ANTIRAID

Если Приват отказывался принимать у Вас платежи в счет погашения процентов и тела, то его можно признать кредитором который просрочил принятие исполнения. Тогда проценты и штрафы не начисляются. Но Вам необходимы доказательства, что Приват не принимал от Вас средства. В принцыпе достаточно будет пары актов и свидетелей, которые при этом присутствовали. Тогда просрочки у Вас не будет и Привату откажут в иске. Для этого не обязательно подавать встречный иск, достаточно будет аргументированных возражений на иск Привата.

Справа № 22-7225 - 2010 р. Апеляційний суд Кіровоградської області Головуючий у 1 інстанції – Іванова Л.А. Категорія 19, 27 Доповідач – Суровицька Л.В. РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «22» вересня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі: головуючої судді – Авраменко Т.М., суддів – Пономаренко В.Г., Суровицької Л.В., при секретарі –Пітель Г.М. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» про стягнення сум неповернутих банківських вкладів, відшкодування збитків, як упущеної вигоди, стягнення 3 % річних від простроченої суми заборгованості та інфляційних збитків. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, - В С Т А Н О В И Л А: У березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до АКБ «ІМЕКСБАНК» (на даний час ПАТ «ІМЕКСБАНК») в особі філії в м. Кіровограді про розірвання договору строкового банківського вкладу (депозиту) у зв’язку із істотною зміною обставин, зобов’язання відповідача повернути суми вкладів, про відшкодування збитків. Зазначав, що 11 грудня 2007 року між ним та відповідачем було укладено договір № ДС-2694 строкового банківського вкладу (депозиту) у гривнях на строк до 14 грудня 2009 року з умовами 16 % річних на суму 8 000 грн. Додатковою угодою від 14 грудня 2007 року поповнено депозитний рахунок на суму 3 000 грн. Також 29 вересня 2008 року з відповідачем було укладено договір банківського вкладу у гривнях на строк 13 місяців за датою повернення 30 жовтня 2009 року з умовами 18 % річних на суму 10 000 грн. У зв’язку з тим, що з серпня 2008 року на фінансовому ринку банківських послуг суттєво почали зростати ставки банківських вкладів, а в листопаді 2008 року почався стрімкий обвал гривні з девальвацією у 30 %, він на початку грудня 2008 року звернувся до відповідача з вимогою повернути вклади, на що відповідач відмовив, посилаючись на заборону Національного банку України достроково припиняти договори депозитних вкладів. Відмовив відповідач і на пропозицію збільшити відсоткові ставки по вказаним депозитним договорам. Посилаючись на те, що відповідач порушує його права, як вкладника, просив суд розірвати договори строкового банківського вкладу (депозиту) від 11 грудня 2007 року та від 29 вересня 2008 року, зобов’язати відповідача повернути суми вкладів відповідно 11 00 грн. та 10 000 грн. , відшкодувати збитки у вигляді упущеної вигоди від втраченої можливості розміщення коштів в інших установах під 25 % річних з 17 грудня 2008 року до ухвалення судового рішення (а.с.1-2). В ході судового засідання позивач неодноразово уточнював позовні вимоги і з урахуванням того, що строки повернення коштів по договорам настали, просив суд стягнути з відповідача 11 000 грн. не повернутого банківського вкладу за договором від 11 грудня 2007 року, відшкодувати збитки як упущену вигоду в сумі 1559 грн.29 коп., стягнути 3 % річних від простроченої суми – 179 грн.92 коп. та інфляційні нарахування за весь час прострочення виконання зобов’язання в сумі 605 грн. Стягнути з відповідача 10 000 грн. неповернутого банківського вкладу за договором від 29 вересня 2008 року, відшкодувати збитки в сумі 1645 грн.48 коп., стягнути 3 % річних за порушення виконання зобов’язання в сумі 189 грн.86 коп. та інфляційні нарахування за весь час прострочення виконання зобов’язання в сумі 660 грн. (а.с.148-149). Рішенням Ленінського райсуду м. Кіровограда від 01 липня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «ІМЕКСБАНК» на користь ОСОБА_1 11 000 грн. за договором № ДС-2694 строкового банківського вкладу «Стандарт 24 міс.» від 11 грудня 2007 року, 10000 грн. за договором № ДС-2694/1 банківського вкладу «Стандарт 13 міс.» від 29 вересня 2008 року. Стягнуто з банку на користь держави судовий збір в сумі 210 грн. та на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. В задоволенні вимог про відшкодування збитків як упущеної вигоди, інфляційних збитків та 3 % річних , відмовлено (а.с.161-166). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції, ухвалити рішення яким додатково стягнути з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди, інфляційні нарахування та 3 % річних по кожному з договорів. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги в частині щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків (упущеної вигоди), інфляційних нарахувань та 3 % річних, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав. Судом встановлено, що 11 грудня 2007 року ОСОБА_1 та ПАТ «ІМЕКСБАНК» в особі філії в м. Кіровограді уклали договір № ДС-2694 строкового банківського вкладу фізичної особи у валюті Гривня «Стандарт 24 міс.», а 14 грудня 2007 року додаткову угоду про поповнення депозитного рахунку (а.с.3-5) . Строк дії договору скінчився 14 грудня 2009 року. 29 вересня 2008 року ОСОБА_1 та ПАТ «ІМЕКСБАНК» в особі філії у м. Кіровограді уклали договір № ДС-2694/1 банківського вкладу у валюті Гривня «Стандарт 13 міс.». Строк дії договору скінчився 30 жовтня 2009 року (а.с.6-7). 14 грудня 2009 року позивач звернувся до банку з претензією про повернення вкладу в сумі 11 000 грн. по договору від 11 грудня 2007 року, а 29 вересня 2009 року з претензією щодо повернення вкладу в сумі 10 000 грн. по договору від 29 вересня 2008 року (а.с.62-66). На вимогу вкладника суми вкладу без урахування відсотків, повернуті не були. При визначенні суми боргу, яку належало стягнути з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні його вимог про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання та 3 % річних від простроченої суми. Відповідно до ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Пунктом 2.4.4 договору № ДС-2694 від 11 грудня 2007 року та договору № ДС-2694/1 від 29 вересня 2008 року передбачено, що банк зобов’язується повернути вкладнику суму депозиту з нарахованими відсотками після закінчення терміну дії договору, на першу вимогу вкладника, готівкою або в безготівковій формі за заявою вкладника, шляхом перерахування на поточний або інший депозитний рахунок, вказаний вкладником. Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Неповернення відповідачем позивачу суми депозитів за першою його вимогою, свідчить про порушення ним п.2.4.4 договорів. За таких обставин за період з 14 грудня 2009 по 30 червня 2010 року з урахуванням індексу інфляції за цей період інфляційні нарахування становлять 605 грн., а за період з 30 жовтня 2009 року по 30 червня 2010 року – 660 грн.. Відповідачем, наданий позивачем розрахунок інфляційних сум не спростований. Також з банку на користь позивача у зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання підлягає до стягнення три проценти річних від простроченої суми за договором від 11 грудня 2007 року в сумі 179 грн.92 коп., за договором від 29 вересня 2008 року – 189 грн.86 коп. Оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення інфляційних сум та 3 % річних від простроченої суми, допустив порушення норм матеріального права, прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи, рішення суду в цій частині відповідно до п.3 та п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення. Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягає зміні рішення суду в частині стягнення судового збору. З відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір в сумі 373 грн. 47 коп. Доводи апеляційної скарги щодо безпідставної відмови в задоволенні вимоги про відшкодування збитків, як упущеної вигоди, висновки суду першої інстанції про недоведеність вказаної вимоги, не спростовують, тому рішення в цій частині підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.3, п.4 ч1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів, - В И Р І Ш И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 липня 2010 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення суми банківського вкладу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми, скасувати і ухвалити нове рішення. Стягнути з публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» на користь ОСОБА_1 інфляційні нарахування за час прострочення виконання зобов’язання за договором банківського вкладу від 11.12.2007 року № ДС-2694 «Стандарт 24 міс.», починаючи з 14 грудня 2009 року по 30 червня 2010 року в сумі 605 грн. (шістсот п’ять грн..) та 179 грн.92 коп. (сто сімдесят дев’ять грн. дев’яносто дві коп.) – три проценти річних від простроченої суми; інфляційні нарахування за час прострочення виконання зобов’язання за договором банківського вкладу від 29.09.2008 року № ДС-2694/1 «Стандарт 13 міс.», починаючи з 30 жовтня 2009 року по 30 червня 2010 року в сумі 660 грн. (шістсот шістдесят грн.) та 189 грн.86 коп. (сто вісімдесят дев’ять грн..86 коп.) – три проценти річних від простроченої суми. Стягнути з публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» на користь держави судовий збір в сумі 373 грн. 47 коп. (триста сімдесят три грн. сорок сім коп.). Рішення Ленінського райсуду м. Кіровограда від 01 липня 2010 року в частині відмови в позові про відшкодування збитків, як упущеної вигоди, залишити без змін. Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили. Головуюча суддя: підпис Судді: підписи З оригіналом згідно: Суддя апеляційного суду Кіровоградської області Л.В.Суровицька http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11324823

Справа № 22-ц-34/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції – Яковець О.Ф. Категорія - 27 Суддя-доповідач – Кононенко О.Ю. РІШЕННЯ іменем України 12 січня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі: головуючого - Шевченка В.А., суддів - Кононенко О.Ю., Білецького О.М. з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про повернення депозиту, відшкодування майнової та моральної шкоди, в с т а н о в и л а : У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 09 жовтня 2008 року між нею та ТОВ «Укрпромбанк» був укладений договір банківського вкладу НОМЕР_1 (вклад капітал) в національній валюті з виплатою процентів в кінці строку, відповідно до якого вона внесла на депозитний рахунок, а відповідач прийняв грошові кошти в сумі 36750 грн. з відсотковою ставкою 20% річних. Строк дії договору з 09 жовтня 2008 року по 07 лютого 2009 року. Після закінчення строку дії договору відповідач умови договору не виконав, банківський вклад позивачу не повернув. Остаточно уточнивши вимоги, просила стягнути з відповідача банківський вклад з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу та три відсотки річних, майнову та моральну шкоду, витрати на правову допомогу. Заочним рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_2 депозитний вклад у розмірі 36750 грн. за договором банківського вкладу НОМЕР_1 від 9 жовтня 2008 року, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 200 грн., витрати на ксерокопіювання у розмірі 18 грн., поштові витрати у розмірі 15 грн. 60 коп. В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Український промисловий банк» на користь держави судовий збір у розмірі 367 грн. 50 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповноту з’ясування обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі. При цьому зазначає, що судом безпідставно не стягнуто з відповідача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних. Вказує, що необґрунтовано відмовлено їй у відшкодуванні майнової та моральної шкоди, не в повному обсязі відшкодовано витрати на правову допомогу. Дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 09 жовтня 2009 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Український промисловий банк» був укладений договір банківського вкладу НОМЕР_1 (вклад капітал) в національній валюті з виплатою процентів в кінці строку, відповідно до якого вона внесла на депозитний рахунок, а відповідач прийняв грошові кошти в сумі 36750 грн. з відсотковою ставкою 20% річних. Строк дії договору з 09 жовтня 2008 року по 07 лютого 2009 року (а.с.4). Внесення ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 36750 грн. на депозитний рахунок підтверджується квитанцією №1008/151 від 09 жовтня 2008 року та випискою рахунку НОМЕР_2 (а.с.5-6). Відповідно до пунктів 2.1.2, 2.1.5 умов договору передбачено обов’язок банку нараховувати та сплачувати проценти в порядку, передбаченому цим договором, повернути повністю вклад у дату повернення, тобто 07 лютого 2009 року, готівкою або у безготівковій формі за вибором вкладника. Проценти за користування депозитним вкладом позивачка отримала. 04 лютого 2009 року ОСОБА_2 звернулася до ТОВ «Український промисловий банк» з повідомленням про те, що по закінченню дії договору має намір отримати суму депозитного внеску і відсотки по ньому (а.с.7). На вказане повідомлення відповідач надав відповідь, в якій зазначив, що повернення депозиту неможливе, так як з 21 січня 2009 року згідно із ЗУ «Про банки і банківську діяльність» до ТОВ «Український промисловий банк» введено тимчасову адміністрацію та тимчасовий мораторій на задоволення вимог кредиторів з метою захисту інтересів кредиторів та вкладників, забезпечення схоронності капіталу та активів, стабілізації діяльності, поліпшення фінансового стану банку. Також позивачу було запропоновано переоформити депозит на новий термін. Зазначені факти правильно встановлені судом і сторонами не оспорюються. За таких обставин, місцевий суд правильно встановив порушення установою банку прав вкладника, передбачених умовами договору та ст.1060 ЦК України, а тому дійшов обґрунтованого висновку про необхідність їх захисту шляхом стягнення з ТОВ «Український промисловий банк» на користь позивача суми депозиту, передбаченої договором. Проте, відмовляючи у задоволенні вимог з підстав, передбачених ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції, всупереч вимогам ст.212 ЦПК України, допустив істотну неповноту з’ясування обставин справи, внаслідок чого висновки суду не в повній мірі відповідають фактичним обставинам, що потягло неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому, вимоги ОСОБА_2 про стягнення індексу інфляції за весь час прострочення виконання зобов’язання за договором банківського вкладу та 3% річних від простроченої суми підлягають задоволенню, а рішення суду у частині відмови у задоволенні цих вимог - скасуванню на підставі п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України. Так, згідно з методикою розрахунку 3% річних від простроченої суми за один день становить 3% : 365 днів = 0, 0082%. 22 дні (лютого) х 0,0082% = 0,18% 31 день (березень) х 0,0082% = 0,254% 30 днів (квітень) х 0,0082% = 0,246% 31 день (травень) х 0,0082% = 0,254% 30 днів (червень) х 0,0082% = 0,246% 31 днів (липень) х 0,0082% = 0,0254% Таким чином, 36750 грн. (сума основного боргу) х (102,12% (індекс інфляції за 22 дні лютого) + 0,18% (3% річних за 22 дні) : 100% = 37595, 25 грн., тобто нарахування становить 845,25 грн. 37595,25 грн. х (101,8% (індекс інфляції за березень) + 0,254) : 100 %= 38367,5 грн., нарахування – 722,20 грн.; 38367,5 грн. х (101% (індекс інфляції за квітень) + 0,246) :100% = 38845,5 грн., нарахування – 478 грн.; 38845,5 грн. х (100,6 (індекс інфляції за травень) + 0,254%) : 100% = 39177,25 грн., нарахування – 331,75 грн.; 39177,25 грн. х (100,9% (індекс інфляції за червень) + 0,246%) : 100% = 39626,22 грн., нарахування 449 грн.; 39626,22 грн. х (100% (індекс інфляції за липень) + 0,254%) : 100% = 39727 грн., нарахування - 100,78 грн. Отже, сума заборгованості за договором банківського вкладу перед ОСОБА_2 з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми становить 39727 грн. Враховуючи, що сума вкладу – 36750 грн. стягнута за рішенням суду першої інстанції, до стягнення апеляційним судом підлягає сума 2977 грн. інфляційних витрат та трьох процентів річних від простроченої суми (39727 грн. – 36750 грн.). Призначення у ТОВ «Український промисловий банк» тимчасового адміністратора та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів і вкладників, не може бути підставою для відмови у стягнені 3% річних від простроченої суми, оскільки ці обмеження поширюються лише на виконання судових рішень. Отримання позивачкою відсотків за користування депозитним вкладом не свідчить про те, що вона не несе інфляційних втрат за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання – повернення суми основного боргу (депозитного вкладу), а тому не є підставою для відмови у позові в цій частині. В іншій частині рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального закону, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається. Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України необхідно вирішити питання про розподіл судових витрат. З ТОВ «Український промисловий банк» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 51 грн. та на користь позивачки – 120 грн. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді. Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.1, 3, 4 ч.1 ст.309, ст.ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів, в и р і ш и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Заочне рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2009 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми. Позов ОСОБА_2 у цій частині задовольнити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_2 інфляційні витрати та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 2977 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. та на користь ОСОБА_2 120 грн. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Рішення набрало законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України. Головуючий – Шевченко В.А. Судді – Кононенко О.Ю., Білецький О.М. З оригіналом згідно: суддя Апеляційного суду Сумської області О.Ю.Кононенко http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7501478

Я с этой юрфирмой не общаюсь. А постановление ВСУ о пересмотре действительно есть. Как только оно у меня появится, сразу размещу. Посмотрим их аргументы.

Решение суда, которым было отказано Приватбанку во взыскании на основании этого решения, здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2536

Решение суда оставленное в силе апелляцией о незаконности повышения процентной ставки и признании Приватбанка просрочившим кредитором, здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2598

Справа №22ц-4343,2010р. Головуючий в 1-й інстанції Решетов В.В. Категорія: 27 Доповідач – Цуканова І.В. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2010 року вересня місяця « 16 » дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі: Головуючого – Цуканової І.В. Суддів: Полікарпової О.М., Кутурланової О.В. при секретарі – Ляшенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від «18» травня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання зміни кредитної ставки недійсною, звільнення від сплати неустойки, зобов’язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2010р. позивачка звернулася до суду із позовом до відповідача (далі Банк) про визнання дій по зміні процентної ставки недійсними, звільнення від сплати неустойки за просрочку платежів. При цьому покликалася на те, що 26.04.2007р. між нею та відповідачем укладено кредитний договір, в ході виконання якого 01.06.2009р. їй стало відомо про збільшення Банком в односторонньому порядку процентної ставки та нарахування заборгованості за кредитним договором і пені. Оскільки повідомлення Банку про такі дії вона не отримувала, то такі дії є незаконними. В ході судового засідання позивачка уточнила позовні вимоги і просила визнати недійсною умову кредитного договору від 26.04.2007р. щодо збільшення процентної ставки з 11,50% до 13,20% з моменту її внесення, зобов’язати Банк здійснити відповідний перерахунок платежів, виходячи з процентної ставки 11,50% річних, звільнити її, позивачку, від сплати неустойки за період з грудня 2009р. по дату ухвалення рішення, яка утворилася з вини відповідача. Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 18.05.2010р. позов задоволено. Визнано недійсною умову кредитного договору від 26.04.2007р., укладеного між сторонами щодо збільшення процентної ставки з 11,50% до 13,20%. Зобов’язано ПАТ КБ «Приватбанк» здійснити перерахунок внесених ОСОБА_3 платежів по кредитному договору від 26.04.2007р. з розрахунку місячного платежу по процентній ставці 11,50% річних. Звільнено ОСОБА_3 від сплати неустойки по кредитному договору за період з грудня 2009р. по березень 2010р. включно. Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 судові витрати. В апеляційній скарзі Банк просив рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права. В письмових запереченнях ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги не визнала, просила рішення суду залишити без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає. З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2007р. між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір про надання кредиту у розмірі 40000,00 доларів США із сплатою відсотків у розмірі 11,50% на рік /а.с. 12 - 14/. Умови договору позивачем виконувались належним чином і жодного разу не було допущено затримки погашення відсотків чи основної суми Договору. Так, на протязі з 26.04.2007р. по грудень 2009р., позивач щомісяця, згідно п.7.1 Договору, сплачувала місячні платежі у розмірі 437,55 доларів США. 01.06.2009 року, коли позивач здійснювала періодичну проплату, йому працівником Банку було повідомлено, що в кінці 2008 року на адресу позивача було направлено лист про зміну відсоткової ставки з 11,50% на 13,20% річних, і на даний час за позивачем рахується заборгованість по сплаті основної суми та процентів, а також нараховано пеню. Згідно п.2.3.1. Кредитного договору Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсу США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного Договору; зміні облікової ставки НБУ; відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідності (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США. Оскільки судом не встановлено, що позивачка була належним чином заздалегідь повідомлена в порядку, передбаченому кредитним договором, про збільшення процентної ставки за споживчим кредитом, суд вважав недійсним збільшення банком процентної ставки з 11,50% до 13,20%, звільнив ОСОБА_3 від сплати неустойки та зобов’язав відповідача здійснити перерахунок внесених ОСОБА_3 платежів за попередньою процентною ставкою. Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, підтверджуються дослідженими судом доказами, яким дана відповідна юридична оцінка, ґрунтуються на вимогах закону. Рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Оскільки збільшення Банком розміру процентної ставки з 11,50% до 13,20% не є умовою кредитного договору, а являється наслідком застосування відповідачем п.2.3.1 Кредитного договору, то назва судом позовних вимог щодо процентної ставки як вимог про визнання недійсною умови кредитного договору є помилковим, що не призвело до неправильного вирішення справи. Доводи апеляційної скарги про дотримання Банком порядку збільшення процентної ставки, передбаченого п.2.3.1. Кредитного договору з посиланням на відправлення 23.10.2008р. на адресу позивачки рекомендованим листом відповідного повідомлення не приймаються до уваги, оскільки, як вбачається із копії реєстру поштових відправлень банку від 23.10.2008р., повідомлення направлено позивачці за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.88/, в той час, як згідно кредитного договору місцем проживання та реєстрації ОСОБА_3 зазначено адресу: АДРЕСА_1. Безпідставними є також доводи апеляційної скарги про наявність передбачених кредитним договором підстав для збільшення процентної ставки, оскільки ці доводи виходять за межі обставин, що підлягають встановленню по даній справі. Керуючись ст.ст. 303,308,315, п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити. Рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 18 травня 2010 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили. Головуючий: Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12402435

Справа № 2-1780/10 РІШЕННЯ іменем України 18.05.2010 року Дніпровський районний суд м. Херсона у складі: головуючого Решетова В.В., при секретареві: Довгої Л.З., розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним умов договору, в с т а н о в и в: Позивач звернувся з вказаним позовом, вказавши, що 26.04.2007 року між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір про надання кредиту у розмірі 40000,00 доларів США із сплатою відсотків у розмірі 11,50% на рік. Умови договору, позивачем за час дії Договору, виконувались належним чином і жодного разу не було допущено затримки погашення відсотків чи основної суми Договору. Так, на протязі з 26.04.2007 року по грудень 2009 року, позивач щомісяця, згідно п. 7.1. Договору, сплачувала місячні платежі у розмірі 437,55 доларів США. 01.06.2009 року, коли позивач здійснювала періодичну проплату, йому працівником Банку було повідомлено, що в кінці 2008 року на адресу позивача було направлено лист про зміну відсоткової ставки і на даний час за позивачем рахується заборгованість по сплаті основної суми та процентів, а також нараховано пеню. Вважає, що в наслідок односторонньої зміни Договору почала виникати заборгованість по Договору в період з грудня 2008 року по листопад 2009 року, а також з грудня 2009 року по даний час з вини Банку (відмова від прийняття платежів), почала виникати заборгованість по сплаті основної суми та відсотків (встановлених умовами Договору станом на 26.04.2007 року). Вважає такі дії банку, щодо зміни умов Договору, а саме процентної ставки з 11,50% до 13,20%, є незаконними. Просить суд визнати недійсними умови кредитного Договору від 26.04.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк», з моменту її внесення, щодо зміни процентної ставки з 11,50% до 13,20%; звільнити позивача від сплати неустойки за період з грудня 2008 року по дату ухвалення рішення суду, по кредитному Договору від 26.04.2007 року, укладеному між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» у зв'язку з простроченням з вини кредитора (відповідача); стягнути на користь позивачки з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення в сумі: 37 грн. У судовому засіданні позивач уточнила заявлені вимоги та просила суд визнати недійсною умову кредитного Договору № HEHG2K00000081 від 26.04.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк», з моменту її внесення, щодо збільшення процентної ставки з 11,50% до 13,20%; зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» по кредитному Договору № HEHG2K00000081 від 26.04.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» здійснити перерахунок внесених ОСОБА_1 платежів з розрахунку місячного платежу у розмірі 11,50 % річних; звільнити ОСОБА_1 від сплати неустойки за період з грудня 2009 року по дату ухвалення рішення суду у зв'язку з незаконним підвищенням відсоткової ставки та простроченням з вини кредитора (відповідача). Стягнути на користь позивачки з ПАТ КБ «ПриватБанк» витрати ІТЗ. Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 26.04.2007 року між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір про надання кредиту у розмірі 40000,00 доларів США із сплатою відсотків у розмірі 11,50% на рік. Умови договору, позивачем за час дії Договору, виконувались належним чином і жодного разу не було допущено затримки погашення відсотків чи основної суми Договору. Так, на протязі з 26.04.2007 року по грудень 2009 року, позивач щомісяця, згідно п. 7.1. Договору, сплачувала місячні платежі у розмірі 437,55 доларів США. 01.06.2009 року, коли позивач здійснювала періодичну проплату, йому працівником Банку було повідомлено, що в кінці 2008 року на адресу позивача було направлено лист про зміну відсоткової ставки з 11,50% на 13,20 % річних, і на даний час за позивачем рахується заборгованість по сплаті основної суми та процентів, а також нараховано пеню. Згідно ст. 1056-1 ЦК України, встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Крім того, згідно ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки. Таким чином, оскільки судом не встановлено, що позивач була повідомлена ПАТ КБ «Приватбанк» письмово, належним чином, про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом, суд вважає, дії банку, щодо зміни умов Договору, а саме процентної ставки з 11,50% до 13,20% - незаконними, а тому кредитний договір в цій частині є недійсним. Крім того, згідно ч. 3 ст. 550 ЦК України кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання. Відповідно до ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Згідно ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником. Виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора. Допитаний у якості свідка ОСОБА_3 пояснив суду, що він 25.12.2009р. знаходився в приміщенні відділу «Приватбанку» по вул. 200 років Херсона у м. Херсоні. Також пояснив що він був свідком того, що касир відділення банку відмовилася приймати грошові кошти для сплати по кредиту від позивача ОСОБА_1 Таким чином, у зв'язку з незаконним підвищенням відсоткової ставки та з відмовою позивачем прийняття платежів від позивача нараховані відповідачем штрафні санкції з грудня 2009 року по березень 2010 року включно є незаконними, тому суд вважає, що вони підлягають скасуванню. Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги законними та такими що підлягають задоволенню. Керуючись ст.ст. 550, 612, 613, 1056-1 ЦК України , ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд, - в и р і ш и в: Позов задовольнити. Визнати недійсною умову кредитного Договору № HEHG2K00000081 від 26.04.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк», з моменту її внесення, щодо збільшення процентної ставки з 11,50% до 13,20%. ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок внесених ОСОБА_1 платежів по кредитному Договору № HEHG2K00000081 від 26.04.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» з розрахунку місячного платежу по процентній ставці 11,50 % річних; Звільнити ОСОБА_1 від сплати неустойки по кредитному Договору № HEHG2K00000081 від 26.04.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» за період з грудня 2009 року по березень 2010 року включно. Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати ІТЗ у сумі 37 грн. Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави державне мито у сумі 51 грн. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Херсона шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України. Суддя В.В. Решетов http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9604858

Решение суда которым был расторгнут ипотечный договор в связи с расторжением основного кредитного договора, здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2596

Решение суда которым был расторгнут договор, здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2597

Справа № 2-1150-2010 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2010 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого – судді Хаустової Т.А. при секретарі – Писаренко Є.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Слов’янська цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства « ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « ОТП Банк» про захист прав споживачів та розірвання договору ,- В С Т А Н О В И В : ПАТ « ОТП Банк» звернулось до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором обґрунтувавши свої вимоги тим, що між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством « ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство « ОТП Банк» у відповідності зі статтею 1 нової редакції Статуту АТ « ОТП Банк», зареєстрованого Національним банком України 18 червня 2009 року, зареєстрований № 273, був укладений кредитний договір № ML-OBG/042/2008 від 01 лютого 2008 року з подальшими змінами та доповненнями розміром кредиту 39242,69 Швейцарських франків. Надання кредиту Відповідачу підтверджується кредитними заявками на поточний рахунок, відкритий у ЗАТ « ОТП Банк» на ім’я відповідача. Відповідач, згідно умов кредитного договору, а саме п. 1.1. статті 1 частини 2, прийняв кредит та зобов’язався належним чином використати та повернути суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов’язання, як вони визначені у кредитному договорі. В зв’язку з тим, що Відповідачем не було дотримано зазначених вище умов Кредитного договору, Позивачем на підставі умов пункту 1.9.1 Кредитного договору здійснено вимогу дострокового виконання Відповідачем його зобов’язань за Кредитним договором в повному обсязі. Так, Позивач у серпні 2009 року направив Відповідачу вимогу № 22-2/97916 від 06 серпня 2009 року про погашення заборгованості за Кредитним договором за адресою: АДРЕСА_1. Зазначена вимога підлягала виконанню протягом 30 календарних днів з дня її одержання, але станом на дату подання цього Позову вона Відповідачем не виконана та відповідні суми Позивачу не сплачені. Відповідачем зобов’язання по поверненню позивачу суми отриманого кредиту, а також сплати відповідної платні за користування кредитом ( відсотками) не виконуються належним чином, зокрема не виконується графік погашення кредиту, порушується порядок та строки сплати відсотків. У зв’язку з чим, станом на 09 листопада 2009 року заборгованість Відповідача по сплаті кредиту складає 37607,54 Швейцарських франків Загальна заборгованість відповідача по нарахованим та несплаченим відсоткам станом на 09 листопада 2009 року складає 1811,34 Швейцарських франків. За несвоєчасне повернення кредит Відповідачу нарахована пеня, станом на 09листопада 2009 року, яка складає 10527,37 грн. За несвоєчасне повернення кредиту відповідач повинен сплатити штраф згідно з умовами пункту 4.1.2 та 4.1.3 статті 4 частини 2 Кредитного договору у розмірі 75,00 грн. ОСОБА_1 звернулась із зустрічним позовом до ПАТ « ОТП Банк» про захист прав споживачів, розірвання договору обґрунтувавши свої вимоги тим, що в провадженні Слов’янського міськрайонного суду знаходиться цивільна справа за позовом ПАТ «ОТП Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором . В своїй позовні заяві банк просить суд стягнути з неї заборгованість за цим кредитним договором, при цьому просить фактично стягнути не існуючу заборгованість на час звернення до суду, а всю суму кредиту, яку вона мала б повернути тільки 01 лютого 2030 року. Тобто в своїх позовних вимогах банк фактично просить достроково повернути кредитні кошти. Одним з наслідків світової фінансової кризи є обвал курсу гривні по відношенню до іноземних валют, що знайшло своє підтвердження в наступних нормативно-правових актах: рішення ради національної безпеки оборони України від 20 жовтня 2008 року „Про невідкладні заходи з підсилення фінансово-бюджетної дисципліни й мінімізації негативного впливу мирової кризи на економіку України”, яке введено в дію указом Президента України від 24 жовтня 2008 року № 95/2008; в Законі України „Про першочергові заходи з попередження негативних наслідків фінансової кризи та про внесення змін в деякі законодавчі акти України” № 639-6 від 31 жовтня 2008 року; в Указі Президента України від 17 листопада 2008 року № 1046/2008 „Про додаткові заходи подолання фінансово-економічної кризи в Україні”. Частина 2 ст. 652 ЦК України передбачає, що якщо сторони не дійшли згоди відносно приведення договору у відповідність із обставинами, що суттєво змінилися, чи щодо його розірвання, договір може бути розірвано, а при наявності обставин, передбачених частиною 4 цієї статті – змінений за рішенням суду на вимогу зацікавленої сторони, при наявності наступних умов: ? На момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; ? Зміна обстави обумовлена причинами, які зацікавлена сторона не може усунути після їх виникнення при всій її турботливості та обачливості; ? Виконання умов договору порушило б співвідношення майнових інтересів та позбавило б зацікавлену сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; ? Із суті договору чи звичаїв ділового обороту не вбачається, що ризик змін обставин несе зацікавлена сторона. Так, укладаючи, вищезазначений кредитний договір, вона виходила з того, що різка зміна співвідношення гривні з валютою кредиту не настане, так як якби вона могла передбачити таку різку зміну, то не укладала би договір на таких умовах. Причини падіння курсу гривні не можуть бути усунені нею, оскільки вони не залежать від її волі, а пов’язані з об’єктивними змінами ситуації на валютному ринку. Подальше ж виконання договору в умовах стрімкого падіння курсу гривні по відношенню до валюти кредиту призведе до явного порушення майнових інтересів його сторін та позбавить її як позичальника того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Крім того, дострокове повернення кредитних коштів повертає банк, як сторону в договорі в первісний стан, тобто, фактично йде мова про розірвання спірного кредитного договору. Однак, вимог щодо розірвання кредитного договору банк не ставить. Ухвалення рішення про повернення лише однієї сторони в договорі в первісний стан шляхом дострокового стягнення кредитних коштів має дискримінаційний, стосовно позичальника характер, несправедливим вирішенням договірних відносин ( таким чином, супереч принципу справедливості має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позичальнику) В судовому засіданні представник позивача Чернік С.І. заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, навів аналогічні доводи та просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за укладеним кредитним договором у розмірі 39418,88 Швейцарських франків та 10602,37 грн., та понесені судові витрати по справі. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав у повному обсязі, та просив в їх задоволенні відмовити, оскільки вони протиречать діючому цивільному законодавству. Також пояснив, що ОСОБА_1 як позичальник повинна була передбачити можливість зміну курсу валют, окрім того, розірвання кредитного договору негативно вплине на відносини банка з інвесторами. Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ПАТ « ОТП Банк» визнала у повному обсязі та не заперечувала проти їх задоволення. Позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала, навела аналогічні доводи та просить розірвати кредитний договір № ML-OBG/042/2008 від 01 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ « ОТП Банк» (на теперішній час ПАТ « ОТП Банк»). Також суду пояснила, що існуючі кредитні відносини Банку з ОСОБА_1 не можуть впливати на відносини Банку з інвесторами. Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, набуває висновку, що заявлені вимоги Публічного акціонерного товариства « ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « ОТП Банк» про захист прав споживачів та розірвання договору підлягають задоволенню з наступних підстав. Як встановлено в судовому засіданні – 01 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством « ОТП Банк» було укладено кредитний договір № ML-OBG/042/2008 з подальшими змінами та доповненнями. У відповідності зі статтею 1 нової редакції Статуту АТ « ОТП Банк», зареєстрованого Національним банком України 18 червня 2009 року, зареєстрований № 273, правонаступником Закритого акціонерного товариства « ОТП Банк» є Публічне акціонерне товариство « ОТП Банк» У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до умов укладеного кредитного договору ML-OBG/042/2008 Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 39 242,69 Швейцарських франків, а позичальник зобов’язується прийняти кредит, належним чином використати та повернути суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов’язання, які визначені у кредитному договорі, з датою остаточного повернення 01 лютого 2030 року. Судом встановлено, що кредитний договір укладений у письмовій формі, підписаний сторонами договору, зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, і на підставі статті 629 ЦК України даний договір є обов’язковим для виконання. За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмові від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 39 242,69 Швейцарських франків підтверджується заявою на видачу готівки, підписаною позичальником, та сторонами не оспорюється. Таким чином в судовому засідання встановлено, що позивач свої зобов’язання за даним кредитним договором виконав. В судовому засіданні також встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 порушувались умови укладеного кредитного договору та станом на 09 листопада 2009 року заборгованість ОСОБА_1 перед Банком складає: заборгованість по сплаті кредиту -37607,54 Швейцарських франків, загальна заборгованість відповідача по нарахованим та несплаченим відсоткам -1811,34 Швейцарських франків. Невиконання або неналежне виконання сторонами договору своїх обов’язків тягне правові наслідки, передбачені статтею 611 ЦК України, зокрема: сплату неустойки (штраф, пеня) і відшкодування збитків та моральної шкоди. За несвоєчасне повернення кредит Відповідачу нарахована пеня, станом на 09 листопада 2009 року яка складає 10527,37 грн. За несвоєчасне повернення кредиту відповідач повинен сплатити штраф згідно з умовами пункту 4.1.2 та 4.1.3 статті 4 частини 2 Кредитного договору у розмірі 75,00 грн. Вищезазначена загальна сума заборгованості за кредитом, відсотками та пені у розмірі 39 418,88 Швейцарських франків та 10 602,37 грн. підтверджується відповідним розрахунками заборгованості ( а.с. 6 ), який суд визнає правильними, оскільки даний розрахунок узгоджуються з іншими дослідженими матеріалами справи та не спростований ніякими об’єктивними доказами. Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позики позичкодавець має право вимагати достроково повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Відповідно до положень частини 3 статті 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Зміст статті 526 ЦК України передбачає виконання зобов’язання належним чином до умов договору, яким визначено повернення кредиту та сплата відсотків за користування ним у іноземній валюті, у якій видавався кредит. У пункті 10 Положення про кредитування, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 28 вересня 1995 року , передбачено можливість надання банками резидентами України кредитів у іноземній валюті. Тому, вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором у Швейцарських франках не суперечать положенням законодавства України. Таким чином суд дійшов до висновку про необхідність повного задоволення вимог Публічного акціонерного товариства « ОТП Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 39418,88 Швейцарських франків та 10602,37 грн. Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вичиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Статтею 652 ЦК України передбачені підстави зміни або розірвання договору у зв’язку з суттєвою зміною обставин. Так, відповіднодоч.1 ст. 652 ЦК України зміна обставин суттєвою, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли б це передбачити, то не укладали б договір чи уклали б його на інших умовах. Частина 2 ст. 652 ЦК України передбачає, що якщо сторони не дійшли згоди відносно приведення договору у відповідність із обставинами, що суттєво змінилися, чи щодо його розірвання, договір може бути розірвано, а при наявності обставин, передбачених частиною 4 цієї статті – змінений за рішенням суду на вимогу зацікавленої сторони, при наявності наступних умов: - На момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; - Зміна обстави обумовлена причинами, які зацікавлена сторона не може усунути після їх виникнення при всій її турботливості та обачливості; - Виконання умов договору порушило б співвідношення майнових інтересів та позбавило б зацікавлену сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; - Із суті договору чи звичаїв ділового обороту не вбачається, що ризик змін обставин несе зацікавлена сторона. ОСОБА_1 в обґрунтування своїх зустрічних вимог посилається на ту обставину, що укладаючи спірний договір, вона виходила з того, що різка зміна співвідношення гривні з валютного кредиту не настане, та якби вона могла передбачити таку різку зміну, то не укладала договір на таких умовах. При цьому, суд не приймає до уваги посилання представника позивача – ПАТ « ОТП Банк на ту обставину, що ОСОБА_1 як позичальник повинна була передбачити можливість зростання курсу валют. Так, у відповідності до ст.49 Закону України « Про банки та банківську діяльність» банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків. Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що у зв’язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов’язань за укладеним кредитним договором, Банк здійснив вимогу дострокового стягнення всіх належних платежів за договором кредиту, остаточною датою повернення якого є 01 лютого 2030 рік. Таким чином дострокове повернення кредитних коштів повертає банк, як сторону в договорі в первісний стан, тобто, фактично йде мова про розірвання спірного кредитного договору. Однак, вимог щодо розірвання кредитного договору банк не ставить. Ухвалення рішення про повернення лише однієї сторони в договорі в первісний стан шляхом дострокового стягнення кредитних коштів має дискримінаційний, стосовно позичальника характер, несправедливим вирішенням договірних відносин ( таким чином, всупереч принципу справедливості має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позичальнику) Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу). Враховуючи дострокове повернення на вимогу Банку всіх кредитних коштів за кредитним договором ( заборгованості по кредиту, процентам, нараховані штраф та пеня), тобто фактичне припинення існуючих кредитних відносин за даним укладеним договором, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору в силу стягнення банком всією суми належних платежів обґрунтованими та вважає за необхідне їх задовольнити. Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідача і позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за зустрічним позовом. Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки позивачем за первісним позовом ПАТ « ОТП Банк» сплачено судовий збір в розмірі 1 700,00 грн. та 120,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи, при цьому, позовні вимоги ПАТ « ОТП Банк» задоволені, та також задоволені зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1, яка на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнена від сплати судових витрат, то судові витрати за дійсною цивільної справою є розподіленими відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України і іншому розподілу не підлягають. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3,10,60,88, 212,213,214,215 ЦПК України, ст. 525-527,533,611,629, 651,654, 1050, 1054 ЦК України, ст. 22,24 Закону України «Про захист прав споживачів», суд, - В И Р І Ш И В : Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства « ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « ОТП Банк» про захист прав споживачів та розірвання договору - задовольнити у повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає – АДРЕСА_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства « ОТП Банк» на к/р 32006191001 в Головному Управлінні НБУ по місту Києву і Київській області, МФО 321024, ідентифікаційний код 21685166 заборгованість за кредитним договором у розмірі 39 418,88 Швейцарських франків та 10602,37 грн. Розірвати Кредитний договір № ML-OBG/042/2008 від 01 лютого 2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством « ОТП Банк»( на теперішній час Публічним акціонерним товариством « ОТП Банк») та ОСОБА_1. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України. Рішення постановлено та підписано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі. Суддя Слов'янського міськрайонного суду Хаустова Т.А. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9872659

Справа № 2- 570/2011 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2011 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого –судді Неминущого Г.Л. при секретарі – Тальмонт Р.Ф, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» про захист прав споживачів та припинення договору іпотеки,- ВСТАНОВИВ : 20 липня 2010 року до Слов'янського міськрайонного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»про захист прав споживачів та припинення договору іпотеки, обґрунтував свої вимоги тим, що 01 лютого 2008 року між нею та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», було укладено договір № ML- OBG/042/2008 з подальшими змінами та доповненнями, розміром кредиту 39 242, 69 швейцарських франків. На забезпечення виконання нею зобов»язань за кредитним договором між мною та відповідачем 01 лютого 2008 року було укладено договір іпотеки № РМL- OBG/042/2008. Відповідно до п. 3.1. якого предметом іпотеки є квартира трикімнатна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. яка належить їй на праві власності. Рішенням Слов»янського міськрайонного суду Донцької області зазначений кредитний договір № ML- OBG/042/2008 року розірвано. Рішення набрало законної сили 23.04.2010 року. Спірний договір іпотеки є похідним від кредитного договору та укладався на забезпечення виконання нею зобов»язання за кредитним договором, як споживачем фінансових послуг. Крім того, відповідно до Витягу з Державного реєстру іпотек № 29990630 від 14.01.2011 року позивачці стало відомо, що відповідач ПАТ «ОТП Банк» відступив своє право вимоги за спірним договором іпотеки відповідачеві –ТОВ «ОТП факторинг» за договором про відступлення права вимоги від 12.11.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_3 На підставі договору відступки до Державного реєстру іпотек було внесено зміни, якими вилучено іпотеко держателя –ЗАТ «ОТП Банк». Вважає зазначений договір відступки права вимоги таким, що укладений в порушення норм чинного законодавства, так як ним відступлено право вимоги за зобов»язанням, яке не існувало на час укладення, про що відповідачеві ПАТ «ОТП Банк»було відомо на час укладення договору відступки. 02 лютого 2011 року позивачка уточнила свої позовні вимоги. Просила суд припинити дію договору іпотеки, зняти заборону на відчуження квартири АДРЕСА_2, зняти заборону на відчуження квартири АДРЕСА_2, вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна обтяження на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, виключити з Державного реєстру іпотек запис про державну реєстрацію договору іпотеки № РML- OBG/042/2008, визнати недійсним договір про відступлення права вимоги, укладений 12.11.2010 року між ПАТ «ОТП Банк»та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в частині уступки права вимоги за договором іпотеки № РML- OBG/042/2008 від 01.02.2008. Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з»явилась, про час і дату розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву, в якій просила справу розглядати у її відсутність за участі її представника ОСОБА_4 У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4, що дії на підставі договору про надання правової допомоги, наполягала на задоволенні позовних вимог. Представник відповідача ПАТ «ОТП Банк»у судове засідання не з»явився , про місце та час судового засідання був належним чином сповіщений, про що свідчить розписка про вручення судової повістки. Представник відповідача ТОВ «ОТП Факторинг Україна»у судове засідання не з»явився , про місце та час судового засідання був належним чином сповіщений, про що свідчить розписка про вручення судової повістки. Згідно ч.1 ст. 224 ЦПК України: «у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи». Дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливим розглянути справу відповідно до вимог ст.224 ЦПК України, тобто провести заочний розгляд справи. Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню. Так у ході судового засідання з вірогідністю було встановлено, що 01 лютого 2008 року ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», було укладено договір № РML- OBG/042/2008 з подальшими змінами та доповненнями, розміром кредиту 39 242, 69 швейцарських франків.(а.с.14). Рішенням Слов»янського міськрайонного суду Донцької області зазначений кредитний договір № РML- OBG/042/2008 року розірвано. Рішення набрало законної сили 23.04.2010 року.( а.с. 5-7). Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору, зобов»язання сторін припиняються. На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов»язань за кредитним договором між нею та відповідачем 01 лютого 2008 року було укладено договір іпотеки РМL- OBG/042/2008. Відповідно до п. 3.1. якого предметом іпотеки є квартира трикімнатна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належить їй на праві власності.( а.с. 8-12). Відповідно до ст.. 1 ЗУ «Про іпотеку», іпотека –це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. За рахунок предмета іпотеки іпотеко держатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов»язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь –якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов»язання, що передбачене ст.. 7 ЗУ «Про іпотеку». Відповідно до ч.4 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку»іпотека має похідний характер від основного зобов»язання і є дійсною до припинення основного зобов»язання. У випадку припинення забезпеченого заставою та іпотекою зобов»язання, відповідно до ст.. 28 ЗУ «Про заставу»та ст.. 17 ЗУ «Про іпотеку», право застави та іпотеки припиняється. Відповідно до ч.2 ст. 593 ЦК України у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про припинення дії договори іпотеки та виключення з Державного реєстру іпотек запису про державну реєстрацію договору іпотеки № РML- OBG/042/2008 підлягають задоволенню. Відповідно до п. 4.2. договору про іпотеку одночасно з нотаріальним посвідченням договору нотаріус накладає, згідно з чинним законодавством, заборону відчуження предмета іпотеки. Така заборона відчуження діє до дати надання Іпотекодержателем нотаріусу письмового повідомлення про повну сплату Іпотекодавцем всіх його зобов»язань за кредитним договором або при припиненні цього договору. Як вбачається з договору про іпотеку № РМL- OBG/042/2008 від 01.02.2008 року, приватним нотаріусом Слов»янського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_2 у зв»язку з посвідченням цього договору накладена заборона відчуження зазначеної у договорі квартири до припинення розірвання договору іпотеки. Відповідно до ст.. 73 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус чи посадова особа органу місцевого самоврядування за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства чи організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири). Відповідно до ст.. 74 ЗУ «Про нотаріат» одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна. Відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказ Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року накладені заборони щодо відчуження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, підлягає обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Віповідно до п.п. 2.1., 2.1.1Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є: накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом - Реєстратором заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна. Таким чином вимоги позивачки щодо зняття заборони на відчуження квартири АДРЕСА_2 та вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна обтяження вказаної вище квартири, яка належить позивачці підлягають задоволенню. Відповідно до Витягу з Державного реєстру іпотек № 29990630 від 14.01.2011 року позивачці стало відомо, що відповідач ПАТ «ОТП Банк» відступив своє право вимоги за спірним договором іпотеки відповідачеві –ТОВ «ОТП факторинг»за договором про відступлення права вимоги від 12.11.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_3 На підставі договору відступки до Державного реєстру іпотек було внесено зміни, якими вилучено іпотеко держателя –ЗАТ «ОТП Банк». Відповідно до п.1.ч.1. ст.593 ЦК України право застави припиняється в разі припинення зобов»язання, забезпеченого заставою. У випадку припинення забезпеченого заставою та іпотекою зобов»язання, відповідно до ст.. 28 ЗУ «Про заставу»та ст.. 17 ЗУ «Про іпотеку», право застави та іпотеки припиняється. Таким чином, право застави відповідача –ПАТ «ОТП Банк»припинилося 23.04.2010 року, о договір уступки права вимоги укладений 12.11.2010 року, тобто ПАТ «ОТП Банк»12.11.2010 року передав право вимоги, якого сам вже не мав з 23.04.2010 року. За нормами ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою, третьою –п»ятою, шостою статті 203 ЦК України. Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь –якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси. Отже зазначений договір відступки права вимоги є таким, що укладений в порушення норм чинного законодавства, так як ним відступлено право вимоги за зобов»язанням, яке не існувало під час укладення. Тобто оспорюваний договір відступлення права в частині уступки права вимоги за договором іпотеки № РМL- OBG/042/2008 від 01.02.2008 року є недійсним. Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю. Таким чином позовні вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, укладений 12.11.2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в частині уступки права вимоги за договором іпотеки № РML- OBG/042/2008 від 01.02.2008 підлягають задоволенню. На підставі викладеного, керуючись ст. 6,15,16,651,652 ЦК України, ст. 10, 31, 224-226 ЦПК України, ЗУ «Про нотаріат», ЗУ «Про іпотеку», суд – В И Р І Ш И В : Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»про захист прав споживачів та припинення договору іпотеки – задовольнити. Припинити дію договору іпотеки № РМL- OBG/042/2008 від 01.02.2008 року між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «ОТП Банк». Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги, укладений 12.11.2010 року між ПАТ «ОТП Банк»та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в частині уступки права вимоги за договором іпотеки № РМL- OBG/042/2008 від 01.02.2008 року, укладеним між ПАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_1 . Зняти заборону на відчуження квартири № 60, що знаходиться у будинку № 18а по вулиці Генерала Батюка у місті Слов»янську, яка належить ОСОБА_1. Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна обтяження, що зареєстровані 01 лютого 2008 року за № 6505832 реєстратором –приватним нотаріусом Слов»янського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки, 391, 01.02.2008, ОСОБА_2 на трикімнатну квартиру, номер за РПВН: АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_1, код:НОМЕР_1, за заявою ПАТ «ОТП Банк». Виключити з Державного реєстру іпотек запис про державну реєстрацію договору іпотеки № РМL- OBG/042/2008, зареєстрованого 01.02.2008 року о 10:49 за реєстровим № 6505867 реєстратором –приватним нотаріусом Слов»янського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки, 391, 01.02.2008, ОСОБА_2 на трикімнатну квартиру, номер за РПВН: АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_1, код:НОМЕР_1, з усіма наступними змінами до запису за реєстровим № 6505867 про державну реєстрацію договору іпотеки № РМL- OBG/042/2008. Заочне рішення може бути переглянуто Слов’янським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Слов»янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення складене в одному екземплярі в нарадчій кімнаті. Суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Г.Л. Неминущій http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14372663

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2011 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Яреми А.Г., суддів: Григор'євої Л.І., Романюка Я.М., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк”, відкритого акціонерного товариства “Санаторій Аквадар”, товариства з обмеженою відповідальністю “Регламент”, третя особа – ОСОБА_4, про припинення дії договору поруки та скасування обтяжень з майна, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 15 вересня 2010 року, встановила: У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що закрите акціонерне товариство “Внєшторгбанк (Україна)”, правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство “ВТБ Банк” (далі – ВАТ “ВТБ Банк”), уклав з відкритим акціонерним товариством “Санаторій Аквадар” (далі – ВАТ “Санаторій “Аквадар”) та товариством з обмеженою відповідальністю “Регламент” (далі – ТОВ “Регламент”) договори про надання мультивалютної відкличної кредитної лінії. 30 червня 2006 року та 25 липня 2007 року уклав з ВАТ “ВТБ Банк” договори іпотеки, за якими для забезпечення виконання зазначених кредитних договорів передав в іпотеку земельні ділянки площею 0, 08 га, 0, 6 га, 0, 5246 га та розташований на цих земельних ділянках будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Вказував, що ТОВ “Регламент” виконав свої зобов’язання за кредитним договором, однак банк не зняв обтяження на предмет іпотеки. Крім того, без погодження з ним, як з майновим поручителем, ВАТ “ВТБ Банк” уклав з ВАТ “Санаторій “Аквадар” додаткові угоди до кредитного договору від 27 червня 2006 року, за якими збільшувалась сума кредитної угоди та відсотки за користування кредитом, у зв’язку з чим збільшився обсяг його відповідальність як майнового поручителя. Просив визнати припиненими правовідносини за договором іпотеки від 30 червня 2006 року та звільнити від обтяження заставне майно. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 грудня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено. Рішенням апеляційного суду Київської області від 15 вересня 2010 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено. У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Відповідно до п. 2 розд. ХІІІ “Перехідні положення” Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ “Про судоустрій і статус суддів” касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом. У зв’язку із цим справа підлягає розгляду у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року. Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судами встановлено, що 27 червня 2006 року ЗАТ “Внєшторгбанк (Україна)”, правонаступником якого є ВАТ “ВТБ Банк” та ВАТ “Санаторій Аквадар” укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної лінії відкличної кредитної лінії № 10-0604/250К, (а.с. 23-27), до якого вносилися такі зміни: - до п. 1.3.1 і п. 1.3.2 щодо заставної вартості трьох земельних ділянок та будинку, які належать ОСОБА_3 (договір № 1 від 11 січня 2007 року) (а.с. 28); - збільшено термін погашення кредиту з 24 червня 2011 року до 29 червня 2012 року (договір № 2 від 25 липня 2007 року) ; - збільшені відсотки за користування кредитом з 17% до 20% річних у гривні та з 13% до 13,5% річних у доларах США (договір № 4 від 25 вересня 2007 року) (а.с. 31); - збільшена сума кредиту з 9 090 000 грн. до 1 500 000 доларів США та 922 500 грн. 79 коп. (договір № 5 від 18 листопада 2008 року) (а.с. 32-33). 27 червня 2006 року між ЗАТ “Внєшторгбанк (Україна)” (нині – ВАТ “ВТБ Банк”) та ТОВ “Регламент” укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/251К. 30 червня 2006 року між ЗАТ “Внєшторгбанк (Україна)” (нині – ВАТ “ВТБ Банк”) та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, за яким останній виступає майновим поручителем ВАТ “Санаторій Аквадар” та ТОВ “Регламент” за виконання зобов’язань, передбачених кредитними договорами № 10-0604/250К і № 10-0604/251К від 27 червня 2006 року (а.с. 13-19). Цим договором забезпечувалось виконання зобов’язань в межах максимального ліміту заборгованості за договором № 10-0604/251К – 6 565 000 грн. з кінцевим терміном повернення до 26 червня 2007 року та за договором № 10-0604/250К – у межах ліміту 9 090 000 грн. зі строком повернення до 24 червня 2011 року. Для забезпечення виконання кредитних зобов’язань боржниками – ВАТ “Санаторій Аквадар” та ТОВ “Регламент” ОСОБА_3 передав в іпотеку три земельні ділянки площею 0, 08 га, 0, 60 га та 0, 5246 га, розташовані в с. Хотів Києво-Святошинського району Київської області та будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 25 липня 2007 року ЗАТ “Внєшторгбанк” (нині – ВАТ “ВТБ Банк”) та ТОВ “Регламент” укладено договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/308К, для забезпечення виконання, якого Банк та ОСОБА_3 уклали 25 липня 2007 року іпотечний договір в межах максимального ліміту заборгованості 7 075 000 грн. зі троком погашення до 1 липня 2010 року, за яким в іпотеку передане те ж саме нерухоме майно (а.с. 36-77). ТОВ “Регламент” свої зобов’язання за кредитним кредитними договорами № 10-0604/251К від 27 червня 2006 року та № 10-0604/308К від 25 липня 2007 року виконало. ВАТ “Санаторій Аквадар” своїх зобов’язань за договором № 10-0604/250К від 27 червня 2006 року не виконало. Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу припинення договору поруки від 30 червня 2006 року за зобов’язаннями ВАТ “Санаторій Аквадар” та ТОВ “Регламент”. Пунктом 9.2 договору іпотеки від 30 червня 2006 року передбачено, що всі зміни та доповнення до нього можуть бути оформлені за погодженням сторін та підлягають нотаріальному посвідченню. Встановлено, що зміни чи доповнення до зазначеного договору сторонами не вносилися. Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. За правилами ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Виходячи з аналізу змісту зазначеної норми збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає у разі збільшення розміру плати за кредитом, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами; підвищення розміру відсотків, встановлення (збільшення розміру) неустойки, зміна способу і форми майнового обтяження, умов відповідальності тощо. Порука припиняється в тому випадку, коли поручитель не надав згоди на такі зміни основного зобов’язання. Задовольняючи позов ОСОБА_3 про припинення договору поруки від 30 червня 2006 року в частині боржника ВАТ “Санаторій Аквадар” та звільнення майна від обтяжень, передбачених цим договором, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з доведеності факту зміни основного зобов’язання без згоди майнового поручителя, які призвели до збільшення обсягу його відповідальності. Що стосується договору поруки в частині зобов’язання ТОВ “Регламент”, то відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України у зв’язку з виконанням товариством основного зобов’язання, забезпеченого порукою, припиняється дія поруки. Так, судом правильно встановлено, що додаткові угоди до кредитного договору № 10-0604/250К щодо збільшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку погашення кредиту та суми кредиту укладалися банком з боржником – ВАТ “Санаторій Аквадар”, без участі поручителя, в той час як зазначені зміни збільшують обсяг відповідальності поручителя, що, враховуючи положення ч. 1 ст. 559 ЦК України, є підставою для припинення поруки. Дані про те, що ОСОБА_3 як майновий поручитель, повідомлявся про зміни умов договору кредиту і давав на це згоду, в матеріалах справи відсутні. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд неправильно витлумачив норму ч. 1 ст. 559 ЦК України, дійшов помилкового висновку про те, що зміна умов договору кредитування не призвела до збільшення обсягу відповідальності поручителя. За таких обставин, ураховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення ухвалене згідно із законом, відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила: Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Рішення апеляційного суду Київської області від 15 вересня 2010 року скасувати, залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 грудня 2009 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий А.Г. Ярема Судді: Л.І. Григор’єва Л.І. Охрімчук Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14223008

Это яркий пример того как покупаются решения Верховного суда. Противоположных решений ВСУ хватает.

Получены ответы на адвокатские запросы относительно необходимости получения лицензий резидентам Украины при проведении расчетов в валюте на территории Украины. valut_kredut_040810.pdf valut_kredutu_291010.pdf

Справа № 22ц – 14109 /2010року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Головуючий по 1-й інстанції: Чернюк В.Д. Суддя-доповідач: Панченко О.О. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2010 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: Головуючого судді: Панченка О.О. Суддів: Триголова В.М., Бондаревської С.М. при секретарі: Амеліній М.В. розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою заступника директора Полтавської обласної філії Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” про дострокове розірвання договорів на вклади і стягнення грошових сум та за позовом Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договорів на вклади , - В С Т А Н О В И Л А : В квітні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” про дострокове розірвання договорів на вклади і стягнення грошових сум. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 14 травня 2008 року він у приміщенні службового кабінету начальника Миргородського відділення ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” - ОСОБА_5 уклав з відповідачем два договори № 20/02-02/8 та №20/02-02/9 на вклад “Універсальний” (без пролонгації) на підставі яких передав готівкою 11700 доларів США та ще 1000 доларів США терміном на 12 місяців під відсоткову ставку – 25 % річних, а згодом передав відповідачу 25700 грн. терміном на 12 місяців під відсоткову ставку – 27 % річних. У зв?язку з цим на підтвердження отримання коштів одержав від ОСОБА_5 відповідні прибуткові касові ордери та прибуткові валютні ордери з необхідними підписами та скріплені печаткою. У свою чергу ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про визнання договорів на вклади недійсними з підстав недотримання встановленої законодавством для їх укладання форми. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 вересня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” ( 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909 ) на користь ОСОБА_4 в рахунок повернення депозитних вкладів: по Договору № 20/02-02/8 на вклад Універсальний від 14 травня 2008 року 12700 долврів США та 1238, 25 доларів США відсотків по цьому вкладу, а всього стягнуто за даним договором 13938 доларів 25 центів США; по Договору № 20/02-02/9 на вклад Універсальний від 14 травня 2008 року 25700 гривень та 3855 гривень відсотків по цьому вкладу, а всього стягнуто за даним договором 29555 гривень. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 30 грн. та на користь держави в рахунок оплати судового збору 1398, 06 грн. і 7,50 грн. в рахунок доплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, неповно сплачених позивачем на час подачі позову в суд. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” – відмовлено. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів № 20/02-02/9 та №20/02-02/8 на вклад “Універсальний” (без пролонгації) від 14 травня 2008 року – відмовлено. Не погодившись з рішенням суду заступник директора Полтавської обласної філії Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 з підстав порушенням норм процесуального та матеріального права. Зокрема, вказує на невідповідність наданого позивачем прибуткового ордеру, який не може бути оцінений судом як належний доказ внесення готівки на депозитний рахунок. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції вірно встановлено, що 14 травня 2008 року між позивачем ОСОБА_4 та ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” ( згідно рішення Загальних Зборів акціонерів № 3б-45 від 14 жовтня 2009 року ПАТ “Райффайзен Банк Аваль”) у приміщенні службового кабінету начальника Миргородського відділення ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” - ОСОБА_5 було укладено два договори № 20/02-02/8 та №20/02-02/9 на вклад “Універсальний” (без пролонгації ) на підставі яких ОСОБА_4 загалом передав готівкою 12700 доларів США та 25700 грн. На підтвердження отримання банком коштів одержав від ОСОБА_5 відповідні прибуткові касові ордери та прибуткові валютні ордери від 14.05.-, 24.06.-, 01.08.-, 22.08.2008 року. Посилаючись на відмову банка виконати свої зобов’язання за вказаними депозитними договорами, просив суд достроково їх розірвати та стягнути на його користь 25700 гривень грошового вкладу, 27 % річних від суми вкладу та 12700 доларів США з 25% річних від суми вкладу. Натомість ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” просило у позові до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спірні договори на вклади визнати недійсними, оскільки не додержана форма їх укладення, вони не зареєстровані і не обліковуються в установі банку. Так, згідно з ст.1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Відповідно до пункту 8 Інструкції про касові операції у банках України після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Передбачені угодою банківського вкладу кошти позивачем в касу банку не вносилися, а були передані начальнику Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_5 за прибутковими ордерами. Згідно з ч.4 ст. 95 ЦК України керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданою нею довіреності. Спірні договори були підписані від імені банку повноважною особою – начальником Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” ОСОБА_5, якій такі повноваження були надані довіреністю від 27.12.2006 року. Окрім того, виконання підписів та рукописних записів на спірних договорах та ордерах саме ОСОБА_5 підтверджується висновками судово-почеркознавчої експертизи №6427 від 30.10.2009 року. З урахуванням викладеного, судом вірно зроблено висновки про додержання письмової форми спірних договорів банківського вкладу та відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” про визнання їх недійсними. Відповідно до ч.2 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. З цих підстав та з урахуванням діючих на момент укладення договорів процентних ставок висновок місцевого суду про порушення відповідачем прав позивача є правильним, а рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» коштів обґрунтованим. За таких обставин, судова колегія дійшла до висновку, що порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 08 червня 2010 року та задоволення апеляційної скарги не встановлено. Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу заступника директора Полтавської обласної філії Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” – відхилити. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 вересня 2010 року – залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий (підпис) Судді : (підписи) ВІРНО: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13438086

По этому поводу я уже не однократно говорил. Узагальнення - это частное мнение Лучпеника и главного консультанта Мельника. Ну дали им денег и написали за них узагальнення. Это говорит только о не грамотности судьи. На возражение, что постановление пленума по потребителям от 97 года, можете всегда сказать, что в 2009 есть постановление пленума о решении в гражданском процессе, гда четко установлено, что решение по валюте необходимо выносить в гривне по курсу на момент принятия решения, а вундеркинд Луспеник с Мельником или кто там еще неграмотный написали, что выносить нужно в валюте. Если судья не хочет принимать законное решения и Вас услышать он найдет реферат первокурсника юрфака и будет на него ссылаться, говоря, что это написал праправнук Вышинского или Берии, которых он очень уважает. Судьи прекрасно понимают, что таким образом эта проблема не решиться, а исков становится все больше и при этом они никак не могут понять, почему они отказывают, а люди все равно подают по этим же основаниям. И это их довольно сильно пугает, ведь в конце концов победит же правда и кому то придется за весь этот беспредел ответить.

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2010 р. № 2/315 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Козир Т.П. –головуючого, Малетича М. М., Мамонтової О. М., за участю представників: позивача –Середюка С. М. дов. № 03-09 від 17.03.2010 року, відповідача –Довбні К. О. дов. № 1-4-3824/1 від 23.11 2009 року, розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства «СВІТ» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 лютого 2010 року у справі господарського суду м. Києва за позовом приватного підприємства «СВІТ»до ВАТ «Комерційний банк «Даніель», 3-я особа –ОСОБА_6, про дострокове розірвання договорів поруки та іпотеки, У С Т А Н О В И В: У листопаді 2009 року приватне підприємство «СВІТ» звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ «Комерційний банк «Даніель», 3-я особа –ОСОБА_6, про розірвання іпотечного договору, укладеного між сторонами 29 березня 2007 року, та про розірвання договору поруки № 924-04 від 29 березня 2007 року. У позовній заяві зазначив, що відповідач та третя особа без його відома та погодження внесли зміни до кредитного договору в частині підвищення відсоткової ставки, тобто, незаконно збільшили обсяг відповідальності поручителя. Рішенням господарського суду м. Києва від 8 грудня 2009 року позов задоволено. Розірвано іпотечний договір від 29 березня 2007 року, укладений між приватним підприємством «СВІТ» та ТОВ «Комерційний банк «Даніель». Розірвано договір поруки № 924-04 від 29 березня 2007 року, укладений між приватним підприємством «СВІТ» та ТОВ «Комерційний банк «Даніель». Постановою Київського апеляційного господарського суду від 4 лютого 2010 року рішення господарського суду скасовано. У позові відмовлено. У касаційній скарзі приватне підприємство «СВІТ» просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст.ст. 16, 20, 559 ч.1, 653 ч.2 ЦК України та ст.20 ГК України. Наполягає на тому, що він має право вимагати розірвати спірні угоди і припинити правовідносини поручительства та іпотеки внаслідок збільшення обсягу його відповідальності як поручителя без його згоди на те. У судове засідання не з'явилась 3-я особа, про причини неявки суд не повідомила. Враховуючи, що про час і місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за її відсутності. Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, Вищий господарський суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Як встановлено судом, 29 березня 2007 року між відповідачем та третьою особою був укладений кредитний договір № Т-964-КЗН, за яким відповідач надав третій особі кредит у сумі 277000 доларів США, а позичальник зобов’язався повернути кредит у термін до 28 березня 2014 року включно, щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом в розмірі 13,5 річних, сплатити одноразову комісію за управління кредитом в розмірі 0,5 відсотка від його суми, а також неустойку в розмірах і випадках, встановлених договором. За пунктом 4.2 кредитного договору зобов’язання за цим договором забезпечується договором поруки з приватним підприємством «СВІТ». 29 березня 2007 року між сторонами було укладеного договір поруки № 924-04, за яким поручитель –позивач забезпечує вимоги банка, які витікають з кредитного договору, а саме: повернення кредиту в розмірі 277000 доларів США, сплату процентів за користування кредитом в розмірі 13,5 відсотків річних, одноразової комісії за управління кредитом в розмірі 0,5 відсотків від суми наданого кредиту, а також штрафів та пені. Також сторони уклали договір іпотеки, за яким позивач передав, а відповідач прийняв в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 1,500 га, розташовану в Бориспільському районі Київської області на території Дударківської сільради, кадастровий номер 3220883601:01:029:0002. Пунктом 1.1 договору іпотеки сторони визначили, що іпотека забезпечує повне виконання позичальником зобов’язань перед відповідачем, які виникають із кредитного договору, в строки та на умовах, визначених кредитним договором, а також штрафи та пені у розмірі та випадках, передбачених кредитним та цим договорами, з врахуванням змін та доповнень до кредитного та цього договору якщо такі будуть прийняті. У подальшому до кредитного договору внесено ряд істотних змін, зокрема, розмір кредиту був збільшений на 240000 доларів США, а додатковою угодою від 15 липня 2008 року розмір відсоткової ставки за користування кредитом за період з 15 липня 2008 року по 28 березня 2014 року підвищений на 3 відсотки річних –до 16,5 відсотків річних. При цьому збільшення обсягу відповідальності поручителя на 3 відсотки річних з позивачем обумовлено не було. Враховуючи, що в даному випадку внаслідок підвищення відсоткової ставки за користування кредитом на 3 відсотки річних без згоди поручителя істотно збільшився обсяг відповідальності позивача, місцевий господарський суд повно з’ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, прийшов до юридично обґрунтованого висновку про наявність підстав для припинення поруки і розірвання іпотечного договору з поручителем та підставно задовольнив позов. За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції є помилковою та підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду законне та обґрунтоване, а тому зміні чи скасуванню не підлягає. Керуючись ст. ст. 1115, 1117 –1119, 11111 ГПК України, Господарського процесуального кодексу України, суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу задовольнити. Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 лютого 2010 року. Рішення господарського суду м. Києва від 8 грудня 2009 року залишити без зміни. Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2010 року та президії Вищого господарського суду України від 30 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Т. Козир Судді М. Малетич О. Мамонтова http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10591097

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2010 р. № 39/291пн Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Головуючого Кота О.В. суддів Шевчук С.Р. (доповідач) Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства " Комерційний банк "Промекономбанк" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2010р. у справі №39/291пн за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до 1. Відкритого акціонерного товариства " Комерційний банк "Промекономбанк" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові природоохоронні технології" про визнання відсутнім права та припинення правовідносин В судовому засіданні взяли участь представники : - позивача: ОСОБА_5 дов. від 07.10.2009р. - відповідача-1: Краснов О.В. дов. від 25.02.10р.; Сватанов Є.О. дов. від 02.04.10р. - відповідача-2: не з'явились; ВСТАНОВИВ: В жовтні 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства " Комерційний банк "Промекономбанк" та товариства з обмеженою відповідальністю "Нові природоохоронні технології" про: - визнання відсутнім права відкритого акціонерного товариства " Комерційний банк "Промекономбанк" на застосування до Фізичної особи-підриємця ОСОБА_4 відповідальності за невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Нові природоохоронні технології" зобовязань за кредитним договором №46-2006/к від 27.12.2006р. на підставі договору поруки від 08.08.2008р; - визнання відсутнім права відкритого акціонерного товариства комерційний банк з іноземними інвестиціями «Промекономбанк» на застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відповідальності за невиконання товариством з обмеженою відповідальністю «Нові природоохоронні технології» зобов'язань за кредитним договором № 46 - 2006/к від 27.12.2006р. на підставі договору іпотеки № 78/ИП від 27.12.2006р. - припинення з 30.09.2008р. правовідносин між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та відкритим акціонерним товариством комерційний банк з іноземними інвестиціями «Промекономбанк», які виникли на підставі договору поруки від 08.08.2008р., укладеному в забезпечення виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Нові природоохоронні технології»зобов'язань за кредитним договором № № 46 - 2006/к від 27.12.2006р. - припинення з 28.12.2007р. правовідносин між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та відкритим акціонерним товариством комерційний банк з іноземними інвестиціями «Промекономбанк», які виникли на підставі договору іпотеки № 78/ИП від 27.12.2006р., укладеному в забезпечення виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Нові природоохоронні технології»зобов'язань за кредитним договором № № 46 - 2006/к від 27.12.2006р. - визнання відсутнім права відкритого акціонерного товариства комерційний банк з іноземними інвестиціями «Промекономбанк» вимагати та отримувати від фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 виконання грошового обов'язку за кредитним договором № 46 - 2006/к від 27.12.2006р., укладеним між відкритим акціонерним товариством комерційний банк з іноземними інвестиціями «Промекономбанк»та товариством з обмеженою відповідальністю «Нові природоохоронні технології». - визнання відсутнім права відкритого акціонерного товариства комерційний банк з іноземними інвестиціями «Промекономбанк» утримувати під обтяженнями та обмеженнями майно фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, раніше передане в іпотеку за договором іпотеки № 78/ИП від 27.12.2006р. укладеним в забезпечення виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Нові природоохоронні технології»зобов'язань за кредитним договором № № 46 - 2006/к від 27.12.2006р. Рішенням господарського суду Донецької області від 07.12.2009р.у справі №39/291пн (суддя Морщагіна Н.С.) позовні вимоги задоволено частково: - визнано відсутнім право відкритого акціонерного товариства комерційного банку з іноземним капіталом “Промекономбанк” на застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відповідальності за невиконання товариством з обмеженою відповідальністю “Нові природоохоронні технології” зобов’язань за кредитним договором № 46-2006/к від 27.12.2006р. на підставі договору поруки від 08.08.2008р.; - визнано відсутнім право відкритого акціонерного товариства комерційного банку з іноземним капіталом “Промекономбанк” на застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відповідальності за невиконання товариством з обмеженою відповідальністю “Нові природоохоронні технології” зобов’язань за кредитним договором № 46-2006/к від 27.12.2006р. на підставі договору іпотеки № 78/ИП від 27.12.2006р.; - визнано відсутнім право відкритого акціонерного товариства комерційного банку з іноземним капіталом “Промекономбанк” вимагати та отримувати від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 виконання грошового обов’язку за кредитним договором № 46-2006/к від 27.12.2006р., укладеним між відкритим акціонерним товариством комерційним банком “Промекономбанк” та товариством з обмеженою відповідальністю “Нові природоохоронні технології”. - визнано відсутнім право відкритого акціонерного товариства комерційного банку з іноземним капіталом “Промекономбанк” утримувати під обтяженням та обмеженнями майно фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 передане в іпотеку за договором іпотеки № 78/ИП від 27.12.2006р., укладеним в забезпечення виконання товариством з обмеженою відповідальністю “Нові природоохоронні технології” зобов’язань за кредитним договором № 46-2006/к від 27.12.2006р.; - стягнуто з відкритого акціонерного товариства комерційного банку з іноземним капіталом “ПРОМЕКОНОМБАНК” м. Донецьк на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м. Донецьк витрати за державним митом в сумі 56,67 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 157,33грн. - провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Нові природоохоронні технології” м. Донецьк припинено. В іншій частині позовних вимог –відмовлено. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2010р. (головуючий Волков Р.В., судді Запорощенко М.Д., Новікова Р.Г.) вказане рішення суду залишено без змін. Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відкрите акціонерне товариство "Комерційний банк "Промекономбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та провадження по справі припинити. У відзиві ОСОБА_4 доводи касаційної скарги не визнає, оскаржувані судові акти вважає законними та обґрунтованими, а тому просить касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства" Комерційний банк "Промекономбанк" залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2010р. та рішення господарського суду Донецької області від 07.12.2009р. –залишити без змін. Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові природоохоронні технології" не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином. Перевіривши доводи касаційної скарги та доповнення до неї, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 27.12.2006р. між відкритим акціонерним товариством комерційним банком з іноземним капіталом “ПРОМЕКОНОМБАНК” (Кредитор; відповідач-1) та товариством з обмеженою відповідальністю “Нові природоохоронні технології” (Позичальник; відповідач-2), укладено кредитний договір № 46-2006/К згідно п.1.1 якого, кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді відкличної кредитної лінії з лімітом 3 500 000,00 грн. в строк до 26.12.2008р. в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті процентів, комісійної винагороди в обумовлені цим договором строки. Додатковими угодами №1 від 13.11.2007р., № 2 від 28.12.2007р., № 3 від 17.01.2008р. до кредитного договору ліміт кредитної лінії за договором № 46-2006/К збільшувався та згідно Додаткової угоди №6 був збільшений до 14 050 000,00грн. Додатковою угодою № 4 від 29.01.2008р. до Кредитного договору сторони домовилися внести зміни до п. 1.3 Договору, виклавши його в наступній редакції: "Строк повернення кредиту згідно графіку зниження ліміту (додаток 5), але не пізніше 12.11.2010р." та додатково погодили розмір комісійної винагороди, що підлягає сплаті Позичальником за організацію Банком фінансування. Додатковою угодою № 5 від 27.02.2008 р. до Кредитного договору визнано такими, що втратили юридичну силу Додатковий договір № 3 від 17.01.2008 р. та Додатковий договір № 4 до кредитного договору № -2006/К від 27.12.2006 р. З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальником за кредитним договором № 46-2006/К від 27.12.2006 р., між ОСОБА_4 (Іпотекодавець; позивач) та відкритим акціонерним товариством комерційним банком з іноземним капіталом “ПРОМЕКОНОМБАНК” (Іпотекодержатель) укладено договір іпотеки №78/ИП згідно п.1.1 якого, Іпотекодавець надає в іпотеку нерухоме майно, а саме культурно-оздоровчий центр за Літерою А-2 з господарськими спорудами загальною площею 1730,6 кв.м., “Б” –сарай, “В” –убиральня, “Г” –навіс, “Д” –навіс, № 1 –паркан, І-ІІ –замощення, який знаходиться за адресою місто Донецьк, вул. Архітекторів, будинок за № 21, в забезпечення виконання зобов’язання за кредитним Договором № 46-2006/К від 27.12.2006р. Відповідно до п. 1.4 Договору іпотеки, Іпотекою забезпечено виконання Позичальником перед Іпотекодержателем зобов’язань, а саме: - повернення кредиту в розмірі 3 500 000,00грн.у відповідності до графіку зниження ліміту, визначеного п. 1.4.1 Договору іпотеки з терміном погашення не пізніше 26.12.2008 р. чи іншого визначеного Договором кредиту терміну його дострокового погашення; - сплата визначених згідно п. 4.1 Договору кредиту відсотків 18%; - при порушенні позичальником зобов’язань по сплаті відсотків за користування кредитом, порушення повернення кредиту, комісійної винагороди, Позичальник сплачує Іпотекодержателю за кожний раз порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, яка діяла в період, за який сплачується пеня. Враховуючи збільшення ліміту кредитної лінії за кредитним договором № 46-2006/К від 27.12.2006р., додатковим договором № 1 від 27.12.2006 р., сторони дійшли згоди про внесення змін до договору іпотеки № 78/ИП від 27.12.2006 р. стосовно розміру забезпечених іпотекою зобов’язань, графіку зниження ліміту та строку погашення кредиту (до 4 500 000, 00 грн.). Крім того, 08.08.2008р. в забезпечення виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором № 46-2006/К від 27.12.2006р., між фізичною особою ОСОБА_4 (поручитель), товариством з обмеженою відповідальністю "Нові природоохоронні технології" (боржник) та відкритим акціонерним товариством комерційним банком з іноземним капіталом “ПРОМЕКОНОМБАНК” (кредитор боржника) укладено договір поруки, згідно п. 1.1 якого поручитель зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання боржником зобов'язань, щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором №46-2006/К від 27.12.2006р. та додаткових угод до нього. Відповідно до п.п. 2.1., 2.1.1 Договору поруки зміст забезпеченого порукою зобов'язання: повернення кредиту в сумі 14 050 000,00 грн. (чотирнадцять мільйонів п'ятдесят тисяч гривень) згідно графіку погашення до Договору кредиту не пізніше 12.11.2010р. чи інший, визначений Договором кредиту термін його строкового повернення. Як встановили господарські суди та вбачається з банківських виписок банком (кредитором) за кредитним договором №46-2006/к від 27.12.2006р. товариству з обмеженою відповідальністю "Нові природоохоронні технології" додатково було перераховано грошові кошти в сумі 244500,00 грн., що перевищує ліміт кредитної лінії за тілом кредиту, забезпеченого договором іпотеки №78/ИП від 27.12.2006р. та договором поруки від 08.08.2008р., що підтверджується довідкою № И2809/4К10 від 28.09.2009р. та висновком спеціаліста-судового експерта з правом проведення судово-економічних експертиз №239/24 від 01.12.2009р. При цьому, матеріали справи не містять доказів отримання згоди позивача на збільшення ліміту кредитної лінії за договором №46-2006/к від 27.12.2006р. Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч.1статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою і заставою. Згідно з ч.ч.1,3 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом. (Закон України "Про іпотеку" №898-IV від 05.06.2003). Згідно з ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Виходячи із системного аналізу правових норм, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що передання власного майна в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов'язання третьою особою є різновидом поруки –майновою порукою. Відтак, беручи до уваги те, що відбулось збільшення ліміту кредитної лінії за кредитним договором №46-2006/к від 27.12.2006р., що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя (позивача) без його згоди на те, попередні судові інстанції з урахуванням приписів статті 559 ЦК України дійшли обґрунтованого висновку, що зобов'язання позивача за договором іпотеки №78/ИП від 27.12.2006р. припинились з 28.12.2007р., а за договором поруки від 08.08.2008р. –з 30.09.2008р. За таких обставин та враховуючи приписи ст. 559 ЦК України і те, що припинення договірних зобов'язань тягнуть за собою втрату кредитором права вимагати від боржника виконання передбачених зобов'язаннями обов'язків боржника, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, задовольнив позовні вимоги в частині визнання відсутнім права відкритого акціонерного товариства комерційного банку з іноземним капіталом “Промекономбанк” на застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відповідальності за невиконання товариством з обмеженою відповідальністю “Нові природоохоронні технології” зобов’язань за кредитним договором № 46-2006/к від 27.12.2006р. на підставі договору поруки від 08.08.2008р.; визнання відсутнім права відкритого акціонерного товариства комерційного банку з іноземним капіталом “Промекономбанк” на застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відповідальності за невиконання товариством з обмеженою відповідальністю “Нові природоохоронні технології” зобов’язань за кредитним договором № 46-2006/к від 27.12.2006р. на підставі договору іпотеки № 78/ИП від 27.12.2006р.; визнання відсутнім права відкритого акціонерного товариства комерційного банку з іноземним капіталом “Промекономбанк” вимагати та отримувати від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 виконання грошового обов’язку за кредитним договором № 46-2006/к від 27.12.2006р., укладеним між відкритим акціонерним товариством комерційним банком “Промекономбанк” та товариством з обмеженою відповідальністю “Нові природоохоронні технології”; визнання відсутнім права відкритого акціонерного товариства комерційного банку з іноземним капіталом “Промекономбанк” утримувати під обтяженням та обмеженнями майно фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 передане в іпотеку за договором іпотеки №78/ИП від 27.12.2006р., укладеним в забезпечення виконання товариством з обмеженою відповідальністю “Нові природоохоронні технології” зобов’язань за кредитним договором №46-2006/к від 27.12.2006р. В іншій частині позовних вимог, щодо припинення правовідносин між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та відкритим акціонерним товариством комерційним банком з іноземними інвестиціями «Промекономбанк»відмовлено, оскільки спірні договірні відносини припинені в силу прямої вказівки закону. За приписами ч.2 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано. За змістом довідки Головного управління статистики у Донецькій області № 14/4-20/5730 від 16.11.2009 р., 07.09.2009 р. державним реєстратором проведено державну реєстрацію припинення Товариства з обмеженою відповідальністю “Нові природоохоронні технології”, у зв’язку з ліквідацією юридичної особи, відтак, місцевий господарський суд на підставі п. 6 ч.1 ст. 80 ГПК України припинив провадження у справі №39/291пн. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки попередніх судових інстанцій зроблені з дотриманням вимог ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи. Однак, колегія суддів вважає помилковим висновок господарських судів, що передання власного майна в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов'язання третьою особою є різновидом поруки –майновою порукою. Ні Цивільному кодексу України, ні Господарському кодексу України не відоме поняття "майнова порука". Натомість, згідно з ст.1 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника. Відтак, законодавець чітко розмежовує поняття поручителя в договорі поруки (Глава 49, параграф 3 ЦК України) і поняття майнового поручителя як сторони в договорі застави (іпотеки) (Глава 49, параграф 6 ЦК України; ЗУ "Про іпотеку"). До того ж, порука і іпотека (застава) згідно ст. 546 ЦК України є самостійними видами забезпечення виконання договірних зобов'язань, які регулюються різними правовими нормами, та яким притаманні певні особливості, зокрема, і в частині правового регулювання припинення відносин. Отже, застосування господарськими судами ст. 559 ЦК України до договору іпотеки є безпідставним. За приписами ст.609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. За приписами ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. За змістом ст.17 Закону України „Про іпотеку” іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Приймаючи до уваги той факт, що товариство з обмеженою відповідальністю “Нові природоохоронні технології” є ліквідованим, а ні місцевий господарський суд, а ні суд апеляційної інстанції не звернули уваги на приписи ст. 609 ЦК України та ст. 17 Закону України "Про іпотеку". Водночас, наведені помилки в застосуванні норм матеріального права не потягли прийняття неправильного рішення, а тому не дає підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови. За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, підстав для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2010р. та рішення господарського суду Донецької області від 07.12.2009р. у справі №39/291пн не вбачається. Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Промекономбанк" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2010р. у справі №39/291пн залишити без змін. Головуючий Кот О.В. С у д д я Шевчук С.Р. С у д д я Демидова А.М. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10588381

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2010 р. № 15/251/09 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Дерепи В.І. суддів : Грека Б.М., Подоляк О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Інтелтрейд" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2009 р. у справі № 15/251/09 за позовом ВАТ "ВіЕйБі Банк" в особі Миколаївської філії до ТОВ "ІНТ-АГРО"; ТОВ "Інтелтрейд" про стягнення 1 227 705,04 грн. та за зустрічним позовом ТОВ "Інтелтрейд" до ВАТ "ВіЕйБі Банк" в особі Миколаївської філії (надалі –Банк) третя особа без самостійних вимог ТОВ "ІНТ-АГРО" про припинення правовідношення за участю представників: від позивача - Казаєва О.О. від відповідача-1 - не з'явилися від відповідача-2 - Дікусар І.Л. В С Т А Н О В И В: У березні 2009 р. Банк звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "ІНТ-АГРО" та ТОВ "Інтелтрейд" про стягнення солідарно 1 227 705,04 грн., з яких: 989 571,69 грн. заборгованості по кредиту, 60 362,33 грн. заборгованості по сплаті відсотків, 173 311,09 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 1 480,79 грн. пені за прострочення сплати відсотків, 2 979,14 грн. комісії за користування овердрафтом за договором про надання кредиту у формі овердрафту за № 1/К-О від 17.03.2008 р., укладеного між Банком та ТОВ "ІНТ-АГРО" та згідно договору поруки від 17.03.2008 р., укладеним між Банком, ТОВ "ІНТ-АГРО" та ТОВ "Інтелтрейд". В ході розгляду справи ТОВ "Інтелтрейд" звернулось до суду із зустрічним позовом до Банку про припинення правовідношення за договором поруки від 17.03.2008 р. Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.05.2009 р. (суддя Ржепецький В.О.) первісний позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "ІНТ-АГРО" на користь Банку суму заборгованості; в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості в солідарному порядку з ТОВ "Інтелтрейд" відмовлено; зустрічний позов задоволено: припинено правовідношення поруки за договором поруки від 17.03.2008 р. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2009 р. (судді: Бойко Л.І., Бандура Л.І., Величко Т.А.) рішення скасовано, первісний позов задоволено: стягнено в солідарному порядку з ТОВ "ІНТ-АГРО" та ТОВ "Інтелтрейд" на користь Банку 1 170 307,90 грн. та ТОВ "ІНТ-АГРО" на користь Банку 57 397,14 грн.; зустрічний позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з постановою, ТОВ "Інтелтрейд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права. Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 17.03.2008 р. між Банком та ТОВ "ІНТ-АГРО" укладено договір про надання кредиту у формі овердрафту за № 1/К-О (надалі –Кредитний договір). Згідно п 1.1. Кредитного договору Боржник прийняв на себе зобов'язання повернути банку грошові кошти в порядку і на умовах зазначених в кредитному договорі. Відповідно до п.п. 1.3 даного договору, проценти за користування овердрафтом встановлюються в залежності від терміну фактичного користування овердрафтом і становлять від 12 до 17,5 % річних. Згідно п. 4.1. Кредитного договору облік заборгованості за овердрафтом здійснюється за рахунком № 26000730015567/ 980 "Кошти на вимогу суб'єктів господарювання", відкритим в Банку (далі - Поточний рахунок). Пунктом 4.2. Кредитного договору встановлено, що овердрафт надається Позичальнику шляхом сплати протягом банківського операційного часу платіжних документів Позичальника (далі - платіжний документ) з його Поточного рахунку в Банку в сумах, які перевищують фактичний залишок коштів на Поточному рахунку. Відповідно до п.4.6 Кредитного договору за надання Банком послуг з управління овердрафтом позивальник сплачує банку комісію: за розрахунок та встановлення ліміту по овердрафту на кожний календарний квартал –0,1% від суми встановленого ліміту овердрафту. Згідно п. 5.2. Кредитного договору нарахування процентів за користування овердрафтом починається з першого дня утворення дебетового залишку на Поточному рахунку Боржника. Строк безперервного користування овердрафтом, згідно з п. 7.1. Кредитного договору, складає 29 днів. Також, п. 9.1. Кредитного договору передбачено, що за повне або часткове не повернення у строки (терміни), що передбачені цим Договором загальної заборгованості за овердрафтом Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п. 1.3. цього договору, від суми не повернутого в строк (термін) овердрафту за кожний день прострочення. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Судами встановлено, що на підставі Кредитного договору Банком ТОВ "ІНТ-АГРО" було видано кредит в сумі 1 000 000 грн. терміном користування по 16.03.2009 р. Проте, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, ТОВ "ІНТ-АГРО" кредит та відсотки нараховані за користування кредитом в повному обсязі в термін передбачений Кредитним договором Банку не сплатило, в результаті чого у нього виникла заборгованість в загальній сумі 1 227 705,04 грн., з яких: 989 571,69 грн. - заборгованість по кредиту, 60 362,33 грн. - заборгованість по сплаті відсотків, 173 311,09 грн. - пеня за прострочення повернення кредиту, 1 480,79 грн. - пеня за прострочення сплати відсотків, 2 979,14 грн. комісія за користування овердрафтом. З огляду на встановлені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірних висновків про обґрунтованість позовних вимог Банку в частині нарахування та наявності підстав для стягнення зазначеної вище заборгованості з ТОВ "ІНТ-АГРО" –позичальника за Кредитним договором. Також, судами встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 17.03.2008 р. між Банком (Кредитор), ТОВ "ІНТ-АГРО" (Боржник) та ТОВ "Інтелтрейд" (Поручитель) укладено договір поруки (надалі –Договір поруки), відповідно до умов якого Поручитель та Боржник поручились солідарно всім своїм майном перед Кредитором Боржника за виконання останнім в повному обсязі зобов'язань, що випливають з Кредитного договору. Згідно п. 10 Договору поруки "порука за даним договором припиняється у разі зміни умов Кредитного договору, що можуть викликати збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди". Як встановлено судами, з травня 2008 р. Банк в односторонньому порядку змінив процентну ставку за користування овердрафтом, піднявши її до 21 % річних, не повідомивши про це ТОВ "Інтелтрейд" (Поручителя). Рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні первісного позову Банку до відповідача-2 –ТОВ "Інтелтрейд" та задоволення зустрічного позову останнього мотивовано тим, що правовідношення поруки за Договором поруки припинені згідно п. 10 даного договору. Суд апеляційної інстанції з вказаними висновками місцевого господарського суду не погодився та дійшов власних висновків про те, що не погоджене збільшення обсягу відповідальності поручителя стосується лише відповідальності за погашення процентів, а тому саме в цій частині поручитель (ТОВ "Інтелтрейд") не повинен нести солідарну відповідальність з боржником (ТОВ "ІНТ-АГРО") перед кредитором (Банком). З огляду на свої висновки апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення про задоволення первісного позову повністю та відмову в задоволенні зустрічного позову, Аналізуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що Банк, піднявши процентну ставку за Кредитним договором, в односторонньому порядку, без згоди ТОВ "Інтелтрейд" (Поручителя), змінив умови Кредитного договору таким чином, що це викликало збільшення обсягу відповідальності Поручителя. Згідно ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. В силу ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. З огляду на положення зазначених норм чинного законодавства та враховуючи умови п. 10 Договору поруки, суд першої інстанції правомірно задовольнив зустрічні вимоги ТОВ "Інтелтрейд" про припинення правовідношення поруки за Договором поруки та обґрунтовано частково відмовив Банку в позові шляхом відмови в стягненні суми боргу з ТОВ "Інтелтрейд" (відповідача-2), як солідарного боржника. Суд апеляційної інстанції скасовуючи правомірне рішення суду першої інстанції зроблених у ньому висновків належним чином не спростував та дійшов власних, що не ґрунтуються на законі. Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував правовідносини сторін та дійшов правомірних висновків. Як наслідок, прийняте судом рішення відповідає положенням ст. 84 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями. В порушення ст. ст. 43, 99, 101, 104, 105 ГПК України, доводи апеляційного господарського суду за якими він не погодився з висновками суду першої інстанції, є необґрунтованими. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства. Здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини. Як наслідок, постанова апеляційного господарського суду не відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. № 11 із змінами та доповненнями. У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а законне і обґрунтоване рішення місцевого господарського суду –залишенню в силі. Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ТОВ "Інтелтрейд" задовольнити. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2009 р. у справі № 15/251/09 скасувати. Рішення господарського суду Миколаївської області від 21.05.2009 р. у даній справі залишити без змін. Головуючий, суддя В. Дерепа Судді Б. Грек О. Подоляк http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7793523

ДЕРЖАВНА ІНСПЕКЦІЯ З КОНТРОЛЮ ЗА ЦІНАМИ Л И С Т 06.08.2009 N 200/7-10/3269 Державна інспекція з контролю за цінами розглянула звернення щодо встановлення ціни договору в еквіваленті іноземної валюти і повідомляє. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.98 р. N 1998 встановлено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Таким чином, встановлення суб'єктом господарювання ціни договору в еквіваленті іноземної валюти суперечить вимогам чинного законодавства України. Заступник начальника І.Прилипко http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.35720.0 ГОСУДАРСТВЕННАЯ ИНСПЕКЦИЯ ПО КОНТРОЛЮ ЗА ЦЕНАМИ П И С Ь М О 03.12.2009 N 200/7-6/6148 Во исполнение поручения Кабинета Министров Украины от 06.11.2009 г. N 62565/1/1-09 относительно рассмотрения обращения <...> Государственная инспекция по контролю за ценами сообщает. Согласно пункту 1 постановления Кабинета Министров Украины от 18.12.98 г. N 1998 "Об усовершенствовании порядка формирования цен" формирование, установление и применение субъектами предпринимательства свободных цен на территории Украины осуществляются исключительно в национальной денежной единице. Таким образом: - украинский субъект хозяйствования в договоре с другим украинским субъектом хозяйствования не имеет права устанавливать цену договора в эквиваленте иностранной валюты с привязкой к официальному курсу НБУ на день оплаты; - украинский субъект хозяйствования в договоре с другим украинским субъектом хозяйствования не имеет права устанавливать цену договора в эквиваленте иностранной валюты с привязкой к рыночному курсу НБУ на день оплаты; - действие указанного постановления Кабинета Министров Украины распространяется на всех субъектов хозяйствования независимо от формы собственности, в том числе на физических лиц - предпринимателей. Вместе с тем в названном постановлении Кабинета Министров Украины указывается, что учет расходов в долларовом эквиваленте во время формирования цен считается обоснованным только в части импортной составляющей структуры цены. Одновременно Государственная инспекция по контролю за ценами сообщает, что письмо от 06.08.2009 г. N 200/7-10/3267 в адрес <...> не направлялось. Заместитель начальника И.Прилипко http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.36835.0

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2010 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Гуменюка В.І., суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П., Луспеника Д.Д., Охрімчук Л.І.,- розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Банк Професійного Фінансування» (далі – ВАТ «ПроФін Банк») до ОСОБА_7, дочірнього підприємства «Консультативний фінансовий центр «Глобус» (далі – ДП «КФЦ «Глобус») про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ДП «КФЦ «Глобус» на заочне рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 24 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 січня 2010 року, в с т а н о в и л а: У листопаді 2008 року ВАТ «ПроФін Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7, ДП «КФЦ «Глобус» про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним 2 лютого 2006 року. Заочним рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 24 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 27 січня 2010 року, позов ВАТ «ПроФін Банк» задоволено. Стягнуто з ДП «КФЦ «Глобус», ОСОБА_7 солідарно на користь ВАТ «ПроФін Банк» 2 885 грн. 93 коп. заборгованості за кредитним договором. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У касаційній скарзі ДП «КФЦ «Глобус» просить скасувати ухвалені рішення судів, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідно до п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом. У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI «Про судоустрій і статус суддів». Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судами встановлено, що 2 лютого 2006 року акціонерний банк «Ікар-Банк» (далі – Банк), ОСОБА_7 та ДП «КФЦ «Глобус» уклали тристоронній кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_7 кредит у сумі 3 055 грн. 93 коп. зі строком погашення до 2 серпня 2007 року, а ДП «КФЦ «Глобус» згідно з п. 10 договору виступив поручителем за кредитним договором із солідарними зобов’язаннями. У порушення умов кредитного договору ОСОБА_7 погашення боргу не здійснював, у зв’язку із чим сума заборгованості за кредитом станом на 29 жовтня 2008 року складає 2 885 грн. 93 коп. Пунктом 11 зазначеного договору передбачено, що в разі несплати позичальником відповідних сум у встановлені договором строки ДП «КФЦ «Глобус» бере на себе зобов’язання сплатити банку необхідну суму протягом двох днів з моменту письмового звернення банку до нього. Задовольняючи позов ВАТ «ПроФін Банк», суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що ДП «КФЦ «Глобус»» як поручитель несе солідарну відповідальність за кредитним договором, ураховуючи те, що поруку не припинено, оскільки банком дотримано передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк у шість місяців для пред’явлення вимоги до поручителя щодо виконання зобов’язання. Однак з висновком суду не можна погодитись із таких підстав. Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. На підтвердження факту дотримання строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України, щодо пред’явлення вимоги до поручителя ВАТ «ПроФін Банк» послався на лист від 17 жовтня 2007 року № 26/10-ДП, яким пред’явив поручителю вимогу перерахувати суму заборгованості за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором від 2 лютого 2006 року, укладеним зі ОСОБА_7 (а. с. 16-17). Приймаючи цей лист як належний доказ своєчасного пред’явлення вимоги банком до поручителя, суд не звернув уваги й не дав оцінки тій обставині, що зазначений лист не містить відповідних реквізитів про його реєстрацію юридичною особою як вхідної кореспонденції, на ньому відсутні жодні відмітки про його отримання. При цьому в порушення вимог ст. 214 ЦПК України судом не встановлено: чи надсилався вказаний лист на адресу ДП «КФЦ «Глобус», чи був він отриманий ДП «КФЦ «Глобус», чи було зареєстровано цей лист у журналі реєстрації вхідної кореспонденції цієї юридичної особи. Між тим, з’ясування зазначених обставин має суттєве значення для вирішення питання про дію чи припинення дії договору поруки та для правильного вирішення спору. З огляду на викладене ухвалені судами рішення не можна визнати законними та обґрунтованими й вони підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у х в а л и л а: Касаційну скаргу дочірнього підприємства «Консультативний фінансовий центр «Глобус» задовольнити частково. Заочне рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 24 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 січня 2010 року скасувати. Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий В.І. Гуменюк Судді: Т.Є. Жайворонок Д.Д. Луспеник Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13361603

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2010 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Яреми А.Г., суддів: Балюка М.І., Данчука В.Г., Григор’євої Л.І., Охрімчук Л.І.,- розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Банк Професійного Фінансування» до ОСОБА_7, дочірнього підприємства «Консультаційний фінансовий центр «Глобус» про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою дочірнього підприємства «Консультаційний фінансовий центр «Глобус» на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 16 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 грудня 2009 року, в с т а н о в и л а: У листопаді 2008 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 19 грудня 2005 року із ОСОБА_7 та дочірнім підприємством «Консультаційний фінансовий центр «Глобус» (далі - ДП “КФЦ “Глобус”) був укладений тристоронній кредитний договір, згідно з умовами якого банком був наданий споживчий кредит ОСОБА_7 у сумі 3 607 грн. 80 коп., строк повернення якого до 19 грудня 2007 року шляхом сплати щомісяця, не пізніше 19 числа, суми не меншої ніж 150 грн. 32 коп. Відповідно до п. 10 договору поручитель ДП «КФЦ «Глобус» та позичальник ОСОБА_7 зобов’язались солідарно відповідати за належне виконання умов договору. Зобов’язання за договором позичальником не виконувались належним чином, ним сплачено лише 1 255 грн. Таким чином, заборгованість за кредитним договором, станом на листопад 2008 року, складала 2 352 грн. 80 коп. Банк просив стягнути солідарно із ОСОБА_7 та ДП «КФЦ «Глобус» на його користь суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 352 грн. 80 коп. і судові витрати. Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 16 вересня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 21 грудня 2009 року, позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_7 та ДП «КФЦ «Глобус» на користь відкритого акціонерного товариства «Банк Професійного Фінансування» заборгованість за кредитним договорм у сумі 2 352 грн. 80 коп. У касаційній скарзі ДП «КФЦ «Глобус» просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права. Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ДП «КФЦ Глобус» як поручитель несе солідарну відповідальність за кредитним договором, ураховуючи, що порука не припинена, оскільки банком дотримано передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк у шість місяців для пред’явлення вимоги до поручителя щодо виконання зобов’язання. З висновком судів погодитись не можна. Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. На підтвердження факту дотримання строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України, для пред’явлення вимоги до поручителя ВАТ «Банк Професійного Фінансування» посилалося на лист від 25 січня 2008 року № 26/01-ДП, яким банк пред’явив поручителю вимогу перерахувати суму заборгованості за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором від 19 грудня 2005 року, укладеним із ОСОБА_7 Приймаючи цей лист як належний доказ своєчасного пред’явлення вимоги банком до поручителя, суд не звернув уваги й не дав оцінки тій обставині, що зазначений лист не містить відповідних реквізитів про його реєстрацію юридичною особою як вхідної кореспонденції, а містить лише підпис ОСОБА_8 про його отримання. При цьому в порушення вимог ст. 214 ЦПК України судом не встановлено: чи є ОСОБА_8 уповноваженою особою ДП «КФЦ «Глобус» на отримання кореспонденції, чи отримано 31 січня 2008 року зазначену вимогу уповноваженими особами ДП «КФЦ «Глобус» та чи зареєстровано цей лист у журналі реєстрації вхідної кореспонденції цієї юридичної особи. З’ясування зазначених обставин має суттєве значення для вирішення питання про дію чи припинення дії договору поруки та для правильного вирішення спору. Ураховуючи те, що допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального й процесуального права апеляційним судом не усунені, ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у х в а л и л а: Касаційну скаргу дочірнього підприємства «Консультаційний фінансовий центр «Глобус» задовольнити частково. Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 16 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 грудня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий А.Г. Ярема Судді: М.І. Балюк Л.І. Григор’єва В.Г. Данчук Л.І. Охрімчук http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10528583

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2010 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Гнатенка А.В., суддів: Григор'євої Л.І., Косенка В.Й., Данчука В.Г., Луспеника Д.Д.,- розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства “Банк Професійного Фінансування” (далі – ВАТ “Банк Професійного Фінансування” ) до ОСОБА_4, дочірнього підприємства “Консультативний фінансовий центр Глобус” про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою дочірнього підприємства “Консультативний фінансовий центр Глобус” (далі – ДП “КФЦ Глобус”) на заочне рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 25 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 13 липня 2009 року, встановила: У жовтні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та ДП “КФЦ Глобус” про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним 27 березня 2006 року. Заочним рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 25 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 13 липня 2009 року, позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ДП “КФЦ Глобус” на користь ВАТ “Банк Професійного Фінансування” заборгованість за кредитним договором у сумі 3 412 грн. 89 коп., судовий збір у сумі 51 грн. і витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ДП “КФЦ Глобус” просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судами встановлено, що 27 березня 2006 року акціонерний банк “Ікар-Банк” (далі – Банк), ОСОБА_4 та ДП “КФЦ Глобус” уклали тристоронній кредитний договір, за умовами якого АБ “Ікар-Банк” надав ОСОБА_4 кредит у сумі 3 412 грн. 89 коп. зі строком погашення до 27 вересня 2007 року, а ДП “КФЦ Глобус” згідно з п. 10 договору виступив поручителем за кредитним договором із солідарними зобов’язаннями. У порушення умов кредитного договору ОСОБА_4 погашення боргу не здійснював, у зв’язку із чим сума заборгованості за кредитом складає 3 412 грн. 89 коп. Пунктом 11 зазначеного договору передбачено, що в разі несплати позичальником відповідних сум у встановлені договором строки ДП “КФЦ Глобус” бере на себе зобов’язання сплатити Банку необхідну суму протягом двох днів з моменту письмового звернення Банку до нього. Задовольняючи позов ВАТ “Банк Професійного Фінансування”, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що ДП “КФЦ Глобус” як поручитель несе солідарну відповідальність за кредитним договором, ураховуючи, що порука не припинена, оскільки Банком дотримано передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк у шість місяців для пред’явлення вимоги до поручителя щодо виконання зобов’язання. Однак з висновком суду не можна погодитись із таких підстав. Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. На підтвердження факту дотримання строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України, щодо пред’явлення вимоги до поручителя ВАТ “Банк Професійного Фінансування” послався на лист від 23 листопада 2007 року № 26/11-ДП, яким Банк пред’явив поручителю вимогу перерахувати суму заборгованості за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором від 27 березня 2006 року, укладеним із ОСОБА_4 (а.с. 33-34). Приймаючи цей лист як належний доказ своєчасного пред’явлення вимоги Банком до поручителя, суд не звернув уваги й не дав оцінки тій обставині, що зазначений лист не містить відповідних реквізитів про його реєстрацію юридичною особою як вхідної кореспонденції, а містить лише підпис ОСОБА_5 про його отримання 27 листопада 2007 року (а.с. 34). При цьому в порушення вимог ст. 214 ЦПК України судом не встановлено: чи є ОСОБА_5 уповноваженою особою ДП “КФЦ Глобус” на отримання кореспонденції в АБ “Ікар-Банк”, чи отримано 27 листопада 2007 року зазначену вимогу уповноваженими особами ДП “КФЦ Глобус” та чи зареєстровано цей лист у журналі реєстрації вхідної кореспонденції цієї юридичної особи. Між тим, з’ясування зазначеної обставини має суттєве значення для вирішення питання про дію чи припинення дії договору поруки та для правильного вирішення спору. Ураховуючи, що допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального й процесуального права апеляційним судом не усунені, ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила: Касаційну скаргу дочірнього підприємства “Консультативний фінансовий центр Глобус” задовольнити частково. Заочне рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 25 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 13 липня 2009 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Калінінського районного суду м. Донецька. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий А.В. Гнатенко Судді: Л.І. Григор’єва В.Г. Данчук В.Й. Косенко Д.Д. Луспеник http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8039085

Вот вам решение ВСУ по этому вопросу: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2364