doroshal

ВОТ У меня в суде кредитини очень хотели влезть в дело ,но увы... обкекались!!! пр. № 2/759/194/13 ун. № 2-7944/11 У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді П»ятничук І.В., при секретарі Іванові К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, та зобов»язання вчинити певні дії, суд, - В с т а н о в и в : ПАТ «Сведбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд постановити рішення яким стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором в розмірі 993205 грн. 90 коп., ОСОБА_2 в свою чергу звернулась до ПАТ «Сведбанк» з позовом та просила визнати недійсним кредитний договір №0050\1007\88-187 від 29.10.2007 р. та договір іпотеки №0050\1007\88-187 від 29.10.2007 р. а також зобов»язати ПАТ «Сведбанк» як правонаступника АКБ «ТАС-Комерцбанк» здійснити перерахунок всіх платежів та банківських операцій що були проведені між сторонами кредитного договору №0050\1007\88-187 від 29.10.2007 р. та перевести в національну валюту-гривню. 14.02.2013 р. до суду звернулось з заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредині ініціативи» про процесуальне правонаступництво вказуючи на те. що 28.11.2012 р. мід ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторинг Плюс» укладено договір факторингу №15, в подальшому 28.11.2012 р. між ТОВ « Факторингова компанія «ектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» також було укладено договір факторингу, згідно до зазначених угод відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором 0050\1007\88-187 від 29.10.2007 р. який було укладено між ВАТ «Сведбанк» ( правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи». У зв»язку з цим на даний час усі права кредитора за вказаним кредитним договором належать ТОВ «Кредитні ініціативи». Дана заява подана на час коли провадження по даній справі було зупинено в зв»язку з проведенням експертизи, до даної заяви ТОВ «Кредитні ініціативи» додані не завірені копії витягів з даних договорів факторингу та витяг з реєстру заборгованості, відповідно до якого вбачається що передано кредитний договір № 0050\1007\88-187 від 29.10.2007 р. позичальника ОСОБА_2 Ухвалою від 13.03.2013 р. провадження по справі відновлено. Судом неодноразово відкладався розгляд даної заяви з врахуванням клопотань представника ТОВ «Кредитні ініціативи» щодо надання доказів про передачу прав відповідно до даного договору факторингу. Заявником на підтвердження вимог про процесуальне правонаступництво суду надано копію витягу здоговору факторингу № 15 від 28.11.2012 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», відповідно якого останнє отримало право вимоги до боржників ПАТ «Сведбанк». Також надано копію договору факторингу від 28.11.2012 року, укладеного між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» та витяг з реєстру заборгованостей боржників до даного договору, який включає кредитний договір № 0050\1007\88-187 від 29.10.2007 р. стороною - позичальником в якому є ОСОБА_2 Представник відповідача ОСОБА_2 який також є представником позивача у зустрічному позові проти задоволення заяви та клопотання представника ТОВ «Кредитні ініціативи» заперечував, вказуючи на його необґрунтованість та безпідставність. Представник ТОВ «Кредитні ініціативи» в судове засідання не з»явився, докази для подання яких просив оголосити перерву суду не надав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, тому суд вважає можливим розглянути дану заяву в відсутності даного представника. Суд вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи встановив наступне. В провадженні Святошинського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, та зобов»язання вчинити певні дії. Разом з тим, доказів на підтвердження передачі прав кредитора ПАТ «Сведбанк» відносно позичальника ОСОБА_2 за правочином відступлення права вимоги на користь ТОВ « Кредитні ініціативи » суду не надано, а саме відповідно до наданого суду витягу з договору факторингу від 28.11.2012 р. між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» вбачається що згідно до п.10.8 даного договору до цього договору додаються додатки, що складають його невід»ємну частину, а саме: додаток№1-А реєстр заборгованостей боржників, додаток №1-Б реєстр заборгованостей боржників, додаток №2 форма акту прийому-передачі реєстру заборгованостей боржників, додаток №3 форма письмового повідомлення боржникам про відступлення клієнтом фактору прав вимоги заборгованості, додаток №4 форма акту прийому-передачі документації, додаток №5 акт прийому-передачі інформації згідно реєстру заборгованості боржників в електронному вигляді, додаток №6 акт прийому-передачі персональних даних в електронному вигляді, додаток №7А, №7Б перелік кредитних договорів та договорів забезпечення. Вказаних доказів представником ТОВ «Кредитні ініціативи» суду не додано, крім того з наданих суду витягів з договорів факторингу не вбачається наступна можливість передачі права вимоги від ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ТОВ «Кредитні ініціативи» що також є порушенням включаючи вимоги ч.1 ст.1083 ЦК України . За викладених обставин суд вважає, що заява та клопотання про заміну позивача процесуальним правонаступником задоволенню не підлягає, так як не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні. Керуючись ст. 37 ЦПК України, суд,- У Х В А Л И В: Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредині ініціативи» та клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про заміну позивача Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» на процесуального правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредині ініціативи» у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом п»яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п»яти днів з дня отримання копії ухвали.

ЕЩЕ ОДНА МОЯ ПОБЕДА ! Математический обман ,обсчет ,все это работает . Рішення набрало законної сили. ун. № 2-7944/11 пр. № 2/759/194/13 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді П»ятничук І.В., при секретарі Іванові К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про зобов»язання вчинити певні дії, суд, - В с т а н о в и в : Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Сведбанк» та просила суд постановити рішення, яким зобов'язати ПАТ «Сведбанк», як правонаступника АКБ «ТАС-Комерцбанк» здійснити перерахунок погашення зобов'язання відповідно до визначеної сторонами в кредитному договорі процентної ставки 11,9% річних та здійснити перерахунок всіх платежів та банківських операцій ,що були проведені між сторонами кредитного договору№0050/1007/88-187 від 29.10.2007року та перевести в національну валюту України-гривню. В обґрунтування заявлених позовних вимог вказуючи на те, що 29 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС- Комерцбанк», який змінив своє найменування на Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк», а потім змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», надалі по тексту-банк, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0050/1007/88-187, відповідно до якого банк зобов'язався надати готівкові кредитні кошти в сумі 90000 дол. США в касі банку на строк з 29.10.21007року по 29.10.2017року зі сплатою 11,9% річних за весь строк фактичного користування кредитом. Кредит надавався на споживчі цілі. В подальшому нею-ОСОБА_1 були отримані в касі банку кредитні кошти в гривнях по курсу НБУ на той момент (5,5 грн. за дол..США) за мінусом комісії, яку, як вона вважає також незаконно було з неї утримано на користь банку, оскільки відповідно до вимог п.3.6 Постанови НБУ № 168 «Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», що діяла на момент підписання кредитного договору, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо. Відповідно до висновку №0459 судово-економічної експертизи від 01 березня 2013 року, що був проведений по справі за ухвалою суду Київською незалежною судово-експертною установою підтвердив її доводи в суді стосовно того, що фактично згідно договору було видано грошові кошти в гривнах а не доларах США., хоча банк зобов'язався відповідно до договору надати грошові кошти саме в іноземній валюті. У висновку судовий експерт зазначив : « за результатами дослідження вищезазначених виписок по рахункам банку, не встановлено подвійної оцінки з номінальною сумою іноземної валюти … надані на дослідження бухгалтерські документи АКБ «ТАС -Комерцбанк» не доводять, що готівкові кошти за кредитним договором №0050/1007/88-187 від 29.10.2007р. видані в іноземній валюті .» Судовим експертом зазначено, що при розрахунку графіку погашення було створено банком арифметичне викривлення відношення кількості днів у рік (тобто принцип 360 днів застосоване лише у знаменнику, а в чисельнику застосовано кількість календарних днів), а саме 366/360 =1,016. Таким чином відсотки за кредитним договором штучно були збільшені на 1,6% річних. От же, на момент укладання договору, що підтверджується висновком експерта, її, як споживача банківських послуг було введено в оману, щодо валюти кредиту, щодо процентної ставки за кредитним договором, щодо порядку погашення заборгованості за кредитним договором. Відповідно до даного висновку, даний кредитний договір суперечить Постанові НБУ №566, Постанові НБУ №168, Постанові НБУ №280, Закону України «Про захист прав споживачів». Враховуючи наведене просила зобов'язати ПАТ «Сведбанк», як правонаступника АКБ «ТАС-Комерцбанк» здійснити перерахунок погашення зобов'язання відповідно до визначеної сторонами в кредитному договорі процентної ставки 11,9% річних та здійснити перерахунок всіх платежів та банківських операцій ,що були проведені між сторонами кредитного договору№0050/1007/88-187 від 29.10.2007року та перевести в національну валюту України-гривню. Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з»явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, направила до суду свого представника з належним чином оформленим дорученням, тому суд вважає можливим розглянути справу в її відсутності. Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити посилаючись на обставини справи викладені як в позовній заяві та запереченнях по основному позову який судом залишено без розгляду відповідно до ухвали Святошинського районного суду м.Києва. Представник відповідача ПАТ «Сведбанк» а в судові засідання неодноразово не з*являлась, про день і час розгляду справи повідомлялась належним чином, заперечень проти позову суду не надала, про поважність причин неявки суд не повідомила. Суд, з урахуванням думки представника позивачки який не заперечував щодо постановлення заочного рішення, вважає можливим розгляд справи у відсутності представника відповідача в порядку частини 1 ст.224 ЦПК України та вважає можливим постановити заочне рішення. Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 29 жовтня 2007року між Акціонерним комерційним банком «ТАС- Комерцбанк», який змінив своє найменування на Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк», а потім змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0050/1007/88-187 , відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику готівкові кредитні кошти в сумі 90000 дол. США в касі Банку на строк з 29.10.2007року по 29.10.2017року зі сплатою 11,9% річних за весь строк фактичного користування кредитом, з цільовим призначенням на споживчі цілі. Згідно до п. 1.1. банк зобов»язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 90 000,00 дол. США (надалі - „кредит"), на строк з «29» жовтня 2007р. по « 29» жовтня 2017р. та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором. Відповідно до п.1.2 кредит надається банком у готівковій формі через касу банку на підставі заяви позичальника з урахуванням вартості і ліквідності майна, що передається позичальником в іпотеку банку. Згідно до п.1.3 позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у Розмірі 11,9 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. Відповідно до п.1.4 кредитні кошти призначені на споживчі цілі. Пунктом 3.1 кредитного договору сторони домовились про наступне: Позичальник зобов»язується погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок №22030023442101 щомісяця, через касу Банку згідно Додатку №1, що є невід»ємною частиною даного договору, крім випадків, передбачених п.3.8,3.9 та 5.1.4 даного договору. Відповідно до п.3.2 проценти за користування кредитом нараховуються виходячи і фактичної кількості днів користування кредитом, на суму щомісячного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до моменту його повернення. Кількість днів у році приймається 360. Округлення процентів і пені відбувається в такий спосіб: до 44 центів - округлення до 0 доларів, понад 44 центів - до 1 долара. П. 3.3 вказує, що проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісячно в період з 01 по 10 число включно за попередній місяць та на момент повернення кредиту на рахунок відсотків №2208.5.023442І.01 через касу банку. За п.3.4 за перевірку документів згідно цього договору позичальник сплачує банку в день фактичної видачі кредиту комісію у розмірі 1% від розміру кредиту без ПДВ шляхом сплати суми комісії на рахунок №3739.2.0.0234421.01 через касу банку або безготівковим шляхом в національній валюті по офіційному курсу НБУ на день такої сплати. Згідно до заяви про видачу готівки №1 від 29.10.2007 р. ОСОБА_1 отримано кредитні кошти в сумі 90000 доларів США, що як вбачається з даної заяви становить 454500 грн. з даної заяви не вбачається в якій саме валюті вказані кошти були отримані позичальником. Згідно ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Відповідно до висновку №0459 судово-економічної експертизи складеного 01 березня 2013 р. експертами Київської незалежної судово-експертної установи встановлено, що на вирішення експертів судом поставлено питання : - Чи міг банк, відповідно до умов договору та нормативних актів бухгалтерського обліку в банках України видати позичальнику готівкові кошти в іноземній валюті, через касу, та чи надав такі кошти, відповідно до бухгалтерського облік)', що ведеться у банку по даному кредитному договору? - Яка дійсна сума заборгованості відповідно до бухгалтерського обліку в банку по даному кредитному договору, а якщо кредит виданий в гривнях, яка сума заборгованості в перерахунку на гривні існує на сьогоднішній день? - Чи існує суперечність між нормами бухгалтерського обліку в банках України та умовами кредитного договору? - Чи правильно ведеться бухгалтерський облік в банку по кредитній справі ОСОБА_1? Визначено, що діяльність банків в Україні, щодо видачі споживчих кредитів, регулюється Законом України «Про банки і банківську діяльність» №2121-111 від 07.12.2000р., Законом України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12.05.1991р. та нормативно-правовими актами Національного банку України. Відповідно до визначення ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991р., споживчим кредитом вважаються кошти, надані кредитодавцем (банком або фінансовою установою) споживачеві для придбання продукції, при цьому під продукцією є будь-який виріб (товар), робота або послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. При дослідженні розрахунку відсотків встановлено розбіжності з розрахунком заборгованості за кредитом та процентами, згідно кредитного договору №0050/1007/88-187 від 29.10.2007р. За загальним принципом розрахунку процентів використовується кількість календарних днів у році (365-366 днів) або як проведено в розрахунку банка, кількість днів у рік 360/30 (30 днів * 12 місяців=360 днів). Тобто в будь-якому випадку відношення кількості днів у рік, арифметично створює відношення «факт/факт», « 365/365» або « 360/360», що дорівнює « 1», таким чином кількість днів у році не впливає на розмір відсотків, а лише розподіляє відсотки у пропорційному відношенні для кожного місяця. За фактичними розрахунками Банк розраховував кількість днів не відповідно до зазначених умов («факт\факт», « 365\365» або « 360\360»,) а розрахував кількість календарних днів за принципом « факт\360=365\360 або 366\360), не врахувавши що відношення за принципом факт\360 не буде дорівнювати « 1». Створено арифметичне викривлення відношення кількості днів у рік (тобто принцип 360 днів застосовано лише у знаменнику, а в чисельнику застосовано кількість календарних днів), а саме 366\360=1,016. Таким чином відсотки за кредитним договором штучно були збільшені на 1,6 % річних. При дослідженні заборгованості по пені досліджено діюче законодавство та встановлене наступне. Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'ніань», від 22.11.1996р., розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені; пункт 1 частини другої статті 258 названого Кодексу). Водночас частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. В частині 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, і який не є строком позовної давності, а пунктом 1 частини другої с кодексу України - строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права. Документальне оформлення ПАТ «Сведбанк» (АКБ „ТАС- Комерцбанк") кредиту за договором №0050/1007/88-187 від 29.10.2007р., не відповідає вимогам Постанови Правління НБУ від 10.05.2007 р. № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Якщо кредит виданий в гривнях, обґрунтовані вимоги щодо заборгованості за кредитним договором №0050/1007/88-187 від 29.10.2007р., складають станом на 01.03.2013 р., 627 288, 54грн. в т.ч.: - заборгованість за кредитом - 405 446,93грн.; заборгованість за процентами - 178 077,29грн.; нарахована пеня - 43 764,32 гри. Відсотки за кредитним договором №0050/1007/88-187 від 29.10.2007р., в бухгалтерському обліку банку, необгрунтовано збільшені на 1,6% річних. За результатами дослідження банківських виписок по рахункам, встановлена відсутність даних, щодо позиції банку до іноземної валюти та не встановлено подвійної оцінки з номінальною сумою іноземної валюти. Надані на дослідження бухгалтерські документи ПАТ «Сведбанк» (АКБ „ТАС-Комерцбанк") не доводять, що готівкові кошти за кредитним договором №0050/1007/88-187 від 29.10.2007р., видані та обліковуються в іноземній валюті. Відповідно до висновку №0459 судово-економічної експертизи складеного 01 березня 2013 р. експертами Київської незалежної судово-експертної установи встановлено наступні висновки: На перше питання: - Судова експертиза не досліджує ймовірну можливість виконання операцій. Об'єктами економічної експертизи виступають оформленні первинні документи, по виконаним фінансово-економічним операціям. Тому дослідити, чи існує ймовірність того, що банк міг видати позичальнику готівкові кошти в іноземній валюті не видається за можливе. Документальне оформлення ПАТ «Сведбанк» (АКБ «ТАС-Комерцбанк») кредиту за договором №0050\107\88-187 від 29.10.2007 р. не відповідає вимогам Постанови правління НБУ від 10.05.2007 р. №168 «Про затвердження Правил надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та скупну вартість кредиту». За результатами дослідження банківських виписок по рахункам, встановлена відсутність даних, щодо позиції банку до іноземної валюти та не встановлено подвійної оцінки з номінальною сумою іноземної валюти. Надані на дослідження бухгалтерські документи банку не містять категоричного підтвердження видачі готівкових коштів, за кредитним договором № 0050\1007\88-187 від 29.10.2007 р. в іноземній валюті. На друге питання: - Якщо кредит виданий в гривнях, обгрунтовані вимоги щодо заборгованості и кредитним договором №0050/1007/88-187 від 29.10.2007р., |І складають станом на 01.03.2013р.. 627 288, 54 грн. в т.ч.: 3 заборгованість за кредитом - 405 446,93грн.; 4 заборгованість за процентами - 178 077,29грн.; 5 нарахована пеня - 43 764.32 грн. Відповідь на трете питання - Відсотки за кредитним договором №0050/1007/88-187 від 29.10.2007р., в бухгалтерському обліку банку, необгрунтовано збільшені на 1,6% річних. Відповідь на четверте питання: - За результатами дослідження банківських виписок по рахункам, встановлена відсутність даних, щодо позиції банку до іноземної валюти та не встановлено подвійної оцінки з номінальною сумою іноземної валюти. Надані на дослідження бухгалтерські документи банку не містять категоричного підтвердження видачі готівкових коштів, за кредитним договором №0050/1007/88-187 від 29.10.2007р., в іноземній валюті. Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України: «За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не установлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору». Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, для того, щоб позивачка ОСОБА_1 могла виконати взяті на себе за даним кредитним договором зобов»язання слід здійснити перерахунок всіх платежів та банківських операцій, які були проведені, а тому вимоги позивачки в даній частині слід задовольнити. Керуючись статтями 525, 526, 530, 554, 625, 651, 1054, 1055 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215,218,223, 224, 226 ЦПК України, суд, - В И Р І Ш И В: Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про зобов»язання вчинити певні дії, - задовольнити. Зобов»язати ПАТ «Сведбанк», як правонаступника АКБ «ТАС-Комерцбанк» здійснити перерахунок погашення зобов'язання відповідно до визначеної сторонами в кредитному договорі №0050/1007/88-187 від 29.10.2007року процентної ставки 11,9% річних. Зобов»язати ПАТ «Сведбанк», як правонаступника АКБ «ТАС-Комерцбанк» здійснити перерахунок всіх платежів та банківських операцій, що були проведені між сторонами кредитного договору №0050/1007/88-187 від 29.10.2007року та перевести в національну валюту України-гривню. Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії. Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Суддя А ЭТО УБРАЛИ КОЛЛЕКТОРОВ ,КОТОРЫЕ ОЧЕНЬ ХОТЕЛИ ВЛЕЗТЬ В ДЕЛО пр. № 2/759/194/13 ун. № 2-7944/11 У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді П»ятничук І.В., при секретарі Іванові К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, та зобов»язання вчинити певні дії, суд, - В с т а н о в и в : ПАТ «Сведбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд постановити рішення яким стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором в розмірі 993205 грн. 90 коп., ОСОБА_2 в свою чергу звернулась до ПАТ «Сведбанк» з позовом та просила визнати недійсним кредитний договір №0050\1007\88-187 від 29.10.2007 р. та договір іпотеки №0050\1007\88-187 від 29.10.2007 р. а також зобов»язати ПАТ «Сведбанк» як правонаступника АКБ «ТАС-Комерцбанк» здійснити перерахунок всіх платежів та банківських операцій що були проведені між сторонами кредитного договору №0050\1007\88-187 від 29.10.2007 р. та перевести в національну валюту-гривню. 14.02.2013 р. до суду звернулось з заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредині ініціативи» про процесуальне правонаступництво вказуючи на те. що 28.11.2012 р. мід ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторинг Плюс» укладено договір факторингу №15, в подальшому 28.11.2012 р. між ТОВ « Факторингова компанія «ектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» також було укладено договір факторингу, згідно до зазначених угод відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором 0050\1007\88-187 від 29.10.2007 р. який було укладено між ВАТ «Сведбанк» ( правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи». У зв»язку з цим на даний час усі права кредитора за вказаним кредитним договором належать ТОВ «Кредитні ініціативи». Дана заява подана на час коли провадження по даній справі було зупинено в зв»язку з проведенням експертизи, до даної заяви ТОВ «Кредитні ініціативи» додані не завірені копії витягів з даних договорів факторингу та витяг з реєстру заборгованості, відповідно до якого вбачається що передано кредитний договір № 0050\1007\88-187 від 29.10.2007 р. позичальника ОСОБА_2 Ухвалою від 13.03.2013 р. провадження по справі відновлено. Судом неодноразово відкладався розгляд даної заяви з врахуванням клопотань представника ТОВ «Кредитні ініціативи» щодо надання доказів про передачу прав відповідно до даного договору факторингу. Заявником на підтвердження вимог про процесуальне правонаступництво суду надано копію витягу здоговору факторингу № 15 від 28.11.2012 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», відповідно якого останнє отримало право вимоги до боржників ПАТ «Сведбанк». Також надано копію договору факторингу від 28.11.2012 року, укладеного між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» та витяг з реєстру заборгованостей боржників до даного договору, який включає кредитний договір № 0050\1007\88-187 від 29.10.2007 р. стороною - позичальником в якому є ОСОБА_2 Представник відповідача ОСОБА_2 який також є представником позивача у зустрічному позові проти задоволення заяви та клопотання представника ТОВ «Кредитні ініціативи» заперечував, вказуючи на його необґрунтованість та безпідставність. Представник ТОВ «Кредитні ініціативи» в судове засідання не з»явився, докази для подання яких просив оголосити перерву суду не надав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, тому суд вважає можливим розглянути дану заяву в відсутності даного представника. Суд вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи встановив наступне. В провадженні Святошинського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, та зобов»язання вчинити певні дії. Разом з тим, доказів на підтвердження передачі прав кредитора ПАТ «Сведбанк» відносно позичальника ОСОБА_2 за правочином відступлення права вимоги на користь ТОВ « Кредитні ініціативи » суду не надано, а саме відповідно до наданого суду витягу з договору факторингу від 28.11.2012 р. між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» вбачається що згідно до п.10.8 даного договору до цього договору додаються додатки, що складають його невід»ємну частину, а саме: додаток№1-А реєстр заборгованостей боржників, додаток №1-Б реєстр заборгованостей боржників, додаток №2 форма акту прийому-передачі реєстру заборгованостей боржників, додаток №3 форма письмового повідомлення боржникам про відступлення клієнтом фактору прав вимоги заборгованості, додаток №4 форма акту прийому-передачі документації, додаток №5 акт прийому-передачі інформації згідно реєстру заборгованості боржників в електронному вигляді, додаток №6 акт прийому-передачі персональних даних в електронному вигляді, додаток №7А, №7Б перелік кредитних договорів та договорів забезпечення. Вказаних доказів представником ТОВ «Кредитні ініціативи» суду не додано, крім того з наданих суду витягів з договорів факторингу не вбачається наступна можливість передачі права вимоги від ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ТОВ «Кредитні ініціативи» що також є порушенням включаючи вимоги ч.1 ст.1083 ЦК України . За викладених обставин суд вважає, що заява та клопотання про заміну позивача процесуальним правонаступником задоволенню не підлягає, так як не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні. Керуючись ст. 37 ЦПК України, суд,- У Х В А Л И В: Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредині ініціативи» та клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про заміну позивача Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» на процесуального правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредині ініціативи» у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом п»яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п»яти днів з дня отримання копії ухвали.

Пусть Гады читают! Написал запрос в НБУ про КИ относительно лицензии. Готовлю заявление в Броварскую районную налоховою милицию по КИ. Просто интересненько откуда у них денешки взялись вдруг на кредитование банков. Пусть проверят...

ПИБанка продала Кредитинам: портфель на 385 млн. "юаней" (уах) 68 млн. американских у.е. (эквивалент 543 млн. уах.) 12 млн. европейских у.е. (эквивалент 124 млн. уах.) т.е. в сумме 1 млрд. 52 млн. уах. прав вымог за.... приблизительно 109 млн. уах. Тобишь, "качественные" активы пошли по цене 10% от "номинала". В п. Договора видступлення пышецця, шо типо операция ПДВ не облагается согласно п. 196.1.5, НО Стаття 196. Операції, що не є об'єктом оподаткування 196.1. Не є об'єктом оподаткування операції з: 196.1.5. надання послуг платіжних організацій платіжних систем, пов'язаних з переказом коштів, з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і відступлення прав вимоги за фінансовими кредитами фінансових установ, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства. Перелік послуг з розрахунково-касового обслуговування визначається Національним банком України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики; {Абзац перший підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3609-VI від 07.07.2011, № 5083-VI від 05.07.2012, № 5519-VI від 06.12.2012} торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи; Т.е., правильно ли понимаю, что факторинговые операции, если объектом есть валютные ценности или кредиты обеспеченные ипотекой, ЯВЛЯЮТСЯ ОБЪЕКТОМ НАЛОГООБЛОЖЕНИЯ НДС? Вообще ,по-моему тут пахнит укрытием доходов от налогооблажения в особо крупных размерах. Интересно чего спит налоговая милиция Броваров ? Или кишка тонка? Надо помочь им. Может заявление написать? Откуда у Кредитинов взялись вдруг такие денежки ,чтоб купить кредитный портфель? Ану ану давайте подумаем какую нам маляву забацать в налоговую милицию .Пусть поломают голову. Допустим это кредит был взят кредитинами ,что скореее всего так ... На кредитные деньги куплен товар( кредитные дела клиентов) на определенную сумму. Кто платит ПДВ ?

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ Р О З' Я С Н Е Н Н Я 04.06.2009 Начальникам Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі Нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, за заявою: - установи банку, іншої юридичної особи про погашення позики (кредиту); - заставодавця (іпотекодавця) та заставодержателя (іпотекодержателя) про припинення договору застави (іпотеки) або лише заставодавця (іпотекодавця) у разі подання ним безспірних доказів виконання зобов'язання; - заставодавця (іпотекодавця) у разі визнання рішенням суду договору застави (іпотеки) недійсним; - заставодержателя (іпотекодержателя) у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) на підставі виконавчого напису нотаріуса; - набувача у разі смерті відчужувана за договором довічного утримання (догляду), спадковим договором; - відчужувача за спадковим договором у разі смерті набувача; - набувача або відчужувача на підставі рішення суду про розірвання договору довічного утримання (догляду) або спадкового договору чи визнання їх недійсними; - фізичної особи, щодо якої скасовано рішення суду про оголошення її померлою, або за заявою спадкоємців по закінченню п'ятирічного строку з часу відкриття спадщини після особи, оголошеної померлою; - спадкоємця про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт. До заяви додаються примірники правочинів, свідоцтв, що містять запис про накладені заборони щодо відчуження. Є іншій варант . Будинок можете поділити муж супругами . ..но такий варант можливий після того,як готаріус відмовиться.

Оказывайте сопротивление в суде. Пусть доказывают ,что они имею право требования с вас долга. Хрен докажут. Пусть тащут в суд оригинал договора факторинга (переуступки) ,все к нему приложения,акт приема-передачи вашего кредитного дела в полном объеме. Такие позова рассчитаны в основном на лоха. Судь, и из моего опыта в основном против коллекторов (хотя за банки) Проверяйте кто ходит в суд от коллекторов,есть ли у него довереность ,кем подписаны. Имеет ли лицо ,которое подписало довереность право подписи. Требуйте в суд статут в оригинале !!! Пусть усруться гады доказывать. Как правило после таких требований у меня коллекторы перестают уже приходить на следующем заседании. Давите гадов!!!

Рвзмещал этот мой позов в других темах может вам пригодится( спасибо О.Бурко так как часть позова взял у него):До Оболонського районного суду м.Києва 04212 ,м. Київ ,вул.. Тимошенка ,2-Є ПОЗИВАЧ: Крупская Надежда Константиновна м.Київ ,вул. Банкова ,1 ВІДПОВІДАЧ : Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» 04655,м. Київ ,Оболонський р-н, Вул.. Новоконстянтинівська ,б 18 –В МФО 300164 ,код. ЄДРПОУ 19356840, к/р 32002170101 Конт. тел.(044) 5177200 Третя особа-1 : Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» Код ЄДРПОУ 38004195 Юр. адреса: 01133, м. Київ ,вул. Щорса,31 Місцезнаходження: 04655,м. Київ, вул. .В/Хвойки 18/14 офіс 217 Немайновий позов ПОЗОВНА ЗАЯВА про визнання частково недійсним договору факторингу , припинення дії ,яка порушує право Я ,Крупская Н.К.надалі по тексту-Позивач, змушена звернутись з цим позовом до ПАТ «Сведбанк» , надалі по тексту- Відповідача ,про визнання частково недійсним стосовно відступлення прав вимоги відповідно до мене за договором факторингу , та визнання незаконними дій Відповідача в частині розголошення моїх персональних даних,банківської таємниці та передання третім особам інформації ,що стосується мене , оскільки такими незаконними діями з боку Відповідача порушено мої права з наступних підстав: 1 На сьогоднішній день (на момент подання цієї заяви) в провадженні Святошинського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ПАТ «Сведбанк» до мене про стягнення заборгованості за кредитним договором № 01від 1917 року на загальну суму 108 079 ,12 дол. США. На черговому засіданні суду я дізналася ,що в матеріалах справи є заява ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» про заміну Позивача ПАТ «Сведбанк на ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» на підставі того ,що нібито між сторонами (Відповідачем та третьою особою) було укладено договір факторингу №15 від 28.11. 2012року ,згідно якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах ,укладених з боржниками ,зазначених у реєстрі заборгованості боржників ,право на вимогу якої належить банку на підставі документації. Цією заявою ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» заявила ,що нібито набула всіх прав вимоги щодо моєї заборгованості за кредитним договором ,проте Відповідач абсолютно ніяк не повідомив мене про здійснення таких дій і що право вимоги перейшло іншій третій особі. Як вбачається з так званого договору факторингу , укладеного між Банком та Фактором, предметом даного договору було відступлення Відповідачем (клієнтом) Фактору права вимоги Банку за Кредитним договором у зв’язку з наданням фактором клієнту (банку) грошових коштів .За змістом цього ж договору , Фактор стає кредитором за Кредитним договором. Таким чином, до Фактора(третьої особи) переходять всі права і обов’язки Банку за Кредитним договором. Як вбачається з п. 1.1 Кредитного договору, даний договір укладений в іноземній валюті, - в доларах США. Кредитним договором передбачено обов’язок Позичальника (Позивача) по поверненню отриманих кредитних коштів у безпосередньо у валюті договору, тобто, - у доларах США. За змістом Договору факторингу виходить ,що Банк (Відповідач) як клієнт відступив Фактору право вимоги за Кредитним договором ,що був укладений із зазначенням платежів саме в іноземній валюті - дол. США. Причому боржника а ні фактором а ні клієнтом про таке відступлення не було повідомлено. Крім того , в кредитному договорі ,що був укладений між Позивачем та Відповідачем абсолютно ніде не зазначено ,що Позичальник (Позивач ) надає згоду банку на передання інформації ,персональних даних .право відступу третім особам. Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно, ставши кредитором у зобов’язанні, Фактор отримав право на отримання від Позичальника платежів саме, і виключно, у іноземній валюті, оскільки валютою договору є долар США. Тобто, сам Кредитний договір передбачає розрахунки між сторонами договору у іноземній валюті , жодних змін до Кредитного договору між Первісним Кредитором (Банком) і Позичальником (Позивачем) як сторонами договору, щодо валюти договору та валюти виконання договору, до моменту відступлення права вимоги Фактору, - не вносилося. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Відтак, отримавши саме право вимоги за Договором факторингу ,що оскаржується Фактор був обмежений у можливості реалізації цього права, оскільки не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності юридичної особи, а саме, - не мав ні генеральної, ні індивідуальної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій, як це передбачено валютним законодавством України, відтак не мав права приймати від боржника передбачених Кредитним договором коштів у іноземній валюті ,а відповідно і укладати відносно мене договору факторингу . Це обґрунтовується наступним: Для виконання умов кредитного договору, валютою якого є іноземна валюта, - долар США , обіг якої на території України є обмеженим, сторони договору повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а саме, - генеральну (або індивідуальну, за відсутності генеральної) ліцензію НБУ на здійснення операцій з іноземною валютою, в тому числі з валютними цінностями. Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Згідно ч. 3 ст. 91 ЦК України, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Згідно ч. 2 ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Згідно абзацу 1 ч. 2 ст. 1 Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютний контроль» від 19 лютого 1993 року, валютні операції, - це операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України. Отримання Фактором на власний рахунок грошових коштів (заборгованості Позичальника) та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обов’язків в іноземній валюті (в тому числі, оплата процентів за користування кредитом, різного роду комісій та пені) за своєю правовою природою є валютною операцією. Згідно ч. 2 ст. 2 Декрету, резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. Частиною 1 ст. 5 Декрету встановлено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Згідно частини 2 ст. 5 вказаного Декрету, генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання (пункт 2 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21.02.2006 р. N 3453-IV). Відповідно до пункту «г» частини 4, статті 5 Декрету, розрахунки на території України в іноземній валюті підлягають ліцензуванню Національним банком України (надалі – «НБУ»). Враховуючи валюту Кредитного договору, вказаний Договір відступлення права вимоги передбачає розрахунки між Фактором і Позичальником у іноземній валюті . Для проведення операцій за Договором про відступлення права вимоги Відповідачу необхідно було отримати Генеральну ліцензію НБУ, - згідно п. 8.12 «Правил використання готівкової іноземної валюти на території України», затверджених Постановою Правління НБУ №200 від 30.05.2007р. і зареєстрованих Міністерством юстиції 18 червня 2007 р. за № 656/13923: 8.12. Фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій. Іншими словами, для можливості стягнення іноземної валюти з боржників за кредитами, вираженими в іноземній валюті, Фактору необхідно було отримати Генеральну ліцензію НБУ. Розділ III. УМОВИ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначає: Стаття 7. Умови початку діяльності 1. Особа набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного державного реєстру фінансових установ. 2. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. 3. Фінансова установа може розпочати надання фінансових послуг, лише якщо: 1) облікова і реєструюча система відповідає вимогам, встановленим нормативно-правовими актами; 2) внутрішні правила фінансової установи, узгоджені з вимогами законів України та нормативно-правових актів державних органів, що здійснюють регулювання та нагляд за ринками фінансових послуг; 3) професійні якості та ділова репутація персоналу відповідають встановленим законом вимогам. Проте, в момент ініціювання на укладення договору факторингу одна з сторін ,а саме Фактор не володів достатнім обсягом цивільної дієздатності для вчинення даного правочину, - не мав Генеральної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій. За умови відсутності у фактора Генеральної ліцензії НБУ, для здійснення прийому платежів у іноземній валюті від боржників, Фактору та/чи боржнику, як учасникам валютної операції, необхідно було отримати індивідуальну ліцензію НБУ. Згідно ч. 5 ст. 5 Декрету, одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії. Проте, ні Фактор, ні Боржник за Кредитним договором (Позивач). не мали та не мають індивідуальної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій в момент укладення Договору факторингу між Банком та Фактором. Не було такої ліцензії і пізніше. Причому ,згідно ч. 1 ст. 16 Декрету, незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії), якщо відповідно до цього Декрету та інших актів валютного законодавства наявність такого дозволу (ліцензії) є обов'язковою, тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України. Згідно ст. 162 КпАП України, незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей, як засобу платежу або як застави встановлено адміністративну відповідальність, котра передбачає попередження або накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей. ( Стаття 162 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4134-11 від 12.06.87; Законами N 2468-12 від 17.06.92, N 3890-12 від 28.01.94, N 55/97-ВР від 07.02.97, в редакції Закону N 1744-III ( 1744-14 ) від 18.05.2000 ). Тобто, незважаючи на правомірність самого відступлення права вимоги за кредитним договором за договором факторингу, ТОВ «Факторингова компанія «вектор плюс» не мала права отримувати іноземну валюту за кредитним договором, оскільки не мала ліцензій НБУ на право здійснення валютних операцій. Відтак, не володіла правоздатністю (не мала можливості) реалізації отриманого права вимоги. Дана правова позиція поділяється законодавцем і у Науково-практичному коментарі до Цивільного кодексу України: …Певні обмеження універсальної правоздатності юридичної особи встановлюються також системою ліцензування окремих видів підприємництва (ч. 3 ст. 91 ЦК України). Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності тільки після отримання нею спеціального дозволу (ліцензії). Перелік видів такої діяльності встановлюється тільки законом (декретом). Відповідно до ст. 227 ЦК України, вчинений юридичною особою правочин без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним. Якщо юридична особа ввела іншу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов’язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином. (Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар. - В 2-х томах. Т.2. - Київ, видавництво "Істина",2004, 73,179-180,212). Згідно п. 11 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30 березня 2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт «г» пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України» в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій). Таким чином, за відсутності генеральної чи індивідуальної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій, ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» не мало права отримувати від Боржника іноземну валюту в якості оплати за кредитним договором, відтак не має право ініціювати звернення стягнення на іпотечне майно з підстав нездійснення Боржником валютних операцій, права на здійснення котрих він не мав, оскільки таке ініціювання не ґрунтується на законі, більш того, здійснення таких валютних операцій є правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 16 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютний контроль» та ст. 162 КпАП України. 2 Статтею 1 Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено : 1) фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг; Відповідно до ст..4 цього Закону 1.Фінансовими вважаються такі послуги : 11)факторинг Згідно ст..5 п5 Закону :Фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов'язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов'язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника. В свою чергу Конвенцією УНІДРУА про міжнародний факторинг (Оттава ,28 травня 1988 року) до якої Україна приєдналась 11.01.2006 р(набрала чинності для України 01.07.2007року) визначено: ДЕРЖАВИ-УЧАСНИЦІ ЦІЄЇ КОНВЕНЦІЇ, УСВІДОМЛЮЮЧИ той факт, що міжнародний факторинг відіграє значну роль у розвитку міжнародної торгівлі, І ТОМУ ВИЗНАЮЧИ важливість прийняття єдиних правил для створення правової бази, яка сприятиме міжнародному факторингу, підтримуючи справедливу рівновагу інтересів між різними сторонами, які беруть участь у факторингових операціях, ДОМОВИЛИСЬ про таке: Розділ I. Сфера застосування та загальні положення Стаття 1 1. Ця Конвенція регулює договори факторингу і відступлення права грошової вимоги, зазначені в цьому розділі. 2. Для цілей цієї Конвенції "договір факторингу" означає договір, укладений між однією стороною (постачальником) та іншою стороною (фактором), відповідно до якого: (a) постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання; ( фактор має виконувати принаймні дві з таких функцій: - фінансування постачальника, включаючи надання позики та здійснення авансових платежів; - ведення обліку (головної бухгалтерської книги) щодо дебіторської заборгованості; - пред'явлення до сплати грошових вимог; - захист від несплат боржників; (с) боржники повинні бути повідомлені про відступлення права грошової вимоги. 3. У цій Конвенції посилання на "товари" та "продаж товарів" включають також послуги та надання послуг. 4. Для цілей цієї Конвенції: (a) письмове повідомлення може бути не підписане, але в ньому обов'язково повинна зазначатись особа, яка його зробила або від імені якої воно зроблене; ( "письмове повідомлення" включає телеграми, телекси і будь-які інші види телекомунікаційних повідомлень, які можна відтворити у формі документа, але не обмежується ними; (с) письмове повідомлення вважається наданим, коли воно отримане адресатом. Стаття 2 1. Ця Конвенція застосовується щоразу, коли грошові вимоги, відступлені згідно з договором факторингу, випливають з договору купівлі-продажу товарів між постачальником та боржником, які здійснюють господарську діяльність на території різних держав і: (a) такі держави і держава, де фактор здійснює господарську діяльність, є Договірними державами; або ( як договір купівлі-продажу товарів, так і договір факторингу регулюються законодавством Договірної держави. 2. Посилання в цій Конвенції на місце здійснення господарської діяльності сторони, якщо вона здійснює свою діяльність більш, ніж в одному місці, означатиме, що йдеться про те місце діяльності, яке має найтісніший зв'язок з відповідним договором і його виконанням, беручи до уваги обставини, відомі або передбачені сторонами у будь-який час перед укладенням або при укладенні такого договору. От же ,виходячи з преамбули Конвенції УНІДРУА можна побачити ,що постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання; Договір ,що був укладений між Позивачем та Відповідачем був –споживчим кредитом . От же такий договір Відповідач та третя особа стосовно мене не мали право укладати. Далі Конвенція зазначає і це узгоджується з вимогами ЦК України : боржники повинні бути повідомлені про відступлення права грошової вимоги. Але мене,як вже зазначалось вище , ніхто не повідомляв про відступлення права грошової вимоги. Та більше того , Конвенція визначає ,що боржники –це особи ,які здійснюють підприємницьку дільність. Тут ,осорюваний договір факторингу аж ніяк не узгоджується з Конвенцією ,оскільки Позивач не є суб,єктом підприємницької діяльності . От же ,договір факторингу ,що оспорються , суперечить Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг. Протягом тривалого часу операцію з відступлення вимоги боргу іншій особі визнавали продажем товару і ототожнювали із договором факторингу, однак, як правило, для правової характеристики цих правовідносин акцент було зміщено у бік вирішення питань оподаткування цих операцій, а не визначення цивільно-правових аспектів. Перше офіційне визначення поняття "факторинг" дає Закон України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого під ним розуміють операцію щодо уступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи іншому кредитору з попередньою чи наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору. Однак, як свідчить аналіз положень цивільного законодавства договір факторингу слід визнавати самостійним цивільно-правовим договором, який належить до групи договорів про надання фінансових послуг. Подібними до цього договірного зобов'язання є правовідносини, які складаються з приводу відступлення права вимоги, а також відносини, основані на кредитному договорі. Договір факторингу небезпідставно можна назвати модифікованим варіантом уступки вимоги. Однак, якщо порівнювати із загальними правилами про цесію, договір факторингу має низку істотних відмінностей. Договір факторингу характеризується: диспозитивним характером виникнення правовідносин, спеціальними вимогами щодо сторін договору (фактору), предметом зобов'язання (суто грошові вимоги). Причому договір факторингу може мати місце і за наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права вимоги або його обмеження, але при цьому клієнт не звільняється від обов'язку перед боржником щодо виконання тієї заборони (ст. 1080 ЦК). Враховуючи, що сферою застосування факторингу є, зазвичай, коло підприємницьких відносин, а також спрямованість на усунення недостатності оборотних коштів, договір факторингу також має і окремі риси кредитного договору. Однак цю схожість зумовлено лише метою виникнення та наслідками реалізації договірного зобов'язання. Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний, відплатний. Сторонами договору є фактор і клієнт (ст. 1079 ЦК). Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа-підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Клієнтом може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Види договорів факторингу: • договір купівлі грошової вимоги; • договір із метою забезпечення виконання зобов'язання. Предметом договору є право грошової вимоги, причому як зрілої, тобто такої, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також майбутньої вимоги, тобто вимоги, яка виникне в майбутньому (ст. 1078 ЦК). Важливим є положення про те, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги перед кредитором і не відповідає, за загальним правилом, за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яку пред'явлено до виконання фактором (ст. 1081 ЦК). Фактично ж предметом та суттю цього договору є надання послуги з надання грошових коштів клієнтові, а саме грошова оцінка його вимоги до боржника для поповнення його обігових коштів чи в силу інших чинників (невиконання боржником свого зобов'язання, наявність інших відносин клієнта із банком чи банку із боржником). Зміст договору полягає у переході до фактора права вимоги до боржника, тобто останній зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові та у цьому повідомленні визначено грошову вимогу, яка піддягає виконанню, а також вказано фактора, якому має бути здійснено платіж. В іншому випадку боржник може виконати зобов'язання клієнту і зобов'язання вважатиметься таким, що виконано належним чином. Якщо відповідно до договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі в нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані суми є меншими за суму, сплачену фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язується надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечено відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором. Якщо ж сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою ніж сума боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу (ст. 1084 ЦК). Боржник має право пред'явити факторові до заліку свої вимоги до клієнта, які виникли в боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові (ст. 1085 ЦК). У разі порушення клієнтом своїх обов'язків за договором, укладеним із боржником, боржник не має права вимагати від фактора повернення сум, уже сплачених йому за відступленою грошовою вимогою, якщо боржник має право одержати ці суми безпосередньо від клієнта. Боржник, який має право одержати безпосередньо від клієнта суми, сплачені факторові за відступленою грошовою вимогою, має право вимагати повернення цих сум фактором, якщо фактор не виконав свого зобов'язання передати клієнтові грошові кошти, пов'язані з відступленням права грошової вимоги, або передав клієнтові грошові кошти, знаючи про порушення клієнтом зобов'язання перед боржником, пов'язаного з відступленням права грошової вимоги. Але в любому випадку ,як видно з вищенаведеного ,боржник повинен бути повідомленим про здійснення переуступки ,і це його право. Але такого не було здійснено Відповідачем . 3. Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення прав вимог). Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов’язанні здійснюються без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто законодавець встановлює два випадки за яким відбувається заміна кредитора в зобов’язанні, це: 1) заміна кредитора в зобов’язанні без згоди боржника шляхом письмового повідомлення останнього про даний факт; 2) заміна кредитора в зобов’язанні за згодою боржника у випадку, якщо це передбачено самим договором між первинним кредитором та боржником. В нашому випадку сторони кредитного договору не визначались з правом банку (Відповідача ) на передання права вимоги третім особам. Але відповідно до ЦК України однозначним є те ,що зміни у договірних правовідносинах повинні здійснюватись за взаємною згодою сторін. В той же час заміна сторони в кредитному договорі призводить до заміни сторін в зобов’язанні, а отже, в силу положень договору та законодавства потребує укладання додаткової угоди між первинними кредитором та позичальником. На це також наголошує положення статті 513 Цивільного кодексу України, згідно якої, правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Враховуючи, що первинний кредитор і позичальник в тексті кредитного договору вже визначилися, що будь-яка зміни сторони кредитного договору має відбуватися за письмовою згодою іншої сторони і відбуватися шляхом підписання додаткової угоди, і положення ст. 513 ЦК України чітко кореспондуються зі вже досягнутою домовленістю між сторони щодо порядку заміни кредитора, а тому дії відповідача і третьої особи по укладанню договору факторингу в частині передачі прав вимог за кредитним договорами суперечать положенням . кредитного договору та статтям 513, 516 ЦК України. Відповідно до даного договору факторингу, публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», оскільки клієнт (в даному випадку Банк) є власником прав вимог на підставі первинних договорів, оскільки клієнт бажає отримати фінансування від фактора під відступлення прав вимог, а фактор бажає придбати у клієнта права вимоги на умовах, викладених у цьому договорі та оскільки фактор та клієнт дійшли згоди та бажають викласти у цьому договорі умови фінансування та відступлення прав вимог, сторони домовилися про таке. Пунктом 1.1. договору факторингу, за цим договором клієнт зобов’язується передати у власність фактору, а фактор прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 1.2. договору факторингу, обсяг прав вимоги станом на дату укладання цього договору визначений у додатку № 1 до цього договору. Відповідно до п. 1.4. договору факторингу, одночасно з відступленням прав вимоги до фактора переходять усі права клієнта за усіма договорами забезпечення. Відповідно до п. 1.5. договору факторингу, передача прав клієнта за договорами забезпечення , що були посвідчені нотаріально, відбуваються на підставі окремого договору, що укладається сторонами одночасно з укладанням цього договору і підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до пункту 3.1. договору факторингу, права вимоги переходять від клієнта до фактора у дату відступлення, після чого фактор одержує право вимагати від боржника і гарантів виконання усіх зобов’язань за первинними договорами і договорами забезпечення. Відповідно до п. 3.2. договору факторингу, відступлення прав вимог засвідчується складанням акту приймання – передачі прав вимоги за формою згідно з додатком 2 до цього договору. Акт приймання – передачі прав вимоги складається сторонами виключно після одержання клієнтом суми фінансування. Відповідно до п. 3.3. договору факторингу, після складання зазначеного вище акта приймання – передачі прав вимоги клієнта втрачає право на будь-які платежі боржників і гарантів. Тобто умовами даного договору факторингу визначено, що сторони договору відповідач та третя особа уклали договір факторингу про відступлення прав вимог за договорами, які визначені в додатку № 1, факт передачі прав кредитора до боржників відбувається з моменту підписання акту приймання – передачі, і з цього моменту відповідно до умов цього договору до Фактора переходять всі права за кредитними договорами визначеним в додатку № 1. Відповідно до акту приймання – передачі прав , клієнт цим передає (відступає) права вимоги факторові, а фактор цим приймає права вимоги. Клієнт і фактор визнають, що відступлення прав вимоги набуває чинності безпосередньо з моменту підписання ними цього акту . Таким чином, відповідач мало того в порушення умов кредитного договору . замінив сторону договору, передав текст договору, конфіденційну інформацію, матеріали, що стосуються договору без попередньої згоди, шляхом укладання додаткової угоди, ще і не обумовив про необхідність письмової згоди позивача про це в самому договорі факторингу, чим порушив взяті на себе зобов’язання визначені в кредитному договорі . Таким чином, враховуючи положення ст. 513 ЦК України, заміна кредитора за кредитним договором мала відбутися шляхом отриманням письмової згоди про це позичальника і подальшим підписанням додаткової угоди про це як з первинним кредитором так і з новим кредитором про заміну сторони в зобов’язанні. Крім того, враховуючи укладанням між позивачем та відповідачем договорів іпотеки, то відповідно до 1. 2 ст. 513 Цивільного кодексу України, всі зміни до договору іпотеки мали б відбутися в нотаріальній формі, тобто заміна сторони в зобов’язанні за договорами іпотеки мали статися шляхом підписання додаткової угоди, яка нотаріально засвідчується. На це також наголошує і ст. 19 Закону України «Про іпотеку», де заначено, що зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Після видачі заставної зміни і доповнення до іпотечного договору і договору, яким обумовлене основне зобов'язання, можуть вноситися лише після анулювання заставної і видачі нової заставної в порядку, встановленому частиною четвертою статті 20 цього Закону. Тобто законодавець чітко закріпив обов’язок внесення змін до умов іпотечного договору (в нашому випадку це заміна кредитора) шляхом підписання нотаріально посвідченої угоди, а обтяження якої державній реєстрації. На це також було наголошено і в самому договорі факторингу, де зазначено, що передання прав клієнта за договорами забезпечення, що були посвідчені нотаріально, відбувається на підставі окремого договору, що укладається сторонами одночасно з укладанням цього договору і підлягає нотаріальному посвідченню. Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України «Про іпотеку», обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно. Таким чином, відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань за кредитним договорами, а також в порушенні норм законодавства України, уклав договір факторингу . Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Таким чином, укладений між відповідачем та третьою особою договір факторингу від 28.11.2012року в частині передачі прав вимоги за кредитним договорами суперечать положення ст. 203, 215 ЦК України та положенням кредитних договорів, а тому підлягають визнанню частково недійсними в частині передачі прав вимоги до Єременко Т.В. (Позивача). 4 Крім того,згідно ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється у результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам або у результаті ліквідації. Однак ,В свою чергу , передання ПАТ «Сведбанк» своїх прав іншій особі за договором Факторингу права вимоги не є правонаступництвом,як таковим ,оскільки ПАТ «Сведбанк» не передала ліквідаційного балансу , не є ліквідованим та продовжує свою діяльність на фінансовому ринку України. Індентичний випадок –Ухвала Вінницького Апеляційного суду,що була залишена в силі ВССУ від 12.06.2012р. (копія Ухвали додається) Господарським законодавством України передбачено набуття правонаступництва у результаті ліквідації юридичної особи та отримання правонаступником акту розподільного балансу. В нашому випадку ТОВ «Вектор плюс» набуло право вимоги ,але як таковим правонаступником воно не є,оскільки ПАТ «Сведбанк» не ліквідовано (не існує процедури ліквідації ) 5 Згідно Закону України «Про захист персональних даних» 1. Суб'єктами відносин, пов'язаних із персональними даними, є: суб'єкт персональних даних; володілець персональних даних; розпорядник персональних даних; третя особа; уповноважений державний орган з питань захисту персональних даних. Статтею 8 цього Закону визначено : Стаття 8. Права суб'єкта персональних даних 1. Особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід'ємними і непорушними. 2. Суб'єкт персональних даних має право: 1) знати про місцезнаходження персональних даних, яка містить його персональні дані, її призначення та найменування, місцезнаходження та/або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом; 2) отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані;… В моєму випадку Банк (Відповідач) порушив мої права та передав без моєї згоди 28.11.2012 року базу моїх персональних даних третій особі ,яка ,в свою чергу, продовжує розголошувати мої персональні дані Крім того ,ст..60 Закону України»Про банки і банківську діяльність» визначено : Стаття 60. Банківська таємниця Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; 2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; 3) фінансово-економічний стан клієнтів; 4) системи охорони банку та клієнтів; 5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; 7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) коди, що використовуються банками для захисту інформації. Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю. В свою чергу ст.61 Цього Закону визначено : Банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом: 1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; 2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю; 3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації; 4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом. Але , ПАТ «Сведбанк» передав інформацію ,що становить банківську таємницю ,третій особі абсолютно без моєї згоди. Вважаю такі дії є незаконними з боку Відповідача . Третя особа , наскільки мені відомо ,за цим позовом намагається перепродати (переуступити) право вимоги стосовно мене ще одній колекторській фірмі . вважаю ,що суд може зупинити такі дії та заборонити третій особі вчиняти дії ,щодо передачі моїх персональних даних іншій особі. Відповідно до п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору. У справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги. У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується відповідно до пункту 10 частини першої статті 80 ЦПК ( 1618-15 ) за загальною сумою всіх вимог. За таких обстави обчислення ціни позову в силу ст. 80 ЦПК України та п. 31 постанови пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009р. не є необхідним. На сьогоднішній день я не маю копії договору факторингу ,а тільки фото договору факторингу з цивільної справи ,що знаходиться на розгляді в Святошинському суді . Відповідач та третя особа мають договір факторингу ,який суд може витребувати. З огляду на вище вказане, - ПРОШУ СУД: 1) прийняти та розглянути цю заяву ,відкрити провадження 2) витребувати у Відповідача /третьої особи копію договору факторингу №15 від 28.11.2012року. з додатками. 3) Визнати частково недійсним договір факторингу № 15 від 28.11.2012року укладений між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», додаток № 1 до договору факторингу від 28.11.2012року в частині передачі (відступлення) прав вимоги за кредитним договором № 01 від 1917року, від первинного кредитора публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до нового кредитора товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» стосовно вимог до Крупської Н.К. 4) Визнати незаконними дії ПАТ «Сведбанк» стосовно передання та розголошення персональних даних Крупської Н.К.третій особі- ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» та визнати незаконними дії ПАТ «Сведбанк» стосовно розголошення банківської таємниці третім особам. 5) Заборонити ТОВ «Факторингова компанія « Вектор плюс» вчиняти подальші дії стосовно передання персональних даних Крупської Н.К. іншим третім особам та розголошувати отриману ними інформацію від ПАТ «Сведбанка» стосовно рахунківКрупської Н.К.,платежів ,сум заборгованості , банківських операцій по кредитному договору №01 від 1917року 6) Судові витрати покласти на Відповідача. Додаток: 1) копія кредитного договору 2) копія договору іпотеки 3) копії фото договору факторинга з матеріалів цивільної справи в кількості ____листів 4) копія Ухвали Апеляційного суду Вінницької обл.. від.12.06.2012р. 5) квитанції про сплату судового збору складено в 4-х екземп. 1-до суду 2-Відповідачу 3-третій особі 4-Позивачу. «____» травня 2013 року ___________________Крупська Н.К.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2013 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Ткачука О.С., суддів: Колодійчука В.М., Умнової О.В.,Савченко В.О., Фаловської І.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2012 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2013 року, в с т а н о в и л а : У липні 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави, а саме належний відповідачеві на праві власності автомобіль ВАЗ модель 21114, державний номер НОМЕР_1. Позовні вимоги обґрунтувало тим, що відповідно до умов укладеного між сторонами у справі 22 травня 2007 року кредитного договору ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 62 010 грн 58 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21 травня 2012 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 22 травня 2007 року між банком та відповідачем було укладено договір застави рухомого майна, згідно якого ОСОБА_6 передала в заставу належний їй на праві власності автомобіль ВАЗ модель 21114, державний номер НОМЕР_1. У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань утворилася заборгованість, яка, станом на 01 липня 2011 року, становить 131 830 грн 27 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 48 137 грн 32 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 52 089 грн 83 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом - 1 136 грн 16 коп. та пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором - 30 466 грн 96 коп. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2012 року позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль ВАЗ модель 21114, державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_6 шляхом продажу вказаного автомобіля позивачем з укладанням від імені ОСОБА_6 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям автомобіля з обліку в органах ДАІ України, та з наданням банку усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 1 318 грн 30 коп. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2013 року рішення суду першої інстанції змінено шляхом доповнення його резолютивної частини перед словами «звернути стягнення на предмет застави: автомобіль ВАЗ модель 21114, 2007 року випуску, тип транспортного засобу - легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_6 шляхом продажу вказаного автомобіля публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570 з укладанням від імені ОСОБА_6 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу» реченням «в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KRKRAN20150119 від 22 травня 2007 року в сумі 131 830 грн 27 коп.». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Додатковим рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2013 року доповнено резолютивну частину рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2013 року абзацом: «Встановити початкову ціну предмета застави для його подальшої реалізації на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.». У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до районного суду, посилаючись на порушенням судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що 22 травня 2007 року між позивачем та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, згідно умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 62 010 грн 58 коп. з кінцевим терміном повернення кредиту 21 травня 2012 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 22 травня 2007 року між сторонами було укладено договір застави рухомого майна, згідно якого ОСОБА_6 передала в заставу належний їй автомобіль ВАЗ модель 21114, державний номер НОМЕР_1. У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань утворилась заборгованість, яка за розрахунками банку, станом на 01 липня 2011 року, становить 131 830 грн 27 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 48 137 грн 32 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 52 089 грн 83 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом - 1 136 грн 16 коп. та пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором - 30 466 грн 96 коп. Задовольняючи позовні вимоги шляхом звернення стягнення на належний ОСОБА_6 автомобіль суд першої інстанції керувався ст. 20 Закону України «Про заставу» та виходив з того, що остання порушила умови кредитного договору, укладеного з позивачем, внаслідок чого утворилася заборгованість, таким чином заставодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна. Змінюючи рішення суду першої інстанції у спосіб обраний апеляційним судом, суд апеляційної інстанцій виходив з того, що судом першої інстанції вірно визначено один із способів звернення стягнення, обраний обтяжувачем на власний розсуд, однак резолютивна частина рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі вимогам ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», оскільки в ній не зазначено загальний розмір вимог, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження, початкову ціну предмета застави для його подальшої реалізації, яка на думку колегії суддів повинна бути встановлена на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. З такими висновками судів погодитися не можна. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ОСОБА_6 посилається на те, що позивачем невірно та неправомірно нарахована кредитна заборгованість. Суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили доказів на підтвердження позовних вимог банку, що призвело до ухвалення судових рішень з порушенням вимог закону. Доводи ОСОБА_6 обґрунтовані, вони підтверджуються наявними в матеріалах справи документами. Так, на аркуші справи 8 міститься копія повідомлення, адресованого позивачем ОСОБА_6 зі змісту якого вбачається, що основний кредитний борг становить 34 196 грн 80 коп., натомість, звертаючись до суду з позовом, банк просить стягнути, в тому числі, 48 137 грн 32 коп. заборгованості за кредитом, тому мають місце суттєві розбіжності у проведених банком розрахунках, які судами не перевірялися. Поза увагою судів залишилися вимоги п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, згідно якої позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). При задоволенні позову, в тому числі щодо стягнення 30 466 грн 96 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором, суди не з'ясували за який період банком нараховані такі штрафні санкції, чи відповідає розмір нарахування строку позовної давності. Разом з тим, на аркуші справи 39 міститься копія акта прийому вказаного вище автомобіля, згідно якого 29 вересня 2008 року предмет застави було передано публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» для його реалізації з метою погашення кредитної заборгованості. Судами цієї обставини не враховано, не з'ясовано де знаходився автомобіль протягом 4 років, у якому він технічному стані, яка його фактична вартість, чи виконано банком умови договору застави пов'язані з вилученням предмета застави та запобіганню збільшення кредитної заборгованості п. п. 15-26, 34.5. Крім того, п. 7.1 кредитного договору визначено розмір процентів, що сплачуються боржником за кредитним договором, відповідач у апеляційній та касаційній скаргах посилається на те, що банком неправомірно збільшено в односторонньому порядку процентну ставку за користування кредитом та неправомірно нараховано 52 089 грн 83 коп. в рахунок погашення заборгованості по процентам. Суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили належним чином розрахунків кредитної заборгованості, наданих банком, не дослідили умови договорів, укладених між сторонами, не в повній мірі визначили характер правовідносин, що виникли між сторонами та норми матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам ст. ст. 212-214 ЦПК України, за правилами ч. 2 ст. 338 ЦПК України, вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. На підставі викладеного та керуючись нормами ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2012 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2013 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий О.С. Ткачук Судді:В.М. Колодійчук В.О. Савченко О.В. Умнова І.М. Фаловська http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31297415

Может что-то вам пригодится с моего позова : ДО ОБОЛОНСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ М.КИЄВА04212 ,м. Київ ,вул.. Тимошенка ,2-Є ПОЗИВАЧ: Крупская Надежда Константиновна м.Київ ,вул. Банкова ,1 ВІДПОВІДАЧ : Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» 04655,м. Київ ,Оболонський р-н, Вул.. Новоконстянтинівська ,б 18 –В МФО 300164 ,код. ЄДРПОУ 19356840, к/р 32002170101 Конт. тел.(044) 5177200 Третя особа-1 : Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» Код ЄДРПОУ 38004195 Юр. адреса: 01133, м. Київ ,вул. Щорса,31 Місцезнаходження: 04655,м. Київ, вул. .В/Хвойки 18/14 офіс 217 Немайновий позов ПОЗОВНА ЗАЯВА про визнання частково недійсним договору факторингу , припинення дії ,яка порушує право Я ,Крупская Н.К.надалі по тексту-Позивач, змушена звернутись з цим позовом до ПАТ «Сведбанк» , надалі по тексту- Відповідача ,про визнання частково недійсним стосовно відступлення прав вимоги відповідно до мене за договором факторингу , та визнання незаконними дій Відповідача в частині розголошення моїх персональних даних,банківської таємниці та передання третім особам інформації ,що стосується мене , оскільки такими незаконними діями з боку Відповідача порушено мої права з наступних підстав: 1 На сьогоднішній день (на момент подання цієї заяви) в провадженні Святошинського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ПАТ «Сведбанк» до мене про стягнення заборгованості за кредитним договором № 01від 1917 року на загальну суму 108 079 ,12 дол. США. На черговому засіданні суду я дізналася ,що в матеріалах справи є заява ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» про заміну Позивача ПАТ «Сведбанк на ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» на підставі того ,що нібито між сторонами (Відповідачем та третьою особою) було укладено договір факторингу №15 від 28.11. 2012року ,згідно якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах ,укладених з боржниками ,зазначених у реєстрі заборгованості боржників ,право на вимогу якої належить банку на підставі документації. Цією заявою ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» заявила ,що нібито набула всіх прав вимоги щодо моєї заборгованості за кредитним договором ,проте Відповідач абсолютно ніяк не повідомив мене про здійснення таких дій і що право вимоги перейшло іншій третій особі. Як вбачається з так званого договору факторингу , укладеного між Банком та Фактором, предметом даного договору було відступлення Відповідачем (клієнтом) Фактору права вимоги Банку за Кредитним договором у зв’язку з наданням фактором клієнту (банку) грошових коштів .За змістом цього ж договору , Фактор стає кредитором за Кредитним договором. Таким чином, до Фактора(третьої особи) переходять всі права і обов’язки Банку за Кредитним договором. Як вбачається з п. 1.1 Кредитного договору, даний договір укладений в іноземній валюті, - в доларах США. Кредитним договором передбачено обов’язок Позичальника (Позивача) по поверненню отриманих кредитних коштів у безпосередньо у валюті договору, тобто, - у доларах США. За змістом Договору факторингу виходить ,що Банк (Відповідач) як клієнт відступив Фактору право вимоги за Кредитним договором ,що був укладений із зазначенням платежів саме в іноземній валюті - дол. США. Причому боржника а ні фактором а ні клієнтом про таке відступлення не було повідомлено. Крім того , в кредитному договорі ,що був укладений між Позивачем та Відповідачем абсолютно ніде не зазначено ,що Позичальник (Позивач ) надає згоду банку на передання інформації ,персональних даних .право відступу третім особам. Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно, ставши кредитором у зобов’язанні, Фактор отримав право на отримання від Позичальника платежів саме, і виключно, у іноземній валюті, оскільки валютою договору є долар США. Тобто, сам Кредитний договір передбачає розрахунки між сторонами договору у іноземній валюті , жодних змін до Кредитного договору між Первісним Кредитором (Банком) і Позичальником (Позивачем) як сторонами договору, щодо валюти договору та валюти виконання договору, до моменту відступлення права вимоги Фактору, - не вносилося. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Відтак, отримавши саме право вимоги за Договором факторингу ,що оскаржується Фактор був обмежений у можливості реалізації цього права, оскільки не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності юридичної особи, а саме, - не мав ні генеральної, ні індивідуальної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій, як це передбачено валютним законодавством України, відтак не мав права приймати від боржника передбачених Кредитним договором коштів у іноземній валюті ,а відповідно і укладати відносно мене договору факторингу . Це обґрунтовується наступним: Для виконання умов кредитного договору, валютою якого є іноземна валюта, - долар США , обіг якої на території України є обмеженим, сторони договору повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а саме, - генеральну (або індивідуальну, за відсутності генеральної) ліцензію НБУ на здійснення операцій з іноземною валютою, в тому числі з валютними цінностями. Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Згідно ч. 3 ст. 91 ЦК України, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Згідно ч. 2 ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Згідно абзацу 1 ч. 2 ст. 1 Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютний контроль» від 19 лютого 1993 року, валютні операції, - це операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України. Отримання Фактором на власний рахунок грошових коштів (заборгованості Позичальника) та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обов’язків в іноземній валюті (в тому числі, оплата процентів за користування кредитом, різного роду комісій та пені) за своєю правовою природою є валютною операцією. Згідно ч. 2 ст. 2 Декрету, резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. Частиною 1 ст. 5 Декрету встановлено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Згідно частини 2 ст. 5 вказаного Декрету, генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання (пункт 2 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21.02.2006 р. N 3453-IV). Відповідно до пункту «г» частини 4, статті 5 Декрету, розрахунки на території України в іноземній валюті підлягають ліцензуванню Національним банком України (надалі – «НБУ»). Враховуючи валюту Кредитного договору, вказаний Договір відступлення права вимоги передбачає розрахунки між Фактором і Позичальником у іноземній валюті . Для проведення операцій за Договором про відступлення права вимоги Відповідачу необхідно було отримати Генеральну ліцензію НБУ, - згідно п. 8.12 «Правил використання готівкової іноземної валюти на території України», затверджених Постановою Правління НБУ №200 від 30.05.2007р. і зареєстрованих Міністерством юстиції 18 червня 2007 р. за № 656/13923: 8.12. Фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій. Іншими словами, для можливості стягнення іноземної валюти з боржників за кредитами, вираженими в іноземній валюті, Фактору необхідно було отримати Генеральну ліцензію НБУ. Розділ III. УМОВИ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначає: Стаття 7. Умови початку діяльності 1. Особа набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного державного реєстру фінансових установ. 2. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. 3. Фінансова установа може розпочати надання фінансових послуг, лише якщо: 1) облікова і реєструюча система відповідає вимогам, встановленим нормативно-правовими актами; 2) внутрішні правила фінансової установи, узгоджені з вимогами законів України та нормативно-правових актів державних органів, що здійснюють регулювання та нагляд за ринками фінансових послуг; 3) професійні якості та ділова репутація персоналу відповідають встановленим законом вимогам. Проте, в момент ініціювання на укладення договору факторингу одна з сторін ,а саме Фактор не володів достатнім обсягом цивільної дієздатності для вчинення даного правочину, - не мав Генеральної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій. За умови відсутності у фактора Генеральної ліцензії НБУ, для здійснення прийому платежів у іноземній валюті від боржників, Фактору та/чи боржнику, як учасникам валютної операції, необхідно було отримати індивідуальну ліцензію НБУ. Згідно ч. 5 ст. 5 Декрету, одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії. Проте, ні Фактор, ні Боржник за Кредитним договором (Позивач). не мали та не мають індивідуальної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій в момент укладення Договору факторингу між Банком та Фактором. Не було такої ліцензії і пізніше. Причому ,згідно ч. 1 ст. 16 Декрету, незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії), якщо відповідно до цього Декрету та інших актів валютного законодавства наявність такого дозволу (ліцензії) є обов'язковою, тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України. Згідно ст. 162 КпАП України, незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей, як засобу платежу або як застави встановлено адміністративну відповідальність, котра передбачає попередження або накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей. ( Стаття 162 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4134-11 від 12.06.87; Законами N 2468-12 від 17.06.92, N 3890-12 від 28.01.94, N 55/97-ВР від 07.02.97, в редакції Закону N 1744-III ( 1744-14 ) від 18.05.2000 ). Тобто, незважаючи на правомірність самого відступлення права вимоги за кредитним договором за договором факторингу, ТОВ «Факторингова компанія «вектор плюс» не мала права отримувати іноземну валюту за кредитним договором, оскільки не мала ліцензій НБУ на право здійснення валютних операцій. Відтак, не володіла правоздатністю (не мала можливості) реалізації отриманого права вимоги. Дана правова позиція поділяється законодавцем і у Науково-практичному коментарі до Цивільного кодексу України: …Певні обмеження універсальної правоздатності юридичної особи встановлюються також системою ліцензування окремих видів підприємництва (ч. 3 ст. 91 ЦК України). Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності тільки після отримання нею спеціального дозволу (ліцензії). Перелік видів такої діяльності встановлюється тільки законом (декретом). Відповідно до ст. 227 ЦК України, вчинений юридичною особою правочин без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним. Якщо юридична особа ввела іншу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов’язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином. (Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар. - В 2-х томах. Т.2. - Київ, видавництво "Істина",2004, 73,179-180,212). Згідно п. 11 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30 березня 2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт «г» пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України» в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій). Таким чином, за відсутності генеральної чи індивідуальної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій, ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» не мало права отримувати від Боржника іноземну валюту в якості оплати за кредитним договором, відтак не має право ініціювати звернення стягнення на іпотечне майно з підстав нездійснення Боржником валютних операцій, права на здійснення котрих він не мав, оскільки таке ініціювання не ґрунтується на законі, більш того, здійснення таких валютних операцій є правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 16 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютний контроль» та ст. 162 КпАП України. 2 Статтею 1 Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено : 1) фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг; Відповідно до ст..4 цього Закону 1.Фінансовими вважаються такі послуги : 11)факторинг Згідно ст..5 п5 Закону :Фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов'язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов'язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника. В свою чергу Конвенцією УНІДРУА про міжнародний факторинг (Оттава ,28 травня 1988 року) до якої Україна приєдналась 11.01.2006 р(набрала чинності для України 01.07.2007року) визначено: ДЕРЖАВИ-УЧАСНИЦІ ЦІЄЇ КОНВЕНЦІЇ, УСВІДОМЛЮЮЧИ той факт, що міжнародний факторинг відіграє значну роль у розвитку міжнародної торгівлі, І ТОМУ ВИЗНАЮЧИ важливість прийняття єдиних правил для створення правової бази, яка сприятиме міжнародному факторингу, підтримуючи справедливу рівновагу інтересів між різними сторонами, які беруть участь у факторингових операціях, ДОМОВИЛИСЬ про таке: Розділ I. Сфера застосування та загальні положення Стаття 1 1. Ця Конвенція регулює договори факторингу і відступлення права грошової вимоги, зазначені в цьому розділі. 2. Для цілей цієї Конвенції "договір факторингу" означає договір, укладений між однією стороною (постачальником) та іншою стороною (фактором), відповідно до якого: (a) постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання; ( фактор має виконувати принаймні дві з таких функцій: - фінансування постачальника, включаючи надання позики та здійснення авансових платежів; - ведення обліку (головної бухгалтерської книги) щодо дебіторської заборгованості; - пред'явлення до сплати грошових вимог; - захист від несплат боржників; (с) боржники повинні бути повідомлені про відступлення права грошової вимоги. 3. У цій Конвенції посилання на "товари" та "продаж товарів" включають також послуги та надання послуг. 4. Для цілей цієї Конвенції: (a) письмове повідомлення може бути не підписане, але в ньому обов'язково повинна зазначатись особа, яка його зробила або від імені якої воно зроблене; ( "письмове повідомлення" включає телеграми, телекси і будь-які інші види телекомунікаційних повідомлень, які можна відтворити у формі документа, але не обмежується ними; (с) письмове повідомлення вважається наданим, коли воно отримане адресатом. Стаття 2 1. Ця Конвенція застосовується щоразу, коли грошові вимоги, відступлені згідно з договором факторингу, випливають з договору купівлі-продажу товарів між постачальником та боржником, які здійснюють господарську діяльність на території різних держав і: (a) такі держави і держава, де фактор здійснює господарську діяльність, є Договірними державами; або ( як договір купівлі-продажу товарів, так і договір факторингу регулюються законодавством Договірної держави. 2. Посилання в цій Конвенції на місце здійснення господарської діяльності сторони, якщо вона здійснює свою діяльність більш, ніж в одному місці, означатиме, що йдеться про те місце діяльності, яке має найтісніший зв'язок з відповідним договором і його виконанням, беручи до уваги обставини, відомі або передбачені сторонами у будь-який час перед укладенням або при укладенні такого договору. От же ,виходячи з преамбули Конвенції УНІДРУА можна побачити ,що постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання; Договір ,що був укладений між Позивачем та Відповідачем був –споживчим кредитом . От же такий договір Відповідач та третя особа стосовно мене не мали право укладати. Далі Конвенція зазначає і це узгоджується з вимогами ЦК України : боржники повинні бути повідомлені про відступлення права грошової вимоги. Але мене,як вже зазначалось вище , ніхто не повідомляв про відступлення права грошової вимоги. Та більше того , Конвенція визначає ,що боржники –це особи ,які здійснюють підприємницьку дільність. Тут ,осорюваний договір факторингу аж ніяк не узгоджується з Конвенцією ,оскільки Позивач не є суб,єктом підприємницької діяльності . От же ,договір факторингу ,що оспорються , суперечить Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг. Протягом тривалого часу операцію з відступлення вимоги боргу іншій особі визнавали продажем товару і ототожнювали із договором факторингу, однак, як правило, для правової характеристики цих правовідносин акцент було зміщено у бік вирішення питань оподаткування цих операцій, а не визначення цивільно-правових аспектів. Перше офіційне визначення поняття "факторинг" дає Закон України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого під ним розуміють операцію щодо уступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи іншому кредитору з попередньою чи наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору. Однак, як свідчить аналіз положень цивільного законодавства договір факторингу слід визнавати самостійним цивільно-правовим договором, який належить до групи договорів про надання фінансових послуг. Подібними до цього договірного зобов'язання є правовідносини, які складаються з приводу відступлення права вимоги, а також відносини, основані на кредитному договорі. Договір факторингу небезпідставно можна назвати модифікованим варіантом уступки вимоги. Однак, якщо порівнювати із загальними правилами про цесію, договір факторингу має низку істотних відмінностей. Договір факторингу характеризується: диспозитивним характером виникнення правовідносин, спеціальними вимогами щодо сторін договору (фактору), предметом зобов'язання (суто грошові вимоги). Причому договір факторингу може мати місце і за наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права вимоги або його обмеження, але при цьому клієнт не звільняється від обов'язку перед боржником щодо виконання тієї заборони (ст. 1080 ЦК). Враховуючи, що сферою застосування факторингу є, зазвичай, коло підприємницьких відносин, а також спрямованість на усунення недостатності оборотних коштів, договір факторингу також має і окремі риси кредитного договору. Однак цю схожість зумовлено лише метою виникнення та наслідками реалізації договірного зобов'язання. Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний, відплатний. Сторонами договору є фактор і клієнт (ст. 1079 ЦК). Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа-підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Клієнтом може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Види договорів факторингу: • договір купівлі грошової вимоги; • договір із метою забезпечення виконання зобов'язання. Предметом договору є право грошової вимоги, причому як зрілої, тобто такої, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також майбутньої вимоги, тобто вимоги, яка виникне в майбутньому (ст. 1078 ЦК). Важливим є положення про те, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги перед кредитором і не відповідає, за загальним правилом, за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яку пред'явлено до виконання фактором (ст. 1081 ЦК). Фактично ж предметом та суттю цього договору є надання послуги з надання грошових коштів клієнтові, а саме грошова оцінка його вимоги до боржника для поповнення його обігових коштів чи в силу інших чинників (невиконання боржником свого зобов'язання, наявність інших відносин клієнта із банком чи банку із боржником). Зміст договору полягає у переході до фактора права вимоги до боржника, тобто останній зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові та у цьому повідомленні визначено грошову вимогу, яка піддягає виконанню, а також вказано фактора, якому має бути здійснено платіж. В іншому випадку боржник може виконати зобов'язання клієнту і зобов'язання вважатиметься таким, що виконано належним чином. Якщо відповідно до договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі в нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані суми є меншими за суму, сплачену фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язується надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечено відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором. Якщо ж сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою ніж сума боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу (ст. 1084 ЦК). Боржник має право пред'явити факторові до заліку свої вимоги до клієнта, які виникли в боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові (ст. 1085 ЦК). У разі порушення клієнтом своїх обов'язків за договором, укладеним із боржником, боржник не має права вимагати від фактора повернення сум, уже сплачених йому за відступленою грошовою вимогою, якщо боржник має право одержати ці суми безпосередньо від клієнта. Боржник, який має право одержати безпосередньо від клієнта суми, сплачені факторові за відступленою грошовою вимогою, має право вимагати повернення цих сум фактором, якщо фактор не виконав свого зобов'язання передати клієнтові грошові кошти, пов'язані з відступленням права грошової вимоги, або передав клієнтові грошові кошти, знаючи про порушення клієнтом зобов'язання перед боржником, пов'язаного з відступленням права грошової вимоги. Але в любому випадку ,як видно з вищенаведеного ,боржник повинен бути повідомленим про здійснення переуступки ,і це його право. Але такого не було здійснено Відповідачем . 3. Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення прав вимог). Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов’язанні здійснюються без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто законодавець встановлює два випадки за яким відбувається заміна кредитора в зобов’язанні, це: 1) заміна кредитора в зобов’язанні без згоди боржника шляхом письмового повідомлення останнього про даний факт; 2) заміна кредитора в зобов’язанні за згодою боржника у випадку, якщо це передбачено самим договором між первинним кредитором та боржником. В нашому випадку сторони кредитного договору не визначались з правом банку (Відповідача ) на передання права вимоги третім особам. Але відповідно до ЦК України однозначним є те ,що зміни у договірних правовідносинах повинні здійснюватись за взаємною згодою сторін. В той же час заміна сторони в кредитному договорі призводить до заміни сторін в зобов’язанні, а отже, в силу положень договору та законодавства потребує укладання додаткової угоди між первинними кредитором та позичальником. На це також наголошує положення статті 513 Цивільного кодексу України, згідно якої, правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Враховуючи, що первинний кредитор і позичальник в тексті кредитного договору вже визначилися, що будь-яка зміни сторони кредитного договору має відбуватися за письмовою згодою іншої сторони і відбуватися шляхом підписання додаткової угоди, і положення ст. 513 ЦК України чітко кореспондуються зі вже досягнутою домовленістю між сторони щодо порядку заміни кредитора, а тому дії відповідача і третьої особи по укладанню договору факторингу в частині передачі прав вимог за кредитним договорами суперечать положенням . кредитного договору та статтям 513, 516 ЦК України. Відповідно до даного договору факторингу, публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», оскільки клієнт (в даному випадку Банк) є власником прав вимог на підставі первинних договорів, оскільки клієнт бажає отримати фінансування від фактора під відступлення прав вимог, а фактор бажає придбати у клієнта права вимоги на умовах, викладених у цьому договорі та оскільки фактор та клієнт дійшли згоди та бажають викласти у цьому договорі умови фінансування та відступлення прав вимог, сторони домовилися про таке. Пунктом 1.1. договору факторингу, за цим договором клієнт зобов’язується передати у власність фактору, а фактор прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 1.2. договору факторингу, обсяг прав вимоги станом на дату укладання цього договору визначений у додатку № 1 до цього договору. Відповідно до п. 1.4. договору факторингу, одночасно з відступленням прав вимоги до фактора переходять усі права клієнта за усіма договорами забезпечення. Відповідно до п. 1.5. договору факторингу, передача прав клієнта за договорами забезпечення , що були посвідчені нотаріально, відбуваються на підставі окремого договору, що укладається сторонами одночасно з укладанням цього договору і підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до пункту 3.1. договору факторингу, права вимоги переходять від клієнта до фактора у дату відступлення, після чого фактор одержує право вимагати від боржника і гарантів виконання усіх зобов’язань за первинними договорами і договорами забезпечення. Відповідно до п. 3.2. договору факторингу, відступлення прав вимог засвідчується складанням акту приймання – передачі прав вимоги за формою згідно з додатком 2 до цього договору. Акт приймання – передачі прав вимоги складається сторонами виключно після одержання клієнтом суми фінансування. Відповідно до п. 3.3. договору факторингу, після складання зазначеного вище акта приймання – передачі прав вимоги клієнта втрачає право на будь-які платежі боржників і гарантів. Тобто умовами даного договору факторингу визначено, що сторони договору відповідач та третя особа уклали договір факторингу про відступлення прав вимог за договорами, які визначені в додатку № 1, факт передачі прав кредитора до боржників відбувається з моменту підписання акту приймання – передачі, і з цього моменту відповідно до умов цього договору до Фактора переходять всі права за кредитними договорами визначеним в додатку № 1. Відповідно до акту приймання – передачі прав , клієнт цим передає (відступає) права вимоги факторові, а фактор цим приймає права вимоги. Клієнт і фактор визнають, що відступлення прав вимоги набуває чинності безпосередньо з моменту підписання ними цього акту . Таким чином, відповідач мало того в порушення умов кредитного договору . замінив сторону договору, передав текст договору, конфіденційну інформацію, матеріали, що стосуються договору без попередньої згоди, шляхом укладання додаткової угоди, ще і не обумовив про необхідність письмової згоди позивача про це в самому договорі факторингу, чим порушив взяті на себе зобов’язання визначені в кредитному договорі . Таким чином, враховуючи положення ст. 513 ЦК України, заміна кредитора за кредитним договором мала відбутися шляхом отриманням письмової згоди про це позичальника і подальшим підписанням додаткової угоди про це як з первинним кредитором так і з новим кредитором про заміну сторони в зобов’язанні. Крім того, враховуючи укладанням між позивачем та відповідачем договорів іпотеки, то відповідно до 1. 2 ст. 513 Цивільного кодексу України, всі зміни до договору іпотеки мали б відбутися в нотаріальній формі, тобто заміна сторони в зобов’язанні за договорами іпотеки мали статися шляхом підписання додаткової угоди, яка нотаріально засвідчується. На це також наголошує і ст. 19 Закону України «Про іпотеку», де заначено, що зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Після видачі заставної зміни і доповнення до іпотечного договору і договору, яким обумовлене основне зобов'язання, можуть вноситися лише після анулювання заставної і видачі нової заставної в порядку, встановленому частиною четвертою статті 20 цього Закону. Тобто законодавець чітко закріпив обов’язок внесення змін до умов іпотечного договору (в нашому випадку це заміна кредитора) шляхом підписання нотаріально посвідченої угоди, а обтяження якої державній реєстрації. На це також було наголошено і в самому договорі факторингу, де зазначено, що передання прав клієнта за договорами забезпечення, що були посвідчені нотаріально, відбувається на підставі окремого договору, що укладається сторонами одночасно з укладанням цього договору і підлягає нотаріальному посвідченню. Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України «Про іпотеку», обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно. Таким чином, відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань за кредитним договорами, а також в порушенні норм законодавства України, уклав договір факторингу . Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Таким чином, укладений між відповідачем та третьою особою договір факторингу від 28.11.2012року в частині передачі прав вимоги за кредитним договорами суперечать положення ст. 203, 215 ЦК України та положенням кредитних договорів, а тому підлягають визнанню частково недійсними в частині передачі прав вимоги до Єременко Т.В. (Позивача). 4 Крім того,згідно ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється у результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам або у результаті ліквідації. Однак ,В свою чергу , передання ПАТ «Сведбанк» своїх прав іншій особі за договором Факторингу права вимоги не є правонаступництвом,як таковим ,оскільки ПАТ «Сведбанк» не передала ліквідаційного балансу , не є ліквідованим та продовжує свою діяльність на фінансовому ринку України. Індентичний випадок –Ухвала Вінницького Апеляційного суду,що була залишена в силі ВССУ від 12.06.2012р. (копія Ухвали додається) Господарським законодавством України передбачено набуття правонаступництва у результаті ліквідації юридичної особи та отримання правонаступником акту розподільного балансу. В нашому випадку ТОВ «Вектор плюс» набуло право вимоги ,але як таковим правонаступником воно не є,оскільки ПАТ «Сведбанк» не ліквідовано (не існує процедури ліквідації ) 5 Згідно Закону України «Про захист персональних даних» 1. Суб'єктами відносин, пов'язаних із персональними даними, є: суб'єкт персональних даних; володілець персональних даних; розпорядник персональних даних; третя особа; уповноважений державний орган з питань захисту персональних даних. Статтею 8 цього Закону визначено : Стаття 8. Права суб'єкта персональних даних 1. Особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід'ємними і непорушними. 2. Суб'єкт персональних даних має право: 1) знати про місцезнаходження персональних даних, яка містить його персональні дані, її призначення та найменування, місцезнаходження та/або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом; 2) отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані;… В моєму випадку Банк (Відповідач) порушив мої права та передав без моєї згоди 28.11.2012 року базу моїх персональних даних третій особі ,яка ,в свою чергу, продовжує розголошувати мої персональні дані Крім того ,ст..60 Закону України»Про банки і банківську діяльність» визначено : Стаття 60. Банківська таємниця Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; 2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; 3) фінансово-економічний стан клієнтів; 4) системи охорони банку та клієнтів; 5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; 7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) коди, що використовуються банками для захисту інформації. Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю. В свою чергу ст.61 Цього Закону визначено : Банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом: 1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; 2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю; 3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації; 4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом. Але , ПАТ «Сведбанк» передав інформацію ,що становить банківську таємницю ,третій особі абсолютно без моєї згоди. Вважаю такі дії є незаконними з боку Відповідача . Третя особа , наскільки мені відомо ,за цим позовом намагається перепродати (переуступити) право вимоги стосовно мене ще одній колекторській фірмі . вважаю ,що суд може зупинити такі дії та заборонити третій особі вчиняти дії ,щодо передачі моїх персональних даних іншій особі. Відповідно до п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору. У справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги. У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується відповідно до пункту 10 частини першої статті 80 ЦПК ( 1618-15 ) за загальною сумою всіх вимог. За таких обстави обчислення ціни позову в силу ст. 80 ЦПК України та п. 31 постанови пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009р. не є необхідним. На сьогоднішній день я не маю копії договору факторингу ,а тільки фото договору факторингу з цивільної справи ,що знаходиться на розгляді в Святошинському суді . Відповідач та третя особа мають договір факторингу ,який суд може витребувати. З огляду на вище вказане, - ПРОШУ СУД: 1) прийняти та розглянути цю заяву ,відкрити провадження 2) витребувати у Відповідача /третьої особи копію договору факторингу №15 від 28.11.2012року. з додатками. 3) Визнати частково недійсним договір факторингу № 15 від 28.11.2012року укладений між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», додаток № 1 до договору факторингу від 28.11.2012року в частині передачі (відступлення) прав вимоги за кредитним договором № 01 від 1917року, від первинного кредитора публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до нового кредитора товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» стосовно вимог до Крупської Н.К. 4) Визнати незаконними дії ПАТ «Сведбанк» стосовно передання та розголошення персональних даних Крупської Н.К.третій особі- ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» та визнати незаконними дії ПАТ «Сведбанк» стосовно розголошення банківської таємниці третім особам. 5) Заборонити ТОВ «Факторингова компанія « Вектор плюс» вчиняти подальші дії стосовно передання персональних даних Крупської Н.К. іншим третім особам та розголошувати отриману ними інформацію від ПАТ «Сведбанка» стосовно рахунківКрупської Н.К.,платежів ,сум заборгованості , банківських операцій по кредитному договору №01 від 1917року 6) Судові витрати покласти на Відповідача. Додаток: 1) копія кредитного договору 2) копія договору іпотеки 3) копії фото договору факторинга з матеріалів цивільної справи в кількості ____листів 4) копія Ухвали Апеляційного суду Вінницької обл.. від.12.06.2012р. 5) квитанції про сплату судового збору складено в 4-х екземп. 1-до суду 2-Відповідачу 3-третій особі 4-Позивачу. «____» травня 2013 року ___________________Крупська Н.К.

Думаю да ! Иначе нельзя ,нам надо бороться!

Нет ,я собираюсь его подать ,но на рассмотрении Подольського суда у меня есть похожий позов. Справа рассматривается уже с осени прошлого года.

А хто власник будинку ? Якщо бивший чоловік ,то що вам заважає поділити будинок ?

Пожалуйста ,вот вам позов : ДО ОБОЛОНСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ М.КИЄВА 04212 ,м. Київ ,вул.. Тимошенка ,2-Є ПОЗИВАЧ: Крупская Надежда Константиновна м.Київ ,вул. Банкова ,1 ВІДПОВІДАЧ : Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» 04655,м. Київ ,Оболонський р-н, Вул.. Новоконстянтинівська ,б 18 –В МФО 300164 ,код. ЄДРПОУ 19356840, к/р 32002170101 Конт. тел.(044) 5177200 Третя особа-1 : Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» Код ЄДРПОУ 38004195 Юр. адреса: 01133, м. Київ ,вул. Щорса,31 Місцезнаходження: 04655,м. Київ, вул. .В/Хвойки 18/14 офіс 217 Немайновий позов ПОЗОВНА ЗАЯВА про визнання частково недійсним договору факторингу , припинення дії ,яка порушує право Я ,Крупская Н.К.надалі по тексту-Позивач, змушена звернутись з цим позовом до ПАТ «Сведбанк» , надалі по тексту- Відповідача ,про визнання частково недійсним стосовно відступлення прав вимоги відповідно до мене за договором факторингу , та визнання незаконними дій Відповідача в частині розголошення моїх персональних даних,банківської таємниці та передання третім особам інформації ,що стосується мене , оскільки такими незаконними діями з боку Відповідача порушено мої права з наступних підстав: 1 На сьогоднішній день (на момент подання цієї заяви) в провадженні Святошинського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ПАТ «Сведбанк» до мене про стягнення заборгованості за кредитним договором № 01від 1917 року на загальну суму 108 079 ,12 дол. США. На черговому засіданні суду я дізналася ,що в матеріалах справи є заява ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» про заміну Позивача ПАТ «Сведбанк на ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» на підставі того ,що нібито між сторонами (Відповідачем та третьою особою) було укладено договір факторингу №15 від 28.11. 2012року ,згідно якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах ,укладених з боржниками ,зазначених у реєстрі заборгованості боржників ,право на вимогу якої належить банку на підставі документації. Цією заявою ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» заявила ,що нібито набула всіх прав вимоги щодо моєї заборгованості за кредитним договором ,проте Відповідач абсолютно ніяк не повідомив мене про здійснення таких дій і що право вимоги перейшло іншій третій особі. Як вбачається з так званого договору факторингу , укладеного між Банком та Фактором, предметом даного договору було відступлення Відповідачем (клієнтом) Фактору права вимоги Банку за Кредитним договором у зв’язку з наданням фактором клієнту (банку) грошових коштів .За змістом цього ж договору , Фактор стає кредитором за Кредитним договором. Таким чином, до Фактора(третьої особи) переходять всі права і обов’язки Банку за Кредитним договором. Як вбачається з п. 1.1 Кредитного договору, даний договір укладений в іноземній валюті, - в доларах США. Кредитним договором передбачено обов’язок Позичальника (Позивача) по поверненню отриманих кредитних коштів у безпосередньо у валюті договору, тобто, - у доларах США. За змістом Договору факторингу виходить ,що Банк (Відповідач) як клієнт відступив Фактору право вимоги за Кредитним договором ,що був укладений із зазначенням платежів саме в іноземній валюті - дол. США. Причому боржника а ні фактором а ні клієнтом про таке відступлення не було повідомлено. Крім того , в кредитному договорі ,що був укладений між Позивачем та Відповідачем абсолютно ніде не зазначено ,що Позичальник (Позивач ) надає згоду банку на передання інформації ,персональних даних .право відступу третім особам. Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно, ставши кредитором у зобов’язанні, Фактор отримав право на отримання від Позичальника платежів саме, і виключно, у іноземній валюті, оскільки валютою договору є долар США. Тобто, сам Кредитний договір передбачає розрахунки між сторонами договору у іноземній валюті , жодних змін до Кредитного договору між Первісним Кредитором (Банком) і Позичальником (Позивачем) як сторонами договору, щодо валюти договору та валюти виконання договору, до моменту відступлення права вимоги Фактору, - не вносилося. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Відтак, отримавши саме право вимоги за Договором факторингу ,що оскаржується Фактор був обмежений у можливості реалізації цього права, оскільки не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності юридичної особи, а саме, - не мав ні генеральної, ні індивідуальної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій, як це передбачено валютним законодавством України, відтак не мав права приймати від боржника передбачених Кредитним договором коштів у іноземній валюті ,а відповідно і укладати відносно мене договору факторингу . Це обґрунтовується наступним: Для виконання умов кредитного договору, валютою якого є іноземна валюта, - долар США , обіг якої на території України є обмеженим, сторони договору повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а саме, - генеральну (або індивідуальну, за відсутності генеральної) ліцензію НБУ на здійснення операцій з іноземною валютою, в тому числі з валютними цінностями. Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Згідно ч. 3 ст. 91 ЦК України, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Згідно ч. 2 ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Згідно абзацу 1 ч. 2 ст. 1 Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютний контроль» від 19 лютого 1993 року, валютні операції, - це операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України. Отримання Фактором на власний рахунок грошових коштів (заборгованості Позичальника) та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обов’язків в іноземній валюті (в тому числі, оплата процентів за користування кредитом, різного роду комісій та пені) за своєю правовою природою є валютною операцією. Згідно ч. 2 ст. 2 Декрету, резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. Частиною 1 ст. 5 Декрету встановлено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Згідно частини 2 ст. 5 вказаного Декрету, генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання (пункт 2 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21.02.2006 р. N 3453-IV). Відповідно до пункту «г» частини 4, статті 5 Декрету, розрахунки на території України в іноземній валюті підлягають ліцензуванню Національним банком України (надалі – «НБУ»). Враховуючи валюту Кредитного договору, вказаний Договір відступлення права вимоги передбачає розрахунки між Фактором і Позичальником у іноземній валюті . Для проведення операцій за Договором про відступлення права вимоги Відповідачу необхідно було отримати Генеральну ліцензію НБУ, - згідно п. 8.12 «Правил використання готівкової іноземної валюти на території України», затверджених Постановою Правління НБУ №200 від 30.05.2007р. і зареєстрованих Міністерством юстиції 18 червня 2007 р. за № 656/13923: 8.12. Фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій. Іншими словами, для можливості стягнення іноземної валюти з боржників за кредитами, вираженими в іноземній валюті, Фактору необхідно було отримати Генеральну ліцензію НБУ. Розділ III. УМОВИ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначає: Стаття 7. Умови початку діяльності 1. Особа набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного державного реєстру фінансових установ. 2. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. 3. Фінансова установа може розпочати надання фінансових послуг, лише якщо: 1) облікова і реєструюча система відповідає вимогам, встановленим нормативно-правовими актами; 2) внутрішні правила фінансової установи, узгоджені з вимогами законів України та нормативно-правових актів державних органів, що здійснюють регулювання та нагляд за ринками фінансових послуг; 3) професійні якості та ділова репутація персоналу відповідають встановленим законом вимогам. Проте, в момент ініціювання на укладення договору факторингу одна з сторін ,а саме Фактор не володів достатнім обсягом цивільної дієздатності для вчинення даного правочину, - не мав Генеральної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій. За умови відсутності у фактора Генеральної ліцензії НБУ, для здійснення прийому платежів у іноземній валюті від боржників, Фактору та/чи боржнику, як учасникам валютної операції, необхідно було отримати індивідуальну ліцензію НБУ. Згідно ч. 5 ст. 5 Декрету, одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії. Проте, ні Фактор, ні Боржник за Кредитним договором (Позивач). не мали та не мають індивідуальної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій в момент укладення Договору факторингу між Банком та Фактором. Не було такої ліцензії і пізніше. Причому ,згідно ч. 1 ст. 16 Декрету, незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії), якщо відповідно до цього Декрету та інших актів валютного законодавства наявність такого дозволу (ліцензії) є обов'язковою, тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України. Згідно ст. 162 КпАП України, незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей, як засобу платежу або як застави встановлено адміністративну відповідальність, котра передбачає попередження або накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей. ( Стаття 162 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4134-11 від 12.06.87; Законами N 2468-12 від 17.06.92, N 3890-12 від 28.01.94, N 55/97-ВР від 07.02.97, в редакції Закону N 1744-III ( 1744-14 ) від 18.05.2000 ). Тобто, незважаючи на правомірність самого відступлення права вимоги за кредитним договором за договором факторингу, ТОВ «Факторингова компанія «вектор плюс» не мала права отримувати іноземну валюту за кредитним договором, оскільки не мала ліцензій НБУ на право здійснення валютних операцій. Відтак, не володіла правоздатністю (не мала можливості) реалізації отриманого права вимоги. Дана правова позиція поділяється законодавцем і у Науково-практичному коментарі до Цивільного кодексу України: …Певні обмеження універсальної правоздатності юридичної особи встановлюються також системою ліцензування окремих видів підприємництва (ч. 3 ст. 91 ЦК України). Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності тільки після отримання нею спеціального дозволу (ліцензії). Перелік видів такої діяльності встановлюється тільки законом (декретом). Відповідно до ст. 227 ЦК України, вчинений юридичною особою правочин без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним. Якщо юридична особа ввела іншу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов’язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином. (Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар. - В 2-х томах. Т.2. - Київ, видавництво "Істина",2004, 73,179-180,212). Згідно п. 11 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30 березня 2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт «г» пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України» в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій). Таким чином, за відсутності генеральної чи індивідуальної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій, ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» не мало права отримувати від Боржника іноземну валюту в якості оплати за кредитним договором, відтак не має право ініціювати звернення стягнення на іпотечне майно з підстав нездійснення Боржником валютних операцій, права на здійснення котрих він не мав, оскільки таке ініціювання не ґрунтується на законі, більш того, здійснення таких валютних операцій є правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 16 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютний контроль» та ст. 162 КпАП України. 2 Статтею 1 Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено : 1) фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг; Відповідно до ст..4 цього Закону 1.Фінансовими вважаються такі послуги : 11)факторинг Згідно ст..5 п5 Закону :Фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов'язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов'язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника. В свою чергу Конвенцією УНІДРУА про міжнародний факторинг (Оттава ,28 травня 1988 року) до якої Україна приєдналась 11.01.2006 р(набрала чинності для України 01.07.2007року) визначено: ДЕРЖАВИ-УЧАСНИЦІ ЦІЄЇ КОНВЕНЦІЇ, УСВІДОМЛЮЮЧИ той факт, що міжнародний факторинг відіграє значну роль у розвитку міжнародної торгівлі, І ТОМУ ВИЗНАЮЧИ важливість прийняття єдиних правил для створення правової бази, яка сприятиме міжнародному факторингу, підтримуючи справедливу рівновагу інтересів між різними сторонами, які беруть участь у факторингових операціях, ДОМОВИЛИСЬ про таке: Розділ I. Сфера застосування та загальні положення Стаття 1 1. Ця Конвенція регулює договори факторингу і відступлення права грошової вимоги, зазначені в цьому розділі. 2. Для цілей цієї Конвенції "договір факторингу" означає договір, укладений між однією стороною (постачальником) та іншою стороною (фактором), відповідно до якого: (a) постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання; ( фактор має виконувати принаймні дві з таких функцій: - фінансування постачальника, включаючи надання позики та здійснення авансових платежів; - ведення обліку (головної бухгалтерської книги) щодо дебіторської заборгованості; - пред'явлення до сплати грошових вимог; - захист від несплат боржників; (с) боржники повинні бути повідомлені про відступлення права грошової вимоги. 3. У цій Конвенції посилання на "товари" та "продаж товарів" включають також послуги та надання послуг. 4. Для цілей цієї Конвенції: (a) письмове повідомлення може бути не підписане, але в ньому обов'язково повинна зазначатись особа, яка його зробила або від імені якої воно зроблене; ( "письмове повідомлення" включає телеграми, телекси і будь-які інші види телекомунікаційних повідомлень, які можна відтворити у формі документа, але не обмежується ними; (с) письмове повідомлення вважається наданим, коли воно отримане адресатом. Стаття 2 1. Ця Конвенція застосовується щоразу, коли грошові вимоги, відступлені згідно з договором факторингу, випливають з договору купівлі-продажу товарів між постачальником та боржником, які здійснюють господарську діяльність на території різних держав і: (a) такі держави і держава, де фактор здійснює господарську діяльність, є Договірними державами; або ( як договір купівлі-продажу товарів, так і договір факторингу регулюються законодавством Договірної держави. 2. Посилання в цій Конвенції на місце здійснення господарської діяльності сторони, якщо вона здійснює свою діяльність більш, ніж в одному місці, означатиме, що йдеться про те місце діяльності, яке має найтісніший зв'язок з відповідним договором і його виконанням, беручи до уваги обставини, відомі або передбачені сторонами у будь-який час перед укладенням або при укладенні такого договору. От же ,виходячи з преамбули Конвенції УНІДРУА можна побачити ,що постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання; Договір ,що був укладений між Позивачем та Відповідачем був –споживчим кредитом . От же такий договір Відповідач та третя особа стосовно мене не мали право укладати. Далі Конвенція зазначає і це узгоджується з вимогами ЦК України : боржники повинні бути повідомлені про відступлення права грошової вимоги. Але мене,як вже зазначалось вище , ніхто не повідомляв про відступлення права грошової вимоги. Та більше того , Конвенція визначає ,що боржники –це особи ,які здійснюють підприємницьку дільність. Тут ,осорюваний договір факторингу аж ніяк не узгоджується з Конвенцією ,оскільки Позивач не є суб,єктом підприємницької діяльності . От же ,договір факторингу ,що оспорються , суперечить Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг. Протягом тривалого часу операцію з відступлення вимоги боргу іншій особі визнавали продажем товару і ототожнювали із договором факторингу, однак, як правило, для правової характеристики цих правовідносин акцент було зміщено у бік вирішення питань оподаткування цих операцій, а не визначення цивільно-правових аспектів. Перше офіційне визначення поняття "факторинг" дає Закон України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого під ним розуміють операцію щодо уступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи іншому кредитору з попередньою чи наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору. Однак, як свідчить аналіз положень цивільного законодавства договір факторингу слід визнавати самостійним цивільно-правовим договором, який належить до групи договорів про надання фінансових послуг. Подібними до цього договірного зобов'язання є правовідносини, які складаються з приводу відступлення права вимоги, а також відносини, основані на кредитному договорі. Договір факторингу небезпідставно можна назвати модифікованим варіантом уступки вимоги. Однак, якщо порівнювати із загальними правилами про цесію, договір факторингу має низку істотних відмінностей. Договір факторингу характеризується: диспозитивним характером виникнення правовідносин, спеціальними вимогами щодо сторін договору (фактору), предметом зобов'язання (суто грошові вимоги). Причому договір факторингу може мати місце і за наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права вимоги або його обмеження, але при цьому клієнт не звільняється від обов'язку перед боржником щодо виконання тієї заборони (ст. 1080 ЦК). Враховуючи, що сферою застосування факторингу є, зазвичай, коло підприємницьких відносин, а також спрямованість на усунення недостатності оборотних коштів, договір факторингу також має і окремі риси кредитного договору. Однак цю схожість зумовлено лише метою виникнення та наслідками реалізації договірного зобов'язання. Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний, відплатний. Сторонами договору є фактор і клієнт (ст. 1079 ЦК). Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа-підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Клієнтом може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Види договорів факторингу: • договір купівлі грошової вимоги; • договір із метою забезпечення виконання зобов'язання. Предметом договору є право грошової вимоги, причому як зрілої, тобто такої, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також майбутньої вимоги, тобто вимоги, яка виникне в майбутньому (ст. 1078 ЦК). Важливим є положення про те, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги перед кредитором і не відповідає, за загальним правилом, за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яку пред'явлено до виконання фактором (ст. 1081 ЦК). Фактично ж предметом та суттю цього договору є надання послуги з надання грошових коштів клієнтові, а саме грошова оцінка його вимоги до боржника для поповнення його обігових коштів чи в силу інших чинників (невиконання боржником свого зобов'язання, наявність інших відносин клієнта із банком чи банку із боржником). Зміст договору полягає у переході до фактора права вимоги до боржника, тобто останній зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові та у цьому повідомленні визначено грошову вимогу, яка піддягає виконанню, а також вказано фактора, якому має бути здійснено платіж. В іншому випадку боржник може виконати зобов'язання клієнту і зобов'язання вважатиметься таким, що виконано належним чином. Якщо відповідно до договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі в нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані суми є меншими за суму, сплачену фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язується надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечено відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором. Якщо ж сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою ніж сума боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу (ст. 1084 ЦК). Боржник має право пред'явити факторові до заліку свої вимоги до клієнта, які виникли в боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові (ст. 1085 ЦК). У разі порушення клієнтом своїх обов'язків за договором, укладеним із боржником, боржник не має права вимагати від фактора повернення сум, уже сплачених йому за відступленою грошовою вимогою, якщо боржник має право одержати ці суми безпосередньо від клієнта. Боржник, який має право одержати безпосередньо від клієнта суми, сплачені факторові за відступленою грошовою вимогою, має право вимагати повернення цих сум фактором, якщо фактор не виконав свого зобов'язання передати клієнтові грошові кошти, пов'язані з відступленням права грошової вимоги, або передав клієнтові грошові кошти, знаючи про порушення клієнтом зобов'язання перед боржником, пов'язаного з відступленням права грошової вимоги. Але в любому випадку ,як видно з вищенаведеного ,боржник повинен бути повідомленим про здійснення переуступки ,і це його право. Але такого не було здійснено Відповідачем . 3. Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення прав вимог). Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов’язанні здійснюються без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто законодавець встановлює два випадки за яким відбувається заміна кредитора в зобов’язанні, це: 1) заміна кредитора в зобов’язанні без згоди боржника шляхом письмового повідомлення останнього про даний факт; 2) заміна кредитора в зобов’язанні за згодою боржника у випадку, якщо це передбачено самим договором між первинним кредитором та боржником. В нашому випадку сторони кредитного договору не визначались з правом банку (Відповідача ) на передання права вимоги третім особам. Але відповідно до ЦК України однозначним є те ,що зміни у договірних правовідносинах повинні здійснюватись за взаємною згодою сторін. В той же час заміна сторони в кредитному договорі призводить до заміни сторін в зобов’язанні, а отже, в силу положень договору та законодавства потребує укладання додаткової угоди між первинними кредитором та позичальником. На це також наголошує положення статті 513 Цивільного кодексу України, згідно якої, правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Враховуючи, що первинний кредитор і позичальник в тексті кредитного договору вже визначилися, що будь-яка зміни сторони кредитного договору має відбуватися за письмовою згодою іншої сторони і відбуватися шляхом підписання додаткової угоди, і положення ст. 513 ЦК України чітко кореспондуються зі вже досягнутою домовленістю між сторони щодо порядку заміни кредитора, а тому дії відповідача і третьої особи по укладанню договору факторингу в частині передачі прав вимог за кредитним договорами суперечать положенням . кредитного договору та статтям 513, 516 ЦК України. Відповідно до даного договору факторингу, публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», оскільки клієнт (в даному випадку Банк) є власником прав вимог на підставі первинних договорів, оскільки клієнт бажає отримати фінансування від фактора під відступлення прав вимог, а фактор бажає придбати у клієнта права вимоги на умовах, викладених у цьому договорі та оскільки фактор та клієнт дійшли згоди та бажають викласти у цьому договорі умови фінансування та відступлення прав вимог, сторони домовилися про таке. Пунктом 1.1. договору факторингу, за цим договором клієнт зобов’язується передати у власність фактору, а фактор прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 1.2. договору факторингу, обсяг прав вимоги станом на дату укладання цього договору визначений у додатку № 1 до цього договору. Відповідно до п. 1.4. договору факторингу, одночасно з відступленням прав вимоги до фактора переходять усі права клієнта за усіма договорами забезпечення. Відповідно до п. 1.5. договору факторингу, передача прав клієнта за договорами забезпечення , що були посвідчені нотаріально, відбуваються на підставі окремого договору, що укладається сторонами одночасно з укладанням цього договору і підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до пункту 3.1. договору факторингу, права вимоги переходять від клієнта до фактора у дату відступлення, після чого фактор одержує право вимагати від боржника і гарантів виконання усіх зобов’язань за первинними договорами і договорами забезпечення. Відповідно до п. 3.2. договору факторингу, відступлення прав вимог засвідчується складанням акту приймання – передачі прав вимоги за формою згідно з додатком 2 до цього договору. Акт приймання – передачі прав вимоги складається сторонами виключно після одержання клієнтом суми фінансування. Відповідно до п. 3.3. договору факторингу, після складання зазначеного вище акта приймання – передачі прав вимоги клієнта втрачає право на будь-які платежі боржників і гарантів. Тобто умовами даного договору факторингу визначено, що сторони договору відповідач та третя особа уклали договір факторингу про відступлення прав вимог за договорами, які визначені в додатку № 1, факт передачі прав кредитора до боржників відбувається з моменту підписання акту приймання – передачі, і з цього моменту відповідно до умов цього договору до Фактора переходять всі права за кредитними договорами визначеним в додатку № 1. Відповідно до акту приймання – передачі прав , клієнт цим передає (відступає) права вимоги факторові, а фактор цим приймає права вимоги. Клієнт і фактор визнають, що відступлення прав вимоги набуває чинності безпосередньо з моменту підписання ними цього акту . Таким чином, відповідач мало того в порушення умов кредитного договору . замінив сторону договору, передав текст договору, конфіденційну інформацію, матеріали, що стосуються договору без попередньої згоди, шляхом укладання додаткової угоди, ще і не обумовив про необхідність письмової згоди позивача про це в самому договорі факторингу, чим порушив взяті на себе зобов’язання визначені в кредитному договорі . Таким чином, враховуючи положення ст. 513 ЦК України, заміна кредитора за кредитним договором мала відбутися шляхом отриманням письмової згоди про це позичальника і подальшим підписанням додаткової угоди про це як з первинним кредитором так і з новим кредитором про заміну сторони в зобов’язанні. Крім того, враховуючи укладанням між позивачем та відповідачем договорів іпотеки, то відповідно до 1. 2 ст. 513 Цивільного кодексу України, всі зміни до договору іпотеки мали б відбутися в нотаріальній формі, тобто заміна сторони в зобов’язанні за договорами іпотеки мали статися шляхом підписання додаткової угоди, яка нотаріально засвідчується. На це також наголошує і ст. 19 Закону України «Про іпотеку», де заначено, що зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Після видачі заставної зміни і доповнення до іпотечного договору і договору, яким обумовлене основне зобов'язання, можуть вноситися лише після анулювання заставної і видачі нової заставної в порядку, встановленому частиною четвертою статті 20 цього Закону. Тобто законодавець чітко закріпив обов’язок внесення змін до умов іпотечного договору (в нашому випадку це заміна кредитора) шляхом підписання нотаріально посвідченої угоди, а обтяження якої державній реєстрації. На це також було наголошено і в самому договорі факторингу, де зазначено, що передання прав клієнта за договорами забезпечення, що були посвідчені нотаріально, відбувається на підставі окремого договору, що укладається сторонами одночасно з укладанням цього договору і підлягає нотаріальному посвідченню. Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України «Про іпотеку», обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно. Таким чином, відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань за кредитним договорами, а також в порушенні норм законодавства України, уклав договір факторингу . Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Таким чином, укладений між відповідачем та третьою особою договір факторингу від 28.11.2012року в частині передачі прав вимоги за кредитним договорами суперечать положення ст. 203, 215 ЦК України та положенням кредитних договорів, а тому підлягають визнанню частково недійсними в частині передачі прав вимоги до Єременко Т.В. (Позивача). 4 Крім того,згідно ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється у результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам або у результаті ліквідації. Однак ,В свою чергу , передання ПАТ «Сведбанк» своїх прав іншій особі за договором Факторингу права вимоги не є правонаступництвом,як таковим ,оскільки ПАТ «Сведбанк» не передала ліквідаційного балансу , не є ліквідованим та продовжує свою діяльність на фінансовому ринку України. Індентичний випадок –Ухвала Вінницького Апеляційного суду,що була залишена в силі ВССУ від 12.06.2012р. (копія Ухвали додається) Господарським законодавством України передбачено набуття правонаступництва у результаті ліквідації юридичної особи та отримання правонаступником акту розподільного балансу. В нашому випадку ТОВ «Вектор плюс» набуло право вимоги ,але як таковим правонаступником воно не є,оскільки ПАТ «Сведбанк» не ліквідовано (не існує процедури ліквідації ) 5 Згідно Закону України «Про захист персональних даних» 1. Суб'єктами відносин, пов'язаних із персональними даними, є: суб'єкт персональних даних; володілець персональних даних; розпорядник персональних даних; третя особа; уповноважений державний орган з питань захисту персональних даних. Статтею 8 цього Закону визначено : Стаття 8. Права суб'єкта персональних даних 1. Особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід'ємними і непорушними. 2. Суб'єкт персональних даних має право: 1) знати про місцезнаходження персональних даних, яка містить його персональні дані, її призначення та найменування, місцезнаходження та/або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом; 2) отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані;… В моєму випадку Банк (Відповідач) порушив мої права та передав без моєї згоди 28.11.2012 року базу моїх персональних даних третій особі ,яка ,в свою чергу, продовжує розголошувати мої персональні дані Крім того ,ст..60 Закону України»Про банки і банківську діяльність» визначено : Стаття 60. Банківська таємниця Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; 2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; 3) фінансово-економічний стан клієнтів; 4) системи охорони банку та клієнтів; 5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; 7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) коди, що використовуються банками для захисту інформації. Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю. В свою чергу ст.61 Цього Закону визначено : Банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом: 1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; 2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю; 3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації; 4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом. Але , ПАТ «Сведбанк» передав інформацію ,що становить банківську таємницю ,третій особі абсолютно без моєї згоди. Вважаю такі дії є незаконними з боку Відповідача . Третя особа , наскільки мені відомо ,за цим позовом намагається перепродати (переуступити) право вимоги стосовно мене ще одній колекторській фірмі . вважаю ,що суд може зупинити такі дії та заборонити третій особі вчиняти дії ,щодо передачі моїх персональних даних іншій особі. Відповідно до п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору. У справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги. У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується відповідно до пункту 10 частини першої статті 80 ЦПК ( 1618-15 ) за загальною сумою всіх вимог. За таких обстави обчислення ціни позову в силу ст. 80 ЦПК України та п. 31 постанови пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009р. не є необхідним. На сьогоднішній день я не маю копії договору факторингу ,а тільки фото договору факторингу з цивільної справи ,що знаходиться на розгляді в Святошинському суді . Відповідач та третя особа мають договір факторингу ,який суд може витребувати. З огляду на вище вказане, - ПРОШУ СУД: 1) прийняти та розглянути цю заяву ,відкрити провадження 2) витребувати у Відповідача /третьої особи копію договору факторингу №15 від 28.11.2012року. з додатками. 3) Визнати частково недійсним договір факторингу № 15 від 28.11.2012року укладений між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», додаток № 1 до договору факторингу від 28.11.2012року в частині передачі (відступлення) прав вимоги за кредитним договором № 01 від 1917року, від первинного кредитора публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до нового кредитора товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» стосовно вимог до Крупської Н.К. 4) Визнати незаконними дії ПАТ «Сведбанк» стосовно передання та розголошення персональних даних Крупської Н.К.третій особі- ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» та визнати незаконними дії ПАТ «Сведбанк» стосовно розголошення банківської таємниці третім особам. 5) Заборонити ТОВ «Факторингова компанія « Вектор плюс» вчиняти подальші дії стосовно передання персональних даних Крупської Н.К. іншим третім особам та розголошувати отриману ними інформацію від ПАТ «Сведбанка» стосовно рахунківКрупської Н.К.,платежів ,сум заборгованості , банківських операцій по кредитному договору №01 від 1917року 6) Судові витрати покласти на Відповідача. Додаток: 1) копія кредитного договору 2) копія договору іпотеки 3) копії фото договору факторинга з матеріалів цивільної справи в кількості ____листів 4) копія Ухвали Апеляційного суду Вінницької обл.. від.12.06.2012р. 5) квитанції про сплату судового збору складено в 4-х екземп. 1-до суду 2-Відповідачу 3-третій особі 4-Позивачу. «____» травня 2013 року ___________________Крупська Н.К. складено Леніним В.І. за допомогою Олександрів Бурко та Дорошенко .Хай живе революція! Смерть колехторам! Борги банкам ,гроші боржникам! БАЖАЮ ВАМ УСПІХУ! А вот ще. права № 203/2198/2012 Провадження № 22-ц/0290/1725/2012 Головуючий в суді першої інстанції: Ваильєва Т.Ю. Категорія: 53 Доповідач: Вавшко В. С. АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.06.2012 м. Вінниця Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі: Головуючого Вавшка В.С., суддів: Іващука В.А., Марчук В.С., при секретарі:Пишному О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 -ОСОБА_6 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 3 травня 2012 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) «ОТП Факторинг Україна» про заміну стягувача виконавчого провадження, у с т а н о в и л а : Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 3 травня 2012 року заяву задоволено. Замінено у виконавчому провадженні № 29867963 по примусовому виконанню виконавчого напису нотаріуса від 08 грудня 2009 року № 3744 про звернення стягнення на нерухоме майно, розташоване у АДРЕСА_1, належне ОСОБА_7, а саме: Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»його правонаступником ТОВ «ОТП Факторинг Україна». У апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 -ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні по примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що відділом Державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса від 08 грудня 2009 року № 3744 про звернення стягнення на нерухоме майно, розташоване у АДРЕСА_1, належне ОСОБА_7, на виконання зобов'язань ОСОБА_5 на користь ПАТ «ОТП Банк»за договором іпотеки № PCNL -800/011/2006/. Згідно наданої суду копії договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 26 листопада 2010 року з витягом договорів, включених до кредитного портфелю, а також копії договору про відступлення права вимоги від 26 листопада 2010 року з витягом з додатку № 1 до нього, ПАТ «ОТП Банк» передав ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права вимоги, у тому числі за кредитним договором із ОСОБА_5 та договором іпотеки з майновим поручителем ОСОБА_7 за договором іпотеки № PCNL -800/011/2006/, включаючи право звернення на заставне майно. За таких обставин, суд першої інстанції задовольнив заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна»про заміну стягувача у виконавчому провадженні по примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса на підставі ст. 37 ЦПК України та ст. ст. 202, 512-514 ЦК України. Однак з таким висновком суду неможливо погодитися з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України та ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про зміну сторони її правонаступником. Підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва (так само як і внаслідок виконання зобов'язання за боржника поручителем, майновим поручителем, або іншою третьою особою) буде пряма вказівка акта цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 ЦК України), а також настання певних обставин, які мають юридичне значення. Колегією суддів встановлено, що 26 листопада 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» був укладений договір про відступлення права вимоги (договір цесії), відповідно до якого ПАТ «ОТП Банк» (далі-клієнт) передає та відступає ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (далі-фактор) сукупність прав, належних клієнту за договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на заставлене майно. Однак передання ПАТ «ОТП Банк» своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) не є правонаступництвом. Доводи апеляційної скарги проте, що суд першої інстанції не мав права призначати правонаступника ПАТ «ОТП Банк» є обґрунтованими, оскільки згідно ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється у результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам або у результаті ліквідації. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно провів заміну сторони у виконавчому провадженні на підставі договору відступлення права вимоги (цесії), оскільки право вимоги вже було реалізоване і виконавче провадження вже було відкрито, а тому суд не мав права проводити заміну сторони у виконавчому провадженні на підставі договору цесії. Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала постановлена із порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню із постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, у х в а л и л а : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 -ОСОБА_6 задовольнити. Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 3 травня 2012 року скасувати та ухвалити нову. У задоволенні заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про заміну сторони виконавчого провадження по примусовому виконанні виконавчого напису, вчиненого 08 грудня 2009 року за реєстровим № 3744 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: житловий будинок розташований у АДРЕСА_1, належний ОСОБА_7, в рахунок погашення зобов'язань ОСОБА_5, на користь ПАТ «ОТП Банк»за договором іпотеки № PCNL -800/011/2006/ від 24 березня 2006 року -відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили. Головуючий суддя : Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/24599874

Кстати ,персональные данные ...вот ломаю голову. У моей клиентки вообще в договоре с ТАС банком (Сведбанком) нет даже намека на то ,что она дает разрешение банку передавать персональные данные свои третьим лицам. Так назывемый договор факторинга был подписан между шведами и ТОВ "Вектор плюс" 28.11.2012 года ,Закон (о персональных данных) вступил в силу по-моему где-то 20.11.2012года (в новой редакции) ,если я не ошибся. Очень не хочу криминала ( хочу обойти ),а вот думаю как подать иск в суд на незаконные действия банка щодо передачи персональных данных. Ведь ,скажем так,меня никто не лишал права обратится в суд . Я хочу ,чтоб суд признал ,что банк совершил незаконные действия ,яки полягають в тому ,що банк знаючи ,що так не можна робити видповидно навмисно це зробив .... ну где -то в таком духе... Ну и конечно же еще одна часть позову -визнання частково недийсным договору факторингу (стосовно моей клиентки) .САШЕ БУРКО . Саша но ведб они четко пишут : Договор факторинга. Не пишут договор цесии,договор переуступки. Хоя и эти договора факторинга вилами на воде писаны ,но они их так назвали -договор факторинга. Хотя боржники не есть предпрениматели . Причем интересной есть ст.1079 ЦК 1. Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. 2. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. 3. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. В нашем случае клиентом сть банк ,а фактором колехторы. Колехторы (фактор) дают деньги банку(клиенту) який выдступає першим право виоги до боржників -суб.єктів підприємницької діяльності ,яким він відвантажив продукцію. Виникає питання : чому законодавець в ч.3 цієї ст. чітко зазначає ,що фактором може бути банк ,а в другій частині зазначає ,що клієнтом може бути юридична особа ,яка є субєктом підприємницької дільності . Чому не говорить законодавець ,що клієнтом може бути банк? Банк є суб,єктом підпрємницької дільності ? в Законі про банки і банківську дільність сказано: банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків; Скоріше банк є суб.єктом підприємницької діяльності ...но ... Зрозуміло ,що законодавець поділив : клієнт-це суб,єкт підприємницької дільності,фактор -банк або інша фінансова установа. По нашим колехторам виходить ,що клієнт (банк) як суб,єкт підприємницької дільності отримує грошові кошти від іншої фін.установи (колехторів) грошові кошти. Така якась цікава ситуація ... поки думаю ,чи тут все законно....

Зверніть увагу на це : Конвенція УНІДРУА про міжнародний факторинг (Оттава, 28 травня 1988 року) (укр/рос) Статус Конвенції див.( 995_a94 ) ( Про приєднання до Конвенції див. Закон N 3302-IV ( 3302-15 ) від 11.01.2006 ) Дата підписання: 28.05.1988 Дата приєднання України: 11.01.2006 Дата набрання чинності для України: 01.07.2007 Офіційний переклад ДЕРЖАВИ-УЧАСНИЦІ ЦІЄЇ КОНВЕНЦІЇ, УСВІДОМЛЮЮЧИ той факт, що міжнародний факторинг відіграє значну роль у розвитку міжнародної торгівлі, І ТОМУ ВИЗНАЮЧИ важливість прийняття єдиних правил для створення правової бази, яка сприятиме міжнародному факторингу, підтримуючи справедливу рівновагу інтересів між різними сторонами, які беруть участь у факторингових операціях, ДОМОВИЛИСЬ про таке: Розділ I. Сфера застосування та загальні положення Стаття 1 1. Ця Конвенція регулює договори факторингу і відступлення права грошової вимоги, зазначені в цьому розділі. 2. Для цілей цієї Конвенції "договір факторингу" означає договір, укладений між однією стороною (постачальником) та іншою стороною (фактором), відповідно до якого: (a) постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання; ( фактор має виконувати принаймні дві з таких функцій: - фінансування постачальника, включаючи надання позики та здійснення авансових платежів; - ведення обліку (головної бухгалтерської книги) щодо дебіторської заборгованості; - пред'явлення до сплати грошових вимог; - захист від несплат боржників; (с) боржники повинні бути повідомлені про відступлення права грошової вимоги. 3. У цій Конвенції посилання на "товари" та "продаж товарів" включають також послуги та надання послуг. 4. Для цілей цієї Конвенції: (a) письмове повідомлення може бути не підписане, але в ньому обов'язково повинна зазначатись особа, яка його зробила або від імені якої воно зроблене; ( "письмове повідомлення" включає телеграми, телекси і будь-які інші види телекомунікаційних повідомлень, які можна відтворити у формі документа, але не обмежується ними; (с) письмове повідомлення вважається наданим, коли воно отримане адресатом. Стаття 2 1. Ця Конвенція застосовується щоразу, коли грошові вимоги, відступлені згідно з договором факторингу, випливають з договору купівлі-продажу товарів між постачальником та боржником, які здійснюють господарську діяльність на території різних держав і: (a) такі держави і держава, де фактор здійснює господарську діяльність, є Договірними державами; або ( як договір купівлі-продажу товарів, так і договір факторингу регулюються законодавством Договірної держави. 2. Посилання в цій Конвенції на місце здійснення господарської діяльності сторони, якщо вона здійснює свою діяльність більш, ніж в одному місці, означатиме, що йдеться про те місце діяльності, яке має найтісніший зв'язок з відповідним договором і його виконанням, беручи до уваги обставини, відомі або передбачені сторонами у будь-який час перед укладенням або при укладенні такого договору. Так ось ,виходячи з умов цієї Конвенції зверніть будь ласка на виділені мною фрази. перша фраза : ...крім договорів купівлі-продажу товарів ,придбаних в першу чергу для їх особистого .спільного або домашньго користування... так вот кредитні договора .які прибали колехтори -це в більшості договора ,що укладались для споживчіх цілей -придбання авто,квартири . мебелів.тощо. А ось і друга фраза: ...які здійснюють господарську діяльнісить... хто з позичальників (боржників) здійснює господарську діяльність?! Ось і виходить ,фактично договора факторингу ,які показуть колехтори ,є нікчемним на мою думку правочином ,оскільки він суперечить цій Конвенції до якої держава україна приєдналась.

Думаю ,что нет . Тут изменилось название банка полностью . А изменение формы с ЗАТ на ПАТ ничего особо не меняет .

ВОТ ДУМАЮ КАК ЭТО МОЖНО ПРИМЕНИТЬ К КОЛЕХТОРАМ,,,

22ц- 12 2013 р. Головуючий у 1 інстанції Іщенко І.В. Категорія 19/27 Доповідач Перепелюк Л.М. АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2013 року м. Чернівці Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі: головуючого Перепелюк Л. М. суддів: Одинака О.О., Кулянди М.І. секретар Тодоряк Г.Д. за участю представника ПАТ «Сведбанк» - Лепіхіної О.П., представника відповідачів ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Сведбанк» на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 09 жовтня 2012 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третіх осіб ТзОВ «Фараон ЛТД» про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2011 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третіх осіб ТзОВ «Фараон ЛТД» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Посилався на те, що між ЗАТ «ТАС Інвестбанк», правонаступником якого є закрите акціонерне товариство «Сведбанк Інвест», яке змінило своє найменування на публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та ТОВ «Фараон Лтд»,ОСОБА_3, ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №56/12, згідно якого позичальнику було відкрито мультивалютну кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої ОСОБА_3 надано кошти в сумі 1000000 доларів США на строк з 05.10.2007 р. по 04.10.2012 року, з оплатою відсотків у розмірі 14% річних. Для забезпечення даного кредитного договору між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №56/12/П-1 від 05.10.2007 року. У зв'язку з істотним порушенням ОСОБА_3 умов договору, а саме: несплатою заборгованості по кредиту та відсоткам, у нього станом на 03.10.2011 року утворилась заборгованість в сумі 912533,66 доларів США та 145037,37 грн., з яких : заборгованість по погашенню кредиту - 833256,26 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 79277,40 доларів США; пеня за порушення строків погашення кредиту - 145037,37 грн., що відповідно до курсу НБУ станом на 03.10.2011 року складає 7420394,48 грн. Просив стягнути з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором на загальну суму 7420394,48 грн. Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 09 жовтня 2012 року в задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третіх осіб ТзОВ «Фараон ЛТД» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. На дане рішення суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апелянти вважають, що оскаржуване рішення суду постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, суд першої інстанції не з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно і неповно дослідив докази та дав їм оцінку. Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність відмови у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третіх осіб ТзОВ «Фараон ЛТД» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Такий висновок суду ґрунтується на обставинах, встановлених судом, та нормах матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 5 жовтня 2007 р. між «ТАС Інвестбанк», правонаступником якого є закрите акціонерне товариство «Сведбанк Інвест», та ТОВ «Фараон Лтд»,ОСОБА_3, ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №56/12, згідно якого позичальнику було відкрито мультивалютну кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої ОСОБА_3 надано кошти в сумі 1000000 доларів США на строк з 05.10.2007 р. по 04.10.2012 року, з оплатою відсотків у розмірі 14% річних. Для забезпечення даного кредитного договору між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №56/12/П-1 від 05.10.2007 року. 23 жовтня 2009 року ПАТ «Сведбанк Інвест» було припинено шляхом приєднання до публічного акціонерного товариства «Сведбанк». Статтею 107 Цивільного кодексу України передбачено порядок припинення юридичної особи шляхом приєднання. Зокрема, передбачено, що після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, затвердженою постановою Правління НБУ від 20.12.2005 року №480 (в редакції станом на момент проведення реорганізації банку) банки проводять інвентаризацію активів і зобов'язань, з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Основними завданнями інвентаризації є встановлення фактичної наявності в банках основних засобів, нематеріальних активів та інших активів і зобов'язань, з'ясування стану їх зберігання; установлення обсягів нестач або надлишків необоротних активів; виявлення активів, що тимчасово не використовуються, втрачених активів тощо (розділ Х глава 1 п.1.1, п.1.2). При цьому, проведення інвентаризації є обов'язковим у випадку реорганізації банку (п. 1.4). Згідно Положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників, затвердженого постановою Правління НБУ від 27.06.2008 року №189 (в редакції станом на момент проведення реорганізації) учасниками реорганізації є банк, що реорганізовується, і банк-правонаступник. Банком, що реорганізовується, є банк, який внаслідок реорганізації повністю або частково передає своє майно, кошти, права та обов'язки банку-правонаступнику. Банком-правонаступником є банк, який внаслідок реорганізації повністю або частково приймає майно, кошти, права та обов'язки банку, що реорганізовується (п.1.3). Відповідно до розділу 3 цього Положення банк у разі проведення реорганізації, шляхом злиття, приєднання або перетворення складає передавальний акт. Передавальний акт/розподільчий баланс складається після проведення інвентаризації активів банку, що реорганізовується, та усунення виявлених розбіжностей, що підтверджується відповідним актом, оформленим, згідно з вимогами законодавства України, і закінчення строку для пред'явлення кредиторами вимог (задоволення чи відхилення вимогвимог кредиторів). До передавального акта/розподільчого балансу додаються розшифрування активів, зобов'язань і капіталу, які передаються банку-правонаступнику, у розрізі рахунків (додатки 8, 9). Розшифрування активів, зобов'язань і капіталу до передавального акта/розподільчого балансу здійснюються відповідно до вимог, установлених Правилами організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 19.03.2003 N 124, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 07.05.2003 за N 353/7674, зі змінами, для подання статистичного звіту за формою N 1Д (щоденна) "Баланс банку". Передавальний акт/розподільчий баланс підписуються головою та членами комісії для проведення реорганізації. Підписи голови та членів комісії для проведення реорганізації повинні бути нотаріально посвідчені. Відповідно до п. 13 Плану реорганізації шляхом приєднання (додаток № 2 до Положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 27.06.2008 року № 189 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12 вересня 2008 року за № 845/15536) передбачено обов'язкове переукладання банком-правонаступником договорів з клієнтами банку, у тому числі банківського рахунку, банківського вкладу, кредитних, про встановлення кореспондентських відносин та інших. Судом встановлено, що між відповідачем ОСОБА_3 та позивачем кредитний договір № 56/12 від 05.10.2007 року переукладений не був, що свідчить про те, що право вимоги за кредитним договором № 56/12 від 05.10.2007 року від ЗАТ «Сведбанк Інвест» до ПАТ «Сведбанк»не було передане. Не був переукладений і договір поруки між позивачем та відповідачкою ОСОБА_4 Відповідно до статті 517 (Докази прав нового кредитора у зобов'язанні) Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та Інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Таким чином, документами, які засвідчують перехід прав кредитора у зобов'язанні до нового кредитора, зокрема, при правонаступництві, окрім передавального акту, є документи, які засвідчують права, що передаються, а також документ (документи), який (які) посвідчує (посвідчують) факт такої передачі (наприклад: акт приймання-передачі у якому зазначено про передавання відповідної кредитної справи). Відповідно додо п. 1.19-1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України. Згідно п. 4.6. Положення "Про організацію операційної діяльності в банках України" затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 р. №254 меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. ДоДо меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи: меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки, інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку). Пунктами 4.7., 4.8. даного Положення визначено, що внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банками відповідно до вимог нормативно-правовихнормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами. У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції в грошовому виразі, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження). Згідно висновку №180 судово-економічної експертизи від 28.02.2013 року, проведеною СП «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» за результатами дослідження, експертом встановлено, що первинними бухгалтерськими документами не підтверджується передача майнових прав та обов'язків саме за кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року від банку, що реорганізувався (відомостями приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест, до банку правонаступника (публічного акціонерного товариства «Сведбанк»). За результатами дослідження, експерту не надається за можливе підтвердити документально наявність заборгованості ОСОБА_3 перед приватним акціонерним товариством «Сведбанк Інвест» (код ЄДРПОУ 21658672) за кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року станом на 23.10.2009 року (включно), та у якому розмірі (у тому числі : заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами, пеня за порушення строків погашення кредиту), та підтвердити документально передачу заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року на користь публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (код ЄДРПОУ 19356840) та у якому розмірі (у тому числі заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами, сума нарахованої пені). За результатами дослідження експертом не встановлено також наявність записів, у яких відображено зобов'язання, встановлене кредитним договором № 56/12 від 05.10.2007 року, укладеним між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» та ТОВ «Фараон ЛТД», ОСОБА_3 та ОСОБА_5. В обґрунтування позовних вимог позивачем публічним акціонерним товариством «Сведбанк» не надано суду доказів переукладання позивачем (банком правонаступником) договору з відповідачем ОСОБА_3 (клієнтом банку), доказів, що засвідчують права, що передаються (акт приймання-передачі, меморіальні ордери, докази звернення, тощо), а тому суд І інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову. Разом з тим, суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення помилково зіслався на експертний висновок №1003 від 09.07.2012 р. по господарській справі за позовом публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Фараон «ЛТД», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення 2 513 114,59 грн., оскільки спір, який розглядався господарським судом був не між тими ж сторонами, різний був і предмет спору. Тому, із мотивувальної частини оскаржуваного рішення слід виключити посилання як на доказ на те, що згідно копій експертного висновку № 1003 від 09.07.2012 р.: в об'ємі поданих документів не надається за можливе документально підтвердити наявність заборгованості ТОВ «Фараон ЛТД» (код ЄДРГІОУ 32027238) перед приватним акціонерним товариством «Сведбанк Інвест» (код ЄДРГІОУ 21658672) за кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року станом на 23.10.2009 року (включно), та у якому розмірі (у тому числі: заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами, пеня за порушення строків погашення кредиту); та на те, що в зв'язку з неподанням на дослідження розпорядчих документів та документів бухгалтерського обліку, в яких задокументована передача заборгованості ТзОВ «Фараон ЛТД» за кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року на користь публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (код ЄДРПОУ 19356840) не надається за можливе підтвердити документально передачу заборгованості ТОВ «Фараон ЛТД» за кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року на користь публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (код ЄДРПОУ 19356840) та її розмір ( у тому числі: заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами, сума нарахованої пені). Крім того, що дослідженням Передавального акту від 23 жовтня 2009 року експертом не встановлено наявність записів, у яких відображено зобов'язання, встановлене кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року, укладеним між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» та ТОВ «Фараон ЛТД»; - об'ємі поданих документів та матеріалів справи відсутні документи, що дають можливість однозначно стверджувати, що публічному акціонерному товариству «Сведбанк» (код ЄДРПОУ 19356840) була передана заборгованість ТОВ «Фараон ЛТД» за кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року, та саме у якому розмірі. Суд першої інстанції помилково також зіслався як на доказ на рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.09.2012 р., яке на час розгляду даної справи не набрало законної сили, а тому слід виключити з мотивувальної частини оскаржуваного рішення посилання на те, що представником відповідачів та третіх осіб було надано рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.09.2012 року, відповідно до якого відмовлено в задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ТОВ з обмеженою відповідальність «Фараон ЛТД» про стягнення 2321517,00 грн. у зв'язку з тим, що між відповідачем та позивачем кредитний договір №56/12 від 05.10.2007 року переукладений не був та право вимоги за кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року від ЗАТ «Сведбанк Інвест» до ПАТ «Сведбанк» не було передане. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, але підлягає зміні в частині доповнення мотивувальної частини та виключення посилань у мотивувальній частині на рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.09.2012 р. та експертний висновок №1003 від 09.07.2012 р. по господарській справі за позовом публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Фараон «ЛТД», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення 2 513 114,59 грн. Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, - В И Р І Ш И Л А: Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Сведбанк» задовольнити частково. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 09 жовтня 2012 року змінити. Виключити з мотивувальної частини рішення суду посилання як на доказ на те, що згідно копій експертного висновку № 1003 від 09.07.2012 р., проведеного по господарській справі за позовом публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Фараон «ЛТД», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення 2 513 114,59 грн., в об'ємі поданих документів не надається за можливе документально підтвердити наявність заборгованості ТОВ «Фараон ЛТД» (код ЄДРГІОУ 32027238) перед приватним акціонерним товариством «Сведбанк Інвест» (код ЄДРГІОУ 21658672) за кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року станом на 23.10.2009 року (включно), та у якому розмірі (у тому числі: заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами, пеня за порушення строків погашення кредиту); - в зв'язку з неподанням на дослідження розпорядчих документів та документів бухгалтерського обліку, в яких задокументована передача заборгованості ТзОВ «Фараон ЛТД» за кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року на користь публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (код ЄДРПОУ 19356840) не надається за можливе підтвердити документально передачу заборгованості ТОВ «Фараон ЛТД» за кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року на користь публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (код ЄДРПОУ 19356840) та її розмір ( у тому числі: заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами, сума нарахованої пені); - дослідженням Передавального акту від 23 жовтня 2009 року експертом не встановлено наявність записів, у яких відображено зобов'язання, встановлене кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року, укладеним між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» та ТОВ «Фараон ЛТД»; - об'ємі поданих документів та матеріалів справи відсутні документи, що дають можливість однозначно стверджувати, що публічному акціонерному товариству «Сведбанк» (код ЄДРПОУ 19356840) була передана заборгованість ТОВ «Фараон ЛТД» за кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року, та саме у якому розмірі. Виключити з мотивувальної частини рішення посилання як на доказ на те, що представником відповідачів та третіх осіб було надано рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.09.2012 року, відповідно до якого відмовлено в задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ТОВ з обмеженою відповідальність «Фараон ЛТД» про стягнення 2321517,00 грн. у зв'язку з тим, що між відповідачем та позивачем кредитний договір №56/12 від 05.10.2007 року переукладений не був та право вимоги за кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року від ЗАТ «Сведбанк Інвест» до ПАТ «Сведбанк» не було передане. Доповнити мотивувальну частину наступним: Згідно висновку №180 судово-економічної експертизи по цивільній справі №22ц-1405/2012 від 28.02.2013 р. встановлено, що: - за результатами дослідження експертом встановлено, що первинними бухгалтерськими документами не підтверджується передача майнових прав та обов'язків саме за кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року від банку, що реорганізувався (відомостями приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест, до банку правонаступника (публічного акціонерного товариства «Сведбанк»; - за результатами дослідження експерту не надається за можливе підтвердити документально наявність заборгованості ОСОБА_3 перед приватним акціонерним товариством «Сведбанк Інвест» (код ЄДРПОУ 21658672) за кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року станом на 23.10.2009 року (включно), та у якому розмірі (у тому числі : заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами, пеня за порушення строків погашення кредиту), та підтвердити документально передачу заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року на користь публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (код ЄДРПОУ 19356840) та у якому розмірі (у тому числі заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами, сума нарахованої пені). - за результатами дослідження експертом не встановлено наявність записів, у яких відображено зобов'язання, встановлене кредитним договором № 56/12 від 05.10.2007 року, укладеним між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» та ТОВ «Фараон ЛТД», ОСОБА_3 та ОСОБА_5 В решті рішення суду залишити без змін. Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту вступу його в законну силу. Головуючий: Судді: http://reyestr.court.gov.ua/Review/30692215

А вот еще Приватбанк в Черновцах обратился в суд по поддельнім договорам про стягнення боргу на что судья назначил экспертизу : Справа № 2-864/12 Провадження № 2/727/93/13 У Х В А Л А 01 березня 2013 року. Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі : головуючого-судді Богдана С.І. при секретарі Руснак І.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк « Приватбанк » до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В : В ході судового засідання відповідачі та представник відповідачів за позовом заявили клопотання про призначення почеркознавської експертизи, оскільки стверджують, що вони не отримував кредит, договорів кредиту та поручительства не укладали та не підписували. Також ОСОБА_3 не звертався в органи ДАІ ні особисто, ні через третіх осіб для оформлення автотранспорту. Тому просили призначити графологічну судово-методичну експертизу на розгляд якої поставити запитання: 1) Чи зроблені підписи на кредитному договорі та договорі поруки від імені ОСОБА_1 та наданих квитанцій про сплату кредиту, які надані суду позивачем, 2) Чи зроблено підпис на кредитному договорі самим ОСОБА_1, 3) Чи зроблено підпис на кредитному договорі та анкеті замовлення на видачу кредиту ОСОБА_1, 4) Чи зроблено підпис на кредитному договорі та довіреності наданої ОСОБА_1 від 11.02.2010 року однією особою, 5) Чи зроблено підпис на договорі поруки ОСОБА_2 чи іншою особою, 6) Чи відповідає текст та підпис на документі ( індекс банку анкета на отримання кредиту ) тексту « копія вірна » на ксерокопії паспорта ( кредитна справа Приватбанку та договорі поруки, які містяться в банківській справі Приватбанку на ім»я поручителя ОСОБА_2, 7) Чи зроблено підпис шляхом копіювання чи особисто ОСОБА_2 . В судовому засіданні відповідачі та їх представник підтримали заявлене клопотання. Представник позивача заперечував проти заявленого клопотання, оскільки підстав для проведення такої експертизи не має, сам ОСОБА_1 11 лютого 2010 року надавав довіреність ПАТ КБ « Приватбанк » вчиняти від його імені дії пов'язаних з експлуатацією автомобіля, будь-яких документів які би слугували для проведення почеркознавської експертизи немає, вже один раз така експертиза призначалася і в проведенні її було відмовлено із-за відсутності належних документів з вільними зразками підписів відповідачів. Суд вважає, що оскільки між сторонами виник спір в ході розгляду справи по суті про те, хто виконав підпис на кредитному договорі та договорі поруки, а для цього необхідні спеціальні пізнання в області почеркознавства, то потрібно призначити почеркознавську експертизу, проведення якої доручити експертам Науково-Дослідного Експертно-Консультативного Центру при Головному Управлінні МВС України в м. Львів, оскільки саме цій експертній установі відповідачі та їх представник просили призначити проведення експертизи. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 143,144,147 ЦПК України, суд - У Х В А Л И В : По справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк « Приватбанк » до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначити почеркознавську експертизу на вирішення якої поставити запитання : 1) Чи зроблено підпис на кредитному договорі самим ОСОБА_1 та на договорі поруки самою ОСОБА_2 чи методом копіювання або іншою особою ?. 2) Чи в анкеті - замовленні на видачу кредиту обидва підписи зроблені однією особою чи різними, чи зроблено підпис ОСОБА_1 ним особисто чи іншою особою ?. 3) Чи відповідає підпис ОСОБА_2 підпису на договорі поруки, який міститься в банківській справі « Приватбанку » і чи виконаний він особисто чи методом копіювання ?. 4) Чи зроблено підписи на кредитному договорі та договорі поруки самими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 чи методом копіювання ?. 5) Чи відповідають підписи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зроблені на кредитному договорі та договорі поруки з підписами які зроблені на заявках на переказ готівки за 2008 та 2009 роки, які надані суду. Проведення експертизи доручити експертам Науково-Дослідного Експертно - Криміналістичного Центру при ГУМВС України в м. Львові, яких попередити про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384 та 385 КК України. Для проведення експертизи експертам надати вільні зразки підпису ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконані в положенні « Стоячи » та « Сидячи », оригінал Анкети на отримання кредиту в « Індекс банку » де мається підпис ОСОБА_2, оригінал Кредитної справи № CVA0FN10011188 ОСОБА_1, 7 оригіналів заявок на переказ готівки за 2008 рік, 3 оригінали заявок на переказ готівки за 2009 рік, матеріали цивільної справи № 2-864/ 12 провадження № 2/727/93/13 на_______ аркушах Шевченківського районного суду м. Чернівці. До закінчення експертизи та отримання висновку судом провадження по справі зупинити. При необхідності оплата за проведення експертизи буде проведена ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які мешкають в АДРЕСА_1 чи їх представником - адвокатом ОСОБА_5. На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня її проголошення в частині зупинення провадження по справі до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці. Суддя Богдан С.І.

Я тоже думал ,что ВССУ не откроет производство по кассационной жалобе банка ... но увы ,ВССУ как раз принял. Еще прикольно в этом ,что был еще один поручитель -жена должника,которая действительно подписывала договор поруки , но ВССУ выносит решение стягнути с должника и моего поручителя ,а вот еще один поручитель просто исчезает... как вам позиция ВССУ ?Подавать изначально на недействительность поруки не было смысла. Я одновременно представлял интересы должника и поручителей. Был подан встречный иск от должника , а вот с поручителем было все ясно : судья первой инстации сразу сказал ,что даже не вооруженным глазом видно ,что подпись не поручителя, поэтому в этой части я откажу банку,если подтвердить экспертиза. Экспертиза подтвердила ,плюс мною были даны справки с Израиля о том , на тот момент ,когда был якобы подписан договор поруки , мой клиент находился на службе в израильской армии + поскольку двойное гражданство ... Скорее всего копия паспорта поручителя попала банковским работникам при обмене валюты . Кто то подделал договор поруки и приложил к нему копию паспорта.

Выходя из высше наведеного ,я советую вам подавать на недействительность договора поруки и не бояться про криминал ,поскольку в этом банке массово подделывались договора поруки ,даже кредитные договора .Они и позова в суд поддельные подают ,и рассчеты у них с пальуца ,и почтовые реэстры и письма ,которые Прихватовские юристы подают судам -все подделки! Так что не бойтесь ,у них -это норма жизни и функцонирования этого банка.

Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2011 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Мартинюка В.І., Наумчука М.І., розглянувши цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «Приватбанк») про визнання кредитного договору недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_6, яка діє від імені ПАТ КБ «Приватбанк», на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 2 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 10серпня 2011 року, в с т а н о в и л а: У листопаді 2009 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з указаним позовом. Зазначало, що 4 серпня 2008 року між позивачем і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 242183-СRED. Згідно умов даного договору останньому було надано кредит в розмірі 6000доларів США шляхом перерахування кредитних коштів на картрахунок, відкритий ПАТКБ «ПриватБанк» зі сплатою 24,0 % на рік з кінцевим терміном повернення 23 липня 2010 року. В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором було укладено договори поруки із поручителями позичальника: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Так як, відповідачі свої зобов'язання не виконують, позивач просив задовольнити вимоги. ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою до ПАТКБ«ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним. Посилався на те, що кредитний договір був укладений на російській мові і він не в повній мірі міг зрозуміти його зміст, а крім того банк не мав права укладати договір у іноземній валюті. Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 2 червня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 10 серпня 2011 року, позов ПАТКБ«ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь ПАТКБ«ПриватБанк» заборгованість за договором кредиту № 242183-СRED від 4серпня 2008 року та вирішено питання про стягнення судових витрат. В задоволенні позову ПАТКБ«ПриватБанк» в іншій частині та позову ОСОБА_3 відмовлено. У касаційній скарзі ОСОБА_6, яка діє від імені ПАТ КБ «Приватбанк», просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення поданого банком позову. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Судами встановлено, що відповідно до умов кредитного договору №242183-CRED від 4 серпня 2008 року ОСОБА_3 було надано кредит в розмірі 6000 доларів США шляхом перерахування кредитних коштів на картрахунок із сплатою 24,0 % в рік за користування ними. На забезпечення виконання зобовязання 4 серпня 2008 року було укладено договори поруки, за якими ОСОБА_4, ОСОБА_5 поручилися перед кредитором за виконання позичальником обов'язків за кредитним договором. Задовольняючи позовні вимоги ПАТКБ«ПриватБанк» частково і відмовляючи у стягненні коштів солідарно з ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що останній договір поруки не підписував, а банком не доведено, що ОСОБА_4 також поручився перед кредитором за виконання ОСОБА_3 обовязків по виконання кредитного договору. Проте погодитися з такими висновками судів неможливо. Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 3 ст. 554 ЦК України). Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст. 216 ЦК України). Дані про те, що договір поруки, укладений між банком та ОСОБА_4, яким забезпечувалось виконання ОСОБА_3 кредитного договору, в установленому порядку визнаний недійсним, відсутні. Позов про визнання його недійсним у процесі розгляду даної справи не заявлявся і предметом розгляду не був. З огляду на викладене, коли договір поруки недійсним не визнавався, у суду не було підстав для відмови у позові про солідарне стягнення з позичальника і поручителя коштів за кредитним договором. Заперечення ОСОБА_4 вчинення ним особисто підпису на договорі поруки, навіть у випадку доведення цієї обставини, самі по собі, без вирішення вимог про визнання такого договору недійсним, не тягнуть за собою недійсність вказаного правочину. Виходячи з підстав і предмету позовів, що розглядались, вказані обставини зясуванню не підлягали, оскільки вони не могли впливати на результати їх вирішення. Так як зобовязання ОСОБА_4 за договором поруки не припинені, то вони повинні виконуватись належним чином. Згідно зі ст. 341 ЦПК України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права в частині вирішення вимог про стягнення на користь банку солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як його поручителя, заборгованості за кредитним договором, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позову. Касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності судових рішень в частині стягнення заборгованості по кредитному договору на користь ПАТКБ«ПриватБанк» солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5, відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 Оскільки рішення в цій частині ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то підстави для їх скасування відсутні. В звязку із ухваленням нового рішення підлягають зміні рішення судів в частині вирішення питання про розподіл судових витрат. Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вирішила: Касаційну скаргу ОСОБА_6, яка діє від імені публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», задовольнити частково. Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 2 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 10 серпня 2011року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як його поручителя, заборгованості за кредитним договором скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити. Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №242183-CRED від 4 серпня 2008 року в розмірі 6510 доларів США36 центів. Вказані судові рішення в частині вирішення питання про розподіл судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь ПАТКБ«ПриватБанк» по 207 грн. 32 коп. судових витрат. В іншій частині вказані судові рішення залишити без змін. Рішення оскарженню не підлягає. Головуючий В.О. Кузнєцов Судді: Т.Л. Ізмайлова О.В. Кадєтова В.І. Мартинюк М.І. Наумчук

Скорее всего да ! Позиция ВССУ прикольная .Они признали ,что договор поддельный ,но поскольку он не признан судом недействительным ,значит он действует и с поручителя ,который де юре не есть поручителем можно взыскать денежку. Буду в офисе попробую разместить тут отсканированую копию решения ВССУ.

Недавно закончилось такое же дело как у вас. Еще в 2010 году Прихватбанк подал позов к должнику и якобы поручителю(моему клиенту) о взыскании долга . Должник и поручитель не знакомы. Причем поручитель с 1992 года постоянно живет в Израиле и имеет три паспорта : гражданина Израиля, России и Украины. Чем интересно это дело. В суде первой инстации боржник отрицал тот факт ,что банк от него требовал предоставить поручителя,причем действительно поручитель и должник не знакомы. Была к тому же назначена подчерковая экспертиза ,которая подтвердила, что подпись на договоре поруки выполнен не моим клиентом. Суд первой инстанции вынис решение и взыскал только с должника суму долга. Прихватбанк подал в Апеляцию и просил взыскать и с поручителя . Апеляция оставила решение суда первой инстанции без изменений. Прихватбанк подал в ВССУ . И тут ВССУ открывает провадження по этому делу (что уже удивительно!) и выносит удивительное решение : скасувати решение суда первой инстанции и Ухвалу второй инстанции и взыскать с должника и поручителя солидарно ,поскольку договор поруки не визнан недийсним !!! Він дійсний а тому можна взіскать и с поручителя (ничего ,что в то время ,когда біл подписан договор поруки мой клиент находился на службе в Израильской армии и участвовал в боевіх действиях в єто время!!!) Пришлось подавать новій позов на недействительность договора поруки ,причем по просьбе банка біла назначена еще одна подчерковая єкспертиза ,которая еще раз подтвердила ,что подпись подделана. Пока судились на недействительность ,Прихватбанк побежал в ДВС ,которая наложила арест на все имущество моего клиента в Украине. Договор біл признан судом недействительным .Никакой криминальной справи не было порушено . Банк молчит ,покрывает своих нерадивых работников. Сейчас пытаемся остановить торги ,которое проводит ДВС по реализации имущества поручителя ,одновременно подал позов по вновь открывшимся обстоятельством а также позов на взыскание с банка материльной и морально шкоди. Вот такая история !

Я би зробив так у вашому випадку : 1) подав позов до суду про стягнення грошових коштів з ЗАО які були вами сплачені .оскільки ЗАО порушив зобов.язання. 2) далі ,я думаю .що суд задовольнив би ваші позовні вимоги. 3) звертаєтесь до господарського суду ,який розглядає справу про банкрутство ,як кредитор та встаєте в чергу кредиторів. Одне тільки питання ,коли було порушено справу про банкрутство в цьому році ,чи раніше (до дати 19 січня 2013). Якщо до цієї дати .то ви не зможете стати в чергу кредиторів .оскільки пропустили строки.