vilniy

це зроблено, зокрема, для того, щоб у разі визнання будь-коли укладених таких договорів недійсними (у разі наявності реальних підстав) кредитори отримали хоч щось

в данному випадку фактично врегульовано процесуальні правовідносини з визнання кредитного/іпотечного договору недійсним та незаконно помістили їх у матеріальний закон - ЦКУ лише у разі наявності такої фрази: Дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності. положення цього ЗУ можна трактувати на користь позичальників

відносини, які виникли з дня набрання ними чинності - це відносини з визнання кредитного/іпотечного договору недійсним, оскільки фактично статтею 1057-1 врегульовано процесуальні аспекти визнання кредитних та забезпечувальних договорів недійсними. раніше ЦК взагалі не регламентував такі правовідносини : Стаття 5. Дія актів цивільного законодавства у часі 3. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. тобто, якщо правовідносини з визнання кредитного/іпотечного договору недійсним виникли (день постановлення ухвали про відкриття провадження у відповідній справі) до набрання чинності ЗУ N 11029, то наведений акт до них не застосовується. Саме так його будуть тлумачити судді та ін.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/19512819 http://reyestr.court.gov.ua/Review/25588239 http://reyestr.court.gov.ua/Review/20206539 http://reyestr.court.gov.ua/Review/18633798 тут вони навіть розглядали скаргу на таку ухвалу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/19511852 однак є й такі: http://reyestr.court.gov.ua/Review/19514278 http://reyestr.court.gov.ua/Review/21841064

можна витребувати на підставі Глави 83 ЦК

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого у законі це не передбачено, і одна зі сторін ухиляється від виконання цієї умови, договір не може бути визнаний судом дійсним відповідно до правил ч. 2 ст. 220 ЦК, оскільки в такому випадку він є не нікчемним, а не є укладеним. Такого висновку доходимо в результаті аналізу ч. 2 ст. 639 ЦК, відповідно до якої: якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо ж такий договір виконано повністю або частково, то сторони можуть витребовувати виконане за договором згідно з правилами про кондикцію безпідставне збагачення), але не можуть вимагати ні визнання договору дійсним у судовому порядку, ні застосування норм про наслідки недійсного договору. Гражданское право. В 4 т. Т. 1: Общая часть / Под ред. Е.А. Суханова. — М., 2008. —С. 473.

ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ Стаття 2. Законодавство про цивільне судочинство 3. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. відтак названі вами дії не є процесуальними, оскільки здійснюються поза межами розгляду і вирішення кокретної справи судом. Так надання консультацій є лише способом відплатного оримання громадянином необхідної інформація задля належного вчинення, зокрема, процесуальних дій у майбутньому.

вимушений з вами не погодитись, оскільки на відміну від позиції яка вилучена з Потанови КМУ (оплата за годину невідомо якої роботи), положення ст.1 ЗУ надають право компенсувати витрати на конкретні види правової допомоги - тривалість яких фактично підтверджується матеріалами справи. За великим рахунком попередня редакція Постанови КМУ ніби поширювала свою дію й на перелічені способи надання такої допомоги, однак мала дуже невдалу конструкцію, оскільки теоретично дозволяла компесувати витрати на правову допомогу, якщо вона взагалі не була пов'язана з участю такої особи у процесі (надання консультацій, складання процесуальних документів тощо).

З А К О Н У К Р А Ї Н И Про виконавче провадження Стаття 58. Визначення вартості, оцінка майна боржника 5. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Визнати проведення публічних торгів по реалізації майна -предмета іпотеки, розташованого за адресою АДРЕСА_1»недійсними. скоріш за все: Визнати публічні торгі з реалізації майна -предмета іпотеки, розташованого за адресою АДРЕСА_1»недійсними. протокол не є правочином, а лише фіксує результат торгів, отже не підлягає визнанню недійсним. ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я 24.11.2008 Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними Відповідно, за правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами. Вбачається, що до таких документів слід відносити, наприклад, рішення органів державної влади; свідоцтва (про право власності на житло, про право на спадщину, про придбання майна з публічних торгів, державний акт на земельну ділянку, ордер тощо); рішення, записи про реєстрацію (реєстрація домоволодіння, актів громадянського стану); протоколи загальних зборів господарських товариств, рішення загальних зборів громадських об'єднань, розпорядження про реєстрацію за місцем проживання фізичної особи та багато інших документів (акт приймання-передачі, товарний чек). http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0003700-08 Водночас є протилежна практика ВСС http://reyestr.court.gov.ua/Review/24982035 http://reyestr.court.gov.ua/Review/21430608 http://reyestr.court.gov.ua/Review/21609098 http://reyestr.court.gov.ua/Review/21116992 http://reyestr.court.gov.ua/Review/23828656

будь ласка, радий за Вас!

Практика щодо неприпустимості подвійного стягнення http://reyestr.court.gov.ua/Review/13706472 http://reyestr.court.gov.ua/Review/18732039 http://reyestr.court.gov.ua/Review/24550133 http://reyestr.court.gov.ua/Review/23828081 http://reyestr.court.gov.ua/Review/15726875

подібна позиція висловлена ВСУ у кримінальних справах у п.5 http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0008700-03 якщо є посилання на таку ж практику й у цивільних - будь ласка лінк з реєстру. а щодо ВСУ - після створення ВСС його порадами зневажають на всіх ланках.

ВСУ вже не в темі

відповідно до змісту ЗУ критерієм визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах є тривалість участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Інші діяння особи, яка надавала правову допомогу, компенсації не підлягають.

з аналізу ч.2 ст.56, 84 ЦПК України та ЗУ "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" випливає, що перелік прав особи, яка надає правову допомогу значно вужчий аніж наведено у ЗУ. Так, за змістом ч.2 ст.56 ЦПК України особа, яка надає правову допомогу має право бути присутнім у судовому засіданні, тоді як ЗУ передбачає оплату витрат за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням - брала активну участь у розгляді справи по суті. Тобто особа зазначена у ч.2 ст.56 ЦПК України не має права брати участь у судовому засіданні та вчиняти окремі процесуальні дії поза ним й на неї не поширюються положення ст.84 ЦПК України. Відтак можна стверджувати, що мова у ст.84 ЦПК та ЗУ йде дещо про інших осіб, аніж зазнеачені у ч.2 ст.56 ЦПК України. На цій підставі можна оскаржити відповідну відмову суду.

ознайомтесь з матеріалами справи та порахуйте за данними журналу судових засідань скільки часу провів представник позивача у судовому засіданні; поцікавтесь у нього у судовому засіданні скільки часу він витратив на вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді та якими доказами це підтверджується.

Постанову КМУ від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» було змінено та позицію щодо витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, виключено. наразі ці правовідносини регулюються відповідним законом http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4191-17

Як убачається із матеріалів справи, своїми підписами на договорах поруки відповідачі ОСОБА_5, та ОСОБА_6 засвідчили, що ознайомлені з умовами кредитного договору №828-пк-2008 від 20 серпня 2008 року та з його умовами погодилися, у тому числі і з умовами п. 4.9, яким передбачено можливість збільшення розміру процентної ставки до 36% річних (а.с.11.12). Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 24 постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не мав підстав для відмови в задоволенні позову про стягнення з поручителів суми заборгованості солідарно з боржником ОСОБА_3, тому рішення суду в цій частині необхідно скасувати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_5 солідарно з ОСОБА_3, а також з ОСОБА_6 солідарно з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором у сумі 22593грн.76коп. П О С Т А Н О В А № 5 ПЛЕНУМУ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ від 30 березня 2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин 22. Відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов’язується зі зміною забезпеченого зобов’язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов’язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов’язанням і строків їх выплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов’язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред’явлення позову про визнання договору поруки припиненим. касація....

Так, ця думка обгрунтовується тим, що незважаючи на розірвання кредитного договору залишилось зобов'язання з повернення суми кредиту + ...., а оскільки іпотека та ін. є інструментами забезпечення виконання, зокрема, й такого зобов'язання, вони повинні зберігати свою силу до повного його виконання. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12763557

Є лист ВАСУ, алі він коментує редакцію ч.4 ст.58 КАСУ до викладення її у редакції Закону N 4054-VI від 17.11.2011 http://www.vasu.gov.ua/ua/generalization_c...=1758&fp=31

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/17084703

п.7 ч.1 ст.5

та, на переконання колегії, не можуть тлумачитися звужено.....цікавий вийшов мікс а що сказала справжня колегія відомо?

На спосіб отримання севастопольських рішень недвозначно натякають суми кредитів.