ANTIRAID

У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2011 року м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Пшонка М.П. , розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Луцького міськрайонного суду від 20 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 21 жовтня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_1, третя особа – орган опіки та піклування Луцької районної державної адміністрації, про визнання недійсним договору іпотеки, в с т а н о в и в: ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 14 листопада 2006 року, укладеним між його матір’ю – відповідачкою в справі, та ЗАТ КБ «ПриватБанк», між тими ж сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок з господарськими будівлями й спорудами по АДРЕСА_1. Стороною зазначених договорів позивач не був, про їх існування матір не повідомляла. Договір іпотеки вважає незаконним, таким, що суперечить актам цивільного законодавства, оскільки укладений без дозволу органу опіки та піклування. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 20 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 21 жовтня 2010 року, позов задоволено частково. Визнано недійсним договір іпотеки від 14 листопада 2006 року, укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 Зобов’язано приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_1 виключити з Державного реєстру іпотек запис за реєстраційним номером 4050378. Зобов’язано приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_1 виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис за реєстраційним номером 4050180. Зобов’язано приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_1 виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис за реєстраційним номером 4050339. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено. У касаційній скарзі відповідач порушує питання про скасування ухвалених судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Із матеріалів касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень. Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у х в а л и в: Відмовити публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» у відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_1, третя особа – орган опіки та піклування Луцької районної державної адміністрації, про визнання недійсним договору іпотеки, за касаційною скаргою на рішення Луцького міськрайонного суду від 20 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 21 жовтня 2010 року. Додані до скарги матеріали повернути заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ: М.П. Пшонка http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13479698

Интересно было бы ознакомится с решением Октябрського районного суду м. Полтави від 18 серпня 2009 року., которым был осуществлен пересчет в гривну и оставленным в силе.

У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2010 року м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Дербенцева Т.П. , розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 29 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 11 листопада 2010 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 29 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 11 листопада 2010 року, у задоволенні позову відмовлено. У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування судових рішень, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Із матеріалів касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень. Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у х в а л и в: Відмовити публічному акціонерному товариству “ВТБ Банк” у відкритті касаційного провадження у справі за позовом відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Додані до скарги матеріали повернути заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Т.П. Дербенцева http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13436833

Справа № 2-762/10 РІШЕННЯ іменем України 29 червня 2010 року м. Полтава Ленінський районний суд м .Полтави в складі: головуючого Жилки О.М. при секретарях Погребній Л.Є., Олефір А.О., Томілович Т.М., за участю представника позивача Решетника С.І., відповідача ОСОБА_2, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, розглянувши цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі Полтавської філії ВАТ ВТБ Банк до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів з вимогою стягнути з останніх на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 70230,45 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 560 755 грн. 03 коп., посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 неналежним чином виконує умови зазначеного договору щодо погашення кредиту та відсотків за користування кредитом. В своїй заяві позивач зазначив, що 28.02.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №18-29/І відповідно до якого, позивач надав останньому кошти в сумі 71000 доларів США строком користування до 25.02.2028 року зі сплатою 13,5 відсотків річних за користування кредитом. Посилаючись на те, що відповідач не погашає кредит, рівними частинами щомісяця в сумі 295,83 доларів США, та не сплачує встановлені відсотки за користування кредитом, позивач просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 70230,45 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 560 755 грн. 03 коп. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та крім того, просив суд стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати. Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував повністю посилаючись на те, що позивач фактично надав йому кошти у сумі 357 840 грн. а не 71000 доларів США. Крім того, пояснив відповідач ОСОБА_2, даний факт був встановлений рішенням суду яким, крім того, було зобов’язано позивача провести перерахунок його заборгованості у гривнях. Суд розглянув справу у відсутності відповідача ОСОБА_3, яка належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи. Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, надані сторонами доказами, та оцінивши їх в сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають. Судом встановлено, що 28.02.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №18-29/І відповідно до якого, позивач надав останньому кошти в сумі 71000 доларів США, на придбання квартири, строком користування до 25.02.2028 року зі сплатою 13,5 відсотків річних за користування кредитом. Крім того, відповідно до умов зазначеного договору, відповідач ОСОБА_2 повинен сплачувати позивачу кредит щомісячно в строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця, рівними частинами в сумі 295,83 доларів США. Крім того, 28.02.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір поруки №18-29/І відповідно до якого, остання зобов’язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником ОСОБА_2 зобов’язань за вказаним вище кредитним договором, і у випадку невиконання останнім зобов’язань за кредитним договором, відповідачі відповідають перед банком як солідарні боржники. В квітні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ВАТ ВТБ Банк про покладення зобов’язання на останнього внести зміни до кредитного договору №18-29/І, укладеного 28.02.2008 року, відповідно до якого банк взяв на себе зобов’язання надати позивачу кредит в розмірі 71000 доларів США на придбання квартири. Посилаючись на те, що банк, в порушення умов укладеного кредитного договору, перерахував на його гривневий рахунок 357 840 грн., а не 71000 доларів США, ОСОБА_2 просив суд змінити в односторонньому порядку умови зазначеного кредитного договору. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 серпня 2009 року, яке набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені повністю. Зобов’язано ВАТ ВТБ Банк в особі відділення 33 Полтавської філії ВАТ ВТБ Банк м. Полтави внести зміни до укладеного кредитного договору №18-29/І від 28.02.2008 року між ОСОБА_2 та відповідачем в частині визначення ціни договору та проведення розрахунків, а саме, зобов’язано: 1. викласти п. 1.1. кредитного договору №18-29/І від 28.02.2008 року в наступній редакції: „предметом Кредитного договору є надання Банком позичальникові ОСОБА_2 грошових коштів на таких умовах: - сума кредиту – 357 840 грн.; - строк кредитування – 20 років до 25.02.2028 року; - проценти за користування кредитом – 15,5 відсотків річних”. 2. змінити в кредитному договорі п. 7.4 вказавши кількість днів 365/366, та викласти його в такій редакції: „при розрахунку відсотків використовуються кількість днів у році – 365/366 днів”; 3. змінити в кредитному договорі п. 8.2 та викласти його в такій редакції: „погашення кредиту здійснюється на рахунок банку щомісячно рівними частинами в розмірі 1493,95 грн. в строк з 25 числа по останній робочий день іпотечного місяця, починаючи з 25 березня 2008 року” та відповідно до цього зобов’язано відповідача розробити графік погашення кредиту; викласти п. 4.1 у наступній редакції: „позичальник зобов’язаний повернути банку отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом у валюті кредиту до 25 лютого 2028 року у розмірі та порядку встановленому п.п. 8.1; 8.2; 8.3 кредитного договору”; виключено з кредитного договору п. 4.6, яким зобов’язано позичальника страхуватись тільки у визначених банком страхових компаніях, виключено з п. 6.5, що дає можливість банку на свій розсуд вимагати зміни процентної ставки та без згоди позичальника збільшувати її, або розривати договір у разі його незгоди із запропонованою ставкою. Крім того, зазначеним рішенням суду було встановлено, що відповідачем, в порушення вимог п.п. 1.1; 3.1 кредитного договору від 28.02.2008 року на гривневий рахунок позивача було перераховано 357 840 гривень, а не 71000 доларів США. Відповідач в односторонньому порядку без згоди позивача, змінив істотну умову договору кредиту в частині перерахування 357 840 грн. на рахунок позивача, чим порушив майнові права останнього. Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що на виконання зазначеного вище рішення суду він намагався виконати свої зобов’язання за кредитним договором разом з тим, банк не приймає у нього кошти у гривневому еквіваленті та вимагає погашення кредиту у доларах США. Як було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось представником позивача, банком не було внесено зміни до вказаного вище кредитного договору. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, оскільки умови зазначеного кредитного договору, на які позивач посилається в позовній заяві, підлягають зміні, а тому не підлягають до задоволення у повному обсязі. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212 – 215, 218 ЦПК України, суд, – В И Р І Ш И В: У задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Полтавської філії ВАТ ВТБ Банк до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити за безпідставністю. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Головуючий /підпис/ О. М. Ж и л к а ВІРНО: СУДДЯ О.М. ЖИЛКА http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10454084

У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2010 року м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мартинюк В.І. , розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 березня 2010 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 7 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” про відшкодування матеріальної й моральної шкоди, завданої внаслідок безпідставного стягнення коштів із зарплатного карткового рахунку, в с т а н о в и в: ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” (далі – ПАТ КБ “ПриватБанк”), в якому просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 2 208 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 тис. грн., посилаючись на те, що відповідач безпідставно щомісячно стягує з відкритого нею в банку зарплатного карткового рахунку частину її заробітної плати в різних сумах. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 березня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто із ПАТ КБ “ПриватБанк” на користь позивачки матеріальну шкоду в розмірі 2 208 грн. та моральну шкоду в розмірі 2 тис. грн. У решті позову відмовлено. Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 7 жовтня 2010 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 березня 2010 року змінено, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовлено. У решті рішення залишено без змін. У касаційній скарзі ПАТ КБ “ПриватБанк” просить рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 березня 2010 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 7 жовтня 2010 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Із матеріалів касаційної скарги та змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень. Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у х в а л и в: Відмовити публічному акціонерному товариству комерційному банку “ПриватБанк” у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” про відшкодування матеріальної й моральної шкоди, завданої внаслідок безпідставного стягнення коштів із зарплатного карткового рахунку. Додані до скарги матеріали повернути заявниці. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ В.І. Мартинюк http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12408207

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 7 жовтня 2010 року м. Ужгород Колегія суддів палати з цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі : головуючого - ДРОБОТІ В.В., с у д д і в - ФАЗИКОШ Г.В., МАЦУНИЧА М.В., при секретарі - МОЛНАР Е.А., з участю представників сторін - ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 5 березня 2010 року, в с т а н о в и л а : ОСОБА_4 пред’явила до ПАТ КБ «Приватбанк» позов про стягнення безпідставно утриманих коштів та моральної шкоди. Позивачка зазначала, що між нею та відповідачем з серпня 2007 року існують відносини по наданню банківських послуг. Її заробітна плата роботодавцем перераховується відповідачу, який видав їй кредитну картку. Цією карткою вона користується протягом двох років, а відповідач проводить банківські операції, в тому числі щодо накопичення зарплати. У жовтні 2009 року їй стало відомо, що відповідач без її згоди щомісячно стягував із її зарплатного карткового рахунку частину заробітної плати, загальний розмір цих утримань становить 2208 грн. Посилаючись на те, що дозволу на утримання будь-яких сум зі свого рахунку вона відповідачу не давала, позивачка просила стягнути безпідставно утриману суму та моральну шкоду за порушення її прав в сумі 5000 грн. Рішенням суду з відповідача на користь позивачки стягнуто 2208 грн. майнової та 2000 грн. моральної шкоди. В решті вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового про відмову у позові. Банк вказує на те, що позивачка погодилась на утримання з її зарплатної картки щомісячних платежів на погашення заборгованості по кредитному ліміту. Стягнення моральної шкоди судом проведено безпідставно та всупереч роз’яснень Вищого арбітражного суду та Верховного Суду України. Колегія вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Судом першої інстанції правильно встановлені слідуючі обставини. З 2003 року між відповідачем та державним підприємством «Ужгородський лісгосп», в якому працює позивачка, існують договірні відносини, згідно яких працівники підприємства отримують заробітну плату через рахунки банку. 1 серпня 2007 року позивачка уклала з відповідачем договір про надання банківських послуг. Згідно його умов позивачка оформила кредитний ліміт в сумі 5000 грн. на кредитку «Універсальна» з базовою процентною ставкою по кредиту 1,9 % в місяць та щомісячною комісією 1 %. Відповідач для накопичення заробітної плати та здійснення позивачкою необхідних платіжних операцій видав їй кредитну картку. Інших умов укладений сторонами договір не містив ( а.с.39 ) В період з 1 серпня 2007 року по 1 жовтня 2009 року відповідач списав із заробітної картки позивачки 2208 грн. Стягнувши з відповідача зазначену суму суд першої інстанції вірно зазначив, що згоди на списання цієї суми позивачка не давала, а умовами договору від 1 серпня 2007 року здійснення таких утримань не передбачалося. Доводи скарги в цій частині до уваги прийняті бути не можуть. Всупереч вимог ч.1 ст.630 ЦК України відповідач не надав типові умови договору надання банківських послуг по акумулюванню заробітної плати клієнтів комерційних банків та не вказав джерело їх оприлюднення у встановленому законом порядку. Враховуючи наведене, його посилання на ознайомлення позивачки з Умовами, Правилами та Тарифами банку при укладенні договору - позбавлені підстав. В той же час, доводи апелянта про безпідставне стягнення моральної шкоди, заслуговують на увагу. Відповідно до положень ч.5 ст.23 ЦК України підставами стягнення моральної шкоди є договір або закон. Ані договором від 1 серпня 2007 року, ані ст.ст. 1066-1076 ЦК, які регулюють дані правовідносини, можливість стягнення моральної шкоди за невиконання або неналежне виконання умов договору банківських послуг (банківського рахунку) не передбачене. Отже, стягнення на користь позивачки 2000 грн. моральної шкоди судом першої інстанції здійснено без достатніх правових підстав. Неправильне застосування норм матеріального права згідно вимог ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду. Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, - р і ш и л а : Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 5 березня 2010 року змінити. У задоволенні вимог ОСОБА_4 про стягнення з ПАТ «Приватбанк» моральної шкоди - відмовити. В решті рішення залишити без змін. Рішення набирає законної сили після його проголошення, але може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом 20 днів шляхом подачі скарги безпосередньо до цього суду. Головуючий : ( підпис ) С у д д і : ( підписи ) Згідно з оригіналом : Суддя апеляційного суду В.В.Дроботя http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12104976

Она действует с момента вступления в силу, а именно с 10.01.2009. Т.е. если банк поднял ставку после этого времени, то такое увеличение процентной ставки является недействительным.

У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2010 року м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Дьоміна О.О., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Банк Форум» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 3 листопада 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ПАТ «Банк Форум» в особі Запорізької філії ПАТ «Банк Форум», треті особи: приватний нотаріус Бургазли Ірина Іванівна, Орган опіки та піклування Заводської районної адміністрації м. Запоріжжя, ТОВ «Олєум» про визнання недійсним договору , в с т а н о в и в: ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила визнати недійсним договір іпотеки від 6 листопада 2007 року, укладеного між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 В позові позивачка указала, що договір іпотеки було укладено щодо квартири, в якій проживає та зареєстрована неповнолітня дитина, тому договір є недійсним, оскільки порушує права неповнолітньої дитини. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 3 листопада 2010 року, позов задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки від 6 листопада 2007 року укладений ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 зареєстрований приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І.І. в реєстрі за № 6858 та виключено запис за порядковим номером 594 від 6 листопада 2007 року про заборону відчуження що до квартири АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ПАТ «Банк Форум» солідарно витрати на оплату державного мита 8 гривень 50 копійок, 37 гривень витрати на ІТЗ. У касаційній скарзі представник ПАТ «Банк Форум» порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Із матеріалів касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень. Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у х в а л и в: Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ПАТ «Банк Форум» в особі Запорізької філії ПАТ «Банк Форум», треті особи: приватний нотаріус Бургазли Ірина Іванівна, Орган опіки та піклування Заводської районної адміністрації м. Запоріжжя, ТОВ «Олєум» про визнання недійсним договору, за касаційною скаргою ПАТ «Банк Форум» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 03 листопада 2010 року. Копію ухвали разом із доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ О.О. Дьоміна http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13479727

Апеляційний суд Запорізької області Справа № 22-8208/2010 р. Головуючий у 1 інстанції : Марченко Н.В. Суддя-доповідач : Спас О.В. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2010 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі: головуючого Крилової О.В. суддів: Спас О.В., Бабак А.М., при секретарі Семенчук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» на рішення Заводського районного суду м.Запоріжжя від 29 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ПАТ «Банк Форум» в особі Запорізької філії ПАТ «Банк Форум», 3-і особи: приватний нотаріус Бургазли Ірина Іванівна, Орган опіки та піклування Заводської адміністрації м. Запоріжжя, ТОВ «Олєум» про визнання недійсним договору іпотеки, ВСТАНОВИЛА : У серпні 2010 року ОСОБА_3, діючи як законний представник в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ПАТ «Банк Форум» в особі Запорізької філії ПАТ «Банк Форум»(далі – Банк), 3-і особи: приватний нотаріус Бургазли І.І., Орган опіки та піклування Заводської адміністрації м. Запоріжжя, ТОВ «Олєум» про визнання недійсним договору іпотеки. В позові зазначала, що 06.11.2007 року між АКБ «Форум» в особі Запорізької філії АКБ «Форум» (нині – Публічне акціонерне товариство «Банк Форум») в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» та ТОВ «Олєум» був укладений кредитний договір №0248/07/07-KLI, відповідно до якого банк надав останньому кредитні кошти у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів та ведення господарської діяльності з максимальним лімітом заборгованості 1750000грн. Забезпеченням повернення кредитних коштів є укладений того ж дня іпотечний договір між банком та відповідачами . Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцям на праві власності. Зазначений договір був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І.І. Укладення договору іпотеки відбулося з порушенням встановленого законом порядку та всупереч охоронюваним законом інтересам малолітньої доньки позивачки та відповідача ОСОБА_9, яка народилася 21.10.2007р. З часу її народження передана в іпотеку квартира є її єдиним і постійним місцем проживання, де вона мешкає разом з матір’ю - позивачкою в справі та батьком – відповідачем ОСОБА_5, які на час народження дитини в зареєстрованому шлюбі не перебували. Далі позивач зазначає, що договір іпотеки не був погоджений у встановленому законом порядку з органом опіки і піклування. Сама позивачка, як мати, не давала письмової згоди на укладення іпотечного договору. ОСОБА_3 просила суд визнати недійсним договір іпотеки від 06.11.2007 року укладений між АКБ «Форум» та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, зареєстрований приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І.І. в реєстрі за №6858. Стягнути з відповідачів по справі витрати на оплату державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення. Зобов’язати приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І.І. зняти заборону щодо відчуження нерухомого майна, а саме: квартири №88, в буд.№11 по вул. Орджонікідзе в м. Запоріжжя загальною площею 67,53, житловою - 45,1 кв.м. та виключити запис за порядковим номером 594 від 06.11.2007 року про заборону відчуження вказаної квартири. Рішенням Заводського районного суду м.Запоріжжя від 29 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 задоволено. В апеляційні скарзі ПАТ «Банк Форум» в особі Запорізької філії ПАТ «Банк Форум», посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Позивачкою подані заперечення на апеляційну скаргу, в яких остання спростовує доводи апеляційної скарги і просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції встановлені та не оспорюються сторонами такі обставини. 06.11.2007 року між АКБ «Форум» та ТОВ «Олєум» був укладений кредитний договір №0248/07/07-KLI, за яким банк надав останньому кошти у формі кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 1750000грн. На забезпечення належного виконання боржником прийнятих на себе зобов’язань того ж дня між банком та до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцям на праві власності. 21.10.2007р. у відповідача ОСОБА_5 та позивачки ОСОБА_3 народилася донька ОСОБА_4 єдиним місцем проживання якої є передана в іпотеку квартира. З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 – 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про задоволення позову. Суд першої інстанції правильно врегулював спір між сторонами, керуючись комплексом норм матеріального права. Зокрема, суд вірно виходив з приписів ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 177 Сімейного кодексу України, ст. 29, ч. 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, з системного аналізу яких видно, що оспорюваний договір вчинений всупереч правам та інтересам малолітньої доньки позивачки, місцем проживання якої є передана в іпотеку квартира. Довід апеляційної скарги щодо необізнаності Банку про народження у іпотекодавця відповідача ОСОБА_5 доньки не спростовує висновків рішення суду першої інстанції, оскільки предметом спору є іпотечний договір і судом досліджувалися обставини його відповідності вимогам законодавства на час укладення. Сумлінність поведінки іпотекодавця ОСОБА_5 виходить за межі спору і пред’явлених позовних вимог, якими згідно ст.ст. 11, 303 ЦПК України обмежений як суд першої так і апеляційної інстанції. Довід апеляційної скарги про відсутність, на думку Банку, порушення вищевказаних норм матеріального права за тієї обставини, що реєстрація народження дитини позивачки, 21.10.2007р.н. відбулася лише 13.11.2007р., а тому не може братися до уваги на час укладення договору 06.11.2007р. є неприйнятним. Цей довід суперечить ст. 25 ЦК України, згідно якої здатність мати цивільні права, у тому числі право на місце проживання, виникає у момент народження фізичної особи. Цивільний закон не пов’язує час виникнення правоздатності з часом реєстрації акту цивільного стану. Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків. Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-317 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА : Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» відхилити. Рішення Заводського районного суду м.Запоріжжя від 29 вересня 2010 року по цій справі залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів. Головуючий: Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12069132

Справа № 2-3076/2010 р. РІШЕННЯ ІМ'ЯМ УКРАЇНИ 29.09.2010 р. Заводский райсуд м.Запоріжжя в складі судді: Марченко Н.В. при секретарі: Фурдак В. И. Розглянувши відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ПАТ «Банк Форум» в особі Запорізької філії ПАТ «Банк Форум» за участі третьої особи приватного нотаріуса Бургазли Ірини Іванівни , Органу опіки та піклування Заводської рай адміністрації м. Запоріжжя, ТОВ «Олєум» про визнання недійсним договору . УСТАНОВИВ ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом про визнання недійсними договору іпотеки від 06.11.07, укладеного між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. В позові позивачка указала , що договір іпотеки було укладено щодо квартири в якій проживає та зареєстрована неповнолітня дитина тому договір є недійсним, оскільки порушує права неповнолітньої дитини. В судовому засіданні представниця позивачки підтримала позов у повному обсязі, суду пояснила, що неповнолітні ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з народження у зазначеній квартирі і зареєстрована за місцем проживання батьків. Укладення зазначеного договору іпотеки на квартиру де проживає неповнолітня дитина не погоджувалось з органами опіки та піклування. Відповідач ОСОБА_3 позов визнав, суду пояснив, що неповнолітня дочка ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживає в квартирі , яка стала предметом договору іпотеки з свого народження. Укладення зазначеного договору іпотеки на квартиру де проживає неповнолітня дитина не погоджувалось з органами опіки та піклування. Відповідач представник ПАТ «Банк Форум» позов не визнав, суду пояснив, що на момент укладення договору іпотеки дитина хоч і проживала в квартирі , що є договором іпотеки , але не була там зареєстрована, тому укладенням договору не були порушені її права. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не з*явились звернулись до суду з заявами в яких просять розглянути позов без їх участі. Представник органу опіки та піклування просить розглянути позов на розсуд суду. Треті особи приватний нотаріус Бургазли І.І. та ТОВ «Олєум» в судове засідання не з*явились , про слухання справи повідомлені. Вислухавши сторони, дослідивши докази по справі, суд вважає позов що підлягає задоволенню з наступних підстав. 06.11.2007 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» в особі Запорізької філії АКБ «Форум» нині Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» в особі Запорізької філії ПАТ «Банк Форум» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Олєум» був укладений кредитний договір відповідно до якого банк надав останньому кредитні кошти у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів та ведення господарської діяльності з максимальним лімітом заборгованості в сумі 1 750 000,00 грн. Забезпеченням повернення кредитних коштів є укладений того ж дня іпотечний договір між банком та гр. ОСОБА_3. ОСОБА_4, ОСОБА_5. Предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1, яка належить Іпотекодавцям по 1/3 частині кожному на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого 04 грудня 2000 року Заводською районною адміністрацією Запорізької міської ради, зареєстрованого в Орендному підприємстві Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 09.01.2001 року за номером 36741 в книзі 245, зареєстрованому в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером 7296473, що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації. Іпотечний договір був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міської нотаріального округу Бургазли 1.1. та зареєстрований в реєстрі за № 6858, проте не 6ув погоджений у встановленому порядку з органом опіки та піклування, завданням якого захист прав неповнолітніх та малолітніх дітей при вирішенні питання розпорядженні майном, яким вони володіють чи користуються. У квартирі, яка є предметом застави за іпотечним договором на час укладення договору проживали та проживають на даний час ОСОБА_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3. Неповнолітня ОСОБА_2 також зареєстрована за цією адресою. Позвачка, як мати ОСОБА_2, не давала письмової згоди і укладення іпотечного договору від 06.11.2007 року. Відповідно до ч.6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батькам (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договорі які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися и належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органів опіки піклування відповідно до ст. 177 Сімейного кодексу України є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься, зокрема, і право користуватися жилим приміщенням, оскільки відповідно до частин 2 та 3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житлові будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готе: тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно переважно або тимчасово. Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з яки вона проживає. Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховної Радою України. Відповідно до ч.6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Керуючись ст..ст. 208, 209, 212-215 ЦПК України , ст.ст. 215 ч.1, ,203 ч.6, ст.. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» ВИРІШИВ: Позов задовольнити. Визнати недійсним Договір іпотеки від 06 листопада 2007 року укладений між АКБ «Форум» та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 зареєстрований приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І.І.. в реєстрі за № 6858 та виключити запис за порядковим номером 594 від 06.11.2007р. про заборону відчуження що до квартири АДРЕСА_1. Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ПАТ «Банк Форум» в особі Запорізької філії ПАТ «Банк Форум» солідарно витрати на оплату державного мита 8,50 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення 37 грн. Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня проголошення. Суддя: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11682007

Договор купли-продажи не оспорят так как он был заключен правильно, в момент когда договор ипотеки был признан недействительным. А вот ипотека останется, но может получиться так, что к тому моменту будет уже две ипотеки, если второй владелец также ее оформит. Но первая ипотека будет иметь больший приоритет.

Перед подписанием договора по 168 постановлению НБУ Вас должны были ознакомить с совокупной стоимостью кредита. Если Вы такую бумажку подписывали, то доказать можно будет только сославшись на математические ошибки и не соответствие указанной совокупной стоимости перерасчету по предложенной банком формуле.

кредит или позика могут без лицензии выдаваться за счет собственных, а не привлеченных средств.

Срок исполнения обязательств когда настал? Вот с этого момента и исчисляется срок исковой давности.

Если другого срока исковой давности договором не установлено, то для взыскания с вас суммы коллектор должен будет просить суд этот срок восстановить. Но на это нужны уважительные причины, которых нет. Поэтому Вам самой необходимо принять решение рассчитываться с ними или нет. Вы можете предложить дисконт 99%, это именно тот с каким был приобретен Ваш долг у Правексбанка.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 8 грудня 2010 року м. Київ Колегія суддів Верховного Суду України в складі: головуючого Яреми А.Г., суддів: Балюка М.І., Григор’євої Л.І., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку (далі – ПАТ КБ) «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними, в с т а н о в и л а : У січні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом до закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (після зміни типу товариства – ПАТ КБ «ПриватБанк»), посилаючись на те, що 8 грудня 2006 року він уклав із банком кредитний договір, за яким одержав у кредит 99 645 грн. для купівлі квартири та 20 388 грн. 90 коп. для сплати страхових платежів і зобов’язався сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 14,04% річних, восени 2008 року банк збільшив розмір процентної ставки, й він погодився з цим, однак з лютого 2009 року відповідач у порушення вимог закону вдруге в односторонньому порядку збільшив розмір процентної ставки за укладеним між ними кредитним договором від 8 грудня 2006 року, при цьому попередньо не повідомив його про такі дії. Позивач під час розгляду справи уточнив позов і просив визнати недійсним збільшення ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку процентної ставки з 16,08 % до 27,42 % річних за користування кредитом за укладеним між ними кредитним договором від 8 грудня 2006 року. Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 23 лютого 2010 року позов задоволено частково, постановлено визнати недійсним збільшення ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку процентної ставки з 16,08 % до 27,42 % річних за користування кредитом за укладеним між сторонами кредитним договором від 8 грудня 2006 року, а також стягнути стягнути з відповідача: на користь позивача 800 грн. на відшкодування витрат по оплаті правової допомоги, 37 грн. – витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, в дохід держави 8 грн. 50 коп. судового збору. Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 29 квітня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що апеляційний суд помилково скасував ухвалене згідно із законом судове рішення. Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що укладеним між сторонами кредитним договором передбачене право ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом за певних умов, ОСОБА_3 банк направив лист від 31 грудня 2008 року з повідомленням про більшення процентної ставки з 16,08 % до 27,42 % річних, а посилання позивача на те, що він не одержав цього листа, не можна прийняти до уваги. Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна. Відповідно до частини першої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. 9 січня 2009 року набрав чинності Закон України № 661-VІ від 12 грудня 2008 року « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку ». Зазначеним Законом ЦК України доповнено статтею 1056-1 «Проценти за кредитним договором», відповідно до частин другої та третьої якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Крім того, 14 січня 2009 року набрав чинності Закон України № 800-VІ від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва». Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 800-VІ від 25 грудня 2008 року кредитно-фінансовим установам за укладеними договорами забороняється збільшувати процентну ставку за кредитами, отриманими фізичними та юридичними особами на придбання або будівництво житла. Така ставка може бути змінена лише за згодою сторін. Судом першої інстанції встановлено, що за умовами укладеного між сторонами 8 грудня 2006 року кредитного договору банк надав ОСОБА_3 кредит на придбання житла з установленням процентної ставки за користування кредитом у розмірі 14,04 % річних, пунктом 2.3.1 договору передбачене право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні за певних умов, за час дії кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» вперше підвищило розмір процентної ставки з 14,04 % до 16,08 % річних, і позивач прийняв такі умови. Також установлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» направляло на адресу ОСОБА_3 лист із повідомленням про те, що з 1 лютого 2009 року процентна ставка за кредитом для нього буде вдруге збільшена. Позивач із таким підвищенням не погодився. Встановлено, що проценти за користування кредитом у розмірі 27,42 % річних ПАТ КБ «ПриватБанк» розпочало нараховувати позивачу з 1 лютого 2009 року. Задовольняючи позов у частині визнання неправомірними дій банку щодо збільшення розміру процентної ставки, суд першої інстанції виходив із того, що ПАТ КБ «ПриватБанк» фактично збільшило розмір процентів за кредитним договором в односторонньому порядку без згоди позивача саме з 1 лютого 2009 року, хоча на цей час уже була чинною стаття 1056-1 ЦК України про заборону таких дій. При встановлені зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права. Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України не навів достатніх мотивів, за якими він вважає невірними висновки цього суду, й без законних на те підстав відмовив у задоволенні позову про визнання неправомірними дій банку при тому, що судом встановлені як факт одержання ОСОБА_3 кредиту для придбання житла, так і факт збільшення відповідачем розміру процентної ставки до 27,42 % річних саме з 1 лютого 2009 року, тобто після набрання чинності як Законом України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку », так і Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва». За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 339 ЦПК України. Керуючись статтею 336 ЦПК України , пунктом 2 Розділу ХІІІ Закону України від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів Верховного Суду України у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 29 квітня 2010 року скасувати і залишити в силі рішення Смілянського міськрайонного суду від 23 лютого 2010 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий А.Г. Ярема Судді: М.І. Балюк Л.І. Григор’єва Л.І. Охрімчук Ю.Л. Сенін http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12964878

Справа № 2 – 261 / 2010 року РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2010 року Смілянський міськрайсуд Черкаської області в складі : головуючої судді Зайончковської І.А. при секретарі Павлику В.Ю. з участю адвоката ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ „ПриватБанк” про визнання недійсним підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки, в с т а н о в и в : 8 грудня 2006 року між сторонами був укладений кредитний договір № СSS0GK04030142, за яким банк видав споживчий кредит на придбання 3-х кімнатної квартири в загальній сумі 99645 грн., а також на сплату страхових платежів в сумі 20388,90 грн., на строк до 8 грудня 2026 року зі сплатою щомісячних відсотків у розмірі 1,17 % на суму залишку заборгованості (14,04 % річних), сплати винагороди за кредит в розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати. Під час дії договору розмір ставки за кредитом було підвищено до 16,08 %, а з лютого 2009 року - до 27,42 %. Позивач, уточнивши під час розгляду справи свої вимоги, просить визнати підвищення відсоткової ставки до 27,42% відповідачем в односторонньому порядку недійсним, а також витрати по справі. На підтримку своїх вимог позивач та його представник посилались на те, що ЦК України, як і ЗУ „Про банки та банківську діяльність”, забороняє банкам в односторонньому порядку підвищувати відсоткову ставку і дія цієї норми повинна поширюватися і на його договір, так як зміни в законодавстві передбачають застосування цих норм не для договорів, що будуть укладені після набрання ними чинності, а і для тих, що вже укладені. Дії відповідача не відповідають вимогам закону, оскільки істотні умови договору можуть бути змінені лише за письмовою згодою обох сторін. Лист про зміну відсоткової ставки було направлено за його старою адресою. При підвищенні відсоткової ставки банк повинен надати клієнту обґрунтування причин та умов підвищення і розрахунок розміру нової ставки. Він погодився з першим підвищенням відсоткової ставки, оскільки вона давала йому можливість своєчасно погашати кредит, а останнє підвищення майже в 2 рази перевищує ту, що зазначена в самому договорі Представник відповідача позов не визнав повністю, посилаючись на те, що кредитний договір передбачає підвищення банком в односторонньому порядку відсоткової ставки, про що було відомо позивачу при його підписанні, в тому числі ним був визначений і механізм такого підвищення шляхом направлення відповідного повідомлення. Зміни в ЦК України були внесені у 2009 році коли договір вже діяв, а також моментом внесення змін до договору є фактично день його підписання, оскільки умова про одностороннє підвищення відсоткової ставки була вже на той час зазначена в договорі. Зворотна сила закону в часі допускається в разі настання відповідальності особи, а в даному випадку мова йде про виконання стороною умов договору. Крім того зміна відсоткової ставки проведена відповідно до вимог законодавства та на підставі наказу голови правління, погодженого з усіма членами правління, в зв'язку з економічною кризою в державі, різким підвищенням курсу долару США, яке мало суттєвий вплив на кредитні ресурси банку, що підтверджується письмовими доказами по справі, в тому числі підвищенням НБУ відсоткових ставок про кредитам та депозитам і облікової ставки для банків. Також відповідно до ст. 47 ЗУ „Про банки та банківську діяльність” вони мають право самостійно встановлювати процентні ставки та комісійну винагороду за свої операції, а тому не повинні надавати ніяких розрахунків з цього приводу. Також представник відповідача не визнав вимог щодо відшкодування витрат на правову допомогу, так як до квитанції про оплату послуг адвоката не надано розрахунок вказаною там суми. Заслухавши позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить д наступного. Судом встановлено, що даний кредитний договір у п. 2.3.1 дійсно передбачав збільшення в односторонньому порядку розміру процентної ставки за користування кредитом при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, про що було відомо позивачу в момент підписання договору. Проте Законом України від 12 грудня 2008 року, який набрав чинності з 9 січня 2009 року, були внесені відповідні зміни в ЦК України та ст. 55 ЗУ „Про банки та банківську діяльність” згідно яких: ст. 10561 ЦК України – встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку та умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною, ст. 55 ЗУ - банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу, за винятком випадків, встановлених законом. В листі банку на адресу позивача, який ним не було отримано через зміну місця проживання, зазначено про збільшення відсоткової ставки з 1 лютого 2009 року та що про розмір щомісячного платежу він може дізнатися у Смілянському відділенні „ПриватБанку”. Таким чином зміни в договорі фактично повинні були настати 1 лютого 2009 року, тобто після внесення змін до законодавства, яке передбачає заборону таких дій, а тому вони вчинені бути не могли. Крім того ст. 55 ЗУ України „Про банки та банківську діяльність” забороняє змінювати умови вже укладених договорів, а не тих що будуть укладені в майбутньому, оскільки умова щодо збільшення відсоткової ставки банком в односторонньому порядку ст. 10561 ЦК України визнана нікчемною, а тому не має сенсу її вносити до договорів, що будуть укладатися в майбутньому, так як в ньому не можуть бути зазначені умови, що прямо суперечать закону. Таким чином сам п. 2.3.1. оспорюваного договору на даний час не відповідає вимогам закону і є нікчемним. З врахуванням викладеного, суд також не може прийняти до уваги посилання представника відповідача на те, що наказ голови правління про зміни відсоткових ставок видано 5 січня 2009 року, тобто до набрання чинності законом про внесення змін до відповідних нормативних актів, оскільки наказ не стосувався конкретного договору та сам по собі не тяг для нього ніяких правових наслідків. На підтримку своїх заперечень на позов представник відповідача посилався також на ст. 47 ЗУ „Про банки та банківську діяльність”, за якою комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях та ст. 651 ЦК України, що фактично передбачає право сторони на односторонню зміну умов договору при наявності такої умови договору. Пунктом 2.3.1 дійсно передбачено право в односторонньому порядку збільшувати відсоткову ставку при відповідних обставинах і за визначеним механізмом. Разом з тим вказана умова договору являється істотною та суттєво впливає на нього, оскільки стосується грошових коштів та платоспроможності позичальника, а також його волі на укладення договору на таких умовах. Стаття 654 ЦК України передбачає також, що зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що й договір, якщо інше не встановлено договором або законом. В судовому засіданні встановлено, що протягом дії договору позивач своєчасно вносив всі передбачені платежі і добросовісно виконував взяті на себе зобов’язання, оскільки при укладанні договору достовірно знав про свій матеріальний стан та розмір щомісячних платежів, в тому числі визнав перше підвищення відсоткової ставки з 14,04% до 16,08%, яке ще дозволяло проводити платежі у новому підвищеному розмірі. Хоча оспорюваний договір є договором приєднання, за яким позичальник не міг вносити до нього будь-які зміни при укладенні, проте йому було відомо про розмір щомісячних платежів та про свою фінансову можливість їх сплачувати, що впливало на прийняття рішення щодо укладення угоди. Дізнавшись при внесенні коштів про підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки за кредитом, він направив лист до відповідача про свою незгоду з цим, не погодившись тим самим з новими умовами договору, що суттєво погіршували його права, про що йому не було відомо на момент отримання кредиту, так як п.2.3.1 не зазначав ні розміру, ні розрахунку суми, на яку підвищаться щомісячні платежі. Тим більше, що зміна відсоткової ставки суттєво вплине на загальну суму коштів, які позивач повинен буде сплатити банку протягом ще 16 років. Крім того ст. 11 ЗУ „Про захист прав споживачів” передбачає, що споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші елементи кредиту, що не були зазначені у договорі, а договір від 8 грудня 2006 року не містить визначення розміру, на який може бути підвищено відсоткову ставку, що фактично позбавляє позивача можливості визначитися з наміром щодо укладення угоди на таких умовах. Вказана стаття ЗУ „Про захист прав споживачів” також визначає, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від облікової ставки НБУ або в інших випадках. Також п.п.3.4, 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року передбачено, що банки зобов’язані в кредитному договорі зазначити правило за яким змінюється процентна ставка та кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках, та банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку, але банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням однією із сторін (зміна кредитної політики банку). Таким чином банки повинні вказати в договорі правило зміни процентної ставки і така зміна допускається лише в разі настання події, що має безпосередній вплив на кредитні ресурси банку. Судом не встановлено події, яка б вливала на даний конкретний кредитний договір, по якому кошти були видані практично за 2 роки до прийняття банком одностороннього рішення про зміну процентної ставки. Крім того вказана ст. 11 ЗУ „Про захист прав споживачів” передбачає, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки. Як встановлено судом нова відсоткова ставка визначена у розмірі 27,42 %, тобто збільшена практично вдвоє від первісної, що відповідно потягне збільшення санкцій за невиконання нових умов договору, так як пеня в цьому випадку змінюється відповідно до зміни відсоткової ставки по кредиту. Згідно до ст. 53 ЗУ „Про банки та банківську діяльність” банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку. Проте вказана норма не може бути доказом права банку на підвищення відсоткової ставки, оскільки дана стаття має назву „Забезпечення конкуренції у банківській системі” та направлена на недопущення обмеження конкуренції та монополізації умов надання банківських послуг, а не є підставою для зміни умов конкретного договору через економічну кризу в цілому. Крім того відповідачем не надано доказів того, що відсоткова ставка за даним оспорюваним договором є нижчою від собівартості банківських послуг в цьому банку. Суд також виходить з того, що кредит отриманий у національній валюті, а тому не можуть прийматися до уваги, як підстава зміни ставки, зміна курсу долара США на валютному ринку. Також представник відповідача посилався лише на загальні обставини в країні та у банківській сфері, що впливають на даний конкретний кредит. Проте його надано було в інших умовах, при інших рівнях облікової ставки НБУ, процентної ставки за кредитами та депозитами, витрати банком були понесені на видачу кредиту також у 2006 році і на даний час позичальник лише відшкодовує ц витрати, які не змінились. Таким чином підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки по кредиту відповідачем не відповідає нормам діючого законодавства, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню. В зв'язку з задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню витрати по справі у вигляді судового збору та за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Відповідно до Постанови КМУ № 590 від 27 квітня 2006 року „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” в разі компенсації витрат на правову допомогу іншою стороною, її граничний розмір не повинен перевищувати 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. З врахуванням розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня 2010 року в сумі 869 грн., підготовки позовної заяви, кількості та тривалості судових засідань, суд вважає необхідним відшкодувати витрати на надання правової допомоги в заявленому розмірі. На підставі ст. ст. 5, 215, 651, 654, 1054, 10561 ЦК України, ст.ст. 47, 53, 55 ЗУ „Про банки та банківську діяльність”, ст. ст. 4, 11, 22 ЗУ "Про захист прав споживачів", ст. 58 Конституції України, керуючись ст. ст. 10, 59, 60, 213, 215 ЦПК України, суд, - в и р і ш и в : Позов задоволити частково. Визнати недійсним підняття в односторонньому порядку Публічним акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк” відсоткової ставки з 16,08 % річних до 27,42 % за кредитним договором № СSS0GK04030142 від 8 грудня 2006 року між ним та ОСОБА_2. Стягнути з ПАТ КБ „Приватбанк” на користь ОСОБА_2 витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. та за надання правової допомоги в сумі 800 грн., а також на користь держави судовий збір в сумі 8,50 грн. Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайсуд шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та поданням протягом 20 днів після подання такої заяви – апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і в 10 денний строк з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про його оскарження. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження – після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване Головуюча : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8725085

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2010 року м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Гончар В.П., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в особі Вінницького управління Подільського регіонального департаменту на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 3 листопада 2010 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Віалан», ОСОБА_2, розпорядника майна - арбітражного керуючого ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору, за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Віалан» до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про розірвання кредитного договору, в с т а н о в и в: Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 3 листопада 2010 року скасовано рішення Вінницького районного суду від 29 червня 2010 року, провадження у справі закрито, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» в особі Вінницького управління Подільського регіонального департаменту просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права. У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Із змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення, доданого до скарги, вбачається, що наведені в скарзі доводи не дають підстав для висновків про те, що судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права, а викладені у скарзі доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у х в а л и в: Відмовити публічному акціонерному товариству «УкрСиббанк» в особі Вінницького управління Подільського регіонального департаменту у відкритті касаційного провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Віалан», ОСОБА_2, розпорядника майна - арбітражного керуючого ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору, за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Віалан» до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про розірвання кредитного договору . Додані до скарги матеріали повернути заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ: В.П. Гончар http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13035771

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2010 року місто Вінниця Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі : Головуючого : Чуприни В.О. Суддів : Морозовського В.І, Камзалова В.В. При секретарі : Воронюк О.О. За участю : представника ТОВ ВКФ «Віалан» - Радіщева В.О., представника Чижика В.М. – Руденка О.С., представника ПАТ «УкрСиббанк» - Семенюк Н.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Віалан», Чижика Віктора Михайловича, розпорядника майна – арбітражного керуючого Мілованова Артура В’ячеславовича про стягнення заборгованості по кредитному договору; зустрічному позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Віалан» до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про розірвання кредитного договору, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Віалан» на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 29 червня 2010 року, встановила : У березні 2010 р. АКІБ «УкрСиббанк» звернувся до суду з вказаним позовом у зв’язку з невиконанням ТОВ ВКФ «Віалан» зобов’язання щодо повернення кредитних коштів згідно укладеного 22.07.2007 року кредитного договору, у відповідності якого позичальник отримав кредит в іноземній валюті, що дорівнює 270 838 швейцарських франків з процентною ставкою 8,99 % річних на строк до 21.03.2018 року. Станом на 11.03.2009 року перед позивачем заборгованість за даним договором становить 243 356 швейцарських франків 00 сантимів, що в еквіваленті на національну валюту України по курсу НБУ складає 1 565832,59 грн. та складається з: - сума заборгованості за кредитом – 222 906 швейцарських франків 00 сантимів, що в еквіваленті на національну валюту України по курсу НБУ складає 1 495699,26 грн.; - сума простроченої заборгованості по кредиту – 10 420 швейцарських франків 00 сантимів, що в еквіваленті на національну валюту України по курсу НБУ складає 69 918,20 грн.; - сума заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитними коштами – 10 030 швейцарських франків 69 сантимів, що в еквіваленті на національну валюту України по курсу НБУ складає 67 315,18 грн. Окрім цього, боржнику нарахована: пеня у розмірі 514 швейцарських франків 18 сантимів, що в еквіваленті на національну валюту України по курсу НБУ складає 3 450,64 грн.; неустойка у розмірі 500,00 грн. Одним із видів забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором від 22.03.2007 р. є порука фізичної особи Чижика В.М. згідно укладеного договору поруки від 22.03.2007 р. Позивач АКІБ «УкрСиббанк» просив: стягнути з ТОВ ВКФ «Віалан» та з поручителя Чижика В.М. солідарно заборгованість по кредиту у розмірі 1 633147, 77 грн.; неустойки за порушення зобов’язання в розмірі 500,00 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості 3 450,64 грн.; стягнути з поручителя Чижика В.М. пеню за невиконані зобов’язання в розмірі 2 725,64 грн.; стягнути з відповідача 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. ТОВ ВКФ «Віалан» звернулось із зустрічною заявою, датованою 30.04.2009 р., у якій просили розірвати договір про надання споживчого кредиту від 22.03.2007 р., укладений між товариством і АКІБ «УкрСиббанк», посилаючись на істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, зокрема зміну економічних умов в Україні, за яких курс швейцарського франку до гривні значно виріс. У зв’язку з тим, що Господарським судом Вінницької області 25.06.2009 р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ ВКФ «Віалан», ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 13.08.2009 р. залучено до участі у справі співвідповідачем – розпорядника майна арбітражного керуючого Мілованова А.В. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 29.09.2010 р. позов задоволений: стягнуто з ТОВ ВКФ «Віалан», Чижика В.М. солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість по кредитному договору від 22.03.2007 р. за № 11131652000 в сумі 1 639824,05 грн., та судові витрати в сумі 1 820,00 грн. В задоволенні позову Чижика В.М. до ТОВ ВКФ «Віалан» про розірвання кредитного договору відмовлено. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ТОВ ВКФ «Віалан» посилається на неправильне обрахування відсотків і пені, незрозумілих підстав для стягнення штрафу, порушення норм матеріального і процесуального права, зокрема відмови у зупиненні провадження у справі до розгляду, порушеної господарським судом справи щодо банкрутства товариства, просить скасувати рішення та відмовити у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк». Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зокрема рішення слід скасувати і закрити провадження у справі, виходячи з наступних підстав. Як видно з матеріалів справи, 25.06.2009 р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі №5/130-09 про банкрутство ТОВ ВКФ «Віалан» (23210, Вінницька область, Вінницький район, смт. Стрижавка, вул. Приміська 6В, код ЄДРПОУ 13317164), розпорядником майна боржника призначений арбітражний керуючий Мілованов А.В. 30.07.2009 р. в газеті «Голос України» № 140 (4640) було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі №5/130-09 про банкрутство ТОВ ВКФ «Віалан». На адресу арбітражного керуючого Мілованова А.В. від АКІБ «УкрСиббанк» надійшла заява № 26-72/458 від 14.07.2009 р. про включення до реєстру кредиторів у невиконаному зобов’язанні за кредитним договором №11131652000 від 22.03.2007 р. із сумою вимог у розмірі 1 808 252,47 грн. – заборгованість за кредитом та відсотками за користування кредитом; 15 063,46 грн. – пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань (а.с.144). Розглянувши вимоги, боржник визнав їх частково, в сумі – 1 619 731,00 грн., які включені до реєстру вимог кредиторів та віднесені до вимог: * 1-ї черги – в розмірі 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи; * 1-ї черги – в розмірі 1 619 410,00 грн. основного боргу. Таким чином, ПАТ «УкрСиббанк» є учасником справи про банкрутство ТОВ ВКФ «Віалан». Не звернувши уваги на характер спірних правовідносин між юридичними особами - боржником і кредитором, врегульованих Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і нормами глави 23 ГК України, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість розгляду виниклого спору судом загальної юрисдикції в позовному провадженні окремо від провадження, відкритого у справі про банкрутство. Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Таким чином, з огляду наведеного та враховуючи характер спірних правовідносин, слід дійти висновку про те, що позовні вимоги мають розглядатись в межах провадження у справі про банкрутство ТОВ ВКФ «Віалан», а провадження у даній справі необхідно закрити, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (не належить до юрисдикції суду). Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 205, 310, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів ухвалила: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Віалан» задовольнити частково. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 29 червня 2010 року скасувати, а провадження у справі позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Віалан», Чижика Віктора Михайловича, розпорядника майна – арбітражного керуючого Мілованова Артура В’ячеславовича про стягнення заборгованості по кредитному договору; зустрічному позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Віалан» до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про розірвання кредитного договору – закрити. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Головуючий : підпис В.О.Чуприна Судді : підпис В.І.Морозовський підпис В.В.Камзалов З оригіналом вірно : Суддя апеляційного суду В.О.Чуприна http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12129119

У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 3 грудня 2010 року м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Гвоздик П.О., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 7 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 30 вересня 2010 року в справі за його позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: ПАТ "УкрСиббанк" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 7 липня 2010 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 30 вересня 2010 року, яким позов задоволено частково: стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь позивача 167322 грн. 27 коп. заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та судові витрати, а в решті вимог відмовлено. У касаційній скарзі позивач просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсягу, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Розглянувши касаційну скаргу, вважаю, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні, виходячи з наступного. Відповідно до п. 5. ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга є необґрунтованими і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Керуючись ст. 328 ЦПК України, у х в а л и в : Відмовити Публічному акціонерному товариству "УкрСиббанк" у відкритті касаційного провадження в справі за його позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити Публічному акціонерному товариству "УкрСиббанк". Касаційну скаргу залишити в суді касаційної інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя П.О. Гвоздик http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12762213

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2010 року м. Вінниця Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі: Головуючої : Копаничук С.Г. Суддів: Нікушина В.П. ,Медвецького С.К. при секретарі: Торбасюк О.І. за участю представника позивача Семенюк Н.Ю. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ПАТ "Укрсиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ПАТ "Укрсиббанк" на рішення Ленінського районного суду м .Вінниці від 07.07.2010 року ,- В с т а н о в и л а : Рішенням Ленінського районного суду м .Вінниці від 07.07.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь ПАТ "Укрсиббанк" з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту, пеню, неустойку в загальній сумі 167 323,27 грн. ,а також судові витрати 1793,23 грн. В апеляційній скарзі ПАТ "Укрсиббанк" просить зазначене рішення скасувати через порушення судом норм права ,а справу направити на новий розгляд. Зазначили, що суд безпідставно застосував курс долара по відношенню до гривні на день розгляду справи в суді і задоволив позов частково. Заперечення проти скарги на надійшли. Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд вірно оцінив докази та встановив обставини по справі, правильно визначив правовідносини і правові норми, що їх регулюють та дійшов підставного висновку про існування заборгованості за кредитним договором і солідарної відповідальності за його невиконання відповідачів. При цьому суд вірно визначив розмір заборгованості у національній валюті - гривнях ,відповідно до курсу долара на день ухвалення рішення. Згідно ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Оскільки захист порушених прав здійснюється судом шляхом постановлення рішення про це ,то вважається ,що у день постановлення судом рішення настав день платежу. Тому обрахування судом суми заборгованості у гривнях ,що підлягає стягненню ,здійснене за офіційним курсом відповідної валюти на день ухвалення рішення відповідає закону ,а отже доводи скарги необґрунтовані. Підстав для скасування рішення суду та повернення справи на новий розгляд колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст.307,308,314,315 ЦПК України ,- Ухвалила: Апеляційну скаргу ПАТ "Укрсиббанк" відхилити. Рішення Ленінського районного суду м .Вінниці від 07.07.2010 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двадцяти днів. Головуючий: Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11457661

Справа №2-3185/10 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.06.2010р. м. Вінниця Ленінський районний суд м. Вінниці в складі : Головуючого судді Грабика В.В. При секретарі Скотинянець С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ „УкрСиббанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором про надання споживчого кредиту, звернення стягнення на квартиру – В С Т А Н О В И В: В Ленінський районний суд м. Вінниці звернувся ПАТ „УкрСиббанк” з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 292 679,59грн. та до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, як майнових поручителів, про звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1. Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 17.11.2006р. між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за яким останній отримав грошові кошти в сумі 40 300 дол. США строком до 16.11.2017р. під 12,3% річних. В якості забезпечення виконання зобов’язань позичальником банк уклав договір іпотеки з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 предметом якого визначено квартиру АДРЕСА_2. Позичальник перестав належним чином виконувати умови кредитного договору, що є підставою для достроково стягнення всіх сум нарахованих за договором. Заборгованість за кредитом та відсотками станом на 30.11.2009р. становить 289 273,31 грн., пеня – 2 906,28 грн.,неустойка - 500грн.. Зазначені обставини є підставою для стягнення з позичальника всіх нарахованих сум за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та послався на обставини викладені в ньому. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги визнали в частині стягнення коштів, а в частині звернення стягнення на квартиру не визнали, оскільки ОСОБА_1 не має іншого житла, будь-яких застережень щодо зміни найменування банку вони не мають. В судове засідання відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили, інші учасники не заперечили проти розгляду справи у їх відсутність. Суд ухвалив провести розгляд справи у відсутність відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. 17.11.2006р. між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11076120000 в іноземній валюті в сумі 40 300 доларів США, що на день укладання договору було еквівалентно 203 515 грн., на строк до 16.11.2017р. під 12,3% річних. Кредитним договором передбачено наступне. Сторони погодили наступну черговість погашення заборгованості позичальника за цим договором: 1) прострочені комісії (якщо буде мати місце прострочення); 2) строкові комісії; 3) прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення); 4)строкові проценти; 5) прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення); 6) строкова сума основного боргу; 7) штрафні санкції за договором. У випадку перерахування коштів на погашення кредиту та/або процентів та/або комісій у порушення вищевказаної черговості з вини позичальника банк вправі самостійно перерозподілити кошти позичальника, що надійшли, відповідно до черговості, викладеної в цьому пункті договору, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок (п.1.6); у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком більше ніж на один місяць, та/або порушення позичальником та/або заставодавцем та/або гарантом умов укладеного з банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов’язань позичальника за цим договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку встановленому розділом 11 цього договору (п.5.5); за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов’язань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит та/або комісій, банк має право вимагати під позичальника додатково сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті. (п.7.1); відповідно до вимог ст. 611 ЦК України позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф (неустойку) у сумі 500 грн. за порушення своїх зобов’язань (в тому числі, і за порушення термінів виконання зобов’язань), встановлених п.п.4.3., 4.4.,4.5.,4.7. цього договору (п.7.6.); відповідно до ст.ст. 525, 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку настання обставин визначених у п.п. 2.3., 4.9., 5.3.,5.5., 5.6., 5.8., 5.10., 7.4.,9.2.,9.14 цього договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку, при цьому у випадку неотримання позичальником такого повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення банку чи в разі неотримання позичальником повідомлення (вимоги) банку з інших підстав банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку (п.11.1). 17.11.2006р. між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки нерухомого майна в забезпечення виконання зобов»язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 17.11.2006 р. №11076120000. Предметом іпотеки визначено квартиру №141 загальною площею 64,3 кв.м., в будинку №31 по вул. Заболотного в м. Вінниці і належить іпотекодавцям на підставі свідоцтва на право власності на житло, виданого виконкомом Вінницької міської Ради народних депутатів 31.03.1997р. згідно з рішенням №172 від 31.03.1997р., зареєстрованого КП «ВООБТІ» від 24.05.2004р. в реєстрову книгу №617 реєстровий №1480/54050. Договором іпотеки передбачено: за домовленістю сторін вартість предмету іпотеки становить 313 353 грн. (п.1.1); іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов’язань позичальника за договором про надання споживчого кредиту №11076120000 від 17.11.2006р. (п.1.2.); у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами (п.2.1.1). Згідно письмового розрахунку, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_5 по договору про надання споживчого кредиту від 17.11.2006р. станом на 30.11.2009р. та з врахуванням курсу НБУ станом на 30.11.2009р. 7,98090 грн. за 1 дол. США, становить: заборгованість за кредитом та відсотками 289 273,31грн.(35 921,26 дол. США), пеня – 2 836,43 грн.(355 дол. США) (а.с.16). Банком на адресу відповідача ОСОБА_1 направлялась повідомлення про зміну термінів повернення кредиту та відсотків та негайне виконання умов договору та сплату заборгованості за кредитом в повному об»ємі протягом 31 календарного дня з дати отримання повідомлення, яка отримана адресатом 26.05.09 р.. Відповідачем ОСОБА_1 29.06.2010р. сплачено по кредитному договору 380 дол. США, що еквівалентно на час прийняття коштів 3004,81грн.. Згідно ст.572ч.1 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов”язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Згідно ст.589ч.1 ЦК України У разі невиконання зобов”язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Згідно ст.591ч.1 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Статтею 39ч.1 Закону України „Про іпотеку” суду надано право визначати спосіб реалізації предмета іпотеки – або шляхом проведення прилюдних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Згідно ст.1050ч.2 ЦК України якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, оглянувши матеріали справи, суд прийшов до переконання в тому, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав в АКІБ “УкрСиббанк” на підставі договору про надання споживчого кредиту №11076120000 від 17.11.2006р. кредитні кошти в сумі 40 300 доларів США та зобов’язувався повертати кредит,сплачувати проценти, комісії, пеню та неустойку в порядку і на умовах, визначених договором, але взяті на себе зобов’язання належним чином не виконує, що підтверджується письмовим розрахунком заборгованості, письмовим повідомленням врученим позичальник, вказані обставини також не заперечувалися в судовому засіданні відповідачем ОСОБА_1 та його представником. Договором передбачено право банку вимагати дострокового повернення всіх нарахованих за договором сум в разі невиконання зобов»язань позичальником по погашенню простроченої заборгованості на 32 день після отримання письмового повідомлення банку. Судом встановлено, що ОСОБА_1 після отримання письмового повідомлення банка заборгованість не погасив, а тому відповідно до ст.1050ч.2 ЦК України та умов договору про надання споживчого кредиту вимога банку про дострокове стягнення всієї суми заборгованості, пені, штрафу(неустойки) підлягає задоволенню. Банком заявлена вимога про стягнення з позичальника нарахованих за кредитним договором коштів в загальній сумі 292 679,59грн. Проте при визначенні розміру заборгованості позивачем застосований курс гривні до долара США станом на 30.11.2009р..На переконання суду при визначенні еквівалента суми валютної заборгованості повинен використовуватися курс на день розгляду справи, який становить 7,9074 грн. за 1 дол. США. Таким чином заборгованість за договором становить : по тілу кредиту 32 561,46дол. США - 257 476,49грн.; по відсотках за користування кредитом – 3 359,8 дол. США – 26 567,28 грн. , а за виключенням сплачених 29.06.2010р. позичальником коштів 3004,81грн. – 23 562,47грн.(п.1.6 кредитного договору). Згідно наданого позивачем письмового розрахунку загальний розмір пені, нарахованої за неналежне виконання договірних зобов»язань, становить 355,4 дол. США , або ж 2 810,29грн.. Загальний розмір заборгованості з врахуванням пені та штрафу(неустойки) в сумі 500грн. становить 284 349,25 грн. Позивач вправі на власний розсуд розпорядитися належними йому правами і він це право використав шляхом пред»явлення вимоги про стягнення з позичальника нарахованої за договором суми заборгованості станом на 30.11.2009р..В даному випадку суд вважає, що суму заборгованості по відсотках відповідно до п.16 кредитного договору слід зменшити на суму сплачених позичальником коштів в розмірі 380 дол. США, що еквівалентно 3004,81грн..Таким чином по сумі, яку належить стягнути з позичальника, позов підлягає частковому задоволенню. Що стосується вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то суд виходив з наступного. 17.11.2006р. між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки нерухомого майна в забезпечення виконання зобов»язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 17.11.2006 р. №11076120000. Предметом іпотеки визначено квартиру №141 загальною площею 64,3 кв.м., в будинку №31 по вул. Заболотного в м. Вінниці .Договором іпотеки передбачено, що у невиконання або неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами (п.2.1.1). Факт неналежного виконання позичальником умов кредитного договору встановлений в судовому засіданні, що відповідно до умов договору іпотеки та положень 589ч.1 ЦК України є підставою для задоволення цієї вимоги. Заперечення позову позивачем в цій частині суд до уваги не приймає з огляду на те, що наявність чи відсутність місця проживання у боржника не є обставиною , яка впливає на виконання договірних зобов»язань. Відповідно до ст.39ч.1 Закону України „Про іпотеку”, ст.591ч.1 ЦК України суд визначає спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів. Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 572ч.1,589ч.1,591ч.1,1050ч.2,1054ч.1 ЦК України, ст.39ч.1 ЗУ „Про іпотеку” , ст.ст. 10, 58-60, 212-218 ЦПК України ,- В И Р І Ш И В: Позов задовольнити частково. Стягнути на користь ПАТ „УкрСиббанк” з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11076120000 від 17.11.2006р. та пеню,неустойку в загальній сумі 284 349,25грн., судовий збір в сумі 1700грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120грн.. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11076120000 від 17.11.2006р. в загальній сумі 283 849,25грн. звернути стягнення на квартиру №141 загальною площею 64,3 м. кв. в будинку №31 по вул. Заболотного в м. Вінниці, яка належить на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 31.03.1997р., вартість якої на час укладення договору іпотеки 17.11.2006р. становила 313 353 грн.,шляхом продажу предмету застави з прилюдних торгів. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Суддя: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10280267

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2010 року м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Дербенцева Т.П. , розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2010 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи – орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Мукачівської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4, що діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, в с т а н о в и в : Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2010 року, у задоволенні позову відмовлено. У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування судових рішень, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Із матеріалів касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень. Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у х в а л и в: Відмовити публічному акціонерному товариству “УкрСиббанк” у відкритті касаційного провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи – орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Мукачівської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4, що діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними . Додані до скарги матеріали повернути заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Т.П. Дербенцева http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13436686

Справа № 22-3293/10 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ номер рядка статистичного звіту: 20 Головуючий в першій інстанції – Фазикош О.В. Суддя-доповідач – Кожух О.А. 14 жовтня 2010 року м. Ужгород Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі: головуючої - судді Кожух О.А. суддів - Куцина М.М., Павліченка С.В. при секретарі - Плавайко Т.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 18 червня 2010 року по справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу – недійсними, - в с т а н о в и л а : Акціонерний комерційний інноваційний банк «Укрсиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та, після уточнення позовних вимог, остаточно просив суд визнати недійсним договір купівлі продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 31.12.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Ришкович О.В. за реєстровим № 6344, та визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 31.12.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Ришкович О.В. за реєстровим № 6342. Позов мотивовано тим, що заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 20 листопада 2008 року по справі № 2-3191/08, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_4: - визнано за ОСОБА_1 право власності на будинок АДРЕСА_1, що зареєстрований за ОСОБА_4, та право власності на будинок АДРЕСА_1 Закарпатської області, що зареєстрований за ОСОБА_4; - зобов'язано КП «Мукачівське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєструвати за ОСОБА_1 будинок АДРЕСА_1 Закарпатської області та будинок АДРЕСА_1 Закарпатської області; - визнано недійсним та скасовано договір іпотеки № 11043245000 від 20.09.2006 року укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №5676 та посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області Герцускі-Торжаш В.Л.; - визнано недійсним та скасовано договір іпотеки № 11048687000 від 29.09.2006 року укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 5861 та посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області Герцускі-Торжаш В.Л.; - зобов'язано приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області Герцускі-Торжаш Вікторію Ласлівну зняти заборону щодо відчудження будинку АДРЕСА_1 в м. Мукачево Закарпатської області, накладену нею 20 вересня 2006 року відповідно до договору іпотеки № 11043245000, та зняти заборону щодо відчудження будинку АДРЕСА_1 Закарпатської області (реєстраційний номер № 15514564), накладену нею 29 вересня 2006 року відповідно до договору іпотеки №110448687000 від 29 вересня 2006 року. Позивачу про це заочне рішення стало відомо 22.12.2008. Оскільки вказане рішення за заявою Банку було скасовано, позивач вважає, що ОСОБА_1 не є власником даного майна, і відповідно, перехід права власності від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є неправомірним. Крім того, позивач вважає, що укладені договори купівлі-продажу від 31.12.2008 року за реєстровими № 6342 та № 6344 не відповідають вимогам ч.1 ст. 203 ЦК України та здійснені під забороною - іпотекою АКІБ «УкрСиббанк», накладеною приватним нотаріусом Герцускі-Торжаш В.Л., згідно витягу №3767054 від 21.09.2006 року та витяг №3810230 від 29.09.2006 року. За клопотання представника позивача судом першої інстанції було замінено позивача АКіБ «УкрСиббанк» на правонаступника - юридичну особу ПАТ «УкрСиббанк» (АТ «УкрСиббанк»). Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 18 червня 2010 року у задоволенні позову відмовлено. Банком на вказане рішення подано апеляційну скаргу, у якій, вказуючи на неповне з’ясування обставин справи та недоведеність обставин справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Відповідач ОСОБА_2 та треті особи в судове засідання апеляційного суду не з’явились, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що стверджується відповідними повідомленнями про вручення судових повісток, та не забезпечили явку своїх представників. Судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглянула справу за відсутності відповідача ОСОБА_2 та третіх осіб. В судовому засіданні апеляційного суду представник Банку апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити. Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_9 у запереченнях на апеляційну скаргу та в судовому засіданні просив рішення суду залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого у справі рішення, колегія суддів приходить до наступного. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що в період з 02 грудня 2008 року по 19 лютого 2009 року власником спірних будинків за адресою АДРЕСА_1 був ОСОБА_1 на підставі заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду від 20 листопада 2008 року. В цей період - 31 грудня 2008 року - відповідно до договорів купівлі-продажу ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 придбав у власність нерухоме майно - житлові будинки з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1. Право власності на вказане нерухоме майно набуто правомірно і станом на момент укладення договорів ОСОБА_1 являвся належним власником та продавцем відповідного майна. Крім того, укладення оспорюваних правочинів - договорів купівлі-продажу від 31.12.2008 р. - не вплинуло на обсяг прав та обов’язків Банку як іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки урозумінні ст. 23 Закону України «Про іпотеку. За змістом положень ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою; особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Таким чином, позивач на підставі заявленої вимоги вправі звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від того за ким вона на сьогоднішній день зареєстрована на праві власності. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та нормам матеріального закону. Права Банку як іпотекодержателя оспорюваними договорами купівлі-продажу не порушені, оскільки за банком зберігається право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від власника майна. Судом першої інстанції обставини справи встановлені повно й правильно, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстав для скасування рішення - немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а правильне по суті і справедливе рішення суду не може бути скасоване з одних лише формальних підстав. Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, - у х в а л и л а : Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” – відхилити. Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 18 червня 2010 року – залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча : Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12024555

Справа № 2-61/10 Номер статистичного звіту –19 Код суду 0707 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2010 року м.Мукачево Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого – судді Фазикош О.В., при секретарі Смужаниця А.О., з участю представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третіх осіб без самостійних вимог Орган опіки та піклування при виконкомі Мукачівської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в інтересах якого діє ОСОБА_5 та ОСОБА_5 в якості законного представника неповнолітнього ОСОБА_7 , про визнання договорів купівлі-продажу від 31.12.2008 року, посвідчених приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №6344 та № 6342, житлового будинку №30 та № 30-1 по вул. Жовтневій в м. Мукачево, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 – недійсними, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_9 комерційний інноваційний банк «Укрсиббанк» звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу від 31.12.2008 року за реєстровими № 6342 та № 6344 недійсними та зобов'язання комунального підприємства «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» скасувати запис про перехід права власності на житлові будинки №30 та 30-1 по вул.. Жовтневій в м. Мукачево - Романець ОСОБА_10. Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 26 листопада 2009 року Позовну заяву ОСОБА_9 комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу від 31.12.2008 року за реєстровими № 634 та № 6344 недійсними було залишено без руху. Представник позивача 07.12.2009 року уточненив позовні вимоги, а саме просив визнати договір купівлі продажу від 31.12.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №6344, житлового будинку №30 по вул. Жовтневій в м. Мукачево укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 – недійсним, визнати договір купівлі-продажу від 31.12.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №6342, житлового будинку №30-1 по вул. Жовтневій в м. Мукачево, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 – недійсним, та залишити без розгляду вимоги про зобов'язання комунального підприємства «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» скасувати запис про перехід права власності на житлові будинки №30 та 30-1 по вул.. Жовтневій в м. Мукачево – ОСОБА_4. Позовні вимоги було мотивовано тим, що ОСОБА_9 комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк» 22.12.2008 року стало відомо, що заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 20 листопада 2008 року по справі №2-3191/08, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_11, треті особи: приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_12, КП Мукачівське МБТІ та ОЕ, АКІБ «УкрСиббанк» в особі начальника відділення №40 Закарпатського управління Західного регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк», Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби, про визнання права власності на будинок, що знаходиться за адресою м. Мукачево, вул. Жовтнева, буд. 30,30-1, які перебувають в іпотеці «УкрСиббанк». Заочним рішенням, яке набрало законної сили 02 грудня 2008 року, судом було зокрема постановлено: визнати за ОСОБА_2 право власності на будинок №30 по вул. Жовтневій в м. Мукачево Закарпатської області, що зареєстрований за ОСОБА_11 та право власності на будинок №30-1 по вул. Жовтневій в м. Мукачево Закарпатської області, що зареєстрований за ОСОБА_11, зобов'язати КП «Мукачівське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєструвати за ОСОБА_2 будинок №30 по вул. Жовтневій в м. Мукачево Закарпатської області та будинок №30-1 по вул. Жовтневій в м. Мукачево Закарпатської області, визнав недійсним та скасував договір іпотеки №11043245000 від 20.09.2006 року укладений між АКІБ «УкрСиббанк» в особі начальника відділення №40 Закарпатського управління Західного регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк» ОСОБА_13 та ОСОБА_14, зареєстрований в реєстрі за №5676 та посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_12 та визнав недійсним та скасував договір іпотеки №11048687000 від 29.09.2006 року укладений між АКІБ «УкрСиббанк» в особі начальника відділення №40 Закарпатського управління Західного регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк» ОСОБА_13 та ОСОБА_14, зареєстрований в реєстрі за №5861 та посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_12 Крім того, зобов'язав приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_12 зняти заборону щодо відчудження будинку №30-1 по вул. Жовтневій в м. Мукачево Закарпатської області накладену нею 20 вересня 2006 року, зареєстрований в реєстрі за №5677, яка накладена відповідно до договору іпотеки №11043245000 та зняти заборону щодо відчудження будинку №30 по вул. Жовтневій в м. Мукачево Закарпатської області (реєстраційний номер № 15514564) накладену нею 29 вересня 2006 року, зареєстрований в реєстрі за №5860, яка накладена відповідно до договору іпотеки №110448687000 від 29 вересня 2006 року. Банк звернувся до суду першої інстанції з заявою про перегляд заочного рішення від 20 листопада 2008 року по справі №2-3191/08, ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 19.02.2009 року це рішення було скасовано. Оскільки вказане рішення скасоване, позивач вважає, що ОСОБА_2 не є власником даного майна, і відповідно перехід права власності від ОСОБА_2 до ОСОБА_4 є неправомірним. Вважає, що укладені договори купівлі-продажу від 31.12.2008 року за реєстровими №6342 та №6344 не відповідають вимогам ч.1 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому їх слід визнати недійсними. При цьому зазначає, що укладені договори купівлі-продажу житлових будинків №30 та 30-1 по вул. Жовтневій в м. Мукачево від 31.12.2008р №634 та 6344 посвідчено приватним нотаріусом Мукачівського міського нотарільного округу ОСОБА_8 здійснені під забороною, а саме іпотекою АКІБ «УкрСиббанк» накладеною приватним нотаріусом ОСОБА_12, згідно витягу №3767054 від 21.09.2006 року та витяг №3810230 від 29.09.2006 року. Таким чином, на думку представника позивача, порушено норми Закону України «Про іпотеку», а саме статті 3 Закону, яка передбачає, пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації. В судовому засіданні ухвалою суду, занесеною до журналу судового засідання, в якості третіх осіб без самостійних вимог було залучено Орган опіки та піклування при виконкомі Мукачівської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в інтересах якого діє ОСОБА_5 та ОСОБА_5 в якості законного представника неповнолітнього ОСОБА_7 Судом також було замінено позивача ОСОБА_15 «УкрСиббанк» на правонаступника юридичну особу ПАТ «УкрСиббанк» (АТ «УкрСиббанк») за клопотання представника позивача. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги посилаючись на обставини викладені у позовній заяві. Представники відповідача ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позову. Представник Органу опіки та піклування при виконкомі Мукачівської міської ради в судове засідання не з’явився, до суду було надіслано клопотання про розгляд справи у відсутності представника, просив при прийнятті рішення врахувати інтереси дитини та захистити її майнові права. Треті особи без самостійних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в інтересах якого діє ОСОБА_5 та ОСОБА_5 в якості законного представника неповнолітнього ОСОБА_7 , в судове засідання не з’явилися, надали суду клопотання про розгляд справи у їх відсутності, проти задоволення позову заперечили, просили відмовити в задоволенні позову. Заслухавши пояснення учасників судового засідання та дослідивши матеріали цивільної справи № 2-61/10 та цивільної справи № 2-955/09, матеріали інвентарних справ №7610/5318 та № 3901/4055, суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ст. 3 ЦК України, ст. 16 ЩІК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ч.3 ст.10, ч.і ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. У відповідності до абз. З ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. На підставі ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Згідно ч. 4 ст. З Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Відповідно до ч. 6 ст. З Закону України «Про іпотеку» пріоритетне право іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета Іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації. Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 20 листопада 2008 року по справі №2-3191/08, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_11, треті особи: приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_12, КП Мукачівське МБТІ та ОЕ, АКІБ «УкрСиббанк» в особі начальника відділення №40 Закарпатського управління Західного регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк», Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби, про визнання права власності на будинок, що знаходиться за адресою м. Мукачево, вул. Жовтнева, буд. 30,30-1, які перебувають в іпотеці «УкрСиббанк». Вказане рішення набрало законної сили 02 грудня 2008 року, відповідно до якого суд постановив: - визнати за ОСОБА_2 право власності на будинок №30 по вул. Жовтневій в м. Мукачево Закарпатської області, що зареєстрований за ОСОБА_11. - визнати за ОСОБА_2 право власності на будинок №30-1 по вул. Жовтневій в м. Мукачево Закарпатської області, що зареєстрований за ОСОБА_11. - зобов'язати КП «Мукачівське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєструвати за ОСОБА_2 будинок №30 по вул. Жовтневій в м. Мукачево Закарпатської області. - зобов'язати КП «Мукачівське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєструвати за ОСОБА_2 будинок №30-1 по вул. Жовтневій в м. Мукачево Закарпатської області. - визнати недійсним та скасувати договір іпотеки №11043245000 від 20.09.2006 року укладений між АКІБ «УкрСиббанк» в особі начальника відділення №40 Закарпатського управління Західного регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк» ОСОБА_13 та ОСОБА_14, зареєстрований в реєстрі за №5676 та посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_12 - визнати недійсним та скасувати договір іпотеки №11048687000 від 29.09.2006 року укладений між АКІБ «УкрСиббанк» в особі начальника відділення №40 Закарпатського управління Західного регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк» ОСОБА_13 та ОСОБА_14, зареєстрований в реєстрі за №5861 та посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_12 - зобов'язати приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_12 зняти заборону щодо відчудження будинку №30-1 по вул. Жовтневій в м. Мукачево Закарпатської області накладену нею 20 вересня 2006 року, зареєстрований в реєстрі за №5677, яка накладена відповідно до договору іпотеки №11043245000. - зобов'язати приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_12 зняти заборону щодо відчудження будинку №30 по вул. Жовтневій в м. Мукачево Закарпатської області (реєстраційний номер № 15514564) накладену нею 29 вересня 2006 року, зареєстрований в реєстрі за №5860, яка накладена відповідно до договору іпотеки №110448687000 від 29 вересня 2006 року. - зобов'язати Мукачівський міський відділ державної виконавчої служби припинити виконавче провадження по реалізації будинку №30 та 30-1 по вул. Жовтневій в м. Мукачево Закарпатської області, що зареєстрований за ОСОБА_14 та зняти арешт накладений постановою АА №665797 від 21.07.2007 року. Вказане заочне рішення по справі №2-3191/08 ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 19.02.2009 року було скасовано, а ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 30 вересня 2009 року позовну заяву залишено без розгляду (а.с. 260 цив.справа №2-955/09 ). Питання про поворот виконання заочного рішення від 20 листопада 2008 року по справі № 2-955/09 в межах справи не вирішувався. 31 грудня 2008 р. між ОСОБА_2 Гельмановичом (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу домоволодіння, в м. Мукачево по вул. Жовтневій, 30 загальною площею 144.30 м.кв. в т. ч. житловою площею 62.70 м. кв., який розташований на земельній ділянці 326 м. кв. за ціною 82500 грн (а.с. 158 інв.справи № 3901/4055). Договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Мукачівського районого нотаріального округу, ОСОБА_8 31.12.2008 р. у реєстрі за № 6344. Договір купівлі-продажу було зареєстровано у державному реєстрі правочинів 31.12.2008р.за № 3299814 що підтверджується витягом з державного реєстру правочинів за № 6898705 (а.с. 159 інв.справи № 3901/4055). Право власності на нерухоме майно житловий будинок в м. Мукачево по вул. Жовтневій, 30, було зареєстровано КП «Мукачівське міське БТІ та ЕО» за ОСОБА_4 15 січня 2009 р. за № 15514564, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №21558021 (а.с. 157 інв.справи № 3901/4055). 31 грудня 2008 р. між ОСОБА_2 Гельмановичом (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу домоволодіння, в м. Мукачево по вул. Жовтневій, 30-1 загальною площею 153.50 м.кв. в т.ч. житловою площею 76.50 м. кв., який розташований на земельній ділянці 500 м. кв. за ціною 151500 грн. (а.с. 95 інв.справи № 7610/5318). Договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Мукачівського районого нотаріального округу, ОСОБА_8 31.12.2008 р. у реєстрі за № 6342. Договір купівлі-продажу було зареєстровано у державному реєстрі правочинів 31.12.2008р. за № 3299801 що підтверджується витягом з державного реєстру правочинів за № 6898682 (а.с. 96 інв.справи № 7610/5318). Право власності на нерухоме майно житловий будинок в м. Мукачево по вул. Жовтневій, 30 було зареєстровано КП Мукачівське міське БТІ та ЕО" за ОСОБА_4 15 січня 2009 р. за № 15517741, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №21557309 (а.с. 94 інв.справи № 7610/5318). Таким чином, в період з 02 грудня 2008 року по 19 лютого 2009 рокувласником спірного будинку за адресою м. Мукачево, вул. Жовтнева, буд. 30,30-1 був на підставі заочного рішення ОСОБА_2. В цей період, а саме 31 грудня 2008 року відповідно до договорів купівлі-продажу ОСОБА_2 продав а ОСОБА_4 придбав у власність нерухоме майно, житлові будинки з господарськими будівлями і спорудами в м. Мукачево по вул. Жовтневій 30 та 30-1. Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Таким чином, право власності на нерухоме майно, житлові будинки в м. Мукачево по вул. Жовтневій, 30 та 30-1 набуті правомірно і станом на момент укладення договорів продажу ОСОБА_2 являвся належним власником та продавцем відповідного майна. Такими і на момент розгляду справи являються ОСОБА_7 та ОСОБА_5 (а.с. 114-116 інв.справи № 7610/5318 та а.с. 183-184, 193-194 інв.справи № 3901/4055). Відповідно до ст. 316 ЦК України, Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ст. 317 ЦК України, Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Позивач у своїй позовній заяві не зазначає та не обґрунтовує належними доказами у чому полягає незаконність правочинів. Доказів про те, що при купівлі вказаних будинків були допущенні порушення законодавства ні позивачем, ні його представником в суді не надано. Як встановлено п.п. 2 договорів купівлі-продажу від 31.12.2008р. документами, що посвідчують право власності на нерухоме майно є рішення Мукачівського міськрайонного суду від 30.11.2008 р. по справі №2-3191 яке набуло законної сили 02.12.2008 р. Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 658 ЦК України, Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та тих випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Позивач у своєму позові ставить питання про витребування майна з чужого незаконного володіння. Вказана вимога не узгоджується з нормами матеріального права. Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Позивач по справі ПАТ "Укрсиббанк" у своєму позові як підставу своїх вимог не посилається на жодну з обставин, які перелічено у ст. 388 ЦК України. Крім того, позивач не являється власником майна у розумінні ст. 317 ЦК України. Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що являється іпотекодавцем будинків по вул. Жовтневій, 30 та 30-1 в м. Мукачево. Укладення договору іпотеки (ні ОСОБА_2 ні ОСОБА_4 не мали жодного відношення до його укладення) не наділяє Іпотакодержателя правом власності. Укладення правочинів, договорів купівлі-продажу від 31.12.2008 р. не вплинуло на обсяг прав та обов?язків, іпотекодавця щодо звернення стягнення на предмет іпотеки урозумінні ст. 23 Закону України «Про іпотеку». Позивач у своєму позові зазначив про звернення стягнення на предмет іпотеки (копія позовної заяви від 05.03.2009 р. додається), ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 02 вересня 2009 року провадження по даній справі було зупинено до розгляду іншої цивільної справи. Відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку", У разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Таким чином, позивач на підставі заявленої вимоги вправі звернути стягнення на предмет іпотеки залежно від того за ким вона на сьогоднішній день зареєстрована на праві власності. За вищевказаних підстав та обставин позов є безпідставним та не підлягає до задоволення. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку що у задоволенні позову слід відмовити. На підставі вищевказаного і керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 59, 60, 61, 62, 88, 208, 209, 212-218 ЦПК України, суд - В И Р І Ш И В: У задоволенні позовної заяви ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третіх осіб без самостійних вимог Орган опіки та піклування при виконкомі Мукачівської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в інтересах якого діє ОСОБА_5 та ОСОБА_5 в якості законного представника неповнолітнього ОСОБА_7 , про визнання договорів купівлі-продажу від 31.12.2008 року, посвідчених приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №6344 та № 6342, житлового будинку №30 та № 30-1 по вул. Жовтневій в м. Мукачево, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 – недійсними – відмовити. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області. Суддя Мукачівського міськрайнного суду ОСОБА_16 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10269935