка сума коштів спрямовується на їх утримання, стягнення судом достроково всієї суми кредиту при терміну його повернення до 2027 року, можливість добровільно сплатити суму боргу при наданні відстрочки надасть позичальнику скористатися наданим правом на житло, на придбання якого і був отриманий кредит з розрахунком сплати до 2027 року, наявність у Банку належного способу забезпечення виконання зобов’язання – предмета іпотеки, а виконання рішення суду через примусовий продаж квартири за відсутності іншого житла поставить відповідача у важке становище. Керуючись ст. 210, 294, 373 ЦПК України, суд, - УХВАЛИВ: 1. Заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про відстрочку виконання рішення суду задовольнити частково. 2. Відстрочити виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26.02.2010р. по справі №2-п-84/09 до 30 квітня 2011 року. Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали. Суддя Дзюбановський Ю.І. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13283008