ANTIRAID

Определение первой инстанции и апелляции пока не нашел.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 5 жовтня 2010 року м. Київ Суддя Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України Мазурок В.А., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 2 вересня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" (далі – ПАТ "Ерсте Банк") про зобов’язання внести зміни до кредитного договору, встановив: Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 червня 2010 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Заборонено ПАТ "Ерсте Банк" нарахувати та стягувати з ОСОБА_2 відсотки за користування кредитом, штрафні санкції та суму кредиту за кредитним договором № 014/6948/3/14844 від 6 травня 2008 року. Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 2 вересня 2010 року ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 червня 2010 року викладено в новій редакції. Забезпечено позов ОСОБА_2 шляхом заборони ПАТ "Ерсте Банк" нарахувати та стягувати з ОСОБА_2 відсотки за користування кредитом, штрафні санкції та суму кредиту за кредитним договором № 014/6948/3/14844 від 6 травня 2008 року. У касаційній скарзі ПАТ "Ерсте Банк" просить скасувати судові рішення з підстав неправильного застосування судами норм процесуального права. Згідно із п. 2 розділу ХІІІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1,3,4,13,14,15,16,17,18,20,24,25,26,27,28,29 ч. 1 ст. 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Проте оскаржувані ухвали такими не є. Ураховуючи наведене, у прийнятті касаційної скарги необхідно відмовити. Керуючись ст. ст. 324, 328 ЦПК України із змінами і доповненнями, внесеними законами України до 7 липня 2010 року, у х в а л и в : У прийнятті касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 2 вересня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" про зобов’язання внести зміни до кредитного договору відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити публічному акціонерному товариству "Ерсте Банк". Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду України В.А. Мазурок http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12727856

Когда был заключен Ваш договор и какой срок действия в нем указан. На сегодня Вам необходимо сделать запрос в банк с просьбой предоставить акт сверки, раз Вы никому не должны, и попросить указать размер задолженности. В письме обязательно укажите, что у Вас отказываются принимать средства в счет погашения ссылаясь на отсутствие задолженности. Пока Вы от банка не получите официальный ответ никому средства не перечисляйте. Компании Кредит Капитал поясните, что Вы полностью рассчитались с банком и попросите их больше Вас не беспокоить.

Чтобы его можно было показывать в суде обосновывая позицию НБУ по этому вопросу.

Оставьте реквизиты письма. Можете затереть адресата.

На момент оформления и получения кредита дети были прописаны или просто проживали?

Прилагайте свои расчеты с указанием неправильно сделанных банком и конечно нужны документы подтверждающие, что банк знал новое место жительство должника. Решение, вероятнее всего, оставят в силе. А если удастся выиграть по недействительности то это отмените по вновь появившимся обстоятельствам.

Где будет проходить суд?

В данном постановлении апелляционного суда хорошо обоснованы основания для подачи и рассмотрения иска хозяйственным судом, а также невозможность осуществлять исполнительную надпись на движимое имущество.

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 24 січня 2011 року Справа № 5002-8/4124-2010 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Голика В.С., суддів Балюкової К.Г., Лисенко В.А., за участю представників сторін: позивача: Жаворонкова Галина Василівна, довіреність № 15-05/187 від 03.08.10, закрите акціонерне товариство "Кримметалоторг і Компанія"; відповідача: Булгакова Айше Сулеймановна, довіреність № 266 від 20.08.10, публічне акціонерне товариство "Сведбанк" в особі Севастопольського відділеня публічного акціонерного товариства "Сведбанк"; третя особа: не з'явився, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4; третьої особи: не з'явився, підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим; розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сведбанк" в особі Севастопольського відділення публічного акціонерного товариства "Сведбанк" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 14 жовтня 2010 року у справі № 5002-8/4124-2010 за позовом закритого акціонерного товариства "Кримметалоторг і Компанія" (вул. Монтажна, 10,Сімферополь,95000) до публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (вул. Комінтерну, буд. 30,Київ 1,01001) в особі Севастопольського відділення публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (вул. В. Морська, 43,Севастополь,99000) треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (АДРЕСА_1,01032) підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим (вул. К. Лібкнехта, 16,Сімферополь,95000) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню ВСТАНОВИВ: Позивач - закрите акціонерне товариство "Кримметалоторг і Компанія" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача - публічного акціонерного товариства "Сведбанк" в особі Севастопольського відділення публічного акціонерного товариства "Сведбанк", просить суд визнати таким що не підлягає виконанню виконавчий напис № 2891 від 14 травня 2010 року на іпотечному договорі № 1996 від 16 травня 2008 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 серпня 2010 року на адресу позивача надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 02 серпня 2010 року, яка винесена підрозділом примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим. Вказана постанова була винесена за результатами розгляду заяви від 29 липня 2010 року про примусове виконання виконавчого документа - виконавчий напис № 2891, поданої публічним акціонерним товариством "Сведбанк". Виконавчий напис був виданий 14 травня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про звернення стягнення на нерухоме майно, яке розташоване у місті Сімферополь та належить закритому акціонерному товариству "Кримметалоторг і Компанія", для задоволення вимог у розмірі 7795536, 61 грн. Так, на думку позивача виконавчий напис № 2891 від 14 травня 2010 року є таким, що не підлягає виконанню. Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 14 жовтня 2010 року у справі № 5002-8/4124-2010 позов закритого акціонерного товариства "Кримметалоторг і Компанія" до публічного акціонерного товариства "Сведбанк" в особі Севастопольського відділення публічного акціонерного товариства "Сведбанк" за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим про визнання виконавчого напису таким. що не підлягає виконанню задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 2891 від 14 травня 2010 року на іпотечному договорі № 1996 від 16 травня 2008 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4. Не погодившись із зазначеним рішенням, публічне акціонерне товариство "Сведбанк" в особі Севастопольського відділення публічного акціонерного товариства "Сведбанк" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 14 жовтня 2010 року у справі № 5002-8/4124-2010. Апеляційні вимоги обгрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Так, заявник апеляційної скарги стверджує, що відповідачем були надані нотаріусу всі необхідні документи, які передбачені діючим законодавством України для вчинення виконавчого напису. Крім того, на думку відповідача, господарський суд першої інстанції не прийняв до уваги належність оформлених виписок по рахунку та платіжних вимог, наданих нотаріусу. Також, відповідач наполягає на тому, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису не існувало ніяких перешкод для його вчинення. У судове засідання, призначене на 24 січня 2011 року, представники третіх осіб не з'явились. Заявник апеляційної скарги підтримав свої доводи у повному обсязі, представник позивача надав свої заперечення до апеляційної скарги. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Враховуючи те, що, відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, cудова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін. Переглянувши матеріали справи, судова колегія встановила наступне. 16 травня 2008 року між публічним акціонерним товариством "Сведбанк" та закритим акціонерним товариством "Кримметалоторг і Компанія" (позичальник за договором) укладено кредитний договір про поновлювальну кредитну лінію № 24Т13022008К. Відповідно до пункту 1.1 договору публічне акціонерне товариство "Сведбанк" відкриває закритому акціонерному товариству "Кримметалоторг і Компанія" (позичальник) поновлювальну кредитну лінію на загальну суму 5000000, 00 грн., позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії зі сплатою відсотків за користування кредитною лінією, згідно графіку погашення кредитної лінії з кінцевим строком погашення до 16 травня 2011 року. Згідно пункту 1.4.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний уплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі 19% річних, за умови, якщо обсяг щомісячних грошових надходжень за рахунки (кредитний оборот по рахунках) позичальника, відкриті в публічному акціонерному товаристві "Сведбанк" у разі не менш 80% від грошових надходжень до поточних рахунків у всіх Банках з серпня 2008 року та у обсязі 95 % з вересня 2008 року протягом строку кредитування. При порушенні умов, вказаних в пункті 1.4.1 кредитного договору, процентна ставка становить 21%. Пунктом 5.1 кредитного договору виконання позичальником своїх зобов'язань забезпечується іпотекою другої черги нежитлових будівель, що належить позивачу та знаходиться за адресами: м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10, літ "А", "Ц"; м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10е, літ. "П"; м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10ж, літ. "В", "ТП", "11"; м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10з, літ. "Г", м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10и, літ. "К", "4"; м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10к, літ. "О"; м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10л, літ. "П"; м. Сімферополь, вул. Монтажна 10м, літ. "Р"; м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10н, літ. "С", "Я", "Х", "Ю", споруди загальною площею 8933, 3 кв.м., залоговою вартістю 14631761, 00 грн. 16 травня 2008 року між позивачем та відповідачем укладений іпотечний договір № 1996, за яким позивач передав відповідачу в іпотеку нежитлові приміщення та споруди, які розташовані за адресою м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10. 13 червня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 24Т13022008К від 16 травня 2008 року, згідно умов якої був переглянутий та збільшений до 22, 5% розмір процентної ставки. 30 квітня 2010 року відповідач звернувся до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 із заявою про вчинення виконавчого напису, а саме відповідач просив вчинити виконавчий напис нотаріуса на оригіналі іпотечного договору від 16 травня 2008 року за реєстровим номером 1996, для погашення кредитної заборгованості позивача в сумі 7777536, 61 грн. 14 травня 2010 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинив виконавчий напис, який згідно статті 90 Закону України "Про нотаріат" та статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню у відповідності до порядку, визначеного Законом України "Про виконавче провадження" Зазначений напис вчинений на підставі статей 87-89 Закону України "Про нотаріат" та пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Згідно виконавчого напису від 14 травня 2010 року № 2891, слід задовольнити вимоги публічного акціонерного товариства "Сведбанк" у розмірі 7777536, 61 грн. (в тому числі: заборгованість за кредитом та відсотками - 7749150, 77 грн., пені - 28385, 84 грн.; та 18000 грн. - плата за вчинення виконавчого напису). Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою , видом якої за статтею 575 Цивільного кодексу України є іпотека . Відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до статті 50 Закону України "Про нотаріат" (в редакції на час вирішення спору), нотаріальна дія або відмова в її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.01.1992р. № 2 (із змінами) правильність вимог, зазначених у виконавчому напису може бути оспорена боржником лише в позовному порядку. При безпідставності цих вимог суд скасовує виконавчий напис і відмовляє у їх задоволенні, а у разі часткової їх обгрунтованості - постановляє рішення про скасування виконавчого напису і стягнення з боржника на користь кредитора дійсної суми боргу. Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, які встановлюють заборгованість. Відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат", нотаріус вчиняє виконавчі написи на документах, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Згідно з пунктами 282, 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису подаються документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи, 25 серпня 2010 року господарським судом Автономної Республіки Крим була розглянута справа № 2-11/2584-2010 та прийнято рішення, яким було вирішено стягнути з позивача на користь відповідача 350000 грн., що є частиною заборгованості за кредитним договором № 24Т13022008К, 3415, 00 грн. державного мита; визнано недійсною додаткову угоду № 2 від 27.10.2008 року до кредитного договору № 24Т13022008К від 16.05.2008 року, укладену між позивачем та відповідачем. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2010 року у справі № 2-11/2584-2010 в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили, публічним акціонерним товариством "Сведбанк" отримані виконавчі листи по зазначеній цивільній справі. Таким чином, слід вважати, що сума вимог публічного акціонерного товариства "Сведбанк", яка вказана у виконавчому написі, була спірною на момент вчинення такого напису. Крім того, як встановлено, при укладанні кредитного договору між закритим акціонерним товариством «Кримметалоторг і Компанія» і публічним акціонерним товариством «Сведбанк»16 травня 2008 року було встановлено розмір кредитної поновлюваної лінії на суму 5000000грн. та встановлені відсотки за користування у розмірі 19%. 13 червня 2008 року між закритим акціонерним товариством "Кримметалоторг і Компанія" та публічним акціонерним товариством "Сведбанк" укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 24Т13022008К від 16 травня 2008 року, згідно умов якої був переглянутий розмір кредитної лінії - на суму 7300000,00грн., та встановлений термін до 16 травня 2011 року погасити повністю заборгованість за кредитом, відсотки за користування залишились без змін. Згідно додаткової угоди № 1 були внесені відповідні зміни до іпотечного договору. При розрахунку заборгованості поданому приватному нотаріусу були враховані відсотки за додатковою угодою № 2, а саме 22,5%, але відповідних змін до договору іпотеки здійснено не було. Таким чином вимоги публічного акціонерного товариства «Сведбанк» щодо стягнення з закритого акціонерного товариства «Кримметалоторг і Компанія» пені та відсотків в частині розрахованої на підставі додаткової угоди № 2 від 27 жовтня 2008 року до кредитного договору від 16 травня 2008 року, а не договору що діяв на час укладення договору іпотеки (застави), не забезпечені заставою. Більш того, Частиною 1 статті 590 Цивільного кодексу України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 6 статті 20 Закону України "Про заставу" передбачена можливість вчинення виконавчого напису, якщо інше не встановлено законом. При цьому частина 1 статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не передбачає звернення стягнення на майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду. З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо того, що виконавчий напис № 2891 від 14 травня 2010 року не відповідає приписам наведених вище норм, тобто є таким, що не підлягає виконанню. Стосовно доводів заявника апеляційної скарги, щодо непідвідомчості господарським судам справ про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, слід зазначити наступне. Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарський правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності. Згідно частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (утому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до частини сьомої статті 50 Закону України "Про нотаріат" спір про право, оснований на вчиненні нотаріальної дії, вирішується судом у позовному порядку. При вирішенні питань підвідомчості такого спору слід, крім суб'єктного складу спору, виходити з того, що виконавчий напис нотаріального органу не є актом державного чи іншого органу (статті 87-89 Закону України "Про нотаріат"). Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю, або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса вирішується господарським судом за позовом боржника до стягувача, якщо суб'єктний склад сторін спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини 3 статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, розглядається господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса. Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення. Керуючись статтями 101, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сведбанк" в особі Севастопольського відділення публічного акціонерного товариства "Сведбанк" залишити без задоволення. 2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 14 жовтня 2010 року у справі № 5002-8/4124-2010 залишити без змін. Головуючий суддя В.С. Голик Судді К.Г. Балюкова В.А. Лисенко http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13687547

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 211 РІШЕННЯ Іменем України 14.10.2010 Справа №2-8/4124-2010 За позовом - Закритого акціонерного товариства "Кримметалоторг і Компанія", м. Сімферополь до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", м. Київ треті особи – 1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитра Олеговича , м. Київ, 2. Підрозділ примусового виконання рішення ВДВС головного управління Міністерства юстиції України в АР Крим, м. Сімферополь про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Суддя Чумаченко С.А. ПРЕДСТАВНИКИ: Від позивача – Асейкін Р.В. представник по довіреності від 01.06.10р.. Від відповідача – Каптусарова Г.В. представник по довіреності від 16.06.10р.. Від третіх осіб – не з'явилися. Суть спору: Позивач - Закрите акціонерне товариства "Кримметалоторг і Компанія", звернулося до господарського суду із позовною заявою до відповідача – Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", просить суд визнати таким що не підлягає виканню виконавчий напис №2891 від 14 травня 2010 року, на іпотечному договорі №1996 від 16 травня 2008 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О.. Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, згідно до якої просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити. Справа слуханням відкладалась, в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Вивчивши матеріали справи, суд ВСТАНОВИВ: 16 травня 2008 року між Публічним акціонерним товариством “Сведбанк” та Закритим акціонерним товариством “Кримметалоторг і Компанія” (позичальник за договором) укладено кредитний договір про поновлювальну кредитну лінію № 24Т13022008К. Відповідно до п.1.1 договору ПАТ “Сведбанк” відкриває ЗАТ “Кримметалоторг і Компанія”(позичальник) поновлювальну кредитну лінію на загальну суму 5000000,00 грн., а Позичальник зобов’язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії зі сплатою відсотків за користування кредитною лінією, згідно Графіку погашення кредитної лінії з кінцевим строком погашення до 16 травня 2011 року. Згідно п.1.4.1 кредитного договору уплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі 19% річних, за умови, якщо обсяг щомісячних грошових надходжень на рахунки (кредитний оборот по рахунках) Позичальника, відкриті в ПАТ “Сведбанк” у обсязі не менш 80% від грошових надходжень до поточних рахунків у всіх Банках з серпня 2008 року та у обсязі 95% з вересня 2008 року протягом строку кредитування. При порушені умов вказаних в п.1.4.1. кредитного договору, процентна ставка становить 21%. Пунктом 1.5 кредитного договору визначено цільове призначення кредитних коштів –на рефінансування кредитної заборгованості позичальника перед ВАТ “Мегабанк”, поповнення обігових коштів, придбання основних засобів, а саме вантажного транспорту. На придбання основних засобів (вантажного транспорту) Позичальник має право використати не більше 350 000,00 гривень. Згідно п.5.1 кредитного договору виконання Позичальником своїх зобов’язань забезпечується іпотекою другої черги нежитлових будівель, що належать Закритому акціонерному товариству “Кримметалоторг і Компанія” та знаходяться за адресами: м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10, літ. “А”, “Ц”; м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10е, літ. “Б”; м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10ж, літ. “В”, “ТП”, “11”; м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10з, літ. “Г”; м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10и, літ. “К”, “4”; м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10к, літ. “О”; м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10л, літ. “П”; м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10м, літ. “Р”; м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10н, літ. “С, “Я”, “Х”, “Ю”, споруди загальною площею 8933,3кв.м., залоговою вартістю 14631761,00 гривень. 16 травня 2008 року між Закритим акціонерним товариством “Кримметалоторг і Компанія” та Публічним акціонерним товариством “Сведбанк” укладений Іпотечний Договір №1996, за якими Закрите акціонерне товариство “Кримметалоторг і Компанія” передало Публічному акціонерному товариству “Сведбанк” в іпотеку нежитлові приміщення та споруди, які розташовані за адресою м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10. 13 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством “Кримметалоторг і Компанія” та Публічним акціонерним товариством “Сведбанк” укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору №24Т13022008К від 16 травня 2008 року, згідно умов якої був переглянутий розмір кредитної лінії –на суму 7300000,00грн. , та встановлений термін до 16 травня 2011 року погасити повністю заборгованість за кредитом. 27 жовтня 2008 року між Закритим акціонерним товариством “Кримметалоторг і Компанія” та Публічним акціонерним товариством “Сведбанк” укладено Додаткову угоду №2 до кредитного договору №24Т13022008К від 16 травня 2008 року, згідно умов якої був переглянутий розмір процентної ставки та збільшений до 22,5%. ПАТ “Сведбанк” свої зобов’язання за договором виконував до 28 січня 2009 року, а саме у встановленому порядку ЗАТ “Кримметалоторг і Компанія” надані кредитні кошти у сумі 7039426,34 грн. 30 квітня 2010 року ПАТ “Сведбанк” звернувся до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. із заявою про вчинення виконавчого напису, а саме ПАТ “Сведбанк” просить вчинити виконавчий напис нотаріуса на оригіналі іпотечного договору від 16 травня 2008 року за реєстровим номер 1996, для погашення кредитної заборгованості ЗАТ “Кримметалоторг і Компанія” в сумі 7777536,61грн.. 14 травня 2010 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. вчинив виконавчий напис, який згідно ст. 90 Закону України "Про нотаріат" та ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню у відповідності до порядку, визначеного Законом України "Про виконавче провадження". Зазначений напис вчинений на підставі статті 87-89 Закону України «Про нотаріат» та пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. Згідно виконавчого напису від 14 травня 2010 року №2891, слід задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства “Сведбанк” у розмірі 7777536,61грн. (в тому числі: заборгованість за кредитом та відсотками – 7749150,77грн.; пені – 28385,84грн.; та 18000 – плата за вчинення виконавчого напису). В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 06 серпня 2010 року на адресу ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія» надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 02 серпня 2010 року, яка винесена підрозділом примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим. Вказана постанова була винесена за результатами розгляду заяви від 29 липня 2010 року про примусове виконання виконавчого документа – виконавчий напис №2891, поданої ВАТ «Сведбанк». Виконавчий напис був виданий 14 травня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. про звернення стягнення на нерухоме майно, яке розташоване у м. Сімферополь та належить ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія», для задоволення вимог у розмірі 7795536,61грн.. Так, на думку позивача, виконавчий напис №2891 від 14 травня 2010 року є таким, що не підлягає виконанню. Суд розглянувши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступними підставами. В обґрунтування позовних вимог позивач наполягає на тому, що приватним нотаріусом Осипенко ДО. при здійснені виконавчого напису не було враховано критерій безспірності боргових зобов'язань ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія» перед ПАТ «Сведбанк». Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Так, згідно з Переліком, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Як слідує з матеріалів справи, виконавчий напис від 14 травня 2010 року №2891 виданий на підставі наступних документів: заява ПАТ “Сведбанк” від 30 квітня 2010 року про вчинення виконавчого напису, розрахунок заборгованості по кредитному договору від 16 травня 2008 року №24Т13022008К; іпотечний Договір від 16 травня 2008 року за реєстровим номер 1996; Договір про внесення змін до іпотечного договору за реєстровим номер 2383; вимога заявника про дострокове повернення заборгованості по кредитному договору від 16 травня 2008 року №24Т13022008К. Згідно ст. 88 Закону України "Про нотаріат", п. 284 Інструкції та пп. "б" ч. 2 п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабміну України від 29.06.99 р. N 1172, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Отже, при надані документів до нотаріуса Відповідач повинен був надати не тільки свої первині документи, а і документи з боку позивача (наприклад - акт звірки взаємних розрахунків, який є зведеним обліковим документом і повинен відповідати вимогам встановленими ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", де відображається узгоджена сума заборгованості). Як слідує з матеріалів справи, ПАТ “Сведбанк” направив на адресу нотаріусу розрахунок заборгованості ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія» перед ПАТ «Сведбанк» за Кредитним договором від 16 травня 2008 року №24Т13022008К. Але, розрахунок заборгованості ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія» перед ПАТ «Сведбанк» складений в односторонньому порядку, та не підписаний представником Боржника, Акт звірки взаємних розрахунків, також між сторонами не складався, нотаріусу представлений не був. Крім того, до матеріалів справи, представлені документі які були скеровані ПАТ «Сведбанк» на адресу нотаріусу із заявою про вчинення виконавчого напису, а саме копія виписку по рахунку ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія» за період з 16.05.08р. по 14.05.10р. та платіжні доручення ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія». Як раніше вказувалося судом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, як те передбачено статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Але, виписка по рахунку ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія» за період з 16.05.08р. по 14.05.10р. та платіжні доручення ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія», належним чином не засвідчені; відсутня дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Більш того, треба зазначити, що виконавчий напис було здійснено 14 травня 2010 року. Проте 06 травня 2010 року до господарського суду АР Крим ПАТ «Сведбанк» була направлена позовна заява про стягнення частини заборгованості з ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія» і 14 травня 2010 року було відкрито провадження по справі. Тобто, на момент вчинення виконавчого напису між позивачем та відповідачем існував спір, що не як не може свідчити про безспірність розміру заборгованості ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія» перед ПАТ «Сведбанк». За такими обставинами, суд вважає, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримував від відповідача та позивача первинні документи, тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Крім того, розрахунок боргу, здійснений відповідачем щодо наявності грошового зобов'язання позивача по кредиту, відсотках, процентах річних та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника. Крім того, як встановлено судом, при укладанні кредитного договору між ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія» і ПАТ «Сведбанк» 16 травня 2008 року було встановлено розмір кредитної поновлюваної лінії на суму 5000000грн. та встановлені відсотки за користування у розмірі 19%. 13 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством “Кримметалоторг і Компанія” та Публічним акціонерним товариством “Сведбанк” укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору №24Т13022008К від 16 травня 2008 року, згідно умов якої був переглянутий розмір кредитної лінії –на суму 7300000,00грн. , та встановлений термін до 16 травня 2011 року погасити повністю заборгованість за кредитом, відсотки за користування залишились без змін. Згідно додаткової угоди №1 були внесені відповідні зміни до іпотечного договору. При розрахунку заборгованості поданому приватному нотаріусу були враховані відсотки за додатковою угодою №2, а саме 22,5%, але відповідних змін до договору іпотеки здійснено не було. Таким чином вимоги ПАТ «Сведбанк» щодо стягнення з ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія» пені та відсотків в частині розрахованої на підставі додаткової угоди №2 від 27 жовтня 2008 року до кредитного договору від 16 травня 2008 року, а не Договору що діяв на час укладення договору іпотеки (застави), не забезпечені заставою. Крім того, 25 серпня 2010 року господарським судом АР Крим була розглянута справа № 2-11/2584-2010 та прийнято рішення, яким було вирішено: - стягнути з Закритого акціонерного товариства “Кримметалоторг і Компанія” на користь Публічного акціонерного товариства “Сведбанк” 350000грн. заборгованості, 3415,00 грн. державного мита; - визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 27.10.2008 року до кредитного договору №24Т13022008К від 16.05.2008 року, укладену між ЗАТ “Кримметалоторг і Компанія” та ПАТ “Сведбанк”. Рішення господарського суду АР Крим від 25 серпня 2010 року по справі № 2-11/2584-2010 в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили. Отже загальна сума вимог ПАТ «Сведбанк», які підлягають задоволенню, вказана у виконавчому написі, не відповідає дійсності. Окрім зазначеного зазначаємо, що при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом не взято до уваги Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003р. № 1255-1У, стаття 1 якого визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" до забезпечувальних обтяжень належить, зокрема, застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору. Частиною 1 ст. 590 Цивільного кодексу України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Згідно з ч. 1 ст. 26 вказаного Закону обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери. Отже, законом не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду. Частинами 1 і 3 розділу IX "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який набрав чинності з 01.01.2004р., визначено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" передбачена можливість вчинення виконавчого напису, якщо інше не встановлено законом. При цьому, частиною 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Вказаний Закон не передбачає такий позасудовий засіб звернення, як стягнення на підставі виконавчого напису. З аналізу викладеного випливає висновок, що виконавчий напис №2891 від 14 травня 2010 року не відповідає приписам наведених вище норм, а відтак є таким, що не підлягає до виконанню. 14 жовтня 2010 року, після виходу з нарадчій кімнати, судом оголошена вступна та резолютивна частині рішення. Рішення оформлено і підписане 19 жовтня 2010 року Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 77, 82-84 ГПК України, суд ВИРIШИВ: 1. Позовні вимоги задовольнити. 2. Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчим напис №2891 від 14 травня 2010 року на іпотечному договорі №1996 від 16 травня 2008 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олеговичем. 3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (01302, м. Київ, вул. Комінтерну,30 Севастопольське відділення; ЄДРПОУ 37395000171103 в АТ «Сведбанк» (публічне)) на користь Закритого акціонерного товариства «Кримметалоторг і Компанія» (95493, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна,10; ЄДРПОУ 05512012) 85,00грн. державного мита; 236,00грн. витрат пов’язаних із інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу. 4. Наказ видати після набрання рішення законної сили. Суддя Господарського суду Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11786665

Справа №2-506/2009 р. ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 8 травня 2009 року Костопільський районний суд Рівненської області в складі : головуючого-судді Грипіч Л.А. при секретарі Цецик О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра” в особі відділення №2 філії ВАТ КБ „Надра” в м. Рівне про стягнення незаконно привласнених коштів, - В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з цивільним позовом про визнання дій відповідача, Відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра”, стосовно неповернення йому, згідно Договору №586878 строкового банківського вкладу (депозиту) від 26 серпня 2008 року, суми вкладу в розмірі 18000,00 грн. та прострочення повернення нарахованих на зазначену суму відсотків в розмірі 1413,03, незаконними, стягнення з відповідача, на його користь суму вкладу, згідно Договору №586878 строкового банківського вкладу (депозиту) від 26 серпня 2008 року, з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 18008,35 грн., штраф за прострочення виконання (неналежне виконання) грошового зобов’язання, в розмірі 45,86 грн., заподіяні йому, відповідачем, невиконанням грошового зобов’язання, збитки (упущену вигоду) в розмірі 317,58 грн. та пеню, за прострочення виконання грошового зобов’язання в розмірі 17402,34 грн. В обгрунтуваня позову покликається на те, що за договором банківського вкладу, відповідно до ч. 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України, незалежно від його виду, банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Тимчасова адміністрація та мораторій на задоволення вимог кредиторів для ВАТ КБ „Надра”, призначена Правлінням Національного банку України з 10.02.2009 року. Мораторій на задоволення вимог кредиторів, згідно ч. 2 ст. 85 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Строк виконання зобов’язання за Договором №586878 строкового банківського вкладу (депозиту) від 26 серпня 2008 року, щодо повернення вкладу з нарахованими процентами у ВАТ КБ „Надра” настав 26.02.2009 року, тобто після призначення тимчасової адміністрації, а тому у відповідача не було і немає жодних законних підстав відмовляти у поверненні належної Позивачу суми Вкладу в розмірі 18000,00 грн. та нарахованих на зазначену суму відсотків. В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю покликаючись на обставини та обгрунтування викладені в позовній заяві. Відповідач в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином. За згодою позивача, відповідно до ст. 224 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи. Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення. Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини. Встановлено, що 26.08.2008 року між позивачем та ВАТ КБ „Надра”, в особі начальника відділення №2 філії ВАТ КБ „Надра” Пініщук Галиною Іванівною, було укладено Договір №586878 строкового банківського вкладу (депозиту) ”Мій вибір” (надалі Договір) оформлений в рамках Пакету послуг ПП Базовий №317588, строком до 26.02.2009 р.. 10.02.2009 року Правлінням Національного банку України призначена тимчасова адміністрація для ВАТ КБ „Надра” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 10.02.2009 по 10.08.2009 року. Позивач двічі (24.02.2009 та 04.03.2009 року) письмово звертався до ВАТ КБ „Надра” з вимогою повернути належну йому суму вкладу в розмірі 18000.00 грн. та нараховані на зазначену суму відсотки, однак ні відповіді ні суми вклад так і не отримав. Після звернення позивача з вимогою до Банку, йому були нараховані та виплачені нараховані проценти на вклад в сумі 1413 грн 03 коп, що підтверджується чеками про видачу готівки (чек №0936 від 26.02.2009 р. – 200 грн.; чек №0969 від 27.02.2009 р. – 200 грн.; чеки №1071 та №1070 від 02.03.2009 р. – 400 грн.; чеки №1152 та 1153 від 03.03.2009 р. – 400 грн.; чек №1255 від 05.03.2009 р. – 213,03 грн.). Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду, банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Мораторій, згідно ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність” – це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Частиною 2 статті 85 Закону України „Про банки та банківську діяльність” передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Тимчасова адміністрація та мораторій на задоволення вимог кредиторів, як було встановлено, для ВАТ КБ „Надра” введені Правлінням Національного банку України з 10.02.2009 року. Строк виконання зобов’язання щодо повернення позивачу вкладу з нарахованими процентами настав у ВАТ КБ „Надра” за вищезгаданим Договором 26.02.2009 року, тобто після призначення тимчасової адміністрації, а тому суд вважає, що у відповідача не було і немає жодних законних підстав відмовляти у поверненні вкладу та нарахованих відсотків. Частиною 1 статті 548 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Пунктом 5.1. Договору передбачено, що за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язань по цьому Договору Сторони несуть відповідальність, згідно з чинним законодавством України. Підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання в даному випадку, на думку суду, відсутні, адже, згідно ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Пунктом 5.2. Договору визначено, що Сторони дійшли згоди, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дії непереборної сили, що не залежать від волі Сторін): техногенного, природного та воєнного характеру, соціально-політичного характеру, включаючи міжнародні санкції, валютні обмеження, інші дії уряду держав, які роблять неможливим виконання Сторонами своїх зобов’язань, Сторони звільняються від виконання своїх обов’язків на час дії зазначених обставин. Призначення правлінням Національного банку України з 10.02.2009 року тимчасової адміністрація для ВАТ КБ „Надра” та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не є форс-мажорною обставиною. Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник, згідно ст. 623 ЦК, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Статтею 1058 ЦК України визначено, що договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором. Відповідно до ч.5 ст. 633 ЦК, актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Таким нормативно-правовим актом, в якому закріплені права споживачів є Закон України „Про захист прав споживачів”. Права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг), тобто публічного договору, визначаються ст. 10 Закону України „Про захист прав споживачів”, частиною 5 якого передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. Загальний розмір Вкладу та нарахованих на нього відсотків, згідно Договору №586878 строкового банківського вкладу (депозиту) ”Мій вибір” оформленого в рамках Пакету послуг ПП Базовий №317588 від 26 серпня 2008 року, а отже вартість послуг, становила 19413,03 грн. У відповідності до ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом справи – державне мито в сумі 357,74 грн та 250 грн на відшкодування витрат пов?язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи. На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 85 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, ст.ст. 1, 2, 10, 18, 22 Зукону України „Про захист прав споживачів”, ст.ст. 11, 16, 22, 177, 190, 316, 317, 387, 509, 546, 548, 549, 610, 611, 617, 623, 625, 633, 1058,1060 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212, 218, 224-226 Цивільно-процесуального кодексу України, суд – В И Р І Ш И В: Позовну заяву ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра” в особі відділення №2 філії ВАТ КБ „Надра” в м. Рівне про стягнення незаконно привласнених коштів – задовольнити. Визнати дії Відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра”, стосовно неповернення ОСОБА_1, згідно Договору №586878 строкового банківського вкладу (депозиту) від 26 серпня 2008 року, суми вкладу в розмірі 18000,00 (Вісімнадцять тисяч гривень 00 копійок) грн. та прострочення повернення нарахованих на зазначену суму відсотків в розмірі 1413,03 (Одна тисяча чотириста тринадцять гривень 03 копійки), незаконними. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра”, на користь позивача суму вкладу, згідно Договору №586878 строкового банківського вкладу (депозиту) від 26 серпня 2008 року, з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 18008,35 (Вісімнадцять тисяч вісім гривень 35 копійок) грн., штраф за прострочення виконання (неналежне виконання) грошового зобов’язання в розмірі 45,86 (Сорок п’ять гривень 86 копійок) грн., заподіяні збитки (упущену вигоду) в розмірі 317,58 (Триста сімнадцять гривень 58 копійок) грн., пеню, за прострочення виконання грошового зобов’язання в розмірі 17402,34 (Сімнадцять тисяч чотириста дві гривні 34 копійки) грн., всього 35774,13 (Тридцять п’ять тисяч сімсот сімдесят чотири гривень 13 копійок) грн. Стягнути з відповідача, Відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра” в особі відділення №2 філії ВАТ КБ „Надра” в м. Рівне, на користь держави судові витрати по справі в сумі 607,74 (Шістсот сім гривень 74 копійок) грн. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення судунабирає законної сили після закінчення цьго строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. СУДДЯ: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/5623359

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 липня 2006 р. № 32/422 Вищий господарський суду України у складі колегії суддів: головуючого Ковтонюк Л.В. суддів: Чабана В.В. Кота О.В. за участю представників: позивача не з'явились, відповідача Захарченко Ю.В. (дов. від 01.11.05 №545) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавнича група “Експрес” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 у справі господарського суду м. Києва № 32/422 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавнича група “Експрес” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційний інформаційно-рекламний центр “Сенс” про стягнення 39 493,14 грн. В С Т А Н О В И В: У червні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю “Видавнича група “Експрес” (далі –ТОВ “Видавнича група “Експрес”) звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційний інформаційно-рекламний центр “Сенс” (далі –ТОВ “Комерційний інформаційно-рекламний центр “Сенс”) 6213,12 грн., 3% річних та 33280,01 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції. В обґрунтування позову ТОВ “Видавнича група “Експрес” послалося на те, що відповідач несвоєчасно виконував свої зобов’язання за умовами договору підряду № 25 від 01.09.2002 на виконання поліграфічних робіт щодо здійснення оплати за виконані позивачем поліграфічні роботи. Заявою від 04.10.2005 позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 5506,70 грн. 3% річних та 30512,52 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції. Рішенням господарського суду м. Києва від 24.10.2005 (суддя Хрипун О.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “Комерційний інформаційно-рекламний центр “Сенс” на користь ТОВ “Видавнича група “Експрес” 5506,70 грн. 3% річних, 55,07 грн. державного мита, 16,45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено. Рішення вмотивовано тим, що відповідач вчасно не здійснював оплату за виготовлену позивачем поліграфічну продукцію. Вимоги щодо стягнення 3% річних є доведеними. Що стосується вимог про стягнення суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, то суд зазначив, що вони задоволенню не підлягають, оскільки у відповідача обов’язок щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції міг виникнути лише у випадку прострочення платежу за окремий тираж на один місяць чи більший термін. Враховуючи, що позивачем не доведено факту затримки відповідачем оплати окремого тиражу на строк одного місяця чи більше, вимоги щодо стягнення суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, є необґрунтованими. При цьому суд першої інстанції послався на статті 526, 610, 625 ЦК України та лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 (колегія у складі суддів: Шипка В.В., Дзюбко П.О., Борисенко І.В.) рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2006 скасовано частково. У позові про стягнення 5506,70 грн., 3% річних відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. Постанову вмотивовано тим, що позивачем із свого боку не виконано умов договору, не вчинено дій щодо надання відповідачу калькуляції вартості матеріалів та робіт, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача 3 % річних та суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції. При цьому суд апеляційної інстанції послався на частину 1 ст. 215, частину 1 ст. 613, ст. 884 ЦК України. Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ “Комерційний інформаційно-рекламний центр “Сенс” звернулося з касаційною скаргою, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 повністю, а рішення господарського суду міста Києва в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 30512,52 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, прийняти нове рішення про стягнення з ТОВ “Комерційний інформаційно-рекламний центр “Сенс” на користь ТОВ “Видавнича група “Експрес” 30512,52 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції. В обґрунтування скарги зроблено посилання на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема ст. 613 ЦК України, та не застосовано положення ст. ст. 530, 625 ЦК України, судом першої інстанції було дано невірне тлумачення змісту листа-роз’яснення Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997. ТОВ “Видавнича група “Експрес” також вказало на те, що вартість виготовленої ним одиниці продукції зазначена у Додатку № 3 до договору підряду № 25 від 01.09.2002 та у підписаних відповідачем видаткових накладних. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ “Комерційний інформаційно-рекламний центр “Сенс” просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою. В судові засідання 26.06.2006 та 04.07.2006 не з’явився представник позивача. Враховуючи, що про час і місце розгляду справи він був повідомлений належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за його відсутності. Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорених судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково. Як встановлено судами попередніх інстанцій, сторонами 01.09.2003 було укладено договір підряду № 25 на виконання поліграфічних робіт, за умовами пункту 3.6 якого відповідач зобов’язувався протягом 3-х банківських днів з моменту подання замовлення на виготовлення тиражу друкованого засобу оплатити 100% вартості основних матеріалів, які необхідні для виконання робіт за даним договором, та 50% вартості робіт з виготовлення кожного тиражу замовлення. Остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 5-ти банківських днів з моменту виготовлення замовлення. Як з’ясовано судами, позивачем було виготовлено та передано відповідачу поліграфічну продукцію за видатковими накладними, що підтверджується матеріалами справи. В обґрунтування висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 3% річних та суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на виконання умов п.3.6 договору № 25 від 01.09.2003 позивач зобов’язаний був надавати відповідачу калькуляції щодо вартості матеріалів та вартості робіт, лише після чого останній повинен був здійснювати платежі. З цим висновком Вищий господарський суд України не погоджується. Судами встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, факт отримання відповідачем тиражів виготовленої позивачем поліграфічної продукції. Відповідно до частин першої, другої ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. В цьому зв’язку апеляційною інстанцією не було досліджено доводів позивача про те, що певна інформація про виготовлену ним продукцію, зокрема її ціну, відображено у видаткових накладних, за якими відповідач приймав цю продукцію без зауважень протягом дії договору підряду. При розгляді справи не було забезпечено всебічного, повного та об’єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин в сукупності, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України. Тому постанова суду апеляційної інстанції є такою, що підлягає скасуванню. Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що рішення місцевого суду суперечить ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідно до якої, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Так, вищезгаданою правовою нормою не передбачено обмежень щодо нарахування інфляційних втрат. Втім, на дану норму матеріального права ні місцевий ні апеляційний господарські суди не звернули уваги, що призвело до прийняття неправомірних судових актів. За таких обставин рішення суду першої інстанції та постанова господарського суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Видавнича група “Експрес” задовольнити частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2006 та рішення господарського суду м. Києва від 24.10.2005 у справі № 32/422 скасувати. Справу № 32/422 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Головуючий Л.Ковтонюк Судді: В.Чабан О. Кот http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77805

Вся задолженность будет взыскана с поручителя. И так поступать не хорошо.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2 вересня 2009 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Сеніна Ю.Л., суддів: Барсукової В.М., Григор`євої Л.І., Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., - розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, в с т а н о в и л а: У червні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Зазначав, що 30 липня 2004 року він уклав з відповідачем договір позики, за умовами якого передав ОСОБА_2 у власність 44500 грн., а останній зобов`язувався повернути таку ж суму коштів за першою його вимогою, але не раніше семи днів. 31 грудня 2005 року він направив відповідачу телеграму про повернення боргу. Посилаючись на те, що позичальник боргу не повернув, просив стягнути на його користь 44500 грн. основного боргу та 760126 грн. 35 коп. пені, з урахуванням індексу інфляції. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 1 листопада 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. З ОСОБА_2 на його користь стягнуто 44500 грн. заборгованості за договором позики та 760126 грн. 35 коп. пені за несвоєчасне повернення боргу. Рішенням апеляційного суду м. Києва від 22 квітня 2008 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 1 листопада 2007 року в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення боргу скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 44500 грн. процентів і інфляційних коштів за прострочення виконання грошового зобов`язання. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині стягнення з нього процентів і пені та ухвалити нове рішення про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 6007 грн. 50 коп. за прострочення повернення суми позики, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Судові рішення в частині стягнення боргу за договором позики сторонами не оскаржуються. Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 і стягуючи на його користь 760126 грн. 35 коп. пені, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 з 10 січня 2006 року прострочив виконання грошового зобов`язання, а тому повинен сплатити пеню в зазначеному розмірі. Скасовуючи в цій частині судове рішення, суд апеляційної інстанції вважав, що сума проценті за користування взятими у борг грошима з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання повинна становити 44500 грн., тобто дорівнювати сумі основного боргу. Однак з таким висновком судів погодитись не можна. Судом установлено, що 30 липня 2004 року сторони уклали в письмовій формі договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 44500 грн., а останній зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму коштів за першою вимогою, та сплатити три проценти від суми позики за кожен день прострочення повернення позики. 31 грудня 2005 року ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_2 телеграму з вимогою про повернення взятих у борг коштів. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму згідно з вимогами даного Кодексу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нарахування двох різновидів процентів (індексу інфляції та трьох процентів річних) здійснюється кумулятивно шляхом складання процентів за користування сумою позики та процентів від простроченої суми. Три проценти річних від суми простроченої позики нараховується від дня, коли сума позики мала бути повернута, до дня її фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, передбачених договором позики. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до вимог ст. ст. 549-552 ЦК України. Зазначена неустойка нараховується у грошовій або майновій формі від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів за договором позики відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України. Вирішуючи спір, суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, підлягає застосуванню, та не взяв до уваги, що відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Крім того, суд не перевірив належним чином проведених позивачем розрахунків щодо обрахування пені в сумі 760126 грн. 35 коп. та не взяв до уваги, що згідно зі ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється позовна давність один рік. Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув; у порушення вимог ст. ст.303, 316 ЦПК України належним чином не перевірив наведених в апеляційній скарзі доводів; у рішенні не зазначив конкретних обставин та фактів, що спростовуються такі доводи; змінюючи рішення в частині розміру неустойки, безпідставно вважав, що спірні відносини не врегульовані законом; у рішенні не зазначив наявність правових підстав для зменшення розміру неустойки. За таких обставин ухвалені у справі судові рішення в частині заявлених позовних вимог про стягнення неустойки підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у х в а л и л а: Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 1 листопада 2007 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 22 квітня 2008 року в частині заявлених позовних вимог про стягнення неустойки скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий Ю.Л. Сенін Судді: В.М. Барсукова Л.І. Григор`єва В.І. Гуменюк Л.І. Охрімчук http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4970889

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2011 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Патрюк М.В., суддів: Балюка МІ., Гуменюка В.І., Луспеника Д.Д., Лященко Н.П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” (далі – ВАТ КБ “Надра”) про стягнення інфляційних нарахувань і три проценти річних у зв’язку з простроченням виконання грошових зобов’язань за договором банківського вкладу (депозиту) за касаційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2009 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2010 року, в с т а н о в и л а: У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 8 січня 2009 року вона уклала з відповідачем три договори банківського вкладу, у національній валюті, у доларах США та в євро. Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2009 року з відповідача на її користь стягнуто суми вкладів і нарахованих процентів. Оскільки суми вкладів до цього часу не повернуті, позивачка просила на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з ВАТ КБ “Надра” на її користь 1 464 грн. 56 коп. інфляційних нарахувань і три проценти річних у розмірі 347 грн. 78 коп. за депозитом у гривнях; 165,44 доларів США і три проценти річних у розмірі 37,23 доларів США за депозитом у доларах США; 206 євро і три проценти річних у розмірі 46,36 євро за депозитом у євро та судові витрати. Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ КБ “Надра” на користь ОСОБА_3 три проценти річних за прострочення грошового зобов’язання: 347 грн. 78 коп. за договором строкового банківського вкладу від 8 січня 2009 року № 742111; 37,23 доларів США за договором строкового банківського вкладу від 8 січня 2009 року № 742128; 46,36 євро за договором строкового банківського вкладу від 8 січня 2009 року № 742088. Розподілено судові витрати. У решті позову відмовлено. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2010 року заочне рішення місцевого суду скасовано в частині стягнення з ВАТ КБ “Надра” на користь ОСОБА_3 трьох процентів річних за прострочення грошового зобов’язання та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. і стягнення з відповідача на користь держави 51 грн. судового збору та ухвалено нове рішення, яким у цій частині відмовлено в задоволенні позову. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 62 грн. 92 коп. У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до п. 2 розд. ХІІІ “Перехідні положення” Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ “Про судоустрій і статус суддів” справа розглядається за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що за порушення грошового зобов’язання ст. 625 ЦК України передбачає відповідальність боржника. Крім того, ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексації підлягають лише ті виплати, які не мають разового характеру (заробітна плата, стипендії, пенсії), оскільки повернення сум депозитних вкладів має разовий характер, тому індексації не підлягає. Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних за прострочення грошового зобов’язання та судових витрат і відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, виходив із того, що відповідно до положень ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини, проте зазначив, що постановою Правління Національного банку України з 10 лютого 2005 року строком на шість місяців був введений мораторій на задоволення вимог клієнтів, який поширюється на зобов’язання ВАТ КБ “Надра”. При цьому згідно із ч. 2 ст. 58, п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» під час дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами. Проте таких висновків апеляційний суд дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним положенням закону рішення апеляційного суду не відповідає. Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов’язання передбачені ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема ст. 559 ЦК України передбачає, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Судом установлено, що 8 січня 2009 року ОСОБА_3 уклала з ВАТ КБ “Надра” три договори банківського вкладу: у національній валюті, у доларах США та в євро. Після закінчення терміну дії договорів відповідач не виконав зобов’язання за договорами та не видав позивачці вклади й належні проценти за її заявою від 9 лютого 2009 року, посилаючись на те, що Правлінням Національного банку України з 10 лютого 2009 року призначено тимчасову адміністрацію і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців. Згідно із ч. 2 ст. 58 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади. Протягом мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) (п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи з положень зазначеної норми наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу й три проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов’язання, у зв’язку із чим дія мораторію відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на них не розповсюджується. У зв’язку з викладеним висновок суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача коштів за невиконання боргового зобов’язання є таким, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 625 ЦК України. Отже, у порушення ст. ст. 212-214 ЦПК України апеляційний суд не звернув уваги на те, що відповідно до ст. 598 ЦК України зобов’язання сторін за договором припиняються з моменту належного виконання сторонами зобов’язань, і не врахував, що індекс інфляції за час прострочення виконання грошового зобов’язання, а також три проценти річних від простроченої суми не є штрафною санкцією й на них не поширюється дія мораторію . За таких обставин рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа – передачі на новий апеляційний розгляд. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у х в а л и л а: Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий М.В. Патрюк Судді: М.І. Балюк В.І. Гуменюк Д.Д. Луспеник Н.П. Лященко http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13595630

УХВАЛА іменем України 21 жовтня 2009 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Патрюка М.В., суддів: Жайворонок Т.Є., Мазурка В.А., Лященко Н.П., Пшонки М.П.,- розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних і річних за невиконання договірних зобов’язань за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 8 травня 2008 року, в с т а н о в и л а: У грудні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 20 вересня 2001 року між ним і відповідачем був укладений договір позики на загальну суму 43 800 грн. зі строком погашення до 1 вересня 2002 року. У зв’язку з невиконанням ОСОБА_2. своїх договірних зобов’язань, він вимушений був звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, усього в сумі 56 247 грн. 89 коп. та 16 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 5 квітня 2006 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. 56 247 грн. 89 коп. боргу, відмовлено в стягненні інфляційних і моральної шкоди. Рішенням апеляційного суду Волинської області від 15 червня 2006 року рішення суду першої інстанції змінено: стягнуто з відповідача на користь позивача 36 790 грн. боргу за договором позики та 13 244 грн. 40 коп. річних, у задоволенні вимог про стягнення інфляційних відмовлено. Посилаючись на те, що відповідач не виконує зобов’язання й після ухвалення судових рішень та на ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просив стягнути з відповідача, який прострочив виконання грошового зобов’язання, інфляційні за період з 1 жовтня 2005 року до грудня 2007 року в сумі 11 908 грн. 15 коп. та 3% річних із простроченої суми за період з 1 листопада 2005 року до 21 січня 2008 року в сумі 2 518 грн. 90 коп. Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 лютого 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 8 травня 2008 року, у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Оскаржувані у справі судові рішення ухвалено з порушенням цих норм. Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1., суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ухваленими рішеннями Луцького міськрайонного суду від 5 квітня 2006 року та апеляційного суду Волинської області від 15 червня 2006 року остаточно вирішено спір по суті й припинено правовідносини сторін за договором позики; їхні правовідносини перейшли в сферу виконання судових рішень, які регулюються нормами розділу VІ ЦПК України, а не ч. 2 ст. 625 ЦК України. Однак погодитися з такими висновками не можна. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України). Зобов’язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604-609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов’язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора. За відсутності інших підстав припинення зобов’язання, передбачених договором або законом, зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання. Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснено, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає право кредитора на отримання судом боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов’язання, а також трьох відсотків річних від простроченої суми та оплату цих сум. Виходячи з аналізу норм ст. ст. 11, 12, 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України слід зробити висновок, що право, яке захищає суд, повинно існувати на день прийняття судового рішення. Наявність судових рішень про стягнення боргу та передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України грошових сум за інші періоди невиконання боржником зобов’язання й відкриття виконавчого провадження за цими рішенням за відсутності реального виконання боржником свого зобов’язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. Оскільки у справі, що розглядається, не встановлено, що на момент ухвалення судом рішення борг позивачу повернуто, то в судів першої та апеляційної інстанцій не було підстав для відмови в захисті його права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, як відповідальності за невиконання грошового зобов’язання. За таких обставин судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у х в а л и л а: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 8 травня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий М.В. Патрюк Судді: Т.Є. Жайворонок Н.П. Лященко В.А. Мазурок М.П. Пшонка http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/6819274

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 1 вересня 2010 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Сеніна Ю.Л., суддів: Жайворонок Т.Є., Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Романюка Я.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Українська міжбанківська валютна біржа" до ОСОБА_6, третя особа Відкрите акціонерне товариство "Європейський банк розвитку та заощаджень", про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 лютого 2009 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 червня 2009 року, в с т а н о в и л а: У жовтні 2008 року Закрите акціонерне товариство "Українська міжбанківська валютна біржа" (далі – ЗАТ "УМВБ") звернулося до суду з названим позовом. Позивач зазначав, що 27 червня 2007 року між ним і Відкритим акціонерним товариством (далі – ТОВ) "Європейський банк розвитку та заощаджень" було укладено два договори застави майнових прав на грошові кошти, розміщені на його депозитних рахунках. Відповідно до цих договорів він передав банку в заставу майнові права на 1145167 грн. 87 коп. і 1298372,21 доларів США й відсотки, що нараховувалися на депозит, у забезпечення виконання зобов’язання ОСОБА_6 перед банком за договором про відкриття кредитної лінії від 27 червня 2007 року. У зв’язку з невиконанням ОСОБА_6 кредитних зобов’язань, 13 лютого 2008 року ТОВ "Європейський банк розвитку та заощаджень" здійснило договірне списання з належних йому рахунків 1335213,94 доларів США та 3180 грн. 31 коп. у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 10 жовтня 2008 року він звернувся до ОСОБА_6 з вимогою сплати вказаних грошових сум. Оскільки ОСОБА_6 ухиляється від повернення списаних з його рахунків грошових коштів, а до нього перейшли права кредитора, ЗАТ "УМВБ", уточнивши позовні вимоги, просило суд стягнути зі ОСОБА_6 на його користь 6879532 грн. 10 коп. боргу, 3404795 грн. 55 коп. збитків, що виникли внаслідок курсової різниці валют, 447169 грн. 58 коп. інфляційних втрат і 66156 грн., що складають три відсотки річних. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27 лютого 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18 червня 2009 року, позов задоволено: стягнуто зі ОСОБА_6 на користь позивача борг у сумі 6879532 грн. 10 коп., курсову різницю - 3404795 грн. 55 коп., інфляційні втрати - 447169 грн. 58 коп., три відсотки річних - 66156 грн. 66 коп. і судові витрати. В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_6 посилається на неправильне застосування судами норм процесуального права та порушення норм матеріального права, у зв’язку із чим порушує питання про скасування судових рішень і передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Задовольняючи позов, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що з позивача як майнового поручителя ОСОБА_6 ТОВ "Європейський банк розвитку та заощаджень" були списані грошові кошти в рахунок погашення боргових зобов’язань ОСОБА_6, до нього перейшло право вимоги, а тому остання зобов’язана відшкодувати йому вказані суми з урахуванням курсової різниці на час вирішення справи, інфляційних втрат і трьох відсотків річних. Проте повністю погодитися з таким висновком судів не можна. Відповідно до чч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Під час вирішення справи суди виходили з того, що 27 червня 2007 року між ЗАТ "УМВБ" і ТОВ "Європейський банк розвитку та заощаджень" було укладено договір застави майнових прав на грошові кошти за № 040/002-07/01, за умовами якого позивач передав банку в заставу майнові права на грошові кошти в сумі 1145167 грн. 87 коп. і проценти, нараховані на суму депозиту, які виникли в нього на підставі депозитного договору з банком № 14D-03 від 28 листопада 2003 року, а також договір застави майнових прав на грошові кошти за № 040/002-07/02, за умовами якого позивач передав банку в заставу майнові права на грошові кошти в сумі 1298372,21 доларів США і проценти, нараховані на суму депозиту, які виникли в нього на підставі депозитного договору з банком № 15D-03 від 28 листопада 2003 року. Свої майнові права позивач передав банку у заставу для забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_6, яка є боржником перед банком на підставі укладеного між ними договору про відкриття кредитної лінії за № 040/002-07 від 27 червня 2007 року. Відповідно до п. 7.2 цих договорів застави в разі невиконання боржником (ОСОБА_6) будь-якого із зобов’язань, забезпечених заставою, у визначений у кредитному договорі строк заставодержатель набуває право звернути стягнення на заставлені майнові права відповідно до договору та діючого законодавства України. Згідно з п. 8 цих договорів застави після набуття заставодержателем права звернути стягнення на заставлені майнові права та повідомлення про це заставодавця у встановленому законом порядку заставодавець цим договором уступає заставодержателю вимоги, що випливають із заставлених майнових прав, що зазначені в п. 1 цього договору на суму заборгованості боржника. Після уступки права вимоги заставодержатель має право застосувати договірне списання коштів заставодавця, майнові права на які відступлені, з рахунків, визначених у договорах 040/002-07/01 і 040/002-07/02, відкритих у заставодержателя. У зв’язку з невиконанням ОСОБА_6 своїх зобов’язань перед банком за кредитним договором, 13 лютого 2008 року на підставі пп. 7.2, 8 договорів застави від 27 червня 2007 року було здійснено договірне списання грошових коштів, що належать позивачеві, у сумі 1335213,94 доларів США та 3180 грн. 31 коп. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Статтею 192 ЦК України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Інфляція – це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п. 2 Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519). Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним. Тобто за змістом ст. 625 ЦК України встановлений індекс інфляції враховується до суми боргу в разі наявності між сторонами грошових зобов’язань у валюті України – гривні. Крім того, згідно з вимогами ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Проте місцевий суд на зазначене уваги не звернув і, установивши, що банком було списано з рахунків позивача грошові кошти в національній та іноземній валюті, помилково нарахував індекс інфляції на всю суму боргу, не вирішивши в порушення вимог ст.ст. 213 і 214 ЦПК України питання, на яку суму та за який період підлягають нарахуванню інфляційні втрати. Крім того, місцевий суд помилково вирішив питання про стягнення суми курсової різниці, замість вирішення питання про стягнення суми боргу за правилом, установленим ч. 2 ст. 533 ЦК України, на день ухвалення судового рішення. Апеляційний суд у порушення вимог ст. 303 ЦПК України на зазначені обставини уваги не звернув і належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги ОСОБА_6 З огляду на викладене ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд. Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 лютого 2009 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 червня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий Ю.Л. Сенін Судді: Т.Є. Жайворонок Є.Ф. Левченко Л.М. Лихута Я.М. Романюк http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11176778

Справа №2-727/2009 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАІНИ 26.03.2009 р. Дергачівський районний суд Харківскої області в складі: головуючого – судді Калмикової Л.К. при секретарі – Ткачовій Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про стягнення суми,- В С Т А Н О В И В : Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доОСОБА_2 про стягнення суми. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 25.08.2005 р. він передав ОСОБА_2 суму у розмірі 300 доларів США, що на момент подачі позову складало за курсом НБУ: 300 х 7,4731 = 2241,93 грн. - в якості позики на термін до 07.12.2005 року. В підтвердження отриманої вказаної вище суми відповідач надав йому письмову розписку. Проте, у визначений строк відповідач суму позики не повернув. На неодноразові усні та письмові звернення до нього з приводу повернення грошей він на протязі декількох років не реагує, у зв’язку з чим він, ОСОБА_1, змушений звернутись до суду з позовом для примусового стягнення заборгованості. Згідно ст.1049 ч.1 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлений договором. Боржник добровільно не виконує своє зобов’язання про повернення отриманих у позику грошових коштів. В останній раз відповідач отримав письмове повідомлення про необхідність погашення заборгованості 02.06.2008 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення йому замовного листа №848080. Однак, як передбачено ст.1049 ч.1 ЦК України, у місячний термін суму позики кредитору (позивачу) не сплачено. Таким чином, майнове право кредитора порушено, про що йому стало відомо 02.08.2008 року. Ст.1050 ч.1 ЦК України встановлено, що, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України, яка в свою чергу передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індекса інфляції за весь час прострочки, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором чи законом. Період Сума основного боргу % інфляції Проіндексована сума боргу Примітки 07.12.05 р.- 31.12.05 р. 2241,93 100,9 2262,11 31.01.06 р. 2262,11 101,2 2289,25 28.02.06 р. 2289,25 101,8 2330,46 31.03.06 р. 2330,46 99,7 2330,46 30.04.06 р. 2330,46 99,6 2330,46 31.05.06 р. 2330,46 100,5 2342,11 30.06.06 р. 2342,11 100,1 2344,45 31.07.06 р. 2344,45 100,9 2365,55 31.08.06 р. 2365,55 100,0 2365,55 30.09.06 р. 2365,55 102,0 2412,86 31.10.06 р. 2412,86 102,6 2475,59 30.11.06 р. 2475,59 101,8 2520,15 31.12.06 р. 2520,15 100,9 2542,83 31.01.07 р. 2542,83 100,5 2555,54 28.02.07 р. 2555,54 100,6 2570,87 31.03.07 р. 2570,87 100,2 2576,01 30.04.07 р. 2576,01 100,0 2576,01 31.05.07 р. 2576,01 100,6 2591,47 30.06.07 р. 2591,47 102,2 2648,48 31.07.07 р. 2648,48 101,4 2685,56 31.08.07 р. 2685,56 100,6 2701,67 30.09.07 р. 2701,67 102,2 2761,11 31.10.07 р. 2761,11 102,9 2841,18 30.11.07 р. 2841,18 102,2 2903,69 31.12.07 р. 2903,69 102,1 2964,67 31.01.08 р. 2964,67 102,9 3050,65 29.02.08 р. 3050,65 102,7 3133,02 31.03.08 р. 3133,02 103,8 3252,08 30.04.08 р. 3252,08 103,1 3352,89 31.05.08 р. 3352,89 101,3 3396,48 30.06.08 р. 3396,48 100,8 3423,65 31.07.08 р. 3423,65 99,5 3423,65 31.08.08 р. 3423,65 99,9 3423,65 30.09.08 р. 3423,65 101,1 3461,31 31.10.08 р. 3461,31 101,7 3520,15 30.11.08 р. 3520,15 101,5 3572,95 Розмір заборгованості з урахуванням індексів інфляції за вказаний період з 07.12.2005 р. по 30.11.2008 р. складає 3572,95 грн., тобто втрати за інфляцією складають: 3572,95 – 2241,93 = 1331,02 грн. Згідно ст.1048 ч.1 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Тому у даному випадку застосовується не 3% річних, як передбачає ст.625 ч.2 ЦК України, а облікова ставка НБУ, яка складає: Початок періоду Кінець періоду %, річних 30.04.2008 12.0 % 01.01.2008 29.04.2008 10.0 % 01.06.2007 01.12.2007 8.0 % 10.06.2006 31.05.2007 8.5 % 10.08.2005 09.06.2006 9,5 % Таким чином, проценти від суми позики на момент звернення до суду складають: за період з 08.12.2005 р. по 09.06.2006 р. = 184 дня 2241,93 грн. Х (0,026% в день) х 184 дня = 107,25 грн. за період з 10.06.2006 р. по 31.05.2007 р. = 356 днів 2241,93 грн. х (0,02329 % в день) х 356 днів = 185,88 грн. за період з 01.06.2007 р. по 01.12.2007 р. =215 днів 2241,93 грн. х (0,02192% в день) х 215 днів = 105,66 грн. за період з 01.01.2008 р. по 29.04.2008 р. =120 днів 2241,93 грн. х (0,0274 % в день) х 120 днів = 73,71 грн. за період з 30.04.2008 р. по 15.12.2008 р. =231 день 2241,93 грн. х (0,0329 % в день) х 231 днів =170,38 грн. а всього за період прострочки: 107,25 грн. + 185,88 грн.+105,66 грн. +73,71 грн. +170,38 грн. = 642,88 грн. Оскільки домовленість сторін в даному випадку щодо періоду нарахування процентів відсутня, то згідно ст.1048 ч.1 п.2 ЦК України з боржника підлягають стягненню проценти щомісячно до дня повернення позики. З урахуванням вищевикладеного з відповідача підлягає стягненню: 1. сума основного боргу у розмірі 2241,93 грн.; 2. втрати пов’язані з інфляцієюї складають м1331,02 грн.; 3. проценти від суми позики на момент звернення до суду складає 642,88 грн., тобто загальна сума стягнення складає 4215,83 грн. Ст.526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1: 2241,93 грн. – сума боргу; 1331,02 грн. – втрати, пов’язані з інфляцією; 642,88 – сума відсотків від суми займу, а всього 4215,83 грн.; стягнути зОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 81,00 грн. – судові витрати. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги, просить їх задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з `явився, причини неявки суду не повідомив, про слухання справи сповіщений згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, заяву про слухання справи у його відсутність суду не надав, у зв”язку з чим суд вважає за можливе слухати справу у відсутність відповідача, провівши заочний розгляд справи з винесенням заочного рішення, проти чого позивач не заперечує. Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову. Як встановлено судом, 25.08.2005 р. ОСОБА_1передав ОСОБА_2 суму у розмірі 300 доларів США, що на момент подачі позову складало за курсом НБУ: 300 х 7,4731 = 2241,93 грн., - в якості позики на термін до 07.12.2005 року. В підтвердження отриманої вказаної вище суми відповідач надав йому письмову розписку. Проте, у визначений строк за розпискою відповідач суму позики не повернув. На неодноразові усні та письмові звернення до нього з приводу повернення грошей він на протязі декількох років не реагує, у зв’язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом для примусового стягнення заборгованості. Згідно ст.1049 ч.1 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлений договором. Боржник добровільно не виконує своє зобов’язання про повернення отриманих у позику грошових коштів. В останній раз відповідач отримав письмове повідомлення про необхідність погашення заборгованості 02.06.2008 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення йому замовного листа №848080. Однак, як передбачено ст.1049 ч.1 ЦК України, у місячний термін суму позики кредитору (позивачу) не сплачено. Таким чином майнове право кредитора порушено, про що йому стало відомо 02.08.2008 року. Ст.1050 ч.1 ЦК України встановлено, що, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України, яка в свою чергу передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індикса інфляції за весь час прострочки, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором чи законом. період Сума основного боргу % інфляції Проіндексована сума боргу Примітки 07.12.05 р.- 31.12.05 р. 2241,93 100,9 2262,11 31.01.06 р. 2262,11 101,2 2289,25 28.02.06 р. 2289,25 101,8 2330,46 31.03.06 р. 2330,46 99,7 2330,46 30.04.06 р. 2330,46 99,6 2330,46 31.05.06 р. 2330,46 100,5 2342,11 30.06.06 р. 2342,11 100,1 2344,45 31.07.06 р. 2344,45 100,9 2365,55 31.08.06 р. 2365,55 100,0 2365,55 30.09.06 р. 2365,55 102,0 2412,86 31.10.06 р. 2412,86 102,6 2475,59 30.11.06 р. 2475,59 101,8 2520,15 31.12.06 р. 2520,15 100,9 2542,83 31.01.07 р. 2542,83 100,5 2555,54 28.02.07 р. 2555,54 100,6 2570,87 31.03.07 р. 2570,87 100,2 2576,01 30.04.07 р. 2576,01 100,0 2576,01 31.05.07 р. 2576,01 100,6 2591,47 30.06.07 р. 2591,47 102,2 2648,48 31.07.07 р. 2648,48 101,4 2685,56 31.08.07 р. 2685,56 100,6 2701,67 30.09.07 р. 2701,67 102,2 2761,11 31.10.07 р. 2761,11 102,9 2841,18 30.11.07 р. 2841,18 102,2 2903,69 31.12.07 р. 2903,69 102,1 2964,67 31.01.08 р. 2964,67 102,9 3050,65 29.02.08 р. 3050,65 102,7 3133,02 31.03.08 р. 3133,02 103,8 3252,08 30.04.08 р. 3252,08 103,1 3352,89 31.05.08 р. 3352,89 101,3 3396,48 30.06.08 р. 3396,48 100,8 3423,65 31.07.08 р. 3423,65 99,5 3423,65 31.08.08 р. 3423,65 99,9 3423,65 30.09.08 р. 3423,65 101,1 3461,31 31.10.08 р. 3461,31 101,7 3520,15 30.11.08 р. 3520,15 101,5 3572,95 Розмір заборгованості з урахуванням індексів інфляції за вказаний період з 07.12.2005 р. по 30.11.2008 р. складає 3572,95 грн., тобто втрати за інфляцією складають: 3572,95 – 2241,93 = 1331,02 грн. Згідно ст.1048 ч.1 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Тому у даному випадку застосовується не 3% річних, як передбачає ст.625 ч.2 ЦК України, а облікова ставка НБУ, яка складає: Початок періоду Кінець періоду %, річних 30.04.2008 12.0 % 01.01.2008 29.04.2008 10.0 % 01.06.2007 01.12.2007 8.0 % 10.06.2006 31.05.2007 8.5 % 10.08.2005 09.06.2006 9,5 % Таким чином, проценти від суми позики на момент звернення до суду складають: за період з 08.12.2005 р. по 09.06.2006 р. = 184 дня 2241,93 грн. Х (0,026% в день) х 184 дня = 107,25 грн. за період з 10.06.2006 р. по 31.05.2007 р. = 356 днів 2241,93 грн. х (0,02329 % в день) х 356 днів = 185,88 грн. за період з 01.06.2007 р. по 01.12.2007 р. =215 днів 2241,93 грн. х (0,02192% в день) х 215 днів = 105,66 грн. за період з 01.01.2008 р. по 29.04.2008 р. =120 днів 2241,93 грн. х (0,0274 % в день) х 120 днів = 73,71 грн. за період з 30.04.2008 р. по 15.12.2008 р. =231 день 2241,93 грн. х (0,0329 % в день) х 231 днів =170,38 грн. а всього за період прострочки: 107,25 грн. + 185,88 грн.+105,66 грн. +73,71 грн. +170,38 грн. = 642,88 грн. Оскільки домовленість сторін в даному випадку щодо періоду нарахування процентів відсутня, то згідно ст.1048 ч.1 п.2 ЦК України з боржника підлягає стягненню проценти щомісячно до дня повернення позики. З урахуванням вищевикладеного з відповідача підлягає стягненню: 4. сума основного боргу у розмірі 2241,93 грн.; 5. втрати пов’язані з інфляцієюї складають м1331,02 грн.; 6. проценти від суми позики на момент звернення до суду складає 642,88 грн., тобто загальна сума стягнення складає 4215,83 грн. Розрахунок заборгованості зроблений правильно. Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Ст.526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Таким чином, позов підлягає задоволенню. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.525,526,1046-1050 ЦК України, ст.ст.10,11,27,31,57-60, 209,212,215,224,226 ЦПК України, суд,- В И Р І Ш И В : Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1: 2241,93 грн. – сума боргу; 1331,02 грн. – втрати пов’язані з інфляцією; 642,88 – сума відсотків від суми займу, а всього 4215,83 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 81,00 грн. – судові витрати. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції позивачем може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії. Суддя Л.К.Калмикова http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/5203865

Справа № 2-123/10 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2010 року Красилівський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Красняка В., при секретарі Федченко Л., розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красилові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру відшкодування шкоди, встановив : в обґрунтування позовних вимог, які він підтримав в судовому засіданні, позивач посилається на те, що вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19.03.2007 року з відповідача на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої смертю сина, стягнуто 2000 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 гривень. На даний час відповідач вказану шкоду в повному обсязі не відшкодував. Посилаючись на те, що вартість життя на даний час підвищилася, позивач просить провести індексацію розміру відшкодування йому вказаної шкоди, завданої відповідачем. Відповідач позов визнав повністю. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 1208 ч.1 ЦК України за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. Судом встановлено, що вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19.03.2007 року у кримінальній справі №1-15/07 по обвинуваченню ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_5 за ст.ст. 206 ч.3, 123 ч.2 КК України на користь позивача з відповідача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої смертю сина, стягнуто 2000 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 гривень. Позивач з заявою до суду про проведення індексації розміру відшкодування завданої йому відповідачем шкоди звернувся 09.12.2009 року і уточнив свої вимоги станом на 01.03.2010 року. Після винесення вищезазначеного вироку відповідач двічі відшкодовував позивачу вказану шкоду: 25.11.2008 року в сумі 100 гривень і 10.02.2010 року в сумі 1900 гривень. Враховуючи наведене, суд вважає, що у зв'язку з підвищенням вартості життя сума індексації розміру відшкодування шкоди, завданої позивачеві, станом на 01.03.2010 року складає 2122,2 гривні: Період розрахунків Індекс інфляції Сума заборгованості Сума боргу з індексацією Сума індексації Грудень 2007 р. 102,1 5000 5105 105 Січень 2008 р. 102,9 5000 5145 145 Лютий 2008 р. 102,7 5000 5135 135 Березень 2008 р. 103,8 5000 5190 190 Квітень 2008 р. 103,1 5000 5155 155 Травень 2008 р. 101,3 5000 5065 65 Червень 2008 р. 100,8 5000 5040 40 Липень 2008 р. 99,5 5000 5000 0 Серпень 2008 р. 99,9 5000 5000 0 Вересень 2008 р. 101,1 5000 5055 55 Жовтень 2008 р. 101,7 5000 5085 85 Листопад 2008 р. 101,5 5000 5075 75 Грудень 2008 р. 102,1 4900 5002,9 102,9 Січень 2009 р. 102,9 4900 5042,1 142,1 Лютий 2009 р. 101,5 4900 4973,5 73,5 Березень 2009 р. 101,4 4900 4968,6 68,6 Квітень 2009 р. 100,9 4900 4944,1 44,1 Травень 2009 р. 100,5 4900 4924,5 24,5 Червень 2009 р. 101,1 4900 4953,9 53,9 Липень 2009 р. 99,9 4900 5000 100 Серпень 2009 р. 99,8 4900 5000 100 Вересень 2009 р. 100,8 4900 4939,2 39,2 Жовутень 2009 р. 100,9 4900 4944,1 44,1 Листопад 2009 р. 101,1 4900 4953,9 53,9 Грудень 2009 р. 100,9 4900 4944,1 44,1 Січень 2010 р. 101,8 4900 4988,2 88,2 Лютий 2010 р. 101,9 4900 4993,1 93,1 ВСЬОГО 133500 135622,2 2122,2 Наведені обставини підтверджуються: виконавчими листами Старокостянтинівського районного суду №1-15/07 від 27.12.2007 року, довідками відділу державної виконавчої служби Красилівського районного управління, відділу статистики у Красилівському районі. Оскільки позивач неправильно провів нарахування розміру інфляції, суд не приймає його розрахунок до уваги і в цій частині відмовляє в задоволенні його позовних вимог. З відповідача відповідно до ст.ст.81,88 ЦПК України суд стягує з відповідача в дохід держави судові витрати за сплату судового збору в сумі 51 гривні та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи судом в розмірі 120 гривень. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,62,81,88,174 ЦПК України, ст.1208 ч.1 ЦК України, суд вирішив : позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь: - ОСОБА_1 2122 (дві тисячі сто двадцять дві) гривні 20 копійок індексації розміру відшкодування шкоди станом на 01.03.2010 року; - держави ( одержувач УДК у Красилівському районі м. Красилів 22090100, розрахунковий рахунок №31414537700280 в ГУДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, код 23565526, призначення платежу : „Державне мито, що сплачується за місцем розгляду та оформлення документів” судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесяти однієї) гривні; - УДК у Красилівському районі (розрахунковий рахунок №31219259700279 в ГУДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, код 23565526, призначення платежу „ Оплата з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ в судах”) в розмірі 120 (сто двадцять) гривень. В решті позову відмовити. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Красилівський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до Хмельницького апеляційного суду або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України. Повний текст рішення виготовлений 26 березня 2010 року. Суддя http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8810197

Справа № 2-265/11 РІШЕННЯ іменем України (заочне) "10" березня 2011 р. Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого Ратушняк І. О. за участю секретаря Тихої О.Н., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики, - встановив: ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій вказує, що 15.02.2009 року він позичив 10 000 доларів США, що еквівалентно становить 85 000 грн. відповідно до курсу валют НБУ станом на 15.02.2009 року ОСОБА_2. В розписці ОСОБА_2 підтверджує, що отримав гроші в сумі 10 000 доларів США, що еквівалентно 85 000 грн., які зобов'язувався повернути в строк до 15.02.2010 року. Розписка була написана без примусового тиску і підписана власноручно ОСОБА_2 та в присутності свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Але, незважаючи на закон та його численні прохання, ОСОБА_2 до теперішнього часу не повернув позичену суму. Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник повинен повернути йому грошові кошти у такій самій сумі та у строк визначений розпискою. На підставі ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. 05.12.2008 року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2.5 000 доларів США, що еквівалентно 39 725 грн. відповідно до курсу валют НБУ станом на 05.12.2008 року , про що отримав розписку. Розписка була написана без примусового тиску і підписана власноручно ОСОБА_2 та в присутності свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 05.04.2009 року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 10 850 доларів США, що еквівалентно становить 86203,25 грн. відповідно до курсу валют НБУ станом на 09.02.2011 становить 7,945грн. року, про що в присутності свідків була написана розписка. Просить стягнути з ОСОБА_2 належні йому 210928,25грн. отримані ним відповідно до розписок, пеню в розмір 51778,15грн., проценти річних від простроченої суми в розмірі 7275,16грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму збитків від інфляції, яка складає 24338,58грн. та судові витрати. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8 позовні вимоги щодо суми стягнення боргу уточнив, оскільки в розрахунках доданих до позовної заяви були допущені арифметичні помилки, а тому просить стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 242671,4 грн. (в тому числі інфляційні збитки, пеню) та судові витрати. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, хоч про слухання справи повідомлений своєчасно у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомив, заява про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Відповідно до ст.77 ч.2 ЦПК України сторони зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони не з’явились в судове засідання без поважних причин. Відповідно до ст.224 ЦПК України зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи. Суд, вислухавши представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч. 2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми. Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не поверну сум позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. В судовому засіданні встановлено, що відповідно до розписок ОСОБА_1 15.02.2009 р. позичив ОСОБА_2 10 000 доларів США, що еквівалентно 85 000 грн., відповідно до курсу НБУ станом на 15.02.2009 р., які ОСОБА_2 зобов’язався повернути 15.02.2010 р. 05.12.2008 року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 5000 доларів США, що еквівалентно 39 725 грн. відповідно до курсу валют НБУ станом на 05.12.2008 року, які ОСОБА_2 зобов’язався повернути до 25.12.2008 р., що також підтверджується показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9, які були присутні під час укладання договорів позики між позивачем та відповідачем. 05.04.2009 року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 10 850 доларів США, що еквівалентно становить 86203,25 грн. відповідно до курсу валют НБУ станом на 09.02.2011 становить 7,945грн. року, про що в присутності свідків була написана розписка. До даного часу борг не повернуто. Доказів на спростування цих обставин відповідачем не надано. Таким чином, за договором позики від 15.02.2009 р. за період з 15.02.2010 р. по 01.02.2010 р. стягненню підлягають 95335,02 грн. (85000+2445,20+7889,82), враховуючи, що індекс інфляції в лютому склав 101.9%, в березні –100.9 %, в квітні –99.7 %, в травні –99.4 %, червні -99,6%, липні –99,8%, серпні –101,2%, вересні –102,9%, жовтні –100,5%, листопаді –100,3%, грудні –100,8%, січні 2011 р.- 101,8%), стягненню підлягають інфляційні збитки в сумі 7889,85 грн. (лютий 2010 р. –749,82 грн. (85000 грн. х 101.9 %=86615 -850001=1615/28 днів*13); березень 2010 р. –765 грн. (85000 грн. х 100.9 % -85000); квітень 2010 р. –0 грн., травень 2010 р. –0 грн., червень -0 грн., липень –0 грн., серпень 2010 р.- 1020 грн. (85000 грн. х 101.2 % -85000); вересень 2010 р.- 2465 грн. (85000 грн. х 102.9 % -85000); жовтень 2010 р. - 425 грн. (85000 грн. х 100.5 % -85000); листопад 2010 р. - 255 грн. (85000 грн. х 100.3 % -85000); грудень 2010 р. - 680 грн. (85000 грн. х 100.8 % -85000); січень 2011 р.- 1530 грн. (85000 грн. х 101.8 % -85000) та три відсотки річних в сумі 2445,20 грн. (85000 грн. х 3% /365х350). За договором позики від 05.12.2008 р. за період з 25.12.2008 р. по 01.02.2011 р. стягненню підлягають 50651,87 грн. (39725+1191,75+9735.12), враховуючи, що індекс інфляції в грудні 2008 р. склав 102,1%,, в січні 2009 року - 102,9%, в лютому - 101.5%, в березні –101.4 %, в квітні –100,9%, в травні –100,5 %, червні –101,1%, липні –99,9%, серпні –99,8%, вересні –100,8%, жовтні –100,9%, листопаді –101,1%, грудні –100,9%, січні 2010 р.- 101,8%, в лютому - 101.9%, в березні –100.9 %, в квітні –99.7 %, в травні –99.4 %, червні -99,6%, серпні –101,2%, вересні –102,9%, жовтні –100,5%, листопаді –100,3%, грудні –100,8%, січні 2011 р.- 101,8%), стягненню підлягають інфляційні збитки в сумі 9735,12 грн. (грудень 2008 р. -161,46 грн. (39725х102,1%-39725\31х6), січень 2009 р.- 1152,02 грн. (39725 грн. х 102.9 % -39725), лютий 2009 р. –595,87 грн. (39725 грн. х 101.5 % -39725), березень 2009 р. –556,15 грн. (39725 грн. х 101.4 % -39725), квітень 2009 р. –357,52 грн. (39725 грн. х 100,9 % -39725) грн., травень 2009 р. –198,62 грн. (39725 грн. х 100.5 % -39725), червень –436,97 грн. (39725 грн. х 101.1 % -39725), липень –0 грн., серпень - 0 грн., вересень –317,8 грн. (39725 грн. х 100.8 % -39725), жовтень –357,52 грн. (39725 грн. х 100.9 % -39725), листопад –436,97 грн. (39725 грн. х 101.1 % -39725); грудень –357,52 грн. (39725 грн. х 100.9 % -39725), січень 2010 р.- 715,05 грн. (39725 грн. х 101.8 % -39725), лютий 2010 р. –754,77 грн. (39725 грн. х 101.9 %-39725); березень 2010 р. –357,52 грн. (39725 грн. х 100.9 % -39725); квітень 2010 р. –0 грн., травень 2010 р. –0 грн., червень -0 грн., липень –0 грн., серпень 2010 р.- 476,70 грн. (39725 грн. х 101.2 % -39725); вересень 2010 р.- 1152,02 грн. (39725 грн. х 102.9 % -39725); жовтень 2010 р. –198,62 грн. (39725 грн. х 100.5 % -39725); листопад 2010 р. –119,17 грн. (39725 грн. х 100.3 % -39725); грудень 2010 р. - 317,80 грн. (39725 грн. х 100.8 % -39725); січень 2011 р.- 715,05 грн. (39725 грн. х 101.8 % -39725) та три відсотки річних в сумі 1191,750 грн. (39725 грн. х 3% ). За договором позики від 05.04.2009 р. за період з 15.02.2010 р. по 01.02.2011 р. стягненню підлягають 96684,51 грн. (86203,25+2479,81+8001,45), враховуючи, що індекс інфляції в лютому склав 101.9%, в березні – 100.9 %, в квітні –99.7 %, в травні –99.4 %, червні - 99,6%, липні –99,8%, серпні –101,2%, вересні –102,9%, жовтні –100,5%, листопаді –100,3%, грудні –100,8%, січні 2011 р.- 101,8%),), стягненню підлягають інфляційні збитки в сумі 8001,45 грн. (лютий 2010 р. –760,43 грн. (86203,25 грн. х 101.9 % -86203,25/28*13); березень 2010 р. –775,82 грн. (86203,25 грн. х 100.9 % -86203,25); квітень 2010 р. –0 грн., травень 2010 р. –0 грн., червень -0 грн., липень –0 грн., серпень 2010 р.- 1034,43 грн. (86203,25 грн. х 101.2 % -86203,25); вересень 2010 р.- 2499,89 грн. (86203,25 грн. х 102.9 % -86203,25); жовтень 2010 р. –431,01 грн. (86203,25 грн. х 100.5 % -86203,25); листопад 2010 р. –258,6 грн. (86203,25 грн. х 100.3 % -86203,25); грудень 2010 р. - 689,62 грн. (86203,25 грн. х 100.8 % -86203,25); січень 2011 р.- 1551,65 грн. (86203,25 грн. х 101.8 % -86203,25) та три відсотки річних в сумі 2479,81 грн. (86203,25 грн. х 3% /365х350днів). Отже, за договорами позики від 05.12.2008 р., 05.04.2009 р. та 15.02.2009 р. стягненню підлягає всього 242671,4 грн. (95335,02+ 96684,51+50651,87) . Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 212- 215, 224- 226 ЦПК України, ст. 526, 527, 530, 1046, ч. 2 ст. 1047 , ч. 1 ст. 1049, 1050 ЦК України, - вирішив: Позов задоволити. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 242 671 (двісті сорок дві тисячі шістсот сімдесят одна ) грн.., 40 коп. та судові витрати в сумі 1 820 грн. Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Вінницької області через Тиврівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги, яка подається в десятиденний термін з дня проголошення рішення. Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача поданою ним протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Суддя: І. О. Ратушняк http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14651312

Справа № 2-2005/09 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.07.2009 року Ленінський районний суд м. Вінниці в складі : головуючого судді Зайцева А.Ю. при секретарі Цюрпіта Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про стягнення коштів, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк про стягнення коштів. В ході розгляду справи позивачами була подана позовна заява про зміну позовних вимог, у якій позивачі просили суд стягнути з відповідача проценти, пеню, відшкодувати збитки та моральну шкоду. Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 червня 2008 року між позивачами та ВАТ „ВіЕйБі Банк” в особі Вінницького відділення ПКФ ВАТ „ВіЕйБі Банк” були укладені договори банківського вкладу „Строковий” за № 56356/2008 та за № 56355/2008. Пунктом 2.2.3. вказаних договорів передбачена можливість дострокового розірвання договору з боку позивачів за умови повідомлення про це банк не пізніше ніж за 7 днів до дати розірвання договору, зазначивши в повідомленні дату повернення вкладу. Керуючись вимогами ч. 3 ст. 651, ч. 2 ст. 1060 ЦК України та п. 2.2.3. вказаних договорів, 30 січня 2009 року позивачами на адресу відповідача були направлені листи з повідомленням про розірвання укладених між нами договорів банківського вкладу „Строковий” за № 56356/20085 та за № 6355/2008 з 10 лютого 2009 року та про повернення належних їм коштів у цей день. Згідно з повідомленнями про вручення поштового відправлення, листи були вручені начальнику Вінницького відділення ПКФ ВАТ „ВіЕйБі Банк” 05 лютого 2009 року. Таким чином, днем розірвання договорів вважають 12 лютого 2009 року, і в цей самий день належні їм грошові кошти мали бути повернуті у повному обсязі. Незважаючи на те, що, на думку позивачів, обов’язок щодо повернення коштів виник у відповідача 12 лютого 2009 року, гроші були повернуті лише 18 червня 2009 року. Вважають, що відповідач прострочив виконання взятого на себе грошового зобов’язання в сумі по 6131,11 доларів США кожному з них та посилаючись на відповідні цивільно-правові норми просили суд стягнути з відповідача три процента річних від простроченої суми. Крім того, посилаючись на вимоги ч. 5 ст. 10 Закону України “Про захист прав споживачів” просили стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання фінансової послуги в розмірі по 10016,81 гривень кожному. Крім того, просили суд відшкодувати завдані їм майнові збитки, пов’язані з виплатою відсотків за договорами позики в сумі по 5479,2 гривень кожному та відшкодувати завдану моральну шкоду по 5000 гривень кожному. Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, подала до суду заяву, в якій свій позов підтримала та просила задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, дав суду пояснення, аналогічні тим, які викладені у позовній заяві. Просив суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача позов не визнав, подав до суду письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що дійсно 18 червня 2008 року між позивачами та відповідачем були укладені договори банківського вкладу. Відповідно до п. 1.6. договорів, дата вимоги вкладу – 18 червня 2009 року. Підстав для розірвання договорів в односторонньому порядку та у достроковому поверненні вкладів не було, оскільки заяви, подані позивачами не відповідали умовам п. 2.2.3. договорів, оскільки вкладник про дострокове повернення вкладу повинен попередити банк не пізніше ніж за 7 календарних днів. Не підлягає, на думку представника відповідача, стягнення на користь відповідачів трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, оскільки повернення вкладу не є грошовим зобов’язанням. Представник відповідача вважає безпідставним посилання позивачів на ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» для стягнення пені, оскільки вимоги позивачів про дострокове розірвання договорів не може вважатись замовленням роботи або послуги. Не підлягають задоволенню також, на думку представника відповідача, і позовні вимоги щодо відшкодування збитків, оскільки умовами договорів не передбачені випадки стягнення з відповідача збитків. Не передбачена така можливість 2 параграфом 3 глави 71 ЦК України, який регулює правовідносини, пов’язані з договорами банківського вкладу. Окрім того, відповідачем не порушено жодного порушення договірних зобов’язань. З цих самих підстав не підлягає задоволенню й позовні вимоги позивачів щодо відшкодування завданої їм моральної шкоди. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. 18 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ „ВіЕйБі Банк” в особі Вінницького відділення ПКФ ВАТ „ВіЕйБі Банк” був укладений договір банківського вкладу „Строковий” за № 56356/2008. 18 червня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ „ВіЕйБі Банк” в особі Вінницького відділення ПКФ ВАТ „ВіЕйБі Банк” був укладений договір банківського вкладу „Строковий” за № 56355/2008. Предметом вказаних договорів є розміщення в Банку іменного ощадного банківського вкладу в сумі 5501,14 доларів США по кожному договору на строк 12 місяців з виплатою процентів зі спливом дії вкладу. Процентна ставка, визначена п. 1.5. договору становить 11,5% річних. Відповідно до квитанцій № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 18.06.2008 року суми коштів, вказаних у договорах були внесені до банку позивачами. 30 січня 2009 року позивачами на адресу відповідача були направлені листи з повідомленням про розірвання укладених між ними договорів банківського вкладу „Строковий” за № 56356/20085 та за № 6355/2008 з 10 лютого 2009 року та про повернення коштів у цей день. Згідно з повідомленнями про вручення поштового відправлення, листи були вручені начальнику Вінницького відділення ПКФ ВАТ „ВіЕйБі Банк” 05 лютого 2009 року. 12 лютого 2009 року позивачі звернулись до Вінницького відділення ПКФ ВАТ „ВіЕйБі Банк” за отриманням належних їм грошових коштів, на що отримали відмову. Відповідно до заяв на видачу готівки № 716238 та № 716342 від 18 червня 2009 року ОСОБА_1 були виплачені кошти у сумі 5501,14 та 629,97 доларів США як повернення депозитного вкладу та нарахованих на нього відсотків. Відповідно до заяв на видачу готівки № 716370 та № 716266 від 18 червня 2009 року ОСОБА_2 були виплачені кошти у сумі 5501,14 та 629,97 доларів США як повернення депозитного вкладу та нарахованих на нього відсотків. Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Згідно з ч. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Пунктом 2.2.3. договорів № 56356/2008 та № 56355/2008 передбачена можливість дострокового розірвання договору з боку вкладників за умови повідомлення про це банк не пізніше ніж за 7 днів до дати розірвання договору, зазначивши в повідомленні дату повернення вкладу. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що датою розірвання договорів банківського вкладу № 56356/2008 та № 56355/2008 від 18 червня 2008 року, які були укладені між ОСОБА_1 та ВАТ „ВіЕйБі Банк” і ОСОБА_2 та ВАТ „ВіЕйБі Банк” є 12 лютого 2008 року, оскільки згідно з повідомленнями про вручення поштового відправлення, листи, у яких позивачі повідомляли банк про дострокове розірвання договорів та дострокове повернення їхніх вкладів були вручені начальнику Вінницького відділення ПКФ ВАТ „ВіЕйБі Банк” 05 лютого 2009 року. За таких обставин належні позивачам грошові кошти повинні були виплачені їм не пізніше 12 лютого 2009 року. Заперечення представника відповідача щодо неналежного оформлення поданих позивачами до банку заяв про дострокове повернення вкладів судом до уваги не приймаються, оскільки зазначені заяви датовані 30 січня 2009 року і у той самий день були відправлені на адресу Вінницького відділення ПКФ ВАТ „ВіЕйБі Банк”, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, чеки про оплату поштових послуг та описи вкладення. Таким чином, заяви про дострокове розірвання договорів були відправлені на адресу банку заздалегідь. Зі змісту заяв вбачається, що позивачі повідомляють банк про свій намір дострокового розірвання договорів з 10 лютого 2009 року. У заявах міститься посилання на вимоги ст. 651 ч. 1 ЦК України та умови п. 2.2.3. договорів банківського вкладу. У заявах також зазначена дата повернення вкладів – 10 лютого 2009 року. Незважаючи на те, що через сім днів після отримання вказаних заяв, а саме 12 лютого 2009 року, позивачі звернулись до Вінницького відділення ПКФ ВАТ „ВіЕйБі Банк” за отриманням належних їм коштів, останнє кошти не виплатило. Кошти позивачів не були повернуті їм і після звернення до суду. Таким чином, ВАТ „ВіЕйБі Банк” допустив порушення вимог ч. 2 ст. 1060 ЦК України, яка покладає на банк зобов’язання видачі вкладу на першу вимогу вкладника та умови договорів № 56356/2008 та № 56355/2008 від 18 червня 2008 року. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов’язання не допускається. Відповідно до ст. 1060 ч. 2 та п. 2.2.3. договорів № 56356/2008 та № 56355/2008 від 18 червня 2008 року грошове зобов’язання ВАТ „ВіЕйБі Банк” перед відповідачами полягало у виплаті належних їм грошових коштів 12 лютого 2009 року. Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми. Загальна сума простроченого відповідачем грошового зобов’язання становить по 6131,11 доларів США кожному з позивачів, що підтверджується заявами про видачу готівки №№ 716238, 716370, 716342, 716266. Таким чином, з відповідача на користь кожного з позивачів має бути стягнуто по 61,31 доларів США як три процента річних від простроченої суми. З урахуванням офіційного курсу НБУ гривні до долара США ( за 100 доларів США – 761,03 гривні), сума, яка підлягає стягненню з відповідача становить по 466,56 гривень кожному. Частиною 5 статті 10 Закону України “Про захист прав споживачів” передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги). Фінансова послуга відповідача полягала у виплаті позивачам процентів за користування грішми. Як кошти за договором банківського вкладу, так і проценти за користування грішми мали бути повернуті 12 лютого 2009 року, тобто дата виконання послуги для відповідача згідно з договорами банківського вкладу - 12 лютого 2009 року. Оскільки фінансова послуга з боку відповідача була виконана лише 18 червня 2009 року, він на 126 днів прострочив виконання послуги. Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача стосовно того, що ті відносини, які склалися між позивачами та відповідачем не відносяться до сфери послуг, оскільки саме статтею 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” визначено поняття клієнта банку - це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку. Крім того, Пленум Верховного Суду України у п. 2 Постанови N 5 від 12.04.1996 „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” звертає увагу судів, що оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із ...договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Таким чином, відкриття і ведення банком грошового рахунку є наданням банком фінансово-кредитних послуг. І на ці правовідносини поширюється Закон України „Про захист прав споживачів”. Розмір нарахованих позивачам процентів за користування коштами на день виникнення зобов’язання щодо виконання послуги становив по 348,22 доларів США кожному. Таким чином, розмір пені за прострочення виконання фінансової послуги становить по 1316,27 доларів США (348,22х3%х126), або по 10016,81 гривень кожному. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Оскільки позивачі звернулись до відповідача з приводу дострокового розірвання договорів банківського вкладу, це свідчить про необхідність у використанні належних позивачам коштів у цей період часу. В зв’язку з тим, що відповідач відмовився виконувати своє грошове зобов’язання та повернути позивачам належні їм кошти у строк, визначений ЦК України та договорами банківського вкладу, 16 лютого 2009 року позивачами були укладені договори позики з ОСОБА_3, на суму по 6000 доларів США кожен з позивачів. Сума позичених позивачами коштів відповідає тій сумі, яку відповідач мав повернути їм, виконуючи своє грошове зобов’язання. Відповідно до умов договору позики за користування позикою позивачі повинні сплатити позикодавцю три проценти щомісячно від суми позики. Згідно з відмітками на договорах позики від 16 лютого 2009 року кожен з позивачів сплатив ОСОБА_3 по 720 доларів США як проценти за користування позикою. Відмітки на договорах позики свідчать про те, що борг ОСОБА_3 був повернутий 18 червня 2009 року. Ця дата збігається з днем отримання своїх коштів позивачами від відповідача. На підставі статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У відповідності з п. 2 статті 22 ЦК України збитками зокрема є витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Таким чином, сплачені позивачами проценти за договорами позики від 16 лютого 2009 року є для них матеріальними збитками, які заподіяні з вини відповідача та пов’язані з несвоєчасним виконанням взятого на себе грошового зобов’язання. З урахуванням курсу долара США до гривні матеріальні збитки становлять по 5479,2 гривень кожному. Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки чинний ЦК України не передбачає такого наслідку невиконання зобов’язання повернути грошовий вклад, як відшкодування моральної шкоди, а Закон України „Про захист прав споживачів”, передбачає право на таке відшкодування лише при певних наявних обставинах, які у даних правовідносинах відсутні. Судовий збір слід стягнути з відповідача в дохід держави відповідно до задоволеної частини позовних вимог. На підставі викладеного, ст.ст. 16, 22, 525, 526, 611, 623, 625, 651, 1060 ЦК України, ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та керуючись ст.ст. 11, 15, 57-61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, - ВИРІШИВ: Позов задовольнити частково. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь ОСОБА_1 три проценти річних в сумі 466,56 гривень, пеню в сумі 10016,81 гривень, збитки в сумі 5479,20 гривень. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь ОСОБА_2 три проценти річних в сумі 466,56 гривень, пеню в сумі 10016,81 гривень, збитки в сумі 5479,20 гривень. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь держави судовий збір в сумі 319,25 гривень. В задоволенні решти вимог позову відмовити. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається на протязі 10 днів з дня ухвалення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо їх не було подано. СУДДЯ: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/5815821

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2010 року м. Харків Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі: Головуючого: судді Карімової Л.В., суддів Ізмайлової Г.Н., Яцини В.Б., при секретарі Коршун І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Соцкомбанк» на ухвалу судді Московського районного суду м. Харкова від 27 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Соцкомбанк» про відшкодування збитків, завданих неякісним наданням фінансової послуги, – ВСТАНОВИЛА: 27 липня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зобов’язання відповідача відшкодувати збитки, завдані неналежним наданням фінансової послуги, пов’язаної з розміщенням на депозитному рахунку належних позивачу 100 000 грн. При цьому він послався на те, що між сторонами був укладений депозитний договір від 21.11.2008 року, відповідно до умов якого позивач вніс на депозитний рахунок банку 100 000 грн. на строк до 24.11.2009 року. Після спливу вказаного строку, позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення депозиту, однак відповідач на це звернення не відреагував, всупереч вимог ч. 2 ст. 1060 ЦК України грошових коштів не повернув, чим порушив право власності позивача. Посилаючись на вказані обставини, на Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затверджена постановою НБУ від 03.12.2003 року, яке відносить таку діяльність відповідача до фінансових послуг, та свої права споживача, передбачені ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», просив відшкодувати з відповідача завдані йому неналежним наданням фінансової послуги з розміщення на депозитному рахунку коштів збитки. Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 27 липня 2010 року, яка діяла від імені суду, відкрито провадження по справі за вказаним позовом. Не погоджуючись з такою ухвалою з мотивів порушення правил підсудності, ПАТ комерційній банк «Соцкомбанк» в апеляційній скарзі просить її скасувати та постановити нову ухвалу про повернення позовної заяви позивачеві для подання до належного суду з підстав, передбачених ст. 115 ЦПК України, посилаючись на те, що спір виник з приводу виконання договору, а місцезнаходженням банку є м. Одеса, внаслідок чого відповідно до п. 2 ст. 109 ЦПК України цей позов підлягає розгляду у Приморському районному суді м. Одеса. Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши наведені в скарзі доводи та перевіривши матеріали справи за відсутності сторін, які повідомлялись про розгляд справи, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відкриваючи провадження по справі суд першої інстанції виходив з того, що спір виник з приводу неякісного надання фінансової послуги, яка передбачена укладеним сторонами депозитним договором. Згідно до наявного у матеріалах справи депозитного договору № 09-48-Р/0220 від 21.11.2008 року відповідач надає позивачу послуги з розміщення на депозитному рахунку у банку 100 000 грн., із нарахуванням 20,25 відсотків річних, виплатою їх щомісяця на вимогу вкладника, при цьому банк зобов’язується нараховувати та виплачувати відсотки на умовах цього договору та повернути вкладнику вклад на умовах та в порядку, передбачених договором. Місцезнаходження банку за цим договором – м. Одеса. АДРЕСА_2, а позивач мешкає за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1, ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», такі операції банку кваліфікуються як фінансова послуга. Стаття 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає право споживача на належну якість обслуговування та звернення до суду за захистом порушених прав, зокрема у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) за статтею 10 цього закону – на відшкодування завданих йому збитків. Виходячи з наведеного, оскільки відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть за їх вибором пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача, суд першої інстанції обґрунтовано та відповідно до вказаної норми цивільного процесуального закону відкрив провадження по справі за цим позовом, а доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують, то з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін. Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, ст.ст. 313, 317, 319-324, 327 ЦПК України, судова колегія, – У Х В А Л И Л А : Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Соцкомбанк» відхилити. Ухвалу судді Московського районного суду м. Харкова від 27 липня 2010 року залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий : підпис Судді : підписи Згідно з оригіналом, Суддя: В.Б. Яцина. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13568233

Справа № 2-731/10 УХВАЛА 09 липня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого судді: Чередніченко Н.П. при секретарі: Чигир Т.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяви представників позивача ПАТ КБ «Правекс-Банк» - Овечкіна В»ячеслава Ігоровича та Гудька Олександра Анатолійовича про вжиття заходів забезпечення позову, - в с т а н о в и в: в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ПАТ КБ «Правекс – Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «Азов Порт-Сервіс», ТОВ «Укрпромбудпроект-Сервісбудтехнології» про відшкодування заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії. Представники позивача звернулися до суду з заявами про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом: накладення арешту на житловий будинок № 53 з відповідними будівлями і спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1; накладенням арешту на земельну ділянку площею 0,1204 га, що розташована в АДРЕСА_2, кадастровий номер 3222481600:02:004:0017, що належать на праві приватної власності ОСОБА_3; накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_3, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3; накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_3; тимчасового обмеження громадян України – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у праві виїзду з території України та зобов»язати орган Державної прикордонної служби України не пропускати через державний кордон України. В судове засідання ніхто не з»явився, однак неявка сторін не перешкоджає розгляду питання про вжиття заходів забезпечення позову. Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відповідно до п. п. 1,4 Постанов Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній ( за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну громадян України» передбачені підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон. Однак, Конституцією України, зокрема ст. 64 імперативно визначено, що конституційні права свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України. Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу , а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Тобто судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заяви представників позивача підлягають частковому задоволенню, оскільки заявниками не надано доказів того, що такий вид як обмеження в праві виїзду за кордон є реальною можливістю виконання рішення суду. Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України , суд - у х в а л и в: Заяви представників позивача ПАТ КБ «Правекс-Банк» (код в ЄДРПОУ 14360920, юридична адреса: м. Київ, Кловський узвіз, 9/2) - Овечкіна В»ячеслава Ігоровича та Гудька Олександра Анатолійовича про вжиття заходів забезпечення позову – задовольнити частково. Накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дідовщини Фастівського району Київської області ( паспорт громадянина України серія СН № НОМЕР_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_4). Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1204 га, що розташована в АДРЕСА_2, кадастровий номер 3222481600:02:004:0017, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дідовщини Фастівського району Київської області ( паспорт громадянина України серія СН № НОМЕР_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_4). Накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_3, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дідовщини Фастівського району Київської області ( паспорт громадянина України серія СН № НОМЕР_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_4). Накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_4 Київської області, що належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дідовщини Фастівського району Київської області ( паспорт громадянина України серія СН № НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_4). В частині заяви щодо тимчасового обмеження громадян України – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у праві виїзду з території України та зобов»язати орган Державної прикордонної служби України не пропускати через державний кордон України - відмовити. Ухвала може бути пред»явлена до виконання протягом трьох років. Ухвала підлягає негайному виконанню, але може бути протягом п”яти днів з моменту проголошення ухвали подана заява про апеляційне оскарження ухвали суду та подано апеляційну скаргу протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження ухвали. Суддя : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10378495

Справа № 2-2264/2010 р. УХВАЛА 04 червня 2010 р. Суддя Євпаторійського міського суду АР Крим Горюнова Л.І. розглянувши заяву Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Євпаторійського відділення Кримської Республіканської Дирекції про забезпечення позову, В С Т А Н О В И В : В провадженні Євпаторійського міського суду знаходиться справа за позовом Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Євпаторійського відділення Кримської Республіканської Дирекції до ОСОБА_2 про дострокове стягнення кредитної заборгованості. 04.06.2010 р. від Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Євпаторійського відділення Кримської Республіканської Дирекції надійшло клопотання про забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження у праві виїзду громадянки України ОСОБА_2 за кордон. Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в’їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв’язання спорів у цій сфері. Оскільки зазначеним законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за корон боржника, в задоволенні заяви Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Євпаторійського відділення Кримської Республіканської Дирекції про забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження у праві виїзду громадянки України ОСОБА_2 за кордон слід відмовити. Керуючись ст. 33 Конституції України, Законом України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», У Х В А Л И В: В задоволенні заяви Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Євпаторійського відділення Кримської Республіканської Дирекції про забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження у праві виїзду громадянки України ОСОБА_2 за кордон - відмовити. Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду АР Крим через Євпаторійський міський суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги. Суддя Л.І.Горюнова http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9684997